ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

Щодо права на податковий кредит при реiмпортi товарiв

<...>

     Згiдно зi статтями 190, 191 Митного кодексу України (далi - Кодекс) реiмпорт - митний режим, вiдповiдно до якого товари, що походять з України та вивезенi за межi митної територiї України згiдно з митним режимом експорту, не пiзнiше нiж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територiю України для вiльного обiгу на цiй територiї.

     Товари можуть перемiщуватися через митний кордон України у митному режимi реiмпорту, якщо вони:

     1) походять з митної територiї України;

     2) ввозяться на митну територiю України не пiзнiше нiж через один рiк пiсля їх вивезення (експорту) за межi митної територiї України;

     3) не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;

     4) ввозяться у тому ж станi, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крiм змiн внаслiдок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберiгання, а також iнших випадкiв, що визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     При цьому згiдно зi статтею 192 Кодексу оформлення митним органом товарiв у режимi реiмпорту можливе лише за умови, що товари, заявленi у режим реiмпорту, можуть бути iдентифiкованi як такi, що були ранiше експортованими товарами.

     Вiдповiдно пiдпункту 3.1.2 пункту 3.1 статтi 3 Закону України "Про податок на додану вартiсть" (далi - Закон) ввезення товару в митному режимi реiмпорту є об'єктом оподаткування податку на додану вартiсть.

     Вiдповiдно до правил формування податкового кредиту, встановлених пiдпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статтi 7 Закону, податковий кредит звiтного перiоду визначається виходячи iз договiрної (контрактної) вартостi товарiв (послуг), але не вище рiвня звичайних цiн, у разi якщо договiрна цiна на такi товари (послуги) вiдрiзняється бiльше нiж на 20 вiдсоткiв вiд звичайної цiни на такi товари (послуги) та складається iз сум податкiв, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону, протягом такого звiтного перiоду у зв'язку з:

     • придбанням або виготовленням товарiв (у тому числi при їх iмпортi) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку;

     • придбанням (будiвництвом, спорудженням) основних фондiв (основних засобiв, у тому числi iнших необоротних матерiальних активiв та незавершених капiтальних iнвестицiй в необоротнi капiтальнi активи), у тому числi при їх iмпортi, з метою подальшого використання у виробництвi та/або поставцi товарiв (послуг) для оподатковуваних операцiй у межах господарської дiяльностi платника податку.

     При цьому згiдно з пiдпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статтi 7 Закону суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарiв (послуг), мають бути пiдтвердженi податковими накладними чи митними декларацiями (iншими подiбними документами згiдно з пiдпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статтi 7 Закону).

     Враховуючи зазначене, у разi повернення нерезидентом попередньо експортованого товару (реiмпорту) платник податку на додану вартiсть має право вiднести до податкового кредиту суми податку на додану вартiсть, сплаченi при його ввезеннi, за умови наявностi належним чином оформленої вантажної митної декларацiї та подальшого використання такого товару в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку на додану вартiсть.

     У разi якщо реiмпортованi товари будуть використовуватися у неоподатковуваних операцiях чи будуть використанi не у господарськiй дiяльностi, то зазначенi суми податку на додану вартiсть до складу податкового кредиту не включаються.