Iз змiнами i доповненнями,
внесеними
Законами України
вiд 4 лютого 2005 року N 2424-IV,
вiд 3 березня 2005 року N 2452-IV,
вiд 3 березня 2005 року N 2454-IV,
вiд 25 березня 2005 року N 2505-IV,
вiд 16 червня 2005 року N 2664-IV,
вiд 16 червня 2005 року N 2668-IV,
вiд 23 червня 2005 року N 2705-IV,
вiд 6 липня 2005 року N 2738-IV,
вiд 1 грудня 2005 року N 3164-IV,
вiд 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
вiд 15 грудня 2005 року N 3202-IV,
вiд 15 грудня 2005 року N 3205-IV,
вiд 15 березня 2006 року N 3541-IV,
вiд 15 березня 2006 року N 3528-IV,
вiд 14 вересня 2006 року N 133-V,
вiд 1 грудня 2006 року N 424-V,
вiд 15 грудня 2006 року N 483-V,
вiд 9 сiчня 2007 року N 549-V,
вiд 17 вересня 2008 року N 514-VI,
вiд 18 вересня 2008 року N 523-VI,
вiд 31 жовтня 2008 року N 639-VI,
вiд 25 грудня 2008 року N 800-VI,
вiд 5 березня 2009 року N 1070-VI,
вiд 11 червня 2009 року N 1509-VI,
вiд 24 липня 2009 року N 1617-VI,
вiд 21 сiчня 2010 року N 1837-VI,
вiд 11 лютого 2010 року N 1873-VI,
вiд 1 червня 2010 року N 2289-VI,
вiд 6 липня 2010 року N 2435-VI,
вiд 9 вересня 2010 року N 2510-VI,
вiд 9 вересня 2010 року N 2522-VI,
вiд 7 жовтня 2010 року N 2592-VI,
вiд 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
вiд 22 грудня 2010 року N 2850-VI,
вiд 21 квiтня 2011 року N 3262-VI,
вiд 21 квiтня 2011 року N 3263-VI,
вiд 21 квiтня 2011 року N 3269-VI,
вiд 12 травня 2011 року N 3322-VI,
вiд 19 травня 2011 року N 3384-VI,
вiд 16 червня 2011 року N 3531-VI,
вiд 5 липня 2011 року N 3569-VI,
вiд 7 липня 2011 року N 3610-VI,
вiд 8 липня 2011 року N 3686-VI,
вiд 8 вересня 2011 року N 3713-VI,
вiд 22 грудня 2011 року N 4212-VI,
вiд 22 грудня 2011 року N 4220-VI,
вiд 13 березня 2012 року N 4498-VI,
вiд 22 березня 2012 року N 4618-VI,
вiд 24 травня 2012 року N 4835-VI,
вiд 21 червня 2012 року N 5007-VI,
вiд 4 липня 2012 року N 5042-VI,
вiд 4 липня 2012 року N 5044-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5060-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5063-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5073-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5080-VI,
вiд 6 липня 2012 року N 5178-VI,
вiд 6 вересня 2012 року N 5203-VI,
вiд 6 вересня 2012 року N 5204-VI,
вiд 6 вересня 2012 року N 5213-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5405-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5463-VI,
вiд 6 листопада 2012 року N 5480-VI,
вiд 16 травня 2013 року N 245-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 399-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 10 жовтня 2013 року N 642-VII,
вiд 24 жовтня 2013 року N 663-VII,
вiд 10 квiтня 2014 року N 1197-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1206-VII,
вiд 13 травня 2014 року N 1255-VII,
вiд 13 травня 2014 року N 1258-VII,
вiд 5 червня 2014 року N 1315-VII,
вiд 17 червня 2014 року N 1508-VII,
вiд 1 липня 2014 року N 1555-VII,
вiд 22 липня 2014 року N 1602-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII
(змiни, внесенi Законом України вiд 14 жовтня 2014
року N 1700-VII,
вводяться в дiю з 26 квiтня 2015 року),
вiд 14 жовтня 2014 року N 1701-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1702-VII,
вiд 12 лютого 2015 року N 191-VIII
вiд 12 лютого 2015 року N 198-VIII,
вiд 2 березня 2015 року N 222-VIII,
вiд 7 квiтня 2015 року N 289-VIII,
вiд 9 квiтня 2015 року N 310-VIII,
вiд 16 липня 2015 року N 629-VIII,
вiд 25 грудня 2015 року N 922-VIII,
вiд 31 травня 2016 року N 1390-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1405-VIII,
вiд 22 вересня 2016 року N 1540-VIII,
вiд 6 жовтня 2016 року N 1670-VIII,
вiд 23 березня 2017 року N 1982-VIII,
вiд 6 квiтня 2017 року N 2002-VIII,
вiд 13 квiтня 2017 року N 2019-VII,
вiд 16 листопада 2017 року N 2210-VIII,
вiд 21 грудня 2017 року N 2258-VIII,
вiд 18 сiчня 2018 року N 2269-VIII,
вiд 6 лютого 2018 року N 2275-VIII,
вiд 21 червня 2018 року N 2473-VIII,
вiд 5 липня 2018 року N 2491-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
Кодексом України з процедур банкрутства
вiд 18 жовтня 2018 року N 2597-VIII,
законами України
вiд 17 сiчня 2019 року N 2672-VIII,
вiд 12 вересня 2019 року N 79-IX,
вiд 20 вересня 2019 року N 123-IX,
вiд 20 вересня 2019 року N 124-IX,
вiд 3 жовтня 2019 року N 155-IX,
вiд 3 жовтня 2019 року N 157-IX,
вiд 31 жовтня 2019 року N 264-IX,
вiд 12 листопада 2019 року N 286-IX,
вiд 5 грудня 2019 року N 340-IX,
вiд 12 грудня 2019 року N 367-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX,
вiд 30 березня 2020 року N 540-IX,
вiд 16 червня 2020 року N 691-IX,
вiд 19 червня 2020 року N 738-IX,
вiд 17 липня 2020 року N 808-IX,
вiд 21 липня 2020 року N 815-IX,
вiд 21 липня 2020 року N 819-IX,
вiд 3 грудня 2020 року N 1054-IX,
вiд 16 грудня 2020 року N 1089-IX,
вiд 3 лютого 2021 року N 1183-IX,
вiд 4 лютого 2021 року N 1201-IX,
вiд 15 квiтня 2021 року N 1396-IX,
вiд 30 червня 2021 року N 1591-IX,
вiд 13 липня 2021 року N 1630-IX,
вiд 15 липня 2021 року N 1667-IX,
вiд 17 листопада 2021 року N 1887-IX,
вiд 15 грудня 2021 року N 1962-IX,
вiд 12 травня 2022 року N 2253-IX,
вiд 9 липня 2022 року N 2389-IX,
вiд 27 липня 2022 року N 2463-IX,
вiд 27 липня 2022 року N 2465-IX,
вiд 29 липня 2022 року N 2479-IX
(У текстi Кодексу слова "статутний фонд" в усiх вiдмiнках i числах замiнено словами "статутний капiтал" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 22 грудня 2010 року N 2850-VI) |
(У текстi Кодексу слова "народне господарство" в усiх вiдмiнках замiнено словом "економiка" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 13 березня 2012 року N 4498-VI) |
(У текстi Кодексу слова "орган державної податкової служби", "податковий орган" та "державний податковий орган" в усiх вiдмiнках i числах замiнено словами "орган доходiв i зборiв" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 4 липня 2013 року N 406-VII) |
(У текстi Кодексу слова "державний стандарт" в усiх вiдмiнках та числах замiнено словами "нацiональний стандарт" у вiдповiдному вiдмiнку та числi згiдно iз Законом України вiд 22 липня 2014 року N 1602-VII) |
(У текстi Кодексу слово "iнвалiд" у всiх вiдмiнках i числах замiнено словами "особа з iнвалiднiстю" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII) |
(У текстi Кодексу слова "цiлiсний майновий комплекс" у всiх вiдмiнках i числах замiнено словами "єдиний майновий комплекс" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 3 жовтня 2019 року N 157-IX) |
Господарський кодекс України встановлює вiдповiдно до Конституцiї України правовi основи господарської дiяльностi (господарювання), яка базується на рiзноманiтностi суб'єктiв господарювання рiзних форм власностi.
Господарський кодекс України має на метi забезпечити зростання дiлової активностi суб'єктiв господарювання, розвиток пiдприємництва i на цiй основi пiдвищення ефективностi суспiльного виробництва, його соцiальну спрямованiсть вiдповiдно до вимог Конституцiї України, утвердити суспiльний господарський порядок в економiчнiй системi України, сприяти гармонiзацiї її з iншими економiчними системами.
Роздiл I
ОСНОВНI ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДIЯЛЬНОСТI
Стаття 2. Учасники вiдносин у сферi господарювання
Стаття 3. Господарська дiяльнiсть та господарськi вiдносини
Стаття 4. Розмежування вiдносин у сферi господарювання з iншими видами вiдносин
1. Не є предметом регулювання цього Кодексу:
майновi та особистi немайновi вiдносини, що регулюються Цивiльним кодексом України;
земельнi, гiрничi, лiсовi та воднi вiдносини, вiдносини щодо використання й охорони рослинного i тваринного свiту, територiй та об'єктiв природно-заповiдного фонду, атмосферного повiтря;
трудовi вiдносини;
фiнансовi вiдносини за участi суб'єктiв господарювання, що виникають у процесi формування та контролю виконання бюджетiв усiх рiвнiв;
адмiнiстративнi та iншi вiдносини управлiння за участi суб'єктiв господарювання, в яких орган державної влади або мiсцевого самоврядування не є суб'єктом, надiленим господарською компетенцiєю, i безпосередньо не здiйснює органiзацiйно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання;
вiдносини за участю суб'єктiв господарювання, що виникають у процесi виконання вимог законодавства, яке регулює вiдносини у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
2. Особливостi регулювання майнових вiдносин суб'єктiв господарювання визначаються цим Кодексом.
3. До господарських вiдносин, що виникають iз торговельного мореплавства i не врегульованi Кодексом торговельного мореплавства України, застосовуються правила цього Кодексу.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1702-VII) |
Стаття 5. Конституцiйнi основи правопорядку у сферi господарювання
2. Конституцiйнi основи правового господарського порядку в Українi становлять: право власностi Українського народу на землю, її надра, атмосферне повiтря, воднi та iншi природнi ресурси, якi знаходяться в межах територiї України, природнi ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економiчної зони, що здiйснюється вiд iменi Українського народу органами державної влади i органами мiсцевого самоврядування в межах, визначених Конституцiєю України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власностi народу вiдповiдно до закону; забезпечення державою захисту прав усiх суб'єктiв права власностi i господарювання, соцiальної спрямованостi економiки, недопущення використання власностi на шкоду людинi i суспiльству; право кожного володiти, користуватися i розпоряджатися своєю власнiстю, результатами своєї iнтелектуальної, творчої дiяльностi; визнання усiх суб'єктiв права власностi рiвними перед законом, непорушностi права приватної власностi, недопущення протиправного позбавлення власностi; економiчна багатоманiтнiсть, право кожного на пiдприємницьку дiяльнiсть, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад i гарантiй пiдприємництва; забезпечення державою захисту конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомiрного обмеження конкуренцiї та недобросовiсної конкуренцiї, визначення правил конкуренцiї та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологiчної безпеки та пiдтримання екологiчної рiвноваги на територiї України; забезпечення державою належних, безпечних i здорових умов працi, захист прав споживачiв; взаємовигiдне спiвробiтництво з iншими країнами; визнання i дiя в Українi принципу верховенства права.
Стаття 6. Загальнi принципи господарювання
1. Загальними принципами господарювання в Українi є:
забезпечення економiчної багатоманiтностi та рiвний захист державою усiх суб'єктiв господарювання;
свобода пiдприємницької дiяльностi у межах, визначених законом;
вiльний рух капiталiв, товарiв та послуг на територiї України;
захист нацiонального товаровиробника;
Стаття 7. Нормативно-правове регулювання господарської дiяльностi
1. Вiдносини у сферi господарювання регулюються Конституцiєю України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабiнету Мiнiстрiв України, нормативно-правовими актами iнших органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, а також iншими нормативними актами.
Глава 2
ОСНОВНI НАПРЯМИ ТА ФОРМИ УЧАСТI ДЕРЖАВИ I
МIСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРI ГОСПОДАРЮВАННЯ
3. Господарська компетенцiя органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування реалiзується вiд iменi вiдповiдної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування у господарськiй дiяльностi може здiйснюватися лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що визначенi Конституцiєю та законами України.
Стаття 9. Форми реалiзацiї державою економiчної полiтики
2. Економiчна стратегiя - обраний державою курс економiчної полiтики, розрахований на тривалу перспективу i спрямований на вирiшення крупномасштабних економiчних та соцiальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економiчної безпеки держави, збереження i примноження її економiчного потенцiалу i нацiонального багатства, пiдвищення народного добробуту. Економiчна стратегiя включає визначення прiоритетних цiлей економiки, засобiв та способiв їх реалiзацiї, виходячи зi змiсту об'єктивних процесiв i тенденцiй, що мають мiсце в нацiональному та свiтовому господарствi, та враховуючи законнi iнтереси суб'єктiв господарювання.
3. Економiчна тактика - сукупнiсть найближчих цiлей, завдань, засобiв i способiв їх досягнення для реалiзацiї стратегiчного курсу економiчної полiтики в конкретних умовах, що складаються в поточному перiодi розвитку економiки.
Стаття 10. Основнi напрями економiчної полiтики держави
1. Основними напрямами економiчної полiтики, що визначаються державою, є:
структурно-галузева полiтика, спрямована на здiйснення державою прогресивних змiн у структурi економiки, удосконалення мiжгалузевих та внутрiшньогалузевих пропорцiй, стимулювання розвитку галузей, якi визначають науково-технiчний прогрес, забезпечують конкурентоспроможнiсть вiтчизняної продукцiї та зростання рiвня життя населення. Складовими цiєї полiтики є промислова, аграрна, будiвельна та iншi сфери економiчної полiтики, щодо яких держава здiйснює вiдносно самостiйний комплекс заходiв стимулюючого впливу;
бюджетна полiтика, спрямована на оптимiзацiю та рацiоналiзацiю формування доходiв i використання державних фiнансових ресурсiв, пiдвищення ефективностi державних iнвестицiй у економiку, узгодження загальнодержавних i мiсцевих iнтересiв у сферi мiжбюджетних вiдносин, регулювання державного боргу та забезпечення соцiальної справедливостi при перерозподiлi нацiонального доходу;
грошово-кредитна полiтика, спрямована на забезпечення економiки економiчно необхiдним обсягом грошової маси, досягнення ефективного готiвкового обiгу, залучення коштiв суб'єктiв господарювання та населення до банкiвської системи, стимулювання використання кредитних ресурсiв на потреби функцiонування i розвитку економiки;
Стаття 11. Прогнозування та планування економiчного i соцiального розвитку
4. Органи влади Автономної Республiки Крим, мiсцевi органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування вiдповiдно до Конституцiї України розробляють i затверджують програми соцiально-економiчного та культурного розвитку вiдповiдних адмiнiстративно-територiальних одиниць та здiйснюють планування економiчного i соцiального розвитку цих одиниць.
Стаття 12. Засоби державного регулювання господарської дiяльностi
1. Держава для реалiзацiї економiчної полiтики, виконання цiльових економiчних та iнших програм i програм економiчного i соцiального розвитку застосовує рiзноманiтнi засоби i механiзми регулювання господарської дiяльностi.
2. Основними засобами регулюючого впливу держави на дiяльнiсть суб'єктiв господарювання є:
державне замовлення;
лiцензування, патентування i квотування;
технiчне регулювання;
застосування нормативiв та лiмiтiв;
регулювання цiн i тарифiв;
надання iнвестицiйних, податкових та iнших пiльг;
надання дотацiй, компенсацiй, цiльових iнновацiй та субсидiй.
3. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видiв засобiв державного регулювання господарської дiяльностi визначаються цим Кодексом, iншими законодавчими актами, а також програмами економiчного i соцiального розвитку. Встановлення та скасування пiльг i переваг у господарськiй дiяльностi окремих категорiй суб'єктiв господарювання здiйснюються вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв.
4. Обмеження щодо здiйснення пiдприємницької дiяльностi, а також перелiк видiв дiяльностi, в яких забороняється пiдприємництво, встановлюються Конституцiєю України та законом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.12.2005р. N 3205-IV, вiд 05.06.2014р. N 1315-VII) |
Стаття 13. Державне замовлення
1. Державне замовлення є засобом державного регулювання економiки шляхом формування на договiрнiй (контрактнiй) основi складу та обсягiв продукцiї (робiт, послуг), необхiдної для прiоритетних державних потреб, розмiщення державних контрактiв на поставку (закупiвлю) цiєї продукцiї (виконання робiт, надання послуг) серед суб'єктiв господарювання, незалежно вiд їх форми власностi.
2. Державний контракт - це договiр, укладений державним замовником вiд iменi держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економiчнi та правовi зобов'язання сторiн i регулюються їх господарськi вiдносини.
3. Поставки продукцiї для прiоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштiв Державного бюджету України та iнших джерел фiнансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом.
Абзац другий виключено.
4. Частину четверту виключено.
5. Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупiвлю) продукцiї, виконання робiт, надання послуг для задоволення прiоритетних державних потреб визначаються законом.
6. Особливостi вiдносин, що виникають у зв'язку з поставками (закупiвлею) для прiоритетних державних потреб сiльськогосподарської продукцiї, продовольства, озброєння та вiйськової технiки, а також iнших спецiально визначених (специфiчних) товарiв, регулюються вiдповiдно до закону.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.12.2005р. N 3205-IV, вiд 01.06.2010р. N 2289-VI, вiд 25.12.2015р. N 922-VIII) |
Стаття 14. Лiцензування, патентування та квотування у господарськiй дiяльностi
1. Лiцензування, патентування певних видiв господарської дiяльностi та квотування є засобами державного регулювання у сферi господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної полiтики у цiй сферi та захист економiчних i соцiальних iнтересiв держави, суспiльства та окремих споживачiв.
2. Правовi засади лiцензування, патентування певних видiв господарської дiяльностi та квотування визначаються виходячи з конституцiйного права кожного на здiйснення пiдприємницької дiяльностi, не забороненої законом, а також принципiв господарювання, встановлених у статтi 6 цього Кодексу.
3. Вiдносини, пов'язанi з лiцензуванням видiв господарської дiяльностi, регулюються законом.
4. У сферах, пов'язаних iз торгiвлею за грошовi кошти (готiвку, чеки, а рiвно з використанням iнших форм розрахункiв та платiжних карток на територiї України), обмiном готiвкових валютних цiнностей (у тому числi операцiї з готiвковими платiжними засобами, вираженими в iноземнiй валютi, та з платiжними картками), у сферi грального бiзнесу та побутових послуг, iнших сферах, визначених законом, може здiйснюватися патентування пiдприємницької дiяльностi суб'єктiв господарювання.
Торговий патент - це державне свiдоцтво, яке засвiдчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами пiдприємницької дiяльностi впродовж встановленого строку. Спецiальний торговий патент - це державне свiдоцтво, яке засвiдчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування вiдповiдно до закону. Порядок патентування певних видiв пiдприємницької дiяльностi встановлюється законом.
5. У необхiдних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обiгу певних товарiв i послуг. Порядок квотування виробництва та/або обiгу (включаючи експорт та iмпорт), а також розподiлу квот встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до закону.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII) |
Стаття 15. Технiчне регулювання у сферi господарювання
1. У сферi господарювання застосовуються технiчнi регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технiчнi умови.
2. Застосування стандартiв, кодексiв усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для:
суб'єктiв господарювання, якщо обов'язковiсть застосування стандартiв чи кодексiв усталеної практики установлено нормативно-правовими актами;
учасникiв угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукцiї, якщо в нiй (ньому) є посилання на певнi стандарти чи кодекси усталеної практики;
виробника чи постачальника продукцiї, якщо вiн склав декларацiю про вiдповiднiсть продукцiї певним стандартам чи застосував позначення цих стандартiв у її маркуваннi.
3. У разi виготовлення продукцiї на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено iншi вимоги, нiж тi, що встановлено технiчними регламентами, дозволяється застосування положень угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству України в частинi вимог до процесу виготовлення продукцiї, її зберiгання та транспортування на територiї України.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 01.12.2005р. N 3164-IV, вiд 05.06.2014р. N 1315-VII) |
Стаття 16. Дотацiї та iншi засоби державної пiдтримки суб'єктiв господарювання
1. Держава може надавати дотацiї суб'єктам господарювання: на пiдтримку виробництва життєво важливих продуктiв харчування, на виробництво життєво важливих лiкарських препаратiв та засобiв реабiлiтацiї осiб з iнвалiднiстю, на iмпортнi закупiвлi окремих товарiв, послуги транспорту, що забезпечують соцiально важливi перевезення, а також суб'єктам господарювання, що опинилися у критичнiй соцiально-економiчнiй або екологiчнiй ситуацiї, з метою фiнансування капiтальних вкладень на рiвнi, необхiдному для пiдтримання їх дiяльностi, на цiлi технiчного розвитку, що дають значний економiчний ефект, а також в iнших випадках, передбачених законом.
Стаття 17. Податки в механiзмi державного регулювання господарської дiяльностi
оптимальне поєднання фiскальної та стимулюючої функцiй оподаткування;
стабiльнiсть (незмiннiсть) протягом кiлькох рокiв загальних правил оподаткування;
усунення подвiйного оподаткування;
узгодженiсть з податковими системами iнших країн.
Стаття 18. Обмеження монополiзму та сприяння змагальностi у сферi господарювання
Стаття 19. Державний контроль та нагляд за господарською дiяльнiстю
1. Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостiйно здiйснювати господарську дiяльнiсть, що не суперечить законодавству.
2. Суб'єкти господарювання пiдлягають державнiй реєстрацiї вiдповiдно до цього Кодексу та закону.
3. Держава здiйснює контроль i нагляд за господарською дiяльнiстю суб'єктiв господарювання у таких сферах:
збереження та витрачання коштiв i матерiальних цiнностей суб'єктами господарських вiдносин - за станом i достовiрнiстю бухгалтерського облiку та звiтностi;
фiнансових, кредитних вiдносин, валютного регулювання та податкових вiдносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою i розрахункової дисциплiни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисциплiни;
цiн i цiноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цiн на продукцiю i послуги;
монополiзму та конкуренцiї - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
земельних вiдносин - за використанням i охороною земель; водних вiдносин i лiсового господарства - за використанням та охороною вод i лiсiв, вiдтворенням водних ресурсiв i лiсiв;
виробництва i працi - за безпекою виробництва i працi, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологiчною, санiтарно-гiгiєнiчною безпекою; за дотриманням норм i правил, якими встановлено обов'язковi вимоги щодо умов здiйснення господарської дiяльностi;
споживання - за якiстю i безпечнiстю продукцiї та послуг;
зовнiшньоекономiчної дiяльностi - з питань технологiчної, економiчної, екологiчної та соцiальної безпеки.
4. Органи державної влади i посадовi особи, уповноваженi здiйснювати державний контроль i державний нагляд за господарською дiяльнiстю, їх статус та загальнi умови i порядок здiйснення контролю i нагляду визначаються законами.
5. Незаконне втручання та перешкоджання господарськiй дiяльностi суб'єктiв господарювання з боку органiв державної влади, їх посадових осiб при здiйсненнi ними державного контролю та нагляду забороняються.
6. Органи державної влади i посадовi особи зобов'язанi здiйснювати iнспектування та перевiрки дiяльностi суб'єктiв господарювання неупереджено, об'єктивно i оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права i законнi iнтереси суб'єктiв господарювання.
7. Суб'єкт господарювання має право на одержання iнформацiї про результати iнспектування i перевiрок його дiяльностi не пiзнiш як через тридцять днiв пiсля їх закiнчення, якщо iнше не передбачено законом. Дiї та рiшення державних органiв контролю та нагляду, а також їх посадових осiб, якi проводили iнспектування i перевiрку, можуть бути оскарженi суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.
8. Усi суб'єкти господарювання, вiдокремленi пiдроздiли юридичних осiб, видiленi на окремий баланс, зобов'язанi вести первинний (оперативний) облiк результатiв своєї роботи, складати та подавати вiдповiдно до вимог закону статистичну iнформацiю та iншi данi, визначенi законом, а також вести (крiм громадян України, iноземцiв та осiб без громадянства, якi провадять господарську дiяльнiсть i зареєстрованi вiдповiдно до закону як пiдприємцi) бухгалтерський облiк та подавати фiнансову звiтнiсть згiдно iз законодавством.
Забороняється вимагати вiд суб'єктiв господарювання, вiдокремлених пiдроздiлiв юридичних осiб, видiлених на окремий баланс, подання статистичної iнформацiї та iнших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1070-VI, вiд 05.06.2014р. N 1315-VII) |
Стаття 20. Захист прав суб'єктiв господарювання та споживачiв
1. Держава забезпечує захист прав i законних iнтересiв суб'єктiв господарювання та споживачiв.
визнання наявностi або вiдсутностi прав;
припинення дiй, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурi;
застосування штрафних санкцiй;
застосування оперативно-господарських санкцiй;
застосування адмiнiстративно-господарських санкцiй;
установлення, змiни i припинення господарських правовiдносин;
iншими способами, передбаченими законом.
Стаття 21. Об'єднання пiдприємцiв
2. Держава сприяє торгово-промисловим палатам у виконаннi ними статутних завдань.
3. Порядок утворення та дiяльностi торгово-промислових палат встановлюється законом.
Стаття 22. Особливостi управлiння господарською дiяльнiстю у державному секторi економiки
1. Держава здiйснює управлiння державним сектором економiки вiдповiдно до засад внутрiшньої i зовнiшньої полiтики.
2. Суб'єктами господарювання державного сектора економiки є суб'єкти, що дiють на основi лише державної власностi, а також суб'єкти, державна частка у статутному капiталi яких перевищує п'ятдесят вiдсоткiв чи становить величину, яка забезпечує державi право вирiшального впливу на господарську дiяльнiсть цих суб'єктiв.
3. Повноваження суб'єктiв управлiння у державному секторi економiки - Кабiнету Мiнiстрiв України, мiнiстерств, iнших органiв влади та органiзацiй щодо суб'єктiв господарювання визначаються законом.
Зазначенi суб'єкти управлiння у державному секторi економiки можуть приймати рiшення, необхiднi для пiдготовки до реалiзацiї та здiйснення державно-приватного партнерства (концесiї), якi є обов'язковими до виконання пiдприємствами, установами, органiзацiями, що перебувають у сферi їх управлiння.
4. Законом можуть бути визначенi види господарської дiяльностi, яку дозволяється здiйснювати виключно державним пiдприємствам, установам i органiзацiям.
5. Держава реалiзує право державної власностi у державному секторi економiки через систему органiзацiйно-господарських повноважень вiдповiдних органiв управлiння щодо суб'єктiв господарювання, що належать до цього сектора i здiйснюють свою дiяльнiсть на основi права господарського вiдання або права оперативного управлiння.
6. Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторi економiки визначається уповноваженими органами управлiння вiдповiдно до вимог цього Кодексу та iнших законiв. Вiдносини органiв управлiння з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здiйснюватися на договiрних засадах.
7. Держава застосовує до суб'єктiв господарювання у державному секторi економiки усi засоби державного регулювання господарської дiяльностi, передбаченi цим Кодексом, враховуючи особливостi правового статусу даних суб'єктiв.
8. Законом встановлюються особливостi здiйснення антимонопольно-конкурентної полiтики та розвитку змагальностi у державному секторi економiки, якi повиннi враховуватися при формуваннi вiдповiдних державних програм.
9. Державний фiнансовий контроль щодо суб'єктiв господарювання, у статутному капiталi яких 50 i бiльше вiдсоткiв акцiй (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економiки, здiйснюється вiдповiдно до закону.
10. Процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних пiдприємств з урахуванням вимог, зазначених у главi 23 цього Кодексу.
11. Органам управлiння, якi здiйснюють органiзацiйно-господарськi повноваження стосовно суб'єктiв господарювання державного сектора економiки, забороняється делегувати iншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власнiстю i повноваження щодо управлiння дiяльнiстю суб'єктiв господарювання, за винятком делегування названих повноважень вiдповiдно до закону органам мiсцевого самоврядування та iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом та iншими законами.
12. Суб'єкт господарювання державного сектора економiки запроваджує антикорупцiйну програму у порядку, визначеному законом.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1700-VII, вiд 03.10.2019р. N 155-IX, вiд 29.07.2022р. N 2479-IX) |
Стаття 23. Вiдносини суб'єктiв господарювання з органами мiсцевого самоврядування
1. Органи мiсцевого самоврядування здiйснюють свої повноваження щодо суб'єктiв господарювання виключно в межах, визначених Конституцiєю України, законами про мiсцеве самоврядування та iншими законами, що передбачають особливостi здiйснення мiсцевого самоврядування в мiстах Києвi та Севастополi, iншими законами. Органи мiсцевого самоврядування можуть здiйснювати щодо суб'єктiв господарювання також окремi повноваження органiв виконавчої влади, наданi їм законом.
6. Органи, посадовi та службовi особи мiсцевого самоврядування несуть вiдповiдальнiсть за свою дiяльнiсть перед суб'єктами господарювання, пiдстави, види i порядок якої визначаються Конституцiєю України та законом.
Стаття 24. Особливостi управлiння господарською дiяльнiстю у комунальному секторi економiки
1. Управлiння господарською дiяльнiстю у комунальному секторi економiки здiйснюється через систему органiзацiйно-господарських повноважень територiальних громад та органiв мiсцевого самоврядування щодо суб'єктiв господарювання, якi належать до комунального сектора економiки i здiйснюють свою дiяльнiсть на основi права господарського вiдання або права оперативного управлiння.
2. Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у комунальному секторi економiки визначається уповноваженими органами управлiння вiдповiдно до вимог цього Кодексу та iнших законiв. Вiдносини органiв управлiння мiж зазначеними суб'єктами у випадках, передбачених законом, можуть здiйснюватися на договiрних засадах.
3. Суб'єктами господарювання комунального сектора економiки є суб'єкти, що дiють на основi лише комунальної власностi, а також суб'єкти, у статутному капiталi яких частка комунальної власностi перевищує п'ятдесят вiдсоткiв чи становить величину, яка забезпечує органам мiсцевого самоврядування право вирiшального впливу на господарську дiяльнiсть цих суб'єктiв.
4. Законом можуть бути встановленi особливостi здiйснення антимонопольно-конкурентної полiтики щодо комунального сектора економiки, а також додатковi вимоги та гарантiї права власностi Українського народу i права комунальної власностi при реалiзацiї процедури банкрутства щодо суб'єктiв господарювання комунального сектора економiки.
5. Органи мiсцевого самоврядування несуть вiдповiдальнiсть за наслiдки дiяльностi суб'єктiв господарювання, що належать до комунального сектора економiки, на пiдставах, у межах i порядку, визначених законом.
6. Суб'єкт господарювання комунального сектора економiки запроваджує антикорупцiйну програму у порядку, визначеному законом.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1700-VII, який вводиться в дiю з 26.04.2015р.) |
Стаття 25. Конкуренцiя у сферi господарювання
Стаття 26. Державна допомога суб'єктам господарювання
1. Правовi засади проведення монiторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здiйснення контролю за допустимiстю такої допомоги для конкуренцiї встановлюються законодавством про державну допомогу суб'єктам господарювання.
(У редакцiї Закону України вiд 01.07.2014р. N 1555-VII) |
Стаття 27. Обмеження монополiзму в економiцi
Стаття 29. Зловживання монопольним становищем на ринку
1. Зловживанням монопольним становищем вважаються:
Стаття 30. Неправомiрнi угоди мiж суб'єктами господарювання
встановлення (пiдтримання) монопольних цiн (тарифiв), знижок, надбавок (доплат), нацiнок;
усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавцiв, покупцiв, iнших суб'єктiв господарювання.
Стаття 31. Дискримiнацiя суб'єктiв господарювання
1. Дискримiнацiєю суб'єктiв господарювання органами влади у цьому Кодексi визнається:
встановлення заборони на реалiзацiю товарiв з одного регiону України в iнший;
обмеження прав суб'єктiв господарювання щодо придбання та реалiзацiї товарiв;
встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктiв господарювання або груп пiдприємцiв.
Стаття 32. Недобросовiсна конкуренцiя
Стаття 33. Неправомiрне використання дiлової репутацiї суб'єкта господарювання
1. Неправомiрним використанням дiлової репутацiї суб'єкта господарювання визнаються: неправомiрне використання чужих позначень, рекламних матерiалiв, упаковки; неправомiрне використання товару iншого виробника; копiювання зовнiшнього вигляду виробу iншого виробника; порiвняльна реклама, якщо в такiй рекламi порушено вимоги законодавства України про рекламу, про захист вiд недобросовiсної конкуренцiї або таку рекламу можна квалiфiкувати як нечесну пiдприємницьку практику.
2. Неправомiрним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого iменi, комерцiйного найменування, торговельної марки, iнших позначень, а також належних iншiй особi рекламних матерiалiв тощо, що може призвести до змiшування з дiяльнiстю iншого суб'єкта господарювання, який має прiоритет на їх використання.
3. Використання у комерцiйному найменуваннi власного iменi громадянина є правомiрним, якщо до власного iменi додається будь-який вiдмiтний елемент, що виключає змiшування з дiяльнiстю iншого суб'єкта господарювання.
4. Неправомiрним використанням товару iншого виробника є введення у господарський обiг пiд своїм позначенням товару iншого виробника шляхом змiн чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.
5. Копiюванням зовнiшнього вигляду виробу є вiдтворення зовнiшнього вигляду виробу iншого суб'єкта господарювання i введення його у господарський обiг без однозначного зазначення виробника копiї, що може призвести до змiшування з дiяльнiстю iншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомiрним копiювання зовнiшнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копiювання зумовлено виключно їх функцiональним застосуванням.
6. Дiя частини п'ятої цiєї статтi не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права iнтелектуальної власностi.
7. Порiвняльною є реклама, що мiстить порiвняння з iншими особами, товарами (дiяльнiстю) iншої особи, прямо чи опосередковано iдентифiкує конкурента або товари чи послуги, що пропонуються конкурентом. Не визнається неправомiрним порiвняння в рекламi у випадках, передбачених законодавством України.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.11.2019р. N 286-IX) |
Стаття 34. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесi конкуренцiї
Стаття 35. Досягнення неправомiрних переваг у конкуренцiї
Стаття 37. Вiдповiдальнiсть за недобросовiсну конкуренцiю
Стаття 38. Правила професiйної етики у конкуренцiї
Стаття 39. Захист прав споживачiв
гарантований рiвень споживання;
належну якiсть товарiв (робiт, послуг);
безпеку товарiв (робiт, послуг);
Стаття 40. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства
4. Примусовий подiл не застосовується у разi:
Стаття 41. Антимонопольно-конкурентне законодавство
1. Законодавство, що регулює вiдносини, якi виникають у зв'язку з недобросовiсною конкуренцiєю, обмеженням та попередженням монополiзму у господарськiй дiяльностi, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комiтет України, iнших законодавчих актiв.
2. Положення цiєї глави Кодексу не поширюються на вiдносини, у яких беруть участь суб'єкти господарювання та iншi учасники господарських вiдносин, якщо результат їх дiяльностi проявляється лише за межами України, якщо iнше не передбачено чинним мiжнародним договором, згоду на обов'язковiсть якого надано Верховною Радою України.
3. Законом можуть бути визначенi особливостi регулювання вiдносин, пов'язаних з недобросовiсною конкуренцiєю та монополiзмом на фiнансових ринках, ринках капiталу та органiзованих товарних ринках.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Глава 4
ГОСПОДАРСЬКА КОМЕРЦIЙНА ДIЯЛЬНIСТЬ
(ПIДПРИЄМНИЦТВО)
Стаття 42. Пiдприємництво як вид господарської дiяльностi
Стаття 43. Свобода пiдприємницької дiяльностi
2. Особливостi здiйснення окремих видiв пiдприємництва встановлюються законодавчими актами.
Пiдприємницька дiяльнiсть посадових i службових осiб органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статтi 64 Конституцiї України.
Стаття 44. Принципи пiдприємницької дiяльностi
1. Пiдприємництво здiйснюється на основi:
вiльного вибору пiдприємцем видiв пiдприємницької дiяльностi;
вiльного найму пiдприємцем працiвникiв;
комерцiйного розрахунку та власного комерцiйного ризику;
Стаття 45. Органiзацiйнi форми пiдприємництва
Стаття 46. Право найму працiвникiв i соцiальнi гарантiї щодо використання їх працi
Стаття 47. Загальнi гарантiї прав пiдприємцiв
1. Держава гарантує усiм пiдприємцям, незалежно вiд обраних ними органiзацiйних форм пiдприємницької дiяльностi, рiвнi права та рiвнi можливостi для залучення i використання матерiально-технiчних, фiнансових, трудових, iнформацiйних, природних та iнших ресурсiв.
2. Забезпечення пiдприємця матерiально-технiчними та iншими ресурсами, що централiзовано розподiляються державою, здiйснюється з метою виконання пiдприємцем поставок, робiт чи послуг для прiоритетних державних потреб.
3. Держава гарантує недоторканнiсть майна i забезпечує захист майнових прав пiдприємця. Вилучення державою або органами мiсцевого самоврядування у пiдприємця основних i оборотних фондiв, iншого майна допускається вiдповiдно до статтi 41 Конституцiї України на пiдставах i в порядку, передбачених законом.
4. Збитки, завданi пiдприємцю внаслiдок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами мiсцевого самоврядування його майнових прав, вiдшкодовуються пiдприємцю вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв.
5. Пiдприємець або громадянин, який працює у пiдприємця по найму, у передбачених законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язкiв, з вiдшкодуванням пiдприємцю вiдповiдних збиткiв органом, який приймає таке рiшення. Спори про вiдшкодування збиткiв вирiшуються судом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.12.2005р. N 3205-IV) |
Стаття 48. Державна пiдтримка пiдприємництва
подають пiдприємцям iншi види допомоги.
2. Держава сприяє розвитку малого пiдприємництва, створює необхiднi умови для цього.
Стаття 49. Вiдповiдальнiсть суб'єктiв пiдприємництва
2. За завданi шкоду i збитки пiдприємець несе майнову та iншу встановлену законом вiдповiдальнiсть.
Стаття 50. Дiяльнiсть iноземних пiдприємцiв в Українi
2. У разi якщо чинним мiжнародним договором, згоду на обов'язковiсть якого надано Верховною Радою України, встановлено iншi правила щодо пiдприємництва, нiж тi, що передбачено законодавством України, застосовуються правила мiжнародного договору. Правила мiжнародних договорiв України, чинних на момент прийняття Конституцiї України, застосовуються вiдповiдно до Конституцiї України в порядку, визначеному цими мiжнародними договорами.
Стаття 51. Припинення пiдприємницької дiяльностi
1. Пiдприємницька дiяльнiсть припиняється:
з власної iнiцiативи пiдприємця;
у разi закiнчення строку дiї лiцензiї;
у разi припинення iснування пiдприємця;
на пiдставi рiшення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та iншими законами.
Глава 5
НЕКОМЕРЦIЙНА ГОСПОДАРСЬКА ДIЯЛЬНIСТЬ
Стаття 52. Некомерцiйне господарювання
Стаття 53. Органiзацiйнi форми здiйснення некомерцiйної господарської дiяльностi
Стаття 54. Регулювання некомерцiйної господарської дiяльностi
Роздiл II
СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 55. Поняття суб'єкта господарювання
2. Суб'єктами господарювання є:
1) господарськi органiзацiї - юридичнi особи, створенi вiдповiдно до Цивiльного кодексу України, державнi, комунальнi та iншi пiдприємства, створенi вiдповiдно до цього Кодексу, а також iншi юридичнi особи, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть та зареєстрованi в установленому законом порядку;
3. Суб'єкти господарювання залежно вiд кiлькостi працюючих та доходiв вiд будь-якої дiяльностi за рiк можуть належати до суб'єктiв малого пiдприємництва, у тому числi до суб'єктiв мiкропiдприємництва, середнього або великого пiдприємництва.
Суб'єктами мiкропiдприємництва є:
фiзичнi особи, зареєстрованi в установленому законом порядку як фiзичнi особи - пiдприємцi, у яких середня кiлькiсть працiвникiв за звiтний перiод (календарний рiк) не перевищує 10 осiб та рiчний дохiд вiд будь-якої дiяльностi не перевищує суму, еквiвалентну 2 мiльйонам євро, визначену за середньорiчним курсом Нацiонального банку України;
юридичнi особи - суб'єкти господарювання будь-якої органiзацiйно-правової форми та форми власностi, у яких середня кiлькiсть працiвникiв за звiтний перiод (календарний рiк) не перевищує 10 осiб та рiчний дохiд вiд будь-якої дiяльностi не перевищує суму, еквiвалентну 2 мiльйонам євро, визначену за середньорiчним курсом Нацiонального банку України.
Суб'єктами малого пiдприємництва є:
фiзичнi особи, зареєстрованi в установленому законом порядку як фiзичнi особи - пiдприємцi, у яких середня кiлькiсть працiвникiв за звiтний перiод (календарний рiк) не перевищує 50 осiб та рiчний дохiд вiд будь-якої дiяльностi не перевищує суму, еквiвалентну 10 мiльйонам євро, визначену за середньорiчним курсом Нацiонального банку України;
юридичнi особи - суб'єкти господарювання будь-якої органiзацiйно-правової форми та форми власностi, у яких середня кiлькiсть працiвникiв за звiтний перiод (календарний рiк) не перевищує 50 осiб та рiчний дохiд вiд будь-якої дiяльностi не перевищує суму, еквiвалентну 10 мiльйонам євро, визначену за середньорiчним курсом Нацiонального банку України.
Суб'єктами великого пiдприємництва є юридичнi особи - суб'єкти господарювання будь-якої органiзацiйно-правової форми та форми власностi, у яких середня кiлькiсть працiвникiв за звiтний перiод (календарний рiк) перевищує 250 осiб та рiчний дохiд вiд будь-якої дiяльностi перевищує суму, еквiвалентну 50 мiльйонам євро, визначену за середньорiчним курсом Нацiонального банку України.
Iншi суб'єкти господарювання належать до суб'єктiв середнього пiдприємництва.
4. Суб'єкти господарювання реалiзують свою господарську компетенцiю на основi права власностi, права господарського вiдання, права оперативного управлiння вiдповiдно до визначення цiєї компетенцiї у цьому Кодексi та iнших законах.
5. Суб'єкти господарювання - господарськi органiзацiї, якi дiють на основi права власностi, права господарського вiдання чи оперативного управлiння, мають статус юридичної особи, що визначається цивiльним законодавством та цим Кодексом.
6. Суб'єкти господарювання, зазначенi у пунктi першому частини другої цiєї статтi, мають право вiдкривати свої фiлiї, представництва, iншi вiдокремленi пiдроздiли без створення юридичної особи.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV, вiд 22.03.2012р. N 4618-VI) |
Стаття 551. Фiктивна дiяльнiсть суб'єкта господарювання
1. Ознаки фiктивностi, що дають пiдстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення дiяльностi фiзичною особою - пiдприємцем, в тому числi визнання реєстрацiйних документiв недiйсними:
зареєстровано (перереєстровано) на недiйснi (втраченi, загубленi) та пiдробленi документи;
незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрацiї передбачено законодавством;
зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрацiї фiзичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володiння чи управлiння пiдставним (неiснуючим), померлим, безвiсти зниклим особам або таким особам, що не мали намiру провадити фiнансово-господарську дiяльнiсть або реалiзовувати повноваження;
зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фiнансово-господарську дiяльнiсть без вiдома та згоди його засновникiв та призначених у законному порядку керiвникiв.
(Доповнено статтею 551 згiдно iз Законом України вiд 02.12.2010р. N 2756-VI) |
Стаття 56. Утворення суб'єкта господарювання
1. Суб'єкт господарювання - господарська органiзацiя, яка може бути утворена за рiшенням власника (власникiв) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спецiально передбачених законодавством, також за рiшенням iнших органiв, органiзацiй i фiзичних осiб шляхом заснування нової господарської органiзацiї, злиття, приєднання, видiлу, подiлу, перетворення дiючої (дiючих) господарської органiзацiї (господарських органiзацiй) з додержанням вимог законодавства.
2. Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового подiлу (видiлу) дiючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органiв вiдповiдно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.
3. Створення суб'єктiв господарювання здiйснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.
4. Суб'єкт господарювання може створюватися та дiяти на пiдставi модельного статуту, затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України, що пiсля його прийняття учасниками стає установчим документом.
5. Якщо суб'єкт господарювання створюється та дiє на пiдставi модельного статуту в рiшеннi про його створення, яке пiдписується усiма засновниками, зазначаються вiдомостi про його найменування, мету i предмет господарської дiяльностi, а також iнформацiя про провадження дiяльностi на основi модельного статуту.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.04.2011р. N 3262-VI, вiд 10.10.2013р. N 642-VII) |
Стаття 57. Установчi документи
1. Установчими документами суб'єкта господарювання є рiшення про його утворення або засновницький договiр, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
2. В установчих документах повиннi бути зазначенi найменування суб'єкта господарювання, мета i предмет господарської дiяльностi, склад i компетенцiя його органiв управлiння, порядок прийняття ними рiшень, порядок формування майна, розподiлу прибуткiв та збиткiв, умови його реорганiзацiї та лiквiдацiї, якщо iнше не передбачено законом.
3. У засновницькому договорi засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спiльної дiяльностi щодо його утворення, умови передачi йому свого майна, порядок розподiлу прибуткiв i збиткiв, управлiння дiяльнiстю суб'єкта господарювання та участi в ньому засновникiв, порядок вибуття та входження нових засновникiв, iншi умови дiяльностi суб'єкта господарювання, якi передбаченi законом, а також порядок його реорганiзацiї та лiквiдацiї вiдповiдно до закону.
4. Статут суб'єкта господарювання повинен мiстити вiдомостi про його найменування, мету i предмет дiяльностi, розмiр i порядок утворення статутного капiталу та iнших фондiв, порядок розподiлу прибуткiв i збиткiв, про органи управлiння i контролю, їх компетенцiю, про умови реорганiзацiї та лiквiдацiї суб'єкта господарювання, а також iншi вiдомостi, пов'язанi з особливостями органiзацiйної форми суб'єкта господарювання, передбаченi законодавством. Статут може мiстити й iншi вiдомостi, що не суперечать законодавству.
Положенням визначається господарська компетенцiя органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування чи iнших суб'єктiв у випадках, визначених законом.
5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або iншими суб'єктами вiдповiдно до закону.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.03.2005р. N 2452-IV, вiд 22.12.2010р. N 2850-VI) |
Стаття 58. Державна реєстрацiя суб'єкта господарювання
(У редакцiї Закону України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV) |
Стаття 581. Печатки суб'єкта господарювання
1. Суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй дiяльностi печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
2. Вiдбиток печатки не може бути обов'язковим реквiзитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу мiсцевого самоврядування. Копiя документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу мiсцевого самоврядування, вважається засвiдченою у встановленому порядку, якщо на такiй копiї проставлено пiдпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий пiдпис фiзичної особи - пiдприємця. Орган державної влади або орган мiсцевого самоврядування не вправi вимагати нотарiального засвiдчення вiрностi копiї документа у разi, якщо така вимога не встановлена законом.
3. Наявнiсть або вiдсутнiсть вiдбитка печатки суб'єкта господарювання на документi не створює юридичних наслiдкiв.
4. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здiйснюється без одержання будь-яких документiв дозвiльного характеру.
(Доповнено статтею 581 згiдно iз Законом України вiд 15.04.2014р. N 1206-VII, у редакцiї Закону України вiд 23.03.2017р. N 1982-VIII) |
Стаття 59. Припинення суб'єкта господарювання
1. Припинення суб'єкта господарювання здiйснюється вiдповiдно до закону.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 02.12.2010р. N 2756-VI, вiд 19.05.2011р. N 3384-VI, вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, вiд 10.10.2013р. N 642-VII, у редакцiї Закону України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII) |
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV, вiд 02.12.2010р. N 2756-VI, вiд 10.10.2013р. N 642-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII) |
(У редакцiї Закону України вiд 19.05.2011р. N 3384-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII) |
Стаття 62. Пiдприємство як органiзацiйна форма господарювання
1. Пiдприємство - самостiйний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом мiсцевого самоврядування, або iншими суб'єктами для задоволення суспiльних та особистих потреб шляхом систематичного здiйснення виробничої, науково-дослiдної, торговельної, iншої господарської дiяльностi в порядку, передбаченому цим Кодексом та iншими законами.
2. Пiдприємства можуть створюватись як для здiйснення пiдприємництва, так i для некомерцiйної господарської дiяльностi.
3. Пiдприємство, якщо законом не встановлено iнше, дiє на основi статуту або модельного статуту. Пiдприємства незалежно вiд форми власностi, органiзацiйно-правової форми, а також установчих документiв, на основi яких вони створенi та дiють, мають рiвнi права та обов'язки.
4. Пiдприємство є юридичною особою, має вiдокремлене майно, самостiйний баланс, рахунки в установах банкiв та може мати печатки.
5. Пiдприємство не має у своєму складi iнших юридичних осiб.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.04.2011р. N 3262-VI, вiд 15.04.2014р. N 1206-VII) |
Стаття 63. Види та органiзацiйнi форми пiдприємств
1. Залежно вiд форм власностi, передбачених законом, в Українi можуть дiяти пiдприємства таких видiв:
приватне пiдприємство, що дiє на основi приватної власностi громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
пiдприємство, що дiє на основi колективної власностi (пiдприємство колективної власностi);
комунальне пiдприємство, що дiє на основi комунальної власностi територiальної громади;
державне пiдприємство, що дiє на основi державної власностi;
пiдприємство, засноване на змiшанiй формi власностi (на базi об'єднання майна рiзних форм власностi);
спiльне комунальне пiдприємство, що дiє на договiрних засадах спiльного фiнансування (утримання) вiдповiдними територiальними громадами - суб'єктами спiвробiтництва.
В Українi можуть дiяти також iншi види пiдприємств, передбаченi законом.
2. У разi якщо в статутному капiталi пiдприємства iноземна iнвестицiя становить не менш як десять вiдсоткiв, воно визнається пiдприємством з iноземними iнвестицiями. Пiдприємство, в статутному капiталi якого iноземна iнвестицiя становить сто вiдсоткiв, вважається iноземним пiдприємством.
3. Залежно вiд способу утворення (заснування) та формування статутного капiталу в Українi дiють пiдприємства унiтарнi та корпоративнi.
4. Унiтарне пiдприємство створюється одним засновником, який видiляє необхiдне для того майно, формує вiдповiдно до закону статутний капiтал, не подiлений на частки (паї), затверджує статут, розподiляє доходи, безпосередньо або через керiвника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого пiдприємства у разi її утворення), керує пiдприємством i формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирiшує питання реорганiзацiї та лiквiдацiї пiдприємства. Унiтарними є пiдприємства державнi, комунальнi, пiдприємства, заснованi на власностi об'єднання громадян, релiгiйної органiзацiї або на приватнiй власностi засновника.
5. Корпоративне пiдприємство утворюється, як правило, двома або бiльше засновниками за їх спiльним рiшенням (договором), дiє на основi об'єднання майна та/або пiдприємницької чи трудової дiяльностi засновникiв (учасникiв), їх спiльного управлiння справами, на основi корпоративних прав, у тому числi через органи, що ними створюються, участi засновникiв (учасникiв) у розподiлi доходiв та ризикiв пiдприємства. Корпоративними є кооперативнi пiдприємства, пiдприємства, що створюються у формi господарського товариства, а також iншi пiдприємства, в тому числi заснованi на приватнiй власностi двох або бiльше осiб.
6. Особливостi правового статусу унiтарних i корпоративних пiдприємств встановлюються цим Кодексом, iншими законодавчими актами.
7. Частину сьому виключено.
8. У випадках iснування залежностi вiд iншого пiдприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, пiдприємство визнається дочiрнiм.
9. Для пiдприємств певного виду та органiзацiйних форм законами можуть встановлюватися особливостi господарювання.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.09.2008р. N 523-VI, вiд 22.03.2012р. N 4618-VI, вiд 17.06.2014р. N 1508-VII, вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII) |
Стаття 64. Органiзацiйна структура пiдприємства
1. Пiдприємство може складатися з виробничих структурних пiдроздiлiв (виробництв, цехiв, вiддiлень, дiльниць, бригад, бюро, лабораторiй тощо), а також функцiональних структурних пiдроздiлiв апарату управлiння (управлiнь, вiддiлiв, бюро, служб тощо).
2. Функцiї, права та обов'язки структурних пiдроздiлiв пiдприємства визначаються положеннями про них, якi затверджуються в порядку, визначеному статутом пiдприємства або iншими установчими документами.
3. Пiдприємство самостiйно визначає свою органiзацiйну структуру, встановлює чисельнiсть працiвникiв i штатний розпис.
Органiзацiйна структура пiдприємства, яке є резидентом Дiя Сiтi, визначається ним самостiйно з урахуванням положень Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економiки в Українi".
4. Пiдприємство має право створювати фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли, погоджуючи питання про розмiщення таких пiдроздiлiв пiдприємства з вiдповiдними органами мiсцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такi вiдокремленi пiдроздiли не мають статусу юридичної особи i дiють на основi положення про них, затвердженого пiдприємством. Пiдприємства можуть вiдкривати рахунки в установах банкiв через свої вiдокремленi пiдроздiли вiдповiдно до закону.
5. Дiяльнiсть розташованих на територiї України вiдокремлених пiдроздiлiв пiдприємств, що знаходяться за її межами, регулюється цим Кодексом та iншими законами.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV, вiд 15.07.2021р. N 1667-IX) |
Стаття 641. Кiнцевий вигодоодержувач пiдприємства
1. Пiдприємства, крiм державних та комунальних пiдприємств, зобов'язанi встановлювати свого кiнцевого бенефiцiарного власника (контролера), регулярно оновлювати i зберiгати iнформацiю про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязi, передбачених законом.
Термiн "кiнцевий бенефiцiарний власник (контролер)" розумiється у значеннi, що вживається в Законi України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
(Доповнено статтею 641 згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1701-VII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 198-VIII) |
Стаття 65. Управлiння пiдприємством
1. Управлiння пiдприємством здiйснюється вiдповiдно до його установчих документiв на основi поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна i участi в управлiннi трудового колективу.
2. Власник здiйснює свої права щодо управлiння пiдприємством безпосередньо або через уповноваженi ним органи вiдповiдно до статуту пiдприємства чи iнших установчих документiв.
3. Для керiвництва господарською дiяльнiстю пiдприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноваженi органи чи наглядова рада такого пiдприємства (у разi її утворення) призначає (обирає) керiвника пiдприємства, який є пiдзвiтним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовiй радi. Керiвник пiдприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разi її утворення), виконавчого органу та iнших органiв управлiння пiдприємства вiдповiдно до статуту є посадовими особами цього пiдприємства. Статутом пiдприємства посадовими особами можуть бути визнанi й iншi особи.
4. У разi найму керiвника пiдприємства з ним укладається договiр (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки i вiдповiдальнiсть керiвника, умови його матерiального забезпечення, умови звiльнення його з посади, iншi умови найму за погодженням сторiн.
5. Керiвник пiдприємства без доручення дiє вiд iменi пiдприємства, представляє його iнтереси в органах державної влади i органах мiсцевого самоврядування, iнших органiзацiях, у вiдносинах з юридичними особами та громадянами, формує адмiнiстрацiю пiдприємства i вирiшує питання дiяльностi пiдприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
6. Керiвника пiдприємства може бути звiльнено з посади достроково на пiдставах, передбачених договором (контрактом) вiдповiдно до закону.
7. На пiдприємствах, якi використовують найману працю, укладається колективний договiр, яким регулюються виробничi, трудовi, соцiально-економiчнi вiдносини мiж роботодавцем i працiвниками, їх представниками. Питання укладення колективних договорiв регулюються законодавством про колективнi договори.
Соцiальнi та iншi вiдносини гiг-спецiалiстiв та пiдприємств, що є резидентами Дiя Сiтi, пов'язанi з виконанням робiт (наданням послуг) за гiг-контрактами, регулюються гiг-контрактами, укладеними згiдно iз Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економiки в Українi".
8. Трудовий колектив пiдприємства становлять усi громадяни, якi своєю працею беруть участь у його дiяльностi на основi трудового договору (контракту, угоди) або iнших форм, що регулюють трудовi вiдносини працiвника з пiдприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участi в управлiннi пiдприємством встановлюються статутом або iншими установчими документами вiдповiдно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремi види пiдприємств, закону про трудовi колективи.
9. Рiшення з соцiально-економiчних питань, що стосуються дiяльностi пiдприємства, виробляються i приймаються його органами управлiння за участi трудового колективу i уповноважених ним органiв.
10. Особливостi управлiння пiдприємствами окремих видiв (органiзацiйних форм пiдприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такi пiдприємства.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII, вiд 15.07.2021р. N 1667-IX, вiд 12.05.2022р. N 2253-IX) |
1. Майно пiдприємства становлять виробничi i невиробничi фонди, а також iншi цiнностi, вартiсть яких вiдображається в самостiйному балансi пiдприємства.
2. Джерелами формування майна пiдприємства є:
грошовi та матерiальнi внески засновникiв;
доходи, одержанi вiд реалiзацiї продукцiї, послуг, iнших видiв господарської дiяльностi;
доходи за фiнансовими iнструментами;
кредити банкiв та iнших кредиторiв;
капiтальнi вкладення i дотацiї з бюджетiв;
майно, придбане в iнших суб'єктiв господарювання, органiзацiй та громадян у встановленому законодавством порядку;
iншi джерела, не забороненi законодавством України.
3. Єдиний майновий комплекс пiдприємства визнається нерухомiстю i може бути об'єктом купiвлi-продажу та iнших угод, на умовах i в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими вiдповiдно до нього.
4. Реалiзацiя майнових прав пiдприємства здiйснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, iншими законодавчими актами України.
5. Володiння i користування природними ресурсами пiдприємство здiйснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пiльгових умовах.
6. Пiдприємство випускає, реалiзує та придбаває цiннi папери вiдповiдно до законодавства України.
7. Держава гарантує захист майнових прав пiдприємства. Вилучення державою у пiдприємства майна, що ним використовується, здiйснюється лише у випадках i порядку, передбачених законом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Стаття 67. Господарськi вiдносини пiдприємства з iншими пiдприємствами, органiзацiями, громадянами
1. Вiдносини пiдприємства з iншими пiдприємствами, органiзацiями, громадянами в усiх сферах господарської дiяльностi здiйснюються на основi договорiв.
2. Пiдприємства вiльнi у виборi предмета договору, визначеннi зобов'язань, iнших умов господарських взаємовiдносин, що не суперечать законодавству України.
3. Пiдприємство має право реалiзовувати самостiйно всю продукцiю на територiї України i за її межами, якщо iнше не передбачено законом.
4. Державнi пiдприємства, у тому числi господарськi товариства (крiм банкiв), у статутному фондi яких державi належить 50 та бiльше вiдсоткiв акцiй (часток, паїв), здiйснюють залучення внутрiшнiх довгострокових (бiльше одного року) та зовнiшнiх кредитiв (позик), надають гарантiї або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну фiнансову полiтику, здiйснюють залучення внутрiшнiх короткострокових (до одного року) кредитiв (позик), надають гарантiї або є поручителями за такими зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здiйснює функцiї управлiння державною власнiстю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.12.2005р. N 3205-IV, вiд 08.07.2010р. N 2457-VI, вiд 16.10.2012р. N 5463-VI) |
Стаття 68. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства
Стаття 69. Соцiальна дiяльнiсть пiдприємства
1. Питання щодо полiпшення умов працi, життя i здоров'я, гарантiї обов'язкового медичного страхування працiвникiв пiдприємства та їх сiмей, а також iншi питання соцiального розвитку вирiшуються трудовим колективом за участi власника або уповноваженого ним органу вiдповiдно до законодавства, установчих документiв пiдприємства, колективного договору.
2. Пiдприємство забезпечує пiдготовку квалiфiкованих робiтникiв та спецiалiстiв, їх економiчне i професiйне навчання як у власних навчальних закладах, так i в iнших навчальних закладах за вiдповiдними угодами. Пiдприємство надає пiльги вiдповiдно до закону своїм працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва.
3. Пенсiонери та особи з iнвалiднiстю, якi працювали до виходу на пенсiю на пiдприємствi, користуються нарiвнi з його працiвниками наявними можливостями медичного обслуговування, забезпечення житлом, путiвками в оздоровчi та профiлактичнi заклади, iншими соцiальними послугами i пiльгами, що передбаченi статутом пiдприємства.
4. Власник, органи управлiння пiдприємства зобов'язанi забезпечити для всiх працiвникiв пiдприємства належнi i безпечнi умови працi. Пiдприємство несе вiдповiдальнiсть в установленому законом порядку за шкоду, завдану здоров'ю та працездатностi його працiвникiв.
5. Пiдприємство зобов'язане забезпечити сприятливi умови працi жiнок та неповнолiтнiх, забезпечувати їх роботою переважно в денний час; жiнок, якi мають малолiтнiх дiтей, вагiтних жiнок переводити на легшу роботу з нешкiдливими умовами працi, надавати їм iншi пiльги, передбаченi законом. Пiдприємство iз шкiдливими умовами працi створює окремi цехи, дiльницi для надання жiнкам, неповнолiтнiм та окремим категорiям працюючих бiльш легкої роботи.
6. Пiдприємство самостiйно встановлює для своїх працiвникiв додатковi вiдпустки, скорочений робочий день та iншi пiльги, а також має право заохочувати працiвникiв iнших пiдприємств, установ, органiзацiй, якi його обслуговують.
7. Пiдприємство має право забезпечувати додатковою пенсiєю, незалежно вiд розмiрiв державної пенсiї, працiвника, який став особою з iнвалiднiстю на даному пiдприємствi внаслiдок нещасного випадку або професiйного захворювання. У разi смертi працiвника пiдприємства при виконаннi ним службових обов'язкiв власник, пiдприємство добровiльно чи за рiшенням суду забезпечують сiм'ю працiвника допомогою вiдповiдно до закону.
8. Пiдприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену вiдповiдно до закону кiлькiсть робочих мiсць для працевлаштування неповнолiтнiх, осiб з iнвалiднiстю, iнших категорiй громадян, якi потребують соцiального захисту. Вiдповiдальнiсть пiдприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
9. Соцiальна дiяльнiсть пiдприємств, що є резидентами Дiя Сiтi, щодо гiг-спецiалiстiв визначається пiдприємствами самостiйно з урахуванням положень Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економiки в Українi" та укладених з такими гiг-спецiалiстами гiг-контрактiв.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.07.2021р. N 1667-IX) |
Стаття 70. Об'єднання пiдприємств
Стаття 71. Облiк i звiтнiсть пiдприємства
Стаття 72. Законодавство про пiдприємства
Глава 8
ДЕРЖАВНI ТА КОМУНАЛЬНI УНIТАРНI ПIДПРИЄМСТВА
Стаття 73. Поняття державного унiтарного пiдприємства
1. Державне унiтарне пiдприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базi вiдокремленої частини державної власностi, як правило, без подiлу її на частки, i входить до сфери його управлiння.
2. Орган державної влади, до сфери управлiння якого входить пiдприємство, є представником власника i виконує його функцiї у межах, визначених цим Кодексом та iншими законодавчими актами.
3. Майно державного унiтарного пiдприємства перебуває у державнiй власностi i закрiплюється за таким пiдприємством на правi господарського вiдання чи правi оперативного управлiння.
4. Найменування державного унiтарного пiдприємства повинно мiстити слова "державне пiдприємство".
5. Державне унiтарне пiдприємство не несе вiдповiдальностi за зобов'язаннями власника i органу влади, до сфери управлiння якого воно входить.
6. Органами управлiння державного унiтарного пiдприємства є:
керiвник пiдприємства, який призначається (обирається) суб'єктом управлiння об'єктами державної власностi, що здiйснює функцiї з управлiння пiдприємством, або наглядовою радою такого пiдприємства (у разi її утворення) i є пiдзвiтним органу, який його призначив (обрав);
наглядова рада пiдприємства (у разi її утворення), яка в межах компетенцiї, визначеної статутом пiдприємства та законом, контролює i регулює дiяльнiсть керiвника пiдприємства.
Наглядова рада державного унiтарного пiдприємства утворюється за рiшенням суб'єкта управлiння об'єктами державної власностi, що здiйснює функцiї з управлiння пiдприємством. Порядок утворення, органiзацiї дiяльностi та лiквiдацiї наглядової ради державного унiтарного пiдприємства (крiм пiдприємств оборонно-промислового комплексу) та її комiтетiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України та переглядається не рiдше нiж раз на п'ять рокiв. Порядок утворення, органiзацiї дiяльностi та лiквiдацiї наглядової ради державного унiтарного пiдприємства оборонно-промислового комплексу визначається вiдповiдно до Закону України "Про особливостi управлiння об'єктами державної власностi в оборонно-промисловому комплексi".
Особливостi управлiння державним унiтарним пiдприємством визначаються Законом України "Про управлiння об'єктами державної власностi".
Особливостi управлiння державним унiтарним пiдприємством оборонно-промислового комплексу визначаються законами України "Про особливостi управлiння об'єктами державної власностi в оборонно-промисловому комплексi" та "Про особливостi реформування пiдприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власностi".
7. Законом можуть бути визначенi особливостi статусу керiвника державного унiтарного пiдприємства, в тому числi встановлено пiдвищену вiдповiдальнiсть керiвника за результати роботи пiдприємства.
8. Рiчна фiнансова звiтнiсть державного унiтарного пiдприємства може пiдлягати обов'язковiй перевiрцi незалежним аудитором. Критерiї вiднесення державних унiтарних пiдприємств до таких, фiнансова звiтнiсть яких пiдлягає обов'язковiй перевiрцi незалежним аудитором, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України залежно вiд балансової вартостi активiв державних унiтарних пiдприємств.
Державне унiтарне пiдприємство оприлюднює iнформацiю про свою дiяльнiсть, крiм випадкiв, встановлених законом, шляхом розмiщення її на власнiй веб-сторiнцi (веб-сайтi) або на офiцiйному веб-сайтi суб'єкта управлiння об'єктами державної власностi, що здiйснює функцiї з управлiння пiдприємством, у строки та в порядку, визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України. Доступ до таких веб-сторiнок та веб-сайтiв є цiлодобовим i безоплатним.
Обов'язковому оприлюдненню пiдлягає така iнформацiя:
цiлi дiяльностi державного унiтарного пiдприємства та стан їх досягнення;
квартальна, рiчна фiнансова звiтнiсть державного унiтарного пiдприємства за останнi три роки, включаючи (за наявностi) видатки на виконання некомерцiйних цiлей державної полiтики та джерела їх фiнансування;
аудиторськi висновки щодо рiчної фiнансової звiтностi державного унiтарного пiдприємства за останнi три роки, якщо аудит проводився вiдповiдно до вимоги закону або за рiшенням наглядової ради державного унiтарного пiдприємства (у разi її утворення) або суб'єкта управлiння об'єктами державної власностi, що здiйснює функцiї з управлiння пiдприємством;
статут державного унiтарного пiдприємства у чиннiй редакцiї, а також у редакцiях, що дiяли ранiше;
бiографiчна довiдка (включаючи професiйну характеристику) керiвника державного унiтарного пiдприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
бiографiчнi довiдки (включаючи професiйнi характеристики) членiв наглядової ради (у разi її утворення) державного унiтарного пiдприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах iнших суб'єктiв господарювання, а також зазначається, хто iз членiв наглядової ради державного унiтарного пiдприємства є незалежним;
рiчнi звiти наглядової ради та керiвника державного унiтарного пiдприємства;
структура, принципи формування i розмiр винагороди керiвника та членiв наглядової ради державного унiтарного пiдприємства, включаючи компенсацiйнi пакети i додатковi блага, якi вони отримують (або на отримання яких мають право) пiд час виконання посадових обов'язкiв, а також у зв'язку iз звiльненням (термiн "додаткове благо" вживається у значеннi, визначеному в Податковому кодексi України);
рiшення суб'єкта управлiння об'єктами державної власностi щодо державного унiтарного пiдприємства;
опис iстотних передбачуваних факторiв ризику, що можуть вплинути на операцiї та результати дiяльностi державного унiтарного пiдприємства, та заходи щодо управлiння такими ризиками;
вiдомостi про договори, учасником яких є державне унiтарне пiдприємство, iнформацiя про якi пiдлягає оприлюдненню вiдповiдно до Закону України "Про вiдкритiсть використання публiчних коштiв";
iнформацiя про операцiї та зобов'язання державного унiтарного пiдприємства з державним та/або мiсцевим бюджетом, державними та/або мiсцевими установами, пiдприємствами та органiзацiями, включаючи договiрнi зобов'язання державного унiтарного пiдприємства (фiнансовi та нефiнансовi), що виникають у результатi державно-приватного партнерства.
Державне унiтарне пiдприємство оприлюднює рiчну фiнансову звiтнiсть разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит проводився вiдповiдно до вимоги закону або за рiшенням наглядової ради державного унiтарного пiдприємства (у разi її утворення) або суб'єкта управлiння об'єктами державної власностi, що здiйснює функцiї з управлiння пiдприємством до 30 квiтня року, що настає за звiтним перiодом.
Вiдповiдальнiсть за оприлюднення та достовiрнiсть iнформацiї, визначеної цiєю статтею, несе керiвник державного унiтарного пiдприємства вiдповiдно до законiв України та умов укладеного з ним контракту.
9. Державнi унiтарнi пiдприємства дiють як державнi комерцiйнi пiдприємства, державнi некомерцiйнi пiдприємства або казеннi пiдприємства.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII, вiд 21.12.2017р. N 2258-VIII, вiд 13.07.2021р. N 1630-IX, вiд 15.12.2021р. N 1962-IX) |
1. Господарське зобов'язання державного унiтарного пiдприємства, предмет якого пiдпадає пiд ознаки, визначенi частиною третьою цiєї статтi, i яке укладається з особою, заiнтересованою у його вчиненнi, вiд iменi або за рахунок, або в iнтересах такої особи, є господарським зобов'язанням, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть.
2. Особою, заiнтересованою у вчиненнi господарського зобов'язання, є:
посадова особа органiв управлiння державного унiтарного пiдприємства;
посадова особа органу, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство, якщо така особа є особою, вiдповiдальною за прийняття рiшення щодо надання згоди на вчинення таким державним унiтарним пiдприємством господарського договору;
член сiм'ї посадової особи, зазначеної в абзацах другому i третьому цiєї частини, - чоловiк (дружина), особи, якi спiльно проживають, пов'язанi спiльним побутом, мають взаємнi права та обов'язки, батьки (усиновителi), опiкун (пiклувальник), брат, сестра, дiти та їхнi чоловiки (дружини);
юридична особа, в якiй будь-яка з осiб, зазначених в абзацах другому - четвертому цiєї частини, є кiнцевим бенефiцiарним власником (контролером) або членом органу управлiння, органу, який здiйснює функцiї контролю та/або нагляду.
Особи (разом або окремо), зазначенi в абзацах другому - п'ятому цiєї частини, мають вiдповiдати принаймнi однiй iз таких ознак:
бути сторонами такого господарського зобов'язання або членами виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;
отримувати винагороду за вчинення такого господарського зобов'язання вiд державного унiтарного пiдприємства (посадових осiб органiв управлiння державного унiтарного пiдприємства) або вiд особи, яка є стороною господарського зобов'язання;
внаслiдок такого господарського зобов'язання набувати майно, будь-якi майновi права, вигоди або блага;
брати участь у господарському зобов'язаннi як представники або посередники (крiм представництва державного унiтарного пiдприємства посадовими особами).
3. Дiя цiєї статтi поширюється на господарськi зобов'язання державних унiтарних пiдприємств, предметом яких є:
вiдчуження або придбання за одним договором або декiлькома пов'язаними договорами товарiв або iншого майна, балансова вартiсть якого перевищує 100 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання (крiм випадкiв отримання державним унiтарним пiдприємством у власнiсть товарiв або майна безоплатно або за одну гривню);
передача або отримання в оренду, iнше платне користування товарiв або майна, балансова вартiсть яких перевищує 100 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання;
передача державним унiтарним пiдприємством у безоплатне користування товарiв або iншого майна, балансова вартiсть якого перевищує 20 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання;
виконання або замовлення робiт або надання послуг, ринкова вартiсть яких перевищує 100 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання (крiм випадкiв отримання державним унiтарним пiдприємством результатiв робiт або послуг безоплатно або за одну гривню);
надання або отримання позики, iншого фiнансування на поворотнiй, безповоротнiй або частково поворотнiй основi на суму, що перевищує 50 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання (крiм випадкiв отримання державним унiтарним пiдприємством позики або iншого фiнансування безоплатно або за одну гривню);
надання державним унiтарним пiдприємством застави, поручительства або iншого забезпечення виконання зобов'язань, розмiр яких перевищує 100 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання.
Статутом державного унiтарного пiдприємства може бути встановлено нижче граничне значення вартостi майна, робiт або послуг чи суми коштiв, що є предметом господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть.
4. Господарське зобов'язання iз заiнтересованiстю пiдлягає погодженню наглядовою радою державного унiтарного пiдприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управлiння якого вiдноситься державне унiтарне пiдприємство, в порядку, передбаченому цiєю статтею.
Особа, яка є заiнтересованою у вчиненнi господарського зобов'язання, повинна протягом трьох робочих днiв з моменту виникнення у неї заiнтересованостi, але до вчинення господарського зобов'язання, подати на розгляд наглядової ради, а у випадках, передбачених частиною дев'ятою цiєї статтi, - органу, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство:
проект господарського зобов'язання iз зазначенням вартостi одиницi товару або послуг, якщо вона передбачена господарським зобов'язанням, i загальної суми господарського зобов'язання, передбаченого частиною третьою цiєї статтi;
iнформацiю з посиланням на конкретнi норми частини другої цiєї статтi iз зазначенням ознаки заiнтересованостi особи у вчиненнi господарського зобов'язання.
5. Наглядова рада державного унiтарного пiдприємства протягом 10 робочих днiв з дня отримання iнформацiї, передбаченої частиною четвертою цiєї статтi, приймає одне з таких рiшень:
про надання згоди на вчинення господарського зобов'язання;
про вiдмову у вчиненнi вiдповiдного господарського зобов'язання;
про передачу питання на розгляд органу, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство.
6. Наглядова рада або орган, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство, з метою проведення оцiнки господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, на вiдповiднiсть його умов звичайним ринковим умовам може залучити суб'єкта оцiночної дiяльностi.
7. Якщо заiнтересована у вчиненнi господарського зобов'язання особа є членом наглядової ради державного унiтарного пiдприємства, вона не має права голосу пiд час прийняття рiшення щодо надання згоди на вчинення такого господарського зобов'язання.
Якщо заiнтересована у вчиненнi господарського зобов'язання особа є особою, зазначеною в абзацi третьому частини другої цiєї статтi, вирiшення конфлiкту iнтересiв вiдбувається в порядку, передбаченому законодавством про запобiгання корупцiї.
8. Рiшення про надання згоди на вчинення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, приймається бiльшiстю голосiв членiв наглядової ради, якi не є заiнтересованими у вчиненнi такого господарського зобов'язання.
9. Рiшення про надання згоди на вчинення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, виноситься на розгляд органу, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство, якщо:
на пiдприємствi не утворена наглядова рада;
наглядова рада ухвалила рiшення про передачу питання на розгляд органу, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство, iз зазначенням мотивiв такого рiшення;
бiльшiсть членiв наглядової ради є заiнтересованими у вчиненнi господарського зобов'язання;
балансова вартiсть майна або послуг чи сума коштiв, що пiдлягають наданню, вiдчуженню, отриманню або передачi вiдповiдно до господарського зобов'язання, передбаченого частиною третьою цiєї статтi, перевищує 10 вiдсоткiв вартостi активiв, за даними останньої рiчної фiнансової звiтностi пiдприємства;
предметом договору є нерухоме або iнше майно, якщо режим його оренди або вiдчуження регулюється спецiальним законодавством.
10. Якщо наглядова рада або орган, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство, не прийняли жодного рiшення протягом 10 робочих днiв з дня отримання iнформацiї, передбаченої частиною четвертою цiєї статтi, господарське зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, вважається схваленим.
У разi якщо з метою проведення оцiнки господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, на вiдповiднiсть його умов звичайним ринковим умовам залучається суб'єкт оцiночної дiяльностi, строк прийняття рiшення наглядовою радою або органом, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство, збiльшується на перiод часу, необхiдного для здiйснення оцiнки, але не бiльш як на 30 календарних днiв, якi обчислюються з дня отримання iнформацiї, передбаченої частиною четвертою цiєї статтi.
11. Господарське зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами четвертою - десятою цiєї статтi, створює, змiнює, припиняє права та обов'язки його сторiн лише у разi подальшого схвалення такого господарського зобов'язання наглядовою радою державного унiтарного пiдприємства або органом, до сфери управлiння якого вiдноситься державне унiтарне пiдприємство. У разi неотримання подальшого схвалення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, таке зобов'язання може бути визнано судом недiйсним за позовом державного унiтарного пiдприємства або органу, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство.
12. Подальше схвалення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, створює, змiнює, припиняє права та обов'язки державного унiтарного пiдприємства з дня вчинення такого господарського зобов'язання.
13. Вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну державному унiтарному пiдприємству господарським зобов'язанням, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, вчиненим з порушенням вимог цiєї статтi, несе особа, заiнтересована у вчиненнi державним унiтарним пiдприємством такого господарського зобов'язання.
14. Керiвник (виконавчий орган) державного унiтарного пiдприємства або особа, спецiально уповноважена керiвником (виконавчим органом) або установчими документами державного унiтарного пiдприємства, у разi порушення ними вимог, передбачених цiєю статтею, пiдлягають адмiнiстративнiй та дисциплiнарнiй вiдповiдальностi за неналежне виконання своїх посадових обов'язкiв, а також мають вiдшкодувати шкоду, заподiяну їхнiми дiями державному унiтарному пiдприємству.
(Доповнено статтею 731 згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII) |
Стаття 732. Значнi господарськi зобов'язання державного унiтарного пiдприємства
1. Значним господарським зобов'язанням державного унiтарного пiдприємства визнається господарське зобов'язання, що вчиняється державним унiтарним пiдприємством, якщо ринкова вартiсть майна, робiт, послуг, що є його предметом, становить 10 i бiльше вiдсоткiв вартостi активiв державного унiтарного пiдприємства, за даними останньої рiчної фiнансової звiтностi.
Статутом державного унiтарного пiдприємства можуть бути визначенi додатковi критерiї для вiднесення господарського зобов'язання до значного господарського зобов'язання.
Значне господарське зобов'язання пiдлягає погодженню наглядовою радою державного унiтарного пiдприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управлiння якого вiдноситься державне унiтарне пiдприємство, в порядку, передбаченому цiєю статтею.
2. Рiшення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов'язання, якщо ринкова вартiсть майна, робiт або послуг, що є його предметом, становить вiд 10 до 25 вiдсоткiв вартостi активiв державного унiтарного пiдприємства, за даними останньої рiчної фiнансової звiтностi, приймається наглядовою радою (у разi її утворення) або органом, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство.
3. Рiшення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов'язання, якщо ринкова вартiсть майна, робiт або послуг, що є його предметом, становить бiльше 25 вiдсоткiв вартостi активiв державного унiтарного пiдприємства, за даними останньої рiчної фiнансової звiтностi, приймається органом, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство.
4. Забороняється дiлити предмет господарського зобов'язання з метою ухилення вiд передбаченого цiєю статтею порядку прийняття рiшень про вчинення значного господарського зобов'язання.
5. Значне господарське зобов'язання, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами першою - четвертою цiєї статтi, може бути визнане судом недiйсним за позовом державного унiтарного пiдприємства або органу, до сфери управлiння якого належить державне унiтарне пiдприємство.
6. Рiшення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, має прийматися за правилами, встановленими цiєю статтею.
(Доповнено статтею 732 згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII) |
Стаття 74. Державне комерцiйне пiдприємство
1. Державне комерцiйне пiдприємство є суб'єктом пiдприємницької дiяльностi, дiє на основi статуту або модельного статуту i несе вiдповiдальнiсть за наслiдки своєї дiяльностi усiм належним йому на правi господарського вiдання майном згiдно з цим Кодексом та iншими законами, прийнятими вiдповiдно до цього Кодексу.
2. Майно державного комерцiйного пiдприємства закрiплюється за ним на правi господарського вiдання.
3. Статутний капiтал державного комерцiйного пiдприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управлiння якого воно належить. Розмiр статутного капiталу державного комерцiйного пiдприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом.
Статутний капiтал державного комерцiйного пiдприємства пiдлягає сплатi до закiнчення першого року з дня державної реєстрацiї такого пiдприємства.
4. Частину четверту виключено.
5. Держава та орган, до сфери управлiння якого входить державне комерцiйне пiдприємство, не несуть вiдповiдальностi за його зобов'язаннями, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом та iншими законами.
6. Збитки, завданi державному комерцiйному пiдприємству внаслiдок виконання рiшень органiв державної влади чи органiв мiсцевого самоврядування, якi було визнано судом неконституцiйними або недiйсними, пiдлягають вiдшкодуванню зазначеними органами добровiльно або за рiшенням суду.
7. Державне унiтарне комерцiйне пiдприємство може бути перетворене у державне акцiонерне товариство, 100 вiдсоткiв акцiй якого належать державi, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.06.2005р. N 2664-IV, вiд 21.04.2011р. N 3262-VI, вiд 21.04.2011р. N 3263-VI, вiд 13.03.2012р. N 4498-VI) |
Стаття 75. Особливостi господарської дiяльностi державних комерцiйних пiдприємств
1. Державне комерцiйне пiдприємство зобов'язане приймати та виконувати доведенi до нього в установленому законодавством порядку державнi замовлення, враховувати їх при формуваннi виробничої програми, визначеннi перспектив свого економiчного i соцiального розвитку та виборi контрагентiв, а також складати i виконувати рiчний та з поквартальною розбивкою фiнансовий план на кожен наступний рiк.
Абзац другий виключено.
Державне пiдприємство, його дочiрнi пiдприємства, а також пiдприємства, господарськi товариства, у статутному капiталi яких 50 i бiльше вiдсоткiв належить державному пiдприємству, об'єднання таких пiдприємств, у разi здiйснення ними закупiвель за умови, що вартiсть предмета закупiвлi дорiвнює або перевищує межi, визначенi частиною першою статтi 2 Закону України "Про публiчнi закупiвлi", оприлюднюють на веб-порталi Уповноваженого органу, визначеного Законом України "Про здiйснення державних закупiвель", звiт про укладення договору про закупiвлю товарiв, робiт i послуг за кошти пiдприємств та iнформацiю про змiну його iстотних умов не пiзнiше нiж через сiм днiв з дня укладення договору про закупiвлю або внесення змiн до нього. У звiтi обов'язково зазначаються: найменування, кiлькiсть товару та мiсце його поставки, вид робiт i мiсце їх виконання або вид послуг i мiсце їх надання, iнформацiя про технiчнi та якiснi характеристики товарiв, робiт i послуг, найменування i мiсцезнаходження постачальника, виконавця робiт i надавача послуг, з яким укладено договiр, цiна за одиницю товару, робiт i послуг та сума, визначена в договорi, дата укладення договору, строк поставки товарiв, виконання робiт i надання послуг тощо.
2. Основним плановим документом державного комерцiйного пiдприємства є фiнансовий план, вiдповiдно до якого пiдприємство отримує доходи i здiйснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштiв для виконання своїх функцiй протягом року вiдповiдно до установчих документiв.
Фiнансовий план пiдлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо iнше не передбачено законом:
пiдприємств, що є суб'єктами природних монополiй, та пiдприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мiльйонiв гривень, - Кабiнетом Мiнiстрiв України;
iнших пiдприємств - органами, до сфери управлiння яких вони належать.
Пiдприємства електроенергетики, лiцензована дiяльнiсть яких регулюється шляхом затвердження нацiональною комiсiєю, що здiйснює державне регулювання у сферi енергетики, складають фiнансовi плани з урахуванням затвердженої цiєю комiсiєю структури тарифiв на електричну та теплову енергiю. Фiнансовi плани таких пiдприємств пiдлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження рiчного фiнансового плану та звiту про його виконання посадовi особи державного комерцiйного пiдприємства несуть адмiнiстративну вiдповiдальнiсть, установлену законом.
3. Органи, до сфери управлiння яких входять державнi комерцiйнi пiдприємства, надають центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi економiчного розвитку, до 1 вересня року, що передує планованому, зведенi показники фiнансових планiв та фiнансовi плани у розрiзi окремих державних комерцiйних пiдприємств, якi входять до сфери їх управлiння.
4. Форма та методичнi рекомендацiї по розробцi фiнансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi економiчного розвитку.
5. Державне комерцiйне пiдприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно iншим юридичним особам чи громадянам, крiм випадкiв, передбачених законом. Вiдчужувати майновi об'єкти, що належать до основних фондiв, державне комерцiйне пiдприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управлiння якого воно належить, i лише на конкурентних засадах, якщо iнше не встановлено законом. Розпоряджатися в iнший спосiб майном, що належить до основних фондiв, державне комерцiйне пiдприємство має право лише у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi цим Кодексом та iншими законами.
Вiдчуження нерухомого майна, а також повiтряних i морських суден, суден внутрiшнього плавання та рухомого складу залiзничного транспорту здiйснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України, крiм випадкiв, передбачених законом.
Фонд державного майна України виступає органiзатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.
6. Кошти, одержанi вiд продажу майнових об'єктiв, що належать до основних фондiв державного комерцiйного пiдприємства, використовуються вiдповiдно до затвердженого фiнансового плану, якщо iнше не передбачено законом.
Кошти, одержанi вiд продажу нерухомого майна, за вирахуванням балансової (залишкової) вартостi такого майна, якщо iнше не встановлено законом, зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.
7. Списання з балансу не повнiстю амортизованих основних фондiв, а також прискорена амортизацiя основних фондiв державного комерцiйного пiдприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управлiння якого входить дане пiдприємство.
8. Державнi комерцiйнi пiдприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спецiальнi (цiльовi) фонди, призначенi для покриття витрат, пов'язаних з їх дiяльнiстю:
амортизацiйний фонд;
фонд розвитку виробництва;
фонд споживання (оплати працi);
резервний фонд;
iншi фонди, передбаченi статутом пiдприємства.
Порядок використання цих фондiв визначається вiдповiдно до затвердженого фiнансового плану.
9. Розподiл прибутку (доходу) державних комерцiйних пiдприємств здiйснюється вiдповiдно до затвердженого фiнансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та iнших законiв.
10. В фiнансовому планi затверджуються суми коштiв, якi направляються державi як власнику i зараховуються до Державного бюджету України.
11. Органи, до сфери управлiння яких вiдносяться державнi комерцiйнi пiдприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабiнету Мiнiстрiв України iнформацiю про обсяги перерахування прибутку державних комерцiйних пiдприємств для їх врахування при формуваннi державного бюджету.
12. У разi змiни керiвника державного комерцiйного пiдприємства обов'язковим є проведення ревiзiї фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства в порядку, передбаченому законом.
13. Iншi особливостi господарської та соцiальної дiяльностi державних комерцiйних пiдприємств визначаються законом.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 25.03.2005р. N 2505-IV, вiд 16.06.2005р. N 2668-IV, вiд 16.06.2005р. N 2664-IV, вiд 15.12.2005р. N 3205-IV, вiд 09.01.2007р. N 549-V, вiд 01.12.2006р. N 424-V, вiд 01.06.2010р. N 2289-VI, вiд 08.09.2011р. N 3713-VI, вiд 13.03.2012р. N 4498-VI, вiд 04.07.2012р. N 5044-VI, вiд 06.09.2012р. N 5213-VI, вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, вiд 10.04.2014р. N 1197-VII, вiд 25.12.2015р. N 922-VIII, вiд 13.07.2021р. N 1630-IX) |
Стаття 751. Державне некомерцiйне пiдприємство
1. Державне некомерцiйне пiдприємство є суб'єктом некомерцiйної господарської дiяльностi, спрямованої на досягнення соцiальних та iнших результатiв, яке утворюється у сферi охорони здоров'я, соцiальнiй та/або гуманiтарнiй сферах без мети одержання прибутку i дiє на пiдставi статуту.
2. Майно державного некомерцiйного пiдприємства закрiплюється за ним на правi оперативного управлiння.
3. Орган державної влади, до сфери управлiння якого входить державне некомерцiйне пiдприємство, не несе вiдповiдальностi за його зобов'язаннями, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом та iншими законами.
(Доповнено статтею 751 згiдно iз Законом України вiд 15.12.2021р. N 1962-IX) |
Стаття 752. Особливостi господарської дiяльностi державних некомерцiйних пiдприємств
1. Державне некомерцiйне пiдприємство зобов'язане приймати та виконувати доведенi у встановленому законодавством порядку державнi замовлення, враховувати їх при формуваннi виробничої програми, визначеннi перспектив свого економiчного i соцiального розвитку та виборi контрагентiв, а також складати i виконувати рiчний та з поквартальною розбивкою фiнансовий план на кожен наступний рiк.
Державне некомерцiйне пiдприємство здiйснює свою дiяльнiсть вiдповiдно до:
виробничих завдань, визначених органом, до сфери управлiння якого воно входить;
самостiйно встановлених завдань згiдно з укладеними договорами щодо надання вiдповiдних послуг;
державних замовлень.
2. Основним плановим документом державного некомерцiйного пiдприємства є фiнансовий план, вiдповiдно до якого пiдприємство отримує доходи i здiйснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштiв для виконання своїх функцiй протягом року вiдповiдно до установчих документiв.
Фiнансовий план пiдлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо iнше не передбачено законом, органами, до сфери управлiння яких входять державнi некомерцiйнi пiдприємства.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження рiчного фiнансового плану та звiту про його виконання посадовi особи державного некомерцiйного пiдприємства несуть адмiнiстративну вiдповiдальнiсть, установлену законом.
3. Органи, до сфери управлiння яких входять державнi некомерцiйнi пiдприємства, надають центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi економiчного розвитку, до 1 вересня року, що передує планованому, зведенi показники фiнансових планiв та фiнансовi плани у розрiзi окремих державних некомерцiйних пiдприємств, якi входять до сфери їх управлiння.
4. Форма та методичнi рекомендацiї щодо розроблення фiнансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi економiчного розвитку.
5. Державне некомерцiйне пiдприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно iншим юридичним чи фiзичним особам, крiм випадкiв, передбачених законом. Вiдчужувати майновi об'єкти, що належать до основних фондiв, державне некомерцiйне пiдприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управлiння якого воно належить, i лише на конкурентних засадах, якщо iнше не встановлено законом. Розпоряджатися в iнший спосiб майном, що належить до основних фондiв, державне некомерцiйне пiдприємство має право лише у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi цим Кодексом та iншими законами. Вiдчуження нерухомого майна (у тому числi цiлiсних майнових комплексiв) здiйснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України, крiм випадкiв, передбачених законом. Фонд державного майна України виступає органiзатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.
6. Кошти, одержанi вiд продажу майнових об'єктiв, що належать до основних фондiв державного некомерцiйного пiдприємства, використовуються вiдповiдно до затвердженого фiнансового плану, якщо iнше не передбачено законом.
Кошти, одержанi вiд продажу нерухомого майна, за вирахуванням балансової (залишкової) вартостi такого майна, якщо iнше не встановлено законом, зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.
7. Списання з балансу не повнiстю амортизованих основних фондiв, а також прискорена амортизацiя основних фондiв державного некомерцiйного пiдприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управлiння якого входить дане пiдприємство.
8. Джерелами формування майна державного некомерцiйного пiдприємства є:
державне майно, передане пiдприємству на правi оперативного управлiння;
кошти та iнше майно, одержанi вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг) пiдприємства;
цiльовi кошти, видiленi з Державного бюджету України;
банкiвськi кредити;
частина доходiв пiдприємства, одержаних ним за результатами господарської дiяльностi, передбаченої статутом;
iншi джерела, не забороненi законом.
Порядок використання коштiв, зазначених у цiй частинi, визначається вiдповiдно до затвердженого фiнансового плану.
9. Забороняється розподiл прибутку (доходу) державних некомерцiйних пiдприємств.
10. У разi змiни керiвника державного некомерцiйного пiдприємства обов'язковим є проведення ревiзiї фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства в порядку, передбаченому законом.
11. Iншi особливостi дiяльностi державних некомерцiйних пiдприємств визначаються законом.
(Доповнено статтею 752 згiдно iз Законом України вiд 15.12.2021р. N 1962-IX) |
Стаття 76. Казенне пiдприємство
1. Казеннi пiдприємства створюються у галузях економiки, в яких:
законом дозволено здiйснення господарської дiяльностi лише державним пiдприємствам;
основним (понад п'ятдесят вiдсоткiв) споживачем продукцiї (робiт, послуг) виступає держава;
за умовами господарювання неможлива вiльна конкуренцiя товаровиробникiв чи споживачiв;
переважаючим (понад п'ятдесят вiдсоткiв) є виробництво суспiльно необхiдної продукцiї (робiт, послуг), яке за своїми умовами i характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;
приватизацiю майнових комплексiв державних пiдприємств заборонено законом;
абзац сьомий виключено.
2. Казенне пiдприємство створюється за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України. У рiшеннi про створення казенного пiдприємства визначаються обсяг i характер основної дiяльностi пiдприємства, а також орган, до сфери управлiння якого входить пiдприємство, що створюється. Реорганiзацiя i лiквiдацiя казенного пiдприємства проводяться вiдповiдно до вимог цього Кодексу за рiшенням органу, до компетенцiї якого належить створення даного пiдприємства.
3. Майно казенного пiдприємства закрiплюється за ним на правi оперативного управлiння.
4. Казенне пiдприємство є юридичною особою, має вiдповiднi рахунки в установах державного банку, печатку iз своїм найменуванням.
5. Орган, до сфери управлiння якого входить казенне пiдприємство, затверджує статут пiдприємства, призначає його керiвника, дає дозвiл на здiйснення казенним пiдприємством господарської дiяльностi, визначає види продукцiї (робiт, послуг), на виробництво та реалiзацiю якої поширюється зазначений дозвiл.
6. Найменування казенного пiдприємства повинно мiстити слова "казенне пiдприємство".
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.04.2011р. N 3262-VI, вiд 06.04.2017р. N 2002-VIII, який вводиться в дiю з 06.11.2017р., вiд 15.12.2021р. N 1962-IX) |
Стаття 77. Особливостi господарської дiяльностi казенних пiдприємств
1. Казенне пiдприємство здiйснює господарську дiяльнiсть вiдповiдно до виробничих завдань органу, до сфери управлiння якого воно входить.
2. Казенне пiдприємство самостiйно органiзовує виробництво продукцiї (робiт, послуг) i реалiзує її за цiнами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, якщо iнше не передбачено законом.
Абзац другий виключено.
Казенне комерцiйне пiдприємство, його дочiрнi пiдприємства, а також пiдприємства, господарськi товариства, у статутному капiталi яких 50 i бiльше вiдсоткiв належить казенному комерцiйному пiдприємству, у разi здiйснення ними закупiвель та за умови, що вартiсть предмета закупiвлi дорiвнює або перевищує межi, визначенi частиною першою статтi 2 Закону України "Про публiчнi закупiвлi", оприлюднюють на веб-порталi Уповноваженого органу, визначеного Законом України "Про публiчнi закупiвлi", звiт про укладення договору про закупiвлю товарiв, робiт i послуг за кошти пiдприємств та iнформацiю про змiну його iстотних умов не пiзнiше нiж через сiм днiв з дня укладення договору про закупiвлю або внесення змiн до нього. У звiтi обов'язково зазначаються: найменування, кiлькiсть товару та мiсце його поставки, вид робiт i мiсце їх виконання або вид послуг i мiсце їх надання, iнформацiя про технiчнi та якiснi характеристики товарiв, робiт i послуг, найменування i мiсцезнаходження постачальника, виконавця робiт i надавача послуг, з яким укладено договiр, цiна за одиницю товару, робiт i послуг та сума, визначена в договорi, дата укладення договору, строк поставки товарiв, виконання робiт i надання послуг тощо.
3. Орган, до сфери управлiння якого входить казенне пiдприємство, здiйснює контроль за використанням та збереженням належного пiдприємству майна, i має право вилучити у казенного пiдприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
4. Казенне пiдприємство не має права вiдчужувати або iншим способом розпоряджатися закрiпленим за ним майном, що належить до основних фондiв, без попередньої згоди органу, до сфери управлiння якого воно входить.
Вiдчуження нерухомого майна, а також повiтряних i морських суден, суден внутрiшнього плавання та рухомого складу залiзничного транспорту здiйснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України, крiм випадкiв, передбачених законом.
Фонд державного майна України виступає органiзатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.
5. Джерелами формування майна казенного пiдприємства є:
державне майно, передане пiдприємству вiдповiдно до рiшення про його створення;
кошти та iнше майно, одержанi вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг) пiдприємства;
цiльовi кошти, видiленi з Державного бюджету України;
кредити банкiв;
частина доходiв пiдприємства, одержаних ним за результатами господарської дiяльностi, передбачена статутом;
iншi джерела, не забороненi законом.
6. Казенне пiдприємство одержує кредити для виконання статутних завдань пiд гарантiю органу, до сфери управлiння якого входить пiдприємство.
7. Казенне пiдприємство вiдповiдає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженнi. У разi недостатностi зазначених коштiв держава, в особi органу, до сфери управлiння якого входить пiдприємство, несе повну субсидiарну вiдповiдальнiсть за зобов'язаннями казенного пiдприємства.
8. Порядок розподiлу та використання прибутку (доходу) казенного пiдприємства визначається фiнансовим планом, який затверджується у порядку, встановленому статтею 75 цього Кодексу для державних комерцiйних пiдприємств.
9. Iншi особливостi господарської та соцiальної дiяльностi казенних пiдприємств визначаються цим Кодексом, законом про державнi пiдприємства та iншими законодавчими актами.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 25.03.2005р. N 2505-IV, вiд 16.06.2005р. N 2664-IV, вiд 16.06.2005р. N 2668-IV, вiд 09.01.2007р. N 549-V, вiд 01.12.2006р. N 424-V, вiд 01.06.2010р. N 2289-VI, вiд 08.09.2011р. N 3713-VI, вiд 04.07.2012р. N 5044-VI, вiд 10.04.2014р. N 1197-VII, вiд 25.12.2015р. N 922-VIII, вiд 13.07.2021р. N 1630-IX) |
Стаття 78. Комунальнi унiтарнi пiдприємства
1. Комунальне унiтарне пiдприємство утворюється компетентним органом мiсцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базi вiдокремленої частини комунальної власностi i входить до сфери його управлiння.
2. Орган, до сфери управлiння якого входить комунальне унiтарне пiдприємство, є представником власника - вiдповiдної територiальної громади i виконує його функцiї у межах, визначених цим Кодексом та iншими законодавчими актами.
3. Майно комунального унiтарного пiдприємства перебуває у комунальнiй власностi i закрiплюється за таким пiдприємством на правi господарського вiдання (комунальне комерцiйне пiдприємство) або на правi оперативного управлiння (комунальне некомерцiйне пiдприємство).
4. Статутний капiтал комунального унiтарного пiдприємства утворюється органом, до сфери управлiння якого воно належить. Розмiр статутного капiталу комунального унiтарного пiдприємства визначається вiдповiдною мiсцевою радою.
Статутний капiтал комунального унiтарного пiдприємства пiдлягає сплатi до закiнчення першого року з дня державної реєстрацiї такого пiдприємства.
5. Найменування комунального унiтарного пiдприємства повинно мiстити слова "комунальне пiдприємство" та вказiвку на орган мiсцевого самоврядування, до сфери управлiння якого входить дане пiдприємство.
6. Комунальне унiтарне пiдприємство не несе вiдповiдальностi за зобов'язаннями власника та органу мiсцевого самоврядування, до сфери управлiння якого воно входить.
7. Органами управлiння комунального унiтарного пiдприємства є:
керiвник пiдприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управлiння якого належить пiдприємство, або наглядовою радою цього пiдприємства (у разi її утворення) i є пiдзвiтним органу, який його призначив (обрав);
наглядова рада пiдприємства (у разi її утворення), яка в межах компетенцiї, визначеної статутом пiдприємства та законом, контролює i спрямовує дiяльнiсть керiвника пiдприємства.
Наглядова рада комунального унiтарного пiдприємства утворюється за рiшенням органу, до сфери управлiння якого належить комунальне унiтарне пiдприємство. Критерiї, вiдповiдно до яких утворення наглядової ради комунального унiтарного пiдприємства є обов'язковим, а також порядок утворення, органiзацiї дiяльностi та лiквiдацiї наглядової ради та її комiтетiв, порядок призначення членiв наглядової ради затверджуються рiшенням вiдповiдної мiсцевої ради.
8. Рiчна фiнансова звiтнiсть комунального унiтарного пiдприємства може пiдлягати обов'язковiй перевiрцi незалежним аудитором в порядку, передбаченому рiшенням вiдповiдної мiсцевої ради. Критерiї вiдбору незалежного аудитора та критерiї вiднесення комунальних унiтарних пiдприємств до таких, фiнансова звiтнiсть яких пiдлягає обов'язковiй перевiрцi незалежним аудитором, встановлюються рiшенням вiдповiдної мiсцевої ради.
Комунальне унiтарне пiдприємство оприлюднює iнформацiю про свою дiяльнiсть, крiм випадкiв, установлених законом, шляхом розмiщення її на власнiй веб-сторiнцi (веб-сайтi) або на офiцiйному веб-сайтi суб'єкта управлiння об'єктами комунальної власностi, що здiйснює функцiї з управлiння пiдприємством, у строки та в порядку, визначенi рiшенням вiдповiдної мiсцевої ради. Доступ до таких веб-сторiнок та веб-сайтiв є цiлодобовим i безоплатним.
Обов'язковому оприлюдненню пiдлягає така iнформацiя:
цiлi дiяльностi комунального унiтарного пiдприємства;
квартальна, рiчна фiнансова звiтнiсть комунального унiтарного пiдприємства за останнi три роки, включаючи (за наявностi) видатки на виконання некомерцiйних цiлей державної полiтики та джерела їх фiнансування;
аудиторськi висновки щодо рiчної фiнансової звiтностi комунального унiтарного пiдприємства за останнi три роки, якщо аудит проводився вiдповiдно до вимоги закону або за рiшенням наглядової ради комунального унiтарного пiдприємства (у разi її утворення) або суб'єкта управлiння об'єктами комунальної власностi, що здiйснює функцiї з управлiння пiдприємством;
статут комунального унiтарного пiдприємства у чиннiй редакцiї, а також у редакцiях, що дiяли ранiше;
бiографiчна довiдка (включаючи професiйну характеристику) керiвника комунального унiтарного пiдприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
бiографiчнi довiдки (включаючи професiйнi характеристики) членiв наглядової ради (у разi її утворення) комунального унiтарного пiдприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах iнших суб'єктiв господарювання, а також зазначається, хто iз членiв наглядової ради комунального унiтарного пiдприємства є незалежним;
рiчнi звiти керiвника та наглядової ради (у разi її утворення) комунального унiтарного пiдприємства;
структура, принципи формування i розмiр винагороди керiвника та членiв наглядової ради комунального унiтарного пiдприємства, включаючи компенсацiйнi пакети i додатковi блага, якi вони отримують (або на отримання яких мають право) пiд час виконання посадових обов'язкiв, а також у зв'язку iз звiльненням;
рiшення суб'єкта управлiння об'єктами комунальної власностi щодо комунального унiтарного пiдприємства;
опис iстотних передбачуваних факторiв ризику, що можуть вплинути на операцiї та результати дiяльностi комунального унiтарного пiдприємства, та заходи щодо управлiння такими ризиками;
вiдомостi про договори, учасником яких є комунальне унiтарне пiдприємство, iнформацiя про якi пiдлягає оприлюдненню вiдповiдно до Закону України "Про вiдкритiсть використання публiчних коштiв";
iнформацiя про операцiї та зобов'язання комунального унiтарного пiдприємства з державним та/або мiсцевим бюджетом, державними та/або мiсцевими установами, пiдприємствами та органiзацiями, включаючи договiрнi зобов'язання комунального унiтарного пiдприємства (фiнансовi та нефiнансовi), що виникають у результатi державно-приватного партнерства.
Комунальне унiтарне пiдприємство оприлюднює рiчну фiнансову звiтнiсть разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит проводився вiдповiдно до вимоги закону або за рiшенням наглядової ради комунального унiтарного пiдприємства (у разi її утворення) або суб'єкта управлiння об'єктами комунальної власностi, що здiйснює функцiї з управлiння пiдприємством до 30 квiтня року, що настає за звiтним перiодом.
Вiдповiдальнiсть за оприлюднення та достовiрнiсть iнформацiї, визначеної цiєю статтею, несе керiвник комунального унiтарного пiдприємства вiдповiдно до законiв України та умов укладеного з ним контракту.
9. Збитки, завданi комунальному унiтарному пiдприємству внаслiдок виконання рiшень органiв державної влади чи органiв мiсцевого самоврядування, пiдлягають вiдшкодуванню зазначеними органами добровiльно або за рiшенням суду.
10. Особливостi господарської дiяльностi комунальних унiтарних пiдприємств визначаються вiдповiдно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо дiяльностi державних комерцiйних або казенних пiдприємств, а також iнших вимог, передбачених законом.
Абзац другий виключено.
Комунальне унiтарне пiдприємство, його дочiрнi пiдприємства, а також пiдприємства, господарськi товариства, у статутному капiталi яких 50 i бiльше вiдсоткiв належить комунальному пiдприємству, у разi здiйснення ними закупiвель та за умови, що вартiсть предмета закупiвлi дорiвнює або перевищує межi, визначенi частиною першою статтi 2 Закону України "Про публiчнi закупiвлi", оприлюднюють на веб-порталi Уповноваженого органу, визначеного Законом України "Про здiйснення державних закупiвель", звiт про укладення договору про закупiвлю товарiв, робiт i послуг за кошти пiдприємств та iнформацiю про змiну його iстотних умов не пiзнiше нiж через сiм днiв з дня укладення договору про закупiвлю або внесення змiн до нього. У звiтi обов'язково зазначаються: найменування, кiлькiсть товару та мiсце його поставки, вид робiт i мiсце їх виконання або вид послуг i мiсце їх надання, iнформацiя про технiчнi та якiснi характеристики товарiв, робiт i послуг, найменування i мiсцезнаходження постачальника, виконавця робiт i надавача послуг, з яким укладено договiр, цiна за одиницю товару, робiт i послуг та сума, визначена в договорi, дата укладення договору, строк поставки товарiв, виконання робiт i надання послуг тощо.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 01.12.2006р. N 424-V, вiд 01.06.2010р. N 2289-VI, вiд 21.04.2011р. N 3263-VI, вiд 04.07.2012р. N 5044-VI, вiд 10.04.2014р. N 1197-VII, вiд 25.12.2015р. N 922-VIII, вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII) |
1. Господарське зобов'язання комунального унiтарного пiдприємства, предмет якого пiдпадає пiд ознаки, визначенi частиною третьою цiєї статтi, i яке укладається з особою, заiнтересованою у його вчиненнi, вiд iменi або за рахунок або в iнтересах такої особи, є господарським зобов'язанням, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть.
2. Особою, заiнтересованою у вчиненнi господарського зобов'язання, є:
посадова особа органiв управлiння комунального унiтарного пiдприємства;
посадова особа органу, до сфери управлiння якого належить комунальне унiтарне пiдприємство, якщо така особа є особою, вiдповiдальною за прийняття рiшення щодо надання згоди на вчинення таким комунальним унiтарним пiдприємством господарського договору;
член сiм'ї посадової особи, зазначеної в абзацах другому i третьому цiєї частини, - чоловiк (дружина), особи, якi спiльно проживають, пов'язанi спiльним побутом, мають взаємнi права та обов'язки, батьки (усиновителi), опiкун (пiклувальник), брат, сестра, дiти та їхнi чоловiки (дружини);
юридична особа, в якiй будь-яка з осiб, зазначених в абзацах другому - четвертому цiєї частини, є кiнцевим бенефiцiарним власником (контролером) або членом органу управлiння.
Особи (разом або окремо), зазначенi в абзацах другому - п'ятому цiєї частини, мають вiдповiдати принаймнi однiй iз таких ознак:
бути сторонами такого господарського зобов'язання або членами виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;
отримувати винагороду за вчинення такого господарського зобов'язання вiд комунального унiтарного пiдприємства (посадових осiб органiв управлiння комунального унiтарного пiдприємства) або вiд особи, яка є стороною господарського зобов'язання;
внаслiдок такого господарського зобов'язання набувати майно, будь-якi майновi права, вигоди або блага;
брати участь у господарському зобов'язаннi як представники або посередники (крiм представництва комунального унiтарного пiдприємства посадовими особами).
3. Дiя цiєї статтi поширюється на господарськi зобов'язання комунальних унiтарних пiдприємств, предметом яких є:
вiдчуження або придбання за одним договором або декiлькома пов'язаними договорами товарiв або iншого майна, балансова вартiсть якого перевищує 100 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання (крiм випадкiв отримання комунальним унiтарним пiдприємством у власнiсть товарiв або майна безоплатно або за одну гривню);
передача або отримання в оренду, iнше платне користування товарiв або майна, балансова вартiсть яких перевищує 100 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання;
передача комунальним унiтарним пiдприємством у безоплатне користування третiм особам товарiв або iншого майна, балансова вартiсть якого перевищує 20 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання;
виконання або замовлення робiт або надання послуг, ринкова вартiсть яких перевищує 100 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання (крiм випадкiв отримання комунальним унiтарним пiдприємством результатiв робiт або послуг безоплатно або за одну гривню);
надання або отримання позики, iншого фiнансування на поворотнiй основi на суму, що перевищує 50 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання (крiм випадкiв отримання комунальним унiтарним пiдприємством позики або iншого фiнансування безоплатно або за одну гривню);
надання комунальним унiтарним пiдприємством застави, поручительства або iншого забезпечення виконання зобов'язань, розмiр яких перевищує 100 мiнiмальних заробiтних плат виходячи з розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня року, в якому вчиняється вiдповiдне господарське зобов'язання.
Статутом комунального унiтарного пiдприємства може бути встановлено нижче граничне значення щодо вартостi майна, робiт або послуг чи суми коштiв, що є предметом господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть.
4. Особа, яка є заiнтересованою у вчиненнi господарського зобов'язання, повинна протягом трьох робочих днiв з моменту виникнення у неї заiнтересованостi, але до вчинення господарського зобов'язання, подати на розгляд наглядової ради, а у випадках, передбачених частиною дев'ятою цiєї статтi, - органу, до сфери управлiння якого належить комунальне унiтарне пiдприємство:
проект господарського зобов'язання iз зазначенням вартостi одиницi товару або послуг, якщо вона передбачена господарським зобов'язанням, i загальної суми господарського зобов'язання, передбаченого частиною третьою цiєї статтi;
iнформацiю з посиланням на конкретнi норми частини другої цiєї статтi iз зазначенням ознаки заiнтересованостi особи у вчиненнi господарського зобов'язання.
5. Наглядова рада комунального унiтарного пiдприємства протягом 10 робочих днiв з дня отримання iнформацiї, передбаченої частиною четвертою цiєї статтi, приймає одне з таких рiшень:
про надання згоди на вчинення вiдповiдного господарського зобов'язання;
про вiдмову у вчиненнi вiдповiдного господарського зобов'язання;
про передачу питання на розгляд органу, до сфери управлiння якого належить комунальне унiтарне пiдприємство.
6. Наглядова рада або орган, до сфери управлiння якого належить комунальне унiтарне пiдприємство, з метою проведення оцiнки господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, на вiдповiднiсть його умов звичайним ринковим умовам може залучити суб'єкта оцiночної дiяльностi.
7. Якщо заiнтересована у вчиненнi господарського зобов'язання особа є членом наглядової ради комунального унiтарного пiдприємства, вона не має права голосу пiд час прийняття рiшення щодо надання згоди на вчинення такого господарського зобов'язання.
Якщо заiнтересована у вчиненнi господарського зобов'язання особа є особою, зазначеною в абзацi третьому частини другої цiєї статтi, вирiшення конфлiкту iнтересiв вiдбувається в порядку, передбаченому законодавством про запобiгання корупцiї.
8. Рiшення про надання згоди на вчинення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, приймається бiльшiстю голосiв членiв наглядової ради, якi не є заiнтересованими у вчиненнi такого господарського зобов'язання.
9. Рiшення про надання згоди на вчинення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, виноситься на розгляд органу, до сфери управлiння якого належить комунальне унiтарне пiдприємство, якщо:
на пiдприємствi не утворена наглядова рада;
наглядова рада ухвалила рiшення про передачу питання на розгляд органу, до сфери управлiння якого належить комунальне унiтарне пiдприємство, iз зазначенням мотивiв такого рiшення;
бiльшiсть членiв наглядової ради є заiнтересованими у вчиненнi господарського зобов'язання;
балансова вартiсть майна або послуг чи сума коштiв, що пiдлягають наданню, вiдчуженню, отриманню або передачi вiдповiдно до господарського зобов'язання, передбаченого частиною третьою цiєї статтi, перевищує 10 вiдсоткiв вартостi активiв, за даними останньої рiчної фiнансової звiтностi пiдприємства;
предметом договору є нерухоме або iнше майно, якщо режим його оренди або вiдчуження регулюється спецiальним законодавством.
10. Якщо наглядова рада або орган, до сфери управлiння якого належить пiдприємство комунальної власностi, не прийняли жодного рiшення протягом 10 робочих днiв з дня отримання iнформацiї, передбаченої частиною четвертою цiєї статтi, господарське зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, вважається схваленим.
У разi якщо з метою проведення оцiнки господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, на вiдповiднiсть його умов звичайним ринковим умовам залучається суб'єкт оцiночної дiяльностi, строк прийняття рiшення наглядовою радою або органом, до сфери управлiння якого належить комунальне унiтарне пiдприємство, збiльшується на перiод часу, необхiдного для здiйснення оцiнки, але не бiльш як на 30 календарних днiв, якi обчислюються з дня отримання iнформацiї, передбаченої частиною четвертою цiєї статтi.
11. Господарське зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, вчинене з порушенням порядку прийняття рiшення про надання згоди на його вчинення, створює, змiнює, припиняє права та обов'язки його сторiн лише у разi подальшого схвалення такого господарського зобов'язання у порядку, встановленому для прийняття рiшення про надання згоди на його вчинення. У разi неотримання подальшого схвалення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, у порядку, встановленому для прийняття рiшення про надання згоди на його вчинення, таке зобов'язання визнається судом недiйсним за позовом комунального унiтарного пiдприємства або органу, до сфери управлiння якого належить пiдприємство комунальної власностi.
12. Подальше схвалення господарського зобов'язання, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, в порядку, встановленому для прийняття рiшення про надання згоди на його вчинення, створює, змiнює, припиняє права та обов'язки комунального унiтарного пiдприємства з дня вчинення такого господарського зобов'язання.
13. Вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну комунальному унiтарному пiдприємству господарським зобов'язанням, щодо вчинення якого є заiнтересованiсть, вчиненим з порушенням вимог цiєї статтi, несе особа, заiнтересована у вчиненнi комунальним унiтарним пiдприємством такого господарського зобов'язання.
14. Керiвник (виконавчий орган) комунального унiтарного пiдприємства або особа, спецiально уповноважена керiвником (виконавчим органом) або установчими документами комунального унiтарного пiдприємства, у разi порушення ними вимог, передбачених цiєю статтею, пiдлягають адмiнiстративнiй, дисциплiнарнiй вiдповiдальностi за неналежне виконання своїх посадових обов'язкiв, а також мають вiдшкодувати шкоду, заподiяну їхнiми дiями комунальному унiтарному пiдприємству.
(Доповнено статтею 781 згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII) |
Глава 9
ГОСПОДАРСЬКI ТОВАРИСТВА
Стаття 79. Створення та дiяльнiсть господарських товариств
1. Порядок створення та порядок дiяльностi окремих видiв господарських товариств регулюються законом.
2. Господарське товариство, державна частка у статутному капiталi якого перевищує 50 вiдсоткiв, його дочiрнi пiдприємства, а також пiдприємства, господарськi товариства, у статутному капiталi яких 50 i бiльше вiдсоткiв належить господарському товариству, державна частка у статутному капiталi якого перевищує 50 вiдсоткiв, у разi здiйснення ними закупiвель та за умови, що вартiсть предмета закупiвлi дорiвнює або перевищує межi, визначенi частиною першою статтi 2 Закону України "Про публiчнi закупiвлi", оприлюднюють на веб-порталi Уповноваженого органу, визначеного Законом України "Про публiчнi закупiвлi", звiт про укладення договору про закупiвлю товарiв, робiт i послуг за кошти пiдприємств та iнформацiю про змiну його iстотних умов не пiзнiше нiж через сiм днiв з дня укладення договору про закупiвлю або внесення змiн до нього. У звiтi обов'язково зазначаються: найменування, кiлькiсть товару та мiсце його поставки, вид робiт i мiсце їх виконання або вид послуг i мiсце їх надання, iнформацiя про технiчнi та якiснi характеристики товарiв, робiт i послуг, найменування i мiсцезнаходження постачальника, виконавця робiт i надавача послуг, з яким укладено договiр, цiна за одиницю товару, робiт i послуг та сума, визначена в договорi, дата укладення договору, строк поставки товарiв, виконання робiт i надання послуг тощо.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.06.2005р. N 2664-IV, вiд 15.12.2005р. N 3205-IV, вiд 01.12.2006р. N 424-V, вiд 01.06.2010р. N 2289-VI, вiд 04.07.2012р. N 5044-VI, вiд 10.04.2014р. N 1197-VII, вiд 25.12.2015р. N 922-VIII, у редакцiї Закону України вiд 06.02.2018р. N 2275-VIII) |
Стаття 80. Види господарських товариств
1. До господарських товариств належать: акцiонернi товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, товариства з додатковою вiдповiдальнiстю, повнi товариства, командитнi товариства.
2. Порядок створення, функцiонування та припинення господарських товариств регулюється Цивiльним кодексом України та законом.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.07.2015р. N 629-VIII, вiд 03.02.2021р. N 1183-IX, у редакцiї Закону України вiд 27.07.2022р. N 2465-IX) |
Стаття 81. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 17.09.2008р. N 514-VI) |
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.04.2011р. N 3262-VI, вiд 03.02.2021р. N 1183-IX, виключена згiдно iз Законом України вiд 27.07.2022р. N 2465-IX) |
Стаття 83. Державна реєстрацiя господарського товариства
1. Державна реєстрацiя господарського товариства здiйснюється вiдповiдно до закону.
2. Особливостi реєстрацiї господарських товариств, якi здiйснюють банкiвську i страхову дiяльнiсть, а також професiйну дiяльнiсть на ринках капiталу та органiзованих товарних ринках, визначаються цим Кодексом та вiдповiдними законами.
3. Господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрацiї.
4. Змiни, якi сталися в установчих документах господарського товариства i якi вносяться до державного реєстру, пiдлягають державнiй реєстрацiї за тими ж правилами, що встановленi для державної реєстрацiї товариства.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV, вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Стаття 84. Наслiдки укладення угод до реєстрацiї господарського товариства
(згiдно iз Законом України вiд 27.07.2022р. N 2465-IX) |
Стаття 86. Обмеження на формування статутного (складеного) капiталу господарського товариства
1. Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капiталу товариства бюджетнi кошти, майно державних (комунальних) пiдприємств, яке вiдповiдно до закону (рiшення органу мiсцевого самоврядування) не пiдлягає приватизацiї, та майно, що перебуває в оперативному управлiннi бюджетних установ, якщо iнше не передбачено законом.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 31.10.2008р. N 639-VI, вiд 11.02.2010р. N 1873-VI, вiд 08.07.2010р. N 2457-VI, вiд 02.12.2010р. N 2756-VI, вiд 04.07.2013р. N 406-VII, у редакцiї Закону України вiд 06.02.2018р. N 2275-VIII) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 17.09.2008р. N 514-VI, вiд 22.12.2010р. N 2850-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 06.02.2018р. N 2275-VIII) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.09.2008р. N 514-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 06.02.2018р. N 2275-VIII) |
Стаття 89. Управлiння господарським товариством
1. Управлiння дiяльнiстю господарського товариства здiйснюють його органи та посадовi особи, склад i порядок обрання (призначення) яких визначається залежно вiд виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Особливостi управлiння господарським товариством, у статутному капiталi якого є корпоративнi права держави, визначаються законами України.
2. Посадовi особи вiдповiдають за збитки, завданi ними господарському товариству. Вiдшкодування збиткiв, завданих посадовою особою господарському товариству її дiями (бездiяльнiстю), здiйснюється у разi, якщо такi збитки були завданi:
дiями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
дiями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або iншої процедури прийняття рiшень щодо вчинення подiбних дiй, встановленої установчими документами товариства;
дiями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або iншої процедури прийняття рiшень щодо вчинення вiдповiдних дiй, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рiшень посадова особа товариства подала недостовiрну iнформацiю;
бездiяльнiстю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певнi дiї вiдповiдно до покладених на неї обов'язкiв;
iншими винними дiями посадової особи.
3. Господарське товариство, у статутному капiталi якого бiльше 50 вiдсоткiв акцiй (часток, паїв) прямо чи опосередковано належить державi, зобов'язане на кожний наступний рiк складати i виконувати рiчний фiнансовий план вiдповiдно до статтi 75 цього Кодексу.
Фiнансовi плани оператора газотранспортної системи та оператора системи передачi, а також господарського товариства, яке володiє корпоративними правами в операторi газотранспортної системи, не пiдлягають затвердженню вiдповiдно до статтi 75 цього Кодексу.
Фiнансовi плани оператора газотранспортної системи та/або оператора газосховищ, оператора системи передачi, а також господарського товариства, яке володiє корпоративними правами в операторi газотранспортної системи, розробляються в порядку, визначеному їхнiми установчими документами, та затверджуються суб'єктами управлiння об'єктами державної власностi, що використовуються у процесi провадження дiяльностi з транспортування та/або зберiгання природного газу, передачi електричної енергiї.
Фiнансовi плани господарських товариств, що провадять дiяльнiсть в оборонно-промисловому комплексi, затверджуються вiдповiдно до Закону України "Про особливостi реформування пiдприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власностi".
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 25.03.2005р. N 2505-IV, вiд 13.05.2014р. N 1255-VII, вiд 12.02.2015р. N 191-VIII, вiд 07.04.2015р. N 289-VIII, вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII, вiд 31.10.2019р. N 264-IX, вiд 13.07.2021р. N 1630-IX) |
Стаття 90. Облiк i звiтнiсть господарського товариства
1. Облiк i звiтнiсть господарських товариств здiйснюються вiдповiдно до вимог статтi 19 цього Кодексу та iнших нормативно-правових актiв.
2. Перевiрки фiнансової дiяльностi товариства здiйснюються податковими органами, iншими органами державної влади у межах визначених законом повноважень, ревiзiйною комiсiєю (ревiзором) господарського товариства та/або аудиторами.
3. Достовiрнiсть та повнота рiчного балансу i звiтностi господарського товариства у випадках, визначених законом, повиннi бути пiдтвердженi аудитором (аудиторською органiзацiєю).
Рiчна фiнансова звiтнiсть (у тому числi консолiдована) господарського товариства, у статутному капiталi якого бiльше 50 вiдсоткiв акцiй (часток) належать державi, може пiдлягати обов'язковiй перевiрцi незалежним аудитором. Критерiї вiднесення господарських товариств до таких, фiнансова звiтнiсть яких пiдлягає обов'язковiй перевiрцi незалежним аудитором, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України залежно вiд балансової вартостi активiв господарських товариств.
Рiчна фiнансова звiтнiсть (у тому числi консолiдована) господарського товариства, у статутному капiталi якого бiльше 50 вiдсоткiв акцiй (часток) належать територiальнiй громадi, може пiдлягати обов'язковiй перевiрцi незалежним аудитором у порядку, визначеному вiдповiдною мiсцевою радою. Критерiї вiднесення господарських товариств до таких, фiнансова звiтнiсть яких пiдлягає обов'язковiй перевiрцi незалежним аудитором, визначаються вiдповiдною мiсцевою радою.
Господарське товариство, у статутному капiталi якого бiльше 50 вiдсоткiв акцiй (часток) належать державi, а також господарське товариство, 50 i бiльше вiдсоткiв акцiй (часток) якого належать господарському товариству, частка держави в якому становить 100 вiдсоткiв, оприлюднюють iнформацiю про свою дiяльнiсть, крiм випадкiв, установлених законом, шляхом розмiщення її на власнiй веб-сторiнцi (веб-сайтi) або на офiцiйному веб-сайтi суб'єкта управлiння, який здiйснює функцiї з управлiння корпоративними правами держави в ньому, у строки та в порядку, визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Господарське товариство, у статутному капiталi якого бiльше 50 вiдсоткiв акцiй (часток) належать територiальнiй громадi, а також господарське товариство, 50 i бiльше вiдсоткiв акцiй (часток) якого належать господарському товариству, частка територiальної громади в якому становить 100 вiдсоткiв, оприлюднюють iнформацiю про свою дiяльнiсть, крiм випадкiв, установлених законом, шляхом розмiщення її на власнiй веб-сторiнцi (веб-сайтi) або на офiцiйному веб-сайтi суб'єкта управлiння, який здiйснює функцiї з управлiння його корпоративними правами, у строки та в порядку, визначених вiдповiдною мiсцевою радою.
Доступ до веб-сторiнок та веб-сайтiв, зазначених у цiй статтi, є цiлодобовим i безоплатним.
Обов'язковому оприлюдненню вiдповiдно до абзацiв четвертого i п'ятого цiєї частини пiдлягає така iнформацiя:
цiлi дiяльностi господарського товариства та стан їх досягнення;
квартальна та рiчна фiнансова звiтнiсть (у тому числi консолiдована) господарського товариства за останнi три роки, включаючи (за наявностi) видатки на виконання некомерцiйних цiлей державної полiтики та джерел їх фiнансування;
аудиторськi висновки щодо рiчної фiнансової звiтностi (у тому числi консолiдованої) господарського товариства за останнi три роки, якщо аудит проводився вiдповiдно до вимоги закону або за рiшенням наглядової ради господарського товариства чи суб'єкта управлiння, який здiйснює функцiї з управлiння корпоративними правами держави або територiальної громади в такому господарському товариствi;
статут господарського товариства у чиннiй редакцiї, а також у редакцiях, що дiяли ранiше;
структура власностi господарського товариства;
бiографiчнi довiдки (включаючи професiйнi характеристики) голови та членiв виконавчого органу господарського товариства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
бiографiчнi довiдки (включаючи професiйнi характеристики) членiв наглядової ради (у разi її утворення) господарського товариства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах iнших суб'єктiв господарювання, а також зазначається, хто iз членiв наглядової ради є незалежним;
рiчнi звiти наглядової ради та виконавчого органу господарського товариства;
структура, принципи формування i розмiр винагороди голови та членiв виконавчого органу та членiв наглядової ради господарського товариства, включаючи компенсацiйнi пакети i додатковi блага, якi вони отримують (або на отримання яких мають право) пiд час виконання посадових обов'язкiв, а також у зв'язку iз звiльненням;
рiшення загальних зборiв господарського товариства;
опис iстотних передбачуваних факторiв ризику, що можуть вплинути на операцiї та результати дiяльностi господарського товариства, та заходи щодо управлiння такими ризиками;
вiдомостi про договори, учасником яких є господарське товариство, iнформацiя про якi пiдлягає оприлюдненню вiдповiдно до Закону України "Про вiдкритiсть використання публiчних коштiв";
iнформацiя про операцiї та зобов'язання господарського товариства з державним та/або мiсцевим бюджетом, державними та/або мiсцевими установами, пiдприємствами та органiзацiями, включаючи договiрнi зобов'язання господарського пiдприємства (фiнансовi та нефiнансовi), що виникають у результатi державно-приватного партнерства.
Господарське товариство, у статутному капiталi якого бiльше 50 вiдсоткiв акцiй (часток) належать державi або територiальнiй громадi, а також господарське товариство, 50 i бiльше вiдсоткiв акцiй (часток) якого належать господарському товариству, частка держави або територiальної громади в якому становить 100 вiдсоткiв, оприлюднює рiчну фiнансову звiтнiсть (у тому числi консолiдовану) разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит є обов'язковим вiдповiдно до закону або проводиться за рiшенням наглядової ради такого господарського товариства чи суб'єкта управлiння, який здiйснює функцiї з управлiння корпоративними правами держави в такому господарському товариствi до 30 квiтня року, що настає за звiтним перiодом.
Вiдповiдальнiсть за оприлюднення та достовiрнiсть iнформацiї, визначеної цiєю статтею, несе голова виконавчого органу господарського товариства, у статутному капiталi якого бiльше 50 вiдсоткiв акцiй (часток) належать державi або територiальнiй громадi, а також господарського товариства, 50 i бiльше вiдсоткiв акцiй (часток) якого належать господарському товариству, частка держави або територiальної громади в якому становить 100 вiдсоткiв, вiдповiдно до законiв України та умов укладеного з ним контракту.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII, вiд 21.12.2017р. N 2258-VIII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.10.2013р. N 642-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 06.02.2018р. N 2275-VIII) |
(згiдно iз Законом України вiд 06.02.2018р. N 2275-VIII) |
Глава 10
ПIДПРИЄМСТВА КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТI
Стаття 93. Поняття пiдприємства колективної власностi
Стаття 94. Господарська дiяльнiсть кооперативiв
Стаття 95. Виробничий кооператив
3. Виробничий кооператив є юридичною особою i дiє на основi статуту.
Стаття 96. Принципи дiяльностi виробничого кооперативу
1. Виробничi кооперативи створюються та здiйснюють свою дiяльнiсть за такими принципами:
добровiльнiсть членства громадян у кооперативi та вiльний вихiд з нього;
особиста трудова участь членiв кооперативу у дiяльностi пiдприємства;
демократичний характер управлiння кооперативом, рiвнi права членiв кооперативу при прийняттi рiшень;
контроль членiв кооперативу за його роботою в порядку, визначеному статутом.
Стаття 97. Загальнi умови створення виробничого кооперативу
2. Рiшення про створення виробничого кооперативу приймається його установчими зборами.
Стаття 98. Членство у виробничому кооперативi
4. Членство у виробничому кооперативi припиняється у разi:
добровiльного виходу з кооперативу;
припинення трудової участi в дiяльностi кооперативу;
виключення з кооперативу у випадках i в порядку, визначених статутом;
Стаття 99. Права та обов'язки членiв виробничого кооперативу
1. Основними правами членiв виробничого кооперативу є:
користування послугами кооперативу;
одержання кооперативних виплат та частки доходу на пай;
одержання достовiрної та повної iнформацiї про фiнансово-господарську дiяльнiсть кооперативу;
одержання паю у разi виходу з кооперативу в порядку i строки, визначенi його статутом.
Стаття 100. Майно виробничого кооперативу
Стаття 101. Управлiння виробничим кооперативом
Стаття 102. Загальнi збори членiв виробничого кооперативу
вносять змiни до статуту кооперативу;
затверджують напрями розвитку кооперативу;
заслуховують звiти органiв управлiння кооперативу про їх дiяльнiсть;
визначають види i розмiри фондiв кооперативу, порядок їх формування та використання;
приймають рiшення про реорганiзацiю або лiквiдацiю кооперативу.
Стаття 103. Правлiння виробничого кооперативу
розробляє i вносить на затвердження загальних зборiв напрями розвитку кооперативу;
скликає загальнi збори членiв кооперативу i контролює виконання прийнятих ними рiшень;
забезпечує збереження майна кооперативу;
органiзовує проведення незалежних аудиторських перевiрок дiяльностi кооперативу;
вирiшує iншi питання дiяльностi кооперативу.
Стаття 104. Виконавчий директор виробничого кооперативу
3. Виконавчий директор несе вiдповiдальнiсть за свою дiяльнiсть перед кооперативом.
Стаття 105. Спостережна рада виробничого кооперативу
Стаття 106. Ревiзiйна комiсiя (ревiзор) виробничого кооперативу
2. Ревiзiйна комiсiя (ревiзор) обирається загальними зборами
3. Ревiзiйна комiсiя (ревiзор) пiдзвiтна загальним зборам членiв виробничого кооперативу.
Стаття 107. Господарська дiяльнiсть виробничого кооперативу
Стаття 108. Майнова вiдповiдальнiсть виробничого кооперативу
Стаття 109. Припинення виробничого кооперативу
1. Виробничий кооператив за рiшенням загальних зборiв членiв кооперативу може бути реорганiзований у пiдприємства iнших форм господарювання в порядку, визначеному статутом кооперативу вiдповiдно до вимог цього Кодексу.
2. Виробничий кооператив лiквiдується в загальному порядку лiквiдацiї суб'єкта господарювання, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням такого:
лiквiдацiя виробничого кооперативу здiйснюється лiквiдацiйною комiсiєю, призначеною загальними зборами членiв кооперативу, а у разi його лiквiдацiї за рiшенням суду - лiквiдацiйною комiсiєю, сформованою вiдповiдно до цього рiшення;
розпорядження землею виробничого кооперативу, що лiквiдується, здiйснюється в порядку i на умовах, передбачених земельним законодавством. Майно кооперативу, що залишилося пiсля розрахункiв з бюджетом та кредиторами, розподiляється мiж членами виробничого кооперативу пропорцiйно вартостi їх паю.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.10.2013р. N 642-VII) |
Стаття 110. Iншi питання дiяльностi виробничого кооперативу
1. Iншi питання дiяльностi виробничого кооперативу регулюються цим Кодексом, iншими законами.
Стаття 111. Споживча кооперацiя. Пiдприємства споживчої кооперацiї
3. Споживче товариство є юридичною особою i дiє на основi статуту.
6. Правовi засади органiзацiї та дiяльностi споживчої кооперацiї визначаються законом.
Стаття 112. Пiдприємства об'єднань громадян, релiгiйних органiзацiй
Глава 11
ПРИВАТНI ПIДПРИЄМСТВА. IНШI ВИДИ ПIДПРИЄМСТВ
Стаття 113. Приватнi пiдприємства
1. Приватним пiдприємством визнається пiдприємство, що дiє на основi приватної власностi одного або кiлькох громадян, iноземцiв, осiб без громадянства та його (їх) працi чи з використанням найманої працi. Приватним є також пiдприємство, що дiє на основi приватної власностi суб'єкта господарювання - юридичної особи.
2. Порядок органiзацiї та дiяльностi приватних пiдприємств визначається цим Кодексом та iншими законами.
3. Учасник приватного пiдприємства може встановити вимогу нотарiального посвiдчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному капiталi вiдповiдного пiдприємства, та скасувати таку вимогу, вiдомостi про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цiєї вимоги є одностороннiм правочином та пiдлягає нотарiальному посвiдченню.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.12.2019р. N 340-IX) |
Стаття 114. Фермерське господарство
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.03.2005р. N 2454-IV) |
Стаття 1141. Сiльськогосподарський кооператив, сiльськогосподарське кооперативне об'єднання
1. Для провадження спiльної господарської та iншої дiяльностi з метою задоволення економiчних, соцiальних та iнших потреб фiзичнi та/або юридичнi особи, якi є виробниками сiльськогосподарської продукцiї, можуть у порядку, встановленому законом, утворювати сiльськогосподарськi кооперативи, а сiльськогосподарськi кооперативи - сiльськогосподарськi кооперативнi об'єднання.
2. Вiдносини, пов'язанi iз створенням та дiяльнiстю сiльськогосподарських кооперативiв, сiльськогосподарських кооперативних об'єднань, регулюються цим Кодексом, Законом України "Про сiльськогосподарську кооперацiю" та iншими законами.
(Доповнено статтею 1141 згiдно iз Законом України вiд 21.07.2020р. N 819-IX) |
Стаття 115. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 21.04.2011р. N 3269-VI) |
Стаття 116. Пiдприємство з iноземними iнвестицiями
6. Правовий статус i порядок дiяльностi пiдприємств з iноземними iнвестицiями визначаються цим Кодексом, законом про режим iноземного iнвестування в Українi, iншими законодавчими актами.
Стаття 117. Iноземне пiдприємство
4. Умови i порядок створення, вимоги до органiзацiї та дiяльностi iноземних пiдприємств визначаються цим Кодексом, законом про режим iноземного iнвестування, iншими законами.
Глава 12
ОБ'ЄДНАННЯ ПIДПРИЄМСТВ
Стаття 118. Поняття об'єднання пiдприємств
3. Об'єднання пiдприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасовi об'єднання.
4. Об'єднання пiдприємств є юридичною особою.
5. Державна реєстрацiя об'єднання пiдприємств здiйснюється вiдповiдно до статтi 58 цього Кодексу.
Стаття 119. Види об'єднань пiдприємств
Стаття 120. Органiзацiйно-правовi форми об'єднань пiдприємств
Стаття 121. Статус пiдприємства - учасника об'єднання пiдприємств
1. Пiдприємства - учасники об'єднання пiдприємств зберiгають статус юридичної особи незалежно вiд органiзацiйно-правової форми об'єднання, i на них поширюються положення цього Кодексу та iнших законiв щодо регулювання дiяльностi пiдприємств.
2. Пiдприємство - учасник господарського об'єднання має право:
добровiльно вийти з об'єднання на умовах i в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;
бути членом iнших об'єднань пiдприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено iнше;
одержувати вiд господарського об'єднання в установленому порядку iнформацiю, пов'язану з iнтересами пiдприємства;
одержувати частину прибутку вiд дiяльностi господарського об'єднання вiдповiдно до його статуту. Пiдприємство може мати також iншi права, передбаченi засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання вiдповiдно до законодавства.
3. Пiдприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровiльних засадах свою дiяльнiсть з iншими суб'єктами господарювання та приймати рiшення про своє припинення.
4. Рiшення про утворення об'єднання пiдприємств (установчий договiр) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комiтетом України в порядку, встановленому законодавством.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.10.2013р. N 642-VII) |
Стаття 122. Управлiння об'єднанням пiдприємств
1. Господарськi об'єднання мають вищi органи управлiння (загальнi збори учасникiв) та утворюють виконавчi органи, передбаченi статутом господарського об'єднання.
2. Вищий орган господарського об'єднання:
затверджує статут господарського об'єднання та вносить змiни до нього;
вирiшує питання про прийняття в господарське об'єднання нових учасникiв та виключення учасникiв з його складу;
утворює виконавчий орган господарського об'єднання вiдповiдно до його статуту чи договору;
вирiшує фiнансовi та iншi питання вiдповiдно до установчих документiв господарського об'єднання.
3. Виконавчий орган господарського об'єднання (колегiальний чи одноособовий) вирiшує питання поточної дiяльностi, якi вiдповiдно до статуту або договору вiднесенi до його компетенцiї.
4. Управлiння державним (комунальним) господарським об'єднанням здiйснюють правлiння об'єднання i генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звiльняється з посади органом, що прийняв рiшення про утворення об'єднання. Склад правлiння визначається статутом об'єднання. Порядок управлiння державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання вiдповiдно до закону.
Законом може бути передбачений iнший порядок управлiння державним (комунальним) господарським об'єднанням в оборонно-промисловому комплексi.
5. Здiйснення управлiння поточною дiяльнiстю об'єднання пiдприємств може бути доручено адмiнiстрацiї одного з пiдприємств (головного пiдприємства об'єднання) на умовах, передбачених установчими документами вiдповiдного об'єднання.
6. Спори, що виникають мiж учасниками об'єднання, вирiшуються в порядку, передбаченому статутом об'єднання, або в судовому порядку вiдповiдно до закону.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2011 року N 3531-VI) |
Стаття 123. Майновi вiдносини в об'єднаннi пiдприємств
Стаття 124. Вихiд учасника з об'єднання. Припинення об'єднання пiдприємств
Стаття 125. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 09.09.2010р. N 2522-VI) |
Стаття 126. Асоцiйованi пiдприємства. Холдинговi компанiї
1. Асоцiйованi пiдприємства (господарськi органiзацiї) - це група суб'єктiв господарювання - юридичних осiб, пов'язаних мiж собою вiдносинами економiчної та/або органiзацiйної залежностi у формi участi в статутному капiталi та/або управлiннi. Залежнiсть мiж асоцiйованими пiдприємствами може бути простою i вирiшальною.
2. Проста залежнiсть мiж асоцiйованими пiдприємствами виникає у разi якщо одне з них має можливiсть блокувати прийняття рiшень iншим (залежним) пiдприємством, якi повиннi прийматися вiдповiдно до закону та/або установчих документiв цього пiдприємства квалiфiкованою бiльшiстю голосiв.
3. Вирiшальна залежнiсть мiж асоцiйованими пiдприємствами виникає у разi якщо мiж пiдприємствами встановлюються вiдносини контролю-пiдпорядкування за рахунок переважної участi контролюючого пiдприємства в статутному капiталi та/або загальних зборах чи iнших органах управлiння iншого (дочiрнього) пiдприємства, зокрема володiння контрольним пакетом акцiй. Вiдносини вирiшальної залежностi можуть встановлюватися за умови отримання згоди вiдповiдних органiв Антимонопольного комiтету України.
4. Про наявнiсть простої та вирiшальної залежностi має бути зазначено у вiдомостях державної реєстрацiї залежного (дочiрнього) пiдприємства та опублiковано вiдповiдно до закону.
5. Холдингова компанiя - акцiонерне товариство, яке володiє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцiй (часток, паїв) двох або бiльше корпоративних пiдприємств (крiм пакетiв акцiй, що перебувають у державнiй власностi).
6. Якщо корпоративне пiдприємство через дiї або бездiяльнiсть холдингової компанiї виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанiя несе субсидiарну вiдповiдальнiсть за зобов'язаннями корпоративного пiдприємства.
7. Загальнi засади функцiонування холдингових компанiй в Українi, в тому числi Державної керуючої холдингової компанiї, а також особливостi їх утворення, дiяльностi та лiквiдацiї регулюються Законом України "Про холдинговi компанiї в Українi" та iншими нормативно-правовими актами.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV, вiд 15.03.2006р. N 3528-IV, вiд 24.07.2009р. N 1617-VI, вiд 13.03.2012р. N 4498-VI, вiд 27.07.2022р. N 2465-IX) |
Стаття 127. Iншi форми об'єднання iнтересiв пiдприємств
Глава 13
ГРОМАДЯНИН ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ.
ОСОБЛИВОСТI СТАТУСУ IНШИХ СУБ'ЄКТIВ
ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 128. Громадянин у сферi господарювання
1. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разi здiйснення ним пiдприємницької дiяльностi за умови державної реєстрацiї його як пiдприємця без статусу юридичної особи вiдповiдно до статтi 58 цього Кодексу.
2. Громадянин-пiдприємець вiдповiдає за своїми зобов'язаннями усiм своїм майном, на яке вiдповiдно до закону може бути звернено стягнення.
3. Громадянин може здiйснювати пiдприємницьку дiяльнiсть:
безпосередньо як пiдприємець або через приватне пiдприємство, що ним створюється;
iз залученням або без залучення найманої працi;
самостiйно або спiльно з iншими особами.
4. Громадянин здiйснює управлiння заснованим ним приватним пiдприємством безпосередньо або через керiвника, який наймається за контрактом. У разi здiйснення пiдприємницької дiяльностi спiльно з iншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки вiдповiдно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права i обов'язки, визначенi укладеним за його участi договором про спiльну дiяльнiсть без створення юридичної особи.
5. Громадянин-пiдприємець здiйснює свою дiяльнiсть на засадах свободи пiдприємництва та вiдповiдно до принципiв, передбачених у статтi 44 цього Кодексу.
6. Громадянин-пiдприємець зобов'язаний:
у передбачених законом випадках i порядку одержати лiцензiю на здiйснення певних видiв господарської дiяльностi;
повiдомляти органи державної реєстрацiї про змiну його адреси, зазначеної в реєстрацiйних документах, предмета дiяльностi, iнших суттєвих умов своєї пiдприємницької дiяльностi, що пiдлягають вiдображенню у реєстрацiйних документах;
додержуватися прав i законних iнтересiв споживачiв, забезпечувати належну якiсть товарiв (робiт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифiкацiї продукцiї, встановлених законодавством;
не допускати недобросовiсної конкуренцiї, iнших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;
вести облiк результатiв своєї пiдприємницької дiяльностi вiдповiдно до вимог законодавства;
своєчасно надавати податковим органам декларацiю про майновий стан i доходи (податкову декларацiю), iншi необхiднi вiдомостi для нарахування податкiв та iнших обов'язкових платежiв; сплачувати податки та iншi обов'язковi платежi в порядку i в розмiрах, встановлених законом.
7. Громадянин-пiдприємець зобов'язаний додержуватися вимог, передбачених статтями 46 i 49 цього Кодексу, а також iншими законодавчими актами, i несе майнову та iншу встановлену законом вiдповiдальнiсть за завданi ним шкоду i збитки.
Громадянин-пiдприємець може бути визнаний судом банкрутом вiдповiдно до вимог цього Кодексу та iнших законiв.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 02.12.2010р. N 2756-VI, вiд 14.01.2020р. N 440-IX) |
Стаття 129. Особливостi статусу iноземних суб'єктiв господарювання
Стаття 130. Кредитнi спiлки у сферi господарювання
1. Громадяни, якi постiйно проживають на територiї України, можуть об'єднуватися у кредитнi спiлки.
5. Кредитна спiлка не може бути засновником або учасником суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi.
1. Юридичнi особи, незалежно вiд форм власностi, а також повнолiтнi громадяни можуть утворювати благодiйнi органiзацiї (благодiйнi фонди, благодiйнi товариства, благодiйнi установи тощо).
2. Частину другу виключено.
3. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, а також державнi та комунальнi пiдприємства, установи, органiзацiї, що повнiстю або частково фiнансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) та/або членами благодiйної органiзацiї.
4. Благодiйна органiзацiя дiє на основi установчих документiв, що затверджуються вищим органом управлiння благодiйної органiзацiї, i є юридичною особою.
5. Благодiйна органiзацiя має право здiйснювати неприбуткову господарську дiяльнiсть, спрямовану на виконання її цiлей, визначених установчими документами. Здiйснення благодiйними органiзацiями дiяльностi у виглядi надання певних послуг (виконання робiт), що пiдлягають обов'язковiй сертифiкацiї або лiцензуванню, допускається пiсля такої сертифiкацiї або лiцензування в установленому законом порядку.
6. Додатковi вимоги щодо створення, державної реєстрацiї, здiйснення господарської дiяльностi та iнших питань дiяльностi благодiйних органiзацiй встановлюються цим Кодексом, Законом України "Про благодiйну дiяльнiсть та благодiйнi органiзацiї", iншими законами.
7. Особливостi статусу iнших юридичних осiб, що здiйснюють неприбуткову господарську дiяльнiсть, визначаються вiдповiдними законами, якими регулюється порядок дiяльностi цих суб'єктiв.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2012р. N 5073-VI) |
(згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV) |
Роздiл III
МАЙНОВА ОСНОВА ГОСПОДАРЮВАННЯ
Глава 14
МАЙНО СУБ'ЄКТIВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 133. Правовий режим майна суб'єктiв господарювання
Господарська дiяльнiсть може здiйснюватися також на основi iнших речових прав (права володiння, права користування тощо), передбачених Цивiльним кодексом України.
4. Держава забезпечує рiвний захист майнових прав усiх суб'єктiв господарювання.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV) |
Стаття 134. Право власностi - основне речове право у сферi господарювання
Стаття 135. Органiзацiйно-установчi повноваження власника
1. Власник майна має право одноосiбно або спiльно з iншими власниками на основi належного йому (їм) майна засновувати господарськi органiзацiї або здiйснювати господарську дiяльнiсть в iнших органiзацiйно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свiй розсуд визначаючи мету i предмет, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад i компетенцiю його органiв управлiння, порядок використання майна, iншi питання управлiння дiяльнiстю суб'єкта господарювання, а також приймати рiшення про припинення заснованих ним суб'єктiв господарювання вiдповiдно до законодавства.
2. Власник має право особисто або через уповноваженi ним органи з метою здiйснення пiдприємницької дiяльностi засновувати господарськi органiзацiї, закрiплюючи за ними належне йому майно на правi власностi, правi господарського вiдання, а для здiйснення некомерцiйної господарської дiяльностi - на правi оперативного управлiння, визначати мету та предмет дiяльностi таких органiзацiй, склад i компетенцiю їх органiв управлiння, порядок прийняття ними рiшень, склад i порядок використання майна, визначати iншi умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської органiзацiї, а також здiйснювати безпосередньо або через уповноваженi ним органи у межах, встановлених законом, iншi управлiнськi повноваження щодо заснованої органiзацiї та припиняти її дiяльнiсть вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв.
3. Власник має право здiйснювати органiзацiйно-установчi повноваження також на основi належних йому корпоративних прав вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв.
4. Державнi та комунальнi пiдприємства можуть бути об'єднанi за рiшенням власника (уповноваженого ним органу) у державнi (комунальнi) господарськi об'єднання, передбаченi цим Кодексом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.10.2013р. N 642-VII) |
Стаття 136. Право господарського вiдання
1. Право господарського вiдання є речовим правом суб'єкта пiдприємництва, який володiє, користується i розпоряджається майном, закрiпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочностi розпорядження щодо окремих видiв майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та iншими законами.
2. Власник майна, закрiпленого на правi господарського вiдання за суб'єктом пiдприємництва, здiйснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську дiяльнiсть пiдприємства.
3. У випадках, визначених Законом України "Про трубопровiдний транспорт", з метою створення оператора газотранспортної системи держава через уповноважених суб'єктiв управлiння об'єктами державної власностi на пiдставi договору може передавати суб'єкту господарювання об'єкти державної власностi на правi господарського вiдання без права їх вiдчуження.
4. Щодо захисту права господарського вiдання застосовуються положення закону, встановленi для захисту права власностi. Суб'єкт пiдприємництва, який здiйснює господарську дiяльнiсть на основi права господарського вiдання, має право на захист своїх майнових прав також вiд власника.
5. Суб'єкт господарювання, якому з метою створення оператора системи передачi або оператора газотранспортної системи на правi господарського вiдання переданi об'єкти державної власностi, повинен бути повнiстю незалежним у прийняттi рiшень щодо їх використання, експлуатацiї, обслуговування, планування, розвитку та фiнансування вiдповiдно до законiв України України "Про ринок природного газу", "Про ринок електричної енергiї".
6. Уповноважений суб'єкт управлiння об'єктами державної власностi, що використовуються у процесi провадження дiяльностi з транспортування та/або зберiгання природного газу, а також суб'єкт управлiння системи передачi електричної енергiї не можуть вiдмовити у фiнансуваннi вiдповiдно оператором системи передачi або оператором газотранспортної системи, або iншою заiнтересованою особою iнвестицiй, погоджених з Нацiональною комiсiєю, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При погодженнi таких iнвестицiй Нацiональна комiсiя, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, керується, зокрема, необхiднiстю забезпечення безпеки постачання природного газу, передачi електричної енергiї, операцiйної безпеки Об'єднаної енергетичної системи України.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 31.10.2019р. N 264-IX, вiд 15.04.2021р. N 1396-IX) |
Стаття 137. Право оперативного управлiння
(згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV) |
Стаття 139. Майно у сферi господарювання
7. Особливим видом майна суб'єктiв господарювання є цiннi папери.
Стаття 140. Джерела формування майна суб'єктiв господарювання
1. Джерелами формування майна суб'єктiв господарювання є:
грошовi та матерiальнi внески засновникiв;
доходи вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг);
доходи за фiнансовими iнструментами;
капiтальнi вкладення i дотацiї з бюджетiв;
надходження вiд продажу (здачi в оренду) майнових об'єктiв (комплексiв), що належать їм, придбання майна iнших суб'єктiв;
кредити банкiв та iнших кредиторiв;
безоплатнi та благодiйнi внески, пожертвування органiзацiй i громадян;
iншi джерела, не забороненi законом.
2. Правовий режим майна суб'єктiв господарювання встановлюється цим Кодексом та iншими законами з урахуванням зазначених у статтi 139 цього Кодексу видiв майна.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Стаття 141. Особливостi правового режиму державного майна у сферi господарювання
1. До державного майна у сферi господарювання належать єдинi майновi комплекси державних пiдприємств або їх структурних пiдроздiлiв, нерухоме майно, iнше окреме iндивiдуально визначене майно державних пiдприємств, акцiї (частки, паї) держави у майнi суб'єктiв господарювання рiзних форм власностi, а також майно, закрiплене за державними установами i органiзацiями з метою здiйснення необхiдної господарської дiяльностi, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам i органiзацiям або в оренду для використання його у господарськiй дiяльностi. Держава через уповноваженi органи державної влади здiйснює права власника також щодо об'єктiв права власностi Українського народу, зазначених у частинi першiй статтi 148 цього Кодексу.
2. Управлiння об'єктами державної власностi вiдповiдно до закону здiйснюють Кабiнет Мiнiстрiв України i, за його уповноваженням, центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управлiння державним майном здiйснюють також iншi суб'єкти.
3. Кабiнет Мiнiстрiв України встановлює перелiк державного майна, яке безоплатно передається у власнiсть вiдповiдних територiальних громад (комунальну власнiсть). Передача об'єктiв господарського призначення з державної у комунальну власнiсть здiйснюється в порядку, встановленому законом.
4. Не можуть бути об'єктами передачi з державної у комунальну власнiсть пiдприємства, що здiйснюють дiяльнiсть, яку дозволяється здiйснювати виключно державним пiдприємствам, установам i органiзацiям.
5. Види майна, що може перебувати виключно у державнiй власностi, вiдчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додатковi обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй, визначаються законом.
6. Вiдчуження суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондiв, здiйснюється у порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України. Продаж суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондiв, здiйснюється лише на конкурентних засадах.
7. Не може бути вкладом у спiльну дiяльнiсть майно, яке належить до основних фондiв пiдприємств державної власностi, що не пiдлягають приватизацiї.
8. Об'єкти державної власностi, що використовуються у процесi провадження дiяльностi з передачi електричної енергiї i транспортування та/або зберiгання природного газу, на пiдставi рiшення суб'єкта управлiння та вiдповiдного договору закрiплюються на правi господарського вiдання за суб'єктами господарювання, у статутному капiталi яких 100 вiдсоткiв корпоративних прав належать державi, чи суб'єктом господарювання, у статутному капiталi якого 100 вiдсоткiв корпоративних прав належать державi, або виключно з метою вiдокремлення дiяльностi з транспортування природного газу за суб'єктом господарювання, у статутному капiталi якого 100 вiдсоткiв належать зазначеним у цiй частинi суб'єктам.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 09.01.2007р. N 549-V, вiд 12.05.2011р. N 3322-VI, вiд 08.07.2011р. N 3686-VI, вiд 31.10.2019р. N 264-IX, вiд 15.04.2021р. N 1396-IX) |
Стаття 142. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 25.03.2005р. N 2505-IV) |
Стаття 143. Цiннi папери у складi майна суб'єктiв господарювання
Стаття 144. Пiдстави виникнення майнових прав та обов'язкiв суб'єкта господарювання
1. Майновi права та майновi обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:
внаслiдок створення та придбання майна з пiдстав, не заборонених законом;
внаслiдок порушення вимог закону при здiйсненнi господарської дiяльностi;
2. Право на майно, що пiдлягає державнiй реєстрацiї, виникає
з дня реєстрацiї цього майна або вiдповiдних прав на нього, якщо iнше не встановлено законом.
Стаття 145. Майновий стан та облiк майна суб'єкта господарювання
4. Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державнiй (комунальнiй) власностi, може бути змiнений шляхом здачi єдиного майнового комплексу пiдприємства або майнового комплексу його структурного пiдроздiлу в оренду.
Стаття 146. Приватизацiя державних та комунальних пiдприємств
1. Майно єдиного майнового комплексу державного (комунального) пiдприємства або його окремих пiдроздiлiв, що є єдиними майновими комплексами i видiляються в самостiйнi пiдприємства, а також об'єкти незавершеного будiвництва та акцiї (частини, паї), що належать державi у майнi iнших суб'єктiв господарювання, можуть бути вiдчуженi на користь громадян чи недержавних юридичних осiб i приватизованi цими особами вiдповiдно до закону.
2. Приватизацiя державних (комунальних) пiдприємств здiйснюється в порядку, встановленому законом.
3. Приватизацiя державних (комунальних) пiдприємств чи їх майна здiйснюється шляхом:
купiвлi-продажу об'єктiв приватизацiї на аукцiонi;
викупу об'єктiв приватизацiї.
4. Кожний громадянин України, крiм випадкiв, встановлених законом, має право на придбання державного майна в процесi приватизацiї в порядку, встановленому законом.
5. Загальнi умови та порядок здiйснення приватизацiї державних (комунальних) пiдприємств або їх майна визначаються законом.
6. В окремих галузях економiки законом можуть бути визначенi особливостi приватизацiї майна державних пiдприємств.
7. У процесi приватизацiї державного (комунального) пiдприємства права працiвникiв пiдприємства, що приватизується, гарантуються законом.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.01.2018р. N 2269-VIII, вiд 03.10.2019р. N 157-IX) |
Стаття 147. Гарантiї та захист майнових прав суб'єктiв господарювання
1. Майновi права суб'єктiв господарювання захищаються законом.
Глава 15
ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСIВ У СФЕРI
ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 148. Особливостi правового режиму використання природних ресурсiв у сферi господарювання
1. Вiдповiдно до Конституцiї України земля, її надра, атмосферне повiтря, воднi та iншi природнi ресурси, що знаходяться в межах територiї України, природнi ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економiчної зони є об'єктами права власностi Українського народу. Вiд iменi народу права власника здiйснюють органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування в межах, визначених Конституцiєю України.
Стаття 149. Використання природних ресурсiв суб'єктами господарювання
Стаття 150. Використання природних ресурсiв на правi власностi
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.03.2005р. N 2454-IV) |
Стаття 151. Використання природних ресурсiв на правi користування
Стаття 152. Права суб'єктiв господарювання щодо використання природних ресурсiв
1. Суб'єкт господарювання, здiйснюючи господарську дiяльнiсть, має право:
експлуатувати кориснi властивостi наданих йому природних ресурсiв;
Стаття 153. Обов'язки суб'єктiв господарювання щодо використання природних ресурсiв
1. Суб'єкт господарювання, здiйснюючи господарську дiяльнiсть, зобов'язаний:
своєчасно вносити вiдповiдну плату за використання природних ресурсiв;
вiдшкодовувати збитки, завданi ним власникам або первинним користувачам природних ресурсiв.
Глава 16
ВИКОРИСТАННЯ У ГОСПОДАРСЬКIЙ ДIЯЛЬНОСТI ПРАВ
IНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI
2. До вiдносин, пов'язаних з використанням у господарськiй дiяльностi прав iнтелектуальної власностi, застосовуються положення Цивiльного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та iншими законами.
Стаття 155. Об'єкти прав iнтелектуальної власностi
1. Об'єктами прав iнтелектуальної власностi у сферi господарювання визнаються:
сорти рослин та породи тварин;
торговельнi марки (знаки для товарiв i послуг);
комерцiйне (фiрмове) найменування;
iншi об'єкти, передбаченi законом.
2. Загальнi умови захисту прав iнтелектуальної власностi на об'єкти, зазначенi у цiй статтi, визначаються Цивiльним кодексом України.
Стаття 156. Правомочностi щодо використання винаходу, корисної моделi та промислового зразка
1. Право iнтелектуальної власностi на винахiд, корисну модель вiдповiдно до законодавства засвiдчується патентом, на промисловий зразок - свiдоцтвом.
2. Вiдносини суб'єкта господарювання, що є роботодавцем для винахiдника (винахiдникiв) або автора (авторiв) об'єктiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, щодо прав на одержання патенту (свiдоцтва) i права використання зазначених об'єктiв iнтелектуальної власностi регулюються Цивiльним кодексом України та iншими законами.
3. Умови використання винаходу, корисної моделi, промислового зразка у сферi господарювання визначаються законами.
4. Суб'єктам господарювання належить право попереднього користувача винаходу, корисної моделi чи промислового зразка за умов, передбачених Цивiльним кодексом України.
5. Майновi права iнтелектуальної власностi на винахiд, корисну модель, промисловий зразок можуть бути переданi до статутного капiталу суб'єкта господарювання як вклад.
Протягом тридцяти днiв пiсля завершення дiї майнових прав iнтелектуальної власностi на винахiд, корисну модель, промисловий зразок, переданих до статутного капiталу суб'єкта господарювання як вклад, розмiр статутного капiталу суб'єкта господарювання має бути зменшений на суму, що вiдповiдала розмiру їх вартiсної оцiнки.
6. Правила цiєї статтi застосовуються також до регулювання вiдносин, що виникають у зв'язку з реалiзацiєю у сферi господарювання прав на сорти рослин та породи тварин.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.07.2020р. N 815-IX) |
Стаття 157. Правомочностi щодо використання торговельної марки
1. Право iнтелектуальної власностi на торговельну марку засвiдчується свiдоцтвом у випадках i порядку, передбачених законом.
2. Умови використання торговельної марки у сферi господарювання визначаються законом.
3. Свiдоцтво надає право його власнику забороняти iншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, крiм випадкiв, передбачених законом.
4. Частину четверту виключено.
5. Частину п'яту виключено.
6. Майновi права iнтелектуальної власностi на торговельну марку можуть бути переданi до статутного капiталу суб'єкта господарювання як вклад.
7. У разi банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцiнюється разом з iншим майном цього суб'єкта.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.07.2020р. N 815-IX) |
(згiдно iз Законом України вiд 21.07.2020р. N 815-IX) |
Стаття 159. Правомочностi суб'єктiв господарювання щодо комерцiйного найменування
Громадянин-пiдприємець має право заявити як комерцiйне найменування своє прiзвище або iм'я.
Стаття 160. Правомочностi щодо використання географiчного зазначення
1. Право на використання географiчного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, якi виробляють товари (надають послуги), щодо яких здiйснено державну реєстрацiю вiдповiдного географiчного зазначення.
2. Умови використання географiчного зазначення у сферi господарювання визначаються законом.
3. Частину третю виключено.
4. Умови надання правової охорони географiчного зазначення визначаються законом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 123-IX) |
Стаття 161. Використання назви країни походження товару
4. Уповноваженi органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог вiдповiдно до закону.
Стаття 162. Правомочностi суб'єктiв господарювання щодо комерцiйної таємницi
4. До вiдносин, пов'язаних з комерцiйною таємницею, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України та iнших законiв.
Глава 17
ЦIННI ПАПЕРИ У ГОСПОДАРСЬКIЙ ДIЯЛЬНОСТI
Стаття 163. Цiннi папери у господарськiй дiяльностi
1. Вiдносини, що виникають пiд час емiсiї (видачi), обiгу, викупу та погашення цiнних паперiв, регулюються Законом України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки".
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.12.2005р. N 3201-IV, вiд 23.02.2006р. N 3480-IV, вiд 05.07.2012р. N 5080-VI, вiд 06.07.2012р. N 5178-VI, вiд 12.09.2019р. N 79-IX, у редакцiї Закону України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Стаття 164. Виключена.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.12.2005р. N 3201-IV, вiд 23.02.2006р. N 3480-IV, вiд 06.07.2012р. N 5178-VI, вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, вiд 04.07.2013р. N 399-VII, вiд 06.10.2016р. N 1670-VIII, виключена згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.07.2011р. N 3610-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Глава 18
КОРПОРАТИВНI ПРАВА ТА КОРПОРАТИВНI ВIДНОСИНИ
(назва глави iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.12.2006р. N 483-V) |
Стаття 167. Виключена.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.12.2006р. N 483-V, виключена згiдно iз Законом України вiд 27.07.2022р. N 2465-IX) |
Стаття 168. Виключена.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2011 року N 3531-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4498-VI) |
Стаття 169. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4498-VI) |
Стаття 170. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4498-VI) |
Стаття 171. Виключена.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.10.2010р. N 2592-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 13.03.2012р. N 4498-VI) |
Стаття 172. Законодавство про корпоративнi права держави
1. Вiдносини, пов'язанi з управлiнням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управлiння об'єктами державної власностi", iншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими вiдповiдно до них.
(У редакцiї Закону України вiд 13.03.2012р. N 4498-VI) |
Роздiл IV
ГОСПОДАРСЬКI ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Глава 19
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГОСПОДАРСЬКI ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Стаття 173. Господарське зобов'язання
Стаття 174. Пiдстави виникнення господарських зобов'язань
1. Господарськi зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо iз закону або iншого нормативно-правового акта, що регулює господарську дiяльнiсть;
з акту управлiння господарською дiяльнiстю;
Стаття 175. Майново-господарськi зобов'язання
Майновi зобов'язання, якi виникають мiж учасниками господарських вiдносин, регулюються Цивiльним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 176. Органiзацiйно-господарськi зобов'язання
2. Органiзацiйно-господарськi зобов'язання можуть виникати:
мiж суб'єктами господарювання, у разi якщо один з них є щодо iншого дочiрнiм пiдприємством;
Стаття 177. Соцiально-комунальнi зобов'язання суб'єктiв господарювання
Стаття 178. Публiчнi зобов'язання суб'єктiв господарювання
Глава 20
ГОСПОДАРСЬКI ДОГОВОРИ
Стаття 179. Загальнi умови укладання договорiв, що породжують господарськi зобов'язання
1. Майново-господарськi зобов'язання, якi виникають мiж суб'єктами господарювання або мiж суб'єктами господарювання i негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на пiдставi господарських договорiв, є господарсько-договiрними зобов'язаннями.
2. Кабiнет Мiнiстрiв України, уповноваженi ним або законом органи виконавчої влади, державнi органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орiєнтовнi умови господарських договорiв (примiрнi договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типовi договори.
3. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторiн, якщо вiн заснований на державному замовленнi, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або iснує пряма вказiвка закону щодо обов'язковостi укладення договору для певних категорiй суб'єктiв господарювання чи органiв державної влади або органiв мiсцевого самоврядування.
4. При укладеннi господарських договорiв сторони можуть визначати змiст договору на основi:
вiльного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свiй розсуд будь-якi умови договору, що не суперечать законодавству;
примiрного договору, рекомендованого органом управлiння суб'єктам господарювання для використання при укладеннi ними договорiв, коли сторони мають право за взаємною згодою змiнювати окремi умови, передбаченi примiрним договором, або доповнювати його змiст;
типового договору, затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України, чи у випадках, передбачених законом, iншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть вiдступати вiд змiсту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однiєю стороною для iнших можливих суб'єктiв, коли цi суб'єкти у разi вступу в договiр не мають права наполягати на змiнi його змiсту.
5. Змiст договору, що укладається на пiдставi державного замовлення, повинен вiдповiдати цьому замовленню.
6. Суб'єкти господарювання, якi забезпечують споживачiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, електроенергiєю, зв'язком, послугами залiзничного та iнших видiв транспорту, а у випадках, передбачених законом, також iншi суб'єкти зобов'язанi укладати договори з усiма споживачами їхньої продукцiї (послуг). Законодавством можуть бути передбаченi обов'язковi умови таких договорiв.
Абзац другий виключено.
Абзац третiй виключено.
7. Господарськi договори укладаються за правилами, встановленими Цивiльним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, iншими нормативно-правовими актами щодо окремих видiв договорiв.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 25.12.2008р. N 800-VI, вiд 07.10.2010р. N 2592-VI, змiни, внесенi Законом України вiд 07.10.2010р. N 2592-VI, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 07.10.2010р. N 2592-VI згiдно iз Законом України вiд 23.02.2014р. N 763-VII, вiд 22.12.2011р. N 4220-VI, вiд 09.04.2015р. N 310-VIII, вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Стаття 180. Iстотнi умови господарського договору
Стаття 181. Загальний порядок укладання господарських договорiв
1. Господарський договiр укладається в порядку, встановленому Цивiльним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.04.2014р. N 1206-VII, у редакцiї Закону України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Стаття 182. Особливостi укладання попереднiх договорiв
5. Вiдносини щодо укладення попереднiх договорiв регулюються Цивiльним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183. Особливостi укладання господарських договорiв за державним замовленням
1. До укладення господарських договорiв на органiзованах ринках капiталу, органiзованих товарних ринках, оптових ярмарках, публiчних торгах застосовуються загальнi правила укладення договорiв на основi вiльного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актiв, якими регулюється дiяльнiсть вiдповiдних органiзованих ринкiв капiталу, органiзованих товарних ринкiв, ярмаркiв та публiчних торгiв.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Стаття 186. Укладання органiзацiйно-господарських договорiв
Стаття 187. Укладання господарських договорiв за рiшенням суду
Стаття 188. Порядок змiни та розiрвання господарських договорiв
Глава 21
ЦIНИ I ЦIНОУТВОРЕННЯ У СФЕРI ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 189. Цiна у господарських зобов'язаннях
1. Цiна в цьому Кодексi є вираженим у грошовiй формi еквiвалентом одиницi товару (продукцiї, робiт, послуг, матерiально-технiчних ресурсiв, майнових та немайнових прав), що пiдлягає продажу (реалiзацiї), який повинен застосовуватися як тариф, розмiр плати, ставки або збору, крiм ставок i зборiв, що використовуються в системi оподаткування.
2. Цiна є iстотною умовою господарського договору. Цiна зазначається в договорi у гривнях. Цiни у зовнiшньоекономiчних договорах (контрактах) можуть визначатися в iноземнiй валютi за згодою сторiн.
3. Суб'єкти господарювання використовують у своїй дiяльностi вiльнi та державнi регульованi цiни.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.06.2012р. N 5007-VI) |
1. Вiльнi цiни визначаються на всi види продукцiї (робiт, послуг), за винятком тих, на якi встановлено державнi регульованi цiни.
2. Вiльнi цiни визначаються суб'єктами господарювання самостiйно за згодою сторiн, а у внутрiшньогосподарських вiдносинах - також за рiшенням суб'єкта господарювання.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.06.2012р. N 5007-VI) |
Стаття 191. Державнi регульованi цiни
1. Державнi регульованi цiни запроваджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України, органами виконавчої влади, державними колегiальними органами та органами мiсцевого самоврядування вiдповiдно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
2. Державне регулювання цiн здiйснюється згiдно iз Законом України "Про цiни i цiноутворення" та iншими законами.
3. Державнi регульованi цiни встановлюються на бланки документiв, у тому числi суворого облiку, якi використовуються органами виконавчої влади, iншими державними органами для оформлення результатiв надання адмiнiстративних послуг (крiм власних бланкiв цих органiв), вiдповiдно до закону.
(Iз змiнами i доповненнями, згiдно iз законами України вiд 21.06.2012р. N 5007-VI, вiд 06.09.2012р. N 5203-VI, вiд 22.09.2016р. N 1540-VIII, вiд 16.12.2020р. N 1089-IX) |
Стаття 192. Законодавство про цiни i цiноутворення
1. Полiтика цiноутворення, порядок встановлення та застосування цiн, повноваження органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цiн, а також контролю за цiнами i цiноутворенням визначаються законом про цiни i цiноутворення, iншими законодавчими актами.
Глава 22
ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ. ПРИПИНЕННЯ
ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Стаття 193. Загальнi умови виконання господарських зобов'язань
До виконання господарських договорiв застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 194. Виконання господарського зобов'язання третьою особою
Стаття 195. Передача (делегування) прав у господарських зобов'язаннях
2. У разi якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солiдарно. При солiдарному виконаннi господарських зобов'язань застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України, якщо iнше не передбачено законом.
Стаття 197. Мiсце виконання господарського зобов'язання
1. Господарське зобов'язання пiдлягає виконанню за мiсцем, визначеним законом, господарським договором, або мiсцем, яке визначено змiстом зобов'язання.
2. У разi якщо мiсце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
за зобов'язаннями, змiстом яких є передача прав на будiвлю або земельну дiлянку, iншого нерухомого майна - за мiсцезнаходженням будiвлi чи земельної дiлянки, iншого нерухомого майна;
за грошовими зобов'язаннями - за мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) управненої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повiдомила про нього зобов'язану сторону;
за iншими зобов'язаннями - за мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо iнше не передбачено законом.
3. У разi вiдсутностi управненої сторони, ухилення її вiд прийняття виконання або iншого прострочення нею виконання зобов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належнi з неї грошi або передати за зобов'язанням цiннi папери до депозиту нотарiальної контори або приватного нотарiуса, якi повiдомляють про це управнену сторону. Внесення грошей (цiнних паперiв) до депозиту нотарiальної контори або приватного нотарiуса вважається виконанням зобов'язання.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.03.2005р. N 2452-IV, вiд 06.07.2010р. N 2435-VI) |
Стаття 198. Виконання грошових зобов'язань
Стаття 199. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
До вiдносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасникiв господарських вiдносин застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України.
Стаття 200. Банкiвська гарантiя забезпечення виконання господарських зобов'язань
2. Зобов'язання за банкiвською гарантiєю виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
4. До вiдносин банкiвської гарантiї в частинi, не врегульованiй цим Кодексом, застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України.
Стаття 201. Загальногосподарськi (публiчнi) гарантiї виконання зобов'язань
1. З метою нейтралiзацiї несприятливих наслiдкiв вiд кримiнальних правопорушень у сферi господарської дiяльностi законом може бути передбачено обов'язок комерцiйних банкiв, страховикiв, акцiонерних товариств та iнших суб'єктiв господарювання, якi залучають кошти або цiннi папери громадян i юридичних осiб, передавати частину своїх коштiв для формування єдиного страхового фонду публiчної застави.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.05.2013р. N 245-VII) |
Стаття 202. Загальнi умови припинення господарських зобов'язань
3. До вiдносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 203. Припинення господарського зобов'язання виконанням або зарахуванням
Стаття 205. Припинення господарського зобов'язання у разi неможливостi виконання
Стаття 206. Розiрвання господарського зобов'язання
(згiдно iз Законом України вiд 06.02.2018р. N 2275-VIII) |
Стаття 208. Наслiдки визнання господарського зобов'язання недiйсним
Глава 23
ВИЗНАННЯ СУБ'ЄКТА ПIДПРИЄМНИЦТВА БАНКРУТОМ
Стаття 209. Неспроможнiсть суб'єкта пiдприємництва
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV) |
Стаття 210. Кредитори неплатоспроможних боржникiв
1. Кредиторами неплатоспроможних боржникiв є юридичнi або фiзичнi особи, а також податковi органи та iншi державнi органи, якi мають пiдтвердженi у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
2. У разi якщо до одного боржника мають грошовi вимоги одночасно два або бiльше кредиторiв, вони утворюють збори (комiтет) кредиторiв вiдповiдно до вимог закону.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 22.12.2011р. N 4212-VI, вiд 14.01.2020р. N 440-IX) |
Стаття 211. Заходи щодо запобiгання банкрутству суб'єктiв пiдприємництва
Стаття 212. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника
1. У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника застосовуються такi процедури:
розпорядження майном боржника;
абзац третiй виключено;
санацiя (вiдновлення платоспроможностi) боржника;
лiквiдацiя банкрута.
2. Санацiя боржника або лiквiдацiя банкрута здiйснюється з дотриманням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.
3. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справi про банкрутство реорганiзацiя юридичної особи - боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника в статутний капiтал допускаються лише у випадках та порядку, передбачених законом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно з Кодексом України з процедур банкрутства вiд 18.10.2018р. N 2597-VIII) |
Стаття 213. Майновi активи неплатоспроможного боржника
Стаття 214. Державна полiтика з питань банкрутства
1. Державну полiтику щодо запобiгання банкрутству, забезпечення умов реалiзацiї процедур вiдновлення платоспроможностi суб'єкта пiдприємництва або визнання його банкрутом щодо державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує двадцять п'ять вiдсоткiв, а також суб'єктiв пiдприємництва iнших форм власностi у випадках, передбачених законом, здiйснює центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi банкрутства.
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi банкрутства, сприяє створенню органiзацiйних, економiчних та iнших умов, необхiдних для реалiзацiї процедур вiдновлення платоспроможностi суб'єктiв пiдприємництва - боржникiв або визнання їх банкрутами. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi банкрутства, визначаються законом.
3. Процедури щодо неплатоспроможних боржникiв, передбаченi цим Кодексом, не застосовуються до казенних пiдприємств. До державних пiдприємств, якi вiдповiдно до закону не пiдлягають приватизацiї, вказанi процедури застосовуються в частинi санацiї чи лiквiдацiї лише пiсля виключення їх у встановленому порядку з перелiку об'єктiв, що не пiдлягають приватизацiї.
4. У справах про банкрутство державних пiдприємств, включених до Перелiку державних пiдприємств, що не пiдлягають приватизацiї, але можуть бути перетворенi в господарськi товариства, що задiянi у виконаннi державного оборонного замовлення, виробництвi, розробленнi, модернiзацiї, ремонтi, обслуговуваннi озброєння та вiйськової технiки, може застосовуватися судова процедура санацiї.
5. Майно державних пiдприємств, включених до Перелiку державних пiдприємств, що не пiдлягають приватизацiї, але можуть бути перетворенi в господарськi товариства та перебувають у процедурi банкрутства, може бути реалiзовано в судовiй процедурi санацiї за погодженням з уповноваженим суб'єктом управлiння, визначеним Законом України "Про особливостi реформування пiдприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власностi", у встановленому порядку, якщо таке майно не входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує основнi види дiяльностi такого суб'єкта господарювання, або бiльше трьох рокiв не використовується у виробничiй дiяльностi i подальше його використання не планується.
6. У випадках, передбачених законом, не застосовуються процедури банкрутства щодо комунальних пiдприємств.
7. Щодо окремих категорiй суб'єктiв пiдприємництва законом можуть бути визначенi особливостi регулювання вiдносин, пов'язаних з банкрутством.
8. Вiдносини, пов'язанi з банкрутством, учасниками яких є iноземнi кредитори, регулюються законодавством України з урахуванням вiдповiдних положень мiжнародних договорiв, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України.
(Iззмiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, вiд 13.07.2021р. N 1630-IX) |
Стаття 215. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про банкрутство
Роздiл V
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРI
ГОСПОДАРЮВАННЯ
Глава 24
ЗАГАЛЬНI ЗАСАДИ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI УЧАСНИКIВ
ГОСПОДАРСЬКИХ ВIДНОСИН
Стаття 216. Господарсько-правова вiдповiдальнiсть учасникiв господарських вiдносин
3. Господарсько-правова вiдповiдальнiсть базується на принципах, згiдно з якими:
Стаття 217. Господарськi санкцiї як правовий засiб вiдповiдальностi у сферi господарювання
Стаття 218. Пiдстави господарсько-правової вiдповiдальностi
Стаття 220. Прострочення боржника
Стаття 221. Прострочення кредитора
Стаття 222. Досудовий порядок реалiзацiї господарсько-правової вiдповiдальностi
1. Учасники господарських вiдносин, що порушили майновi права або законнi iнтереси iнших суб'єктiв, зобов'язанi поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензiї чи звернення до суду.
2. У разi необхiдностi вiдшкодування збиткiв або застосування iнших санкцiй суб'єкт господарювання чи iнша юридична особа - учасник господарських вiдносин, чиї права або законнi iнтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або iнтересiв має право звернутися до нього з письмовою претензiєю, якщо iнше не встановлено законом.
повне найменування i поштовi реквiзити заявника претензiї та особи (осiб), якiй претензiя пред'являється;
дата пред'явлення i номер претензiї;
обставини, на пiдставi яких пред'явлено претензiю;
докази, що пiдтверджують цi обставини;
вимоги заявника з посиланням на нормативнi акти;
сума претензiї та її розрахунок, якщо претензiя пiдлягає грошовiй оцiнцi;
платiжнi реквiзити заявника претензiї;
перелiк документiв, що додаються до претензiї.
4. Документи, що пiдтверджують вимоги заявника, додаються в оригiналах чи належним чином засвiдчених копiях. Документи, якi є у другої сторони, можуть не додаватися до претензiї.
5. Претензiя пiдписується повноважною особою заявника претензiї або його представником та надсилається адресатовi рекомендованим або цiнним листом або вручається адресатовi пiд розписку.
6. Претензiя розглядається в мiсячний строк з дня її одержання, якщо iнший строк не встановлено цим Кодексом або iншими законодавчими актами. Обгрунтованi вимоги заявника одержувач претензiї зобов'язаний задовольнити.
7. При розглядi претензiї сторони у разi необхiдностi повиннi звiрити розрахунки, провести експертизу або вчинити iншi дiї для забезпечення досудового врегулювання спору.
8. Про результати розгляду претензiї заявник має бути повiдомлений письмово. Вiдповiдь на претензiю пiдписується повноважною особою або представником одержувача претензiї та надсилається заявниковi рекомендованим або цiнним листом або вручається йому пiд розписку.
9. Частину дев'яту виключено
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.06.2005р. N 2705-IV) |
Стаття 223. Строки реалiзацiї господарсько-правової вiдповiдальностi
1. При реалiзацiї в судовому порядку вiдповiдальностi за правопорушення у сферi господарювання застосовуються загальний та скороченi строки позовної давностi, передбаченi Цивiльним кодексом України, якщо iншi строки не встановлено цим Кодексом.
Глава 25
ВIДШКОДУВАННЯ ЗБИТКIВ У СФЕРI ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 224. Вiдшкодування збиткiв
Стаття 225. Склад та розмiр вiдшкодування збиткiв
1. До складу збиткiв, що пiдлягають вiдшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартiсть втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена вiдповiдно до вимог законодавства;
додатковi витрати (штрафнi санкцiї, сплаченi iншим суб'єктам, вартiсть додаткових робiт, додатково витрачених матерiалiв тощо), понесенi стороною, яка зазнала збиткiв внаслiдок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збиткiв, мала право розраховувати у разi належного виконання зобов'язання другою стороною;
матерiальна компенсацiя моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
2. Законом щодо окремих видiв господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
3. При визначеннi розмiру збиткiв, якщо iнше не передбачено законом або договором, враховуються цiни, що iснували за мiсцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровiльному порядку вимоги сторони, яка зазнала збиткiв, а у разi якщо вимогу не задоволено у добровiльному порядку, - на день подання до суду вiдповiдного позову про стягнення збиткiв.
4. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про вiдшкодування збиткiв, беручи до уваги цiни на день винесення рiшення суду.
5. Частину п'яту виключено.
6. Частину шосту виключено.
7. Частину сьому виключено.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.04.2015р. N 289-VIII) |
Стаття 226. Умови i порядок вiдшкодування збиткiв
Стаття 227. Солiдарне вiдшкодування збиткiв
Стаття 228. Регреснi вимоги щодо вiдшкодування збиткiв
Стаття 229. Вiдшкодування збиткiв у разi порушення грошових зобов'язань
Глава 26
ШТРАФНI ТА ОПЕРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКI САНКЦIЇ
Стаття 231. Розмiр штрафних санкцiй
Стаття 232. Порядок застосування штрафних санкцiй
2. Законом або договором можуть бути передбаченi випадки, коли:
допускається стягнення тiльки штрафних санкцiй;
збитки можуть бути стягнутi у повнiй сумi понад штрафнi санкцiї;
за вибором кредитора можуть бути стягнутi або збитки, або штрафнi санкцiї.
5. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити вiдсотки за час прострочення кредитора.
Стаття 233. Зменшення розмiру штрафних санкцiй
Стаття 234. Обов'язок боржника, який сплатив штрафнi санкцiї, виконати зобов'язання в натурi
Стаття 235. Оперативно-господарськi санкцiї
Стаття 236. Види оперативно-господарських санкцiй
Стаття 237. Пiдстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцiй
Глава 27
АДМIНIСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКI САНКЦIЇ
Стаття 238. Застосування адмiнiстративно-господарських санкцiй до суб'єктiв господарювання
Стаття 239. Види адмiнiстративно-господарських санкцiй
1. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування вiдповiдно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктiв господарювання такi адмiнiстративно-господарськi санкцiї:
вилучення прибутку (доходу);
адмiнiстративно-господарський штраф;
стягнення зборiв (обов'язкових платежiв);
абзац п'ятий виключено;
застосування антидемпiнгових заходiв;
припинення експортно-iмпортних операцiй;
застосування iндивiдуального режиму лiцензування на умовах та в порядку, визначених законом;
зупинення дiї лiцензiї (патенту) на здiйснення суб'єктом господарювання певних видiв господарської дiяльностi;
анулювання лiцензiї (патенту) на здiйснення суб'єктом господарювання окремих видiв господарської дiяльностi;
обмеження або зупинення дiяльностi суб'єкта господарювання;
лiквiдацiя суб'єкта господарювання;
iншi адмiнiстративно-господарськi санкцiї, встановленi цим Кодексом та iншими законами.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.03.2006р. N 3541-IV, вiд 10.10.2013р. N 642-VII, вiд 02.03.2015р. N 222-VIII) |
Стаття 240. Безоплатне вилучення прибутку (доходу)
Стаття 241. Штраф як адмiнiстративно-господарська санкцiя
Стаття 242. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 02.12.2010 року N 2756-VI) |
Стаття 243. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 15.03.2006р. N 3541-IV) |
Стаття 244. Застосування антидемпiнгових заходiв
Стаття 246. Обмеження та зупинення дiяльностi суб'єкта господарювання
1. Здiйснення будь-якої господарської дiяльностi, що загрожує життю i здоров'ю людей або становить пiдвищену небезпеку для довкiлля, забороняється.
2. У разi здiйснення господарської дiяльностi з порушенням екологiчних вимог дiяльнiсть суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабiнетом Мiнiстрiв України, Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, а також iншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.
3. Пiдстави i порядок обмеження та зупинення дiяльностi суб'єктiв господарювання, а також повноваження уповноважених органiв приймати вiдповiднi рiшення встановлюються законом.
4. Виключено.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, вiд 22.07.2014р. N 1602-VII) |
1. У випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосовано адмiнiстративно-господарську санкцiю у виглядi його лiквiдацiї за рiшенням суду.
(У редакцiї Закону України вiд 10.10.2013р. N 642-VII) |
Стаття 248. Державна реєстрацiя лiквiдацiї суб'єкта господарювання
1. У разi лiквiдацiї суб'єкта господарювання до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв вноситься вiдповiдний запис.
(У редакцiї Закону України вiд 10.10.2013р. N 642-VII) |
Стаття 250. Строки застосування адмiнiстративно-господарських санкцiй
1. Адмiнiстративно-господарськi санкцiї можуть бути застосованi до суб'єкта господарювання протягом шести мiсяцiв з дня виявлення порушення, але не пiзнiш як через один рiк з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здiйснення господарської дiяльностi, крiм випадкiв, передбачених законом.
2. Дiя цiєї статтi не поширюється на штрафнi санкцiї, розмiр i порядок стягнення яких визначенi Податковим кодексом України, законами України "Про валюту i валютнi операцiї", "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", "Про платiжнi послуги" та iншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на податковi та митнi органи.
3. Дiя цiєї статтi не поширюється на адмiнiстративно-господарськi санкцiї, передбаченi законами України "Про державний ринковий нагляд i контроль нехарчової продукцiї" та "Про загальну безпечнiсть нехарчової продукцiї".
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 02.12.2010р. N 2756-VI, вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 16.07.2015р. N 629-VIII, вiд 21.06.2018р. N 2473-VIII, вiд 12.12.2019р. N 367-IX, вiд 14.01.2020р. N 440-IX, вiд 30.06.2021р. N 1591-IX, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 27.07.2022р. N 2463-IX) |
Стаття 251. Накладання штрафiв за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
1. Антимонопольний комiтет України накладає штрафи на суб'єктiв господарювання - юридичних осiб за:
створення, реорганiзацiю (злиття, приєднання), лiквiдацiю суб'єктiв господарювання, вступ одного або декiлькох суб'єктiв господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким iншим способом у власнiсть, одержання в управлiння (користування) часток (акцiй, паїв) та активiв (майна) у виглядi єдиних майнових комплексiв пiдприємств чи їх структурних пiдроздiлiв, а також в оренду єдиних майнових комплексiв пiдприємств чи їх структурних пiдроздiлiв без згоди на це Антимонопольного комiтету України чи його органiв у випадках, якщо законом передбачено необхiднiсть одержання такої згоди;
Стаття 252. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть громадян-пiдприємцiв та посадових осiб
вчинення дiй, передбачених статтями 29-32 цього Кодексу;
3. Штрафи за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства стягуються в судовому порядку.
Стаття 253. Вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу)
3. Порядок використання вилучених товарiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Стаття 255. Вiдшкодування збиткiв
Стаття 256. Спростування неправдивих, неточних або неповних вiдомостей
Роздiл VI
ОСОБЛИВОСТI ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ОКРЕМИХ
ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Глава 29
ГАЛУЗI ТА ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДIЯЛЬНОСТI
Стаття 258. Загальнi умови, що визначають особливостi регулювання господарських вiдносин
2. Правове регулювання господарських вiдносин здiйснюється з урахуванням суспiльного розподiлу працi, що склався, та об'єктивно iснуючих галузей економiки.
Стаття 259. Види господарської дiяльностi та їх класифiкацiя
1. Вид господарської дiяльностi має мiсце у разi об'єднання ресурсiв (устаткування, технологiчних засобiв, сировини та матерiалiв, робочої сили) для створення виробництва певної продукцiї або надання послуг. Окремий вид дiяльностi може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесiв, кожний з яких входить до вiдповiдної категорiї класифiкацiї.
2. У правовому регулюваннi господарської дiяльностi та у здiйсненнi державного управлiння економiкою мають враховуватися особливостi здiйснення суб'єктами господарювання окремих видiв цiєї дiяльностi.
3. Для вiднесення суб'єкта господарювання до вiдповiдної категорiї облiку визначаються основнi, другоряднi та допомiжнi види господарської дiяльностi.
4. З метою забезпечення системи державного управлiння економiкою облiково-статистичною iнформацiєю, яка задовольняє потреби учасникiв господарських вiдносин в об'єктивних даних про стан i тенденцiї соцiально-економiчного розвитку, господарськi та фiнансовi взаємозв'язки на мiждержавному, державному, регiональному i галузевому рiвнях, а також впровадження мiжнародних стандартiв у галузi облiку i звiтностi та переходу на мiжнародну систему облiку i статистики Кабiнет Мiнiстрiв України затверджує заходи щодо розвитку нацiональної статистики України i нацiональної системи класифiкацiї.
5. Складовою частиною нацiональної системи класифiкацiї є нацiональнi класифiкатори. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi економiчного розвитку, затверджує, вносить змiни та скасовує нацiональнi класифiкатори.
Порядок розроблення, затвердження, внесення змiн та скасування нацiональних класифiкаторiв установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi економiчного розвитку.
6. Частину шосту виключено.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, вiд 05.06.2014р. N 1315-VII, вiд 20.09.2019р. N 124-IX) |
Стаття 260. Галузi економiки та їх класифiкацiя
2. Загальна класифiкацiя галузей економiки є складовою частиною єдиної системи класифiкацiї i кодування технiко-економiчної i статистичної iнформацiї, яка використовується суб'єктами господарювання та iншими учасниками господарських вiдносин, а також органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування в процесi управлiння господарською дiяльнiстю.
3. Вимоги до класифiкацiї галузей економiки встановлюються законом.
Стаття 261. Галузi сфери матерiального виробництва
Стаття 262. Продукцiя виробничо-технiчного призначення i вироби народного споживання
3. Обiг продукцiї виробничо-технiчного призначення i обiг виробiв народного споживання у сферi господарювання регулюються цим Кодексом та iншими нормативно-правовими актами, прийнятими вiдповiдно до нього, а в частинi, не врегульованiй цими актами, застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України.
Глава 30
ОСОБЛИВОСТI ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДIЯЛЬНОСТI
Стаття 263. Господарсько-торговельна дiяльнiсть
Стаття 264. Матерiально-технiчне постачання та збут
1. Матерiально-технiчне постачання та збут продукцiї виробничо-технiчного призначення i виробiв народного споживання як власного виробництва, так i придбаних у iнших суб'єктiв господарювання, здiйснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основi договорiв купiвлi-продажу.
2. Законодавством можуть бути передбаченi особливостi поставки окремих видiв продукцiї виробничо-технiчного призначення або виробiв народного споживання, а також особливий порядок здiйснення поставки продукцiї для прiоритетних державних потреб.
3. Основнi вимоги щодо укладення та виконання договорiв поставки встановлюються цим Кодексом, iншими законодавчими актами.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.12.2005р. N 3205-IV) |
1. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовленi строки (строк) другiй сторонi - покупцевi товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) i сплатити за нього певну грошову суму.
2. Договiр поставки укладається на розсуд сторiн або вiдповiдно до державного замовлення.
3. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначенi у пунктах 1, 2 частини другої статтi 55 цього Кодексу.
4. Сторони для визначення умов договорiв поставки мають право використовувати вiдомi мiжнароднi звичаї, рекомендацiї, правила мiжнародних органiв та органiзацiй, якщо це не заборонено прямо або у виключнiй формi цим Кодексом чи законами України.
5. Поставка товарiв без укладення договору поставки може здiйснюватися лише у випадках i порядку, передбачених законом.
6. Реалiзацiя суб'єктами господарювання товарiв негосподарюючим суб'єктам здiйснюється за правилами про договори купiвлi-продажу. До вiдносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України про договiр купiвлi-продажу.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2012р. N 5060-VI) |
Стаття 266. Предмет, кiлькiсть i асортимент поставки
1. Предметом поставки є визначенi родовими ознаками продукцiя, вироби з найменуванням, зазначеним у документацiї до зразкiв (еталонiв), прейскурантах чи товарознавчих довiдниках. Предметом поставки можуть бути також продукцiя, вироби, визначенi iндивiдуальними ознаками.
2. Загальна кiлькiсть товарiв, що пiдлягають поставцi, їх часткове спiввiдношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, пiдгрупами, видами, марками, типами, розмiрами визначаються специфiкацiєю за згодою сторiн, якщо iнше не передбачено законом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX) |
Стаття 267. Строки i порядок поставки
Стаття 268. Якiсть товарiв, що поставляються
1. Якiсть товарiв, що поставляються, повинна вiдповiдати стандартам, технiчним умовам (у разi наявностi), iншiй технiчнiй документацiї, яка встановлює вимоги до їх якостi, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорi бiльш високi вимоги до якостi товарiв.
2. Номери та iндекси стандартiв, технiчних умов (у разi наявностi) або iншої документацiї про якiсть товарiв зазначаються в договорi. Якщо вказану документацiю не опублiковано у загальнодоступних виданнях, її копiї повиннi додаватися постачальником до примiрника договору покупця на його вимогу.
3. У разi вiдсутностi в договорi умов щодо якостi товарiв остання визначається вiдповiдно до мети договору або до звичайного рiвня якостi для предмета договору чи загальних критерiїв якостi.
4. Постачальник повинен засвiдчити якiсть товарiв, що поставляються, належним товаросупровiдним документом, який надсилається разом з товаром, якщо iнше не передбачено в договорi.
5. У разi поставки товарiв бiльш низької якостi, нiж вимагається стандартом, технiчними умовами (у разi наявностi) чи зразком (еталоном), покупець має право вiдмовитися вiд прийняття i оплати товарiв, а якщо товари уже оплаченi покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
6. У разi якщо недолiки поставлених товарiв можуть бути усуненi без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати вiд постачальника усунення недолiкiв у мiсцезнаходженнi товарiв або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
7. Якщо поставленi товари вiдповiдають стандартам або технiчним умовам (у разi наявностi), але виявляться бiльш низького сорту, нiж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за цiною, встановленою для товарiв вiдповiдного сорту, або вiдмовитися вiд прийняття i оплати поставлених товарiв.
8. У разi якщо покупець (одержувач) вiдмовився вiд прийняття товарiв, якi не вiдповiдають за якiстю стандартам, технiчним умовам (у разi наявностi), зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарiв, якi швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повiдомлення покупця (одержувача) про вiдмову вiд товарiв. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалiзувати їх на мiсцi або повернути виробниковi. Товари, що швидко псуються, пiдлягають в усiх випадках реалiзацiї на мiсцi.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX) |
Стаття 269. Гарантiї якостi товарiв. Претензiї у зв'язку з недолiками поставлених товарiв
1. Строки i порядок встановлення покупцем недолiкiв поставлених йому товарiв, якi не могли бути виявленi при звичайному їх прийманнi, i пред'явлення постачальниковi претензiй у зв'язку з недолiками поставлених товарiв визначаються законодавством вiдповiдно до цього Кодексу.
2. Стандартами, технiчними умовами (у разi наявностi) або договором щодо товарiв, призначених для тривалого користування чи зберiгання, можуть передбачатися бiльш тривалi строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недолiкiв (гарантiйнi строки). Сторони можуть погодити в договорi гарантiйнi строки бiльш тривалi порiвняно з передбаченими стандартами або технiчними умовами (у разi наявностi).
3. Гарантiйний строк експлуатацiї обчислюється вiд дня введення виробу в експлуатацiю, але не пiзнiше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробiв народного споживання, якi реалiзуються через роздрiбну торгiвлю, - з дня роздрiбного продажу речi, якщо iнше не передбачено стандартами, технiчними умовами (у разi наявностi) або договором.
4. Гарантiйний строк придатностi та зберiгання товарiв обчислюється вiд дня виготовлення товару.
5. Постачальник (виробник) гарантує якiсть товарiв у цiлому. Гарантiйний строк на комплектуючi вироби i складовi частини вважається рiвним гарантiйному строку на основний вирiб, якщо iнше не передбачено договором або стандартами, технiчними умовами (у разi наявностi) на основний вирiб.
6. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свiй рахунок усунути дефекти виробу, виявленi протягом гарантiйного строку, або замiнити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслiдок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатацiї або зберiгання виробу. У разi усунення дефектiв у виробi, на який встановлено гарантiйний строк експлуатацiї, цей строк продовжується на час, протягом якого вiн не використовувався через дефект, а при замiнi виробу гарантiйний строк обчислюється заново вiд дня замiни.
7. У разi поставки товарiв неналежної якостi покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмiрi, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо iнший розмiр не передбачено законом або договором.
8. Позови, що випливають з поставки товарiв неналежної якостi, можуть бути пред'явленi протягом шести мiсяцiв з дня встановлення покупцем у належному порядку недолiкiв поставлених йому товарiв.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX) |
Стаття 270. Комплектнiсть товарiв, що поставляються
1. Товари повиннi поставлятися комплектно вiдповiдно до вимог стандартiв, технiчних умов (у разi наявностi) або прейскурантiв. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрiбних покупцевi виробiв (частин), що входять до комплекту.
2. Якщо комплектнiсть не визначено стандартами, технiчними умовами (у разi наявностi) або прейскурантами, вона в необхiдних випадках може визначатися договором.
3. У разi поставки некомплектних виробiв постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк пiсля одержання вимоги або замiнити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено iнший строк. Надалi до укомплектування виробу або його замiни покупець (одержувач) має право вiдмовитися вiд його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разi якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує вирiб або не замiнить його комплектним, покупець має право вiдмовитися вiд товару.
4. Прийняття покупцем некомплектних виробiв не звiльняє постачальника (виробника) вiд вiдповiдальностi.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX) |
Стаття 271. Положення про поставки i Особливi умови поставок
Параграф 2. Контрактацiя сiльськогосподарської продукцiї
Стаття 272. Договiр контрактацiї сiльськогосподарської продукцiї
1. Державна закупка сiльськогосподарської продукцiї здiйснюється за договорами контрактацiї, якi укладаються на основi державних замовлень на поставку державi сiльськогосподарської продукцiї.
2. За договором контрактацiї виробник сiльськогосподарської продукцiї (далi - виробник) зобов'язується передати заготiвельному (закупiвельному) або переробному пiдприємству чи органiзацiї (далi - контрактанту) вироблену ним продукцiю у строки, кiлькостi, асортиментi, що передбаченi договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробниковi у виробництвi зазначеної продукцiї, прийняти i оплатити її.
3. У договорах контрактацiї повиннi передбачатися:
види продукцiї (асортимент), гранично допустимий вмiст у продукцiї шкiдливих речовин;
кiлькiсть продукцiї, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;
цiна за одиницю, загальна сума договору, порядок i умови доставки, строки здавання-приймання продукцiї;
обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в органiзацiї виробництва сiльськогосподарської продукцiї та її транспортування на приймальнi пункти i пiдприємства;
взаємна майнова вiдповiдальнiсть сторiн у разi невиконання ними умов договору;
iншi умови, передбаченi Типовим договором контрактацiї сiльськогосподарської продукцiї, затвердженим у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX) |
Стаття 273. Особливостi виконання договорiв контрактацiї
Стаття 274. Вiдповiдальнiсть за договором контрактацiї
Стаття 275. Договiр енергопостачання
1. За договором енергопостачання енергопостачальне пiдприємство (енергопостачальник) вiдпускає електричну енергiю, пару, гарячу i перегрiту воду (далi - енергiю) споживачевi (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергiю та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацiю енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договiр постачання електричної енергiї споживачу. Особливостi постачання електричної енергiї споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергiї споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергiї".
2. Вiдпуск енергiї без оформлення договору енергопостачання не допускається.
3. Предметом договору енергопостачання є окремi види енергiї з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
4. Частину четверту виключено
5. Енергопостачальнi пiдприємства iнших, крiм державної i комунальної, форм власностi можуть брати участь у забезпеченнi енергiєю будь-яких споживачiв, у тому числi через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених вiдповiдними договорами.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 24.10.2013р. N 663-VII, вiд 13.04.2017р. N 2019-VIII, вiд 20.09.2019р. N 124-IX) |
1. Загальна кiлькiсть енергiї, що вiдпускається, визначається за погодженням сторiн. У разi якщо енергiя видiляється в рахунок замовлення на прiоритетнi державнi потреби (лiмiту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей лiмiт без його згоди.
2. Пропозицiї абонента щодо кiлькостi та видiв енергiї, строкiв її вiдпуску є прiоритетними за наявностi виробничих можливостей у енергопостачальника.
3. Показники якостi енергiї узгоджуються сторонами шляхом погодження перелiку (величини) показникiв, пiдтримання яких є обов'язком для сторiн договору.
4. Строки постачання енергiї встановлюються сторонами у договорi виходячи, як правило, з необхiдностi забезпечення її ритмiчного та безперебiйного надходження абоненту. Основним облiковим перiодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягiв протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергiї протягом доби за годинами, а також час i тривалiсть максимальних та мiнiмальних навантажень.
5. Кiлькiсть енергiї, недоодержаної у попереднi перiоди з вини енергопостачальника, пiдлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергiю не вибрано абонентом або недоодержано ним для обiгрiвання у зв'язку зi сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергiї здiйснюється за погодженням сторiн.
6. Розрахунки за договорами енергопостачання здiйснюються на пiдставi цiн (тарифiв), встановлених/визначених вiдповiдно до вимог закону.
7. Оплата енергiї, що вiдпускається, здiйснюється вiдповiдно до умов договору. Договiр може передбачати попередню оплату, плановi платежi з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартiсть прийнятих ресурсiв.
8. У разi якщо абонент має власне енергоджерело i вiдпускає енергiю в мережi енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергiї.
9. Особливостi визначення кiлькостi (обсягiв), якостi, строкiв, цiни та порядку розрахункiв за договором постачання електричної енергiї споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергiї".
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.12.2005р. N 3205-IV, вiд 05.07.2011р. N 3569-VI, вiд 24.10.2013р. N 663-VII, вiд 13.04.2017р. N 2019-VIII, вiд 20.09.2019р. N 124-IX) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 24.10.2013р. N 663-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 13.04.2017р. N 2019-VIII) |
1. Органiзацiя торгiвлi продукцiєю на товарних ринках (у тому числi правила розрахункiв), крiм випадкiв, передбачених законодавством у сферi енергетики, регулюється законами України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки" та "Про товарнi бiржi".
2. Правовi умови органiзацiї та здiйснення купiвлi-продажу електричної енергiї, у тому числi проведення розрахункiв, встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергiї".
Правовi умови органiзацiї та здiйснення купiвлi-продажу природного газу, у тому числi проведення розрахункiв, встановлюються Законом України "Про ринок природного газу".
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 24.10.2013р. N 663-VII, вiд 13.04.2017р. N 2019-VIII, у редакцiї Закону України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.04.2014р. N 1206-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX, виключена згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Параграф 5. Оренда майна та лiзинг
Стаття 283. Оренда майна у сферi господарювання
1. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другiй сторонi (орендаревi) за плату на певний строк у володiння та користування майно для здiйснення господарської дiяльностi.
2. За договором оренди передається iндивiдуально визначене майно виробничо-технiчного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесi використання своєї споживчої якостi (неспоживна рiч).
3. Об'єктом оренди можуть бути:
державнi та комунальнi пiдприємства або їх структурнi пiдроздiли як єдинi майновi комплекси, тобто господарськi об'єкти iз завершеним циклом виробництва продукцiї (робiт, послуг), вiдокремленою земельною дiлянкою, на якiй розмiщений об'єкт, та автономними iнженерними комунiкацiями i системою енергопостачання;
нерухоме майно (будiвлi, споруди, примiщення);
iнше окреме iндивiдуально визначене майно виробничо-технiчного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
4. Оренда структурних пiдроздiлiв державних та комунальних пiдприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цiлiснiсть, технологiчну єднiсть даного пiдприємства.
5. Законом може бути встановлено перелiк державних та комунальних пiдприємств, єдинi майновi комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.
6. До вiдносин оренди застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2021р. N 1201-IX) |
Стаття 284. Умови договору оренди
1. Iстотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад i вартiсть майна з урахуванням її iндексацiї); строк, на який укладається договiр оренди; орендна плата з урахуванням її iндексацiї; порядок використання амортизацiйних вiдрахувань; вiдновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
2. Оцiнка об'єкта оренди здiйснюється за вiдновною вартiстю, крiм об'єктiв оренди державної та комунальної власностi, оцiнка яких здiйснюється за методикою, затвердженою Кабiнетом Мiнiстрiв України. Умови договору оренди зберiгають свою силу на весь строк дiї договору, а також у разi якщо пiсля його укладення законодавством встановлено правила, що погiршують становище орендаря.
3. Реорганiзацiя орендодавця не є пiдставою для змiни умов або розiрвання договору оренди.
4. Строк договору оренди визначається за погодженням сторiн. У разi вiдсутностi заяви однiєї iз сторiн про припинення або змiну умов договору оренди протягом одного мiсяця пiсля закiнчення строку дiї договору вiн вважається продовженим на такий самий строк i на тих самих умовах, якi були передбаченi договором.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.04.2011р. N 3269-VI) |
Стаття 285. Основнi права та обов'язки орендаря
4. Строки внесення орендної плати визначаються в договорi.
Стаття 287. Оренда державного та комунального майна
1. Орендодавцями щодо державного та комунального майна є:
1) Фонд державного майна України, його регiональнi вiддiлення - щодо єдиних майнових комплексiв пiдприємств, їх структурних пiдроздiлiв та нерухомого майна, яке є державною власнiстю, а також iншого майна у випадках, передбачених законом;
2) органи, уповноваженi Верховною Радою Автономної Республiки Крим або мiсцевими радами управляти майном, - вiдповiдно щодо майна, яке належить Автономнiй Республiцi Крим або є у комунальнiй власностi;
3) державнi (комунальнi) пiдприємства, установи та органiзацiї - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрiв на одне пiдприємство, установу, органiзацiю, та iншого окремого iндивiдуально визначеного майна, якщо iнше не передбачено законом;
4) державне пiдприємство iз забезпечення функцiонування дипломатичних представництв та консульських установ iноземних держав, представництв мiжнародних мiжурядових органiзацiй в Українi Державного управлiння справами - щодо нерухомого майна та iншого окремого iндивiдуально визначеного майна цього пiдприємства.
2. Органiзацiйнi та майновi вiдносини, пов'язанi з передачею в оренду єдиних майнових комплексiв державного сектора економiки, а також єдиних майнових комплексiв, що є комунальною власнiстю, регулюються законодавством вiдповiдно до цього Кодексу.
3. Мета i предмет господарської дiяльностi, визначенi в установчих документах суб'єкта господарювання, який здiйснює господарську дiяльнiсть на базi орендованого майна, не можуть суперечити умовам договору оренди.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.04.2011р. N 3269-VI, вiд 05.07.2012р. N 5063-VI, вiд 06.09.2012р. N 5213-VI) |
Стаття 288. Суборенда державного та комунального майна
2. Передача в суборенду єдиних майнових комплексiв не допускається.
Стаття 289. Викуп (приватизацiя) об'єкта оренди
1. Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
2. Частину другу виключено.
3. Орендар має право у будь-який час вiдмовитися вiд здiйснення передбаченого в договорi права на викуп об'єкта оренди.
4. Приватизацiя єдиних майнових комплексiв нерухомого та iншого окремого iндивiдуально визначеного майна, зданих в оренду, здiйснюється у випадках i порядку, передбачених законом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.04.2011р. N 3269-VI) |
Стаття 290. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 11.06.2009р. N 1509-VI) |
Стаття 291. Припинення договору оренди
1. Одностороння вiдмова вiд договору оренди не допускається.
2. Договiр оренди припиняється у разi:
закiнчення строку, на який його було укладено;
викупу (приватизацiї) об'єкта оренди;
лiквiдацiї суб'єкта господарювання-орендаря;
загибелi (знищення) об'єкта оренди.
3. Договiр оренди може бути розiрваний за згодою сторiн. На вимогу однiєї iз сторiн договiр оренди може бути достроково розiрваний з пiдстав, передбачених Цивiльним кодексом України для розiрвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
4. Правовi наслiдки припинення договору оренди визначаються вiдповiдно до умов регулювання договору найму Цивiльним кодексом України.
Стаття 292. Лiзинг у сферi господарювання
1. Лiзинг - це господарська дiяльнiсть, спрямована на iнвестування власних чи залучених фiнансових коштiв, яка полягає в наданнi за договором лiзингу однiєю стороною (лiзингодавцем) у виключне володiння та користування другiй сторонi (лiзингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лiзингодавцю або набувається ним у власнiсть (господарське вiдання) за дорученням чи погодженням лiзингоодержувача у вiдповiдного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лiзингоодержувачем перiодичних лiзингових платежiв.
2. Залежно вiд особливостей здiйснення лiзингових операцiй лiзинг може бути двох видiв - фiнансовий чи оперативний. За формою здiйснення лiзинг може бути зворотним, пайовим, мiжнародним тощо.
3. Об'єктом лiзингу може бути нерухоме i рухоме майно, призначене для використання як основнi засоби, не заборонене законом до вiльного обiгу на ринку i щодо якого немає обмежень про передачу його в лiзинг.
4. Майно, зазначене в частинi першiй цiєї статтi, яке є державною (комунальною) власнiстю, може бути об'єктом лiзингу тiльки за погодженням з органом, що здiйснює управлiння цим майном, вiдповiдно до закону.
5. Не можуть бути об'єктами лiзингу земельнi дiлянки, iншi природнi об'єкти, а також єдинi майновi комплекси державних (комунальних) пiдприємств та їх структурних пiдроздiлiв.
6. Перехiд права власностi на об'єкт лiзингу до iншої особи не є пiдставою для розiрвання договору лiзингу.
7. Правове регулювання лiзингу здiйснюється вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2021р. N 1201-IX) |
Параграф 6. Iншi види господарсько-торговельної дiяльностi
Стаття 293. Мiна (бартер) у сферi господарювання
Стаття 294. Зберiгання у товарному складi
3. Зберiгання у товарному складi здiйснюється за договором складського зберiгання.
4. До регулювання вiдносин, що випливають iз зберiгання товарiв за договором складського зберiгання, застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України.
Глава 31
КОМЕРЦIЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО (АГЕНТСЬКI ВIДНОСИНИ) У
СФЕРI ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 295. Агентська дiяльнiсть
3. Не є комерцiйними агентами пiдприємцi, що дiють хоча i в чужих iнтересах, але вiд власного iменi.
Стаття 296. Пiдстави виникнення агентських вiдносин
1. Агентськi вiдносини виникають у разi:
Стаття 297. Предмет агентського договору
Стаття 299. Немонопольнi i монопольнi агентськi вiдносини
Стаття 300. Передача прав комерцiйного агента
Стаття 301. Взаєморозрахунки в агентських вiдносинах
Стаття 302. Обов'язки щодо нерозголошення конфiденцiйної iнформацiї в агентських вiдносинах
Стаття 303. Вiдповiдальнiсть за порушення агентського договору
Стаття 304. Припинення агентського договору
Стаття 305. Законодавство про комерцiйне посередництво у сферi господарювання
2. У частинi, не врегульованiй нормативно-правовими актами, зазначеними у цiй статтi, до агентських вiдносин можуть застосовуватися вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України, якими регулюються вiдносини доручення.
Глава 32
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖIВ
Стаття 306. Перевезення вантажiв як вид господарської дiяльностi
1. Перевезенням вантажiв у цьому Кодексi визнається господарська дiяльнiсть, пов'язана з перемiщенням продукцiї виробничо-технiчного призначення та виробiв народного споживання залiзницями, автомобiльними дорогами, водними та повiтряними шляхами, а також транспортування продукцiї трубопроводами.
2. Суб'єктами вiдносин перевезення вантажiв є перевiзники, вантажовiдправники та вантажоодержувачi.
3. Перевезення вантажiв здiйснюють вантажний залiзничний транспорт, автомобiльний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрiшнiй водний транспорт, авiацiйний вантажний транспорт, трубопровiдний транспорт, космiчний транспорт, iншi види транспорту.
4. Допомiжним видом дiяльностi, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедицiя.
5. Загальнi умови перевезення вантажiв, а також особливi умови перевезення окремих видiв вантажiв (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радiоактивних та iнших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом i виданими вiдповiдно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та iншими нормативно-правовими актами.
6. Вiдносини, пов'язанi з перевезенням пасажирiв та багажу, регулюються Цивiльним кодексом України та iншими нормативноправовими актами.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.12.2020р. N 1054-IX) |
Стаття 307. Договiр перевезення вантажу
1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевiзник) зобов'язується доставити ввiрений їй другою стороною (вантажовiдправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженiй на одержання вантажу особi (вантажоодержувачу), а вантажовiдправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
2. Договiр перевезення вантажу укладається в письмовiй формi. Укладення договору перевезення вантажу пiдтверджується складенням перевiзного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) вiдповiдно до вимог законодавства. Перевiзники зобов'язанi забезпечувати вантажовiдправникiв бланками перевiзних документiв згiдно з правилами здiйснення вiдповiдних перевезень.
3. Вантажовiдправник i перевiзник у разi необхiдностi здiйснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажiв можуть укласти довгостроковий договiр, за яким перевiзник зобов'язується у встановленi строки приймати, а вантажовiдправник - подавати до перевезення вантажi у погодженому сторонами обсязi.
4. Залежно вiд виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажiв, укладаються такi довгостроковi договори: довгостроковий - на залiзничному i морському транспортi, навiгацiйний - на внутрiшньому водному транспортi, спецiальний - на повiтряному транспортi, рiчний - на автомобiльному транспортi. Порядок укладення довгострокових договорiв встановлюється вiдповiдними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
5. Умови перевезення вантажiв окремими видами транспорту, а також вiдповiдальнiсть суб'єктiв господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та iншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорi також iншi умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову вiдповiдальнiсть за неналежне виконання договiрних зобов'язань.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.12.2020р. N 1054-IX) |
Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення
Стаття 309. Змiна умов перевезення
Стаття 310. Одержання вантажу в пунктi призначення
1. Перевiзник зобов'язаний повiдомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.
Стаття 311. Плата за перевезення вантажiв
Стаття 312. Договiр мультимодального перевезення
1. За договором мультимодального перевезення перевезення здiйснюється двома або бiльше видами транспорту на пiдставi документа мультимодального перевезення вантажiв пiд вiдповiдальнiстю оператора мультимодальних перевезень.
2. Договiр мультимодального перевезення укладається мiж оператором мультимодальних перевезень та замовником послуги мультимодального перевезення вiдповiдно до Закону України "Про мультимодальнi перевезення".
3. Вiдносини фактичних перевiзникiв пiд час мультимодального перевезення та умови роботи мультимодальних термiналiв регулюються вузловими угодами, укладеними вiдповiдно до законодавства України.
(У редакцiї Закону України вiд 17.11.2021р. N 1887-IX) |
Стаття 313. Вiдповiдальнiсть перевiзника за прострочення доставки вантажу
Стаття 314. Вiдповiдальнiсть перевiзника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу
1. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
2. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбаченi випадки, коли доведення вини перевiзника у втратi, нестачi або пошкодженнi вантажу покладається на одержувача або вiдправника.
3. За шкоду, заподiяну при перевезеннi вантажу, перевiзник вiдповiдає:
у разi втрати або нестачi вантажу - в розмiрi вартостi вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
у разi пошкодження вантажу - в розмiрi суми, на яку зменшилася його вартiсть;
у разi втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цiнностi, - у розмiрi оголошеної цiнностi, якщо не буде доведено, що вона є нижчою вiд дiйсної вартостi вантажу.
4. Якщо внаслiдок пошкодження вантажу його якiсть змiнилася настiльки, що вiн не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право вiд нього вiдмовитися i вимагати вiдшкодування за його втрату.
5. У разi якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевiзник сплатив вiдповiдне вiдшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (вiдправник) має право вимагати видачi йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу вiдшкодування.
6. Гранична межа вiдповiдальностi оператора мультимодальних перевезень визначається Законом України "Про мультимодальнi перевезення".
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.11.2021р. N 1887-IX) |
Стаття 315. Порядок вирiшення спорiв щодо перевезень
1. До пред'явлення перевiзниковi позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензiї.
2. Претензiї можуть пред'являтися протягом шести мiсяцiв, а претензiї щодо сплати штрафiв i премiй - протягом сорока п'яти днiв.
3. Перевiзник розглядає заявлену претензiю i повiдомляє заявника про задоволення чи вiдхилення її протягом трьох мiсяцiв, а щодо претензiї з перевезення у прямому змiшаному сполученнi - протягом шести мiсяцiв. Претензiї щодо сплати штрафу або премiї розглядаються протягом сорока п'яти днiв.
4. Якщо претензiю вiдхилено або вiдповiдь на неї не одержано в строк, зазначений у частинi третiй цiєї статтi, заявник має право звернутися до суду протягом шести мiсяцiв з дня одержання вiдповiдi або закiнчення строку, встановленого для вiдповiдi.
5. Для пред'явлення перевiзником до вантажовiдправникiв та вантажоодержувачiв позовiв, що випливають з перевезення, встановлюється шестимiсячний строк.
6. Щодо спорiв, пов'язаних з мiждержавними перевезеннями вантажiв, порядок пред'явлення позовiв та строки позовної давностi встановлюються транспортними кодексами чи статутами або мiжнародними договорами, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.06.2005р. N 2705-IV) |
Стаття 316. Договiр транспортного експедирування
Глава 33
КАПIТАЛЬНЕ БУДIВНИЦТВО
Стаття 317. Пiдряднi вiдносини у капiтальному будiвництвi
2. Для здiйснення робiт, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, можуть укладатися договори пiдряду: на капiтальне будiвництво (в тому числi субпiдряду); на виконання проектних i дослiджувальних робiт; на виконання геологiчних, геодезичних та iнших робiт, необхiдних для капiтального будiвництва; iншi договори. Загальнi умови договорiв пiдряду визначаються вiдповiдно до положень Цивiльного кодексу України про договiр пiдряду, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.
Стаття 318. Договiр пiдряду на капiтальне будiвництво
Стаття 319. Генеральний пiдрядник i субпiдрядник
Стаття 321. Розрахунки за договором пiдряду на капiтальне будiвництво
Стаття 322. Вiдповiдальнiсть за порушення договору пiдряду на капiтальне будiвництво
Стаття 323. Умови укладання та виконання договорiв пiдряду в капiтальному будiвництвi
Стаття 324. Договiр пiдряду на проведення проектних i дослiджувальних робiт
Глава 34
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ IННОВАЦIЙНОЇ ДIЯЛЬНОСТI
Стаття 325. Iнновацiйна дiяльнiсть
Стаття 326. Iнвестування iнновацiйної дiяльностi
2. Формами iнвестування iнновацiйної дiяльностi є:
соцiальне iнвестування, що здiйснюється в об'єкти соцiальної сфери та iнших невиробничих сфер;
3. Загальнi умови реалiзацiї iнвестицiй в Українi визначаються законом.
Стаття 327. Види iнновацiйної дiяльностi
2. Iнновацiйна дiяльнiсть здiйснюється за такими напрямами:
розробка, освоєння, випуск i розповсюдження принципово нових видiв технiки i технологiї;
Стаття 328. Державне регулювання iнновацiйної дiяльностi
1. Держава регулює iнновацiйну дiяльнiсть шляхом:
створення та сприяння розвитковi iнфраструктури iнновацiйної дiяльностi.
Стаття 329. Державнi гарантiї iнновацiйної дiяльностi
1. Держава гарантує суб'єктам iнновацiйної дiяльностi:
пiдтримку створення та розвитку суб'єктiв iнфраструктури iнновацiйної дiяльностi;
Стаття 330. Державна експертиза iнновацiйних проектiв
Стаття 331. Договiр на створення i передачу науково-технiчної продукцiї
1. За договором на створення i передачу науково-технiчної продукцiї одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовленi завданням другої сторони (замовника) науково-дослiднi та дослiдно-конструкторськi роботи (далi - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконанi роботи (продукцiю) i оплатити їх.
2. Предметом договору на передачу науково-технiчної продукцiї може бути модифiкована науково-технiчна продукцiя.
3. Науково-технiчною продукцiєю є завершенi науково-дослiднi, проектнi, конструкторськi, технологiчнi роботи та послуги, створення дослiдних зразкiв або партiй виробiв, необхiдних для проведення НДДКР згiдно з вимогами, погодженими iз замовниками, що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання (науково-дослiдними, конструкторськими, проектно-конструкторськими i технологiчними установами, органiзацiями, а також науково-дослiдними i конструкторськими пiдроздiлами пiдприємств, установ i органiзацiй тощо).
4. Договiр може укладатися на виконання усього комплексу робiт вiд дослiдження до впровадження у виробництво науково-технiчної продукцiї, а також на її подальше технiчне супроводження (обслуговування).
5. У разi якщо науково-технiчна продукцiя є результатом iнiцiативних робiт, договiр укладається на її передачу, включаючи надання послуг на її впровадження та освоєння.
6. Договори на створення i передачу науково-технiчної продукцiї для прiоритетних державних потреб та за участi iноземних суб'єктiв господарювання укладаються i виконуються в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до закону.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.12.2005р. N 3205-IV) |
Стаття 332. Законодавство про iнновацiйну дiяльнiсть
1. Вiдносини, що виникають у процесi здiйснення iнновацiйної дiяльностi, регулюються цим Кодексом та iншими законодавчими актами. До вказаних вiдносин у частинi, не врегульованiй цим Кодексом, застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України.
Глава 35
ОСОБЛИВОСТI ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФIНАНСОВОЇ
ДIЯЛЬНОСТI
Параграф 1. Фiнанси i банкiвська дiяльнiсть
Стаття 333. Фiнансова дiяльнiсть суб'єктiв господарювання
1. Фiнанси суб'єктiв господарювання є самостiйною ланкою нацiональної фiнансово-кредитної системи з iндивiдуальним кругообiгом коштiв, що забезпечує покриття витрат виробництва продукцiї (робiт, послуг) i одержання прибутку.
2. Фiнансова дiяльнiсть суб'єктiв господарювання включає грошове та iнше фiнансове посередництво, страхування, а також допомiжну дiяльнiсть у сферi фiнансiв i страхування.
3. Фiнансовим посередництвом є дiяльнiсть, пов'язана з отриманням та перерозподiлом фiнансових коштiв, крiм випадкiв, передбачених законодавством. Фiнансове посередництво здiйснюється установами банкiв та iншими фiнансово-кредитними органiзацiями.
4. Страхуванням у сферi господарювання є дiяльнiсть, спрямована на покриття довготермiнових та короткотермiнових ризикiв суб'єктiв господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фiнансову систему або без такого використання.
5. Частину п'яту виключено.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Стаття 334. Правовий статус банкiв
1. Банкiвська система України складається з Нацiонального банку України та iнших банкiв, а також фiлiй iноземних банкiв, що створенi i дiють на територiї України вiдповiдно до закону.
2. Банки - це фiнансовi установи, функцiями яких є залучення у вклади грошових коштiв громадян i юридичних осiб та розмiщення зазначених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах i на власний ризик, вiдкриття та ведення банкiвських рахункiв громадян та юридичних осiб.
3. Банки є юридичними особами. Банки можуть функцiонувати як унiверсальнi або як спецiалiзованi - ощаднi, iнвестицiйнi, iпотечнi, розрахунковi (клiринговi).
4. Посадовим особам органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування забороняється участь в органах управлiння банкiв, якщо iнше не передбачено законом.
5. Банки не вiдповiдають за зобов'язаннями держави, а держава не вiдповiдає за зобов'язаннями банкiв, крiм випадкiв, передбачених законом, та випадкiв, коли держава вiдповiдно до закону бере на себе таку вiдповiдальнiсть.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2006р. N 358-V) |
Стаття 335. Нацiональний банк України. Рада Нацiонального банку України
2. Правовий статус Нацiонального банку України визначається законом про Нацiональний банк України.
3. Розробку основних засад грошово-кредитної полiтики та контроль за її виконанням здiйснює Рада Нацiонального банку України. Правовий статус Ради Нацiонального банку України визначається законом.
Стаття 336. Органiзацiйно-правовi форми банкiв
1. Банки створюються у формi акцiонерного товариства або кооперативного банку.
2. Учасниками банку можуть бути учасники цивiльних вiдносин. Держава Україна може бути учасником банку в особi Кабiнету Мiнiстрiв України або уповноважених ним органiв. Учасниками банку не можуть бути юридичнi особи, в яких банк має iстотну участь, громадськi об'єднання, полiтичнi партiї, релiгiйнi та благодiйнi органiзацiї.
3. Забороняється використовувати для формування статутного капiталу банку бюджетнi кошти, якщо такi кошти мають iнше цiльове призначення, кошти, одержанi в кредит та пiд заставу, а також збiльшувати статутний капiтал банку для покриття збиткiв.
4. Банки мають право створювати банкiвськi об'єднання, види яких визначаються законом. Банк може бути учасником лише одного банкiвського об'єднання.
5. Умови та порядок створення, державної реєстрацiї, лiцензування дiяльностi та реорганiзацiї банкiв, вимоги щодо статуту, формування статутного капiталу та iнших фондiв, а також здiйснення функцiй банкiв встановлюються законом про банки i банкiвську дiяльнiсть. Законодавство про господарськi товариства та про кооперацiю поширюється на банки в частинi, що не суперечить цьому Кодексу та зазначеному закону.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.09.2006р. N 133-V, вiд 24.07.2009р. N 1617-VI, вiд 09.09.2010р. N 2522-VI, вiд 22.12.2010р. N 2850-VI, вiд 16.11.2017р. N 2210-VIII) |
(згiдно iз Законом України вiд 05.07.2018р. N 2491-VIII) |
Стаття 338. Кооперативнi банки
2. Статутний фонд кооперативного банку подiляється на паї.
Стаття 339. Банкiвськi операцiї
2. Перелiк банкiвських операцiй визначається законом про банки i банкiвську дiяльнiсть.
3. Банкiвськi операцiї провадяться в порядку, встановленому Нацiональним банком України.
Стаття 340. Депозитнi операцiї банкiв
Стаття 341. Розрахунковi операцiї банкiв
Стаття 342. Банкiвськi рахунки
1. Рахунки юридичної особи, що є клiєнтом банку, вiдкриваються в установах банкiв за мiсцем її реєстрацiї чи в будь-якому банку на територiї України за згодою сторiн. Порядок вiдкриття рахункiв в установах банкiв за межами України встановлюється законом.
2. Суб'єктам господарювання, якi мають самостiйний баланс, рахунки вiдкриваються для розрахункiв за продукцiю, виконанi роботи, наданi послуги, для виплати заробiтної плати, сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), а також iнших розрахункiв, пов'язаних з фiнансовим забезпеченням їх дiяльностi.
3. Суб'єкт пiдприємництва має право вiдкривати рахунки для зберiгання грошових коштiв, здiйснення всiх видiв операцiй у будь-яких банках України та iнших держав за своїм вибором i за згодою цих банкiв у порядку, встановленому Нацiональним банком України.
4. Юридичнi особи та громадяни-пiдприємцi вiдкривають рахунки для зберiгання грошових коштiв i здiйснення всiх видiв банкiвських операцiй у будь-яких банках України за своїм вибором i за згодою цих банкiв у порядку, встановленому Нацiональним банком України.
5. Суб'єктам господарювання, яким видiляються кошти для цiльового використання з Державного бюджету України або мiсцевих бюджетiв, вiдкриваються рахунки вiдповiдно до закону.
6. Порядок вiдкриття рахункiв в установах банкiв, форми розрахункiв та порядок їх здiйснення визначаються законом про банки i банкiвську дiяльнiсть, iншими законами, а також нормативно-правовими актами Нацiонального банку України.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV) |
Стаття 343. Вiдповiдальнiсть за порушення строкiв розрахункiв
Стаття 344. Мiжнароднi розрахунковi операцiї
Стаття 345. Кредитнi операцiї банкiв
1. Кредитнi операцiї полягають у розмiщеннi банками вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик залучених коштiв юридичних осiб (позичальникiв) та громадян. Кредитними визнаються банкiвськi операцiї, визначенi як такi законом про банки i банкiвську дiяльнiсть.
2. Кредитнi вiдносини здiйснюються на пiдставi кредитного договору, що укладається мiж кредитором i позичальником у письмовiй формi. У кредитному договорi передбачаються мета, сума i строк кредиту, умови i порядок його видачi та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, вiдсотковi ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права i вiдповiдальнiсть сторiн щодо видачi та погашення кредиту.
3. Правовi наслiдки недiйсностi кредитного договору, а також недiйсностi договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, визначаються Цивiльним кодексом України.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI) |
Стаття 346. Кредитування суб'єктiв господарювання
1. Для одержання банкiвського кредиту позичальник надає банковi такi документи:
Стаття 347. Форми та види банкiвського кредиту
2. Кредити, якi надаються банками, розрiзняються за:
iншими умовами надання, користування або погашення.
Стаття 348. Контроль банку за використанням кредиту
1. Банки здiйснюють кредитнi операцiї в межах кредитних ресурсiв, якi вони утворюють у процесi своєї дiяльностi. Вони можуть позичати один в одного на договiрних засадах ресурси, залучати та розмiщувати кошти у формi депозитiв, вкладiв i здiйснювати взаємнi операцiї, передбаченi їх статутами.
2. У разi недостатностi коштiв для здiйснення кредитних операцiй i виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть одержувати позички у Нацiонального банку України. Кредитнi ресурси Нацiонального банку України становлять кошти статутного капiталу та iнших фондiв, iншi кошти, що використовуються як кредитнi ресурси вiдповiдно до закону.
3. Загальнi умови використання кредитних ресурсiв визначаються цим Кодексом та iншими законами.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.12.2010р. N 2850-VI) |
Стаття 350. Факторинговi операцiї
1. Банк має право укласти договiр факторингу (фiнансування пiд вiдступлення права грошової вимоги), за яким вiн передає або зобов'язується передати грошовi кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона вiдступає або зобов'язується вiдступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.
2. Загальнi умови та порядок здiйснення факторингових операцiй визначаються Цивiльним кодексом України, цим Кодексом, iншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Нацiонального банку України.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 09.09.2010р. N 2510-VI, вiд 07.07.2011р. N 3610-VI, вiд 12.09.2019р. N 79-IX) |
Стаття 351. Лiзинговi операцiї банкiв
Стаття 352. Страхування у сферi господарювання
Стаття 353. Суб'єкти страхової дiяльностi у сферi господарювання
Стаття 354. Договiр страхування
1. За договором страхування страховик зобов'язується у разi настання страхового випадку здiйснити страхову виплату страхувальнику або iншiй особi, визначенiй страхувальником у договорi страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страховi платежi у визначенi строки та виконувати iншi умови договору.
2. Нацiональний банк України має право вiдповiдно до закону встановлювати додатковi вимоги до договорiв страхування.
3. При укладеннi договору страхування страховик має право вимагати у страхувальника довiдку про його фiнансовий стан, пiдтверджену аудитором (аудиторською органiзацiєю).
4. Укладення договору страхування може посвiдчуватися страховим свiдоцтвом (полiсом, сертифiкатом), що є формою договору страхування.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, вiд 12.09.2019р. N 79-IX) |
Стаття 355. Законодавство про страхування у сферi господарювання
1. Об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальнi умови здiйснення страхування, вимоги до договорiв страхування та порядок здiйснення державного нагляду за страховою дiяльнiстю визначаються Цивiльним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, iншими законодавчими актами.
Параграф 3. Посередництво у здiйсненнi операцiй з цiнними паперами. Фондова бiржа
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.02.2006р. N 3480-IV, виключена згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2012р. N 5042-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.02.2006р. N 3480-IV, вiд 04.07.2012р. N 5042-VI, вiд 06.07.2012р. N 5178-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
(У редакцiї Закону України вiд 10.10.2013р. N 642-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX) |
Стаття 362. Аудиторська дiяльнiсть
1. Аудиторська дiяльнiсть - це незалежна професiйна дiяльнiсть аудиторiв та суб'єктiв аудиторської дiяльностi, зареєстрованих у Реєстрi аудиторiв та суб'єктiв аудиторської дiяльностi, з надання аудиторських послуг.
2. Аудиторська дiяльнiсть регулюється цим Кодексом, законом про аудиторську дiяльнiсть та iншими прийнятими вiдповiдно до них нормативно-правовими актами.
(У редакцiї Закону України вiд 21.12.2017р. N 2258-VIII) |
Стаття 363. Аудит фiнансової звiтностi та державний фiнансовий аудит
1. Аудит фiнансової звiтностi - це аудиторська послуга з перевiрки даних бухгалтерського облiку i показникiв фiнансової звiтностi та консолiдованої фiнансової звiтностi юридичної особи або представництва iноземного суб'єкта господарювання, або iншого суб'єкта, який подає фiнансову звiтнiсть, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її вiдповiднiсть в усiх суттєвих аспектах вимогам нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi або iншим вимогам.
2. Аудит фiнансової звiтностi здiйснюється суб'єктами аудиторської дiяльностi, зареєстрованими у Реєстрi аудиторiв та суб'єктiв аудиторської дiяльностi.
3. Державний фiнансовий аудит є рiзновидом державного фiнансового контролю i полягає у здiйсненнi перевiрки та аналiзу фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштiв i майна, iнших активiв держави, правильностi ведення бухгалтерського облiку i достовiрностi фiнансової звiтностi, функцiонування системи внутрiшнього контролю.
4. Державний фiнансовий аудит здiйснюється Рахунковою палатою та органами державного фiнансового контролю вiдповiдно до закону.
5. Аудит фiнансової звiтностi та державний фiнансовий аудит можуть проводитися за iнiцiативою суб'єктiв господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.12.2005р. N 3202-IV, вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, у редакцiї Закону України вiд 21.12.2017р. N 2258-VIII) |
Стаття 364. Аудитор i суб'єкти аудиторської дiяльностi
1. Аудитор - це фiзична особа, яка пiдтвердила квалiфiкацiйну придатнiсть до провадження аудиторської дiяльностi, має вiдповiдний практичний досвiд та внесена до Реєстру аудиторiв та суб'єктiв аудиторської дiяльностi.
2. Суб'єкт аудиторської дiяльностi - це аудиторська фiрма або аудитор, який провадить аудиторську дiяльнiсть як фiзична особа - пiдприємець або провадить незалежну професiйну дiяльнiсть, що набув права на провадження аудиторської дiяльностi на пiдставах та в порядку, передбачених законодавством, та внесений до Реєстру аудиторiв та суб'єктiв аудиторської дiяльностi.
3. Умови та порядок здiйснення аудиторської дiяльностi, права та обов'язки аудиторiв та суб'єктiв аудиторської дiяльностi визначаються законом, iншими нормативно-правовими актами.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.07.2005р. N 2738-IV, у редакцiї Закону України вiд 21.12.2017р. N 2258-VIII) |
(згiдно iз Законом України вiд 21.12.2017р. N 2258-VIII) |
Параграф 5. Лотерейна дiяльнiсть
Стаття 3651. Лотерейна дiяльнiсть в Українi
1. В Українi дiє державна монополiя на органiзацiю i проведення лотерей.
2. Проведення в Українi будь-яких iнших лотерей, крiм державних, заборонено.
3. Вiдносини у сферi лотерейної дiяльностi регулюються цим Кодексом та Законом України "Про державнi лотереї в Українi".
(Доповнено параграфом 5 згiдно iз Законом України вiд 06.09.2012р. N 5204-VI) |
Стаття 366. Договiр комерцiйної концесiї
Стаття 367. Форма договору комерцiйної концесiї
1. Договiр комерцiйної концесiї повинен бути укладений у письмовiй формi у виглядi єдиного документа. Недодержання цiєї вимоги тягне за собою недiйснiсть договору.
2. Частину другу виключено.
3. Частину третю виключено.
4. Iншi вимоги щодо укладання договору комерцiйної концесiї встановлюються законом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII) |
Стаття 368. Комерцiйна субконцесiя
Стаття 369. Винагорода за договором комерцiйної концесiї
Стаття 370. Обов'язки правоволодiльця
1. Правоволодiлець зобов'язаний:
передати користувачевi технiчну та комерцiйну документацiю i надати iншу iнформацiю, необхiдну користувачевi для здiйснення прав, наданих йому за договором комерцiйної концесiї, а також проiнструктувати користувача i його працiвникiв з питань, пов'язаних iз здiйсненням цих прав;
видати користувачевi передбаченi договором лiцензiї (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку.
2. Якщо договором комерцiйної концесiї не передбачено iнше, правоволодiлець зобов'язаний:
абзац другий виключено;
надавати користувачевi постiйне технiчне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчаннi та пiдвищеннi квалiфiкацiї працiвникiв;
контролювати якiсть товарiв (робiт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачем на пiдставi договору комерцiйної концесiї.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII) |
Стаття 371. Обов'язки користувача
сплатити правоволодiльцевi обумовлену договором винагороду.
Стаття 372. Обмеження прав сторiн за договором комерцiйної концесiї
2. Обмежувальнi умови можуть бути визнанi недiйсними, якщо цi умови суперечать законодавству.
Стаття 373. Вiдповiдальнiсть правоволодiльця за вимогами, що заявляються до користувача
Стаття 374. Змiна та розiрвання договору комерцiйної концесiї
1. Договiр комерцiйної концесiї може бути змiнений вiдповiдно до положень, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
2. Частину другу виключено.
3. Кожна iз сторiн договору комерцiйної концесiї, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час вiдмовитися вiд договору, повiдомивши про це другу сторону за шiсть мiсяцiв, якщо договором не передбачений бiльш тривалий строк.
4. Частину четверту виключено.
5. При оголошеннi правоволодiльця або користувача неплатоспроможним (банкрутом) договiр комерцiйної концесiї припиняється.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII) |
Стаття 375. Наслiдки змiни торговельної марки чи iншого позначення правоволодiльця
Стаття 376. Правове регулювання комерцiйної концесiї
Роздiл VII
ЗОВНIШНЬОЕКОНОМIЧНА ДIЯЛЬНIСТЬ
Стаття 377. Поняття зовнiшньоекономiчної дiяльностi
1. Зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю суб'єктiв господарювання є господарська дiяльнiсть, яка в процесi її здiйснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частинi першiй статтi 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.
2. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть провадиться на принципах свободи її суб'єктiв добровiльно вступати у зовнiшньоекономiчнi вiдносини, здiйснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рiвностi перед законом усiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.
3. Загальнi умови та порядок здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть та iншими нормативно-правовими актами.
4. До зовнiшньоекономiчної дiяльностi також вiдноситься дiяльнiсть державних замовникiв з державного оборонного замовлення у випадках, визначених законом України.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.01.2019р. N 2672-VIII) |
Стаття 378. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi
1. Суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi є:
суб'єкти господарювання, зазначенi в пунктах 1, 2 частини другої статтi 55 цього Кодексу;
абзац третiй виключено;
державнi замовники у сферi оборони.
2. У зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi можуть брати участь також зовнiшньоекономiчнi органiзацiї, що мають статус юридичної особи, утворенi в Українi вiдповiдно до закону органами державної влади або органами мiсцевого самоврядування.
3. Держава гарантує однаковий захист усiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України 04.02.2005р. N 2424-IV, вiд 17.01.2019р. N 2672-VIII, вiд 17.07.2020р. N 808-IX) |
Стаття 379. Види зовнiшньоекономiчної дiяльностi та зовнiшньоекономiчнi операцiї
Стаття 380. Державне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi
3. Перелiк та повноваження органiв державної влади, що здiйснюють регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а також форми її державного регулювання та контролю визначаються цим Кодексом, законом про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, iншими законами.
Стаття 381. Лiцензування i квотування зовнiшньоекономiчних операцiй
2. Порядок лiцензування експортно-iмпортних операцiй та види лiцензiй визначаються законом.
Стаття 382. Зовнiшньоекономiчнi договори (контракти)
1. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають право укладати будь-якi зовнiшньоекономiчнi договори (контракти), крiм тих, укладення яких заборонено законодавством України.
2. Форма i порядок укладення зовнiшньоекономiчного договору (контракту), права та обов'язки його сторiн регулюються Законом України "Про мiжнародне приватне право" та iншими законами.
3. Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) може бути визнаний недiйсним у судовому порядку, якщо вiн не вiдповiдає вимогам законiв України або чинним мiжнародним договорам, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України.
4. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання i розiрвання окремих видiв зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв).
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1837-VI) |
Стаття 383. Державна реєстрацiя зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв)
2. Види зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), що пiдлягають державнiй реєстрацiї, а також порядок її здiйснення визначаються законом про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть та iншими нормативно-правовими актами, прийнятими вiдповiдно до нього.
Стаття 384. Митне регулювання при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi
1. Держава здiйснює митне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.
2. Митне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснюється вiдповiдно до Митного кодексу України, закону про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, iнших законiв, Єдиного митного тарифу та чинних мiжнародних договорiв, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України.
Стаття 385. Принципи оподаткування при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi
1. Оподаткування суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi має здiйснюватися за такими принципами:
рiвностi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi при встановленнi ставок податкiв;
заохочення експорту продукцiї вiтчизняного виробництва.
3. Ставки податкiв встановлюються та скасовуються вiдповiдно до законiв про оподаткування.
Стаття 386. Валютнi рахунки суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi
1. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають право вiдкривати будь-якi не забороненi законом валютнi рахунки в банкiвських установах, розташованих на територiї iнших держав.
2. Порядок вiдкриття валютних рахункiв у банкiвських установах на територiї iнших держав регулюється законодавством вiдповiдної держави.
3. Вiдкриття валютного рахунку в установi банку за межами України суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi, у статутному капiталi якого є частка державного майна, здiйснюється за погодженням з Фондом державного майна України.
4. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi зобов'язанi надавати вiдомостi про використання своїх валютних рахункiв податковим органам у порядку, встановленому законодавством.
5. Порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi встановлюється законом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.01.2020р. N 440-IX, вiд 27.07.2022р. N 2463-IX) |
Стаття 387. Валютна виручка вiд зовнiшньоекономiчної дiяльностi
1. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi пiсля сплати передбачених законом податкiв та зборiв (обов'язкових платежiв) самостiйно розпоряджаються валютною виручкою вiд проведених ними операцiй, крiм випадкiв запровадження Нацiональним банком України вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в iноземнiй валютi.
(У редакцiї Закону України вiд 06.11.2012р. N 5480-VI) |
Стаття 389. Захист державою прав та законних iнтересiв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi
4. У випадках недобросовiсної конкуренцiї до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi або їх iноземних контрагентiв застосовуються санкцiї вiдповiдно до закону про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть та iнших законiв.
Стаття 390. Iноземнi iнвестори
юридичнi особи, утворенi за законодавством iншим, нiж законодавство України;
iноземцi та особи без громадянства, якi не мають постiйного мiсця проживання на територiї України;
мiжнароднi урядовi та неурядовi органiзацiї;
iншi iноземнi суб'єкти iнвестицiйної дiяльностi, визначенi законом.
Стаття 391. Види iноземних iнвестицiй
2. Заборона або обмеження будь-яких видiв iноземних iнвестицiй може здiйснюватися виключно законом.
Стаття 392. Форми здiйснення iноземних iнвестицiй
господарська дiяльнiсть на основi угод про розподiл продукцiї;
придбання iнших майнових прав;
в iнших формах, не заборонених законом.
Стаття 393. Оцiнка iноземних iнвестицiй
Стаття 394. Правовий режим iноземних iнвестицiй
4. Законом може бути обмежено або заборонено дiяльнiсть iноземних iнвесторiв та пiдприємств з iноземними iнвестицiями в окремих галузях економiки або в межах окремих територiй України виходячи з iнтересiв нацiональної безпеки України.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 24.05.2012р. N 4835-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 31.05.2016р. N 1390-VIII) |
Стаття 396. Дiяльнiсть суб'єктiв господарювання з iноземними iнвестицiями в Українi
1. На територiї України можуть створюватися i дiяти суб'єкти господарювання з iноземними iнвестицiями, якi здiйснюють свою дiяльнiсть у формах пiдприємства з iноземними iнвестицiями (стаття 116 цього Кодексу), iноземного пiдприємства (стаття 117 цього Кодексу), iнших формах, не заборонених законом.
2. Порядок утворення пiдприємств з iноземними iнвестицiями та iноземних пiдприємств регулюється цим Кодексом, iншими законами, прийнятими вiдповiдно до нього. Особливостi створення банкiвських, страхових та iнших фiнансових установ за участi iноземного iнвестора визначаються вiдповiдними законами.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005р. N 2424-IV) |
Стаття 397. Гарантiї здiйснення iноземних iнвестицiй
гарантiї щодо примусового вилучення, а також вiд незаконних дiй органiв влади та їх посадових осiб;
компенсацiя i вiдшкодування збиткiв iноземним iнвесторам;
гарантiї у разi припинення iнвестицiйної дiяльностi;
гарантiї переказу прибуткiв та використання доходiв вiд iноземних iнвестицiй;
iншi гарантiї здiйснення iнвестицiйної дiяльностi.
3. Iноземнi iнвестицiї в Українi не пiдлягають нацiоналiзацiї.
7. Компенсацiя збиткiв iноземним iнвесторам здiйснюється в порядку, встановленому законом.
Стаття 398. Гарантiї переказу та використання доходiв вiд iноземних iнвестицiй
Стаття 399. Гарантiї iноземним iнвесторам у разi припинення iнвестицiйної дiяльностi
Стаття 400. Законодавство про iноземнi iнвестицiї
1. Вiдносини, пов'язанi з iноземними iнвестицiями в Українi, регулюються цим Кодексом, законом про режим iноземного iнвестування, iншими законодавчими актами та чинними мiжнародними договорами, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України. У разi якщо мiжнародним договором встановлено iншi правила, нiж тi, що передбачено законодавством України про iноземнi iнвестицiї, застосовуються правила мiжнародного договору.
Роздiл VIII
СПЕЦIАЛЬНI РЕЖИМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Глава 39
СПЕЦIАЛЬНI (ВIЛЬНI) ЕКОНОМIЧНI ЗОНИ
Стаття 401. Визначення спецiальної (вiльної) економiчної зони
Стаття 402. Територiя i статус спецiальної (вiльної) економiчноїзони
Стаття 403. Типи спецiальних (вiльних) економiчних зон
Стаття 404. Державнi гарантiї iнвестицiй у спецiальнiй (вiльнiй) економiчнiй зонi
1. На всiх суб'єктiв господарювання, що здiйснюють iнвестицiї
Стаття 405. Законодавство, що дiє на територiї спецiальної (вiльної) економiчної зони
1. На територiї спецiальної (вiльної) економiчної зони дiє законодавство України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, законом про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон, а також законом про створення конкретної спецiальної (вiльної) економiчної зони, прийнятим вiдповiдно до цього Кодексу.
Стаття 406. Концесiйна дiяльнiсть в Українi
1. Концесiя - форма здiйснення державно-приватного партнерства, яка полягає в наданнi концесiєдавцем концесiонеру права на створення та/або будiвництво (нове будiвництво, реконструкцiю, реставрацiю, капiтальний ремонт та технiчне переоснащення), та/або управлiння (користування, експлуатацiю, технiчне обслуговування) об'єктом концесiї, та/або надання суспiльно значущих послуг в порядку та на умовах, визначених концесiйним договором, i передбачає передачу концесiонеру переважної частини операцiйного ризику, який охоплює ризик попиту та/або ризик пропозицiї.
2. Концесiйна дiяльнiсть здiйснюється на основi концесiйних договорiв, що укладаються вiдповiдно до законодавства України мiж концесiонером та концесiєдавцем.
(У редакцiї Закону України вiд 03.10.2019р. N 155-IX) |
(згiдно iз Законом України вiд 03.10.2019р. N 155-IX) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, виключена згiдно iз Законом України вiд 03.10.2019р. N 155-IX) |
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.10.2013р. N 642-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 03.10.2019р. N 155-IX) |
(згiдно iз Законом України вiд 03.10.2019р. N 155-IX) |
Глава 41
IНШI ВИДИ СПЕЦIАЛЬНИХ РЕЖИМIВ ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДIЯЛЬНОСТI
Стаття 411. Виключна (морська) економiчна зона України
5. Режим здiйснення господарської дiяльностi у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi встановлюється вiдповiдно до цього Кодексу законом про виключну (морську) економiчну зону України, iншими законодавчими актами, що регулюють питання, пов'язанi з правовим режимом виключної (морської) економiчної зони України.
Стаття 412. Особливостi здiйснення господарської дiяльностi на державному кордонi України