Митниця вправі перейти до резервного методу, якщо транспортні та портові витрати не підтверджені цифрами

   Верховний Суд у справі № 560/21898/25 підтвердив: якщо подані декларантом документи не розкривають числові значення транспортної та портової складових вартості товару, митниця вправі відмовити у визначенні митної вартості за ціною договору і перейти до резервного методу. Висновок стосується імпортерів, які працюють на умовах поставки FOB. Покроковий порядок переходу до резервного методу, розбіжності в документах, які суд визнав суттєвими, і модель доказової бази для транспортних та портових витрат - у повному аналізі на LIGA360.

   Формально повний пакет документів - контракт, інвойс, банківські платіжні документи - не гарантує визнання заявленої ціни. Суди трьох інстанцій підтримали митницю: у документах виявили розбіжності та брак числового підтвердження транспортної й портової складових.

   За умовами FOB доказовий тягар щодо логістики після порту відвантаження лягає на покупця. Рахунок експедитора з єдиною підсумковою сумою більше не працює як доказ - потрібне розшифрування вартості за видами послуг і ділянками маршруту (до кордону і після), заявка на перевезення, рахунки фактичного перевізника та розкрита винагорода експедитора. Окремо доказуються портові витрати: вантажно-розвантажувальні роботи, локальні збори, дозвіл на повернення контейнера, транзитна декларація.

   Відповідь митниці "більше документів немає" фактично вирішує спір на користь контролюючого органу - вона фіксує сумнів як неусунутий. Продуктивніше подати пояснення з розрахунками та скористатися правом вимагати письмові роз'яснення причин невизнання вартості.