Следующая >>
Стаття 1224. Усунення вiд права на спадкування
1. Не мають права на спадкування особи, якi умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємцiв або вчинили замах на їхнє життя.
Положення абзацу першого цiєї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповiтом.
2. Не мають права на спадкування особи, якi умисно перешкоджали спадкодавцевi скласти заповiт, внести до нього змiни або скасувати заповiт i цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в iнших осiб або сприяли збiльшенню їхньої частки у спадщинi.
3. Не мають права на спадкування за законом батьки пiсля дитини, щодо якої вони були позбавленi батькiвських прав i їхнi права не були поновленi на час вiдкриття спадщини.
Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачi) та повнолiтнi дiти (усиновленi), а також iншi особи, якi ухилялися вiд виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
4. Не мають права на спадкування за законом одна пiсля одної особи, шлюб мiж якими є недiйсним або визнаний таким за рiшенням суду.
Якщо шлюб визнаний недiйсним пiсля смертi одного з подружжя, то за другим iз подружжя, який його пережив i не знав та не мiг знати про перешкоди до реєстрацiї шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майнi, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
5. За рiшенням суду особа може бути усунена вiд права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася вiд надання допомоги спадкодавцевi, який через похилий вiк, тяжку хворобу або калiцтво був у безпорадному станi.
6. Положення цiєї статтi поширюються на всiх спадкоємцiв, у тому числi й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщинi, а також на осiб, на користь яких зроблено заповiдальний вiдказ.
.png)
