КОДЕКС АДМIНIСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 8 вересня 2005 року N 2875-IV,
вiд 6 жовтня 2005 року N 2953-IV,
вiд 17 листопада 2005 року N 3099-IV,
вiд 15 березня 2006 року N 3538-IV,
вiд 16 березня 2006 року N 3550-IV,
вiд 20 вересня 2006 року N 160-V,
вiд 1 грудня 2006 року N 424-V,
вiд 25 грудня 2008 року N 808-VI,
вiд 5 червня 2009 року N 1475-VI,
вiд 23 червня 2009 року N 1545-VI,
вiд 21 серпня 2009 року N 1616-VI,
вiд 4 листопада 2009 року N 1699-VI,
вiд 17 листопада 2009 року N 1559-VI,
вiд 21 сiчня 2010 року N 1837-VI,
вiд 11 лютого 2010 року N 1876-VI,
вiд 16 лютого 2010 року N 1901-VI,
вiд 18 лютого 2010 року N 1691-VI,
(змiни, внесенi Законом України вiд 18 лютого 2010 року N 1691-VI, визнано
такими, що не вiдповiдають Конституцiї України
(є неконституцiйними) згiдно з Рiшенням Конституцiйного Суду України
вiд 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010),
вiд 13 травня 2010 року N 2181-VI,
вiд 1 червня 2010 року N 2289-VI,
вiд 7 липня 2010 року N 2453-VI,
вiд 10 липня 2010 року N 2487-VI,
вiд 4 листопада 2010 року N 2677-VI,
вiд 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
вiд 17 березня 2011 року N 3156-VI,
вiд 21 квiтня 2011 року N 3266-VI,
Повiтряним кодексом України
вiд 19 травня 2011 року N 3393-VI,
Законами України
вiд 19 травня 2011 року N 3422-VI,
вiд 5 липня 2011 року N 3568-VI,
(враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 22 березня 2012 року N 4601-VI,
(змiни, внесенi Законом України вiд 5 липня 2011 року N 3568-VI,
дiють до 1 серпня 2012 року),
вiд 8 липня 2011 року N 3674-VI,
вiд 8 вересня 2011 року N 3719-VI,
вiд 22 вересня 2011 року N 3773-VI,
вiд 22 вересня 2011 року N 3796-VI,
вiд 20 жовтня 2011 року N 3932-VI,
вiд 17 листопада 2011 року N 4054-VI,
вiд 17 листопада 2011 року N 4061-VI,
вiд 20 грудня 2011 року N 4176-VI,
вiд 22 грудня 2011 року N 4212-VI,
вiд 23 лютого 2012 року N 4452-VI,
вiд 13 березня 2012 року N 4496-VI,
вiд 13 квiтня 2012 року N 4652-VI,
вiд 24 травня 2012 року N 4847-VI,
вiд 3 липня 2012 року N 5029-VI,
вiд 4 липня 2012 року N 5041-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 6 вересня 2012 року N 5207-VI,
вiд 18 вересня 2012 року N 5288-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5404-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5411-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5453-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5459-VI,
вiд 6 листопада 2012 року N 5477-VI,
вiд 6 грудня 2012 року N 5518-VI,
вiд 16 травня 2013 року N 245-VII,
вiд 20 червня 2013 року N 353-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 21 листопада 2013 року N 709-VII,
вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII, втратили чиннiсть
у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII
згiдно iз Законом України вiд 28 сiчня 2014 року N 732-VII),
вiд 23 лютого 2014 року N 767-VII,
вiд 14 березня 2014 року N 887-VII,
вiд 27 березня 2014 року N 1170-VII,
вiд 8 квiтня 2014 року N 1188-VII,
вiд 9 квiтня 2014 року N 1193-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1206-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1207-VII,
вiд 1 липня 2014 року N 1555-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII
(змiни, внесенi Законом України вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII,
вводяться в дiю з 26 квiтня 2015 року),
вiд 14 жовтня 2014 року N 1702-VII,
вiд 25 грудня 2014 року N 63-VIII,
вiд 28 грудня 2014 року N 71-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 192-VIII,
вiд 22 травня 2015 року N 484-VIII,
вiд 18 червня 2015 року N 541-VIII,
вiд 26 листопада 2015 року N 835-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 4 лютого 2016 року N 991-VIII,
вiд 12 травня 2016 року N 1356-VIII,
вiд 19 травня 2016 року N 1379-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 3 листопада 2016 року N 1727-VIII,
вiд 21 грудня 2016 року N 1797-VIII,
вiд 21 грудня 2016 року N 1798-VIII,
вiд 23 березня 2017 року N 1982-VIII,
вiд 13 липня 2017 року N 2136-VIII,
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII,
(Законом України вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII
цей Кодекс викладено у новiй редакцiї),
вiд 7 грудня 2017 року N 2234-VIII,
вiд 13 березня 2018 року N 2325-VIII,
вiд 7 червня 2018 року N 2447-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
вiд 19 вересня 2019 року N 113-IX,
вiд 2 жовтня 2019 року N 142-IX,
вiд 3 жовтня 2019 року N 155-IX,
вiд 17 жовтня 2019 року N 198-IX,
вiд 6 грудня 2019 року N 361-IX,
вiд 18 грудня 2019 року N 390-IX,
вiд 19 грудня 2019 року N 394-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX,
вiд 15 сiчня 2020 року N 460-IX,
вiд 4 березня 2020 року N 524-IX,
вiд 30 березня 2020 року N 540-IX,
вiд 13 травня 2020 року N 590-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX,
вiд 18 червня 2020 року N 731-IX,
вiд 17 липня 2020 року N 808-IX

(У текстi Кодексу слова "Київський апеляцiйний адмiнiстративний суд" в усiх вiдмiнках замiнено словами "апеляцiйний адмiнiстративний суд в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 7 червня 2018 року N 2447-VIII)

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основнi положення

     Стаття 1. Призначення Кодексу адмiнiстративного судочинства України

     1. Кодекс адмiнiстративного судочинства України визначає юрисдикцiю та повноваження адмiнiстративних судiв, встановлює порядок здiйснення судочинства в адмiнiстративних судах.

     Стаття 2. Завдання та основнi засади адмiнiстративного судочинства

     1. Завданням адмiнiстративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирiшення судом спорiв у сферi публiчно-правових вiдносин з метою ефективного захисту прав, свобод та iнтересiв фiзичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб вiд порушень з боку суб'єктiв владних повноважень.

     2. У справах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень адмiнiстративнi суди перевiряють, чи прийнятi (вчиненi) вони:

     1) на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що визначенi Конституцiєю та законами України;

     2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

     3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усiх обставин, що мають значення для прийняття рiшення (вчинення дiї);

     4) безсторонньо (неупереджено);

     5) добросовiсно;

     6) розсудливо;

     7) з дотриманням принципу рiвностi перед законом, запобiгаючи всiм формам дискримiнацiї;

     8) пропорцiйно, зокрема з дотриманням необхiдного балансу мiж будь-якими несприятливими наслiдками для прав, свобод та iнтересiв особи i цiлями, на досягнення яких спрямоване це рiшення (дiя);

     9) з урахуванням права особи на участь у процесi прийняття рiшення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

     3. Основними засадами (принципами) адмiнiстративного судочинства є:

     1) верховенство права;

     2) рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом;

     3) гласнiсть i вiдкритiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами;

     4) змагальнiсть сторiн, диспозитивнiсть та офiцiйне з'ясування всiх обставин у справi;

     5) обов'язковiсть судового рiшення;

     6) забезпечення права на апеляцiйний перегляд справи;

     7) забезпечення права на касацiйне оскарження судового рiшення у випадках, визначених законом;

     8) розумнiсть строкiв розгляду справи судом;

     9) неприпустимiсть зловживання процесуальними правами;

     10) вiдшкодування судових витрат фiзичних та юридичних осiб, на користь яких ухвалене судове рiшення.

     Стаття 3. Законодавство про адмiнiстративне судочинство

     1. Порядок здiйснення адмiнiстративного судочинства встановлюється Конституцiєю України, цим Кодексом та мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, передбачено iншi правила, нiж встановленi цим Кодексом, застосовуються правила мiжнародного договору.

     3. Провадження в адмiнiстративних справах здiйснюється вiдповiдно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дiї, розгляду i вирiшення справи.

     4. Закон, який встановлює новi обов'язки, скасовує чи звужує права, належнi учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дiї в часi.

     Стаття 4. Визначення термiнiв

     1. У цьому Кодексi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

     1) адмiнiстративна справа - переданий на вирiшення адмiнiстративного суду публiчно-правовий спiр;

     2) публiчно-правовий спiр - спiр, у якому:

     хоча б одна сторона здiйснює публiчно-владнi управлiнськi функцiї, в тому числi на виконання делегованих повноважень, i спiр виник у зв'язку iз виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцiй; або

     хоча б одна сторона надає адмiнiстративнi послуги на пiдставi законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такi послуги виключно суб'єкта владних повноважень, i спiр виник у зв'язку iз наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

     хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму i спiр виник у зв'язку iз порушенням її прав у такому процесi з боку суб'єкта владних повноважень або iншої особи;

     3) адмiнiстративний суд - суд, до компетенцiї якого цим Кодексом вiднесено розгляд i вирiшення адмiнiстративних справ;

     4) суд - суддя адмiнiстративного суду, який розглядає i вирiшує адмiнiстративну справу одноособово, колегiя суддiв, iнший визначений цим Кодексом склад адмiнiстративного суду;

     5) адмiнiстративне судочинство - дiяльнiсть адмiнiстративних судiв щодо розгляду i вирiшення адмiнiстративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;

     6) судовий процес - правовiдносини, що складаються пiд час здiйснення адмiнiстративного судочинства;

     7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числi без статусу юридичної особи), орган мiсцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, iнший суб'єкт при здiйсненнi ними публiчно-владних управлiнських функцiй на пiдставi законодавства, в тому числi на виконання делегованих повноважень, або наданнi адмiнiстративних послуг;

     8) позивач - особа, на захист прав, свобод та iнтересiв якої подано позов до адмiнiстративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адмiнiстративного суду;

     9) вiдповiдач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й iншi особи, до яких звернена вимога позивача;

     10) письмове провадження - розгляд i вирiшення адмiнiстративної справи або окремого процесуального питання в судi першої, апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї без повiдомлення та (або) виклику учасникiв справи та проведення судового засiдання на пiдставi матерiалiв справи у випадках, встановлених цим Кодексом;

     11) розумний строк - найкоротший строк розгляду i вирiшення адмiнiстративної справи, достатнiй для надання своєчасного (без невиправданих зволiкань) судового захисту порушених прав, свобод та iнтересiв у публiчно-правових вiдносинах;

     12) судове рiшення - рiшення, постанова, ухвала суду будь-якої iнстанцiї;

     13) рiшення суду - рiшення суду першої iнстанцiї, в якому вирiшуються позовнi вимоги;

     14) постанова - письмове рiшення суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї в адмiнiстративнiй справi, у якому вирiшуються вимоги апеляцiйної чи касацiйної скарги;

     15) ухвала - письмове або усне рiшення суду будь-якої iнстанцiї в адмiнiстративнiй справi, яким вирiшуються питання, пов'язанi з процедурою розгляду адмiнiстративної справи, та iншi процесуальнi питання;

     16) адмiнiстративний договiр - спiльний правовий акт суб'єктiв владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та iншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженнi, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємнi права та обов'язки його учасникiв у публiчно-правовiй сферi i укладається на пiдставi закону:

     а) для розмежування компетенцiї чи визначення порядку взаємодiї мiж суб'єктами владних повноважень;

     б) для делегування публiчно-владних управлiнських функцiй;

     в) для перерозподiлу або об'єднання бюджетних коштiв у випадках, визначених законом;

     г) замiсть видання iндивiдуального акта;

     ґ) для врегулювання питань надання адмiнiстративних послуг;

     17) публiчна служба - дiяльнiсть на державних полiтичних посадах, у державних колегiальних органах, професiйна дiяльнiсть суддiв, прокурорiв, вiйськова служба, альтернативна (невiйськова) служба, iнша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республiки Крим, органах мiсцевого самоврядування;

     18) нормативно-правовий акт - акт управлiння (рiшення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змiнює, припиняє (скасовує) загальнi правила регулювання однотипних вiдносин, i який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

     19) iндивiдуальний акт - акт (рiшення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлiнських функцiй або в порядку надання адмiнiстративних послуг, який стосується прав або iнтересiв визначеної в актi особи або осiб, та дiя якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;

     20) адмiнiстративна справа незначної складностi (малозначна справа) - адмiнiстративна справа, у якiй характер спiрних правовiдносин, предмет доказування та склад учасникiв тощо не вимагають проведення пiдготовчого провадження та (або) судового засiдання для повного та всебiчного встановлення її обставин;

     21) типовi адмiнiстративнi справи - адмiнiстративнi справи, вiдповiдачем у яких є один i той самий суб'єкт владних повноважень (його вiдокремленi структурнi пiдроздiли), спiр у яких виник з аналогiчних пiдстав, у вiдносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогiчнi вимоги;

     22) зразкова адмiнiстративна справа - типова адмiнiстративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої iнстанцiї для постановлення зразкового рiшення;

     23) похiдна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить вiд задоволення iншої позовної вимоги (основної вимоги);

     24) розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб - розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, який вираховується станом на 1 сiчня календарного року, в якому подається вiдповiдна заява або скарга, вчиняється процесуальна дiя чи ухвалюється судове рiшення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Стаття 5. Право на звернення до суду та способи судового захисту

     1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адмiнiстративного суду, якщо вважає, що рiшенням, дiєю чи бездiяльнiстю суб'єкта владних повноважень порушенi її права, свободи або законнi iнтереси, i просити про їх захист шляхом:

     1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

     2) визнання протиправним та скасування iндивiдуального акта чи окремих його положень;

     3) визнання дiй суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися вiд вчинення певних дiй;

     4) визнання бездiяльностi суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певнi дiї;

     5) встановлення наявностi чи вiдсутностi компетенцiї (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

     6) прийняття судом одного з рiшень, зазначених у пунктах 1 - 4 цiєї частини та стягнення з вiдповiдача - суб'єкта владних повноважень коштiв на вiдшкодування шкоди, заподiяної його протиправними рiшеннями, дiєю або бездiяльнiстю.

     2. Захист порушених прав, свобод чи iнтересiв особи, яка звернулася до суду, може здiйснюватися судом також в iнший спосiб, який не суперечить закону i забезпечує ефективний захист прав, свобод, iнтересiв людини i громадянина, iнших суб'єктiв у сферi публiчно-правових вiдносин вiд порушень з боку суб'єктiв владних повноважень.

     3. До суду можуть звертатися в iнтересах iнших осiб органи та особи, яким законом надано таке право.

     4. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адмiнiстративного суду виключно у випадках, визначених Конституцiєю та законами України.

     5. Нiхто не може бути позбавлений права на участь у розглядi своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

     6. Вiдмова вiд права на звернення до суду є недiйсною.

     7. Iноземцi, особи без громадянства та iноземнi юридичнi особи користуються в Українi таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичнi особи України.

     Стаття 6. Верховенство права

     1. Суд при вирiшеннi справи керується принципом верховенства права, вiдповiдно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цiнностями та визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави.

     2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

     3. Звернення до адмiнiстративного суду для захисту прав i свобод людини i громадянина безпосередньо на пiдставi Конституцiї України гарантується.

     4. Забороняється вiдмова в розглядi та вирiшеннi адмiнiстративної справи з мотивiв неповноти, неясностi, суперечливостi чи вiдсутностi законодавства, яке регулює спiрнi вiдносини.

     Стаття 7. Джерела права, якi застосовуються судом

     1. Суд вирiшує справи вiдповiдно до Конституцiї та законiв України, а також мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Суд застосовує iншi правовi акти, прийнятi вiдповiдним органом на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, визначенi Конституцiєю та законами України.

     3. У разi невiдповiдностi правового акта Конституцiї України, закону України, мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або iншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення вiдповiдного мiжнародного договору України.

     4. Якщо суд доходить висновку, що закон чи iнший правовий акт суперечить Конституцiї України, суд не застосовує такий закон чи iнший правовий акт, а застосовує норми Конституцiї України як норми прямої дiї.

     У такому випадку суд пiсля винесення рiшення у справi звертається до Верховного Суду для вирiшення питання стосовно внесення до Конституцiйного Суду України подання щодо конституцiйностi закону чи iншого правового акта, що вiднесено до юрисдикцiї Конституцiйного Суду України.

     5. Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановленi iншi правила, нiж тi, що встановленi законом, то застосовуються правила мiжнародного договору України.

     6. У разi вiдсутностi закону, що регулює вiдповiднi правовiдносини, суд застосовує закон, що регулює подiбнi правовiдносини (аналогiя закону), а за вiдсутностi такого закону суд виходить iз конституцiйних принципiв i загальних засад права (аналогiя права). Аналогiя закону та аналогiя права не застосовується для визначення пiдстав, меж повноважень та способу дiй органiв державної влади та мiсцевого самоврядування.

     Стаття 8. Рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом

     1. Усi учасники судового процесу є рiвними перед законом i судом.

     2. Не може бути привiлеїв чи обмежень прав учасникiв судового процесу за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, за мовними або iншими ознаками.

     Стаття 9. Змагальнiсть сторiн, диспозитивнiсть та офiцiйне з'ясування всiх обставин у справi

     1. Розгляд i вирiшення справ в адмiнiстративних судах здiйснюються на засадах змагальностi сторiн та свободи в наданнi ними суду своїх доказiв i у доведеннi перед судом їх переконливостi.

     2. Суд розглядає адмiнiстративнi справи не iнакше як за позовною заявою, поданою вiдповiдно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межi позовних вимог, якщо це необхiдно для ефективного захисту прав, свобод, iнтересiв людини i громадянина, iнших суб'єктiв у сферi публiчно-правових вiдносин вiд порушень з боку суб'єктiв владних повноважень.

     3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свiй розсуд, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в iнтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, якi не мають адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi.

     4. Суд вживає визначенi законом заходи, необхiднi для з'ясування всiх обставин у справi, у тому числi щодо виявлення та витребування доказiв з власної iнiцiативи.

     Стаття 10. Гласнiсть судового процесу

     1. Розгляд справ в адмiнiстративних судах проводиться вiдкрито, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     2. Будь-яка особа має право бути присутньою у вiдкритому судовому засiданнi. Вiд особи, яка бажає бути присутньою у судовому засiданнi, забороняється вимагати будь-якi документи, крiм документа, що посвiдчує особу.

     3. Особи, якi бажають бути присутнiми у судовому засiданнi, допускаються до зали судового засiдання до початку судового засiдання та пiд час перерви.

     4. Суд може видалити iз зали судового засiдання осiб, якi перешкоджають веденню судового засiдання, здiйсненню прав або виконанню обов'язкiв учасникiв судового процесу або суддi, порушують порядок в залi судового засiдання.

     5. Особи, присутнi в залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вiдео- та аудiозапис з використанням портативних вiдео- та аудiотехнiчних засобiв без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.

     6. Трансляцiя судового засiдання здiйснюється з дозволу суду. Якщо всi учасники справи беруть участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, здiйснюється транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет в обов'язковому порядку.

     7. Проведення в залi судового засiдання фотозйомки, вiдеозапису, а також трансляцiя судового засiдання повиннi здiйснюватися без створення перешкод у веденнi засiдання i здiйсненнi учасниками судового процесу їхнiх процесуальних прав.

     8. Розгляд справи у закритому судовому засiданнi проводиться у випадках, коли вiдкритий судовий розгляд може мати наслiдком розголошення таємної чи iншої iнформацiї, що охороняється законом, необхiдностi захисту особистого та сiмейного життя людини, а також в iнших випадках, визначених законом.

     9. Про розгляд справи у закритому судовому засiданнi постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засiдання закритим повнiстю або оголосити закритою його частину.

     10. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дiй у закритому судовому засiданнi проводиться з додержанням правил здiйснення адмiнiстративного судочинства. Пiд час такого розгляду можуть бути присутнi лише учасники справи, а в разi необхiдностi - свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi. Суд попереджає зазначених осiб про обов'язок не розголошувати iнформацiю, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбуваються в закритому судовому засiданнi.

     11. Використання систем вiдеоконференц-зв'язку та транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет у закритому судовому засiданнi не допускається.

     12. Якщо пiд час закритого судового засiдання буде встановлено, що iнформацiя, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi, вже є публiчно доступною або обмеження доступу до iнформацiї є безпiдставним чи не вiдповiдає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у вiдкритому судовому засiданнi.

     13. Суд пiд час розгляду справи в судовому засiданнi здiйснює повне фiксування його перебiгу за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом. Порядок такого фiксування встановлюється цим Кодексом.

     14. Офiцiйним записом судового засiдання є лише технiчний запис, здiйснений судом у порядку, визначеному цим Кодексом.

     15. Судове рiшення (повне або скорочене), ухвалене у вiдкритому судовому засiданнi, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

     16. Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засiданнi, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рiшення, якщо такi частини не мiстять iнформацiї, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рiшення мiстять таку iнформацiю, їх оголошення здiйснюється в закритому судовому засiданнi.

     17. Якщо судове рiшення оголошується прилюдно, учасники справи, iншi особи, присутнi у залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вiдеозапис, транслювання проголошення рiшення по радiо i телебаченню, в мережi Iнтернет.

     Стаття 11. Вiдкритiсть iнформацiї щодо справи

     1. Нiхто не може бути позбавлений права на iнформацiю про дату, час i мiсце розгляду своєї справи або обмежений у правi отримання в судi усної або письмової iнформацiї про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рiшень у порядку, встановленому законом.

     2. Особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, якi подали апеляцiйну чи касацiйну скаргу на вiдповiдне рiшення, мають право ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, знiмати копiї з документiв, долучених до справи, одержувати копiї судових рiшень в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. Iнформацiя щодо суду, який розглядає справу, учасникiв справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої iншої заяви або клопотання у справi, у тому числi особи, яка подала таку заяву, вжитих заходiв забезпечення позову та (або) доказiв, стадiї розгляду справи, мiсця, дати i часу судового засiдання, руху справи з одного суду до iншого, є вiдкритою та пiдлягає невiдкладному оприлюдненню на офiцiйному веб-порталi судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. У разi постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засiданнi iнформацiя щодо справи не розкривається, окрiм вiдомостей про сторони, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадiї розгляду справи, мiсце, дату i час судового засiдання, рух справи з одного суду до iншого.

     5. При розкриттi iнформацiї щодо справи, визначеної частинами третьою та четвертою цiєї статтi, не можуть бути оприлюдненi такi вiдомостi:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     Такi вiдомостi замiнюються лiтерними або цифровими позначеннями.

     Стаття 12. Форми адмiнiстративного судочинства

     1. Адмiнiстративне судочинство здiйснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

     2. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складностi та iнших справ, для яких прiоритетним є швидке вирiшення справи.

     3. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, якi через складнiсть або iншi обставини недоцiльно розглядати у спрощеному позовному провадженнi.

     4. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

     1) щодо оскарження нормативно-правових актiв, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом;

     2) щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про вiдшкодування шкоди, заподiяної такими рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю, у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     3) про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi;

     4) щодо оскарження рiшення суб'єкта владних повноважень, на пiдставi якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштiв у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     5) щодо оскарження рiшень Нацiональної комiсiї з реабiлiтацiї у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про реабiлiтацiю жертв репресiй комунiстичного тоталiтарного режиму 1917 - 1991 рокiв";

     6) щодо оскарження iндивiдуальних актiв Нацiонального банку України, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Мiнiстерства фiнансiв України, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України, визначених частиною першою статтi 266¹ цього Кодексу.

     5. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженнi, визначаються цим Кодексом.

     6. Для цiлей цього Кодексу справами незначної складностi є справи щодо:

     1) прийняття громадян на публiчну службу, її проходження, звiльнення з публiчної служби, окрiм справ, в яких позивачами є службовi особи, якi у значеннi Закону України "Про запобiгання корупцiї" займають вiдповiдальне та особливо вiдповiдальне становище;

     2) оскарження бездiяльностi суб'єкта владних повноважень або розпорядника iнформацiї щодо розгляду звернення або запиту на iнформацiю;

     3) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здiйснення, надання, одержання пенсiйних виплат, соцiальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням, виплат та пiльг дiтям вiйни, iнших соцiальних виплат, доплат, соцiальних послуг, допомоги, захисту, пiльг;

     4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осiб чи пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв у випадках, визначених законом, чи вiдмiни державної реєстрацiї припинення юридичних осiб або пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв;

     5) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю;

     6) оскарження рiшення суб'єкта владних повноважень, на пiдставi якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштiв у сумi, що не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рiшеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

     8) типовi справи;

     9) оскарження нормативно-правових актiв, якi вiдтворюють змiст або прийнятi на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним i нечинним повнiстю або в окремiй його частинi;

     10) iншi справи, у яких суд дiйде висновку про їх незначну складнiсть, за винятком справ, якi не можуть бути розглянутi за правилами спрощеного позовного провадження;

     11) перебування iноземцiв або осiб без громадянства на територiї України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.03.2018р. N 2325-VIII, вiд 13.05.2020р. N 590-IX)

     Стаття 13. Право на перегляд справи та оскарження судового рiшення

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляцiйний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касацiйне оскарження судового рiшення.

     2. Не допускається касацiйне оскарження судового рiшення першої iнстанцiї без його перегляду в апеляцiйному порядку.

     Стаття 14. Обов'язковiсть судових рiшень

     1. Судове рiшення, яким закiнчується розгляд справи в адмiнiстративному судi, ухвалюється iменем України.

     2. Судовi рiшення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всiма органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фiзичними i юридичними особами та їх об'єднаннями на всiй територiї України.

     3. Невиконання судового рiшення тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     4. Обов'язковiсть судового рiшення не позбавляє осiб, якi не брали участi у справi, можливостi звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рiшенням вирiшено питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки.

     Стаття 15. Мова судочинства та дiловодства в адмiнiстративних судах

     1. Судочинство i дiловодство в адмiнiстративних судах провадиться державною мовою.

     2. Суди забезпечують рiвнiсть прав учасникiв судового процесу за мовною ознакою.

     3. Суди використовують державну мову в процесi судочинства та гарантують право учасникiв судового процесу на використання ними в судовому процесi рiдної мови або мови, якою вони володiють.

     4. Учасники судового процесу, якi не володiють або недостатньо володiють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в судi i заявляти клопотання рiдною мовою або мовою, якою вони володiють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 16. Правнича допомога при вирiшеннi справ в адмiнiстративному судi

     1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

     2. Представництво в судi, як вид правничої допомоги, здiйснюється виключно адвокатом (професiйна правнича допомога), крiм випадкiв, встановлених законом.

     3. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

     Стаття 17. Основнi положення досудового врегулювання спорiв

     1. Сторони вживають заходiв для досудового врегулювання спору за домовленiстю мiж собою або у випадках, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     2. Особи, якi порушили права i законнi iнтереси iнших осiб, зобов'язанi поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.

     Стаття 18. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система

     1. У судах функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система.

     2. Позовнi та iншi заяви, скарги та iншi визначенi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в день надходження документiв.

     3. Визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподiл справ).

     4. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система вiдповiдно до закону забезпечує обмiн документами (надсилання та отримання документiв) в електроннiй формi мiж судами, мiж судом та учасниками судового процесу, а також фiксування судового процесу i участь учасникiв судового процесу у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Суд направляє судовi рiшення та iншi процесуальнi документи учасникам судового процесу на їх офiцiйнi електроннi адреси, вчиняє iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi iз застосуванням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     6. Адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, судовi експерти, державнi органи та органи мiсцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторiв економiки реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в обов'язковому порядку. Iншi особи реєструють свої офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в добровiльному порядку.

     7. Особам, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, суд вручає будь-якi документи у справах, в яких такi особи беруть участь, виключно в електроннiй формi шляхом їх направлення на офiцiйнi електроннi адреси таких осiб, що не позбавляє їх права отримати копiю судового рiшення у паперовiй формi за окремою заявою.

     8. Реєстрацiя в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi не позбавляє права на подання документiв до суду в паперовiй формi в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Особи, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, подають процесуальнi та iншi документи, письмовi та електроннi докази, вчиняють iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi виключно за допомогою Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, з використанням власного електронного цифрового пiдпису, прирiвняного до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис", якщо iнше не визначено цим Кодексом.

     Особливостi використання електронного цифрового пiдпису в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi визначаються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. Суд проводить розгляд справи за матерiалами судової справи в електроннiй формi. Процесуальнi та iншi документи i докази у паперовiй формi не пiзнiше трьох днiв з дня їх надходження до суду переводяться у електронну форму та долучаються до матерiалiв електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     У разi неможливостi розгляду справи судом в електроннiй формi з технiчних причин бiльше п'яти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, справа розглядається за матерiалами в паперовiй формi, для чого матерiали справи невiдкладно переводяться в паперову форму у порядку, встановленому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     10. Процесуальнi та iншi документи i докази в паперовiй формi зберiгаються в додатку до справи в судi першої iнстанцiї та у разi необхiдностi можуть бути оглянутi учасниками справи чи судом першої iнстанцiї або витребуванi судом апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї пiсля надходження до них вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     11. Несанкцiоноване втручання в роботу Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи та в автоматизований розподiл справ мiж суддями тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     13. Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України.

Глава 2. Адмiнiстративна юрисдикцiя

§ 1. Предметна юрисдикцiя

     Стаття 19. Справи, на якi поширюється юрисдикцiя адмiнiстративних судiв

     1. Юрисдикцiя адмiнiстративних судiв поширюється на справи у публiчно-правових спорах, зокрема:

     1) спорах фiзичних чи юридичних осiб iз суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рiшень (нормативно-правових актiв чи iндивiдуальних актiв), дiй чи бездiяльностi, крiм випадкiв, коли для розгляду таких спорiв законом встановлено iнший порядок судового провадження;

     2) спорах з приводу прийняття громадян на публiчну службу, її проходження, звiльнення з публiчної служби;

     3) спорах мiж суб'єктами владних повноважень з приводу реалiзацiї їхньої компетенцiї у сферi управлiння, у тому числi делегованих повноважень;

     4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адмiнiстративних договорiв;

     5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирiшення публiчно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

     6) спорах щодо правовiдносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

     7) спорах фiзичних чи юридичних осiб iз розпорядником публiчної iнформацiї щодо оскарження його рiшень, дiй чи бездiяльностi у частинi доступу до публiчної iнформацiї;

     8) спорах щодо вилучення або примусового вiдчуження майна для суспiльних потреб чи з мотивiв суспiльної необхiдностi;

     9) спорах щодо оскарження рiшень атестацiйних, конкурсних, медико-соцiальних експертних комiсiй та iнших подiбних органiв, рiшення яких є обов'язковими для органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, iнших осiб;

     10) спорах щодо формування складу державних органiв, органiв мiсцевого самоврядування, обрання, призначення, звiльнення їх посадових осiб;

     11) спорах фiзичних чи юридичних осiб щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi державного замовника у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про обороннi закупiвлi", крiм спорiв, пов'язаних iз укладенням державного контракту (договору) про закупiвлю з переможцем спрощених торгiв iз застосуванням електронної системи закупiвель та спрощеного вiдбору без застосування електронної системи закупiвель, а також змiною, розiрванням i виконанням державних контрактiв (договорiв) про закупiвлю;

     12) спорах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбаченi Законом України "Про вiдповiдальнiсть перевiзникiв пiд час здiйснення мiжнародних пасажирських перевезень";

     13) спорах щодо оскарження рiшень Нацiональної комiсiї з реабiлiтацiї у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про реабiлiтацiю жертв репресiй комунiстичного тоталiтарного режиму 1917 - 1991 рокiв";

     14) спорах iз суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналiзу ефективностi здiйснення державно-приватного партнерства;

     15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатiв конкурсу з визначення приватного партнера та концесiйного конкурсу.

     2. Юрисдикцiя адмiнiстративних судiв не поширюється на справи:

     1) що вiднесенi до юрисдикцiї Конституцiйного Суду України;

     2) що мають вирiшуватися в порядку кримiнального судочинства;

     3) про накладення адмiнiстративних стягнень, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом;

     4) щодо вiдносин, якi вiдповiдно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулiвної органiзацiї вiднесенi до його (її) внутрiшньої дiяльностi або виключної компетенцiї, крiм справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цiєї статтi.

     3. Адмiнiстративнi суди не розглядають позовнi вимоги, якi є похiдними вiд вимог у приватно-правовому спорi i заявленi разом з ними, якщо цей спiр пiдлягає розгляду в порядку iншого, нiж адмiнiстративне, судочинства i знаходиться на розглядi вiдповiдного суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.03.2018р. N 2325-VIII, вiд 03.10.2019р. N 155-IX, вiд 17.07.2020р. N 808-IX)

     Стаття 20. Розмежування предметної юрисдикцiї адмiнiстративних судiв

     1. Мiсцевим загальним судам як адмiнiстративним судам пiдсуднi:

     1) адмiнiстративнi справи з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi;

     2) адмiнiстративнi справи, пов'язанi з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

     оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi дiльничних виборчих комiсiй, дiльничних комiсiй з референдуму, членiв цих комiсiй;

     уточнення списку виборцiв;

     оскарження дiй чи бездiяльностi засобiв масової iнформацiї, iнформацiйних агентств, пiдприємств, установ, органiзацiй, їх посадових та службових осiб, творчих працiвникiв засобiв масової iнформацiї та iнформацiйних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

     оскарження дiй чи бездiяльностi кандидата у депутати сiльської, селищної ради, кандидатiв на посаду сiльського, селищного голови, їх довiрених осiб;

     3) адмiнiстративнi справи, пов'язанi з перебуванням iноземцiв та осiб без громадянства на територiї України, щодо:

     примусового повернення в країну походження або третю країну iноземцiв та осiб без громадянства;

     примусового видворення iноземцiв та осiб без громадянства за межi України;

     затримання iноземцiв або осiб без громадянства з метою їх iдентифiкацiї та (або) забезпечення примусового видворення за межi територiї України;

     продовження строку затримання iноземцiв або осiб без громадянства з метою їх iдентифiкацiї та (або) забезпечення примусового видворення за межi територiї України;

     затримання iноземцiв або осiб без громадянства до вирiшення питання про визнання їх бiженцями або особами, якi потребують додаткового захисту в Українi;

     затримання iноземцiв або осiб без громадянства з метою забезпечення їх передачi вiдповiдно до мiжнародних договорiв України про реадмiсiю;

     4) адмiнiстративнi справи з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi державного виконавця чи iншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рiшень судiв у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi;

     5) адмiнiстративнi справи щодо оскарження рiшень Нацiональної комiсiї з реабiлiтацiї у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про реабiлiтацiю жертв репресiй комунiстичного тоталiтарного режиму 1917 - 1991 рокiв".

     2. Окружним адмiнiстративним судам пiдсуднi всi адмiнiстративнi справи, крiм визначених частиною першою цiєї статтi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2018р. N 2325-VIII)

     Стаття 21. Розгляд кiлькох пов'язаних мiж собою вимог

     1. Позивач може заявити кiлька вимог в однiй позовнiй заявi, якщо вони пов'язанi мiж собою.

     2. Якщо справа щодо пов'язаних вимог територiально пiдсудна рiзним мiсцевим адмiнiстративним судам, то її розглядає один з цих судiв за вибором позивача.

     3. Якщо справа щодо однiєї з вимог пiдсудна окружному адмiнiстративному суду, а щодо iншої вимоги (вимог) - мiсцевому загальному суду як адмiнiстративному суду, таку справу розглядає окружний адмiнiстративний суд.

     4. Якщо справа щодо однiєї з вимог пiдсудна апеляцiйному адмiнiстративному суду, а щодо iншої вимоги (вимог) - мiсцевому адмiнiстративному суду, таку справу розглядає апеляцiйний адмiнiстративний суд.

     5. Вимоги про вiдшкодування шкоди, заподiяної протиправними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю суб'єкта владних повноважень або iншим порушенням прав, свобод та iнтересiв суб'єктiв публiчно-правових вiдносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на пiдставi рiшення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адмiнiстративним судом, якщо вони заявленi в одному провадженнi з вимогою вирiшити публiчно-правовий спiр. Iнакше такi вимоги вирiшуються судами в порядку цивiльного або господарського судочинства.

     6. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi належить розглядати в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

§ 2. Iнстанцiйна юрисдикцiя

     Стаття 22. Суд першої iнстанцiї

     1. Мiсцевi адмiнiстративнi суди (мiсцевi загальнi суди як адмiнiстративнi суди та окружнi адмiнiстративнi суди) вирiшують адмiнiстративнi справи як суди першої iнстанцiї, крiм випадкiв, визначених частинами другою - четвертою цiєї статтi.

     2. Апеляцiйному адмiнiстративному суду в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ, як суду першої iнстанцiї пiдсуднi справи щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi Центральної виборчої комiсiї (окрiм визначених частиною четвертою цiєї статтi), дiй кандидатiв на пост Президента України, їх довiрених осiб.

     3. Апеляцiйним адмiнiстративним судам як судам першої iнстанцiї пiдсуднi справи за позовами про примусове вiдчуження з мотивiв суспiльної необхiдностi земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi.

     Апеляцiйним адмiнiстративним судам як судам першої iнстанцiї пiдсуднi справи за позовами про примусове вiдчуження з мотивiв суспiльної необхiдностi земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, а також спори за участю суб'єктiв владних повноважень з приводу проведення аналiзу ефективностi здiйснення державно-приватного партнерства та спори, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатiв конкурсу з визначення приватного партнера та концесiйного конкурсу.

     4. Верховному Суду як суду першої iнстанцiї пiдсуднi справи щодо встановлення Центральною виборчою комiсiєю результатiв виборiв або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актiв, дiй чи бездiяльностi Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2019р. N 155-IX, вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 23. Суд апеляцiйної iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi адмiнiстративнi суди переглядають судовi рiшення мiсцевих адмiнiстративних судiв (мiсцевих загальних судiв як адмiнiстративних судiв та окружних адмiнiстративних судiв), якi знаходяться у межах їхньої територiальної юрисдикцiї, в апеляцiйному порядку як суди апеляцiйної iнстанцiї.

     2. У випадках, визначених цим Кодексом, Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку як суд апеляцiйної iнстанцiї судовi рiшення апеляцiйного адмiнiстративного суду.

     3. У випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляцiйному порядку як суд апеляцiйної iнстанцiї судовi рiшення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої iнстанцiї.

     Стаття 24. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Верховний Суд переглядає судовi рiшення мiсцевих та апеляцiйних адмiнiстративних судiв у касацiйному порядку як суд касацiйної iнстанцiї.

§ 3. Територiальна юрисдикцiя (пiдсуднiсть)

     Стаття 25. Пiдсуднiсть справ за вибором позивача

     1. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження iндивiдуальних актiв, а також дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень, якi прийнятi (вчиненi, допущенi) стосовно конкретної фiзичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирiшуються за вибором позивача адмiнiстративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку мiсцем проживання (перебування, знаходження) цiєї особи-позивача або адмiнiстративним судом за мiсцезнаходженням вiдповiдача, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     Якщо така особа не має мiсця проживання (перебування) в Українi, тодi справу вирiшує адмiнiстративний суд за мiсцезнаходженням вiдповiдача.

     2. У разi невизначеностi цим Кодексом територiальної пiдсудностi адмiнiстративної справи така справа розглядається адмiнiстративним судом за вибором позивача.

     Стаття 26. Пiдсуднiсть справ за мiсцем проживання або мiсцезнаходженням вiдповiдача

     1. Позови до фiзичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку мiсцем її проживання або перебування, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Позови до юридичних осiб пред'являються в суд за їхнiм мiсцезнаходженням згiдно з Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 27. Виключна пiдсуднiсть

     1. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження нормативно-правових актiв Кабiнету Мiнiстрiв України, мiнiстерства чи iншого центрального органу виконавчої влади, Нацiонального банку України чи iншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територiю України, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом, адмiнiстративнi справи з приводу оскарження рiшень Антимонопольного комiтету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сферi публiчних закупiвель та рiшень у сферi державної допомоги суб'єктам господарювання, адмiнiстративнi справи за позовом Антимонопольного комiтету України у сферi державної допомоги суб'єктам господарювання, адмiнiстративнi справи, вiдповiдачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адмiнiстративнi справи про оскарження актiв, дiй чи бездiяльностi органу, що здiйснює дисциплiнарне провадження щодо прокурорiв, та про анулювання реєстрацiйного свiдоцтва полiтичної партiї, про заборону (примусовий розпуск, лiквiдацiю) полiтичної партiї вирiшуються окружним адмiнiстративним судом, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.

     2. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження рiшень суб'єктiв владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю, їхнiх дiй або бездiяльностi вирiшуються адмiнiстративним судом за мiсцезнаходженням вiдповiдного контрольного пункту.

     3. Пiдсуднiсть окремих категорiй адмiнiстративних справ визначається цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     3. Пiдсуднiсть окремих категорiй адмiнiстративних справ визначається цим Кодексом.

     Стаття 28. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю iз сторiн є суд або суддя

     1. Пiдсуднiсть справи, у якiй однiєю iз сторiн є суд або суддя суду, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої iнстанцiї, постановленою без повiдомлення сторiн.

     2. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю iз сторiн є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами пiдсудностi.

     Стаття 29. Передача адмiнiстративної справи з одного адмiнiстративного суду до iншого

     1. Суд передає адмiнiстративну справу на розгляд iншого адмiнiстративного суду, якщо:

     1) до початку розгляду справи по сутi задоволено клопотання вiдповiдача, зареєстроване у встановленому законом порядку, мiсце проживання (перебування) якого ранiше не було вiдоме, про передачу справи за мiсцем його проживання (перебування);

     2) при вiдкриттi провадження у справi суд встановить, що справа належить до територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi) iншого суду;

     3) пiсля вiдкриття провадження у справi суд встановить, що справа належить до територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi) iншого суду;

     4) пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) чи в iнших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

     5) лiквiдовано або з визначених законом пiдстав припинено роботу адмiнiстративного суду, який розглядав справу;

     6) однiєю iз сторiн у справi є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;

     7) справа пiдлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу.

     2. Суд передає адмiнiстративну справу на розгляд iншому адмiнiстративному суду, що найбiльш територiально наближений до цього суду, у випадку, визначеному пунктами 4 i 6 частини першої цiєї статтi.

     3. У разi лiквiдацiї або припинення роботи адмiнiстративного суду справи, що перебували у його провадженнi, невiдкладно передаються до суду, визначеного вiдповiдним законом або рiшенням про припинення роботи адмiнiстративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбiльш територiально наближений до суду, який лiквiдовано або роботу якого припинено.

     4. У випадку, визначеному пунктом 7 частини першої цiєї статтi, справа передається до Верховного Суду.

     5. Питання про передачу адмiнiстративної справи, крiм випадкiв, визначених пунктами 4 - 6 частини першої цiєї статтi, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за iнiцiативою суду, в судовому засiданнi. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi, не перешкоджає розгляду цього питання.

     6. Питання про передачу адмiнiстративної справи, крiм випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цiєї статтi, суд вирiшує ухвалою. Ухвалу про передачу адмiнiстративної справи з одного адмiнiстративного суду до iншого може бути оскаржено.

     7. Передача справ за пiдсуднiстю у випадках, визначених пунктами 4 - 6 частини першої цiєї статтi, здiйснюється за розпорядженням голови суду.

     8. Передача адмiнiстративної справи з одного суду до iншого на пiдставi вiдповiдної ухвали, яка пiдлягає оскарженню, здiйснюється не пiзнiше наступного дня пiсля закiнчення строку на оскарження такої ухвали, а в разi подання апеляцiйної скарги - пiсля залишення її без задоволення.

     9. Передача адмiнiстративної справи з одного суду до iншого в iнших випадках здiйснюється не пiзнiше наступного дня пiсля видання вiдповiдного розпорядження голови суду або постановлення вiдповiдної ухвали, яка не пiдлягає оскарженню.

     10. Передача справи на вирiшення Верховного Суду як зразкової справи здiйснюється вiдповiдно до вимог статтi 290 цього Кодексу.

     Стаття 30. Недопустимiсть спорiв про пiдсуднiсть

     1. Спори мiж адмiнiстративними судами щодо пiдсудностi не допускаються.

     2. Адмiнiстративна справа, передана з одного адмiнiстративного суду до iншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адмiнiстративним судом, до якого вона надiслана.

     3. Справа, прийнята адмiнiстративним судом до свого провадження з додержанням правил пiдсудностi, повинна бути ним розглянута i в тому випадку, коли в процесi розгляду справи вона стала пiдсудною iншому адмiнiстративному суду.

Глава 3. Склад суду. Вiдводи

     Стаття 31. Визначення складу суду

     1. Визначення суддi, а в разi колегiального розгляду - суддi-доповiдача для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час реєстрацiї документiв, зазначених в частинi другiй статтi 18 цього Кодексу, а також в iнших випадках визначення складу суду на будь-якiй стадiї судового процесу, з урахуванням спецiалiзацiї та рiвномiрного навантаження для кожного суддi, за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку надходження справ.

     2. Справа, розгляд якої вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю суддiв в обов'язковому порядку, розглядається постiйною колегiєю суддiв вiдповiдного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач.

     3. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду.

     4. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, якi обираються зборами суддiв Касацiйного адмiнiстративного суду, зi складу кожної iз судових палат Касацiйного адмiнiстративного суду та голова Касацiйного адмiнiстративного суду.

     5. Якщо справа має розглядатися колегiєю у складi бiльше трьох суддiв, до складу такої колегiї входять суддi зi складу постiйної колегiї суддiв, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач, та суддi, додатково визначенi Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою.

     6. Якщо справа у Верховному Судi має розглядатися колегiально у складi вiдповiдної палати - головуючим на засiданнях палати є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при первiсному розподiлi справ.

     7. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливiсть колегiального розгляду такої справи i про це прийнято вiдповiдне рiшення, така справа розглядається в судi першої iнстанцiї - колегiєю суддiв, до складу якої включається суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при автоматизованому розподiлi справ, та два суддi, додатково визначених Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiсля прийняття рiшення про колегiальний розгляд справи.

     8. У випадку, передбаченому частиною сьомою цiєї статтi, суддею-доповiдачем та головуючим суддею в колегiї є суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при автоматизованому розподiлi справ.

     9. Невирiшенi судовi справи за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду, що додається до матерiалiв справи, передаються для повторного автоматизованого розподiлу справ виключно у разi, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповiдач iз складу колегiї суддiв (якщо справа розглядається колегiально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи бiльше чотирнадцяти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом.

     10. Для кожної постiйної колегiї суддiв збори суддiв вiдповiдного суду визначають резервних суддiв строком на один рiк.

     Якщо зi складу колегiї суддiв не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповiдачем у такiй справi, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, замiна такого суддi з iнiцiативи суддi-доповiдача за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою з числа резервних суддiв.

     11. Якщо замiнити суддю, що вибув, з числа резервних суддiв неможливо, його замiна здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, визначеному частиною першою цiєї статтi.

     Суддя, визначений на замiну вибулого суддi, розглядає у складi колегiї суддiв усi невирiшенi справи, якi розглядає така колегiя суддiв, та якi у зв'язку з вiдсутнiстю вибулого суддi неможливо розглянути в строки, встановленi цим Кодексом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система не застосовується для визначення суддi (складу колегiї суддiв, якщо справа розглядається колегiально) для розгляду конкретної справи виключно у разi настання обставин, якi об'єктивно унеможливили її функцiонування та тривають понад п'ять робочих днiв.

     13. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегiєю суддiв, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегiєю суддiв, за винятком випадкiв, якi унеможливлюють участь суддi у розглядi справи, та iнших випадкiв, визначених цим Кодексом.

     14. У разi змiни складу суду на стадiї пiдготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     У разi змiни складу суду на стадiї розгляду справи по сутi суд повторно розпочинає розгляд справи по сутi, крiм випадку, коли суд ухвалить рiшення про повторне проведення пiдготовчого провадження.

     15. Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється тим самим складом суду, який ухвалив рiшення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складi колегiї суддiв. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегiя суддiв для розгляду заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цiєї статтi.

     Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рiшення, що переглядається, ухвалено вiдповiдно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою.

     16. Результати автоматизованого розподiлу (повторного розподiлу) справи оформлюються протоколом.

     17. Протокол має мiстити такi вiдомостi:

     1) дата, час початку та закiнчення автоматизованого розподiлу;

     2) номер судової справи, категорiя та коефiцiєнт її складностi, iм'я (найменування) учасникiв справи;

     3) iнформацiя про визначення списку суддiв для участi (пiдстави, за яких суддi не беруть участi) в автоматизованому розподiлi; iнформацiя про визначення суддi, суддi-доповiдача;

     4) пiдстави здiйснення автоматизованого розподiлу (повторного автоматизованого розподiлу);

     5) прiзвище, iнiцiали та посада уповноваженої особи апарату суду, вiдповiдальної за здiйснення автоматизованого розподiлу судових справ.

     18. Копiя такого протоколу в електроннiй чи паперовiй формi пiдписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заiнтересованiй особi не пiзнiше наступного дня пiсля подання до суду вiдповiдної заяви.

     19. Особливостi розподiлу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 32. Здiйснення адмiнiстративного судочинства суддею одноособово

     1. Усi адмiнiстративнi справи в судi першої iнстанцiї, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом, розглядаються i вирiшуються суддею одноособово.

     Стаття 33. Здiйснення адмiнiстративного судочинства колегiєю суддiв

     1. Адмiнiстративнi справи, предметом оскарження в яких є рiшення, дiї чи бездiяльнiсть Кабiнету Мiнiстрiв України, Нацiонального банку України, окружної виборчої комiсiї (окружної комiсiї з референдуму), розглядаються i вирiшуються в адмiнiстративному судi першої iнстанцiї колегiєю у складi трьох суддiв.

     2. Будь-яку справу, що вiдноситься до юрисдикцiї суду першої iнстанцiї, залежно вiд категорiї i складностi справи, може бути розглянуто колегiально у складi трьох суддiв, крiм справ, якi розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегiального розгляду вирiшується до закiнчення пiдготовчого засiдання у справi (до початку розгляду справи, якщо пiдготовче засiдання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

     3. Перегляд судових рiшень в адмiнiстративних справах в апеляцiйному порядку здiйснюється колегiєю у складi трьох суддiв.

     4. Перегляд судових рiшень в адмiнiстративних справах у касацiйному порядку здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.

     5. Адмiнiстративнi справи, пiдсуднi апеляцiйним адмiнiстративним судам як судам першої iнстанцiї, розглядаються i вирiшуються колегiєю у складi трьох суддiв.

     6. Адмiнiстративнi справи, пiдсуднi Верховному Суду як суду першої iнстанцiї, розглядаються i вирiшуються колегiєю у складi не менше трьох суддiв.

     7. Перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами здiйснюється судом у такому самому кiлькiсному складi, в якому цi рiшення були ухваленi (одноособово або колегiально).

     8. Незалежно вiд того, у якому складi розглядалася справа, перегляд судових рiшень за виключними обставинами з пiдстав, визначених пунктами 1, 2 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв, а з пiдстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду.

     9. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рiшень судом касацiйної iнстанцiї здiйснюється судовою палатою Касацiйного адмiнiстративного суду (палатою), об'єднаною палатою Касацiйного адмiнiстративного суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

     10. Засiдання палати в судi касацiйної iнстанцiї вважається правомочним за умови присутностi на ньому бiльше половини її складу.

     11. Засiдання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше нiж двi третини її складу.

     12. Питання про розгляд справи колегiєю у складi бiльше трьох суддiв вирiшується, враховуючи категорiю i складнiсть справи, колегiєю суддiв, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статтi 31 цього Кодексу, до початку розгляду справи, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 34. Порядок вирiшення питань колегiєю суддiв

     1. Усi питання, що виникають пiд час колегiального розгляду адмiнiстративної справи, вирiшуються бiльшiстю голосiв суддiв.

     2. При прийняттi рiшення з кожного питання жоден iз суддiв не має права утримуватися вiд голосування та пiдписання судового рiшення. Головуючий у судовому засiданнi голосує останнiм.

     3. Суддя, не згодний iз судовим рiшенням за наслiдками розгляду адмiнiстративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявнiсть окремої думки повiдомляються особи, якi беруть участь у справi, без оголошення її змiсту в судовому засiданнi. Окрема думка приєднується до справи i є вiдкритою для ознайомлення.

     Стаття 35. Незмiннiсть складу суду

     1. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегiєю суддiв, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегiєю суддiв, за винятком випадкiв, якi унеможливлюють участь суддi у розглядi справи.

     2. У разi змiни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом.

     Стаття 36. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) суддi

     1. Суддя не може брати участi в розглядi адмiнiстративної справи i пiдлягає вiдводу (самовiдводу):

     1) якщо вiн брав участь у справi як свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засiдання або надавав правничу допомогу сторонi чи iншим учасникам справи в цiй чи iншiй справi;

     2) якщо вiн прямо чи опосередковано заiнтересований в результатi розгляду справи;

     3) якщо вiн є членом сiм'ї або близьким родичем (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, член сiм'ї або близький родич цих осiб) сторони або iнших учасникiв судового процесу, або осiб, якi надавали сторонi або iншим учасникам справи правничу допомогу у цiй справi, або iншого суддi, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

     4) за наявностi iнших обставин, якi викликають сумнiв у неупередженостi або об'єктивностi суддi;

     5) у разi порушення порядку визначення суддi для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

     2. Суддя пiдлягає вiдводу (самовiдводу) також за наявностi обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

     3. До складу суду не можуть входити особи, якi є членами сiм'ї, родичами мiж собою чи родичами подружжя.

     4. Незгода сторони з процесуальними рiшеннями суддi, рiшення або окрема думка суддi в iнших справах, висловлена публiчно думка суддi щодо того чи iншого юридичного питання не може бути пiдставою для вiдводу.

     Стаття 37. Недопустимiсть повторної участi суддi в розглядi адмiнiстративної справи

     1. Суддя, який брав участь у вирiшеннi адмiнiстративної справи в судi першої iнстанцiї, не може брати участi у вирiшеннi цiєї самої справи в судах апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, а також у новому її розглядi у першiй iнстанцiї пiсля скасування попереднiх рiшення, постанови або ухвали про закриття провадження в адмiнiстративнiй справi.

     2. Суддя, який брав участь у вирiшеннi адмiнiстративної справи в судi апеляцiйної iнстанцiї, не може брати участi у вирiшеннi цiєї самої справи в судах першої i касацiйної iнстанцiй, а також у новому її розглядi пiсля скасування постанови або ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї.

     3. Суддя, який брав участь у вирiшеннi адмiнiстративної справи в судi касацiйної iнстанцiї, не може брати участi у вирiшеннi цiєї самої справи в судах першої i апеляцiйної iнстанцiй, а також у новому її розглядi пiсля скасування постанови або ухвали суду касацiйної iнстанцiї.

     4. Суддя, який брав участь у врегулюваннi спору у справi за участю суддi, не може брати участi в розглядi цiєї справи по сутi або переглядi будь-якого ухваленого в нiй судового рiшення, крiм випадку, коли проведення врегулювання спору за участю суддi було iнiцiйовано суддею, але до закiнчення встановленого судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi строку сторона заперечила проти його проведення.

     5. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи, рiшення в якiй було в подальшому скасоване судом вищої iнстанцiї, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рiшення суду, винесеного за результатами нового розгляду цiєї справи.

     6. Суддя, який брав участь у вирiшеннi адмiнiстративної справи в судi першої, апеляцiйної, касацiйної iнстанцiй, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд судового рiшення за виключними обставинами у цiй адмiнiстративнiй справi. Положення цiєї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рiшення за виключними обставинами з пiдстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статтi 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

     Стаття 38. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. Секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач не можуть брати участi в адмiнiстративному процесi та пiдлягають вiдводу (самовiдводу) з пiдстав, визначених у частинi першiй статтi 36 цього Кодексу.

     2. Експерт, спецiалiст чи перекладач, крiм того, не може брати участi в адмiнiстративному процесi, якщо:

     1) вiн перебував або перебуває в службовiй або в iншiй залежностi вiд учасникiв справи;

     2) вiн проводив ревiзiю, перевiрку тощо, матерiали яких використовуються при розглядi даної справи;

     3) з'ясування обставин, якi мають значення для справи, виходить за межi сфери його спецiальних знань.

     3. Участь секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача в судовому засiданнi пiд час попереднього розгляду даної справи вiдповiдно як секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача не є пiдставою для їхнього вiдводу (самовiдводу).

     Стаття 39. Заява про вiдвiд (самовiдвiд)

     1. За наявностi пiдстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач зобов'язанi заявити самовiдвiд.

     2. За цими самими пiдставами їм може бути заявлено вiдвiд учасниками справи.

     3. Вiдвiд (самовiдвiд) повинен бути вмотивованим i заявленим протягом десяти днiв з дня отримання учасником справи ухвали про вiдкриття провадження у справi, але не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти вiдвiд (самовiдвiд) пiсля цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про пiдставу вiдводу (самовiдводу) заявнику не могло бути вiдомо до спливу вказаного строку, але не пiзнiше двох днiв з дня, коли заявник дiзнався про таку пiдставу.

     Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кiмнати, залишає заяву про вiдвiд, яка повторно подана з тих самих пiдстав, без розгляду.

     4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 3, 5 частини першої статтi 36, статтi 37 цього Кодексу, звiльняє заявника вiд обов'язку надання iнших доказiв упередженостi суддi для цiлей вiдводу.

     Стаття 40. Порядок вирiшення заявленого вiдводу та самовiдводу

     1. Питання про самовiдвiд суддi може бути вирiшено як до, так i пiсля вiдкриття провадження у справi.

     2. Питання про самовiдвiд вирiшується в нарадчiй кiмнатi ухвалою суду, що розглядає справу.

     3. Питання про вiдвiд суддi вирiшується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє вiдвiд, якщо доходить висновку про його обґрунтованiсть.

     4. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованiсть заявленого вiдводу i заява про такий вiдвiд надiйшла до суду за три робочi днi (або ранiше) до наступного засiдання, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, i визначається у порядку, встановленому частиною першою статтi 31 цього Кодексу. Такому суддi не може бути заявлений вiдвiд.

     Якщо заява про вiдвiд суддi надiйшла до суду пiзнiше нiж за три робочi днi до наступного засiдання, така заява не пiдлягає передачi на розгляд iншому суддi, а питання про вiдвiд суддi вирiшується судом, що розглядає справу.

     5. Якщо питання про вiдвiд суддi в порядку, визначеному частиною четвертою цiєї статтi, неможливо розглянути в судi, в якому розглядається справа, то справа для вирiшення питання про вiдвiд суддi передається до суду вiдповiдної iнстанцiї, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     6. Якщо на час подання заяви про вiдвiд суддi у судi здiйснюють правосуддя менше трьох суддiв, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється в нарадчiй кiмнатi суддею, який розглядає справу чи вчиняє iншу процесуальну дiю, про що виноситься ухвала. У такому разi положення частин четвертої та п'ятої цiєї статтi не застосовуються.

     7. Питання про вiдвiд суддi Великої Палати не пiдлягає передачi на розгляд iншому суддi та розглядається Великою Палатою.

     8. Суддя, якому передано на вирiшення заяву про вiдвiд, вирiшує питання про вiдвiд в порядку письмового провадження. За iнiцiативою суду питання про вiдвiд може вирiшуватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неявка учасникiв справи у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд.

     9. Питання про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача вирiшується складом суду, що розглядає справу.

     10. Суд, який розглядає заяву про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача, заслуховує особу, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасникiв справи.

     11. Питання про вiдвiд вирiшується невiдкладно. Вирiшення питання про вiдвiд суддею, який не входить до складу суду, здiйснюється протягом двох робочих днiв, але не пiзнiше призначеного засiдання по справi. У разi розгляду заяви про вiдвiд суддею iншого суду - не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви про вiдвiд. Вiдвiд, який надiйшов поза межами судового засiдання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

     12. За результатами вирiшення заяви про вiдвiд суд постановляє ухвалу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 41. Наслiдки вiдводу (самовiдводу) суддi

     1. У разi задоволення вiдводу (самовiдводу) суддi, який розглядає справу одноособово, адмiнiстративна справа розглядається в тому самому адмiнiстративному судi iншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статтi 31 цього Кодексу.

     2. У разi задоволення вiдводу (самовiдводу) одному iз суддiв або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегiєю суддiв, адмiнiстративна справа розглядається в тому самому адмiнiстративному судi тим самим кiлькiсним складом колегiї суддiв без участi вiдведеного суддi або iншим складом суддiв, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статтi 31 цього Кодексу.

     3. Якщо пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) неможливо утворити новий склад суду, за розпорядженням голови суду справа передається до iншого адмiнiстративного суду в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Глава 4. Учасники судового процесу

§ 1. Учасники справи

     Стаття 42. Склад учасникiв справи

     1. Учасниками справи є сторони, третi особи.

     2. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     Стаття 43. Адмiнiстративна процесуальна правосуб'єктнiсть

     1. Здатнiсть мати процесуальнi права та обов'язки в адмiнiстративному судочинствi (адмiнiстративна процесуальна правоздатнiсть) визнається за громадянами України, iноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, iншими державними органами, органами влади Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими i службовими особами, пiдприємствами, установами, органiзацiями (юридичними особами).

     2. Здатнiсть особисто здiйснювати свої адмiнiстративнi процесуальнi права та обов'язки, у тому числi доручати ведення справи представниковi (адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть), належить фiзичним особам, якi досягли повнолiття i не визнанi судом недiєздатними, а також фiзичним особам до досягнення цього вiку у спорах з приводу публiчно-правових вiдносин, у яких вони вiдповiдно до законодавства можуть самостiйно брати участь.

     3. Здатнiсть особисто здiйснювати свої адмiнiстративнi процесуальнi права та обов'язки, у тому числi доручати ведення справи представниковi (адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть), належить органам державної влади, iншим державним органам, органам влади Автономної Республiки Крим, органам мiсцевого самоврядування, їх посадовим i службовим особам, пiдприємствам, установам, органiзацiям (юридичним особам).

     Стаття 44. Права та обов'язки учасникiв справи

     1. Учасники справи мають рiвнi процесуальнi права та обов'язки.

     2. Учасники справи зобов'язанi добросовiсно користуватися належними їм процесуальними правами i неухильно виконувати процесуальнi обов'язки.

     3. Учасники справи мають право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, копiї, одержувати копiї судових рiшень;

     2) подавати докази; брати участь у судових засiданнях, якщо iнше не визначено законом; брати участь у дослiдженнi доказiв; ставити питання iншим учасникам справи, а також свiдкам, експертам, спецiалiстам;

     3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, мiркування щодо питань, якi виникають пiд час судового розгляду, i заперечення проти заяв, клопотань, доводiв i мiркувань iнших осiб;

     4) ознайомлюватися з протоколом судового засiдання, записом фiксування судового засiдання технiчними засобами, робити з них копiї, подавати письмовi зауваження з приводу їх неправильностi чи неповноти;

     5) оскаржувати судовi рiшення у визначених законом випадках;

     6) користуватися iншими визначеними законом процесуальними правами.

     4. Учасники справи можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в судi засвiдченi копiї документiв i витяги з них.

     5. Учасники справи зобов'язанi:

     1) виявляти повагу до суду та до iнших учасникiв судового процесу;

     2) сприяти своєчасному, всебiчному, повному та об'єктивному встановленню всiх обставин справи;

     3) з'являтися в судове засiдання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

     4) подавати наявнi у них докази в порядку та строки, встановленi законом або судом, не приховувати докази;

     5) надавати суду повнi i достовiрнi пояснення з питань, якi ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засiданнi;

     6) виконувати процесуальнi дiї у встановленi законом або судом строки;

     7) виконувати iншi процесуальнi обов'язки, визначенi законом або судом.

     6. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи виннi особи несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     7. Документи (в тому числi процесуальнi документи, письмовi та електроннi докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальнi дiї вчинятися учасниками справи в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом.

     8. Процесуальнi документи в електроннiй формi мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення форм процесуальних документiв вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. Учасник справи звiльняється вiд обов'язку надсилати iншим учасникам справи або подавати до суду копiї документiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, якщо вiн подає документи до суду в електроннiй формi. У такому разi копiї вiдповiдних документiв iншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документiв є надмiрним, суд направляє учасникам справи тiльки копiї процесуальних документiв та повiдомлення про можливiсть ознайомитися з iншими матерiалами в примiщеннi суду або через Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     10. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в електроннiй формi, такi документи скрiплюються електронним цифровим пiдписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в паперовiй формi, такi документи скрiплюються власноручним пiдписом учасника справи (його представника).

     11. Якщо позов, апеляцiйна, касацiйна скарга поданi до суду в електроннiй формi, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по сутi справи, клопотання та письмовi докази виключно в електроннiй формi, крiм випадкiв, коли судом буде надано дозвiл на їх подання в паперовiй формi.

     Стаття 45. Неприпустимiсть зловживання процесуальними правами

     1. Учасники судового процесу та їхнi представники повиннi добросовiсно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

     2. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дiї, що суперечать завданню адмiнiстративного судочинства, зокрема:

     1) подання скарги на судове рiшення, яке не пiдлягає оскарженню, не є чинним або дiя якого закiнчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирiшення питання, яке вже вирiшено судом, за вiдсутностi iнших пiдстав або нових обставин, заявлення завiдомо безпiдставного вiдводу або вчинення iнших аналогiчних дiй, якi спрямованi на безпiдставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рiшення;

     2) подання декiлькох позовiв до одного й того самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав, або подання декiлькох позовiв з аналогiчним предметом i з аналогiчних пiдстав, або вчинення iнших дiй, метою яких є манiпуляцiя автоматизованим розподiлом справ мiж суддями;

     3) подання завiдомо безпiдставного позову, позову за вiдсутностi предмета спору або у спорi, який має очевидно штучний характер;

     4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою змiни пiдсудностi справи, або завiдомо безпiдставне залучення особи як вiдповiдача (спiввiдповiдача) з тiєю самою метою;

     5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третiх осiб, умисне неповiдомлення про осiб, якi мають бути залученi до участi у справi.

     3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

     4. Суд зобов'язаний вживати заходiв для запобiгання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначенi цим Кодексом.

     Стаття 46. Сторони

     1. Сторонами в адмiнiстративному процесi є позивач та вiдповiдач.

     2. Позивачем в адмiнiстративнiй справi можуть бути громадяни України, iноземцi чи особи без громадянства, пiдприємства, установи, органiзацiї (юридичнi особи), суб'єкти владних повноважень.

     3. Позивачем в адмiнiстративнiй справi щодо спорiв, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатiв конкурсу з визначення приватного партнера та концесiйного конкурсу можуть бути лише претенденти та/або учасники такого конкурсу.

     4. Вiдповiдачем в адмiнiстративнiй справi є суб'єкт владних повноважень, якщо iнше не встановлено цим Кодексом.

     5. Громадяни України, iноземцi чи особи без громадянства, громадськi об'єднання, юридичнi особи, якi не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути вiдповiдачами лише за адмiнiстративним позовом суб'єкта владних повноважень:

     1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видiв або всiєї дiяльностi громадського об'єднання;

     2) про примусовий розпуск (лiквiдацiю) громадського об'єднання;

     3) про затримання iноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межi територiї України;

     4) про встановлення обмежень щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань (збори, мiтинги, походи, демонстрацiї тощо);

     5) в iнших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2019р. N 155-IX)

     Стаття 47. Процесуальнi права та обов'язки сторiн

     1. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якiй стадiї судового процесу вiдмовитися вiд позову. Позивач має право змiнити предмет або пiдстави позову, збiльшити або зменшити розмiр позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закiнчення пiдготовчого засiдання або не пiзнiше нiж за п'ять днiв до першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

     2. У разi направлення справи на новий розгляд до суду першої iнстанцiї змiна предмета, пiдстав позову не допускаються, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     3. Змiна предмета або пiдстав позову при новому розглядi справи допускається в строки, встановленi частиною першою цiєї статтi, лише у випадку, якщо це необхiдно для захисту прав позивача у зв'язку iз змiною фактичних обставин справи, що сталася пiсля закiнчення пiдготовчого засiдання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засiдання при первiсному розглядi справи.

     4. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 44 цього Кодексу, вiдповiдач має право визнати позов повнiстю або частково, подати вiдзив на позовну заяву.

     5. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якiй стадiї судового процесу, що є пiдставою для закриття провадження в адмiнiстративнiй справi.

     6. Суд не приймає вiдмови позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем i не визнає умов примирення сторiн, якщо цi дiї суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи iнтереси.

     7. У разi подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цiєї статтi, до суду подаються докази направлення копiї такої заяви та доданих до неї документiв iншим учасникам справи. У разi неподання таких доказiв суд не приймає до розгляду та повертає заявнику вiдповiдну заяву, про що зазначає у судовому рiшеннi.

     8. Вiдповiдач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрiчний позов вiдповiдно до положень статтi 177 цього Кодексу.

     Стаття 48. Замiна неналежної сторони

     1. Суд першої iнстанцiї, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якiй належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якiй належить право вимоги, допустити замiну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою змiни пiдсудностi адмiнiстративної справи.

     2. Якщо позивач не згоден на його замiну iншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, про що суд повiдомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його замiну iншою особою, але така особа не згодна на участь у справi, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

     3. Якщо позов подано не до тiєї особи, яка повинна вiдповiдати за позовом, суд до ухвалення рiшення у справi за згодою позивача замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем, не закриваючи провадження у справi, якщо це не потягне за собою змiни пiдсудностi адмiнiстративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рiшення у справi залучити до участi у нiй спiввiдповiдача.

     4. Якщо позивач не згоден на замiну вiдповiдача iншою особою, суд може залучити цю особу як другого вiдповiдача. У разi вiдмови у задоволеннi позову до такого вiдповiдача понесенi позивачем витрати вiдносяться на рахунок держави.

     5. Пiд час вирiшення питання про залучення спiввiдповiдача чи замiну належного вiдповiдача суд враховує, зокрема, чи знав або чи мiг знати позивач до подання позову у справi про пiдставу для залучення такого спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача.

     6. Пiсля замiни сторони, залучення другого вiдповiдача розгляд адмiнiстративної справи починається спочатку.

     7. Замiна позивача допускається до початку судового розгляду справи по сутi. Замiна вiдповiдача допускається до ухвалення рiшення судом першої iнстанцiї.

     8. Вiдповiдач, який не є суб'єктом владних повноважень, замiнений iншим вiдповiдачем, має право заявити вимогу про компенсацiю судових витрат, здiйснених ним внаслiдок необґрунтованих дiй позивача. Питання про розподiл судових витрат вирiшується в ухвалi про замiну неналежного вiдповiдача.

     Стаття 49. Третi особи

     1. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закiнчення пiдготовчого провадження або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред'явивши позов до однiєї або декiлькох сторiн. Задоволення позову таких осiб має повнiстю або частково виключати задоволення вимог позивача до вiдповiдача. У разi вступу третiх осiб, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, розгляд адмiнiстративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.

     2. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на сторонi позивача або вiдповiдача до закiнчення пiдготовчого засiдання або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разi коли рiшення у справi може вплинути на їхнi права, свободи, iнтереси або обов'язки. Вони можуть бути залученi до участi у справi також за клопотанням учасникiв справи. Якщо адмiнiстративний суд при вирiшеннi питання про вiдкриття провадження у справi або при пiдготовцi справи до судового розгляду встановить, що судове рiшення може вплинути на права та обов'язки осiб, якi не є стороною у справi, суд залучає таких осiб до участi в справi як третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору. Вступ третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, не має наслiдком розгляд адмiнiстративної справи спочатку.

     3. Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї може бути залучене як третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, на сторонi позивача у справах щодо застосування керiвником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, скорочення заробiтної плати тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або членом його сiм'ї про порушення вимог Закону України "Про запобiгання корупцiї" iншою особою.

     4. У заявах про залучення третiх осiб i у заявах третiх осiб про вступ у справу на сторонi позивача або вiдповiдача зазначається, на яких пiдставах третiх осiб належить залучити до участi у справi.

     5. Про залучення третiх осiб до участi у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає, на якi права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рiшення суду у справi. Ухвала за наслiдками розгляду питання про вступ у справу третiх осiб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляцiйної чи касацiйної скарги на рiшення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

     Стаття 50. Наслiдки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Якщо в результатi ухвалення судового рiшення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповiстити цю особу про вiдкриття провадження у справi i подати до суду заяву про залучення її до участi у справi як третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору. До такої заяви повиннi бути доданi докази про направлення її копiї особi, про залучення якої як третьої особи подана заява.

     2. У разi розгляду справи без повiдомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановленi судовим рiшенням, не мають юридичних наслiдкiв при розглядi позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цiй справi, до цiєї третьої особи або позову, пред'явленого цiєю третьою особою до такої сторони.

     Стаття 51. Права та обов'язки третiх осiб

     1. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 44 цього Кодексу, третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, мають права позивача.

     2. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, мають права та обов'язки, визначенi у статтi 44 цього Кодексу.

     Стаття 52. Процесуальне правонаступництво

     1. У разi вибуття або замiни сторони чи третьої особи у вiдносинах, щодо яких виник спiр, суд допускає на будь-якiй стадiї судового процесу замiну вiдповiдної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усi дiї, вчиненi в адмiнiстративному процесi до вступу правонаступника, обов'язковi для нього в такiй самiй мiрi, у якiй вони були б обов'язковi для особи, яку вiн замiнив.

     Стаття 53. Участь у судовому процесi органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування, фiзичнi та юридичнi особи можуть звертатися до адмiнiстративного суду iз позовними заявами в iнтересах iнших осiб i брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування повиннi надати адмiнiстративному суду документи та iншi докази, якi пiдтверджують наявнiсть визначених законом пiдстав для звернення до суду в iнтересах iнших осiб.

     2. З метою захисту прав i свобод людини i громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до адмiнiстративного суду з позовом, брати участь у розглядi справ за його позовом (заявою), а також на будь-якiй стадiї розгляду вступати у справу, провадження в якiй вiдкрито за позовами (заявами) iнших осiб, подавати апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, у тому числi у справi, провадження в якiй вiдкрито за позовом (заявою) iншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати адмiнiстративному суду неможливiсть особи самостiйно здiйснювати захист своїх iнтересiв. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслiдком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

     3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розглядi справ за його позовами, вступає за своєю iнiцiативою у справу, провадження у якiй вiдкрито за позовом iншої особи, до початку розгляду справи по сутi, подає апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами.

     4. Прокурор, який звертається до суду в iнтересах держави, в позовнiй чи iншiй заявi, скарзi обґрунтовує, в чому полягає порушення iнтересiв держави, необхiднiсть їх захисту, визначенi законом пiдстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах. Невиконання цих вимог має наслiдком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

     5. У разi вiдкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в iнтересах держави в особi органу, уповноваженого здiйснювати функцiї держави у спiрних правовiдносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разi вiдсутностi такого органу або вiдсутностi у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовнiй заявi i в такому разi прокурор набуває статусу позивача.

     6. З метою захисту прав викривача, встановлених Законом України "Про запобiгання корупцiї", Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї за зверненням викривача може звертатися до суду з позовом (заявою) в iнтересах викривача, брати участь у розглядi справ за такими позовами (заявами), а також на будь-якiй стадiї розгляду вступати у справу, провадження в якiй вiдкрито за позовами (заявами) викривачiв, подавати апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими чи виключними обставинами, у тому числi у справi, провадження в якiй вiдкрито за позовом (заявою) викривача.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.03.2020р. N 524-IX)

     Стаття 54. Процесуальнi права органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. Органи та особи, якi визначенi у статтi 53 цього Кодексу i звертаються до адмiнiстративного суду в iнтересах iнших осiб, мають процесуальнi права й обов'язки особи, в iнтересах якої вони дiють, за винятком права закiнчувати справу примиренням.

     2. Вiдмова органiв та осiб, визначених у статтi 53 цього Кодексу, вiд позову або змiна позовних вимог не позбавляє особу, в iнтересах якої подано позовну заяву, права вимагати вiд суду розгляду справи, вирiшення позову в попередньому обсязi.

     3. Якщо фiзична особа, яка має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть i в iнтересах якої подано позовну заяву, не пiдтримує заявленi позовнi вимоги, суд залишає позовну заяву без розгляду.

     4. Вiдмова органу, уповноваженого здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах, вiд позову, поданого прокурором в iнтересах держави, не позбавляє прокурора права пiдтримувати позов i вимагати вирiшення спору по сутi.

     5. Органи та особи, визначенi у статтi 53 цього Кодексу, якi не брали участi у справi, з метою вирiшення питання про наявнiсть пiдстав для подання апеляцiйної чи касацiйної скарги, заяви про перегляд рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, вступу в розгляд справи за позовом (заявою) iншої особи мають право ознайомлюватися з матерiалами справи в адмiнiстративному судi та робити їх копiї.

     Прокурор користується таким самим правом з метою вирiшення питання про вступ у справу за позовом (заявою) iншої особи.

§ 2. Представники

     Стаття 55. Участь у справi представника

     1. Сторона, третя особа в адмiнiстративнiй справi, а також особа, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, може брати участь у судовому процесi особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

     2. Особиста участь у справi особи не позбавляє її права мати в цiй справi представника.

     3. Юридична особа незалежно вiд порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справi через свого керiвника, члена виконавчого органу, iншу особу, уповноважену дiяти вiд її (його) iменi вiдповiдно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.

     4. Держава, Автономна Республiка Крим, територiальна громада беруть участь у справi через вiдповiдний орган державної влади, орган влади Автономної Республiки Крим, орган мiсцевого самоврядування вiдповiдно до його компетенцiї, вiд iменi якого дiє його керiвник, iнша уповноважена особа вiдповiдно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим, органу мiсцевого самоврядування), або через представника.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.12.2019р. N 390-IX)

     Стаття 56. Законнi представники

     1. Права, свободи та iнтереси малолiтнiх та неповнолiтнiх осiб, якi не досягли вiку, з якого настає адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть, а також недiєздатних фiзичних осiб захищають у судi їхнi законнi представники - батьки, усиновлювачi, опiкуни чи iншi особи, визначенi законом.

     2. Права, свободи та iнтереси неповнолiтнiх осiб, якi досягли вiку, з якого настає адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть, непрацездатних фiзичних осiб i фiзичних осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть захищати в судi їхнi законнi представники - батьки, усиновлювачi, пiклувальники чи iншi особи, визначенi законом. Суд може залучити до участi у таких справах вiдповiдно неповнолiтнiх осiб, непрацездатних фiзичних осiб i фiзичних осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена.

     3. Суд з метою захисту прав, свобод та iнтересiв неповнолiтнiх осiб, якi досягли вiку, з якого настає адмiнiстративна процесуальна дiєздатнiсть, непрацездатних фiзичних осiб i фiзичних осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, та якi беруть участь у справi, може залучити до участi у справi їхнiх законних представникiв.

     4. У разi вiдсутностi представника у сторони чи третьої особи, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, а також у разi, якщо законний представник цих осiб не має права вести справу в судi з пiдстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справi та iнiцiює перед органами опiки i пiклування чи iншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи замiну законного представника.

     5. Законний представник самостiйно здiйснює процесуальнi права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку вiн представляє, дiючи в її iнтересах.

     6. Законнi представники можуть доручати ведення справи в судi iншим особам, якi вiдповiдно до закону мають право здiйснювати представництво в судi.

     7. Якщо дiї законного представника суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє, суд може залучити до участi у справi вiдповiдний орган чи особу, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     Стаття 57. Особи, якi можуть бути представниками

     1. Представником у судi може бути адвокат або законний представник.

     2. У справах незначної складностi та в iнших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фiзична особа, яка вiдповiдно до частини другої статтi 43 цього Кодексу має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть.

     3. Органи або iншi особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб або осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена, представляють у судi їх посадовi особи, крiм випадкiв, коли такi органи та особи є стороною чи третьою особою у справi.

     4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником або декiлькох позивачiв, або декiлькох вiдповiдачiв, або декiлькох третiх осiб на однiй сторонi, за умови вiдсутностi конфлiкту iнтересiв мiж ними.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 58. Особи, якi не можуть бути представниками

     1. Не може бути представником в судi особа, яка бере участь у справi як секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач та свiдок, або є помiчником суддi, що розглядає справу.

     2. Особа не може бути представником, якщо вона у цiй справi представляє або представляла iншу особу, iнтереси якої у цiй справi суперечать iнтересам її довiрителя.

     3. Суддi, прокурори, слiдчi, працiвники пiдроздiлiв, що здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, не можуть бути представниками в судi, крiм випадкiв, коли вони дiють вiд iменi вiдповiдних органiв, що є стороною або третьою особою у справi, чи як законнi представники сторони чи третьої особи.

     Стаття 59. Документи, що пiдтверджують повноваження представникiв

     1. Повноваження представникiв сторiн та iнших учасникiв справи мають бути пiдтвердженi такими документами:

     1) довiренiстю фiзичної або юридичної особи;

     2) свiдоцтвом про народження дитини або рiшенням про призначення опiкуном, пiклувальником чи охоронцем спадкового майна.

     2. Довiренiсть фiзичної особи повинна бути посвiдчена нотарiально або, у визначених законом випадках, iншою особою.

     У разi задоволення заявленого клопотання щодо посвiдчення довiреностi фiзичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кiмнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засiдання до протоколу судового засiдання, а сама довiренiсть або засвiдчена пiдписом суддi копiя з неї приєднується до справи.

     Довiренiсть фiзичної особи, за зверненням якої прийнято рiшення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвiдчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рiшення.

     3. Довiренiсть вiд iменi юридичної особи видається за пiдписом (електронним цифровим пiдписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

     4. Повноваження адвоката як представника пiдтверджуються довiренiстю або ордером, виданим вiдповiдно до Закону України "Про адвокатуру i адвокатську дiяльнiсть".

     5. Вiдповiднiсть копiї документа, що пiдтверджує повноваження представника, оригiналу може бути засвiдчена пiдписом суддi.

     6. Оригiнали документiв, зазначених у цiй статтi, копiї з них, засвiдченi суддею, або копiї з них, засвiдченi у визначеному законом порядку, приєднуються до матерiалiв справи.

     7. У разi подання представником заяви по сутi справи в електроннiй формi вiн може додати до неї довiренiсть або ордер в електроннiй формi, пiдписанi електронним цифровим пiдписом вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     8. У разi подання представником до суду заяви, скарги, клопотання вiн додає довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує його повноваження, якщо в справi немає пiдтвердження такого повноваження на момент подання вiдповiдної заяви, скарги, клопотання.

     9. Довiреностi або iншi документи, якi пiдтверджують повноваження представника i були посвiдченi в iнших державах, повиннi бути легалiзованi в установленому законодавством порядку, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 60. Повноваження представника в судi

     1. Представник, який має повноваження на ведення справи в судi, здiйснює вiд iменi особи, яку вiн представляє, її процесуальнi права та обов'язки.

     2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дiї мають бути застереженi у виданiй йому довiреностi або ордерi.

     3. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довiренiстю має бути повiдомлено суду шляхом подання письмової заяви.

     4. У разi припинення повноважень представника на здiйснення представництва особи у справi вiн не може бути у цiй самiй справi представником iншої сторони, третьої особи на iншiй сторонi або третьої особи iз самостiйними вимогами на предмет спору.

     5. Пiдстави i порядок припинення представництва за довiренiстю, скасування довiреностi та вiдмови представника вiд наданих йому повноважень визначаються Цивiльним кодексом України.

§ 3. Iншi учасники судового процесу

     Стаття 61. Особи, якi є iншими учасниками судового процесу

     1. Учасниками судового процесу, крiм учасникiв справи та їх представникiв, є помiчник суддi, секретар судового засiдання, судовий розпорядник, свiдок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спецiалiст.

     Стаття 62. Помiчник суддi

     1. Помiчник суддi забезпечує пiдготовку та органiзацiйне забезпечення судового процесу.

     2. Помiчник суддi:

     1) бере участь в оформленнi судових справ, за дорученням суддi готує проекти запитiв, листiв, iнших матерiалiв, пов'язаних iз розглядом конкретної справи, виконавчих документiв;

     2) здiйснює оформлення копiй судових рiшень для направлення сторонам у справi та iншим учасникам справи вiдповiдно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчаснiсть надсилання копiй судових рiшень;

     3) виконує iншi доручення суддi, що стосуються органiзацiї розгляду судових справ.

     3. Помiчник суддi за дорученням суддi (головуючого у судовiй колегiї) може за вiдсутностi секретаря судового засiдання здiйснювати його повноваження. Пiд час здiйснення таких повноважень помiчнику суддi може бути заявлено вiдвiд з пiдстав, визначених цим Кодексом для вiдводу секретаря судового засiдання.

     Стаття 63. Секретар судового засiдання

     1. Секретар судового засiдання:

     1) здiйснює судовi виклики i повiдомлення;

     2) перевiряє, хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу бере участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, i доповiдає про це головуючому;

     3) забезпечує контроль за повним фiксуванням судового засiдання технiчними засобами i проведення судового засiдання в режимi вiдеоконференцiї;

     4) забезпечує ведення протоколу судового засiдання;

     5) забезпечує оформлення матерiалiв адмiнiстративної справи;

     6) виконує iншi доручення головуючого у справi.

     Стаття 64. Судовий розпорядник

     1. До участi в адмiнiстративному процесi головуючим у судовому засiданнi може залучатися судовий розпорядник.

     2. Судовий розпорядник:

     1) забезпечує належний стан зали судового засiдання i запрошує до неї учасникiв судового процесу;

     2) оголошує про вхiд суду до зали судового засiдання i вихiд суду iз неї;

     3) слiдкує за дотриманням порядку особами, присутнiми у залi судового засiдання;

     4) приймає вiд присутнiх у залi учасникiв судового процесу та передає документи i матерiали суду пiд час судового засiдання;

     5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;

     6) запрошує до зали судового засiдання свiдкiв та виконує розпорядження головуючого про приведення їх до присяги;

     7) виконує iншi розпорядження головуючого, пов'язанi iз забезпеченням умов, необхiдних для розгляду адмiнiстративної справи.

     3. Вимоги судового розпорядника, пов'язанi iз виконанням обов'язкiв, встановлених цiєю статтею, є обов'язковими для учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв та iнших осiб, присутнiх у залi судового засiдання.

     4. У разi вiдсутностi в судовому засiданнi розпорядника його функцiї виконує секретар судового засiдання.

     Стаття 65. Свiдок

     1. Як свiдок в адмiнiстративнiй справi судом може бути викликана будь-яка особа, якiй вiдомi обставини, що належить з'ясувати у справi.

     2. Свiдок викликається в судове засiдання з iнiцiативи суду або учасникiв справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свiдка, повинен зазначити його iм'я, мiсце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких вiн може дати показання.

     3. Свiдок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом i дати правдивi показання про вiдомi йому обставини. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи свiдок може брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї. Суд може дозволити свiдку брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї незалежно вiд заперечень учасникiв справи, якщо свiдок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вiк, iнвалiднiсть або з iнших поважних причин.

     4. У разi неможливостi прибуття до суду та участi у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї за викликом суду свiдок зобов'язаний завчасно повiдомити про це суд.

     5. Свiдок має право давати показання рiдною мовою або мовою, якою вiн володiє, користуватися письмовими записами, вiдмовитися вiд давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацiю витрат, пов'язаних iз викликом до суду.

     Стаття 66. Особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки

     1. Не можуть бути допитанi як свiдки:

     1) недiєздатнi фiзичнi особи, а також особи, якi перебувають на облiку чи на лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi i не здатнi через свої фiзичнi або психiчнi вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

     2) особи, якi за законом зобов'язанi зберiгати в таємницi вiдомостi, що були довiренi їм у зв'язку з наданням професiйної правничої допомоги або послуг посередництва (медiацiї) пiд час проведення позасудового врегулювання спору, - про такi вiдомостi;

     3) священнослужителi - про вiдомостi, одержанi ними на сповiдi вiруючих;

     4) суддi та присяжнi - про обставини обговорення в нарадчiй кiмнатi питань, що виникли пiд час ухвалення судового рiшення, або про iнформацiю, яка стала вiдома суддi пiд час врегулювання спору за його участю;

     5) iншi особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки згiдно iз законом чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

     2. Особи, якi мають дипломатичний iмунiтет, не можуть бути допитанi як свiдки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

     Стаття 67. Вiдмова свiдка вiд давання показань на вимогу суду

     1. Свiдок, який з'явився на вимогу суду, не має права вiдмовитися вiд давання показань, крiм показань щодо себе, членiв сiм'ї чи близьких родичiв (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, особа, над якою встановлено опiку чи пiклування, член сiм'ї або близький родич цих осiб), якi можуть тягнути юридичну вiдповiдальнiсть для нього або таких членiв сiм'ї чи близьких родичiв.

     2. Свiдок, який з'явився на вимогу суду, та вiдмовляється давати показання, зобов'язаний повiдомити причини вiдмови.

     Стаття 68. Експерт

     1. Експертом може бути особа, яка володiє спецiальними знаннями, необхiдними для з'ясування вiдповiдних обставин справи.

     2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

     3. Експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставленi йому питання.

     4. Експерт зобов'язаний з'явитися до суду за викликом суду та роз'яснити свiй висновок i вiдповiсти на питання суду та учасникiв справи. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи iншiй особi.

     6. Експерт має право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи;

     2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матерiалiв i зразкiв, якщо експертиза призначена судом;

     3) викладати у висновку експерта виявленi в ходi проведення експертизи факти, якi мають значення для справи i з приводу яких йому не були поставленi питання;

     4) бути присутнiм пiд час вчинення процесуальних дiй, що стосуються предмета i об'єктiв дослiдження;

     5) для цiлей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасникiв справи та свiдкiв;

     6) користуватися iншими правами, що наданi Законом України "Про судову експертизу".

     7. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних iз проведенням експертизи i викликом до суду.

     8. Призначений судом експерт може вiдмовитися вiд надання висновку, якщо наданих на його запит матерiалiв недостатньо для виконання покладених на нього обов'язкiв. Заява про вiдмову повинна бути вмотивованою.

     Стаття 69. Експерт з питань права

     1. Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступiнь та є визнаним фахiвцем у галузi права. Рiшення про допуск до участi в справi експерта з питань права та долучення його висновку до матерiалiв справи ухвалюється судом.

     2. Експерт з питань права зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати роз'яснення. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт з питань права може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     3. Експерт з питань права має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями, а також право на оплату послуг та компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 70. Спецiалiст

     1. Спецiалiстом є особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками, необхiдними для застосування технiчних засобiв, i призначена судом для надання консультацiй та технiчної допомоги пiд час вчинення процесуальних дiй, пов'язаних iз застосуванням таких технiчних засобiв (фотографування, складання схем, планiв, креслень, вiдбору зразкiв для проведення експертизи тощо).

     2. Допомога та консультацiї спецiалiста не замiнюють висновок експерта.

     3. Спецiалiст зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати консультацiї та роз'яснення, у разi потреби надавати суду iншу технiчну допомогу. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи спецiалiст може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     4. Спецiалiст має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характернi обставини чи особливостi доказiв, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних iз викликом до суду.

     Стаття 71. Перекладач

     1. Перекладачем є особа, яка вiльно володiє мовою, якою здiйснюється адмiнiстративне судочинство, та iншою мовою, знання якої необхiдне для усного або письмового перекладу з однiєї мови на iншу, а також особа, яка володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими.

     2. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з iнiцiативи суду.

     Участь перекладача, який володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими, є обов'язковою при розглядi справи, одним iз учасникiв якої є особа з порушенням слуху. Квалiфiкацiя такого перекладача пiдтверджується вiдповiдним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

     3. Перекладач має право вiдмовитися вiд участi в адмiнiстративному судочинствi, якщо вiн не володiє мовою в обсязi, необхiдному для перекладу, право ставити питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних iз викликом до суду.

     4. Перекладач зобов'язаний з'являтися до суду за його викликом, здiйснювати повний i правильний переклад, посвiдчувати правильнiсть перекладу своїм пiдписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладi на їх рiдну мову або мову, якою вони володiють. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи перекладач може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

Глава 5. Докази та доказування

§ 1. Основнi положення про докази

     Стаття 72. Поняття доказiв

     1. Доказами в адмiнiстративному судочинствi є будь-якi данi, на пiдставi яких суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин (фактiв), що обґрунтовують вимоги i заперечення учасникiв справи, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи.

     2. Цi данi встановлюються такими засобами:

     1) письмовими, речовими i електронними доказами;

     2) висновками експертiв;

     3) показаннями свiдкiв.

     Особливостi визначення шкоди, заподiяної протиправними (незаконними) iндивiдуальними актами та/або рiшеннями, зазначеними у частинi першiй статтi 266¹ цього Кодексу, встановлюються Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2020р. N 590-IX)

     Стаття 73. Належнiсть доказiв

     1. Належними є докази, якi мiстять iнформацiю щодо предмета доказування.

     2. Предметом доказування є обставини, якi пiдтверджують заявленi вимоги чи заперечення або мають iнше значення для розгляду справи i пiдлягають встановленню при ухваленнi судового рiшення.

     3. Сторони мають право обґрунтовувати належнiсть конкретного доказу для пiдтвердження їхнiх вимог або заперечень.

     4. Суд не бере до розгляду докази, якi не стосуються предмета доказування.

     Стаття 74. Допустимiсть доказiв

     1. Суд не бере до уваги докази, якi одержанi з порушенням порядку, встановленого законом.

     2. Обставини справи, якi за законом мають бути пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися iншими засобами доказування.

     Стаття 75. Достовiрнiсть доказiв

     1. Достовiрними є докази, на пiдставi яких можна встановити дiйснi обставини справи.

     Стаття 76. Достатнiсть доказiв

     1. Достатнiми є докази, якi у своїй сукупностi дають змогу дiйти висновку про наявнiсть або вiдсутнiсть обставин справи, якi входять до предмета доказування.

     2. Питання про достатнiсть доказiв для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирiшує вiдповiдно до свого внутрiшнього переконання.

     Стаття 77. Обов'язок доказування

     1. Кожна сторона повинна довести тi обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крiм випадкiв, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

     2. В адмiнiстративних справах про протиправнiсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомiрностi свого рiшення, дiї чи бездiяльностi покладається на вiдповiдача.

     У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, якi не були покладенi в основу оскаржуваного рiшення, за винятком випадкiв, коли вiн доведе, що ним було вжито всiх можливих заходiв для їх отримання до прийняття оскаржуваного рiшення, але вони не були отриманi з незалежних вiд нього причин.

     У справах щодо застосування суб'єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, зменшення розмiру заробiтної плати тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або його близькими особами про можливi факти корупцiйних або пов'язаних з корупцiєю правопорушень, iнших порушень Закону України "Про запобiгання корупцiї" iншою особою обов'язок доказування, що прийнятi рiшення, вчиненi дiї є правомiрними i не були мотивованi дiями позивача чи його близьких осiб щодо здiйснення цього повiдомлення, покладається на вiдповiдача.

     3. В адмiнiстративних справах, визначених частиною першою статтi 266¹ цього Кодексу, обов'язок доказування шкоди, заподiяної протиправними (незаконними) iндивiдуальними актами Нацiонального банку України, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Мiнiстерства фiнансiв України, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, рiшеннями Кабiнету Мiнiстрiв України, покладається на позивача.

     4. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної iнiцiативи, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     5. Суд не може витребовувати докази у позивача в адмiнiстративних справах про протиправнiсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, окрiм доказiв на пiдтвердження обставин, за яких, на думку позивача, вiдбулося порушення його прав, свобод чи iнтересiв.

     6. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицiю суду для пiдтвердження обставин, на якi вiн посилається, суд вирiшує справу на пiдставi наявних доказiв.

(Iз змiнами доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 13.05.2020р. N 590-IX)

     Стаття 78. Пiдстави звiльнення вiд доказування

     1. Обставини, якi визнаються учасниками справи, не пiдлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумнiву щодо достовiрностi цих обставин або добровiльностi їх визнання. Обставини, якi визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по сутi справи, поясненнях учасникiв справи, їх представникiв.

     2. Вiдмова вiд визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка вiдмовляється, доведе, що вона визнала цi обставини внаслiдок помилки, що має iстотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результатi зловмисної домовленостi її представника з iншою стороною. Про прийняття вiдмови сторони вiд визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разi прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

     3. Обставини, визнанi судом загальновiдомими, не потребують доказування.

     4. Обставини, встановленi рiшенням суду у господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, не доказуються при розглядi iншої справи, у якiй беруть участь тi самi особи або особа, стосовно якої встановлено цi обставини, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Обставини, встановленi стосовно певної особи рiшенням суду у господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростованi особою, яка не брала участi у справi, в якiй такi обставини були встановленi.

     6. Вирок суду в кримiнальному провадженнi, ухвала про закриття кримiнального провадження i звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi або постанова суду у справi про адмiнiстративне правопорушення, якi набрали законної сили, є обов'язковими для адмiнiстративного суду, що розглядає справу про правовi наслiдки дiй чи бездiяльностi особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннi, чи мали мiсце цi дiї (бездiяльнiсть) та чи вчиненi вони цiєю особою.

     7. Правова оцiнка, надана судом певному факту при розглядi iншої справи, не є обов'язковою для суду.

     8. Обставини, встановленi рiшенням третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, пiдлягають доказуванню в загальному порядку при розглядi справи судом.

     Стаття 79. Подання доказiв

     1. Учасники справи подають докази у справi безпосередньо до суду.

     2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, повиннi подати докази разом iз поданням позовної заяви.

     3. Вiдповiдач, третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, повиннi подати суду докази разом iз поданням вiдзиву або письмових пояснень третьої особи.

     4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повiдомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, якi пiдтверджують, що вiн здiйснив усi залежнi вiд нього дiї, спрямованi на отримання вiдповiдного доказу.

     5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказiв у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказiв.

     6. У випадку прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин суд може встановити строк для подання доказiв щодо таких обставин.

     7. Якщо зi змiною предмета або пiдстав позову або поданням зустрiчного позову змiнилися обставини, що пiдлягають доказуванню, суд залежно вiд таких обставин встановлює строк подання додаткових доказiв.

     8. Докази, не поданi у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крiм випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливiсть їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали вiд неї.

     9. Копiї доказiв (крiм речових доказiв), що подаються до суду, заздалегiдь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, iншим учасникам справи. Суд не бере до уваги вiдповiднi докази у разi вiдсутностi пiдтвердження надсилання (надання) їх копiй iншим учасникам справи, крiм випадку, якщо такi докази є у вiдповiдного учасника справи або обсяг доказiв є надмiрним, або вони поданi до суду в електроннiй формi, або є публiчно доступними.

     10. Докази, якi не доданi до позовної заяви чи до вiдзиву на неї, якщо iнше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярiю суду з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи або в судовому засiданнi з клопотанням про їх приєднання до матерiалiв справи.

     Стаття 80. Витребування доказiв

     1. Учасник справи, у разi неможливостi самостiйно надати докази, вправi подати клопотання про витребування доказiв судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другiй та третiй статтi 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крiм випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливiсть його подання у встановлений строк з причин, що не залежали вiд неї.

     2. У клопотаннi про витребування доказiв повинно бути зазначено:

     1) який доказ витребовується;

     2) обставини, якi може пiдтвердити цей доказ, або аргументи, якi вiн може спростувати;

     3) пiдстави, з яких випливає, що цей доказ має вiдповiдна особа;

     4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостiйно, докази вжиття таких заходiв, та (або) причини неможливостi самостiйного отримання цього доказу.

     3. Про витребування доказiв за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи, або про вiдмову у витребуваннi доказiв суд постановляє ухвалу.

     4. Суд може витребувати докази також до подання позову в порядку, встановленому статтями 114 - 117 цього Кодексу.

     5. Суд може уповноважити на одержання таких доказiв заiнтересовану особу.

     6. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

     7. Особи, якi не мають можливостi подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливостi подати такий доказ у встановленi строки, зобов'язанi повiдомити про це суд iз зазначенням причин протягом п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     8. У випадку неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, а також за неподання таких доказiв без поважних причин, суд застосовує до вiдповiдної особи заходи процесуального примусу, визначенi цим Кодексом.

     9. У разi неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказiв без поважних причин або без повiдомлення причин суд, залежно вiд того, яке цi докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або вiдмовити у її визнаннi, або розглянути справу за наявними в нiй доказами, а у разi неподання доказiв позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

     Стаття 81. Огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням

     1. Письмовi, речовi i електроннi докази, якi не можна доставити до суду, оглядаються за їх мiсцезнаходженням.

     2. Про дату, час i мiсце огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням повiдомляються учасники справи. Неявка цих осiб не є перешкодою для проведення огляду.

     3. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи, для участi в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням можуть бути залученi свiдки, перекладачi, експерти, спецiалiсти, а також здiйснено фотографування, звуко- i вiдеозапис.

     4. Про огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням складається протокол, що пiдписується всiма особами, якi беруть участь в оглядi. До протоколу додаються разом з описом усi складенi або звiренi пiд час огляду на мiсцi плани, креслення, копiї документiв, а також зробленi пiд час огляду фотознiмки, електроннi копiї доказiв, вiдеозаписи тощо.

     5. Якщо огляд проводиться за вiдсутностi хоча б однiєї iз сторiн, а також в iнших випадках, коли суд визнає це за необхiдне, здiйснюється вiдеофiксацiя огляду технiчними засобами.

     6. Особи, якi беруть участь в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням, мають право звертати увагу суду на ту чи iншу обставину, яка, на їх погляд, має значення для повноцiнного проведення огляду, встановлення обставин, якi мають значення для розгляду справи, робити свої зауваження щодо протоколу огляду.

     7. В порядку, визначеному цiєю статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної iнiцiативи може оглянути веб-сайт (сторiнку), iншi мiсця збереження даних в мережi Iнтернет з метою встановлення та фiксування їх змiсту. У разi необхiдностi для проведення такого огляду суд може залучити спецiалiста.

     8. Суд може призначити експертизу для встановлення та фiксування змiсту веб-сайту (сторiнки), iнших мiсць збереження даних в мережi Iнтернет за умови, якщо це потребує спецiальних знань i не може бути здiйснено судом самостiйно або iз залученням спецiалiста.

     Стаття 82. Огляд речових доказiв, що швидко псуються

     1. Речовi докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повiдомленням учасникiв справи про призначений огляд. Неявка цих осiб не перешкоджає огляду речових доказiв.

     2. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи, для участi в оглядi речових доказiв, що швидко псуються, може бути залучено свiдкiв, перекладачiв, експертiв, спецiалiстiв, а також здiйснено фотографування i вiдеозапис.

     3. Огляд речових доказiв, що швидко псуються, за їх мiсцезнаходженням здiйснюється у порядку, встановленому статтею 81 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     4. Пiсля огляду цi речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi.

     Стаття 83. Судовi доручення щодо збирання доказiв

     1. Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказiв, у разi потреби збирання доказiв за межами його територiальної юрисдикцiї доручає вiдповiдному адмiнiстративному суду провести певнi процесуальнi дiї.

     2. В ухвалi про судове доручення коротко викладається змiст справи, що розглядається, зазначаються учасники справи, вказуються обставини, що належить з'ясувати, та докази, якi слiд зiбрати суду, що виконує доручення, зокрема, перелiк питань, поставлених свiдку учасниками справи та судом. Ухвала про судове доручення надсилається до адмiнiстративного суду, який буде її виконувати, не пiзнiше наступного дня з дня її постановлення та є обов'язковою для нього.

     Стаття 84. Виконання судових доручень щодо збирання доказiв

     1. Ухвала про судове доручення невiдкладно виконується судом, якому вона адресована, за правилами цього Кодексу, якi встановлюють порядок вчинення вiдповiдних процесуальних дiй.

     2. У разi необхiдностi виконання судових доручень щодо збирання доказiв здiйснюється у судовому засiданнi у встановленому цим Кодексом порядку. Учасники справи повiдомляються про дату, час i мiсце вчинення процесуальної дiї судом, який виконує доручення, проте їх неявка не є перешкодою для виконання доручення.

     3. Про виконання або про неможливiсть виконання з об'єктивних причин судового доручення постановляється ухвала, яка з протоколами про вчинення процесуальних дiй i всiма зiбраними на виконання судового доручення матерiалами невiдкладно надсилається до суду, що розглядає справу.

     4. Якщо учасник справи чи свiдок, якi дали пояснення або показання суду, який виконував окреме доручення, з'являться до суду, що розглядає справу, то вони дають пояснення i показання у загальному порядку.

     Стаття 85. Звернення адмiнiстративного суду iз судовим дорученням про надання правової допомоги до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави

     1. У разi якщо в процесi розгляду справи суду необхiдно вручити документи, отримати докази, провести окремi процесуальнi дiї на територiї iншої держави, суд може звернутися з вiдповiдним судовим дорученням до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави (далi - iноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     2. Судове доручення про надання правової допомоги надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - Мiнiстерству юстицiї України, яке надсилає доручення Мiнiстерству закордонних справ України для передачi дипломатичними каналами.

     Стаття 86. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги

     1. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги мають вiдповiдати вимогам мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цiєї статтi.

     2. У судовому дорученнi про надання правової допомоги зазначаються:

     1) назва суду, що розглядає справу;

     2) за наявностi мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна i держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;

     3) найменування справи, що розглядається;

     4) прiзвище, iм'я, по батьковi та рiк народження фiзичної особи або найменування юридичної особи, вiдомостi про їх мiсце проживання (перебування) або мiсцезнаходження та iншi данi, необхiднi для виконання доручення;

     5) процесуальне становище осiб, щодо яких необхiдно вчинити процесуальнi дiї;

     6) чiткий перелiк процесуальних дiй, що належить вчинити;

     7) iншi данi, якщо це визначено вiдповiдним мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає iноземний суд, що виконуватиме доручення.

     3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвiдчений переклад офiцiйною мовою вiдповiдної держави, якщо iнше не встановлено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальнi та iншi документи, що до нього додаються, засвiдчуються пiдписом суддi, який складає доручення, та скрiплюються гербовою печаткою.

     5. Витрати, пов'язанi з направленням доручення, покладаються на позивача та розподiляються при прийняттi рiшення, постанови, ухвали в порядку, визначеному статтею 139 цього Кодексу.

     Стаття 87. Виконання в Українi судових доручень iноземних судiв

     1. Суди України виконують доручення iноземних судiв про надання правової допомоги щодо вручення викликiв до суду чи iнших документiв, допиту сторiн чи свiдкiв, проведення експертизи чи огляду на мiсцi, вчинення iнших процесуальних дiй, переданих їм у порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - дипломатичними каналами.

     2. Судове доручення не приймається до виконання у разi, якщо воно:

     1) може призвести до порушення суверенiтету України або створити загрозу її нацiональнiй безпецi;

     2) не належить до юрисдикцiї цього суду;

     3) суперечить законам або мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     3. Виконання судового доручення здiйснюється вiдповiдно до цього Кодексу. На прохання iноземного суду процесуальнi дiї можуть вчинятися пiд час виконання судового доручення iз застосуванням права iншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

     4. У разi надходження вiд iноземного суду прохання щодо особистої присутностi його уповноважених представникiв чи учасникiв судового розгляду пiд час виконання судового доручення суд, який виконує доручення, вирiшує питання про надання згоди щодо такої участi.

     5. Виконання судового доручення пiдтверджується протоколом судового засiдання, iншими документами, складеними чи отриманими пiд час виконання доручення, що засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     6. У разi якщо немає можливостi виконати доручення iноземного суду, суд в порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або якщо мiжнародний договiр не укладено - дипломатичними каналами, повертає таке доручення iноземному суду без виконання iз зазначенням причин та подає вiдповiднi документи, що це пiдтверджують.

     Стаття 88. Виконання судового доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв

     1. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв виконується у судовому засiданнi або уповноваженим працiвником суду за мiсцем проживання (перебування, мiсцем роботи) фiзичної особи чи мiсцезнаходженням юридичної особи.

     2. Виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вручаються особисто фiзичнiй особi чи її представниковi або представниковi юридичної особи пiд розписку.

     3. У повiстцi, що направляється з метою виконання доручення iноземного суду про вручення документiв, крiм вiдомостей, зазначених у статтi 125 цього Кодексу, додатково зазначається iнформацiя про наслiдки вiдмови вiд отримання документiв та неявки до суду для отримання документiв згiдно iз частинами п'ятою i шостою цiєї статтi.

     4. У разi якщо особа, якiй необхiдно вручити виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, перебуває пiд вартою або вiдбуває такий вид покарання, як довiчне позбавлення волi, позбавлення волi на певний строк, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, арешт, суд надсилає документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, до адмiнiстрацiї мiсця тримання особи, яка здiйснює їх вручення пiд розписку та невiдкладно надсилає розписку i письмовi пояснення цiєї особи до суду.

     5. У разi вiдмови особи отримати виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, суддя, уповноважений працiвник суду або представник адмiнiстрацiї мiсця тримання особи робить вiдповiдну позначку на документах, що пiдлягають врученню. У такому разi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вважаються врученими.

     6. У разi неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повiдомлено про дату, час та мiсце судового засiдання, у якому мають бути врученi виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, такi документи вважаються врученими.

     7. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такi документи чи вiдмовилися вiд їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повiдомлено про дату, час та мiсце судового засiдання, на якому має бути вручено виклик до суду чи iншi документи, без поважних причин не з'явилися до суду, - у день такого судового засiдання.

     8. Виконання доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв пiдтверджується протоколом судового засiдання, у якому зазначаються заяви чи повiдомлення, зробленi особами у зв'язку з отриманням документiв, а також пiдтвердженням про повiдомлення особи про необхiднiсть явки до суду для отримання документiв та iншими документами, складеними чи отриманими пiд час виконання доручення, що засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     Стаття 89. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України

     1. Судове доручення про вручення документiв громадянину України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у вiдповiднiй державi. Такi документи особа отримує добровiльно. Вручення документiв здiйснюється пiд розписку iз зазначенням дня вручення, пiдписується посадовою особою та скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України.

     2. Судове доручення про виконання певних процесуальних дiй стосовно громадянина України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у вiдповiднiй державi, якщо це визначено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України. У разi вчинення певних процесуальних дiй складається протокол, що пiдписується особою, стосовно якої вчинено процесуальнi дiї, та особою, яка вчинила процесуальнi дiї, i скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України. У протоколi зазначаються дата, час i мiсце виконання доручення.

     3. Пiд час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусовi заходи.

     Стаття 90. Оцiнка доказiв

     1. Суд оцiнює докази, якi є у справi, за своїм внутрiшнiм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебiчному, повному та об'єктивному дослiдженнi.

     2. Жоднi докази не мають для суду наперед встановленої сили.

     3. Суд оцiнює належнiсть, допустимiсть, достовiрнiсть кожного доказу окремо, а також достатнiсть i взаємний зв'язок доказiв у їх сукупностi.

     4. Суд надає оцiнку як зiбраним у справi доказам в цiлому, так i кожному доказу (групi однотипних доказiв), що мiститься у справi, мотивує вiдхилення або врахування кожного доказу (групи доказiв).

§ 2. Показання свiдкiв

     Стаття 91. Показання свiдка

     1. Показаннями свiдка є повiдомлення про вiдомi йому обставини, якi мають значення для справи.

     2. Не є доказом показання свiдка, який не може назвати джерела своєї обiзнаностi щодо певної обставини.

     3. Якщо показання свiдка ґрунтуються на повiдомленнях iнших осiб, то цi особи повиннi бути також допитанi. За вiдсутностi можливостi допитати особу, яка надала первинне повiдомлення, показання з чужих слiв не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони наданi, якщо показання не пiдтверджується iншими доказами, визнаними допустимими згiдно з правилами цього Кодексу.

     Стаття 92. Виклик свiдка

     1. Виклик свiдка здiйснюється за заявою учасника справи.

     2. У заявi про виклик свiдка зазначаються його iм'я, мiсце проживання (перебування) або мiсце роботи, обставини, якi вiн може пiдтвердити.

     3. Заява про виклик свiдка має бути подана до або пiд час пiдготовчого судового засiдання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання у справi.

     4. В ухвалi про вiдкриття провадження у справi або в iншiй ухвалi, якою суд вирiшує питання про виклик свiдка, суд попереджає свiдка про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдиве показання чи вiдмову вiд давання показань на вимогу суду.

     Стаття 93. Пояснення сторiн, третiх осiб та їхнiх представникiв

     1. Сторони, третi особи та їхнi представники за їх згодою, в тому числi за власною iнiцiативою, якщо iнше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитанi як свiдки про вiдомi їм обставини, що мають значення для справи.

§ 3. Письмовi докази

     Стаття 94. Письмовi докази

     1. Письмовими доказами є документи (крiм електронних документiв), якi мiстять данi про обставини, що мають значення для правильного вирiшення спору.

     2. Письмовi докази подаються в оригiналi або в належним чином засвiдченiй копiї, якщо iнше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирiшення спору має значення лише частина документа, подається засвiдчений витяг з нього.

     3. Учасники справи мають право подавати письмовi докази в електронних копiях, посвiдчених електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до закону. Електронна копiя письмового доказу не вважається електронним доказом.

     4. Копiї документiв вважаються засвiдченими належним чином, якщо їх засвiдчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

     5. Учасник справи, який подає письмовi докази в копiях (електронних копiях), повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу письмового доказу.

     Учасник справи пiдтверджує вiдповiднiсть копiї письмового доказу оригiналу, який знаходиться у нього, своїм пiдписом iз зазначенням дати такого засвiдчення.

     6. Якщо подано копiю (електронну копiю) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал письмового доказу. Якщо оригiнал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (електронної копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     7. Документи, отриманi за допомогою факсимiльного чи iнших аналогiчних засобiв зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмовi докази у випадках i в порядку, якi встановленi законом або договором.

     8. Iноземний офiцiйний документ, що пiдлягає дипломатичнiй або консульськiй легалiзацiї, може бути письмовим доказом, якщо вiн легалiзований у встановленому порядку. Iноземнi офiцiйнi документи визнаються письмовими доказами без їх легалiзацiї у випадках, визначених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 95. Повернення оригiналiв письмових доказiв

     1. Оригiнали письмових доказiв до набрання судовим рiшенням законної сили повертаються судом за клопотанням осiб, якi їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справi залишається засвiдчена суддею копiя письмового доказу.

§ 4. Речовi докази

     Стаття 96. Речовi докази

     1. Речовими доказами є предмети матерiального свiту, якi своїм iснуванням, своїми якостями, властивостями, мiсцезнаходженням, iншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.

     Стаття 97. Зберiгання речових доказiв

     1. Речовi докази до набрання рiшенням суду законної сили зберiгаються в матерiалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказiв суду.

     2. Речовi докази, якi не можуть бути доставленi до суду, зберiгаються за мiсцем їх знаходження. Речовi докази повиннi бути докладно описанi у протоколi огляду i, за необхiдностi та можливостi, їх суттєвi особливостi сфотографованi або зафiксованi у вiдеозапису або в iнший подiбний спосiб, пiсля чого вони пiдлягають опечатуванню. Протоколи огляду та зображення речового доказу додаються до матерiалiв справи.

     3. Суд вживає заходiв для забезпечення зберiгання речових доказiв у незмiнному станi.

     Стаття 98. Повернення речових доказiв

     1. Речовi докази повертаються судом пiсля їх огляду i дослiдження за клопотанням осiб, якi їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В iнших випадках речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, пiсля набрання судовим рiшенням законної сили.

     2. Речовi докази, якi є об'єктами, що вилученi з цивiльного обороту або обмежено оборотоздатнi, передаються особам, якi вiдповiдно до закону мають право ними володiти. За клопотанням державних експертних установ такi речовi докази можуть бути переданi їм для використання в експертнiй та науковiй роботi у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

§ 5. Електроннi докази

     Стаття 99. Електроннi докази

     1. Електронними доказами є iнформацiя в електроннiй (цифровiй) формi, що мiстить данi про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електроннi документи (текстовi документи, графiчнi зображення, плани, фотографiї, вiдео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторiнки), текстовi, мультимедiйнi та голосовi повiдомлення, метаданi, бази даних та iншi данi в електроннiй формi. Такi данi можуть зберiгатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'ятi, мобiльних телефонах тощо), серверах, системах резервного копiювання, iнших мiсцях збереження даних в електроннiй формi (в тому числi в мережi Iнтернет).

     2. Електроннi докази подаються в оригiналi або в електроннiй копiї, засвiдченiй електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис". Законом може бути визначено iнший порядок засвiдчення електронної копiї електронного доказу.

     3. Учасники справи мають право подавати електроннi докази в паперових копiях, посвiдчених в порядку, визначеному законом. Паперова копiя електронного доказу не вважається письмовим доказом.

     4. Учасник справи, який подає копiю електронного доказу, повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу електронного доказу.

     5. Якщо подано копiю (паперову копiю) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал електронного доказу. Якщо оригiнал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть копiї (паперової копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     Стаття 100. Зберiгання та повернення оригiналiв електронних доказiв

     1. Оригiнали або копiї електронних доказiв зберiгаються у судi в матерiалах справи.

     2. За заявою особи, яка надала суду оригiнал електронного доказу на матерiальному носiї, суд повертає такий матерiальний носiй, на якому мiститься оригiнал доказу, цiй особi пiсля дослiдження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або пiсля набрання судовим рiшенням законної сили. У матерiалах справи залишається засвiдчена суддею копiя електронного доказу або витяг з нього.

§ 6. Висновок експерта

     Стаття 101. Вимоги до висновку експерта

     1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом дослiджень, зробленi у результатi них висновки та обґрунтованi вiдповiдi на питання, поставленi перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

     2. Предметом висновку експерта може бути дослiдження обставин, якi входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спецiальних знань.

     Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

     3. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на пiдставi ухвали суду про призначення експертизи.

     4. Висновок експерта викладається у письмовiй формi i приєднується до справи.

     5. Суд має право за заявою учасникiв справи або з власної iнiцiативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

     6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (iм'я, освiта, спецiальнiсть, а також, за наявностi, свiдоцтво про присвоєння квалiфiкацiї судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступiнь, вчене звання, посада експерта), на якiй пiдставi була проведена експертиза, хто був присутнiй при проведеннi експертизи, питання, що були поставленi експертовi, якi матерiали експерт використав. Iншi вимоги до висновку експерта можуть бути встановленi законодавством.

     7. У висновку експерта має бути зазначено, що вiн попереджений (обiзнаний) про вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про вiдповiдальнiсть за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     8. Якщо пiд час пiдготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставленi питання, вiн має право включити до висновку свої мiркування про цi обставини.

     Стаття 102. Призначення експертизи судом

     1. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи призначає експертизу у справi за сукупностi таких умов:

     1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхiднi спецiальнi знання у сферi iншiй, нiж право, без яких встановити вiдповiднi обставини неможливо;

     2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертiв, наданi сторонами, викликають обґрунтованi сумнiви щодо їх правильностi.

     2. У разi необхiдностi суд може призначити декiлька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

     3. При призначеннi експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостiйно. У разi необхiдностi може бути призначено декiлька експертiв для пiдготовки одного висновку (комiсiйна або комплексна експертиза).

     4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

     5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разi вiдхилення або змiни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке вiдхилення або змiну.

     6. Питання, якi ставляться експерту, i його висновок з них не можуть виходити за межi спецiальних знань експерта.

     7. Призначений судом експерт невiдкладно повинен повiдомити суд про неможливiсть проведення ним експертизи через вiдсутнiсть у нього необхiдних знань або без залучення iнших експертiв.

     Стаття 103. Ухвала про призначення експертизи

     1. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає пiдстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осiб), якiй (яким) доручено проведення експертизи, перелiк матерiалiв, що надаються для дослiдження, та iншi данi, якi мають значення для проведення експертизи.

     2. Якщо суд доручає проведення експертизи кiльком експертам чи експертним установам, суд в ухвалi призначає провiдного експерта або експертну установу.

     3. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матерiали, що пiдлягають дослiдженню, направляються особi, якiй доручено проведення експертизи (провiдному експерту або експертнiй установi).

     4. У разi необхiдностi суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, та за його клопотанням дати вiдповiднi роз'яснення щодо поставлених питань. Суд повiдомляє учасникiв справи про вчинення зазначених дiй, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дiй.

     5. В ухвалi про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     6. У разi виникнення сумнiву щодо змiсту та обсягу доручення призначений судом експерт невiдкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повiдомляє суд про неможливiсть проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

     Стаття 104. Проведення експертизи на замовлення учасникiв справи

     1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

     2. Порядок проведення експертних дослiджень та складення висновкiв експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослiдження визначається вiдповiдно до законодавства.

     3. Якщо позасудове експертне дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей, експерт має повiдомити про це особу, яка до нього звернулася, в порядку, визначеному частиною четвертою статтi 106 цього Кодексу.

     4. Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослiдження, пiд час якого був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справi, або змiнено його властивостi, не замiнює сам доказ та не є пiдставою для звiльнення вiд обов'язку доказування.

     5. Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослiдження, пiд час якого був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи або змiнено його властивостi, до розгляду судом не приймається, крiм випадкiв, коли особа, яка його подає, доведе можливiсть проведення додаткової та повторної експертизи з питань, дослiджених у висновку експерта.

     6. У висновку експерта зазначається, що висновок пiдготовлено для подання до суду та експерт обiзнаний про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок.

     7. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такi самi права i обов'язки, що й експерт, який здiйснює експертизу на пiдставi ухвали суду.

     8. За заявою учасника справи про наявнiсть пiдстав для вiдводу експерта, який пiдготував висновок на замовлення iншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявнiсть таких пiдстав.

     Стаття 105. Збирання матерiалiв для експертного дослiдження

     1. Матерiали, необхiднi для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначеннi експертизи суд з урахуванням думки учасникiв справи визначає, якi саме матерiали необхiднi для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертiв з цього питання. Копiї матерiалiв, що надаються експерту, можуть залишатися у матерiалах справи.

     2. Експерт не має права з власної iнiцiативи збирати матерiали для проведення експертизи, розголошувати вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з проведенням експертизи, або повiдомляти будь-кому, крiм суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.

     Призначений судом експерт не має права спiлкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засiдання, крiм випадкiв вчинення iнших дiй, безпосередньо пов'язаних iз проведенням експертизи.

     3. При визначеннi матерiалiв, що надаються експерту чи експертнiй установi, суд у необхiдних випадках вирiшує питання про витребування вiдповiдних матерiалiв за правилами, визначеними цим Кодексом для витребування доказiв.

     4. У разi скасування судом ухвали про призначення експертизи призначений судом експерт зобов'язаний негайно повернути суду матерiали та iншi документи, що використовувалися для проведення експертизи.

     Стаття 106. Проведення експертизи

     1. Експертиза проводиться у судовому засiданнi або поза межами суду, якщо це потрiбно у зв'язку з характером дослiджень, або якщо об'єкт дослiджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

     2. Якщо суд призначив проведення експертизи експертнiй установi, керiвник такої установи доручає проведення експертизи одному або декiльком експертам. Цi експерти надають висновок вiд свого iменi i несуть за нього особисту вiдповiдальнiсть.

     3. Експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи.

     4. Якщо експертне дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей:

     1) призначений судом експерт має одержати на його проведення вiдповiдний дозвiл суду, який оформляється ухвалою;

     2) залучений учасником справи експерт має повiдомити вiдповiдного учасника справи про визначенi цим Кодексом наслiдки проведення такого експертного дослiдження та одержати у такого учасника дозвiл на його проведення.

     Стаття 107. Наслiдки ухилення учасника справи вiд участi в експертизi

     1. У разi ухилення учасника справи вiд подання до суду на його вимогу необхiдних для проведення експертизи матерiалiв, документiв або вiд iншої участi в експертизi, що перешкоджає її проведенню, суд залежно вiд того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або вiдмовити у її визнаннi.

     Стаття 108. Оцiнка висновку експерта

     1. Висновок експерта для суду не має заздалегiдь встановленої сили i оцiнюється судом разом iз iншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Вiдхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рiшеннi.

     Стаття 109. Комiсiйна експертиза

     1. Комiсiйна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.

     2. Якщо за результатами проведених дослiджень думки експертiв збiгаються, вони пiдписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком iншого експерта (експертiв), дає окремий висновок з усiх питань або з питань, якi викликали розбiжностi.

     Стаття 110. Комплексна експертиза

     1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами рiзних галузей знань або рiзних напрямiв у межах однiєї галузi знань.

     2. У висновку експертiв зазначається, якi дослiдження i в якому обсязi провiв кожний експерт, якi факти вiн встановив i яких висновкiв дiйшов. Кожен експерт пiдписує ту частину висновку, яка мiстить опис здiйснених ним дослiджень, i несе за неї вiдповiдальнiсть.

     3. Загальний висновок роблять експерти, компетентнi в оцiнцi отриманих результатiв i формулюваннi єдиного висновку. У разi виникнення розбiжностей мiж експертами висновки оформлюються вiдповiдно до частини другої статтi 109 цього Кодексу.

     Стаття 111. Додаткова i повторна експертизи

     1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або iншому експерту (експертам).

     2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить iншим матерiалам справи або викликає сумнiви в його правильностi, за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи суд може призначити повторну експертизу, яка доручається iншому експерту (експертам).

§ 7. Висновок експерта у галузi права

     Стаття 112. Змiст висновку експерта у галузi права

     1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузi права щодо:

     1) застосування аналогiї закону чи аналогiї права;

     2) змiсту норм iноземного права згiдно з їх офiцiйним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у вiдповiднiй iноземнiй державi.

     2. Висновок експерта у галузi права не може мiстити оцiнки доказiв, вказiвок про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яке рiшення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

     Стаття 113. Оцiнка висновку експерта у галузi права судом

     1. Висновок експерта у галузi права не є доказом, має допомiжний (консультативний) характер i не є обов'язковим для суду.

     2. Суд може посилатися в рiшеннi на висновок експерта у галузi права як на джерело вiдомостей, якi в ньому мiстяться, та має зробити самостiйнi висновки щодо вiдповiдних питань.

§ 8. Забезпечення доказiв

     Стаття 114. Пiдстави та порядок забезпечення доказiв

     1. Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є пiдстави припускати, що засiб доказування може бути втрачений або збирання чи подання вiдповiдних доказiв стане згодом неможливим або утрудненим.

     2. Заява про забезпечення доказiв може бути подана до суду як до, так i пiсля подання позовної заяви.

     3. Забезпечення доказiв до подання позовної заяви здiйснюється судом першої iнстанцiї за мiсцезнаходженням засобу доказування або за мiсцем, де повинна бути вчинена вiдповiдна процесуальна дiя. Забезпечення доказiв пiсля подання позовної заяви здiйснюється судом, який розглядає справу.

     4. У разi подання заяви про забезпечення доказiв до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення доказiв. У разi неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або вiдмови у вiдкриттi провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходiв забезпечення доказiв не пiзнiше наступного дня пiсля закiнчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження.

     Якщо ухвала про забезпечення доказiв на момент її скасування була виконана повнiстю або частково, отриманi судом докази (показання свiдкiв, висновки експертiв тощо) не можуть бути використанi в iншiй справi.

     5. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказiв, зобов'язана вiдшкодувати судовi витрати, а також збитки, спричиненi у зв'язку iз забезпеченням доказiв, у разi неподання позовної заяви у строк, визначений частиною четвертою цiєї статтi, а також у разi вiдмови у позовi.

     Стаття 115. Способи забезпечення доказiв

     1. Суд забезпечує докази допитом свiдкiв, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказiв, у тому числi за мiсцем їх знаходження, забороною вчиняти певнi дiї щодо доказiв та зобов'язанням вчинити певнi дiї щодо доказiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 116. Заява про забезпечення доказiв

     1. У заявi про забезпечення доказiв зазначаються:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адреса електронної пошти, офiцiйна електронна адреса за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iншої сторони (сторiн), якщо вона вiдома заявнику, а також якщо вiдомо вiдомостi, що її iдентифiкують: її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку, адреса електронної пошти, офiцiйна електронна адреса;

     4) докази, забезпечення яких є необхiдним, а також обставини, для доказування яких вони необхiднi;

     5) обґрунтування необхiдностi забезпечення доказiв;

     6) спосiб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разi необхiдностi - особу, у якої знаходяться докази;

     7) перелiк документiв, що додаються до заяви.

     2. За подання до суду заяви про забезпечення доказiв сплачується судовий збiр у розмiрi, встановленому законом. Документ, що пiдтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

     3. До заяви про забезпечення доказiв, яка не вiдповiдає вимогам цiєї статтi, застосовуються наслiдки, встановленi статтею 169 цього Кодексу.

     Стаття 117. Розгляд заяви про забезпечення доказiв

     1. Заява про забезпечення доказiв розглядається в судовому засiданнi в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цiєю статтею.

     2. Заява розглядається не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження до суду.

     3. Заявник та iншi особи, якi можуть отримати статус учасникiв справи, повiдомляються про дату, час i мiсце судового засiдання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

     4. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повiдомлення iнших осiб, якi можуть отримати статус учасникiв справи:

     1) у невiдкладних випадках;

     2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;

     3) якщо повiдомлення iншої сторони може унеможливити або iстотно ускладнити отримання вiдповiдних доказiв.

     5. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказiв суд постановляє ухвалу про задоволення чи вiдмову у задоволеннi заяви.

     6. У разi задоволення заяви суд в ухвалi зазначає доказ, а також дiї, що необхiдно вчинити для його забезпечення.

     7. Оскарження ухвали про забезпечення доказiв не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

     8. Якщо пiсля вчинення процесуальних дiй щодо забезпечення доказiв позовну заяву подано до iншого суду, протоколи та iншi матерiали щодо забезпечення доказiв надсилаються до суду, який розглядає справу.

     9. Ухвала про забезпечення доказiв (крiм забезпечення доказiв шляхом допиту свiдкiв, призначення експертизи, огляду доказiв) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рiшень.

Глава 6. Процесуальнi строки

     Стаття 118. Процесуальнi строки

     1. Процесуальнi строки - це встановленi законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальнi дiї. Процесуальнi строки встановлюються законом, а якщо такi строки законом не визначенi - встановлюються судом.

     2. Процесуальнi строки визначаються днями, мiсяцями i роками, а також можуть визначатися вказiвкою на подiю, яка повинна неминуче настати.

     Стаття 119. Розумнiсть процесуальних строкiв

     1. Суд має встановлювати розумнi строки для вчинення процесуальних дiй.

     2. Строк є розумним, якщо вiн передбачає час, достатнiй, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дiї, та вiдповiдає завданню адмiнiстративного судочинства.

     Стаття 120. Обчислення процесуального строку

     1. Перебiг процесуального строку починається з наступного дня пiсля вiдповiдної календарної дати або настання подiї, з якою пов'язано його початок.

     2. Строк, що визначається роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року цього строку.

     3. Строк, що визначається мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця цього строку.

     4. Якщо закiнчення строку, що визначається мiсяцями, припадає на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не має, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

     5. Останнiм днем строку, який закiнчується вказiвкою на певний день, вважається цей день.

     6. Якщо закiнчення строку припадає на вихiдний, святковий чи iнший неробочий день, останнiм днем строку є перший пiсля нього робочий день.

     7. Перебiг строку, закiнчення якого пов'язане з подiєю, яка повинна неминуче настати, закiнчується наступного дня пiсля настання подiї.

     8. Останнiй день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слiд було вчинити процесуальну дiю в судi, де робочий час закiнчується ранiше, строк закiнчується в момент закiнчення цього часу.

     9. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закiнчення позовна заява, скарга, iншi документи чи матерiали або грошовi кошти здано на пошту чи переданi iншими вiдповiдними засобами зв'язку.

     10. Зупинення провадження в адмiнiстративнiй справi зупиняє перебiг усiх процесуальних строкiв у цiй адмiнiстративнiй справi. Перебiг процесуальних строкiв продовжується з дня поновлення провадження.

     Стаття 121. Поновлення та продовження процесуальних строкiв

     1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крiм випадкiв, коли цим Кодексом встановлено неможливiсть такого поновлення.

     2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закiнчення цього строку, чи з iнiцiативи суду.

     3. Якщо iнше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дiю, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженнi.

     4. Одночасно iз поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дiя (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

     5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказiв, iнших матерiалiв чи вчинення певних дiй, не звiльняє такого учасника вiд обов'язку вчинити вiдповiдну процесуальну дiю.

     6. Про поновлення або продовження процесуального строку, вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пiзнiше наступного дня з дня її постановлення надсилається особi, яка звернулася iз вiдповiдною заявою.

     Стаття 122. Строк звернення до адмiнiстративного суду

     1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адмiнiстративного суду, встановленого цим Кодексом або iншими законами.

     2. Для звернення до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та iнтересiв особи встановлюється шестимiсячний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюється з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.

     Для звернення до адмiнiстративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримiсячний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюється з дня виникнення пiдстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та iншими законами можуть також встановлюватися iншi строки для звернення до адмiнiстративного суду суб'єкта владних повноважень.

     Для звернення до адмiнiстративного суду з позовами у спорах за участю суб'єктiв владних повноважень з приводу проведення аналiзу ефективностi здiйснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатiв конкурсу з визначення приватного партнера та концесiйного конкурсу, встановлюється тримiсячний строк з дня, коли особа дiзналася або мала дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.

     3. Для захисту прав, свобод та iнтересiв особи цим Кодексом та iншими законами можуть встановлюватися iншi строки для звернення до адмiнiстративного суду, якi, якщо не встановлено iнше, обчислюються з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.

     4. Якщо законом передбачена можливiсть досудового порядку вирiшення спору i позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковiсть досудового порядку вирiшення спору, то для звернення до адмiнiстративного суду встановлюється тримiсячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рiшення за результатами розгляду його скарги на рiшення, дiї або бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень.

     Якщо рiшення за результатами розгляду скарги позивача на рiшення, дiї або бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановленi законом, то для звернення до адмiнiстративного суду встановлюється шестимiсячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень iз вiдповiдною скаргою на рiшення, дiї або бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень.

     5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публiчну службу, її проходження, звiльнення з публiчної служби встановлюється мiсячний строк.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2019р. N 155-IX)

     Стаття 123. Наслiдки пропущення строкiв звернення до адмiнiстративного суду

     1. У разi подання особою позову пiсля закiнчення строкiв, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адмiнiстративного суду, або якщо пiдстави, вказанi нею у заявi, визнанi судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адмiнiстративного суду або вказати iншi пiдстави для поновлення строку.

     2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказанi нею пiдстави для поновлення строку звернення до адмiнiстративного суду будуть визнанi неповажними, суд повертає позовну заяву.

     3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адмiнiстративного суду буде виявлено судом пiсля вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi i позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адмiнiстративного суду, або якщо пiдстави, вказанi ним у заявi, будуть визнанi судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

     4. Якщо пiсля вiдкриття провадження у справi суд дiйде висновку, що викладений в ухвалi про вiдкриття провадження у справi висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адмiнiстративного суду був передчасним, i суд не знайде iнших пiдстав для визнання причин пропуску строку звернення до адмiнiстративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Глава 7. Судовi виклики i повiдомлення

     Стаття 124. Повiстки

     1. Судовi виклики i повiдомлення здiйснюються повiстками про виклик i повiстками-повiдомленнями.

     2. Повiстки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свiдкам, експертам, спецiалiстам, перекладачам, а повiстки-повiдомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дiй, у яких участь цих осiб не є обов'язковою.

     3. Судовий виклик або судове повiдомлення учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв здiйснюється:

     1) за наявностi в особи офiцiйної електронної адреси - шляхом надсилання повiстки на офiцiйну електронну адресу;

     2) за вiдсутностi в особи офiцiйної електронної адреси - шляхом надсилання повiстки рекомендованою кореспонденцiєю (листом, телеграмою), кур'єром iз зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повiстки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

     4. У разi ненадання учасниками справи iнформацiї щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повiдомлення надсилаються:

     1) юридичним особам та фiзичним особам - пiдприємцям - за адресою мiсцезнаходження (мiсця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань;

     2) фiзичним особам, якi не мають статусу пiдприємцiв, - за адресою їх мiсця проживання чи мiсця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

     У разi вiдсутностi учасникiв справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повiдомлення вручено їм належним чином.

     5. Якщо фiзична особа, яка бере участь у справi, дiє через представника i суд не вважає її особисту участь обов'язковою, вiн може направити повiстку лише представнику.

     Стаття 125. Змiст повiстки

     1. У повiстцi про виклик зазначаються:

     1) найменування та адреса адмiнiстративного суду;

     2) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) фiзичної особи, яку викликають до суду, або найменування органу, пiдприємства, установи, органiзацiї, представник яких викликається;

     3) дата, час i мiсце судового засiдання (пiдготовчого судового засiдання);

     4) назва i номер адмiнiстративної справи;

     5) в якому процесуальному статусi викликається ця особа (як позивач, вiдповiдач, свiдок тощо);

     6) у разi необхiдностi - пропозицiя учаснику справи подати всi ранiше не поданi докази;

     7) обов'язок адресата повiдомити про наявнiсть поважних причин неможливостi прибути до суду;

     8) роз'яснення наслiдкiв неприбуття до суду;

     9) обов'язок особи, яка одержала повiстку у зв'язку з вiдсутнiстю адресата, за першої можливостi вручити її адресату.

     2. У повiстцi-повiдомленнi зазначаються:

     1) найменування та адреса адмiнiстративного суду;

     2) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) особи або найменування органу, пiдприємства, установи, органiзацiї, яким адресується повiстка;

     3) дата, час i мiсце судового засiдання або проведення окремої процесуальної дiї;

     4) назва i номер адмiнiстративної справи;

     5) в якому процесуальному статусi має право брати участь ця особа (як позивач, вiдповiдач, свiдок тощо) в судовому процесi;

     6) обов'язок особи, яка одержала повiстку у зв'язку з вiдсутнiстю адресата, негайно повiдомити про неї адресата.

     3. Якщо разом iз повiсткою надсилаються копiї документiв, у повiстцi вказується їх перелiк i роз'яснюється право подати заперечення та докази на їх пiдтвердження.

     Стаття 126. Вручення повiстки

     1. У випадку вiдсутностi у адресата офiцiйної електронної адреси повiстка вручається пiд розписку. Повiстка може бути вручена безпосередньо в судi. Суд може за згодою учасника справи видати йому повiстку для вручення iншiй особi, яка викликається до суду.

     2. Особа, яка вручає повiстку, зобов'язана повернути до адмiнiстративного суду розписку адресата про одержання повiстки, яка приєднується до справи.

     3. Повiстка повинна бути вручена не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання, крiм випадку, коли повiстка вручається безпосередньо в судi.

     Якщо для розгляду окремих категорiй справ, заяв або клопотань учасникiв справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днiв, повiстка має бути вручена у строк, достатнiй для прибуття особи до суду для участi в судовому засiданнi.

     4. Вважається, що повiстку вручено також у разi одержання її пiд розписку будь-яким повнолiтнiм членом сiм'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повiстку, зобов'язана негайно повiдомити про неї адресата.

     5. У разi тимчасової вiдсутностi адресата особа, яка повинна вручити повiстку, вiдмiчає у повiстцi вiдомостi про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявностi таких даних.

     6. Якщо учасник справи перебуває пiд вартою або вiдбуває покарання у видi довiчного позбавлення волi, позбавлення волi на певний строк, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, арешту, повiстка та iншi судовi документи вручаються їй пiд розписку адмiнiстрацiєю мiсця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цiєї особи до суду.

     7. Особам, якi проживають за межами України, повiстки вручаються в порядку, встановленому мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, у разi вiдсутностi таких - у порядку, встановленому статтями 85, 86 цього Кодексу.

     8. Вважається, що повiстку вручено юридичнiй особi, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, i це пiдтверджується пiдписом вiдповiдної службової особи.

     9. Вважається, що повiстку вручено посадовiй чи службовiй особi, яка є учасником судового процесу, якщо її доставлено за адресою мiсця служби цiєї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цiєї статтi.

     10. Вручення повiстки представнику учасника справи вважається також врученням повiстки i цiй особi.

     11. Розписку про одержання повiстки (повiстку у разi неможливостi вручити її адресату чи вiдмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адмiнiстративного суду. У разi повернення поштового вiдправлення iз повiсткою, яка не вручена адресату з незалежних вiд суду причин, вважається, що така повiстка вручена належним чином.

     Стаття 127. Час вручення повiстки

     1. Часом вручення повiстки вважається:

     1) день вручення судової повiстки пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення судової повiстки на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати судову повiстку чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати судову повiстку чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, що зареєстрованi у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     2. Якщо повiстку надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, повiстка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про її доставлення.

     Стаття 128. Наслiдки вiдмови вiд одержання повiстки

     1. У разi вiдмови адресата вiд одержання повiстки особа, яка її доставляє, робить вiдповiдну вiдмiтку на повiстцi, засвiдчує її власним пiдписом i негайно повертає до адмiнiстративного суду. Особа, яка вiдмовилася одержати повiстку, вважається такою, що її повiдомлено про дату, час i мiсце судового засiдання.

     Стаття 129. Виклик (повiдомлення) шляхом надсилання тексту повiстки електронною поштою, факсимiльним повiдомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою

     1. За письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офiцiйної електронної адреси, текст повiстки надсилається йому судом електронною поштою, факсимiльним повiдомленням, телефонограмою, текстовим повiдомленням з використанням мобiльного зв'язку на вiдповiдну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначенi у вiдповiднiй письмовiй заявi.

     2. Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно пiдтвердити суду про отримання тексту повiстки. Текст такого пiдтвердження роздруковується, а телефонне пiдтвердження записується вiдповiдним працiвником апарату суду, приєднується секретарем судового засiдання до справи i вважається належним повiдомленням учасника судового процесу про дату, час i мiсце судового розгляду. В такому випадку повiстка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду пiдтвердження про отримання тексту повiстки.

     3. Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повiстки, пiдтвердження вiд учасника судового процесу не надiйшло, секретар судового засiдання складає про це довiдку, що приєднується до справи i пiдтверджує належне повiдомлення учасника судового процесу про дату, час i мiсце судового розгляду. В такому випадку повiстка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засiдання вiдповiдної довiдки.

     4. Положення частин другої та третьої цiєї статтi не застосовуються, якщо направлення повiстки здiйснюється судом з використанням засобiв мобiльного зв'язку, якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику. В такому випадку повiстка вважається врученою з моменту її доставки учаснику судового процесу.

     Стаття 130. Виклик (повiдомлення) вiдповiдача, третiх осiб, свiдкiв, мiсце проживання (перебування) яких невiдоме

     1. Вiдповiдач, третя особа, свiдок, зареєстроване мiсце проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсце роботи якого невiдоме, викликається в суд через оголошення на офiцiйному веб-порталi судової влади України, яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за десять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання.

     2. Порядок публiкацiї оголошень на веб-порталi судової влади України визначається Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 131. Обов'язок повiдомити про змiну адреси та причини неприбуття в судове засiдання

     1. Учасники судового процесу зобов'язанi пiд час провадження у справi повiдомляти суд про змiну мiсця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разi неповiдомлення про змiну адреси повiстка надсилається учасникам судового процесу, якi не мають офiцiйної електронної адреси, та за вiдсутностi можливостi сповiстити їх за допомогою iнших засобiв зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою вiдомою суду адресою i вважається врученою, навiть якщо вiдповiдний учасник судового процесу за цiєю адресою бiльше не знаходиться або не проживає.

     2. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, якi не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язанi завчасно повiдомити про це суд.

     3. Положення частини першої цiєї статтi застосовуються також у разi змiни адреси електронної пошти, номера факсу, телефаксу, телефону, якi учасник судового процесу повiдомив суду.

Глава 8. Судовi витрати

     Стаття 132. Види судових витрат

     1. Судовi витрати складаються iз судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

     2. Розмiр судового збору, порядок його сплати, повернення i звiльнення вiд сплати встановлюються законом.

     3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

     1) на професiйну правничу допомогу;

     2) сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi iз прибуттям до суду;

     3) пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертиз;

     4) пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв;

     5) пов'язанi iз вчиненням iнших процесуальних дiй або пiдготовкою до розгляду справи.

     Стаття 133. Зменшення розмiру судових витрат або звiльнення вiд їх оплати, вiдстрочення та розстрочення судових витрат

     1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмiр належних до оплати судових витрат чи звiльнити вiд їх оплати повнiстю або частково, чи вiдстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

     2. Якщо у строк, встановлений судом, судовi витрати не будуть оплаченi, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподiляються мiж сторонами вiдповiдно до судового рiшення у справi, якщо сплату судових витрат розстрочено або вiдстрочено до ухвалення судового рiшення у справi.

     Стаття 134. Витрати на професiйну правничу допомогу

     1. Витрати, пов'язанi з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крiм випадкiв надання правничої допомоги за рахунок держави.

     2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката пiдлягають розподiлу мiж сторонами разом з iншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

     3. Для цiлей розподiлу судових витрат:

     1) розмiр витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числi гонорару адвоката за представництво в судi та iншу правничу допомогу, пов'язану зi справою, включаючи пiдготовку до її розгляду, збiр доказiв тощо, а також вартiсть послуг помiчника адвоката визначаються згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги та на пiдставi доказiв щодо обсягу наданих послуг i виконаних робiт та їх вартостi, що сплачена або пiдлягає сплатi вiдповiдною стороною або третьою особою;

     2) розмiр суми, що пiдлягає сплатi в порядку компенсацiї витрат адвоката, необхiдних для надання правничої допомоги, встановлюється згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги на пiдставi доказiв, якi пiдтверджують здiйснення вiдповiдних витрат.

     4. Для визначення розмiру витрат на правничу допомогу та з метою розподiлу судових витрат учасник справи подає детальний опис робiт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здiйснених ним витрат, необхiдних для надання правничої допомоги.

     5. Розмiр витрат на оплату послуг адвоката має бути спiвмiрним iз:

     1) складнiстю справи та виконаних адвокатом робiт (наданих послуг);

     2) часом, витраченим адвокатом на виконання вiдповiдних робiт (надання послуг);

     3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робiт;

     4) цiною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числi впливом вирiшення справи на репутацiю сторони або публiчним iнтересом до справи.

     6. У разi недотримання вимог частини п'ятої цiєї статтi суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на правничу допомогу, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     7. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     Стаття 135. Витрати сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi iз прибуттям до суду

     1. Витрати, пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту сторiн та їхнiх представникiв, а також найманням житла, несуть сторони.

     2. Сторонi, на користь якої ухвалено судове рiшення i яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується iншою стороною компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять. Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно до розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно до розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     3. Граничний розмiр компенсацiї за судовим рiшенням витрат сторiн та їхнiх законних представникiв, що пов'язанi iз прибуттям до суду, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 136. Попередня оплата судових витрат

     1. Суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язанi з вiдповiдною процесуальною дiєю.

     Якщо клопотання заявили декiлька учасникiв справи, необхiдну грошову суму авансом в рiвних частках сплачують вiдповiднi учасники справи, а у випадках, коли вiдповiдна процесуальна дiя здiйснюється з iнiцiативи суду - учасником (учасниками) справи, на якого (яких) суд поклав вiдповiдний обов'язок.

     2. У разi несплати у визначений судом строк вiдповiдних сум авансом суд вправi вiдхилити клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням та ухвалити рiшення на пiдставi iнших поданих учасниками справи доказiв або скасувати ранiше постановлену ухвалу про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням.

     3. Суд, який розглядає справу по сутi, може перерозподiлити зазначенi у цiй статтi витрати, оплаченi учасником справи попередньо (авансом), вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 137. Витрати, пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертиз

     1. Свiдку у зв'язку з викликом до суду вiдшкодовуються витрати, що пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять.

     2. Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно до розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно до розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     3. Спецiалiст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконанi роботи (наданi послуги), пов'язанi iз справою, якщо це не входить до їхнiх службових обов'язкiв.

     4. У випадках, коли сума витрат на оплату робiт (послуг) спецiалiста, перекладача, експерта або проведення експертизи повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує цi суми на користь спецiалiста, перекладача, експерта чи експертної установи зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     5. Розмiр витрат на пiдготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача чи експерта встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     6. Розмiр витрат на оплату робiт (послуг) залученого стороною спецiалiста, перекладача чи експерта має бути спiвмiрним iз складнiстю вiдповiдної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робiт (надання послуг).

     7. У разi недотримання вимог щодо спiвмiрностi витрат суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на оплату робiт (послуг) спецiалiста, перекладача чи експерта, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     8. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     Стаття 138. Витрати, пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв, вчиненням iнших процесуальних дiй, пiдготовкою справи до розгляду

     1. Розмiр витрат, пов'язаних з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших процесуальних дiй або пiдготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     2. Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсацiї своїх витрат, пов'язаних iз наданням доказу на вимогу суду, вчиненням iнших процесуальних дiй.

     3. У випадках, коли сума витрат особи, яка не є учасником судового процесу, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує цi суми на користь такої особи зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     4. Граничний розмiр компенсацiї витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 139. Розподiл судових витрат

     1. При задоволеннi позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всi судовi витрати, якi пiдлягають вiдшкодуванню або оплатi вiдповiдно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав вiдповiдачем у справi, або якщо вiдповiдачем у справi виступала його посадова чи службова особа.

     В адмiнiстративних справах щодо оскарження рiшень Нацiональної комiсiї з реабiлiтацiї у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про реабiлiтацiю жертв репресiй комунiстичного тоталiтарного режиму 1917 - 1991 рокiв", якщо судове рiшення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усi судовi витрати, що пiдлягають вiдшкодуванню або оплатi вiдповiдно до положень цього Кодексу, здiйснюються за рахунок коштiв державного бюджету.

     2. При задоволеннi позову суб'єкта владних повноважень з вiдповiдача стягуються виключно судовi витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язанi iз залученням свiдкiв та проведенням експертиз.

     3. При частковому задоволеннi позову судовi витрати покладаються на обидвi сторони пропорцiйно до розмiру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

     4. При частковому задоволеннi позову, у випадку покладення судових витрат на обидвi сторони пропорцiйно до розмiру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено бiльшу суму судових витрат, сплатити рiзницю iншiй сторонi. У такому випадку сторони звiльняються вiд обов'язку сплачувати одна однiй iншу частину судових витрат.

     5. У разi вiдмови у задоволеннi вимог позивача, звiльненого вiд сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справi, судовi витрати, понесенi вiдповiдачем, компенсуються за рахунок коштiв, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Якщо сторону, на користь якої ухвалено рiшення, звiльнено вiд сплати судових витрат, з iншої сторони стягуються судовi витрати на користь осiб, що їх понесли, пропорцiйно до задоволеної чи вiдхиленої частини вимог, а iнша частина компенсується за рахунок коштiв, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Якщо обидвi сторони звiльненi вiд сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. Якщо суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, не повертаючи адмiнiстративної справи на новий розгляд, змiнить судове рiшення або ухвалить нове, вiн вiдповiдно змiнює розподiл судових витрат.

     7. Розмiр витрат, якi сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на пiдставi поданих сторонами доказiв (договорiв, рахункiв тощо).

     Такi докази подаються до закiнчення судових дебатiв у справi або протягом п'яти днiв пiсля ухвалення рiшення суду за умови, що до закiнчення судових дебатiв у справi сторона зробила про це вiдповiдну заяву.

     За вiдсутностi вiдповiдної заяви або неподання вiдповiдних доказiв протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

     8. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спiр виник внаслiдок неправильних дiй сторони суд має право покласти на таку сторону судовi витрати повнiстю або частково незалежно вiд результатiв вирiшення спору.

     9. При вирiшеннi питання про розподiл судових витрат суд враховує:

     1) чи пов'язанi цi витрати з розглядом справи;

     2) чи є розмiр таких витрат обґрунтованим та пропорцiйним до предмета спору, значення справи для сторiн, в тому числi чи мiг результат її вирiшення вплинути на репутацiю сторони або чи викликала справа публiчний iнтерес;

     3) поведiнку сторони пiд час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв i клопотань, безпiдставне твердження або заперечення стороною певних обставин, якi мають значення для справи, тощо;

     4) дiї сторони щодо досудового вирiшення спору (у випадках, коли вiдповiдно до закону досудове вирiшення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом пiд час розгляду справи, стадiю розгляду справи, на якiй такi дiї вчинялись.

     10. У разi закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду внаслiдок необґрунтованих дiй позивача вiдповiдач має право заявити вимоги про компенсацiю здiйснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.

     11. Судовi витрати третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зi сторони, визначеної вiдповiдно до вимог цiєї статтi, залежно вiд того, заперечувала чи пiдтримувала така особа заявленi позовнi вимоги.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2018р. N 2325-VIII)

     Стаття 140. Розподiл витрат у разi вiдмови позивача вiд позову

     1. У разi вiдмови позивача вiд позову понесенi ним витрати вiдповiдачем не вiдшкодовуються, а витрати вiдповiдача за його заявою стягуються iз позивача, крiм випадкiв, коли позивач звiльнений вiд сплати судових витрат. Однак якщо позивач вiдмовився вiд позову внаслiдок задоволення його вiдповiдачем пiсля подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всi понесенi ним у справi витрати iз вiдповiдача.

     Стаття 141. Судовi витрати, пов'язанi з примиренням сторiн

     1. Якщо спiр вирiшується шляхом примирення i сторони не дiйшли згоди щодо розподiлу судових витрат, то кожна сторона у справi несе половину судових витрат.

     Стаття 142. Повернення судового збору

     1. У разi вирiшення справи шляхом примирення, вiдмови позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем до початку розгляду справи по сутi суд у вiдповiднiй ухвалi чи рiшеннi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення позивачу п'ятдесяти вiдсоткiв судового збору, сплаченого при поданнi позову.

     2. У разi вирiшення справи шляхом примирення, вiдмови вiд позову, визнання позову вiдповiдачем на стадiї перегляду рiшення в апеляцiйному чи касацiйному порядку суд у вiдповiднiй ухвалi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти вiдсоткiв судового збору, сплаченого ним при поданнi вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     Стаття 143. Рiшення щодо судових витрат

     1. Суд вирiшує питання щодо судових витрат у рiшеннi, постановi або ухвалi.

     2. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi можуть оскаржити судове рiшення щодо судових витрат, якщо це стосується їхнiх iнтересiв.

     3. Якщо сторона з поважних причин не може до закiнчення судових дебатiв у справi подати докази, що пiдтверджують розмiр понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закiнчення судових дебатiв у справi, може вирiшити питання про судовi витрати пiсля ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     4. Для вирiшення питання про судовi витрати суд призначає судове засiдання, яке проводиться не пiзнiше п'ятнадцяти днiв з дня ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     5. У випадку, передбаченому частиною третьою цiєї статтi, суд виносить додаткове рiшення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

     6. У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справi, залишення позову без розгляду або ухвалення рiшення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирiшує питання про розподiл судових витрат не пiзнiше десяти днiв з дня ухвалення вiдповiдного судового рiшення, за умови подання учасником справи вiдповiдної заяви i доказiв, якi пiдтверджують розмiр судових витрат.

Глава 9. Заходи процесуального примусу

     Стаття 144. Пiдстави i порядок застосування заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є процесуальнi дiї, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання вiдповiдних осiб до виконання встановлених в судi правил, добросовiсного виконання процесуальних обов'язкiв, припинення зловживання правами та запобiгання створенню протиправних перешкод у здiйсненнi судочинства.

     2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно пiсля вчинення порушення.

     3. Про застосування заходiв процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

     Стаття 145. Види заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є:

     1) попередження;

     2) видалення iз залу судового засiдання;

     3) тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом;

     4) привiд;

     5) штраф.

     2. До однiєї особи не може бути застосовано кiлька заходiв процесуального примусу за одне й те саме порушення.

     3. Застосування до особи заходiв процесуального примусу не звiльняє її вiд виконання обов'язкiв, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 146. Попередження i видалення iз залу судового засiдання

     1. До учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх у судовому засiданнi, за порушення порядку пiд час судового засiдання або невиконання ними розпоряджень суддi (головуючого суддi) застосовується попередження, а в разi повторного вчинення таких дiй - видалення iз залу судового засiдання.

     2. У разi повторного вчинення перекладачем, спецiалiстом дiй, визначених у частинi першiй цiєї статтi, суд оголошує перерву i надає час для замiни перекладача, спецiалiста.

     Стаття 147. Тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом

     1. У разi неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказiв, що витребуванi судом, або неповiдомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказiв державним виконавцем для дослiдження судом.

     2. В ухвалi про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом зазначаються:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, в якої знаходиться доказ, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, номери засобiв зв'язку, адреса електронної пошти або офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;

     3) пiдстави проведення його тимчасового вилучення;

     4) кому доручається вилучення.

     3. Ухвала про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом є виконавчим документом, пiдлягає негайному виконанню та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     Стаття 148. Привiд

     1. До належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свiдка, якi без поважних причин не прибули у судове засiдання або не повiдомили причини неприбуття, може бути застосовано привiд до суду через органи Нацiональної полiцiї України з вiдшкодуванням у дохiд держави витрат на його здiйснення.

     2. Привiд до суду не застосовується до малолiтнiх та неповнолiтнiх осiб, вагiтних жiнок, осiб з iнвалiднiстю першої i другої груп, жiнок, якi доглядають дiтей вiком до шести рокiв або дiтей з iнвалiднiстю, а також осiб, якi згiдно iз цим Кодексом не можуть бути допитанi як свiдки.

     3. Про привiд суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає iм'я фiзичної особи, яка пiдлягає приводу, мiсце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, пiдстави застосування приводу, коли i куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здiйснення приводу.

     4. Ухвала про привiд до суду передається для виконання до органу Нацiональної полiцiї України за мiсцем провадження у справi або за мiсцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести.

     5. Ухвала про привiд до суду оголошується учаснику судового процесу, до якого застосовується привiд, особою, яка її виконує.

     6. У разi неможливостi здiйснення приводу особа, яка виконує ухвалу про привiд до суду, через керiвника органу Нацiональної полiцiї України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2581-VIII)

     Стаття 149. Штраф

     1. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохiд Державного бюджету України з вiдповiдної особи штрафу у сумi вiд 0,3 до трьох розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб у випадках:

     1) невиконання процесуальних обов'язкiв, зокрема ухилення вiд вчинення дiй, покладених судом на учасника судового процесу;

     2) зловживання процесуальними правами, вчинення дiй або допущення бездiяльностi з метою перешкоджання судочинству;

     3) неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, або неподання таких доказiв без поважних причин суб'єктом владних повноважень;

     4) використання пiд час процедури врегулювання спору за участю суддi портативних, аудiотехнiчних пристроїв, а також здiйснення фото- i кiнозйомки, вiдео-, звукозапису.

     2. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохiд Державного бюджету України з вiдповiдної особи штрафу у сумi вiд одного до десяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб у випадках:

     1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язкiв;

     2) неодноразового зловживання процесуальними правами;

     3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказiв без поважних причин або без їх повiдомлення;

     4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв.

     3. У випадку невиконання процесуальних обов'язкiв, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так i з його представника.

     4. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляцiйному порядку до суду вищої iнстанцiї. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не пiдлягає.

     5. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адмiнiстрацiя України.

     6. Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважностi причин невиконання вiдповiдних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язкiв.

Глава 10. Забезпечення позову

     Стаття 150. Пiдстави забезпечення позову

     1. Суд за заявою учасника справи або з власної iнiцiативи має право вжити визначенi цiєю статтею заходи забезпечення позову.

     2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так i на будь-якiй стадiї розгляду справи, якщо:

     1) невжиття таких заходiв може iстотно ускладнити чи унеможливити виконання рiшення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся або має намiр звернутися до суду; або

     2) очевидними є ознаки протиправностi рiшення, дiї чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або iнтересiв особи, яка звернулася до суду, таким рiшенням, дiєю або бездiяльнiстю.

     3. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої iнстанцiї, а якщо розпочато апеляцiйне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Подання позову, а також вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi не зупиняють дiю оскаржуваного рiшення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував вiдповiднi заходи забезпечення позову.

     Стаття 151. Види забезпечення позову

     1. Позов може бути забезпечено:

     1) зупиненням дiї iндивiдуального акта або нормативно-правового акта;

     2) забороною вiдповiдачу вчиняти певнi дiї;

     3) виключено;

     4) забороною iншим особам вчиняти дiї, що стосуються предмета спору;

     5) зупиненням стягнення на пiдставi виконавчого документа або iншого документа, за яким стягнення здiйснюється у безспiрному порядку.

     2. Суд може застосувати кiлька заходiв забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути спiвмiрними iз заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати спiввiдношення прав (iнтересу), про захист яких просить заявник, iз наслiдками вжиття заходiв забезпечення позову для заiнтересованих осiб.

     3. Не допускається забезпечення позову шляхом:

     1) зупинення актiв Верховної Ради України, Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв, органу, що здiйснює дисциплiнарне провадження щодо прокурорiв, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї;

     2) зупинення рiшень Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб та щодо здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї або лiквiдацiї банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй уповноваженiй особi Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб або Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, його посадовим особам при здiйсненнi тимчасової адмiнiстрацiї або лiквiдацiї банку, а також iншим особам пiд час реалiзацiї Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб майна банку, вiднесеного до категорiї неплатоспроможних, та банку, що лiквiдується вiдповiдно до Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб";

     3) зупинення рiшень уповноваженого центрального органу з питань цивiльної авiацiї щодо призупинення дiї або анулювання сертифiкатiв, схвалень, допускiв;

     4) зупинення рiшень Нацiонального банку України, актiв Нацiонального банку України, а також встановлення для Нацiонального банку України, його посадових та службових осiб заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй;

     5) зупинення дiї рiшення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адмiнiстративнiй справi, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дiї, що випливають з такого рiшення;

     6) зупинення рiшення Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цiн (тарифiв) на ринку електричної енергiї та природного газу, затвердження методик (порядкiв) їх встановлення (формування, розрахунку);

     7) зупинення рiшення Конкурсної комiсiї з добору кандидатiв на посади членiв Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабiнету Мiнiстрiв України призначати на посаду члена (членiв) Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вiдповiдно до Закону України "Про Нацiональну комiсiю, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";

     8) зупинення дiї iндивiдуальних актiв Мiнiстерства фiнансiв України, прийнятих на виконання рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України про участь держави у виведеннi неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Мiнiстерства фiнансiв України, його посадових та службових осiб заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй, що випливають з такого iндивiдуального акта;

     9) зупинення дiї iндивiдуальних актiв Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, прийнятих у процесi виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, її посадових та службових осiб заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй, що випливають з такого iндивiдуального акта.

     4. Заходи забезпечення позову, якi застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в iнший спосiб порушувати безперервнiсть процесу призначення, пiдготовки i проведення виборiв.

     5. Зупинення дiї нормативно-правового акта як захiд забезпечення позову допускається лише у разi очевидних ознак протиправностi такого акта та порушення прав, свобод або iнтересiв особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

     6. Не допускається вжиття заходiв забезпечення позову, якi полягають в (або мають наслiдком) припиненнi, вiдкладеннi, зупиненнi чи iншому втручаннi у проведення конкурсу, аукцiону, торгiв, тендера чи iнших публiчних конкурсних процедур, що проводяться вiд iменi держави (державного органу), територiальної громади (органу мiсцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складi комiсiї, що проводить конкурс, аукцiон, торги, тендер чи iншу публiчну конкурсну процедуру.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 19.12.2019р. N 394-IX, вiд 15.01.2020р. N 460-IX, вiд 13.05.2020р. N 590-IX)

     Стаття 152. Змiст i форма заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову подається в письмовiй формi i повинна мiстити:

     1) найменування суду;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб); поштовий iндекс; iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України; реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi; або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйну електронну адресу або адресу електронної пошти;

     3) предмет позову та обґрунтування необхiдностi забезпечення позову;

     4) захiд забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхiдностi;

     5) iншi вiдомостi, потрiбнi для забезпечення позову.

     2. Якщо заява про забезпечення позову подається до вiдкриття провадження у справi, в такiй заявi додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших осiб, якi можуть отримати статус учасника справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, а також вiдомi заявнику: реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб), за його наявностi, або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйна електронна адреса або адреса електронної пошти.

     3. У заявi можуть бути зазначенi кiлька заходiв забезпечення позову, що мають бути вжитi судом, iз обґрунтуванням доцiльностi вжиття кожного з цих заходiв.

     4. До заяви додаються документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi.

     Стаття 153. Порядок подання заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову подається:

     1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом;

     2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом;

     3) пiсля вiдкриття провадження у справi - до суду, у провадженнi якого перебуває справа.

     2. У разi подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати вiдповiдну позовну заяву протягом десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

     Стаття 154. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженнi якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пiзнiше двох днiв з дня її надходження, без повiдомлення учасникiв справи.

     2. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказiв, що пiдтверджують необхiднiсть забезпечення позову.

     3. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказiв недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засiданнi з повiдомленням заiнтересованих сторiн у встановлений судом строк.

     4. Залежно вiд обставин справи суд може забезпечити позов повнiстю або частково.

     5. Про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову суд постановляє ухвалу.

     6. В ухвалi про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та пiдстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

     7. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статтi 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

     8. Ухвалу про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

     9. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про замiну одного заходу забезпечення позову iншим зупиняє виконання цiєї ухвали.

     Стаття 155. Замiна одного заходу забезпечення позову iншим

     1. За клопотанням учасника справи суд може допустити замiну одного заходу забезпечення позову iншим.

     2. Питання про замiну одного заходу забезпечення iншим вирiшується судом в судовому засiданнi наступного дня пiсля надходження до суду вiдповiдного клопотання.

     3. За наслiдками розгляду клопотання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим постановляється ухвала.

     4. Примiрник ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також, залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 156. Виконання ухвали про забезпечення позову

     1. Ухвала суду про забезпечення позову має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала пiдлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно вiд її оскарження i вiдкриття виконавчого провадження.

     2. Примiрник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також, залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     3. Особи, виннi в невиконаннi ухвали про забезпечення позову, несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 157. Скасування заходiв забезпечення позову

     1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної iнiцiативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     2. Клопотання про скасування заходiв забезпечення позову розглядається в судовому засiданнi не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження його до суду.

     3. За результатами розгляду клопотання про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

     4. Ухвала про скасування заходiв забезпечення позову або про вiдмову у скасуваннi забезпечення позову може бути оскаржена.

     5. Вiдмова у скасуваннi забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появi нових обставин, що обґрунтовують необхiднiсть скасування забезпечення позову.

     6. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справi або у випадку ухвалення рiшення щодо вiдмови у задоволеннi позову заходи забезпечення позову зберiгають свою дiю до набрання законної сили вiдповiдним судовим рiшенням.

     7. Примiрник ухвали про скасування заходiв забезпечення позову невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також державним та iншим органам, якi повиннi були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здiйснення ними вiдповiдних дiй щодо скасування заходiв забезпечення позову.

     8. Заходи забезпечення позову, вжитi судом до подання позову, скасовуються судом також у разi:

     1) неподання заявником вiдповiдної позовної заяви згiдно з вимогами частини другої статтi 153 цього Кодексу;

     2) повернення позовної заяви;

     3) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi.

     Стаття 158. Вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову

     1. У випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справi з пiдстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої статтi 238 цього Кодексу, або у випадку ухвалення рiшення суду щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову вiдповiдач або iнша особа, чиї права або охоронюванi законом iнтереси порушенi внаслiдок вжиття заходiв забезпечення позову, має право на вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такi заходи забезпечення позову вживалися.

     2. Положення цiєї статтi не застосовуються щодо вiдповiдача або iншої особи, чиї права або охоронюванi законом iнтереси порушенi внаслiдок вжиття заходiв забезпечення позову, якi є суб'єктом владних повноважень.

Роздiл II
ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Письмовi заяви учасникiв справи

§ 1. Заяви по сутi справи

     Стаття 159. Види та змiст заяв по сутi справи

     1. При розглядi справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та мiркування щодо предмета спору виключно у заявах по сутi справи, визначених цим Кодексом.

     2. Заявами по сутi справи є: позовна заява; вiдзив на позовну заяву (вiдзив); вiдповiдь на вiдзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву.

     3. Пiдстави, час та черговiсть подання заяв по сутi справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених цим Кодексом випадках.

     4. Подання заяв по сутi справи є правом учасникiв справи. Неподання суб'єктом владних повноважень вiдзиву на позов без поважних причин може бути квалiфiковано судом як визнання позову.

     5. Суд може дозволити учаснику справи подати додатковi пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розглядi справи, якщо визнає це необхiдним.

     Стаття 160. Позовна заява

     1. У позовнiй заявi позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

     2. Позовна заява подається в письмовiй формi позивачем або особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     3. Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.

     4. На прохання позивача службовцем апарату адмiнiстративного суду може бути надана допомога в оформленнi позовної заяви.

     5. В позовнiй заявi зазначаються:

     1) найменування суду першої iнстанцiї, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб); поштовий iндекс; iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України); реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України (якщо такi вiдомостi вiдомi позивачу), вiдомi номери засобiв зв'язку, офiцiйна електронна адреса або адреса електронної пошти;

     3) зазначення цiни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовнiй заявi мiстяться вимоги про вiдшкодування шкоди, заподiяної оскаржуваним рiшенням, дiями, бездiяльнiстю суб'єкта владних повноважень;

     4) змiст позовних вимог i виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разi подання позову до декiлькох вiдповiдачiв - змiст позовних вимог щодо кожного з вiдповiдачiв;

     5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказiв, що пiдтверджують вказанi обставини;

     6) вiдомостi про вжиття заходiв досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

     7) вiдомостi про вжиття заходiв забезпечення доказiв або позову до подання позовної заяви, якщо такi здiйснювалися;

     8) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до заяви; зазначення доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз позовною заявою (за наявностi), зазначення щодо наявностi у позивача або iншої особи оригiналiв письмових або електронних доказiв, копiї яких додано до заяви;

     9) у справах щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю прав, свобод, iнтересiв позивача;

     10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актiв - вiдомостi про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належнiсть позивача до суб'єктiв правовiдносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

     11) власне письмове пiдтвердження позивача про те, що ним не подано iншого позову (позовiв) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав.

     6. Якщо позовна заява подається представником, то у нiй додатково зазначаються вiдомостi, визначенi у пунктi 2 частини п'ятої цiєї статтi стосовно представника.

     7. У разi пред'явлення позову особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, в заявi повиннi бути зазначенi пiдстави такого звернення.

     8. Якщо позовна заява подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення позивача вiд сплати судового збору.

     9. У позовнiй заявi можуть бути вказанi й iншi вiдомостi, необхiднi для правильного вирiшення спору.

     Стаття 161. Документи, що додаються до позовної заяви

     1. До позовної заяви додаються її копiї, а також копiї доданих до позовної заяви документiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, крiм випадкiв, визначених частиною другою цiєї статтi.

     2. Суб'єкт владних повноважень при поданнi адмiнiстративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надiслання рекомендованим листом з повiдомленням про вручення iншим учасникам справи, якi не мають офiцiйної електронної адреси, копiї позовної заяви та доданих до неї документiв.

     3. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi або документи, якi пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону.

     4. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всi наявнi в нього докази, що пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовнi вимоги (якщо подаються письмовi чи електроннi докази - позивач може додати до позовної заяви копiї вiдповiдних доказiв).

     5. У разi необхiдностi до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засiданнi щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звiльнення (вiдстрочення, розстрочення, зменшення) вiд сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказiв, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо вiдповiдний орган вiдмовив у її наданнi, тощо.

     6. У разi пропуску строку звернення до адмiнiстративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважностi причин його пропуску.

     7. До заяви про визнання iндивiдуального акта протиправним чи адмiнiстративного договору недiйсним додається також оригiнал або копiя оспорюваного акта чи договору або засвiдчений витяг з нього, а у разi вiдсутностi акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

     Стаття 162. Вiдзив на позовну заяву (вiдзив)

     1. У вiдзивi вiдповiдач викладає заперечення проти позову.

     2. Вiдзив повинен мiстити:

     1) найменування (iм'я) позивача i номер справи;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) вiдповiдача, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий iндекс, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб), за його наявностi, або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) у разi повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, якi визнаються вiдповiдачем;

     4) обставини, якi визнаються вiдповiдачем;

     5) заперечення (за наявностi) щодо наведених позивачем обставин та правових пiдстав позову, з якими вiдповiдач не погоджується, iз посиланням на вiдповiднi докази та норми права;

     6) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до вiдзиву, та зазначення доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз вiдзивом, iз зазначенням причин їх неподання.

     3. Копiя вiдзиву та доданих до нього документiв повинна бути надiслана (надана) iншим учасникам справи одночасно з надiсланням (наданням) вiдзиву до суду.

     4. До вiдзиву додаються:

     1) докази, якi пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення вiдповiдача, якщо такi докази не наданi позивачем;

     2) документи, що пiдтверджують надiслання (надання) вiдзиву i доданих до нього доказiв iншим учасникам справи.

     5. Вiдзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днiв з дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi. Суд має встановити такий строк подання вiдзиву, який дасть змогу вiдповiдачу пiдготувати його та вiдповiднi докази, а iншим учасникам справи - отримати вiдзив до початку першого пiдготовчого засiдання у справi.

     6. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирiшує справу за наявними матерiалами.

     Стаття 163. Вiдповiдь на вiдзив

     1. У вiдповiдi на вiдзив позивач викладає свої пояснення, мiркування та аргументи щодо наведених вiдповiдачем у вiдзивi заперечень та мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. До вiдповiдi на вiдзив застосовуються правила, встановленi частинами другою - четвертою статтi 162 цього Кодексу.

     3. Вiдповiдь на вiдзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання вiдповiдi на вiдзив, який дасть змогу позивачу пiдготувати свої пояснення, мiркування та аргументи та вiдповiднi докази, iншим учасникам справи - отримати вiдповiдь на вiдзив завчасно до початку розгляду справи по сутi, а вiдповiдачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 164. Заперечення

     1. У запереченнi вiдповiдач викладає свої пояснення, мiркування та аргументи щодо наведених позивачем у вiдповiдi на вiдзив пояснень, мiркувань та аргументiв i мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. До заперечення застосовуються правила, встановленi частинами другою - четвертою статтi 162 цього Кодексу.

     3. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дасть змогу iншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 165. Пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву

     1. У поясненнях третьої особи щодо позову або вiдзиву третя особа, що не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи i мiркування на пiдтримку або заперечення проти позову.

     2. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановленi частинами другою - четвертою статтi 162 цього Кодексу.

     3. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дасть змогу третiй особi пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази i надати пояснення до позову або вiдзиву, а iншим учасникам справи - вiдповiдь на такi пояснення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

§ 2. Заяви з процесуальних питань

     Стаття 166. Заяви, клопотання i заперечення

     1. При розглядi справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, мiркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв i клопотань.

     2. Заяви, клопотання i заперечення подаються в письмовiй або уснiй формi. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви i клопотання подаються тiльки в письмовiй формi.

     3. Заяви, клопотання i заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, вiн встановлюється судом.

     Стаття 167. Загальнi вимоги до форми та змiсту письмової заяви, клопотання, заперечення

     1. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повиннi мiстити:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України;

     2) найменування суду, до якого вона подається;

     3) номер справи, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), якщо заява (клопотання, заперечення) подається пiсля постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi;

     4) змiст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

     5) пiдстави заяви (клопотання, заперечення);

     6) перелiк документiв та iнших доказiв (за наявностi), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

     7) iншi вiдомостi, якi вимагаються цим Кодексом.

     Вимога вказати в заявi по сутi справи, скарзi, заявi, клопотаннi або запереченнi iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стосується лише юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України. Iноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктностi за вiдповiдним законом iноземної держави (сертифiкат реєстрацiї, витяг з торгового реєстру тощо).

     До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, якi подаються на стадiї виконання судового рiшення, в тому числi в процесi здiйснення судового контролю за виконанням судових рiшень, додаються докази їх надiслання (надання) iншим учасникам справи (провадження).

     2. Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цiєї статтi i цi недолiки не дають можливостi її розглянути, або якщо вона є очевидно безпiдставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

Глава 2. Вiдкриття провадження у справi

     Стаття 168. Пред'явлення позову

     1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої iнстанцiї, де вона реєструється та не пiзнiше наступного дня передається суддi.

     2. Позивач має право в позовнiй заявi заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом.

     Стаття 169. Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

     1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днiв з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

     У разi надходження до суду справи, що пiдлягає вирiшенню в порядку адмiнiстративного судочинства, пiсля закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляцiйної iнстанцiї в порядку господарського чи цивiльного судочинства, суд перевiряє наявнiсть пiдстав для залишення позовної заяви без руху вiдповiдно до вимог адмiнiстративного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

     2. В ухвалi про залишення позовної заяви без руху зазначаються недолiки позовної заяви, спосiб i строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з пiдстави несплати судового збору у встановленому законом розмiрi, суд в такiй ухвалi повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхiдно сплатити (доплатити).

     3. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адмiнiстративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

     4. Позовна заява повертається позивачевi, якщо:

     1) позивач не усунув недолiки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

     2) позивач до вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi подав заяву про її вiдкликання;

     3) позов подано особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     4) позивач не надав доказiв звернення до вiдповiдача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковiсть досудового врегулювання, або на момент звернення позивача iз позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;

     5) позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     6) порушено правила об'єднання позовних вимог (крiм випадкiв, в яких є пiдстави для застосування положень статтi 172 цього Кодексу);

     7) вiдсутнi пiдстави для звернення прокурора до суду в iнтересах держави або для звернення до суду особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи;

     8) якщо позовну заяву iз вимогою стягнення грошових коштiв, яка ґрунтується на пiдставi рiшення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закiнчення строку, визначеного частиною другою статтi 122 цього Кодексу;

     9) у випадках, передбачених частиною другою статтi 123 цього Кодексу.

     5. Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи без розгляду не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копiя ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особi, яка подала позовну заяву, не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     7. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разi скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

     8. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адмiнiстративного суду в порядку, встановленому законом.

     9. У разi повернення позовної заяви з пiдстави, визначеної пунктом 5 частини четвертої цiєї статтi, судовий збiр, сплачений за подання позову, не повертається.

     10. Заяви, скарги, клопотання, визначенi цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент вiдкриття провадження за вiдповiдною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що вiдповiдна сума судового збору не зарахована до спецiального фонду Державного бюджету України. Правила цiєї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказiв або позову.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII, вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 170. Вiдмова у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi

     1. Суддя вiдмовляє у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi, якщо:

     1) позов не належить розглядати за правилами адмiнiстративного судочинства;

     2) у спорi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав є такi, що набрали законної сили, рiшення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адмiнiстративнiй справi;

     3) настала смерть фiзичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб'єктом владних повноважень, якi звернулися iз позовною заявою або до яких пред'явлено позовну заяву, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва;

     4) у провадженнi цього або iншого суду є справа про спiр мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав.

     2. Про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi суддя постановляє ухвалу не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження позовної заяви.

     3. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi надсилається особi, яка подала позовну заяву, разом iз позовною заявою та усiма доданими до неї матерiалами не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     4. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi може бути оскаржено. У разi скасування ухвали про вiдмову у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi позовна заява вважається поданою в день первiсного звернення до суду.

     5. Повторне звернення тiєї самої особи до адмiнiстративного суду з адмiнiстративним позовом з тих самих предмета i пiдстав та до того самого вiдповiдача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження, не допускається.

     6. У разi вiдмови у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд такої справи.

     Стаття 171. Вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi

     1. Суддя пiсля одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

     1) подана позовна заява особою, яка має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть;

     2) має представник належнi повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

     3) вiдповiдає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

     4) належить позовну заяву розглядати за правилами адмiнiстративного судочинства i чи подано позовну заяву з дотриманням правил пiдсудностi;

     5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо пiдстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

     6) немає iнших пiдстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або вiдмови у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi, встановлених цим Кодексом.

     2. Суддя вiдкриває провадження в адмiнiстративнiй справi на пiдставi позовної заяви, якщо вiдсутнi пiдстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи вiдмови у вiдкриттi провадження у справi.

     3. Якщо вiдповiдачем у позовнiй заявi, щодо якої вiдсутнi пiдстави для залишення її без руху, повернення чи вiдмови у вiдкриттi провадження у справi, вказана фiзична особа, яка не є пiдприємцем, суддя не пiзнiше двох днiв з дня надходження позовної заяви до суду звертається до вiдповiдного органу реєстрацiї мiсця перебування та мiсця проживання особи щодо надання iнформацiї про зареєстроване мiсце проживання (перебування) такої фiзичної особи.

     4. Iнформацiя про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи має бути надана протягом трьох днiв з дня отримання вiдповiдним органом реєстрацiї мiсця проживання та перебування особи вiдповiдного звернення суду.

     5. Якщо за результатами отриманої судом iнформацiї буде встановлено, що справа не пiдсудна цьому суду, суд надсилає справу за пiдсуднiстю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

     6. Суддя з метою визначення пiдсудностi може також користуватися даними Єдиного державного демографiчного реєстру.

     7. Якщо отримана судом iнформацiя не дає можливостi встановити зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи, суд вирiшує питання про вiдкриття провадження у справi. Виклик такої особи як вiдповiдача у справi здiйснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.

     8. Питання про вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi суддя вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження до адмiнiстративного суду позовної заяви, заяви про усунення недолiкiв позовної заяви у разi залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цiєї статтi, iнформацiї про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи.

     9. Про прийняття позовної заяви до розгляду та вiдкриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначаються:

     1) найменування адмiнiстративного суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який вiдкрив провадження в адмiнiстративнiй справi, номер справи;

     2) найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб) сторiн, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб);

     3) предмет та пiдстави позову;

     4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа;

     5) дата, час i мiсце пiдготовчого засiдання, якщо справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження;

     6) дата, час i мiсце проведення судового засiдання для розгляду справи по сутi, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повiдомленням (викликом) сторiн;

     7) результат вирiшення заяв i клопотань позивача, що надiйшли разом iз позовною заявою, якщо їх вирiшення не потребує виклику (повiдомлення) сторiн;

     8) строк для подання вiдповiдачем вiдзиву на позов;

     9) строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження;

     10) строк подання пояснень третiми особами, яких було залучено при вiдкриттi провадження у справi;

     11) веб-адреса сторiнки на офiцiйному веб-порталi судової влади України в мережi Iнтернет, за якою учасники справи можуть отримати iнформацiю по справi, що розглядається;

     12) у разi розгляду справи за мiсцезнаходженням суб'єкта владних повноважень - повiдомлення про наявнi в судi матерiали, якi пiдлягають врученню суб'єкту владних повноважень як сторонi, та про можливiсть їх отримання лише безпосередньо у судi.

     10. Ухвала про вiдкриття провадження у справi постановляється з додержанням вимог статтi 126 цього Кодексу.

     11. Якщо при вiдкриттi провадження у справi було вирiшено питання про залучення третiх осiб, позивач не пiзнiше двох днiв з дня вручення копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi повинен направити таким третiм особам копiї позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку пiдготовчого засiдання або до початку розгляду справи по сутi, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

     12. Якщо суд в ухвалi про вiдкриття провадження у справi за результатами розгляду вiдповiдного клопотання позивача вирiшує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк вiдповiдачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     13. Суддя, встановивши пiсля вiдкриття провадження у справi, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня, в якiй зазначаються пiдстави залишення заяви без руху, про що повiдомляє позивача i надає йому строк для усунення недолiкiв, який не може перевищувати п'яти днiв з дня вручення позивачу ухвали.

     14. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня з дня отримання iнформацiї про усунення недолiкiв.

     15. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

     Стаття 172. Об'єднання i роз'єднання позовiв

     1. В однiй позовнiй заявi може бути об'єднано декiлька вимог, пов'язаних мiж собою пiдставою виникнення або поданими доказами, основнi та похiднi позовнi вимоги.

     2. Суд з урахуванням положень частини першої цiєї статтi може за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи об'єднати в одне провадження декiлька справ за позовами:

     1) одного й того самого позивача до одного й того самого вiдповiдача;

     2) одного й того самого позивача до рiзних вiдповiдачiв;

     3) рiзних позивачiв до одного й того самого вiдповiдача.

     3. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку пiдготовчого засiдання, а у спрощеному позовному провадженнi - до початку розгляду справи по сутi у кожнiй iз справ.

     4. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi належить розглядати в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, щодо яких законом визначена виключна пiдсуднiсть рiзним судам.

     6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи вправi до початку розгляду справи по сутi роз'єднати позовнi вимоги, видiливши одну або декiлька об'єднаних вимог в самостiйне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адмiнiстративного судочинства.

     Розгляд позовних вимог, видiлених у самостiйне провадження, здiйснює суддя, який прийняв рiшення про роз'єднання позовних вимог.

     7. Про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про вiдмову в об'єднаннi справ в одне провадження, роз'єднаннi позовних вимог суд постановляє ухвалу.

     8. Справи, що перебувають у провадженнi адмiнiстративного суду, в разi об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд суддi, який ранiше за iнших суддiв вiдкрив провадження у справi.

     9. Якщо провадження у справах було вiдкрито в один день, справи в разi об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд суддi, який першим прийняв рiшення про їх об'єднання.

     10. Справи, об'єднанi в одне провадження, роз'єднанню не пiдлягають.

Глава 3. Пiдготовче провадження

     Стаття 173. Завдання та строк пiдготовчого провадження

     1. Пiдготовку справи до судового розгляду здiйснює суддя адмiнiстративного суду, який вiдкрив провадження в адмiнiстративнiй справi.

     2. Завданням пiдготовчого провадження є:

     1) остаточне визначення предмета спору та характеру спiрних правовiдносин, позовних вимог та складу учасникiв судового процесу;

     2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

     3) визначення обставин справи, якi пiдлягають встановленню, та зiбрання вiдповiдних доказiв;

     4) вирiшення вiдводiв;

     5) визначення порядку розгляду справи;

     6) вчинення iнших дiй з метою забезпечення правильного, своєчасного i безперешкодного розгляду справи по сутi.

     3. Пiдготовче провадження починається вiдкриттям провадження у справi i закiнчується закриттям пiдготовчого засiдання.

     4. Пiдготовче провадження має бути проведене протягом шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. У виняткових випадках для належної пiдготовки справи для розгляду по сутi цей строк може бути продовжений не бiльше нiж на тридцять днiв за клопотанням однiєї iз сторiн або з iнiцiативи суду.

     Стаття 174. Надiслання копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi, копiї позовної заяви та доданих до неї документiв

     1. Ухвала про вiдкриття провадження у справi надсилається учасникам справи, а також iншим особам, якщо вiд них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

     2. Одночасно з копiєю ухвали про вiдкриття провадження у справi учасникам справи надсилається копiя позовної заяви з копiями доданих до неї документiв.

     Стаття 175. Подання вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, вiдповiдач має право надiслати:

     1) суду - вiдзив на позовну заяву i всi письмовi та електроннi докази (якi можливо доставити до суду), висновки експертiв i заяви свiдкiв, що пiдтверджують заперечення проти позову;

     2) позивачу, iншим вiдповiдачам, третiм особам - копiю вiдзиву та доданих до нього документiв.

     2. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирiшити спiр за наявними матерiалами справи.

     Стаття 176. Подання пояснень третiх осiб щодо позову або вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi або ухвалi, постановленiй у пiдготовчому засiданнi (якщо третiх осiб було залучено у пiдготовчому засiданнi), третi особи, якi не заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмовi пояснення щодо позову або вiдзиву.

     2. Учасники справи мають право подати вiдповiдь на такi пояснення до закiнчення пiдготовчого провадження.

     Стаття 177. Пред'явлення зустрiчного позову

     1. Вiдповiдач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрiчний позов у строк для подання вiдзиву.

     2. Зустрiчний позов приймається до спiльного розгляду з первiсним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язанi i спiльний їх розгляд є доцiльним, зокрема, коли вони виникають з одних правовiдносин або коли задоволення зустрiчного позову може виключити повнiстю або частково задоволення первiсного позову.

     3. Вимоги за зустрiчним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первiсним позовом.

     4. У випадку подання зустрiчного позову у справi, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

     Стаття 178. Форма i змiст зустрiчної позовної заяви

     1. Зустрiчна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна вiдповiдати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.

     2. До зустрiчної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, застосовуються положення статтi 169 цього Кодексу.

     3. Зустрiчна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цiєї статтi, повертається заявнику. Копiя зустрiчної позовної заяви долучається до матерiалiв справи.

     Стаття 179. Мета i строк проведення пiдготовчого засiдання

     1. Для виконання завдання пiдготовчого провадження в кожнiй судовiй справi, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться пiдготовче засiдання.

     2. Дата i час пiдготовчого засiдання призначається судом з урахуванням обставин справи i необхiдностi вчинення вiдповiдних процесуальних дiй. Пiдготовче засiдання має бути розпочате не пiзнiше нiж через тридцять днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 180. Пiдготовче засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться судом з повiдомленням учасникiв справи.

     2. У пiдготовчому засiданнi суд:

     1) оголошує склад суду, а також прiзвища секретаря судового засiдання, перекладача, спецiалiста, з'ясовує наявнiсть пiдстав для вiдводiв;

     2) з'ясовує, чи бажають сторони вирiшити спiр шляхом примирення або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю суддi;

     3) у разi необхiдностi заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає вiдповiднi заяви;

     4) вирiшує питання про вступ у справу iнших осiб, замiну неналежного вiдповiдача, замiну позивача, залучення спiввiдповiдача, об'єднання справ i роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрiчного позову, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     5) роз'яснює учасникам справи, якi обставини входять до предмета доказування, якi докази мають бути поданi тим чи iншим учасником справи;

     6) з'ясовує, чи повiдомили сторони про всi обставини справи, якi їм вiдомi;

     7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на якi вони посилаються у позовi i вiдзивi, а також докази, витребуванi судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додатковi докази або пояснення; вирiшує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказiв за їх мiсцезнаходженням; вирiшує питання про витребування додаткових доказiв та визначає строки їх подання; вирiшує питання про забезпечення доказiв, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     8) вирiшує питання про призначення експертизи, виклик у судове засiдання експертiв, свiдкiв, залучення перекладача, спецiалiста;

     9) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про забезпечення позову;

     10) вирiшує заяви та клопотання учасникiв справи;

     11) направляє судовi доручення;

     12) встановлює строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення;

     13) встановлює строк для подання пояснень третiми особами;

     14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю суддi за наявностi згоди сторiн на його проведення;

     15) призначає справу до розгляду по сутi, визначає дату, час i мiсце проведення судового засiдання (засiдань) для розгляду справи по сутi;

     16) встановлює порядок з'ясування обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та порядок дослiдження доказiв, якими вони обґрунтовуються, пiд час розгляду справи по сутi, про що зазначається в протоколi судового засiдання;

     17) вирiшує питання про колегiальний розгляд справи;

     18) здiйснює iншi дiї, необхiднi для забезпечення правильного i своєчасного розгляду справи по сутi.

     3. Якщо доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення документ або iнший доказ викликає обґрунтований сумнiв у його достовiрностi, учасник справи може просити суд виключити його з числа доказiв i вирiшувати справу на пiдставi iнших доказiв або вимагати проведення експертизи.

     4. Клопотання та заяви учасника справи з питань, визначених у частинi третiй цiєї статтi, поданi пiсля закриття пiдготовчого засiдання, залишаються без розгляду, за винятком випадкiв, коли вони стосуються доказiв, поданих пiсля закриття пiдготовчого засiдання.

     Стаття 181. Порядок проведення пiдготовчого засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться за правилами, встановленими главою 6 роздiлу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей пiдготовчого засiдання, встановлених цiєю главою.

     2. Суд вiдкладає пiдготовче засiдання в межах визначеного цим Кодексом строку пiдготовчого провадження у випадках:

     1) визначених пунктами 1 - 3, 5 частини другої статтi 205 цього Кодексу;

     2) залучення до участi або вступу у справу третьої особи, замiни позивача, замiни неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача;

     3) в iнших випадках, коли питання, визначенi частиною другою статтi 180 цього Кодексу, не можуть бути розглянутi у даному пiдготовчому засiданнi.

     3. У зв'язку iз замiною неналежного вiдповiдача, замiною позивача, залученням спiввiдповiдача такi особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     4. У зв'язку зi вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, така особа, а також iншi учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення їм вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     5. Якщо розгляд справи у випадках, визначених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить пiдготовче засiдання спочатку в загальному порядку, крiм випадку ухвалення рiшення про колегiальний розгляд справи, коли пiдготовче засiдання проводиться спочатку лише у разi, якщо суд дiйшов висновку про необхiднiсть його проведення.

     6. Суд може оголосити перерву у пiдготовчому засiданнi у разi необхiдностi, зокрема, у випадках:

     1) необхiдностi замiни вiдведеного експерта, перекладача, спецiалiста;

     2) невиконання учасником справи вимог ухвали про вiдкриття провадження у справi у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню пiдготовчого провадження;

     3) неподання витребуваних доказiв особою, яка не є учасником судового процесу;

     4) необхiдностi витребування нових (додаткових) доказiв.

     7. Якщо пiд час пiдготовчого судового засiдання вирiшенi питання, зазначенi у частинi другiй статтi 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всiх учасникiв справи розгляд справи по сутi може бути розпочатий у той самий день пiсля закiнчення пiдготовчого судового засiдання.

     8. У разi вiдкладення пiдготовчого засiдання або оголошення перерви пiдготовче засiдання продовжується зi стадiї, на якiй засiдання було вiдкладене або у ньому була оголошена перерва.

     Стаття 182. Подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення

     1. У строк, встановлений судом, позивач має право подати вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення.

     2. Iншi учасники справи мають право подати свої письмовi пояснення щодо вiдповiдi на вiдзив та заперечення до закiнчення пiдготовчого провадження, якщо судом не встановлено iнший строк.

     Стаття 183. Судовi рiшення у пiдготовчому засiданнi

     1. У пiдготовчому засiданнi суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальнi дiї, що необхiдно вчинити до закiнчення пiдготовчого провадження та початку судового розгляду справи по сутi.

     2. За результатами пiдготовчого засiдання суд постановляє ухвалу про:

     1) залишення позовної заяви без розгляду;

     2) закриття провадження у справi;

     3) закриття пiдготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по сутi.

     3. За результатами пiдготовчого провадження суд ухвалює рiшення суду у випадку визнання позову вiдповiдачем.

     4. Ухвалення в пiдготовчому засiданнi судового рiшення у разi вiдмови вiд позову, визнання позову, примирення сторiн проводиться в порядку, встановленому статтями 189, 190 цього Кодексу.

     5. Суд з'ясовує думку сторiн щодо дати призначення судового засiдання для розгляду справи по сутi.

Глава 4. Врегулювання спору за участю суддi

     Стаття 184. Пiдстави проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться за згодою сторiн до початку розгляду справи по сутi.

     2. Проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається:

     1) в адмiнiстративних справах, визначених главою 11 роздiлу II цього Кодексу, за винятком справ, визначених статтею 267 цього Кодексу, та типових справ;

     2) у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору.

     Стаття 185. Порядок призначення врегулювання спору за участю суддi

     1. Про проведення процедури врегулювання спору за участю суддi суд постановляє ухвалу. В ухвалi про проведення процедури врегулювання спору за участю суддi суд вирiшує питання про зупинення провадження у справi.

     2. У випадку колегiального розгляду справи врегулювання спору за участю суддi проводиться суддею, який здiйснював пiдготовку справи до розгляду.

     3. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслiдками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається.

     Стаття 186. Порядок проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Проведення врегулювання спору за участю суддi здiйснюється у формi спiльних та (або) закритих нарад.

     Сторони мають право брати участь в таких нарадах у режимi вiдеоконференцiї в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Спiльнi наради проводяться за участю всiх сторiн, їхнiх представникiв та суддi.

     Закритi наради проводяться за iнiцiативою суддi з кожною iз сторiн окремо.

     2. Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за участю суддi для досягнення сторонами примирення. З урахуванням конкретних обставин проведення наради суддя може оголосити перерву в межах строку проведення врегулювання.

     3. На початку проведення першої спiльної наради з врегулювання спору суддя роз'яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю суддi, права та обов'язки сторiн.

     4. Пiд час проведення спiльних нарад суддя з'ясовує пiдстави та предмет позову, пiдстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування по категорiї спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозицiї щодо шляхiв мирного врегулювання спору та здiйснює iншi дiї, спрямованi на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

     5. Пiд час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогiчних спорах, пропонувати сторонi та (або) її представнику можливi шляхи мирного врегулювання спору.

     6. Пiд час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичнi поради та рекомендацiї, надавати оцiнку доказiв у справi.

     7. Iнформацiя, отримана будь-якою iз сторiн, а також суддею пiд час проведення врегулювання спору, є конфiденцiйною. Пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi протокол наради не ведеться та не здiйснюється фiксування технiчними засобами.

     8. За необхiдностi до участi в нарадах залучається перекладач. Перекладач попереджається про конфiденцiйний характер iнформацiї, отриманої пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi.

     9. Пiд час врегулювання спору за участю суддi забороняється використовувати портативнi аудiотехнiчнi пристрої, а також здiйснювати фото- i кiнозйомку, вiдео- та звукозапис.

     Стаття 187. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Процедура врегулювання спору за участю суддi проводиться протягом розумного строку, але не бiльше тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про її проведення.

     2. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi продовженню не пiдлягає.

     Стаття 188. Припинення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi припиняється:

     1) у разi подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю суддi;

     2) у разi закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi;

     3) за iнiцiативою суддi у разi затягування процедури врегулювання спору будь-якою зi сторiн;

     4) у разi досягнення сторонами примирення та звернення до суду iз заявою про примирення або звернення позивача до суду iз заявою про залишення позовної заяви без розгляду або в разi вiдмови позивача вiд позову чи визнання позову вiдповiдачем.

     2. Про припинення врегулювання спору за участю суддi постановляється ухвала, яка оскарженню не пiдлягає. Одночасно суддя вирiшує питання про поновлення провадження у справi.

     3. Про припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суддя постановляє ухвалу не пiзнiше наступного робочого дня пiсля надходження вiдповiдної заяви сторони, а з пiдстави, визначеної пунктом 2 цiєї частини, - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi.

     4. У разi припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстав, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi, справа передається на розгляд iншому суддi, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Глава 5. Вiдмова позивача вiд позову. Примирення сторiн

     Стаття 189. Вiдмова вiд позову та визнання позову

     1. Позивач може вiдмовитися вiд позову, а вiдповiдач - визнати позов на будь-якiй стадiї провадження у справi, зазначивши про це в заявi по сутi справи або в окремiй письмовiй заявi.

     2. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з вiдмовою позивача вiд позову або визнанням позову вiдповiдачем суд роз'яснює сторонам наслiдки вiдповiдних процесуальних дiй, перевiряє, чи не обмежений представник вiдповiдної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

     3. Про прийняття вiдмови вiд позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справi. У разi часткової вiдмови позивача вiд позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справi щодо частини позовних вимог.

     4. У разi визнання позову вiдповiдачем повнiстю або частково суд за наявностi для того законних пiдстав ухвалює рiшення про задоволення позову повнiстю або у вiдповiднiй частинi вимог.

     5. Суд не приймає вiдмови вiд позову, визнання позову i продовжує розгляд адмiнiстративної справи, якщо цi дiї позивача або вiдповiдача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або iнтереси.

     6. Суд не приймає вiдмову позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 190. Примирення сторiн

     1. Сторони можуть повнiстю або частково врегулювати спiр на пiдставi взаємних поступок. Примирення сторiн може стосуватися лише прав та обов'язкiв сторiн. Сторони можуть примиритися на умовах, якi виходять за межi предмета спору, якщо такi умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом iнтересiв третiх осiб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межi компетенцiї суб'єкта владних повноважень.

     2. За клопотанням сторiн суд зупиняє провадження у справi на час, необхiдний їм для примирення.

     3. Умови примирення сторони викладають у заявi про примирення сторiн. Заява про примирення сторiн може бути викладена у формi єдиного документа, пiдписаного сторонами, або у формi окремих документiв: заяви однiєї сторони про умови примирення та письмової згоди iншої сторони з умовами примирення.

     4. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з примиренням сторiн суд роз'яснює сторонам наслiдки такого рiшення, перевiряє, чи не обмеженi представники сторiн у правi вчинити вiдповiднi дiї.

     5. Умови примирення сторiн затверджуються ухвалою суду. Затверджуючи умови примирення сторiн, суд цiєю самою ухвалою одночасно закриває провадження у справi.

     6. Суд постановляє ухвалу про вiдмову у затвердженнi умов примирення i продовжує судовий розгляд, якщо:

     1) умови примирення суперечать закону чи порушують права чи охоронюванi законом iнтереси iнших осiб або є невиконуваними; або

     2) одну зi сторiн примирення представляє її законний представник, дiї якого суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 191. Виконання умов примирення

     1. Ухвала про затвердження умов примирення виконується сторонами в порядку i строки, якi нею визначенi.

     2. Ухвала про затвердження умов примирення є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     3. У разi невиконання ухвали суду про затвердження умов примирення вона може бути подана для її примусового виконання в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рiшень.

Глава 6. Розгляд справи по сутi

§ 1. Загальнi положення

     Стаття 192. Завдання розгляду справи по сутi

     1. Завданням розгляду справи по сутi є розгляд та вирiшення спору на пiдставi зiбраних у пiдготовчому провадженнi матерiалiв, а також розподiл судових витрат.

     Стаття 193. Строки розгляду адмiнiстративної справи

     1. Суд має розпочати розгляд справи по сутi не пiзнiше нiж через шiстдесят днiв з дня вiдкриття провадження у справi, а у випадку продовження строку пiдготовчого провадження - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення такого строку.

     2. Суд розглядає справу по сутi протягом тридцяти днiв з дня початку розгляду справи по сутi.

     3. Провадження у справi на стадiї її розгляду по сутi зупиняється тiльки з пiдстав, встановлених пунктами 1 - 6 частини першої та пунктами 1 - 3 частини другої статтi 236 цього Кодексу.

     Стаття 194. Судове засiдання

     1. Розгляд справи вiдбувається в судовому засiданнi.

     2. Про мiсце, дату i час судового засiдання суд повiдомляє учасникiв справи.

     3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його вiдсутностi. Якщо таке клопотання заявили всi учасники справи, судовий розгляд справи здiйснюється в порядку письмового провадження на пiдставi наявних у суду матерiалiв.

     4. Судове засiдання проводиться у спецiально обладнаному примiщеннi - залi судових засiдань. Окремi процесуальнi дiї в разi необхiдностi можуть вчинятися за межами примiщення суду.

     5. Пiд час розгляду справи по сутi суд сприяє примиренню сторiн.

     6. У судовому засiданнi можуть бути оголошенi перерви в межах встановлених цим Кодексом строкiв розгляду справи, тривалiсть яких визначається вiдповiдно до обставин, що їх викликали.

     7. Перерва у зв'язку iз неявкою учасника справи або його представника може бути оголошена тiльки з пiдстав, визначених пунктами 1, 2, 5 частини другої статтi 205 цього Кодексу.

     Стаття 195. Участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї

     1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду за умови наявностi у судi вiдповiдної технiчної можливостi, про яку суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, крiм випадкiв, коли явка цього учасника справи в судове засiдання визнана судом обов'язковою.

     2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання. Копiя заяви в той самий строк надсилається iншим учасникам справи.

     3. Учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв та електронного цифрового пiдпису згiдно з вимогами Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. Пiд час карантину, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України з метою запобiгання поширенню коронавiрусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв. Пiдтвердження особи учасника справи здiйснюється iз застосуванням електронного пiдпису, а якщо особа не має такого пiдпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографiчний реєстр та документи, що пiдтверджують громадянство України, посвiдчують особу чи її спецiальний статус" або Державною судовою адмiнiстрацiєю України.

     5. Ризики технiчної неможливостi участi у вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав вiдповiдну заяву.

     6. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду, визначеному судом.

     7. Свiдок, перекладач, спецiалiст, експерт можуть брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї виключно в примiщеннi суду.

     8. У клопотаннi про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхiдно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пiзнiш як за п'ять днiв до вiдповiдного судового засiдання.

     9. Копiя ухвали про участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний органiзувати її виконання, та особi, яка братиме участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     10. Суд, який забезпечує проведення вiдеоконференцiї, перевiряє явку i встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевiряє повноваження представникiв.

     11. Використовуванi судом i учасниками судового процесу технiчнi засоби i технологiї мають забезпечувати належну якiсть зображення та звуку, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливiсть чути та бачити хiд судового засiдання, ставити запитання i отримувати вiдповiдi, здiйснювати iншi процесуальнi права та обов'язки.

     12. Вiдеоконференцiя, у якiй беруть участь учасники справи, фiксується судом, який розглядає справу, за допомогою технiчних засобiв вiдео- та звукозапису. Вiдео- та звукозапис вiдеоконференцiї зберiгається в матерiалах справи.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 30.03.2020р. N 540-IX)

     Стаття 196. Головуючий у судовому засiданнi

     1. При одноособовому розглядi справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засiданнi.

     2. При колегiальному розглядi справи головуючим у судовому засiданнi є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час розподiлу справи.

     3. Головуючий у судовому засiданнi вiдповiдно до завдання адмiнiстративного судочинства керує ходом судового засiдання, забезпечує додержання послiдовностi та порядку вчинення процесуальних дiй, здiйснення учасниками судового процесу їхнiх процесуальних прав i виконання ними обов'язкiв, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебiчного та об'єктивного з'ясування обставин у справi, усуваючи iз судового розгляду все, що не має значення для вирiшення справи.

     4. Головуючий у судовому засiданнi вживає необхiдних заходiв щодо забезпечення в судовому засiданнi належного порядку.

     5. Головуючий розглядає скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язкiв, про що зазначається в протоколi судового засiдання.

     Стаття 197. Звертання до суду у судовому засiданнi

     1. Учасники судового процесу та iншi присутнi у судовому засiданнi особи звертаються до суду словами "Ваша честь".

     Стаття 198. Обов'язки осiб, присутнiх у залi судового засiдання

     1. Особи, присутнi в залi судового засiдання, повиннi встати, коли входить i виходить суд. Рiшення суду особи, присутнi в залi, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу, iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, звертаються до суду та один до одного, дають пояснення, показання, висновки, консультацiї тощо стоячи.

     2. Вiдступ вiд вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, допускається з дозволу головуючого.

     3. Учасники судового процесу, а також iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, зобов'язанi беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засiданнi встановленого порядку та утримуватися вiд будь-яких дiй, що свiдчать про явну зневагу до суду або встановлених у судi правил.

     4. За прояв неповаги до суду виннi особи притягуються до вiдповiдальностi, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або iншої особи, присутньої в залi судового засiдання, до вiдповiдальностi за прояв неповаги до суду вирiшується судом негайно пiсля вчинення правопорушення, для чого у судовому засiданнi iз розгляду справи оголошується перерва, або пiсля закiнчення судового засiдання.

     5. Учасники справи передають документи та iншi матерiали головуючому через судового розпорядника.

§ 2. Вiдкриття розгляду справи по сутi

     Стаття 199. Вiдкриття судового засiдання

     1. У призначений для розгляду справи час головуючий вiдкриває судове засiдання та оголошує, яка справа розглядається.

     2. Секретар судового засiдання доповiдає суду, хто з викликаних у справi осiб з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв справи бере участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, чи повiдомлено тих учасникiв справи, хто не з'явився, про дату, час i мiсце судового засiдання в порядку, визначеному цим Кодексом.

     3. З оголошенням головуючим судового засiдання вiдкритим розпочинається розгляд справи по сутi.

     Стаття 200. Роз'яснення перекладачевi його прав та обов'язкiв, присяга перекладача

     1. Головуючий у судовому засiданнi встановлює особу перекладача та роз'яснює перекладачевi його права та обов'язки, встановленi статтею 71 цього Кодексу, i попереджає його пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправильний переклад i за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     2. Головуючий приводить перекладача до такої присяги:

     "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю сумлiнно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи усi свої професiйнi можливостi".

     3. Присяга проголошується перекладачем усно, пiсля чого вiн пiдписує текст присяги. Пiдписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     Стаття 201. Видалення свiдкiв iз зали судового засiдання

     1. Свiдки видаляються iз зали судового засiдання у вiдведенi для цього примiщення без можливостi ознайомлення з ходом судового засiдання.

     2. Судовий розпорядник вживає заходiв для того, щоб свiдки, якi допитанi судом, не спiлкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

     Стаття 202. Встановлення осiб, якi прибули у судове засiдання, оголошення складу суду i роз'яснення права вiдводу

     1. Головуючий у судовому засiданнi встановлює особи тих, хто прибув у судове засiдання, а також перевiряє повноваження посадових i службових осiб, їхнiх представникiв.

     2. Головуючий у судовому засiданнi оголошує склад суду, а також iмена експерта, перекладача, спецiалiста, секретаря судового засiдання i роз'яснює учасникам справи, якi прибули в судове засiдання, їхнє право заявляти вiдводи.

     Стаття 203. Роз'яснення учасникам справи їхнiх прав та обов'язкiв

     1. Головуючий з'ясовує обiзнанiсть учасникiв справи з їхнiми правами та обов'язками та роз'яснює їх у разi необхiдностi.

     Стаття 204. Розгляд заяв та клопотань

     1. Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язанi з розглядом справи, якi не були заявленi з поважних причин у пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом, та вирiшує їх пiсля заслуховування думки iнших присутнiх у судовому засiданнi учасникiв справи.

     2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, якi без поважних причин не були заявленi в пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом.

     Стаття 205. Наслiдки неявки в судове засiдання учасника справи

     1. Неявка у судове засiдання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повiдомлено про дату, час i мiсце цього засiдання, не перешкоджає розгляду справи по сутi, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     2. Суд вiдкладає розгляд справи в судовому засiданнi в межах встановленого цим Кодексом строку з таких пiдстав:

     1) неявка в судове засiдання учасника справи, щодо якого немає вiдомостей про вручення йому повiдомлення про дату, час i мiсце судового засiдання;

     2) перша неявка в судове засiдання учасника справи, якого повiдомлено про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо вiн повiдомив про причини неявки, якi судом визнано поважними;

     3) виникнення технiчних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, крiм випадкiв, коли вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання може вiдбутися без участi такої особи;

     4) необхiднiсть витребування нових доказiв, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливiсть заявлення вiдповiдного клопотання в межах пiдготовчого провадження;

     5) якщо суд визнає потрiбним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її вiдсутностi, дала особистi пояснення.

     Викликати позивача або вiдповiдача для особистих пояснень можна i тодi, коли в справi беруть участь їхнi представники.

     3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повiдомленi про судове засiдання, суд розглядає справу за вiдсутностi такого учасника справи у разi:

     1) неявки в судове засiдання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повiдомлення причин неявки;

     2) повторної неявки в судове засiдання учасника справи (його представника), незалежно вiд причин неявки;

     3) неявки представника в судове засiдання, якщо в судове засiдання з'явилася особа, яку вiн представляє, або iнший її представник;

     4) неявки в судове засiдання учасника справи, якщо з'явився його представник, крiм випадкiв, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

     У разi повторної неявки повiдомленого належним чином вiдповiдача в судове засiдання, суд вирiшує справу на пiдставi наявних у нiй доказiв.

     4. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може вiдкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цiєї статтi.

     5. У разi неявки позивача в судове засiдання без поважних причин або неповiдомлення ним про причини неявки, якщо вiд нього не надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо вiдповiдач наполягає на розглядi справи по сутi, справа розглядається на пiдставi наявних у нiй доказiв.

     До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цiєї частини застосовуються лише у разi повторної неявки.

     6. Наслiдки, визначенi частинами третьою та п'ятою цiєї статтi, настають i в разi, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засiдання.

     7. У разi розгляду справи за вiдсутностi позивача або вiдповiдача суддя-доповiдач оголошує стислий змiст позовної заяви або вiдзиву вiдповiдно.

     8. Про вiдкладення розгляду справи постановляється ухвала.

     9. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засiданнi, визначених цiєю статтею, але всi учасники справи не з'явилися у судове засiдання, хоча i були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженнi у разi вiдсутностi потреби заслухати свiдка чи експерта.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 206. Наслiдки неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста

     1. Якщо в судове засiдання не з'явилися свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач, суд заслуховує думку учасникiв справи про можливiсть продовження судового розгляду справи за вiдсутностi свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача, якi не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про вiдкладення розгляду справи. Одночасно суд вирiшує питання про вiдповiдальнiсть особи, яка не з'явилася.

     Стаття 207. Роз'яснення прав i обов'язкiв експерта, присяга експерта

     1. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює експерту його права та обов'язки, встановленi статтею 68 цього Кодексу, i попереджає його пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     2. Головуючий приводить експерта до такої присяги:

     "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю сумлiнно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всi свої професiйнi можливостi".

     3. Присяга проголошується експертом усно, пiсля чого вiн пiдписує текст присяги. Дiя присяги поширюється i на тi випадки, коли висновок був складений до її проголошення. Пiдписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     4. Експертам, якi працюють у державних експертних установах, роз'яснення прав i обов'язкiв експерта та приведення його до присяги здiйснюються керiвником експертної установи пiд час призначення особи на посаду та присвоєння квалiфiкацiї судового експерта. Засвiдченi печаткою експертної установи копiї тексту присяги i розписки про ознайомлення з правами та обов'язками експерта i про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок, за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв подаються на вимогу суду.

     Стаття 208. Роз'яснення спецiалiсту його прав i обов'язкiв

     1. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює спецiалiсту його права та обов'язки, встановленi статтею 70 цього Кодексу.

§ 3. З'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     Стаття 209. Вступне слово учасникiв справи

     1. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, вiдповiдача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, а також iнших учасникiв справи.

     2. У вступному словi учасники справи в уснiй формi стисло викладають змiст та пiдстави своїх вимог i заперечень щодо предмета позову, дають необхiднi пояснення щодо них.

     3. Якщо разом зi стороною, третьою особою у справi беруть участь їхнi представники, суд пiсля сторони, третьої особи заслуховує їхнiх представникiв. За клопотанням сторони, третьої особи виступати зi вступним словом може тiльки представник. Суд може зобов'язати учасника справи визначити, чи буде надавати пояснення тiльки такий учасник чи тiльки його представник.

     4. Якщо в справi заявлено кiлька вимог, суд може зобов'язати сторони та iнших учасникiв справи дати окремо пояснення щодо кожної з них.

     5. Учасники справи з дозволу головуючого можуть ставити питання один одному. Питання ставляться у такiй черговостi:

     1) позивачу та (або) особi, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, - вiдповiдач, третя особа, яка бере участь на сторонi вiдповiдача, iншi учасники справи;

     2) вiдповiдачу - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, третя особа, яка бере участь у справi на сторонi позивача, iншi учасники справи;

     3) iншим учасникам справи - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, третя особа, яка бере участь на сторонi позивача, вiдповiдач, третя особа, яка бере участь на сторонi вiдповiдача, iншi учасники справи.

     6. Головуючий з власної iнiцiативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

     7. Якщо сторони та iншi учасники судового процесу, висловлюються нечiтко або з їхнiх слiв не можна дiйти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати вiд цих осiб конкретної вiдповiдi - "так" чи "нi".

     Стаття 210. Порядок з'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     1. Суд, заслухавши вступне слово учасникiв справи, з'ясовує обставини, на якi учасники справи посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та дослiджує в порядку, визначеному в пiдготовчому засiданнi у справi, докази, якими вони обґрунтовуються.

     2. З урахуванням змiсту спiрних правовiдносин, обставин справи та зiбраних у справi доказiв суд пiд час розгляду справи по сутi може змiнити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослiдження доказiв, про що зазначається у протоколi судового засiдання.

     Стаття 211. Дослiдження доказiв

     1. Суд пiд час розгляду справи повинен безпосередньо дослiдити докази у справi: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертiв, поясненнями учасникiв справи, викладеними в заявах по сутi справи, показаннями свiдкiв, оглянути речовi докази.

     2. Докази, що не були предметом дослiдження в судовому засiданнi, не можуть бути покладенi судом в основу ухваленого судового рiшення.

     3. Речовi, письмовi та електроннi докази оглядаються у судовому засiданнi, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом, i пред'являються учасникам справи за їхнiм клопотанням, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам.

     4. Вiдтворення аудiо- i вiдеозапису проводиться в судовому засiданнi або в iншому примiщеннi, спецiально обладнаному для цього.

     5. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових i електронних доказiв або протоколiв їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта.

     Стаття 212. Порядок допиту свiдкiв

     1. Кожний свiдок допитується окремо.

     2. Свiдки, якi ще не дали показань, не можуть перебувати у залi судового засiдання пiд час судового розгляду. Судовий розпорядник вживає заходiв, щоб свiдки, яких допитали, не спiлкувалися з тими, яких суд не допитав.

     3. Перед допитом свiдка головуючий у судовому засiданнi встановлює його особу, вiк, рiд занять, мiсце проживання, вiдношення до справи i стосунки зi сторонами та iншими учасниками справи, роз'яснює його права та обов'язки, встановленi статтею 65 цього Кодексу, з'ясовує, чи не вiдмовляється вiн з пiдстав, встановлених законом, вiд давання показань, i пiд розписку попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивi показання i вiдмову вiд давання показань.

     4. Якщо перешкод для допиту свiдка не встановлено, головуючий у судовому засiданнi приводить його до такої присяги:

     "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю говорити правду, нiчого не приховуючи i не спотворюючи".

     5. Присяга проголошується свiдком усно, пiсля чого вiн пiдписує текст присяги. Пiдписаний свiдком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     6. Допит свiдка починається з пропозицiї головуючого в судовому засiданнi розповiсти все, що йому вiдомо у цiй справi, пiсля чого першою йому ставить питання особа, за клопотанням якої викликано свiдка, а потiм iншi учасники справи.

     7. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити свiдковi питання у будь-який час його допиту.

     8. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi мають право з'ясовувати суть вiдповiдi свiдка на питання учасникiв справи, а також ставити питання свiдку пiсля закiнчення його допиту учасниками справи.

     9. Головуючий має право за заявою учасникiв справи знiмати питання, поставленi свiдку, якщо вони за змiстом ображають честь чи гiднiсть особи, є навiдними або не стосуються предмета спору.

     10. Допитаний свiдок залишається у залi судового засiдання до закiнчення розгляду справи. Суд може дозволити такому свiдку залишити залу судового засiдання до закiнчення розгляду справи за згодою сторiн.

     11. Свiдок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засiданнi за його клопотанням, за клопотанням учасникiв справи або з iнiцiативи суду. Пiд час дослiдження iнших доказiв свiдкам можуть ставити питання сторони, iншi учасники справи, а також суд.

     12. Суд може призначити одночасний допит двох чи бiльше свiдкiв для з'ясування причин розбiжностi в їхнiх показаннях.

     13. Свiдок, який не може прибути у судове засiдання внаслiдок хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин, допитується судом за мiсцем його проживання (перебування).

     Стаття 213. Використання свiдком письмових записiв

     1. Свiдок, даючи показання, може користуватися записами лише в тих випадках, якщо його показання пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в пам'ятi. Цi записи подаються суду та учасникам справи i можуть бути приєднанi до справи за ухвалою суду.

     Стаття 214. Порядок допиту малолiтнiх i неповнолiтнiх свiдкiв

     1. Допит малолiтнiх свiдкiв i, за розсудом суду, неповнолiтнiх свiдкiв проводиться в присутностi педагога або батькiв, усиновлювачiв, опiкунiв, пiклувальникiв, якщо вони не заiнтересованi у справi.

     2. Свiдкам, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку, головуючий роз'яснює обов'язок дати правдивi показання, не попереджуючи про вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань i за завiдомо неправдивi показання, i не приводить їх до присяги.

     3. Особи, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, можуть з дозволу суду ставити свiдковi питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свiдка, змiсту його показань.

     4. У виняткових випадках, коли це необхiдно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осiб, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, iз зали судового засiдання за ухвалою суду може бути видалений той чи iнший учасник справи. Пiсля його повернення до зали судового засiдання головуючий повiдомляє його про показання цього свiдка i надає можливiсть ставити йому питання.

     Стаття 215. Оголошення показань свiдкiв

     1. Показання свiдкiв, зiбраних за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказiв пiд час допиту їх за мiсцем проживання, при вiдкладеннi розгляду справи або наданi ними у судовому засiданнi, в якому було прийнято скасоване рiшення, повиннi бути вiдтворенi i дослiдженi в судовому засiданнi, в якому постановлено рiшення, якщо участь цих свiдкiв у новому судовому засiданнi виявилася неможливою. Учасники справи мають право висловити своє ставлення до цих показань i дати щодо них свої пояснення.

     Стаття 216. Допит сторiн, третiх осiб, їхнiх представникiв як свiдкiв

     1. Якщо сторона, третя особа, їхнi представники заявляють, що факти, якi мають значення для справи, їм вiдомi особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитанi як свiдки згiдно зi статтями 212 - 214 цього Кодексу.

     Стаття 217. Дослiдження письмових доказiв

     1. Письмовi докази, у тому числi протоколи їх огляду, складенi за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказiв, за клопотанням учасника справи пред'являються йому для ознайомлення, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам чи перекладачам, або оголошуються в судовому засiданнi.

     2. Учасники справи можуть ставити питання свiдкам, експертам, спецiалiстам з приводу письмових доказiв.

     Стаття 218. Оголошення та дослiдження змiсту особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї

     1. Змiст особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї фiзичних осiб може бути дослiджений у вiдкритому судовому засiданнi або оголошений за клопотанням учасника справи лише за згодою осiб, визначених Цивiльним кодексом України.

     Стаття 219. Дослiдження речових та електронних доказiв

     1. Речовi та електроннi докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам справи, а в разi необхiдностi - також експертам, спецiалiстам i свiдкам. Особи, яким поданi для ознайомлення речовi та електроннi докази, можуть звернути увагу суду на тi чи iншi обставини, пов'язанi з доказом та його оглядом.

     2. Протоколи огляду речових та електронних доказiв, складенi в порядку забезпечення доказiв, виконання судового доручення або за результатами огляду доказiв на мiсцi, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засiданнi. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколiв.

     3. Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказiв експертам, спецiалiстам, свiдкам, якi їх оглядали.

     4. Електроннi письмовi документи дослiджуються в порядку, передбаченому для дослiдження письмових доказiв.

     Стаття 220. Вiдтворення звукозапису, демонстрацiя вiдеозапису i їх дослiдження

     1. Вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису проводяться в залi судового засiдання або в iншому спецiально обладнаному для цього примiщеннi з вiдображенням у протоколi судового засiдання основних технiчних характеристик обладнання та носiїв iнформацiї i зазначенням часу вiдтворення (демонстрацiї). Пiсля цього суд заслуховує пояснення учасникiв справи.

     2. У разi необхiдностi вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису можуть бути повторенi повнiстю або у певнiй частинi.

     3. З метою з'ясування вiдомостей, що мiстяться у звуко- i вiдеозаписах, судом може бути залучено спецiалiста.

     4. Пiд час дослiдження звуко- чи вiдеозапису особистого характеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослiдження змiсту особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї.

     Стаття 221. Дослiдження висновку експерта

     1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засiданнi.

     2. Для роз'яснення i доповнення висновку експерта учасники справи, а також суд можуть поставити експерту питання. Першими ставлять питання експертовi особа, яка викликала експерта, та її представник, а потiм iншi учасники справи. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторiн, першими ставлять питання експертовi позивач i його представник. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити експертовi питання в будь-який час дослiдження висновку експерта.

     3. Викладенi письмово i пiдписанi пояснення експерта приєднуються до справи.

     Стаття 222. Консультацiї та роз'яснення спецiалiста

     1. Пiд час дослiдження доказiв суд може скористатися технiчною допомогою, усними консультацiями спецiалiста.

     2. Спецiалiсту можуть бути поставленi питання щодо сутi наданої технiчної допомоги, усних консультацiй. Першими ставлять питання особа, за клопотанням якої залучено спецiалiста, та її представник, а потiм iншi учасники справи. Якщо спецiалiста залучено за клопотанням обох сторiн, першими ставлять питання спецiалiсту позивач i його представник. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити спецiалiстовi питання в будь-який час дослiдження доказiв.

     Стаття 223. Вiдкладення розгляду справи або перерва в судовому засiданнi

     1. Суд вiдкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статтi 205 цього Кодексу.

     2. Якщо спiр, розгляд якого по сутi розпочато, не може бути вирiшено в даному судовому засiданнi, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строкiв розгляду справи, тривалiсть якої визначається вiдповiдно до обставин, що її викликали, з наступною вказiвкою про це в рiшеннi або ухвалi.

     3. Про вiдкладення розгляду справи або перерву в судовому засiданнi, мiсце, дату i час нового судового засiдання або продовження судового засiдання суд повiдомляє пiд розписку учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, якi були присутнiми в судовому засiданнi. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, якi не прибули або яких суд вперше залучає до участi в судовому процесi, повiдомляються про судове засiдання в порядку, визначеному цим Кодексом.

     4. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi прибули. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     5. Якщо розгляд справи було вiдкладено, суд продовжує провадження у справi зi стадiї, на якiй розгляд справи було вiдкладено. У випадку вiдкладення розгляду справи пiд час її розгляду по сутi, суд може почати розгляд справи по сутi спочатку.

     6. Якщо в судовому засiданнi було оголошено перерву, провадження у справi пiсля її закiнчення продовжується зi стадiї, на якiй було оголошено перерву.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 224. Закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами

     1. Пiсля з'ясування всiх обставин у справi та перевiрки їх доказами головуючий у судовому засiданнi надає сторонам та iншим учасникам справи можливiсть дати додатковi пояснення.

     2. У зв'язку з додатковими поясненнями учасникiв справи суд може ставити питання iншим учасникам справи, свiдкам, експертам, спецiалiстам.

     3. Вислухавши додатковi пояснення, суд постановляє ухвалу про закiнчення з'ясування обставин у справi та перевiрки їх доказами i переходить до судових дебатiв.

§ 4. Судовi дебати та ухвалення рiшення

     Стаття 225. Судовi дебати

     1. У судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини i докази, якi дослiдженi в судовому засiданнi.

     2. Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу з промовою в судових дебатах.

     3. У дебатах першим надається слово позивачевi, його представнику, а потiм - вiдповiдачевi, його представнику.

     4. Третя особа, яка заявила самостiйнi вимоги щодо предмета спору, її представник виступають пiсля сторiн у справi.

     5. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, їхнi представники виступають у дебатах пiсля особи, на сторонi якої вони беруть участь.

     6. За клопотанням сторiн чи третiх осiб у дебатах можуть виступати лише їхнi представники.

     7. Тривалiсть судових дебатiв визначається головуючим з урахуванням думки учасникiв справи, виходячи з розумного часу для викладення учасниками справи їх позицiї по справi. Головуючий може зупинити промовця лише тодi, коли вiн виходить за межi справи, що розглядається судом, або повторюється, або iстотно виходить за визначенi судом межi часу для викладення промов у судових дебатах. З дозволу суду промовцi можуть обмiнюватися реплiками. Право останньої реплiки завжди належить вiдповiдачевi та його представниковi.

     Стаття 226. Повернення до з'ясування обставин у справi

     1. Якщо пiд час судових дебатiв виникає необхiднiсть з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослiдження нових доказiв, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справi. Пiсля закiнчення з'ясування обставин у справi та перевiрки їх доказами судовi дебати проводяться у загальному порядку.

     Стаття 227. Вихiд суду для ухвалення рiшення

     1. Пiсля судових дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати (примiщення, спецiально призначеного для ухвалення судових рiшень) для ухвалення рiшення у справi, оголосивши орiєнтовний час його проголошення.

     2. Якщо пiд час ухвалення рiшення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свiдкiв або через iншу процесуальну дiю, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разi проводиться в межах, необхiдних для з'ясування обставин, що потребують додаткової перевiрки.

     3. Пiсля закiнчення поновленого розгляду справи суд залежно вiд його результатiв вiдкриває судовi дебати з приводу додатково дослiджених обставин i виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення рiшення або, якщо вчинення необхiдних процесуальних дiй у даному судовому засiданнi виявилося неможливим, оголошує перерву.

     Стаття 228. Таємниця нарадчої кiмнати

     1. Пiд час ухвалення судового рiшення нiхто не має права перебувати в нарадчiй кiмнатi, крiм складу суду, який розглядає справу.

     2. Пiд час перебування в нарадчiй кiмнатi суддя не має права розглядати iншi судовi справи.

     3. Суддi не мають права розголошувати хiд обговорення та ухвалення рiшення в нарадчiй кiмнатi.

Глава 7. Фiксування судового процесу

     Стаття 229. Фiксування судового засiдання технiчними засобами

     1. Суд пiд час судового розгляду адмiнiстративної справи здiйснює повне фiксування судового засiдання за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     За наявностi заперечень з боку будь-кого з учасникiв судового процесу проти здiйснення повного фiксування судового засiдання за допомогою вiдеозаписувального технiчного засобу таке фiксування здiйснюється лише за допомогою звукозаписувального технiчного засобу.

     2. Фiксування судового засiдання технiчним засобом здiйснює секретар судового засiдання.

     3. Технiчний запис судового засiдання є додатком до протоколу судового засiдання i пiсля закiнчення судового засiдання приєднується до матерiалiв справи.

     4. У разi неявки у судове засiдання всiх учасникiв справи або якщо вiдповiдно до положень цього Кодексу розгляд справи здiйснюється за вiдсутностi учасникiв справи (у тому числi при розглядi справи в порядку письмового провадження), фiксування судового засiдання за допомогою звукозаписувального технiчного засобу не здiйснюється.

     Стаття 230. Ведення протоколу судового засiдання

     1. У судовому засiданнi секретар забезпечує ведення протоколу судового засiдання.

     2. У протоколi судового засiдання зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце судового засiдання;

     2) найменування адмiнiстративного суду, який розглядає справу, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), секретаря судового засiдання;

     3) справа, що розглядається, iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     4) порядковий номер вчинення процесуальної дiї;

     5) назва процесуальної дiї;

     6) час вчинення процесуальної дiї;

     7) ухвали суду, постановленi в судовому засiданнi, не виходячи до нарадчої кiмнати;

     8) iншi вiдомостi, встановленi цим Кодексом.

     3. Протокол судового засiдання ведеться секретарем судового засiдання та пiдписується ним невiдкладно, але не пiзнiше наступного дня пiсля судового засiдання i приєднується до справи.

     Стаття 231. Зауваження щодо технiчного запису i протоколу судового засiдання

     1. Учасники справи мають право ознайомитися iз технiчним записом i протоколом судового засiдання та протягом п'яти днiв з дня проголошення рiшення у справi подати до суду письмовi зауваження щодо їх неповноти або неправильностi.

     2. Головуючий розглядає зауваження щодо технiчного запису i протоколу судового засiдання не пiзнiше п'яти днiв з дня їх подання в порядку письмового провадження. За iнiцiативою суду розгляд зауважень щодо технiчного запису i протоколу судового засiдання може здiйснюватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

     3. Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано вiдхиляє їх.

     4. У разi пропущення строку подання зауважень i вiдсутностi пiдстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

     Стаття 232. Вiдтворення та копiювання технiчного запису судового засiдання

     1. Повне чи часткове вiдтворення технiчного запису судового засiдання здiйснюється на вимогу учасника справи або за iнiцiативою суду.

     2. Учасник справи має право отримати копiю технiчного запису судового засiдання.

     3. Розмiр судового збору за видачу в електронному виглядi копiї технiчного запису судового засiдання встановлюється законом.

     Стаття 233. Складення протоколу про вчинення окремої процесуальної дiї

     1. Про вчинення окремої процесуальної дiї поза залою судового засiдання або пiд час виконання судового доручення секретарем судового засiдання складається протокол.

     2. Пiд час вчинення окремої процесуальної дiї поза залою судового засiдання або пiд час виконання судового доручення та при складеннi протоколу можуть застосовуватися технiчнi засоби.

     3. Протокол пiсля його складення та ознайомлення з ним усiх присутнiх учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв пiдписується секретарем судового засiдання i суддею. Присутнi учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi можуть подати свої зауваження, якi додаються до протоколу.

     4. Протокол приєднується до адмiнiстративної справи.

     Стаття 234. Змiст протоколу про вчинення окремої процесуальної дiї

     1. Протокол про вчинення окремої процесуальної дiї поза залою судових засiдань або пiд час виконання судового доручення повинен мiстити:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце вчинення процесуальної дiї;

     2) час початку вчинення процесуальної дiї;

     3) найменування адмiнiстративного суду, що розглядає справу, прiзвище та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     4) справа, що розглядається, iмена (найменування) учасникiв справи;

     5) вiдомостi про явку учасникiв судового процесу;

     6) вiдомостi про роз'яснення учасникам справи, свiдкам, експертам, спецiалiстам, перекладачам їхнiх процесуальних прав та обов'язкiв;

     7) усi розпорядження головуючого та постановленi ухвали, данi про застосування технiчних засобiв фiксування судового процесу;

     8) заяви i клопотання учасникiв справи;

     9) основний змiст пояснень учасникiв справи, показань свiдкiв, роз'яснень експертами висновкiв i вiдповiдей на поставленi їм додатковi питання, консультацiй та висновкiв спецiалiстiв;

     10) докази, їх опис, а в разi якщо докази не додаються до справи, - номер та змiст письмових доказiв;

     11) час закiнчення вчинення процесуальної дiї;

     12) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     Стаття 235. Зауваження до протоколу вчинення окремої процесуальної дiї

     1. Сторони та iншi учасники справи мають право ознайомлюватися з протоколом окремої процесуальної дiї i протягом п'яти днiв пiсля пiдписання протоколу подавати свої письмовi зауваження з приводу допущених у протоколi неточностей або неповноти змiсту.

     2. Суд розглядає зауваження щодо протоколу не пiзнiше п'яти днiв з дня їх подання в порядку письмового провадження. За iнiцiативою суду розгляд зауважень щодо протоколу може здiйснюватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

     3. Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано вiдхиляє їх.

     4. Зауваження до протоколу приєднуються до справи.

Глава 8. Зупинення i закриття провадження у справi. Залишення позову без розгляду

     Стаття 236. Зупинення провадження у справi

     1. Суд зупиняє провадження у справi в разi:

     1) смертi або оголошення в установленому законом порядку померлою фiзичної особи, лiквiдацiї суб'єкта владних повноважень, iншого органу, а також злиття, приєднання, подiлу, перетворення юридичної особи, якi були стороною у справi, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника;

     2) необхiдностi призначення або замiни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника;

     3) об'єктивної неможливостi розгляду цiєї справи до вирiшення iншої справи, що розглядається в порядку конституцiйного провадження, адмiнiстративного, цивiльного, господарського чи кримiнального судочинства, - до набрання законної сили судовим рiшенням в iншiй справi; суд не може посилатися на об'єктивну неможливiсть розгляду справи у випадку, коли зiбранi докази дозволяють встановити та оцiнити обставини (факти), якi є предметом судового розгляду;

     4) звернення обох сторiн з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закiнчення строку, про який сторони заявили у клопотаннi;

     5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     6) прийняття рiшення про врегулювання спору за участю суддi - до припинення врегулювання спору за участю суддi.

     2. Суд має право зупинити провадження у справi в разi:

     1) захворювання учасника справи, пiдтвердженого медичною довiдкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до одужання;

     2) знаходження учасника справи у довгостроковому вiдрядженнi, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до повернення з вiдрядження;

     3) перебування учасника справи на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi - до припинення перебування на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi;

     4) призначення судом експертизи - до одержання її результатiв;

     5) перегляду судового рiшення у подiбних правовiдносинах (в iншiй справi) у касацiйному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рiшенням касацiйної iнстанцiї;

     6) направлення судового доручення щодо збирання доказiв - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливiсть виконання доручення;

     7) звернення iз судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави - до надходження вiдповiдi вiд iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв;

     8) виключено;

     9) розгляду типової справи i оприлюднення повiдомлення Верховного Суду про вiдкриття провадження у зразковiй справi - до набрання чинностi рiшенням Верховного Суду у зразковiй справi;

     10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказiв державним виконавцем для дослiдження судом - до закiнчення виконавчого провадження з вилучення доказiв для дослiдження судом.

     3. Суд не зупиняє провадження у справi:

     1) у випадках, встановлених пунктами 1 - 3 частини другої цiєї статтi, якщо учасник справи веде справу через свого представника;

     2) за клопотанням учасника справи, поданим пiсля закiнчення пiдготовчого провадження, якщо зазначенi у клопотаннi пiдстави для зупинення провадження виникли до закiнчення пiдготовчого провадження i такий учасник справи знав або повинен був про них знати.

     4. Про зупинення провадження у справi суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справi може бути оскаржена.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 237. Поновлення провадження у справi

     1. Провадження у справi поновлюється за клопотанням учасникiв справи або за iнiцiативою суду не пiзнiше десяти днiв з дня отримання судом повiдомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справi суд постановляє ухвалу.

     2. З дня поновлення провадження у справi перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     3. Провадження у справi продовжується зi стадiї, на якiй його було зупинено.

     Стаття 238. Закриття провадження у справi

     1. Суд закриває провадження у справi:

     1) якщо справу не належить розглядати за правилами адмiнiстративного судочинства;

     2) якщо позивач вiдмовився вiд позову i вiдмову прийнято судом;

     3) якщо сторони досягли примирення;

     4) якщо є такi, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     5) у разi смертi або оголошення в установленому законом порядку померлою фiзичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, якi були однiєю iз сторiн у справi, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва;

     6) щодо оскарження нормативно-правових актiв суб'єктiв владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або вiдповiднi його положення визнано протиправними i нечинними рiшенням суду, яке набрало законної сили;

     7) щодо оскарження iндивiдуальних актiв та дiй суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржуванi акти та дiї суб'єкта владних повноважень було змiнено або скасовано рiшенням суду, яке набрало законної сили;

     8) щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржуванi порушення були виправленi суб'єктом владних повноважень i при цьому вiдсутнi пiдстави вважати, що повне вiдновлення законних прав та iнтересiв позивача неможливе без визнання рiшень, дiй або бездiяльностi суб'єкта владних повноважень протиправними пiсля такого виправлення.

     2. Про закриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, а також вирiшує питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справi може бути оскаржена.

     Стаття 239. Наслiдки закриття провадження у справi

     1. Якщо провадження у справi закривається з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої статтi 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачевi, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд справи. Суд апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї повинен також роз'яснити позивачевi про наявнiсть у нього права протягом десяти днiв з дня отримання ним вiдповiдної постанови звернутися до суду iз заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцiєю, крiм випадкiв об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi пiдлягають розгляду в порядку рiзного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справi.

     У разi надходження до суду справи, що пiдлягає вирiшенню в порядку адмiнiстративного судочинства, пiсля закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляцiйної iнстанцiї в порядку цивiльного чи господарського судочинства, провадження у справi не може бути закрите з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої статтi 238 цього Кодексу.

     2. У разi закриття провадження у справi повторне звернення до суду зi спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав не допускається. Наявнiсть ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям вiдмови позивача вiд позову не позбавляє вiдповiдача в цiй справi права на звернення до суду за вирiшенням цього спору.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 240. Залишення позову без розгляду

     1. Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:

     1) позов подано особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi;

     2) позовну заяву не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права пiдписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

     3) у провадженнi цього або iншого суду є справа про спiр мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо вiн не є суб'єктом владних повноважень) у пiдготовче засiдання чи у судове засiдання без поважних причин або не повiдомив про причини неявки, якщо вiд нього не надiйшло заяви про розгляд справи за його вiдсутностi;

     5) надiйшла заява позивача про залишення позову без розгляду;

     6) особа, яка має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть i за захистом прав, свобод чи iнтересiв якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або iнша особа, заперечує проти позову i вiд неї надiйшла вiдповiдна заява;

     7) провадження в адмiнiстративнiй справi було вiдкрито за позовною заявою, яка не вiдповiдає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, i позивач не усунув цих недолiкiв у строк, встановлений судом;

     8) з пiдстав, визначених частинами третьою та четвертою статтi 123 цього Кодексу;

     9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребуванi судом докази, необхiднi для вирiшення спору;

     10) пiсля вiдкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

     2. Заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по сутi.

     3. Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

     4. Особа, позов якої залишено без розгляду, пiсля усунення пiдстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адмiнiстративного суду в загальному порядку.

     5. В ухвалi про залишення позову без розгляду можуть бути вирiшенi питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Глава 9. Судовi рiшення

     Стаття 241. Види судових рiшень

     1. Судовими рiшеннями є:

     1) ухвали;

     2) рiшення;

     3) постанови.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи в судi першої iнстанцiї, клопотання та заяви осiб, якi беруть участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справi, залишення заяви без розгляду, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом шляхом постановлення ухвал.

     3. Судовий розгляд в судi першої iнстанцiї закiнчується ухваленням рiшення суду.

     4. Перегляд судових рiшень в апеляцiйному та касацiйному порядку закiнчується прийняттям постанови.

     5. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закiнчується постановленням ухвали.

     Стаття 242. Законнiсть i обґрунтованiсть судового рiшення

     1. Рiшення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним i обґрунтованим.

     2. Законним є рiшення, ухвалене судом вiдповiдно до норм матерiального права при дотриманнi норм процесуального права.

     3. Обґрунтованим є рiшення, ухвалене судом на пiдставi повно i всебiчно з'ясованих обставин в адмiнiстративнiй справi, пiдтверджених тими доказами, якi були дослiдженi в судовому засiданнi, з наданням оцiнки всiм аргументам учасникiв справи.

     4. Судове рiшення має вiдповiдати завданню адмiнiстративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

     5. При виборi i застосуваннi норми права до спiрних правовiдносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенi в постановах Верховного Суду.

     6. Якщо одна iз сторiн визнала пред'явлену до неї позовну вимогу пiд час судового розгляду повнiстю або частково, рiшення щодо цiєї сторони ухвалюється судом згiдно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статтi 189 цього Кодексу.

     Стаття 243. Порядок ухвалення судових рiшень

     1. Суди ухвалюють рiшення iменем України негайно пiсля закiнчення судового розгляду.

     2. Рiшення та постанови приймаються, складаються i пiдписуються в нарадчiй кiмнатi складом суду, який розглянув справу.

     3. У виняткових випадках залежно вiд складностi справи складення рiшення, постанови у повному обсязi може бути вiдкладено на строк не бiльш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днiв з дня закiнчення розгляду справи.

     Складання повного тексту ухвали, залежно вiд складностi справи, може бути вiдкладено на строк не бiльш як п'ять днiв з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

     Судове рiшення, що мiстить вступну та резолютивну частини, має бути пiдписане всiм складом суду i приєднане до справи.

     4. Судове рiшення, постановлене у письмовому провадженнi, повинно бути складено у повному обсязi не пiзнiше закiнчення встановлених цим Кодексом строкiв розгляду вiдповiдної справи, заяви або клопотання.

     5. Окремим документом викладаються ухвали з питань:

     1) залишення позовної заяви без руху;

     2) повернення позовної заяви;

     3) вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi;

     4) об'єднання справ та роз'єднання позовних вимог;

     5) забезпечення доказiв;

     6) визначення розмiру судових витрат;

     7) продовження та поновлення процесуальних строкiв;

     8) передачi адмiнiстративної справи до iншого адмiнiстративного суду;

     9) забезпечення позову;

     10) призначення експертизи;

     11) виправлення описок i очевидних арифметичних помилок;

     12) вiдмови в ухваленнi додаткового судового рiшення;

     13) роз'яснення судового рiшення;

     14) зупинення провадження у справi;

     15) закриття провадження у справi;

     16) залишення позовної заяви без розгляду.

     Окремим документом можуть викладатися також ухвали з iнших питань, якi вирiшуються пiд час судового розгляду.

     6. Ухвали, якi пiд час судового засiдання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчiй кiмнатi та пiдписуються складом суду, який розглядає справу.

     7. Ухвали, постановленi без виходу до нарадчої кiмнати, заносяться секретарем судового засiдання до протоколу судового засiдання.

     8. Ухвали, постановленi в судовому засiданнi, проголошуються негайно пiсля їх постановлення.

     9. Виправлення в судовому рiшеннi мають бути застереженi перед пiдписом (пiдписами) складом суду, який його ухвалив.

     10. Усi судовi рiшення викладаються письмово у паперовiй та електроннiй формах.

     Судовi рiшення викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, що входять до складу колегiї).

     Стаття 244. Питання, якi вирiшує суд при ухваленнi рiшення

     1. Пiд час ухвалення рiшення суд вирiшує:

     1) чи мали мiсце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони пiдтверджуються;

     2) чи є iншi фактичнi данi, якi мають значення для вирiшення справи, та докази на їх пiдтвердження;

     3) яку правову норму належить застосувати до цих правовiдносин;

     4) чи слiд позов задовольнити або в позовi вiдмовити;

     5) як розподiлити мiж сторонами судовi витрати;

     6) чи є пiдстави допустити негайне виконання рiшення;

     7) чи є пiдстави для скасування заходiв забезпечення позову.

     Стаття 245. Повноваження суду при вирiшеннi справи

     1. При вирiшеннi справи по сутi суд може задовольнити позов повнiстю або частково чи вiдмовити в його задоволеннi повнiстю або частково.

     2. У разi задоволення позову суд може прийняти рiшення про:

     1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

     2) визнання протиправним та скасування iндивiдуального акта чи окремих його положень;

     3) визнання дiй суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися вiд вчинення певних дiй;

     4) визнання бездiяльностi суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певнi дiї;

     5) встановлення наявностi чи вiдсутностi компетенцiї (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

     6) прийняття судом одного з рiшень, зазначених у пунктах 1 - 4 цiєї частини, та стягнення з вiдповiдача - суб'єкта владних повноважень коштiв на вiдшкодування шкоди, заподiяної його протиправними рiшеннями, дiєю або бездiяльнiстю;

     7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видiв або всiєї дiяльностi об'єднання громадян;

     8) примусовий розпуск (лiквiдацiю) об'єднання громадян;

     9) примусове видворення iноземця чи особи без громадянства за межi України;

     10) iнший спосiб захисту прав, свобод, iнтересiв людини i громадянина, iнших суб'єктiв у сферi публiчно-правових вiдносин вiд порушень з боку суб'єктiв владних повноважень, який не суперечить закону i забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та iнтересiв;

     11) затримання iноземця або особи без громадянства з метою iдентифiкацiї та (або) забезпечення примусового видворення за межi територiї України або про продовження строку такого затримання;

     12) затримання iноземця або особи без громадянства до вирiшення питання про визнання її бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi;

     13) затримання iноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачi вiдповiдно до мiжнародних договорiв України про реадмiсiю;

     14) звiльнення iноземця або особи без громадянства на поруки пiдприємства, установи чи органiзацiї;

     15) зобов'язання iноземця або особи без громадянства внести заставу.

     3. У разi скасування нормативно-правового або iндивiдуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхiднi дiї з метою вiдновлення прав, свобод чи iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся до суду.

     4. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цiєї статтi, суд може зобов'язати вiдповiдача - суб'єкта владних повноважень прийняти рiшення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всi умови, визначенi законом, i прийняття такого рiшення не передбачає права суб'єкта владних повноважень дiяти на власний розсуд.

     У випадку, якщо прийняття рiшення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень дiяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирiшити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцiнки, наданої судом у рiшеннi.

     5. Якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним i нечинним повнiстю або в окремiй частинi i при цьому виявлено недостатню правову врегульованiсть вiдповiдних публiчно-правових вiдносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та iнтересiв невизначеного кола осiб, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на замiну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повнiстю або у вiдповiднiй частинi.

     6. У випадках, визначених у частинах третiй - п'ятiй цiєї статтi, суд може визначити вiдповiдачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рiшення суду.

     Стаття 246. Змiст рiшення

     1. Рiшення суду складається з вступної, описової, мотивувальної i резолютивної частин.

     2. У вступнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) дата i мiсце його ухвалення;

     2) найменування суду;

     3) прiзвище та iнiцiали суддi або склад колегiї суддiв;

     4) прiзвище та iнiцiали секретаря судового засiдання;

     5) номер справи;

     6) iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) вимоги позивача;

     8) прiзвища та iнiцiали представникiв учасникiв справи та прокурора.

     3. В описовiй частинi рiшення зазначаються:

     1) стислий виклад позицiї позивача та заперечень вiдповiдача;

     2) заяви, клопотання учасникiв справи;

     3) iншi процесуальнi дiї у справi (забезпечення доказiв, вжиття заходiв забезпечення позову, зупинення i поновлення провадження тощо).

     4. У мотивувальнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) обставини, встановленi судом, та змiст спiрних правовiдносин, з посиланням на докази, на пiдставi яких встановленi вiдповiднi обставини;

     2) докази, вiдхиленi судом, та мотиви їх вiдхилення;

     3) мотивована оцiнка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявностi чи вiдсутностi пiдстав для задоволення позову;

     4) чи були i ким порушенi, не визнанi або оспоренi права чи iнтереси, за захистом яких мало мiсце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

     5) норми права, якi застосував суд, та мотиви їх застосування;

     6) норми права, на якi посилалися сторони, якi суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

     7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень суд, вiдмовляючи у позовi, дiйшов висновку, що оскаржуване рiшення, дiя чи бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено вiдповiдно до вимог частини другої статтi 2 цього Кодексу.

     5. У резолютивнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної iз заявлених вимог;

     2) розподiл судових витрат;

     3) строк i порядок набрання рiшенням суду законної сили та його оскарження;

     4) повне найменування (для юридичних осiб) або прiзвище, iм'я та по батьковi (для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв сторiн (для фiзичних осiб), за його наявностi, або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України.

     6. У разi необхiдностi у резолютивнiй частинi також вказується про:

     1) порядок i строк виконання рiшення;

     2) надання вiдстрочення чи розстрочення виконання рiшення;

     3) повернення судового збору;

     4) призначення судового засiдання для вирiшення питання про судовi витрати, дату, час i мiсце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засiдання проводиться, доказiв щодо розмiру понесених нею судових витрат;

     5) дату складення повного рiшення суду.

     7. Висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної iз заявлених вимог не може залежати вiд настання або ненастання певних обставин (умовне рiшення).

     8. При розглядi первiсного i зустрiчного позовiв та при розглядi позову третьої особи з самостiйними вимогами у рiшеннi вказуються результати розгляду кожного з позовiв.

     9. У спорi, що виник при укладаннi або змiнi адмiнiстративного договору, в резолютивнiй частинi вказується рiшення суду щодо кожної спiрної умови адмiнiстративного договору.

     Стаття 247. Рiшення щодо частини позовних вимог

     1. Якщо в одному провадженнi об'єднанi кiлька взаємопов'язаних самостiйних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рiшення та продовжити провадження в частинi невирiшених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, вiдповiдачем є одна особа, ухвалення часткового рiшення не допускається у разi обґрунтованих заперечень з боку вiдповiдача.

     Суд може вирiшити питання розподiлу судових витрат у додатковому рiшеннi пiсля ухвалення рiшення за результатами розгляду справи по сутi.

     2. Рiшення щодо частини позовних вимог може бути оскаржено у загальному порядку.

     Стаття 248. Змiст ухвали

     1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     дати i мiсця її постановлення;

     найменування адмiнiстративного суду, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     iмен (найменувань) учасникiв справи;

     2) описової частини iз зазначенням сутi клопотання та iменi (найменування) особи, яка його заявила, чи iншого питання, що вирiшується ухвалою;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням мотивiв, з яких суд дiйшов висновкiв, i закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     висновкiв суду;

     строку i порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

     2. В ухвалi, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кiмнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дiйшов такого висновку.

     Стаття 249. Окремi ухвали суду

     1. Суд, виявивши пiд час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу i направити її вiдповiдним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходiв щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

     2. У разi необхiдностi суд може постановити окрему ухвалу про наявнiсть пiдстав для розгляду питання щодо притягнення до вiдповiдальностi осiб, рiшення, дiї чи бездiяльнiсть яких визнаються протиправними.

     3. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язкiв, неналежного виконання професiйних обов'язкiв (в тому числi якщо пiдписана адвокатом чи прокурором позовна заява мiстить суттєвi недолiки) або iншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi прокурора або адвоката вiдповiдно.

     4. В окремiй ухвалi суд має зазначити закон чи iнший нормативно-правовий акт (у тому числi його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, i в чому саме полягає порушення.

     5. З метою забезпечення виконання вказiвок, що мiстяться в окремiй ухвалi, суд встановлює у нiй строк для надання вiдповiдi залежно вiд змiсту вказiвок та термiну, необхiдного для їх виконання.

     6. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої iнстанцiї, судами апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiй.

     7. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     8. Суд вищої iнстанцiї може постановити окрему ухвалу в разi допущення судом нижчої iнстанцiї неправильного застосування норм матерiального права або порушення норм процесуального права, незалежно вiд того, чи є такi порушення пiдставою для скасування або змiни судового рiшення. Такi самi повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачi справ на розгляд Великої Палати.

     9. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке мiстить ознаки кримiнального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслiдування, якi повиннi надати суду вiдповiдь про вжитi ними заходи у визначений в окремiй ухвалi строк. За вiдповiдним клопотанням прокурора або органу досудового розслiдування вказаний строк може бути продовжено.

     Стаття 250. Проголошення судового рiшення

     1. Судове рiшення (повне або скорочене) проголошується у судовому засiданнi, яким завершується розгляд справи, негайно пiсля виходу суду з нарадчої кiмнати публiчно, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     2. При проголошеннi судового рiшення (повного або скороченого) суддя не оголошує такi вiдомостi щодо учасникiв справи:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiю, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     3. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює змiст судового рiшення, порядок i строк його оскарження.

     4. У разi неявки всiх учасникiв справи у судове засiдання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рiшення, винесеного без повiдомлення учасникiв справи (у письмовому провадженнi), суд пiдписує рiшення без його проголошення.

     5. Датою ухвалення судового рiшення є дата його проголошення (незалежно вiд того, яке рiшення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рiшення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рiшення.

     6. У разi проголошення у судовому засiданнi тiльки вступної та резолютивної частин судового рiшення (скорочене рiшення) суд повiдомляє, коли буде складено повне судове рiшення.

     7. Рiшення суду (повне або скорочене) пiдписується всiм складом суду у день його складення i додається до справи.

     8. Пiсля проголошення рiшення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змiнити це рiшення, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     Стаття 251. Вручення судового рiшення

     1. Копiї повного судового рiшення вручаються учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, негайно пiсля проголошення такого рiшення.

     2. У разi проголошення тiльки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рiшення учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, за їхньою заявою негайно пiсля його проголошення видаються копiї скороченого судового рiшення.

     3. У разi проголошення в судовому засiданнi скороченого рiшення суд надсилає учасникам справи копiю повного судового рiшення протягом двох днiв iз дня його складання в електроннiй формi у порядку, встановленому законом (у випадку наявностi у особи офiцiйної електронної адреси), або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення - якщо така адреса у особи вiдсутня.

     4. За заявою учасника справи копiя повного судового рiшення вручається йому пiд розписку безпосередньо в судi.

     5. Учасникам справи, якi не були присутнi в судовому засiданнi, або якщо судове рiшення було ухвалено в порядку письмового провадження, копiя судового рiшення надсилається протягом двох днiв iз дня його складення у повному обсязi в електроннiй формi у порядку, визначеному законом, - у випадку наявностi у особи офiцiйної електронної адреси, або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення - якщо така адреса вiдсутня.

     6. Днем вручення судового рiшення є:

     1) день вручення судового рiшення пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення копiї судового рiшення на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вручення судового рiшення;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     5) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, що зареєстрованi у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     Якщо судове рiшення надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, судове рiшення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про його доставлення.

     7. Якщо копiю судового рiшення вручено представниковi, вважається, що його вручено й особi, яку вiн представляє.

     8. Якщо судовим рiшенням вiдповiдачевi заборонено вчиняти певнi дiї i виконання такого рiшення потребуватиме вчинення дiй органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числi внесення записiв до вiдповiдних реєстрiв, копiя такого судового рiшення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначенi цiєю статтею, для негайного виконання.

     9. Копiї судових рiшень можуть бути виданi повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

     10. Судовi рiшення вiдповiдно до цiєї статтi вручаються шляхом надсилання (видачi) вiдповiднiй особi копiї (тексту) повного або скороченого судового рiшення, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень.

     11. У випадку розгляду справи за матерiалами в паперовiй формi судовi рiшення надсилаються в паперовiй формi рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення.

     12. Особа, яка не брала участi у справi, але щодо якої суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, може отримати в судi, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, копiю рiшення, що є в матерiалах цiєї справи, ухваленого адмiнiстративним судом будь-якої iнстанцiї.

     Стаття 252. Додаткове судове рiшення

     1. Суд, що ухвалив судове рiшення, може за заявою учасника справи чи з власної iнiцiативи ухвалити додаткове рiшення, якщо:

     1) щодо однiєї iз позовних вимог, з приводу якої дослiджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рiшення;

     2) суд, вирiшивши питання про право, не визначив способу виконання судового рiшення;

     3) судом не вирiшено питання про судовi витрати.

     2. Заяву про ухвалення додаткового судового рiшення може бути подано до закiнчення строку на виконання судового рiшення.

     3. Суд, що ухвалив рiшення, ухвалює додаткове судове рiшення в тому самому складi протягом десяти днiв з дня надходження вiдповiдної заяви. Додаткове судове рiшення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рiшення. У разi необхiдностi суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рiшення в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     4. Про вiдмову в ухваленнi додаткового рiшення суд постановляє ухвалу.

     5. Додаткове рiшення або ухвала про вiдмову у прийняттi додаткового рiшення можуть бути оскарженi.

     Стаття 253. Виправлення описок i очевидних арифметичних помилок у судовому рiшеннi

     1. Суд, який постановив судове рiшення, може з власної iнiцiативи або за заявою учасника справи чи iншої заiнтересованої особи виправити допущенi в судовому рiшеннi цього суду описки, очевиднi арифметичнi помилки незалежно вiд того, набрало судове рiшення законної сили чи нi.

     2. Питання про внесення виправлень суд може вирiшити в порядку письмового провадження. У разi необхiдностi суд може розглянути питання внесення виправлень у судове рiшення в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     3. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днiв з дня її надходження.

     4. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рiшення чи вiдмову у внесеннi виправлень може бути оскаржено.

     Стаття 254. Роз'яснення судового рiшення

     1. За заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рiшення, яке набрало законної сили, не змiнюючи змiсту судового рiшення, шляхом постановлення ухвали.

     2. Подання заяви про роз'яснення судового рiшення допускається, якщо воно ще не виконано або не закiнчився строк, протягом якого судове рiшення може бути подане для примусового виконання.

     3. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рiшення у порядку, в якому було ухвалено вiдповiдне судове рiшення, протягом десяти днiв з дня її надходження. У разi необхiдностi суд може розглянути питання роз'яснення судового рiшення в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     4. Подання заяви про роз'яснення судового рiшення зупиняє перебiг строку, встановленого судом для виконання судового рiшення, а так само строку, протягом якого судове рiшення може бути подане для примусового виконання.

     5. Ухвалу про роз'яснення судового рiшення або вiдмову у його роз'ясненнi може бути оскаржено.

     Стаття 255. Набрання рiшенням суду законної сили

     1. Рiшення суду набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги всiма учасниками справи, якщо апеляцiйну скаргу не було подано.

     2. У разi подання апеляцiйної скарги рiшення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля повернення апеляцiйної скарги, вiдмови у вiдкриттi чи закриття апеляцiйного провадження або прийняття постанови судом апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду.

     Стаття 256. Набрання ухвалою законної сили

     1. Ухвала набирає законної сили негайно пiсля її проголошення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засiдання або в судовому засiданнi у разi неявки всiх учасникiв справи, пiд час розгляду справи в письмовому провадженнi, набирає законної сили з моменту її пiдписання суддею (суддями).

Глава 10. Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження

     Стаття 257. Справи, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження

     1. За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складностi.

     2. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, вiднесена до юрисдикцiї адмiнiстративного суду, за винятком справ, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi.

     3. При вирiшеннi питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

     1) значення справи для сторiн;

     2) обраний позивачем спосiб захисту;

     3) категорiю та складнiсть справи;

     4) обсяг та характер доказiв у справi, в тому числi чи потрiбно у справi призначати експертизу, викликати свiдкiв тощо;

     5) кiлькiсть сторiн та iнших учасникiв справи;

     6) чи становить розгляд справи значний суспiльний iнтерес;

     7) думку сторiн щодо необхiдностi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

     4. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянутi справи у спорах:

     1) щодо оскарження нормативно-правових актiв, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом;

     2) щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про вiдшкодування шкоди, заподiяної такими рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю, у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     3) про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi;

     4) щодо оскарження рiшення суб'єкта владних повноважень, на пiдставi якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштiв у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     5. Суд має вiдмовити у розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо пiсля прийняття судом до розгляду заяви позивача про збiльшення розмiру позовних вимог або змiну предмета позову справа пiдпадає пiд дiю частини четвертої цiєї статтi.

     Стаття 258. Строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження

     1. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не бiльше шiстдесяти днiв iз дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 259. Клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження

     1. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовiй формi одночасно з поданням позовної заяви або може мiститися у нiй.

     2. Таке клопотання має стосуватися розгляду за правилами спрощеного позовного провадження всiєї справи i не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, iнакше суд повертає його без розгляду, про що зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 260. Вирiшення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження

     1. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирiшує в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     2. У випадку, передбаченому частиною першою статтi 259 цього Кодексу, за наслiдками розгляду вiдповiдного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

     1) задовольнити клопотання та визначити строк вiдповiдачу для подання заяви iз запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або

     2) вiдмовити в задоволеннi клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

     3. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дiйде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, вiн зазначає про це в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     4. Якщо вiдповiдач в установлений судом строк подасть заяву iз запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно вiд обгрунтованостi заперечень вiдповiдача протягом двох днiв iз дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

     1) залишення заяви вiдповiдача без задоволення;

     2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замiну засiдання для розгляду справи по сутi пiдготовчим засiданням.

     5. Якщо вiдповiдач не подасть у встановлений судом строк такi заперечення, вiн має право iнiцiювати перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк iз поважних причин.

     6. Якщо суд вирiшив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зi стадiї вiдкриття провадження у справi. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

     7. Частини друга - шоста цiєї статтi не застосовуються до справ, визначених пунктами 1 - 9 частини шостої статтi 12 цього Кодексу.

     Стаття 261. Особливостi подання заяв по сутi справи у спрощеному позовному провадженнi

     1. Вiдзив подається протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення вiдповiдачу ухвали про вiдкриття провадження у справi.

     2. Позивач має право подати до суду вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення протягом строкiв, встановлених судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     3. Третi особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, а щодо вiдзиву - протягом десяти днiв з дня його отримання.

     Стаття 262. Особливостi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження

     1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здiйснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цiй главi.

     2. Розгляд справи по сутi за правилами спрощеного позовного провадження починається з вiдкриття першого судового засiдання. Якщо судове засiдання не проводиться, розгляд справи по сутi розпочинається через тридцять днiв, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     3. Пiдготовче засiдання при розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання не проводиться, процесуальнi дiї, строк вчинення яких вiдповiдно до цього Кодексу обмежений першим судовим засiданням у справi, можуть вчинятися протягом тридцяти днiв, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     4. Перше судове засiдання у справi проводиться не пiзнiше тридцяти днiв iз дня вiдкриття провадження у справi. За клопотанням сторони суд може вiдкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання вiдповiдi на вiдзив та (або) заперечення, якщо вони не поданi до першого судового засiдання з поважних причин.

     5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення сторiн за наявними у справi матерiалами, за вiдсутностi клопотання будь-якої зi сторiн про iнше. За клопотанням однiєї iз сторiн або з власної iнiцiативи суду розгляд справи проводиться в судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) сторiн.

     6. Суд може вiдмовити в задоволеннi клопотання сторони про розгляд справи в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн:

     1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

     2) якщо характер спiрних правовiдносин та предмет доказування у справi незначної складностi не вимагають проведення судового засiдання з повiдомленням сторiн для повного та всебiчного встановлення обставин справи.

     7. Клопотання про розгляд справи у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн вiдповiдач має подати в строк для подання вiдзиву, а позивач - разом з позовом або не пiзнiше п'яти днiв з дня отримання вiдзиву.

     8. При розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження суд дослiджує докази i письмовi пояснення, викладенi у заявах по сутi справи, а у випадку розгляду справи з повiдомленням (викликом) учасникiв справи - також заслуховує їхнi уснi пояснення. Судовi дебати не проводяться.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 263. Особливостi розгляду окремих категорiй справ незначної складностi

     1. Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повiдомлення учасникiв справи (у письмовому провадженнi) справи щодо:

     1) оскарження бездiяльностi суб'єкта владних повноважень або розпорядника iнформацiї щодо розгляду звернення або запиту на iнформацiю;

     2) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здiйснення, надання, одержання пенсiйних виплат, соцiальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням, виплат та пiльг дiтям вiйни, iнших соцiальних виплат, доплат, соцiальних послуг, допомоги, захисту, пiльг;

     3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осiб чи пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв у випадках, визначених законом, чи вiдмiни державної реєстрацiї припинення юридичних осiб або пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв;

     4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рiшеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     5) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю.

     2. Справи, визначенi частиною першою цiєї статтi, суд розглядає у строк не бiльше тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     3. У справах, визначених частиною першою цiєї статтi, заявами по сутi справи є позов та вiдзив.

Глава 11. Особливостi позовного провадження в окремих категорiях адмiнiстративних справ

§ 1. Розгляд окремих категорiй складних справ

     Стаття 264. Особливостi провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актiв органiв виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування та iнших суб'єктiв владних повноважень

     1. Правила цiєї статтi поширюються на розгляд адмiнiстративних справ щодо:

     1) законностi (крiм конституцiйностi) постанов та розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв України (крiм рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України, визначених частиною першою статтi 266¹ цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республiки Крим;

     2) законностi та вiдповiдностi правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актiв мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування, iнших суб'єктiв владних повноважень.

     2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, якi є суб'єктом правовiдносин, у яких буде застосовано цей акт.

     3. Нормативно-правовi акти можуть бути оскарженi до адмiнiстративного суду протягом всього строку їх чинностi.

     4. У разi вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує вiдповiдача опублiкувати оголошення про це у виданнi, в якому цей акт був або мав бути офiцiйно оприлюднений.

     5. Оголошення повинно мiстити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквiзити нормативно-правового акта, дату, час i мiсце судового розгляду адмiнiстративної справи.

     6. Оголошення має бути опублiковано не пiзнiш як за сiм днiв до пiдготовчого засiдання, а у випадку, визначеному частиною десятою цiєї статтi, - у строк, визначений судом.

     7. Якщо оголошення опублiковано своєчасно, вважається, що всi заiнтересованi особи належним чином повiдомленi про судовий розгляд справи. Скарги на судовi рiшення в цiй справi заiнтересованих осiб, якщо вони не брали участi у справi, залишаються без розгляду.

     8. Адмiнiстративна справа щодо оскарження нормативно-правових актiв вирiшується за правилами загального позовного провадження.

     9. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не вiдповiдає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повнiстю або в окремiй його частинi.

     10. Якщо у процесi розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що iншi нормативно-правовi акти, прийнятi вiдповiдачем, чи їх окремi положення, крiм тих, щодо яких вiдкрито провадження в адмiнiстративнiй справi, безпосередньо впливають на прийняття рiшення у справi i без визнання таких нормативно-правових актiв протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такi акти чи їх окремi положення протиправними в порядку, визначеному цiєю статтею.

     11. Рiшення суду у справах щодо оскарження нормативно-правових актiв оскаржується у загальному порядку.

     12. Правила цiєї статтi застосовуються також у випадках, коли питання протиправностi нормативно-правового акта постало пiд час розгляду iншої адмiнiстративної справи.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2020р. N 590-IX)

     Стаття 265. Наслiдки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним

     1. Резолютивна частина рiшення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невiдкладно публiкується вiдповiдачем у виданнi, в якому його було офiцiйно оприлюднено, пiсля набрання рiшенням законної сили.

     2. Нормативно-правовий акт втрачає чиннiсть повнiстю або в окремiй його частинi з моменту набрання законної сили вiдповiдним рiшенням суду.

     3. Позов про оскарження нормативно-правових актiв, якi вiдтворюють змiст або прийнятi на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним i нечинним повнiстю або в окремiй його частинi, розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження.

     Стаття 266. Особливостi провадження у справах щодо оскарження актiв, дiй чи бездiяльностi Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України

     1. Правила цiєї статтi поширюються на розгляд адмiнiстративних справ щодо:

     1) законностi (крiм конституцiйностi) постанов Верховної Ради України, указiв i розпоряджень Президента України;

     2) законностi дiй чи бездiяльностi Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України;

     3) законностi актiв Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України;

     4) законностi рiшень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рiшення її Дисциплiнарних палат.

     2. Адмiнiстративнi справи, зазначенi у пунктах 1 - 3 частини першої цiєї статтi, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складi колегiї Касацiйного адмiнiстративного суду не менше нiж з п'яти суддiв.

     3. У разi вiдкриття провадження в адмiнiстративних справах, визначених частиною другою цiєї статтi, щодо оскарження нормативно-правових актiв Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, застосовуються правила, визначенi статтями 264 та 265 цього Кодексу, з особливостями, визначеними цiєю статтею.

     4. Верховний Суд за наслiдками розгляду адмiнiстративних справ, визначених частиною другою цiєї статтi, може:

     1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України протиправним та нечинним повнiстю або в окремiй його частинi;

     2) визнати дiї чи бездiяльнiсть Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу квалiфiкацiйну комiсiю суддiв України вчинити певнi дiї;

     3) застосувати iншi наслiдки протиправностi таких рiшень, дiй чи бездiяльностi, визначенi статтею 245 цього Кодексу.

     5. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах, визначених частиною другою цiєї статтi, є Велика Палата Верховного Суду. Судове рiшення Верховного Суду у таких справах набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

     6. У разi подання апеляцiйної скарги судове рiшення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля набрання законної сили рiшенням Великої Палати Верховного Суду за наслiдками апеляцiйного перегляду.

     7. На рiшення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рiшення її Дисциплiнарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касацiйного провадження, встановленими цим Кодексом.

     8. Велика Палата Верховного Суду за наслiдками розгляду справи щодо оскарження рiшення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рiшення її Дисциплiнарної палати, може скасувати оскаржуване рiшення Вищої ради правосуддя або залишити його без змiн. У випадку скасування судом рiшення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рiшення її Дисциплiнарної палати, Вища рада правосуддя розглядає вiдповiдну дисциплiнарну справу повторно.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 266¹. Особливостi провадження у справах щодо оскарження iндивiдуальних актiв Нацiонального банку України, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Мiнiстерства фiнансiв України, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку та рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України стосовно виведення банкiв з ринку

     1. Правила цiєї статтi поширюються на розгляд адмiнiстративних справ щодо:

     1) законностi iндивiдуальних актiв Нацiонального банку України про вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних, про вiдкликання у банку банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку, про затвердження пропозицiї Нацiонального банку України про участь держави у виведеннi неплатоспроможного банку з ринку;

     2) законностi iндивiдуальних актiв Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб про запровадження тимчасової адмiнiстрацiї у банку, про початок процедури лiквiдацiї банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких iнших iндивiдуальних актiв, прийнятих на його виконання, а також iндивiдуальних актiв щодо призначення уповноважених осiб Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, делегування їм повноважень;

     3) законностi рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України про участь держави у виведеннi неплатоспроможного банку з ринку;

     4) законностi iндивiдуальних актiв Мiнiстерства фiнансiв України, прийнятих на виконання рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України про участь держави у виведеннi неплатоспроможного банку з ринку;

     5) законностi iндивiдуальних актiв Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, прийнятих у процесi виведення неплатоспроможного банку з ринку.

     2. Позовна заява про оскарження iндивiдуального акта/рiшення подається до суду протягом трьох мiсяцiв з дня оприлюднення такого акта/рiшення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним i поновленню не пiдлягає.

     3. Подання позовної заяви, а також вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi не зупиняють дiю оскаржуваного iндивiдуального акта/рiшення.

     4. Адмiнiстративнi справи, визначенi частиною першою цiєї статтi, розглядаються у порядку загального позовного провадження.

     5. Пiд час розгляду адмiнiстративних справ, визначених частиною першою цiєї статтi, суд перевiряє, чи прийнятий iндивiдуальний акт або рiшення на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України, якi визначають повноваження Нацiонального банку України, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, Кабiнету Мiнiстрiв України та Мiнiстерства фiнансiв України.

     6. Пiд час розгляду адмiнiстративних справ, визначених частиною першою цiєї статтi, суд використовує як пiдставу для власної оцiнки та покладається на кiлькiснi, якiснi оцiнки та висновки, зробленi Нацiональним банком України, Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб, Кабiнетом Мiнiстрiв України, Мiнiстерством фiнансiв України, Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку, на пiдставi яких були прийнятi вiдповiднi рiшення, крiм випадкiв, якщо:

     1) оскаржуване рiшення/акт прийнято з iстотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке iстотно вплинуло на результат оцiнки);

     2) кiлькiснi, якiснi оцiнки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових вiдомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактiв), за умови врахування яких оскаржуване рiшення/акт не могло бути прийнято;

     3) наявнi очевиднi розбiжностi та/або логiчнi суперечностi мiж кiлькiсними, якiсними оцiнками та/або висновками;

     4) оскаржуване рiшення/акт прийнято за вiдсутностi повноважень або з використанням повноважень всупереч метi, з якою вони наданi законом.

     7. Суд за результатами розгляду адмiнiстративних справ, визначених частиною першою цiєї статтi, може прийняти рiшення про:

     1) визнання протиправним (незаконним) та скасування iндивiдуального акта/рiшення, визначеного частиною першою цiєї статтi, або окремих його положень;

     2) стягнення з вiдповiдача (вiдповiдачiв) коштiв на вiдшкодування шкоди, заподiяної його протиправним (незаконним) iндивiдуальним актом/рiшенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування iндивiдуального акта/рiшення;

     3) вiдмову в задоволеннi позовних вимог (повнiстю або частково).

     8. Особливостi визначення розмiру шкоди, заподiяної протиправними (незаконними) iндивiдуальними актами/рiшеннями, зазначеними у частинi першiй цiєї статтi, встановлюються Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".

     9. Визнання протиправним (незаконним) та скасування iндивiдуального акта/рiшення, визначеного частиною першою цiєї статтi, або окремих його положень:

     1) не вiдновлює того становища банку, яке iснувало до прийняття такого акта/рiшення, включаючи правовий статус цього банку, та не вiдновлює становища/прав осiб, якi були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рiшення;

     2) не може бути пiдставою для визнання недiйсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рiшень, правочинiв або iнших дiй / визнання протиправною бездiяльностi, прийнятих, вчинених або допущених у процедурi виведення неплатоспроможного банку з ринку / лiквiдацiї банку;

     3) не породжує будь-яких прав осiб, якi були учасниками банку на момент прийняття такого iндивiдуального акта/рiшення, крiм права на вiдшкодування заподiяної шкоди.

     10. Суд не може прийняти будь-яке iнше рiшення, що може мати наслiдком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або лiквiдацiї банку.

(Доповнено статтею 2661 згiдно iз Законом України вiд 13.05.2020р. N 590-IX)

     Стаття 267. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi

     1. Право звернутися з адмiнiстративним позовом про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi мають органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування, якi вiдповiдно до закону можуть викуповувати цi об'єкти для суспiльних потреб.

     2. Адмiнiстративнi справи про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi розглядаються та вирiшуються апеляцiйним адмiнiстративним судом за мiсцем розташування нерухомого майна, що пiдлягає примусовому вiдчуженню.

     3. Позовна заява про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi подається до адмiнiстративного суду без сплати судового збору.

     4. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi за правилами загального позовного провадження.

     5. У рiшеннi адмiнiстративного суду про задоволення позову зазначається iнформацiя про:

     об'єкт примусового вiдчуження, його мiсцезнаходження, площу, кадастровий номер, цiльове призначення, категорiю земель;

     умови попереднього повного вiдшкодування вартостi земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, збиткiв, заподiяних власнику внаслiдок примусового вiдчуження, та їх розмiр, визначений вiдповiдно до закону;

     строк, протягом якого власник має звiльнити земельну дiлянку, iншi об'єкти нерухомого майна, що на нiй розмiщенi;

     джерело фiнансування витрат, пов'язаних iз примусовим вiдчуженням.

     6. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах про примусове вiдчуження земельної дiлянки з мотивiв суспiльної необхiдностi є Верховний Суд. Судовi рiшення Верховного Суду набирають законної сили з моменту проголошення i не можуть бути оскарженi.

§ 2. Розгляд окремих категорiй термiнових адмiнiстративних справ

     Стаття 268. Особливостi повiдомлення учасникiв справи про дату, час та мiсце розгляду окремих категорiй адмiнiстративних справ

     1. У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час i мiсце розгляду справи суд негайно повiдомляє вiдповiдача та iнших учасникiв справи шляхом направлення тексту повiстки на офiцiйну електронну адресу, а за її вiдсутностi - кур'єром або за вiдомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи iншим технiчним засобом зв'язку.

     2. Учасник справи вважається повiдомленим належним чином про дату, час та мiсце розгляду справи, визначеної частиною першою цiєї статтi, з моменту направлення такого повiдомлення працiвником суду, про що останнiй робить вiдмiтку у матерiалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталi судової влади України вiдповiдної ухвали про вiдкриття провадження у справi, дату, час та мiсце судового розгляду.

     3. Неприбуття у судове засiдання учасника справи, повiдомленого вiдповiдно до положень цiєї статтi, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляцiйної iнстанцiй.

     Стаття 269. Особливостi подання заяв по сутi справи в окремих категорiях адмiнiстративних справ

     1. У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по сутi справи є позовна заява та вiдзив на позовну заяву (вiдзив).

     2. Копiї позовної заяви та доданих до неї документiв направляються вiдповiдачу й iншим учасникам справи на офiцiйну електронну адресу, а за її вiдсутностi - електронною поштою, якщо така вiдома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засiданнi.

     Стаття 270. Особливостi обчислення процесуальних строкiв в окремих категорiях адмiнiстративних справ

     1. На обчислення строкiв, встановлених статтями 273 - 277, 280 - 283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статтi 120 цього Кодексу.

     2. Строки, встановленi у справах, визначених цiєю статтею, обчислюються календарними днями i годинами.

     3. Останнiм днем строку, який має закiнчитися з настанням певної подiї, є день, що передує дню вказаної подiї.

     4. Днем бездiяльностi є останнiй день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дiю або прийнято рiшення.

     5. Днем подання позовної заяви, апеляцiйної скарги є день їх надходження до вiдповiдного суду. Строки подання позовних заяв i апеляцiйних скарг, встановленi у справах, визначених цiєю статтею, не може бути поновлено. Позовнi заяви, апеляцiйнi скарги, поданi пiсля закiнчення цих строкiв, суд залишає без розгляду.

     Стаття 271. Особливостi проголошення та вручення судових рiшень в окремих категорiях адмiнiстративних справ

     1. У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рiшення.

     2. Копiї судових рiшень у справах, визначених цiєю статтею, невiдкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутнi пiд час його проголошення.

     Стаття 272. Особливостi апеляцiйного та касацiйного оскарження судових рiшень в окремих категорiях адмiнiстративних справ

     1. Судовi рiшення за наслiдками розгляду судами першої iнстанцiї справ, визначених статтями 273, 275 - 277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статтi 283, статтями 286 - 288 цього Кодексу, набирають законної сили пiсля закiнчення строку апеляцiйного оскарження, а у разi їх апеляцiйного оскарження - з моменту проголошення судового рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї.

     2. Суд апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 280 - 288 цього Кодексу, не може повертати справу на новий розгляд.

     3. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення i не можуть бути оскарженi.

     4. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскарженi до суду касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 273. Особливостi провадження у справах щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi виборчих комiсiй, комiсiй з референдуму, членiв цих комiсiй

     1. Право оскаржувати рiшення, дiї чи бездiяльнiсть виборчих комiсiй, комiсiй з референдуму, членiв цих комiсiй мають суб'єкти вiдповiдного виборчого процесу (крiм виборчої комiсiї), а також iнiцiативна група референдуму, iншi суб'єкти iнiцiювання референдуму.

     2. Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у вiдповiдних виборах або референдумi) може оскаржити рiшення, дiї чи бездiяльнiсть виборчої комiсiї, комiсiї з референдуму, членiв цих комiсiй, якщо такi рiшення, дiя чи бездiяльнiсть безпосередньо порушують його виборчi права або iнтереси щодо участi у виборчому процесi чи процесi референдуму.

     3. Рiшення, дiї або бездiяльнiсть Центральної виборчої комiсiї щодо встановлення нею результатiв виборiв чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усi iншi рiшення, дiї або бездiяльнiсть Центральної виборчої комiсiї, члена цiєї комiсiї, прийнятi у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляцiйного адмiнiстративного суду в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ.

     4. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть територiальних (окружних) виборчих комiсiй щодо пiдготовки та проведення мiсцевих виборiв, виборiв Президента України, народних депутатiв України; обласних комiсiй з референдуму i комiсiї Автономної Республiки Крим з всеукраїнського референдуму, а також членiв зазначених комiсiй оскаржуються до окружного адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням вiдповiдної комiсiї.

     5. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть дiльничних виборчих комiсiй, дiльничних комiсiй з референдуму, членiв цих комiсiй оскаржуються до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням вiдповiдної комiсiї.

     6. Позовнi заяви щодо рiшень, дiй чи бездiяльностi виборчої комiсiї, комiсiї з референдуму, членiв цих комiсiй може бути подано до адмiнiстративного суду у п'ятиденний строк iз дня прийняття рiшення, вчинення дiї або допущення бездiяльностi.

     7. Позовнi заяви щодо рiшень, дiй чи бездiяльностi виборчої комiсiї, комiсiї з референдуму, членiв цих комiсiй, що мали мiсце до дня голосування, може бути подано до адмiнiстративного суду у строк, встановлений частиною шостою цiєї статтi, але не пiзнiше двадцять другої години дня, що передує дню голосування.

     8. Позовнi заяви щодо рiшень, дiй чи бездiяльностi дiльничної виборчої комiсiї, дiльничної комiсiї з референдуму, членiв цих комiсiй, що мали мiсце у день голосування, пiд час пiдрахунку голосiв та встановлення результатiв голосування на дiльницi, може бути подано до адмiнiстративного суду у дводенний строк iз дня прийняття рiшення, вчинення дiї або допущення бездiяльностi.

     9. Суд приймає позовну заяву щодо рiшення, дiї чи бездiяльностi виборчої комiсiї, комiсiї з референдуму або члена вiдповiдної комiсiї до розгляду незалежно вiд сплати судового збору. У разi несплати судового збору на момент вирiшення справи суд одночасно вирiшує питання про стягнення судового збору вiдповiдно до правил розподiлу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     10. Суд невiдкладно повiдомляє вiдповiдну виборчу комiсiю або комiсiю з референдуму та комiсiю вищого рiвня про вiдкриття провадження у справi та про ухвалене судом рiшення.

     11. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, у дводенний строк пiсля надходження позовної заяви. Адмiнiстративнi справи за позовними заявами, що надiйшли до дня голосування, вирiшуються судом у дводенний строк, але не пiзнiше нiж за двi години до початку голосування. Адмiнiстративнi справи за позовними заявами, що надiйшли у день голосування, вирiшуються судом до закiнчення голосування. Адмiнiстративнi справи за позовними заявами, що надiйшли у день голосування, але пiсля закiнчення голосування, вирiшуються судом у дводенний строк пiсля надходження позовної заяви.

     Стаття 274. Особливостi провадження у справах щодо уточнення списку виборцiв

     1. Право звернутися з адмiнiстративним позовом про уточнення списку виборцiв, у тому числi про включення або виключення зi списку себе особисто або iнших осiб, має кожен, хто має право голосу на вiдповiдних виборах або референдумi.

     2. Адмiнiстративнi справи щодо уточнення списку виборцiв розглядає мiсцевий загальний суд як адмiнiстративний суд за мiсцезнаходженням вiдповiдної комiсiї.

     3. Позовна заява про уточнення списку виборцiв подається до адмiнiстративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пiзнiш як за два днi до дня голосування. Суд при розглядi цього позову звертається до вiдповiдного органу ведення Державного реєстру виборцiв iз запитом щодо уточнення вiдомостей про виборця.

     4. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи щодо уточнення списку виборцiв у дводенний строк пiсля надходження позовної заяви, але не пiзнiше нiж за два днi до дня голосування, а якщо позовна заява надiйшла за два днi до дня голосування, - невiдкладно.

     5. Рiшення адмiнiстративного суду щодо внесення змiн у списки виборцiв виконуються негайно. Оскарження рiшення адмiнiстративного суду щодо внесення змiн у списки виборцiв не перешкоджає його виконанню.

     Стаття 275. Особливостi провадження у справах щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, засобiв масової iнформацiї, iнформацiйних агентств, пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб, творчих працiвникiв засобiв масової iнформацiї та iнформацiйних агентств, якi порушують законодавство про вибори та референдум

     1. Право оскаржувати рiшення, дiї чи бездiяльнiсть органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, засобiв масової iнформацiї, iнформацiйних агентств, пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб, творчих працiвникiв засобiв масової iнформацiї та iнформацiйних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комiсiя, кандидат, партiя (блок), мiсцева органiзацiя партiї, якi є суб'єктами вiдповiдного виборчого процесу, комiсiя з референдуму, iнiцiативна група референдуму, iншi суб'єкти iнiцiювання референдуму.

     2. Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у вiдповiдних виборах або референдумi) може оскаржити рiшення, дiї чи бездiяльнiсть органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб, якщо такi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть безпосередньо порушують його виборчi права або iнтереси щодо участi у виборчому процесi чи процесi референдуму.

     3. Позовна заява щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових та службових осiб подається до окружного адмiнiстративного суду за їх мiсцезнаходженням. Позовна заява щодо дiй чи бездiяльностi засобiв масової iнформацiї, iнформацiйних агентств, пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб, творчих працiвникiв засобiв масової iнформацiї та iнформацiйних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, подається до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за їхнiм мiсцезнаходженням.

     4. Позовну заяву може бути подано до адмiнiстративного суду у строк, встановлений частинами шостою - сьомою статтi 273 цього Кодексу.

     5. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статтi 273 цього Кодексу.

     6. У разi встановлення судом при розглядi виборчого спору порушення засобом масової iнформацiї чи iнформацiйним агентством вимог закону про вибори суд невiдкладно повiдомляє про це Нацiональну раду України з питань телебачення i радiомовлення, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику в iнформацiйнiй та видавничiй сферах, Центральну виборчу комiсiю, вiдповiдну територiальну (окружну) виборчу комiсiю.

     Стаття 276. Особливостi провадження у справах щодо оскарження дiй або бездiяльностi кандидатiв, їхнiх довiрених осiб, партiї (блоку), мiсцевої органiзацiї партiї, їхнiх посадових осiб та уповноважених осiб, iнiцiативних груп референдуму, iнших суб'єктiв iнiцiювання референдуму, офiцiйних спостерiгачiв вiд суб'єктiв виборчого процесу

     1. Право оскаржувати дiї чи бездiяльнiсть кандидатiв, їхнiх довiрених осiб, партiї (блоку), мiсцевої органiзацiї партiї, їхнiх посадових осiб та уповноважених осiб, iнiцiативних груп референдуму, iнших суб'єктiв iнiцiювання референдуму, офiцiйних спостерiгачiв вiд суб'єктiв виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори чи референдум, мають кандидат, партiя (блок), мiсцева органiзацiя партiї, якi є суб'єктами вiдповiдного виборчого процесу, iнiцiативна група референдуму, iншi суб'єкти iнiцiювання референдуму.

     2. Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у вiдповiдних виборах або референдумi) може оскаржити дiї чи бездiяльнiсть суб'єктiв, визначених частиною першою цiєї статтi, якщо цi дiї чи бездiяльнiсть безпосередньо порушують його виборчi права або iнтереси щодо участi у виборчому процесi чи процесi референдуму.

     3. Позовна заява щодо оскарження дiй та бездiяльностi iнiцiативних груп всеукраїнського референдуму, iнших суб'єктiв iнiцiювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум, подається до окружного адмiнiстративного суду, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.

     4. Позовна заява щодо оскарження дiї чи бездiяльностi кандидата у депутати сiльської, селищної ради, кандидатiв на посаду сiльського, селищного голови, їхнiх довiрених осiб подається до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням територiальної виборчої комiсiї, яка зареєструвала кандидата.

     5. Позовна заява з iнших питань, визначених цiєю статтею, подається до окружного адмiнiстративного суду за мiсцем вчинення дiї чи мiсцем, де ця дiя повинна бути вчинена.

     6. Позовну заяву може бути подано до адмiнiстративного суду у строк, встановлений частинами шостою, сьомою статтi 273 цього Кодексу.

     7. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статтi 273 цього Кодексу.

     8. Суд невiдкладно повiдомляє вiдповiдну виборчу комiсiю або комiсiю з референдуму i комiсiю вищого рiвня про вiдкриття провадження у справi та про ухвалене судом рiшення.

     Стаття 277. Особливостi провадження у справах, пов'язаних iз виборами Президента України

     1. Виборча комiсiя, кандидат на пост Президента України, партiя (блок) - суб'єкт виборчого процесу, виборець, законнi права або охоронюванi законом iнтереси яких порушено, мають право оскаржувати рiшення чи дiї громадського об'єднання, виборчого блоку, його посадової особи чи повноважного представника, якi стосуються виборчого процесу, крiм тих рiшень чи дiй, якi вiдповiдно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян належать до його внутрiшньої органiзацiйної дiяльностi або його виключної компетенцiї.

     2. Кандидат на пост Президента України, партiя (блок) - суб'єкт виборчого процесу чи окружна виборча комiсiя мають право оскаржувати до суду дiї чи бездiяльнiсть засобiв масової iнформацiї, їх власникiв, посадових та службових осiб, якi порушують встановлений законом порядок дiяльностi засобiв масової iнформацiї пiд час виборчого процесу, у тому числi стосовно передвиборної агiтацiї, зокрема щодо вимоги спростування опублiкованих ними неправдивих вiдомостей про кандидата чи партiю (блок), що висунули кандидата.

     3. Кандидат на пост Президента України, партiя (блок) - суб'єкт виборчого процесу мають право оскаржувати дiї iншого кандидата на пост Президента України, його довiреної особи, якщо цi дiї спрямованi на порушення встановленого законом порядку висунення кандидата, проведення передвиборної агiтацiї, iншi порушення їхнiх прав або виборчих прав громадян. Виборець має право оскаржувати дiї кандидата на пост Президента України, його довiреної особи, якщо цi дiї порушують його виборчi права.

     4. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, закладiв та органiзацiй, їхнiх посадових та службових осiб можуть бути оскарженi у порядку, передбаченому статтею 275 цього Кодексу. Акти чи дiї виборчих блокiв, громадських об'єднань, крiм тих, якi вiдповiдно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання належать до їх внутрiшньої органiзацiйної дiяльностi або їх виключної компетенцiї, - за мiсцезнаходженням органу об'єднання громадян, виборчого блоку, акти чи дiї якого оскаржуються у порядку, передбаченому статтею 276 цього Кодексу.

     5. Дiї чи бездiяльнiсть засобiв масової iнформацiї, їх власникiв, посадових i службових осiб, творчих працiвникiв можуть бути оскарженi у порядку, передбаченому статтею 275 цього Кодексу.

     6. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть виборчих комiсiй, у тому числi рiшення Центральної виборчої комiсiї iз встановлення результатiв виборiв, можуть бути оскарженi у порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу.

     7. Дiї кандидатiв на пост Президента України, їхнiх довiрених осiб оскаржуються до апеляцiйного адмiнiстративного суду в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ.

     8. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть дiльничної виборчої комiсiї та її членiв можуть бути оскарженi до адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням дiльничної виборчої комiсiї.

     9. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть окружної виборчої комiсiї або члена такої комiсiї можуть бути оскарженi до окружного адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням окружної виборчої комiсiї в порядку, встановленому законодавством.

     10. Суд розглядає та вирiшує адмiнiстративнi справи за скаргами, поданими на вчиненi порушення з моменту припинення голосування на виборчих дiльницях, протягом двох днiв пiсля дня голосування.

     11. Заходи забезпечення позову, якi застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в iнший спосiб порушувати безперервнiсть процесу призначення, пiдготовки i проведення виборiв Президента України.

     Стаття 278. Особливостi судових рiшень за наслiдками розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом чи рефередумом, та їх оскарження

     1. Суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рiшеннi спосiб захисту порушених прав та iнтересiв, а також порядок усунення усiх наслiдкiв цих порушень вiдповiдно до закону або приймає iнше визначене законом рiшення. У разi виявлення порушень, що можуть бути пiдставою для притягнення до вiдповiдальностi не за правилами цього Кодексу, суд постановляє окрему ухвалу з повiдомленням про наявнiсть таких порушень i надсилає її до органiв чи осiб, уповноважених вжити у зв'язку з цим заходiв, встановлених законом.

     2. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення за наслiдками розгляду справ, визначених статтями 273 - 277 цього Кодексу, можуть бути поданi у дводенний строк з дня їх проголошення, а на судовi рiшення, ухваленi до дня голосування, - не пiзнiш як за чотири години до початку голосування.

     3. Судами апеляцiйної iнстанцiї є вiдповiднi апеляцiйнi адмiнiстративнi суди. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах, розглянутих вiдповiдно до частини третьої статтi 273 та частини сьомої статтi 277 цього Кодексу апеляцiйним адмiнiстративним судом в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ, є Верховний Суд. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах, розглянутих вiдповiдно до частини третьої статтi 273 цього Кодексу Верховним Судом, є Велика Палата Верховного Суду.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи. Апеляцiйна скарга на судове рiшення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пiзнiше нiж за двi години до початку голосування.

     Стаття 279. Особливостi здiйснення представництва у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму

     1. Особа, яка вiдповiдно до закону про вибори зареєстрована як уповноважений представник або довiрена особа кандидата, дiє як представник вiдповiдного кандидата у справах, пов'язаних з виборчим процесом, без додаткового уповноваження.

     2. Особа, яка вiдповiдно до закону про вибори чи референдум зареєстрована як уповноважена особа (представник) партiї (блоку), мiсцевої органiзацiї партiї, iнiцiативної групи референдуму, дiє як представник вiдповiдної партiї (блоку), мiсцевої органiзацiї партiї, iнiцiативної групи референдуму у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, без додаткового уповноваження.

     3. Документом, що пiдтверджує повноваження представникiв, визначених частинами першою i другою цiєї статтi, є вiдповiдне посвiдчення, видане в порядку, встановленому законом про вибори чи референдум.

     Стаття 280. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань

     1. Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування негайно пiсля одержання повiдомлення про проведення зборiв, мiтингiв, походiв, демонстрацiй тощо мають право звернутися до окружного адмiнiстративного суду за своїм мiсцезнаходженням iз позовною заявою про заборону таких заходiв чи про встановлення iншого обмеження права на свободу мирних зiбрань (щодо мiсця чи часу їх проведення тощо).

     2. Копiю позовної заяви та доданих до неї документiв позивач додатково надсилає на адресу електронної пошти, зазначеної в повiдомленнi про проведення мирного зiбрання, та оприлюднює на своєму офiцiйному веб-сайтi. До позовної заяви позивачем додаються докази виконання вимог цiєї частини.

     3. Якщо позовна заява не вiдповiдає вимогам статтi 160 цього Кодексу, суд залишає її без руху та надає строк для усунення недолiкiв, але не бiльше нiж 12 годин.

     4. Позовна заява, яка надiйшла пiзнiше нiж за 24 години до часу проведення заходiв, визначених частиною першою цiєї статтi, залишається без розгляду.

     5. Адмiнiстративна справа про заборону або встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань вирiшується судом протягом двох днiв пiсля вiдкриття провадження у справi, а в разi вiдкриття провадження менш як за два днi до проведення вiдповiдних заходiв - невiдкладно.

     6. Суд залишає позовну заяву без розгляду у таких випадках:

     1) неявки позивача у судове засiдання (незалежно вiд поважностi причин неявки);

     2) надходження клопотання позивача про розгляд справи за його вiдсутностi;

     3) залишення позивачем зали судових засiдань до моменту виходу суду до нарадчої кiмнати.

     7. Позивач повинен обґрунтувати необхiднiсть встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань у демократичному суспiльствi та пропорцiйнiсть запропонованого у позовi способу обмеження.

     8. У разi вiдмови вiдповiдача вiд проведення мирного зiбрання суд закриває провадження у справi.

     9. Суд задовольняє вимоги позивача в iнтересах нацiональної безпеки та громадського порядку в разi, якщо визнає, що проведення зборiв, мiтингiв, походiв, демонстрацiй чи iнших зiбрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримiнальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам i свободам iнших людей. У разi встановлення обмеження права на свободу мирних зiбрань суд повинен обґрунтувати у постановi необхiднiсть встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань, а також пропорцiйнiсть способу такого обмеження.

     Якщо для досягнення цiлей такого обмеження достатньо застосувати менш обтяжливий для вiдповiдача спосiб обмеження, нiж запропонував позивач, суд зобов'язаний його застосувати.

     10. Апеляцiйна скарга на рiшення адмiнiстративного суду про встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань подається не пiзнiше дня, наступного за днем його проголошення.

     11. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк з моменту надходження апеляцiйної скарги з повiдомленням учасникiв справи, а в разi надходження апеляцiйної скарги менш як за два календарнi днi до проведення мирного зiбрання - невiдкладно з повiдомленням осiб, якi беруть участь у справi.

     12. Позивач не може вiдмовитися вiд позову пiд час розгляду справи в касацiйному порядку.

     Стаття 281. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань

     1. Органiзатор (органiзатори) зборiв, мiтингiв, походiв, демонстрацiй чи iнших мирних зiбрань мають право звернутися до адмiнiстративного суду за мiсцем проведення цих заходiв iз позовною заявою про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань з боку органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, повiдомлених про проведення таких заходiв.

     2. Адмiнiстративна справа про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань вирiшується судом протягом двох днiв пiсля вiдкриття провадження, а в разi вiдкриття провадження менш як за два днi до проведення вiдповiдних заходiв або у день їх проведення - невiдкладно.

     3. Рiшення суду в адмiнiстративнiй справi про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань виконується негайно.

     4. Апеляцiйна скарга на рiшення адмiнiстративного суду про встановлення обмеження щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань подається не пiзнiше дня, наступного за днем його проголошення.

     5. Подання апеляцiйної скарги на рiшення суду про усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань не перешкоджає його виконанню.

     6. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк з моменту надходження апеляцiйної скарги з повiдомленням учасникiв справи, а в разi надходження апеляцiйної скарги менш як за два календарнi днi до проведення мирного зiбрання - невiдкладно з повiдомленням осiб, якi беруть участь у справi.

     7. Суд приймає позовну заяву щодо усунення перешкод та заборону втручання у здiйснення права на свободу мирних зiбрань незалежно вiд сплати судового збору. У разi несплати судового збору на момент вирiшення справи суд одночасно вирiшує питання про стягнення судового збору вiдповiдно до правил розподiлу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 282. Особливостi провадження у справах щодо гарантованого забезпечення потреб оборони

     1. Позовна заява щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi державного замовника у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про обороннi закупiвлi", крiм спорiв, пов'язаних з укладенням державного контракту (договору) про закупiвлю з переможцем спрощених торгiв iз застосуванням електронної системи закупiвель та спрощеного вiдбору без застосування електронної системи закупiвель, а також змiною, розiрванням i виконанням державних контрактiв (договорiв) про закупiвлю, може бути подана протягом десяти робочих днiв з дня, коли особа мала дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.

     2. Адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, розглядаються виключно окружними адмiнiстративними судами за мiсцезнаходженням вiдповiдача.

     3. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, у дводенний строк з дня надходження позовної заяви.

     4. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення за наслiдками розгляду справ, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi у дводенний строк з дня їх проголошення.

     5. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     6. За подання до адмiнiстративного суду позовних заяв у справах, визначених цiєю статтею, сплачується судовий збiр, встановлений для подання адмiнiстративних позовiв немайнового характеру.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.07.2020р. N 808-IX)

     Стаття 283. Особливостi провадження у справах за зверненням податкових та митних органiв

     1. Провадження у справах за зверненням податкових та митних органiв при здiйсненнi ними визначених законом повноважень здiйснюється на пiдставi заяви таких органiв щодо:

     1) зупинення видаткових операцiй платника податкiв на рахунках платника податкiв;

     2) пiдтвердження обґрунтованостi адмiнiстративного арешту майна платника податкiв;

     3) надання дозволу на погашення усiєї суми податкового боргу за рахунок майна платника податкiв, що перебуває у податковiй заставi;

     4) зобов'язання керiвника пiдприємства провести iнвентаризацiю основних фондiв, товарно-матерiальних цiнностей, якi перебували або перебувають пiд митним контролем чи використовувалися цим пiдприємством разом iз товарами, якi були помiщенi у вiдповiдний митний режим;

     5) стягнення коштiв за податковим боргом;

     6) зобов'язання платника податкiв, який має податковий борг, укласти договiр щодо переведення права вимоги дебiторської заборгованостi цього платника на податковий орган.

     2. Заява подається до суду першої iнстанцiї протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом, у письмовiй формi та повинна мiстити:

     1) найменування адмiнiстративного суду;

     2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;

     3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий вiдомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначенi частиною першою цiєї статтi;

     4) пiдстави звернення iз заявою, обставини, що пiдтверджуються доказами, та вимоги заявника;

     5) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються;

     6) пiдпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скрiплюється печаткою.

     3. У разi недотримання вимог частини другої цiєї статтi суд повiдомляє про це заявника та надає йому строк, але не бiльше нiж 24 години, для усунення недолiкiв.

     Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документiв.

     Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду пiсля усунення її недолiкiв, але не пiзнiше нiж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

     4. Суд ухвалою вiдмовляє у вiдкриттi провадження за заявою, якщо:

     1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цiєї статтi;

     2) iз поданих до суду матерiалiв вбачається спiр про право.

     5. Вiдмова у вiдкриттi провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

     6. Ухвалу про вiдмову в прийняттi заяви може бути оскаржено в апеляцiйному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.

     7. У разi постановлення судом ухвали про вiдкриття провадження у справi суд приймає рiшення по сутi заявлених вимог не пiзнiше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

     Розгляд заяви вiдбувається за участю податкового органу, митного органу, що її внiс, та платника податкiв, стосовно якого її внесено.

     8. Рiшення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цiєї статтi, пiдлягає негайному виконанню. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi сторонами протягом десяти днiв з дня їх проголошення. Подання апеляцiйної скарги на рiшення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цiєї статтi, не перешкоджає його виконанню.

     9. У рiшеннi суду зазначаються:

     1) дата ухвалення рiшення;

     2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi;

     3) найменування сторiн, їх мiсцезнаходження;

     4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;

     5) порядок вчинення дiй, визначених рiшенням;

     6) вiдомостi про порядок апеляцiйного перегляду справи, строки апеляцiйного оскарження.

     10. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Стаття 284. Особливостi провадження у справах за зверненням Служби безпеки України щодо включення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiй до перелiку осiб, пов'язаних з провадженням терористичної дiяльностi або стосовно яких застосовано мiжнароднi санкцiї, виключення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiй з такого перелiку та надання доступу до активiв, що пов'язанi з тероризмом та його фiнансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фiнансуванням

     1. Провадження у справах щодо включення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiй до перелiку осiб, пов'язаних з провадженням терористичної дiяльностi або стосовно яких застосовано мiжнароднi санкцiї, виключення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiй з такого перелiку та надання доступу до активiв, що пов'язанi з тероризмом та його фiнансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фiнансуванням, здiйснюється на пiдставi позову Голови Служби безпеки України або його заступника.

     2. Позовна заява подається до суду першої iнстанцiї за пiдсуднiстю, встановленою цим Кодексом, у письмовiй формi та повинна мiстити:

     1) найменування адмiнiстративного суду;

     2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;

     3) пiдстави звернення з позовом, обставини, що пiдтверджуються доказами, та вимоги заявника;

     4) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються;

     5) пiдпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скрiплюється печаткою.

     3. У разi порушення вимог частини другої цiєї статтi суд повiдомляє про це заявника та визначає строк для усунення недолiкiв.

     Невиконання вимог суду в установлений ним строк тягне за собою повернення заявнику позову та доданих до нього документiв.

     Повернення позову не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду пiсля усунення недолiкiв, що зумовлюють звернення до суду.

     4. Суд ухвалою вiдмовляє у вiдкриттi провадження у справi, якщо заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цiєї статтi.

     5. Рiшення по сутi заявлених вимог ухвалюється судом не пiзнiше наступного робочого дня з дня надходження позову, розглянутого у закритому судовому засiданнi за участю тiльки заявника. Особа, стосовно якої приймається рiшення про включення до перелiку осiб, пов'язаних з провадженням терористичної дiяльностi або стосовно яких застосовано мiжнароднi санкцiї або виключення з такого перелiку та власник активiв, що пов'язанi з тероризмом та його фiнансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фiнансуванням, до яких надається доступ, не повiдомляється про розгляд справи судом.

     6. У рiшеннi суду зазначаються:

     1) дата ухвалення рiшення;

     2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi;

     3) мотиви та висновок суду по сутi заявлених вимог iз посиланням на закон;

     4) порядок вчинення дiй, визначених рiшенням.

     7. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження може бути оскаржено в апеляцiйному порядку. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає скаргу на ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi протягом трьох днiв з дня надходження апеляцiйної скарги.

     8. Рiшення суду щодо включення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiй до перелiку осiб, пов'язаних з провадженням терористичної дiяльностi або стосовно яких застосовано мiжнароднi санкцiї, виключення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiї з такого перелiку та надання доступу до активiв, що пов'язанi з тероризмом та його фiнансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фiнансуванням, виконується негайно.

     9. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi сторонами протягом десяти днiв з дня їх постановлення. Подання апеляцiйної скарги на рiшення суду у справах, визначених цiєю статтею, не перешкоджає його виконанню.

(У редакцiї Закону України вiд 06.12.2019р. N 361-IX)

     Стаття 285. Особливостi провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разi невиконання ним вимог щодо несумiсностi

     1. Позовна заява про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разi невиконання ним вимог щодо несумiсностi подається до Верховного Суду. Право звернутися з такою позовною заявою має Голова Верховної Ради України, Перший заступник або заступник Голови Верховної Ради України.

     2. Адмiнiстративна справа за позовною заявою про дострокове припинення повноважень народного депутата України вирiшується протягом десяти днiв пiсля вiдкриття провадження у справi.

     3. Рiшення Верховного Суду у справi про дострокове припинення повноважень народного депутата України виконується негайно. Подання апеляцiйної скарги на таке рiшення не перешкоджає його виконанню.

     4. Апеляцiйна скарга на судове рiшення Верховного Суду у справi про дострокове припинення повноважень народного депутата України може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом десяти днiв iз дня його проголошення.

     5. Велика Палата Верховного Суду розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     Стаття 286. Особливостi провадження у справах з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi

     1. Адмiнiстративна справа з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi вирiшується мiсцевими загальними судами як адмiнiстративними судами протягом десяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     2. Позовну заяву щодо оскарження рiшень суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi може бути подано протягом десяти днiв з дня ухвалення вiдповiдного рiшення (постанови), а щодо рiшень (постанов) по справi про адмiнiстративнi правопорушення у сферi забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числi зафiксованi в автоматичному режимi, - протягом десяти днiв з дня вручення такого рiшення (постанови).

     3. За наслiдками розгляду справи з приводу рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень у справах про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi мiсцевий загальний суд як адмiнiстративний має право:

     1) залишити рiшення суб'єкта владних повноважень без змiн, а позовну заяву без задоволення;

     2) скасувати рiшення суб'єкта владних повноважень i надiслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

     3) скасувати рiшення суб'єкта владних повноважень i закрити справу про адмiнiстративне правопорушення;

     4) змiнити захiд стягнення в межах, передбачених нормативним актом про вiдповiдальнiсть за адмiнiстративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

     4. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi протягом десяти днiв з дня його проголошення.

     5. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку апеляцiйного оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     6. Якщо за наслiдками апеляцiйного перегляду суд апеляцiйної iнстанцiї змiнює захiд стягнення в межах, передбачених нормативним актом про вiдповiдальнiсть за адмiнiстративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.

     Стаття 287. Особливостi провадження у справах з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi органу державної виконавчої служби, приватного виконавця

     1. Учасники виконавчого провадження (крiм державного виконавця, приватного виконавця) та особи, якi залучаються до проведення виконавчих дiй, мають право звернутися до адмiнiстративного суду iз позовною заявою, якщо вважають, що рiшенням, дiєю або бездiяльнiстю державного виконавця чи iншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхнi права, свободи чи iнтереси, а також якщо законом не встановлено iнший порядок судового оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi таких осiб.

     2. Позовну заяву може бути подано до суду:

     1) у десятиденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її прав, свобод чи iнтересiв;

     2) у триденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її прав, свобод чи iнтересiв, у разi оскарження постанови про вiдкладення провадження виконавчих дiй.

     3. Вiдповiдачем у справах з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi державного виконавця чи iншої посадової особи органу державної виконавчої служби є вiдповiдний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi приватного виконавця - приватний виконавець.

     4. Адмiнiстративна справа з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi державного виконавця чи iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирiшується судом протягом десяти днiв пiсля вiдкриття провадження у справi.

     5. Адмiнiстративнi справи з приводу рiшень, дiй або бездiяльностi державного виконавця чи iншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рiшень, ухвалених мiсцевим загальним судом як адмiнiстративним судом, розглядаються мiсцевим загальним судом як адмiнiстративним судом, який видав виконавчий лист.

     6. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi протягом десяти днiв з дня їх проголошення.

     7. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     Стаття 288. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення iноземцiв або осiб без громадянства за межi територiї України

     1. Позовнi заяви iноземцiв та осiб без громадянства щодо оскарження рiшень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовнi заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi мiграцiї, його територiальних органiв i пiдроздiлiв, органiв охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення iноземцiв та осiб без громадянства за межi України подаються до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi мiграцiї, його територiальних органiв i пiдроздiлiв, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за мiсцезнаходженням пункту тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi.

     2. Адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, розглядаються судом за обов'язкової участi сторiн у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

     3. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення в адмiнiстративних справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi в десятиденний строк з дня їх проголошення.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     5. За подання до адмiнiстративного суду позовних заяв та апеляцiйних скарг у справах, визначених цiєю статтею, судовий збiр не сплачується.

     Стаття 289. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами з приводу затримання iноземцiв або осiб без громадянства

     1. За наявностi обґрунтованих пiдстав вважати, що iноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адмiнiстративний позов про примусове видворення, ухилятиметься вiд виконання рiшення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмiсiї вiдповiдно до мiжнародних договорiв України про реадмiсiю або якщо iснує ризик її втечi, а так само у разi вiдсутностi в iноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус iноземцiв, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi мiграцiї, його територiальним органом чи пiдроздiлом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до мiсцевого загального суду як адмiнiстративного суду за мiсцезнаходженням цих органiв (пiдроздiлiв) або за мiсцезнаходженням пункту тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi, позовна заява про застосування судом до iноземця або особи без громадянства одного з таких заходiв:

     1) затримання iноземця або особи без громадянства з метою iдентифiкацiї та (або) забезпечення видворення за межi територiї України;

     2) затримання iноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачi вiдповiдно до мiжнародних договорiв України про реадмiсiю;

     3) взяття iноземця або особи без громадянства на поруки пiдприємства, установи чи органiзацiї;

     4) зобов'язання iноземця або особи без громадянства внести заставу.

     2. Заходи, визначенi цiєю статтею, також застосовуються адмiнiстративним судом, визначеним частиною першою цiєї статтi, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi мiграцiї, його територiальних органiв чи пiдроздiлiв, органiв охорони державного кордону або Служби безпеки України до iноземцiв та осiб без громадянства, якi до прийняття рiшення за заявою про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус iноземцiв, до завершення процедури розгляду цiєї заяви.

     3. Не можуть застосовуватися взяття на поруки та застава до iноземцiв та осiб без громадянства, до яких ранiше застосовувалися такi заходи, а також стосовно яких є достатнi данi про їх причетнiсть до готування та (або) вчинення терористичної дiяльностi.

     4. Суд пiд час застосування застави та взяття на поруки письмово роз'яснює iноземцю або особi без громадянства покладенi на нього обов'язки:

     1) прибувати до визначеної службової особи з установленою судом перiодичнiстю;

     2) не вiдлучатися з населеного пункту, в якому iноземець або особа без громадянства тимчасово перебуває, без дозволу визначеної службової особи;

     3) невiдкладно повiдомляти визначену службову особу про змiну свого мiсця проживання.

     5. Взяття на поруки полягає у наданнi уповноваженими особами пiдприємств, установ чи органiзацiй, якi суд вважає такими, що заслуговують на особливу довiру (поручителями), письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання iноземцем або особою без громадянства покладених на нього обов'язкiв вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi i зобов'язуються за потреби доставити його до суду чи органу (пiдроздiлу), який подав позов.

     6. Внесення застави полягає у внесеннi iноземцем, особою без громадянства або iншою фiзичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштiв у грошовiй одиницi України на спецiальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власностi чи така, що фiнансується з державного чи мiсцевих бюджетiв, або у статутному капiталi якої є частка державної, комунальної власностi, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державнiй або комунальнiй власностi.

     7. Розмiр застави визначається судом з урахуванням майнового та сiмейного стану iноземця або особи без громадянства у межах вiд ста до двохсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб та вноситься на рахунок протягом п'яти робочих днiв з дня прийняття судом рiшення про внесення застави. До цього моменту за рiшенням суду особа утримується у спецiально обладнаному для цих цiлей примiщеннi органу (пiдроздiлу) охорони державного кордону чи органу Служби безпеки України, який її затримав, або в пунктi тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi, та звiльняється з нього у день надання позивачу пiдтвердних документiв про внесення застави.

     8. У разi невнесення застави в установлений строк адмiнiстративний суд за клопотанням вiдповiдного органу (пiдроздiлу) невiдкладно ухвалює без участi iноземця або особи без громадянства рiшення про його затримання з помiщенням до пункту тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi. На час винесення такої ухвали особа продовжує утримуватися у спецiально обладнаному для цих цiлей примiщеннi органу (пiдроздiлу) охорони державного кордону чи органу Служби безпеки України, який її затримав, або в пунктi тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi.

     9. У разi невиконання iноземцем або особою без громадянства обов'язкiв, покладених судом вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi, чи вчинення нею порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус iноземцiв:

     1) внесена застава за клопотанням вiдповiдного органу (пiдроздiлу) або за iнiцiативою суду звертається судом у дохiд держави;

     2) уповноважений орган (пiдроздiл) може звернутися до адмiнiстративного суду з позовною заявою про затримання цiєї особи з помiщенням до пункту тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi.

     10. За невиконання зобов'язань, покладених судом вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi, поручитель несе визначену законом вiдповiдальнiсть.

     11. Строк затримання iноземцiв та осiб без громадянства в пунктах тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi, становить шiсть мiсяцiв. За наявностi умов, за яких неможливо iдентифiкувати iноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмiсiю особи у зазначений строк або прийняти рiшення за заявою про визнання її бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi, цей строк може бути продовжений, але не бiльш як на вiсiмнадцять мiсяцiв.

     12. Про продовження строку затримання не пiзнiш як за п'ять днiв до його закiнчення орган (пiдроздiл), за клопотанням якого затримано iноземця або особу без громадянства, кожнi шiсть мiсяцiв подає вiдповiдний адмiнiстративний позов. У такому позовi зазначаються дiї або заходи, що вживалися органом (пiдроздiлом) для iдентифiкацiї iноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рiшення про примусове видворення (реадмiсiю) або для розгляду заяви про визнання бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Українi.

     13. Умовами, за яких неможливо iдентифiкувати iноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмiсiю особи, є:

     1) вiдсутнiсть спiвпрацi з боку iноземця або особи без громадянства пiд час процедури його iдентифiкацiї;

     2) неодержання iнформацiї з країни громадянської належностi iноземця або країни походження особи без громадянства чи документiв, необхiдних для iдентифiкацiї особи.

     14. Розгляд питань, визначених цiєю статтею, здiйснюється судом за обов'язкової участi сторiн. Розгляд справ про продовження строку затримання iноземця або особи без громадянства може проводитися у режимi вiдеоконференцiї, у тому числi з трансляцiєю з iншого примiщення, що знаходиться поза межами примiщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом.

     15. Адмiнiстративнi справи, передбаченi цiєю статтею, розглядаються судом у день подання вiдповiдної позовної заяви.

     16. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення в адмiнiстративних справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi в десятиденний строк iз дня їх проголошення.

     17. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.

     18. На час апеляцiйного оскарження iноземцi або особи без громадянства, у яких вiдсутнi документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спецiально обладнаних для цих цiлей примiщеннях органiв (пiдроздiлiв) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пунктi тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства, якi незаконно перебувають в Українi.

     19. За подання до адмiнiстративного суду позовних заяв та апеляцiйних скарг у справах, визначених цiєю статтею, судовий збiр не сплачується.

     Стаття 289¹. Особливостi провадження у справах за адмiнiстративними позовами про оскарження рiшень центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення, про продовження зупинення вiдповiдних (вiдповiдної) фiнансових (фiнансової) операцiй (операцiї) (видаткових фiнансових операцiй)

     1. Особи, фiнансовi (фiнансова) операцiї (операцiя) (видатковi фiнансовi операцiї) яких зупинено, мають право звернутися до адмiнiстративного суду iз позовною заявою про оскарження рiшень центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далi - спецiально уповноважений орган), про продовження зупинення вiдповiдних (вiдповiдної) фiнансових (фiнансової) операцiй (операцiї) (видаткових фiнансових операцiй) у десятиденний строк з дня, коли вони дiзналися або повиннi були дiзнатися про порушення їхнiх прав, свобод чи iнтересiв.

     2. Рiшення спецiально уповноваженого органу про продовження зупинення вiдповiдних (вiдповiдної) фiнансових (фiнансової) операцiй (операцiї) (видаткових фiнансових операцiй) оскаржуються до окружного адмiнiстративного суду, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.

     3. Адмiнiстративний позов повинен мiстити:

     1) найменування адмiнiстративного суду, до якого подається позовна заява;

     2) iм'я (найменування) позивача, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти (за наявностi);

     3) найменування вiдповiдача, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такi вiдомi;

     4) номер та дату оскаржуваного рiшення спецiально уповноваженого органу про продовження зупинення вiдповiдних (вiдповiдної) фiнансових (фiнансової) операцiй (операцiї) (видаткових фiнансових операцiй);

     5) обставини, що можуть свiдчити про порушення прав, свобод чи iнтересiв позивача та змiст позовних вимог;

     6) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються.

     На пiдтвердження факту зупинення фiнансових операцiй позивач надає (за наявностi) письмове повiдомлення суб'єкта первинного фiнансового монiторингу про номер i дату рiшення спецiально уповноваженого органу про продовження зупинення вiдповiдних (вiдповiдної) фiнансових (фiнансової) операцiй (операцiї) (видаткових фiнансових операцiй).

     4. У разi порушення вимог частини третьої цiєї статтi суд повiдомляє про це заявника та визначає строк для усунення недолiкiв.

     Невиконання вимог суду в установлений ним строк тягне за собою повернення позивачу позову та доданих до нього документiв.

     Повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду пiсля усунення недолiкiв.

     5. Питання про вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi суд вирiшує не пiзнiше наступного дня з дня надходження позовної заяви.

     Про подання позовної заяви та вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi суд повiдомляє вiдповiдача за допомогою кур'єра, телефону, факсу, електронної пошти чи iншого технiчного засобу зв'язку не пiзнiше наступного дня пiсля вiдкриття провадження у справi. Адмiнiстративний суд повiдомляє позивача про вiдкриття провадження у справi не пiзнiше наступного дня пiсля постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi.

     Протягом одного дня з дня одержання такого повiдомлення вiдповiдач зобов'язаний отримати в судi копiю ухвали про вiдкриття провадження, копiї позовної заяви та доданих до неї документiв та у дводенний строк з дня одержання такої ухвали та копiй документiв подати безпосередньо до канцелярiї суду вiдзив на позовну заяву та копiї оскаржуваних рiшень та документiв, що стали пiдставою для їх прийняття.

     6. Адмiнiстративнi справи, визначенi частиною першою цiєї статтi, вирiшуються колегiєю у складi трьох суддiв протягом десяти днiв пiсля вiдкриття провадження у справi у закритому судовому засiданнi.

     Для ознайомлення позивачу (представнику позивача) надаються матерiали справи, крiм документiв (копiй документiв), що стали пiдставою для прийняття оскаржуваних рiшень та мiстять iнформацiю, передану, спецiально уповноваженим органом до правоохоронних та/або розвiдувальних органiв в узагальнених матерiалах (додаткових узагальнених матерiалах).

     7. Рiшення суду складається i пiдписується у день його ухвалення згiдно з правилами, передбаченими статтями 243, 250 цього Кодексу, без права суду вiдкласти складання повного рiшення.

     Копiї повного рiшення видаються особам, якi брали участь у справi, негайно пiсля проголошення такого рiшення.

     8. Рiшення суду за наслiдками розгляду справ, визначених частиною першою цiєї статтi, можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку у десятиденний строк з дня їх проголошення.

     Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк пiсля закiнчення строку апеляцiйного оскарження з повiдомленням осiб, якi беруть участь у справi.

     Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає апеляцiйному розгляду справи.

     Суд апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного розгляду не може повертати справу на новий розгляд. Судове рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї є остаточним.

(Доповнено статтею 2891 згiдно iз Законом України вiд 06.12.2019р. N 361-IX)

§ 3. Розгляд типових та зразкових справ

     Стаття 290. Особливостi провадження у зразковiй справi

     1. Якщо у провадженнi одного або декiлькох адмiнiстративних судiв перебувають типовi адмiнiстративнi справи, кiлькiсть яких визначає доцiльнiсть ухвалення зразкового рiшення, суд, який розглядає одну чи бiльше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однiєї з них Верховним Судом як судом першої iнстанцiї.

     2. У поданнi про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються пiдстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числi посилання на типовi справи. До подання додаються матерiали справи.

     Для вирiшення питання про вiдкриття провадження у зразковiй справi Верховний Суд може витребувати з вiдповiдного суду (судiв) матерiали типових справ.

     3. Вирiшення питання про вiдкриття провадження у зразковiй справi, вiдмову у вiдкриттi провадження у зразковiй справi, розгляд зразкової справи здiйснюється колегiєю суддiв Верховного Суду у складi не менше п'яти суддiв, визначених вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

     4. Питання про вiдкриття провадження у зразковiй справi вирiшується протягом 10 днiв з дня надходження до Верховного Суду матерiалiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi.

     5. Верховний Суд вирiшує зразковi справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     6. Верховний Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження у зразковiй справi, якщо подання не вiдповiдає вимогам частини першої та (або) другої цiєї статтi, зокрема через значнi розбiжностi у їх фактичних обставинах, якi унеможливлюють прийняття для них зразкового рiшення.

     7. Ухвала про вiдкриття Верховним Судом провадження у зразковiй справi публiкується на офiцiйному веб-порталi судової влади України, а також в одному iз загальнодержавних друкованих засобiв масової iнформацiї не пiзнiше нiж за десять днiв до дати судового засiдання для розгляду зразкової справи.

     8. В ухвалi про вiдкриття провадження у зразковiй справi зазначаються:

     1) найменування, склад суду, номер справи;

     2) найменування та мiсцезнаходження вiдповiдача;

     3) стисла iнформацiя щодо предмета та пiдстав зразкової справи;

     4) ознаки типової справи;

     5) дата, час та мiсце судового розгляду зразкової справи;

     6) стисла iнформацiя щодо правових наслiдкiв судового рiшення, ухваленого у зразковiй справi;

     7) порядок одержання заiнтересованими особами рiшення у зразковiй справi та порядок його оскарження.

     9. З моменту опублiкування оголошення вважається, що всi заiнтересованi особи належним чином повiдомленi про розгляд зразкової справи.

     10. У рiшеннi суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

     1) ознаки типових справ;

     2) обставини зразкової справи, якi обумовлюють типове застосування норм матерiального права та порядок застосування таких норм;

     3) обставини, якi можуть впливати на iнше застосування норм матерiального права, нiж у зразковiй справi.

     11. Рiшення Верховного Суду у зразковiй справi пiдлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рiшень в апеляцiйному порядку, визначеному цим Кодексом.

     Стаття 291. Особливостi провадження у типовiй справi

     1. Суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною iнiцiативою у випадку, якщо Верховним Судом вiдкрито провадження у вiдповiднiй зразковiй справi.

     2. Провадження у типовiй справi пiдлягає вiдновленню з дня набрання законної сили рiшенням Верховного Суду у вiдповiднiй зразковiй справi.

     3. При ухваленнi рiшення у типовiй справi, яка вiдповiдає ознакам, викладеним у рiшеннi Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правовi висновки Верховного Суду, викладенi у рiшеннi за результатами розгляду зразкової справи.

     4. На судове рiшення у типовiй справi може бути подана апеляцiйна скарга у порядку, визначеному цим Кодексом.

     5. Рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками перегляду типової справи може бути оскаржено в касацiйному порядку виключно з таких пiдстав:

     1) суд першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї при вирiшеннi типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правовi висновки, викладенi у рiшеннi Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;

     2) справа, в якiй судом першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї ухвалено рiшення з урахуванням правових висновкiв, викладених у рiшеннi Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не вiдповiдає ознакам типової справи.

Роздiл III
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ

Глава 1. Апеляцiйне провадження

§ 1. Апеляцiйна скарга

     Стаття 292. Суд апеляцiйної iнстанцiї

     1. Судом апеляцiйної iнстанцiї в адмiнiстративних справах є апеляцiйний адмiнiстративний суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться мiсцевий адмiнiстративний суд (мiсцевий загальний суд як адмiнiстративний суд чи окружний адмiнiстративний суд), що ухвалив рiшення.

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

     3. Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення Верховного Суду, ухваленi ним як судом першої iнстанцiї.

     Стаття 293. Право на апеляцiйне оскарження

     1. Учасники справи, особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляцiйну скаргу на рiшення суду першої iнстанцiї.

     2. Учасники справи, особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї окремо вiд рiшення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, якi не передбаченi статтею 294 цього Кодексу, окремо вiд рiшення суду не допускається.

     3. Заперечення на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду, включаються до апеляцiйної скарги на рiшення суду. У разi подання апеляцiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду, суд апеляцiйної iнстанцiї повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не пiдлягає оскарженню.

     4. Пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 294. Ухвали, на якi можуть бути поданi апеляцiйнi скарги окремо вiд рiшення суду

     1. Окремо вiд рiшення суду можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї щодо:

     1) забезпечення доказiв, вiдмови в забезпеченнi доказiв, скасування ухвали про забезпечення доказiв;

     2) забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, вiдмови у забезпеченнi позову, вiдмови у замiнi заходу забезпечення позову або скасуваннi забезпечення позову;

     3) повернення заяви позивачевi (заявниковi);

     4) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi;

     5) виключено;

     6) передачi справи на розгляд iншого суду;

     7) вiдмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

     8) затвердження умов примирення сторiн;

     9) призначення експертизи;

     10) визначення розмiру судових витрат;

     11) зупинення провадження у справi;

     12) залишення позову (заяви) без розгляду;

     13) закриття провадження у справi;

     14) внесення або вiдмови у внесеннi виправлень у рiшення;

     15) вiдмови ухвалити додаткове рiшення;

     16) роз'яснення або вiдмови у роз'ясненнi судового рiшення;

     17) вiдмови у вiдкриттi провадження про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, вiдмови в задоволеннi заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами;

     18) вiдмови у поновленнi пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;

     19) вiдстрочення i розстрочення, змiни або встановлення способу i порядку виконання судового рiшення;

     20) замiни сторони у справi (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

     21) повороту виконання рiшення суду або вiдмови у поворотi виконання рiшення;

     22) внесення чи вiдмови у внесеннi виправлень до виконавчого документа, визнання чи вiдмови у визнаннi виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню;

     23) окрема ухвала;

     24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

     25) накладення штрафу та iнших питань судового контролю за виконанням судових рiшень в адмiнiстративних справах, постановлених судом вiдповiдно до статтi 382 цього Кодексу;

     26) вiдмови у вiдкриттi провадження за заявою про вiдновлення втраченого судового провадження;

     27) вiдновлення або вiдмови у вiдновленнi повнiстю або частково втраченого судового провадження.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 295. Строк на апеляцiйне оскарження

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду подається протягом тридцяти днiв, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днiв з дня його (її) проголошення.

     Якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини рiшення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне рiшення або ухвала суду не були врученi у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляцiйне оскарження:

     1) на рiшення суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом тридцяти днiв з дня вручення йому повного рiшення суду;

     2) на ухвалу суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення йому вiдповiдної ухвали суду.

     3. Строк на апеляцiйне оскарження також може бути поновлений в разi його пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, визначених частиною другою статтi 299 цього Кодексу.

     Стаття 296. Форма та змiст апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. В апеляцiйнiй скарзi зазначаються:

     1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї, до якого подається скарга;

     2) найменування суду першої iнстанцiї, який ухвалив рiшення, номер справи та дата ухвалення рiшення;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає апеляцiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та електронної пошти, офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     4) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб);

     5) вимоги особи, яка подає апеляцiйну скаргу, до суду апеляцiйної iнстанцiї;

     6) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляцiйну скаргу, iз зазначенням того, у чому полягає неправильнiсть чи неповнота дослiдження доказiв i встановлення обставин у справi та (або) застосування норм права;

     7) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає апеляцiйну скаргу, про витребування нових доказiв, про виклик свiдкiв тощо;

     8) дата отримання копiї судового рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується;

     9) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Апеляцiйна скарга може мiстити клопотання особи про розгляд справи за її участi. За вiдсутностi такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участi у судовому засiданнi суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Якщо в апеляцiйнiй скарзi наводяться новi докази, якi не були наданi суду першої iнстанцiї, то у нiй зазначається причина, з якої цi докази не були наданi.

     5. До апеляцiйної скарги додаються:

     1) документ про сплату судового збору;

     2) копiї апеляцiйної скарги вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;

     3) копiї доданих до апеляцiйної скарги письмових матерiалiв, що вiдсутнi в учасникiв справи, вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;

     4) докази, що пiдтверджують дату отримання копiї оскаржуваного судового рiшення суду першої iнстанцiї, за наявностi.

     6. Якщо апеляцiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

     Стаття 297. Порядок подання апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї.

§ 2. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     Стаття 298. Залишення апеляцiйної скарги без руху, повернення апеляцiйної скарги судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Апеляцiйна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляцiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

     2. До апеляцiйної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 169 цього Кодексу.

     3. Апеляцiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 295 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо пiдстави, вказанi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляцiйної iнстанцiї з заявою про поновлення строку або вказати iншi пiдстави для поновлення строку.

     4. Апеляцiйна скарга не приймається до розгляду i повертається судом апеляцiйної iнстанцiї також, якщо:

     1) апеляцiйна скарга подана особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, не пiдписана, або пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її вiдкликання;

     3) скаргу подано в iнший спосiб, нiж до суду апеляцiйної iнстанцiї.

     5. Питання про залишення апеляцiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги. Питання про повернення апеляцiйної скарги суд апеляцiйної iнстанцiї вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Про повернення апеляцiйної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     7. Копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 299. Вiдмова у вiдкриттi апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у справi, якщо:

     1) апеляцiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає апеляцiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з вiдмовою вiд ранiше поданої апеляцiйної скарги цiєї самої особи на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення апеляцiйної скарги цiєї самої особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляцiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження визнанi судом неповажними.

     2. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на апеляцiйне оскарження суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у разi, якщо апеляцiйна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв подання апеляцiйної скарги суб'єктом владних повноважень у справi, про розгляд якої вiн не був повiдомлений або до участi в якiй не був залучений, якщо суд ухвалив рiшення про його права та (або) обов'язки.

     3. Питання про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї вирiшує протягом п'яти днiв пiсля надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     4. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 300. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     1. За вiдсутностi пiдстав для залишення апеляцiйної скарги без руху, повернення апеляцiйної скарги чи вiдмови у вiдкриттi апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     2. Питання про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або заяви про усунення недолiкiв, поданої у порядку, визначеному статтею 298 цього Кодексу.

     3. В ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на апеляцiйну скаргу та вирiшується питання про витребування матерiалiв справи, необхiдних для розгляду скарги на судове рiшення. Якщо разом з апеляцiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     4. Якщо апеляцiйна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляцiйне оскарження зупиняє дiю оскаржуваного рiшення в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     Стаття 301. Надсилання копiй апеляцiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї надсилає копiї апеляцiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи разом з ухвалою про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     Стаття 302. Приєднання до апеляцiйної скарги

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, у будь-який час до початку апеляцiйного розгляду мають право приєднатися до апеляцiйної скарги, пiдтримавши її вимоги.

     2. До заяви про приєднання до апеляцiйної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копiї заяви iншим учасникам справи.

     3. У заявi про приєднання до апеляцiйної скарги може мiститися клопотання особи про розгляд справи за її участi. За вiдсутностi такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участi у судовому засiданнi суду апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 303. Доповнення, змiна, вiдкликання апеляцiйної скарги чи вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на апеляцiйне оскарження, обґрунтувавши необхiднiсть таких змiн чи доповнень.

     2. У разi доповнення чи змiни апеляцiйної скарги особа, яка подала апеляцiйну скаргу, повинна подати докази надсилання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до апеляцiйної скарги iншим учасникам справи, iнакше суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     4. При вiдкликаннi апеляцiйної скарги суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про повернення скарги.

     5. До закiнчення апеляцiйного провадження особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї повнiстю або частково, а iнша сторона має право визнати апеляцiйну скаргу обґрунтованою в повному обсязi чи в певнiй частинi. Питання про прийняття вiдмови вiд апеляцiйної скарги i закриття у зв'язку з цим апеляцiйного провадження вирiшується судом апеляцiйної iнстанцiї, що розглядає справу, в судовому засiданнi. Про прийняття вiдмови вiд скарги та закриття у зв'язку з цим апеляцiйного провадження суд постановляє ухвалу. У разi закриття апеляцiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд апеляцiйної скарги на судове рiшення повторне оскарження цього рiшення особою, яка вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     6. Визнання апеляцiйної скарги iншою стороною враховується судом апеляцiйної iнстанцiї у частинi наявностi або вiдсутностi фактiв, якi мають значення для вирiшення справи.

     7. Суд апеляцiйної iнстанцiї має право не приймати вiдмову вiд скарги або її вiдкликання з пiдстав, визначених у частинах п'ятiй та шостiй статтi 189 цього Кодексу.

     Стаття 304. Вiдзив на апеляцiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду апеляцiйної iнстанцiї вiдзив на апеляцiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом апеляцiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. Вiдзив на апеляцiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог апеляцiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. У вiдзивi на апеляцiйну скаргу може мiститися клопотання особи про розгляд справи за її участi. За вiдсутностi такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участi у судовому засiданнi суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Вiдсутнiсть вiдзиву на апеляцiйну скаргу не перешкоджає перегляду рiшення суду першої iнстанцiї.

     5. До вiдзиву на апеляцiйну скаргу додаються докази надсилання (надання) копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 305. Закриття апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї закриває апеляцiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала апеляцiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження виявилося, що апеляцiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

§ 3. Апеляцiйний розгляд

     Стаття 306. Пiдготовка справи до апеляцiйного розгляду

     1. Суддя-доповiдач в порядку пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду:

     1) з'ясовує склад учасникiв судового процесу. У разi встановлення, що рiшення суду першої iнстанцiї може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участi у справi, залучає таку особу до участi у справi як третю особу, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору;

     2) з'ясовує обставини, на якi посилаються учасники справи як на пiдставу своїх вимог i заперечень;

     3) з'ясовує, якi обставини визнаються та якi заперечуються учасниками справи;

     4) пропонує учасникам справи подати новi докази, на якi вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляцiйну скаргу, або з власної iнiцiативи;

     5) вирiшує питання щодо поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї;

     6) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про виклик свiдкiв, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказiв, залучення до участi у справi спецiалiста, перекладача; вирiшує iншi письмово заявленi клопотання учасникiв справи;

     7) вирiшує питання про можливiсть письмового провадження за наявними у справi матерiалами у судi апеляцiйної iнстанцiї;

     8) вирiшує iншi питання, необхiднi для апеляцiйного розгляду справи.

     2. Усi судовi рiшення, ухваленi суддею-доповiдачем пiд час пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду, викладаються у формi ухвали.

     3. Пiдготовчi дiї, визначенi пунктами 4 - 6 частини першої цiєї статтi, вчиняються з дотриманням прав усiх учасникiв справи подати свої мiркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     4. Якщо пiд час вивчення матерiалiв справи суддя-доповiдач виявить нерозглянутi зауваження щодо правильностi чи повноти фiксування судового процесу технiчними засобами або нерозглянутi письмовi зауваження щодо правильностi чи повноти протоколу судового засiдання, або невирiшене питання про ухвалення додаткового рiшення, суддя-доповiдач постановляє ухвалу iз зазначенням строку, протягом якого суд першої iнстанцiї має усунути недолiки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 307. Призначення справи до розгляду в судi апеляцiйної iнстанцiї

     1. Пiсля проведення пiдготовчих дiй суддя-доповiдач доповiдає про них колегiї суддiв, яка вирiшує питання про проведення додаткових пiдготовчих дiй у разi необхiдностi та призначення справи до розгляду.

     2. Про дату, час та мiсце розгляду справи повiдомляються учасники справи, якщо справа вiдповiдно до цього Кодексу розглядається з їх повiдомленням.

     Стаття 308. Межi перегляду судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає справу за наявними у нiй i додатково поданими доказами та перевiряє законнiсть i обґрунтованiсть рiшення суду першої iнстанцiї в межах доводiв та вимог апеляцiйної скарги.

     2. Суд апеляцiйної iнстанцiї не обмежений доводами та вимогами апеляцiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     3. Суд апеляцiйної iнстанцiї дослiджує докази, що стосуються фактiв, на якi учасники справи посилаються в апеляцiйнiй скарзi та (або) вiдзивi на неї.

     4. Докази, якi не були поданi до суду першої iнстанцiї, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливостi їх подання до суду першої iнстанцiї з причин, що об'єктивно не залежали вiд нього.

     5. Суд апеляцiйної iнстанцiї не може розглядати позовнi вимоги та пiдстави позову, що не були заявленi в судi першої iнстанцiї.

     Стаття 309. Строк розгляду апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду першої iнстанцiї має бути розглянута протягом шiстдесяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження, а апеляцiйна скарга на ухвалу суду першої iнстанцiї - протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. У виняткових випадках апеляцiйний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не бiльш як на п'ятнадцять днiв, про що постановляє ухвалу.

     Стаття 310. Апеляцiйний розгляд справи у судовому засiданнi

     1. Апеляцiйний розгляд здiйснюється колегiєю суддiв у складi трьох суддiв за правилами розгляду справи судом першої iнстанцiї за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цiєю главою.

     2. Пiсля вiдкриття судового засiдання i вирiшення клопотань учасникiв справи суддя-доповiдач доповiдає в необхiдному обсязi змiст судового рiшення, що оскаржується, апеляцiйної скарги та вiдзиву на неї.

     3. Для надання пояснень, а також для виступу у судових дебатах першiй надається слово особi, що подала апеляцiйну скаргу. Якщо апеляцiйнi скарги подали обидвi сторони, першим дає пояснення позивач. За ними дають пояснення i виступають у дебатах особи, якi приєдналися до апеляцiйної скарги, а потiм - iншi учасники справи.

     4. Пiсля закiнчення перевiрки пiдстав для апеляцiйного перегляду колегiя суддiв виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення судового рiшення.

     Стаття 311. Апеляцiйний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути справу без повiдомлення учасникiв справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справi матерiалами, якщо справу може бути вирiшено на пiдставi наявних у нiй доказiв, у разi:

     1) вiдсутностi клопотань вiд усiх учасникiв справи про розгляд справи за їх участю;

     2) неприбуття жодного з учасникiв справи у судове засiдання, хоча вони були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце судового засiдання;

     3) подання апеляцiйної скарги на рiшення суду першої iнстанцiї, якi ухваленi в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення сторiн (у порядку письмового провадження).

     2. Якщо пiд час письмового провадження за наявними у справi матерiалами суд апеляцiйної iнстанцiї дiйде висновку про те, що справу необхiдно розглядати у судовому засiданнi, то вiн призначає її до апеляцiйного розгляду в судовому засiданнi.

     3. Велика Палата Верховного Суду як суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути справу без повiдомлення учасникiв справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спiрних правовiдносин та предмет доказування у справi не вимагають участi сторiн.

     Стаття 312. Порядок розгляду апеляцiйної скарги на ухвалу суду першої iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляцiйних скарг на рiшення суду першої iнстанцiї з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     2. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї, зазначенi в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статтi 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи (в порядку письмового провадження).

     З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути такi апеляцiйнi скарги у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.

     3. У випадках скасування судом апеляцiйної iнстанцiї ухвал про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справi, закриття провадження у справi, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої iнстанцiї.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 313. Наслiдки неявки в судове засiдання учасникiв справи

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдкладає розгляд справи в разi неявки у судове засiдання учасника справи, стосовно якого немає вiдомостей про вручення йому судової повiстки, або за його клопотанням, коли повiдомленi ним причини неявки буде визнано судом поважними.

     2. Неявка сторiн або iнших учасникiв справи, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

     3. Якщо суд апеляцiйної iнстанцiї визнав обов'язковою участь у судовому засiданнi учасникiв справи, а вони не прибули, суд апеляцiйної iнстанцiї може вiдкласти апеляцiйний розгляд справи.

     Стаття 314. Вiдмова позивача вiд позову, примирення сторiн пiд час апеляцiйного провадження

     1. Позивач може вiдмовитися вiд позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закiнчення апеляцiйного провадження.

     2. У разi вiдмови вiд позову або примирення сторiн суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу вiдповiдно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинним судове рiшення суду першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, та закриває провадження у справi.

     Стаття 315. Повноваження суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду апеляцiйної скарги на судове рiшення

     1. За наслiдками розгляду апеляцiйної скарги на судове рiшення суду першої iнстанцiї суд апеляцiйної iнстанцiї має право:

     1) залишити апеляцiйну скаргу без задоволення, а судове рiшення - без змiн;

     2) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i ухвалити нове судове рiшення у вiдповiднiй частинi або змiнити судове рiшення;

     3) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i у вiдповiднiй частинi закрити провадження у справi повнiстю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повнiстю або частково;

     4) визнати нечинним судове рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково у визначених цим Кодексом випадках i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     5) скасувати судове рiшення i направити справу для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю;

     6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 316. Пiдстави для залишення апеляцiйної скарги без задоволення, а судового рiшення - без змiн

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї залишає апеляцiйну скаргу без задоволення, а рiшення або ухвалу суду - без змiн, якщо визнає, що суд першої iнстанцiї правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рiшення з додержанням норм матерiального i процесуального права.

     Стаття 317. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судового рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення є:

     1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї визнав встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв, викладених у рiшеннi суду першої iнстанцiї, обставинам справи;

     4) неправильне застосування норм матерiального права або порушення норм процесуального права.

     2. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення, якщо це порушення призвело до неправильного вирiшення справи.

     3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою пiдставою для скасування судового рiшення та ухвалення нового рiшення суду, якщо:

     1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд, i пiдстави його вiдводу визнано судом апеляцiйної iнстанцiї обґрунтованими, якщо апеляцiйну скаргу обґрунтовано такою пiдставою;

     3) справу розглянуто адмiнiстративним судом за вiдсутностi будь-якого учасника справи, не повiдомленого належним чином про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляцiйну скаргу такою пiдставою;

     4) суд прийняв рiшення про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки осiб, якi не були залученi до участi у справi;

     5) судове рiшення не пiдписано будь-ким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, якi зазначенi у судовому рiшеннi;

     6) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглядала справу;

     7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 318. Пiдстави для скасування рiшення суду i направлення справи для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю

     1. Рiшення суду пiдлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю, якщо рiшення прийнято судом з порушенням правил юрисдикцiї (пiдсудностi), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу.

     2. Справа не пiдлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi), якщо учасник справи, який подав апеляцiйну скаргу, при розглядi справи судом першої iнстанцiї без поважни�