КОДЕКС АДМIНIСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
Iз змiнами i доповненнями,
внесеними
Законами України
вiд 8 вересня 2005 року N 2875-IV,
вiд 6 жовтня 2005 року N 2953-IV,
вiд 17 листопада 2005 року N 3099-IV,
вiд 15 березня 2006 року N 3538-IV,
вiд 16 березня 2006 року N 3550-IV,
вiд 20 вересня 2006 року N 160-V,
вiд 1 грудня 2006 року N 424-V,
вiд 25 грудня 2008 року N 808-VI,
вiд 5 червня 2009 року N 1475-VI,
вiд 23 червня 2009 року N 1545-VI,
вiд 21 серпня 2009 року N 1616-VI,
вiд 4 листопада 2009 року N 1699-VI,
вiд 17 листопада 2009 року N 1559-VI,
вiд 21 сiчня 2010 року N 1837-VI,
вiд 11 лютого 2010 року N 1876-VI,
вiд 16 лютого 2010 року N 1901-VI,
вiд 18 лютого 2010 року N 1691-VI,
(змiни, внесенi Законом України вiд 18 лютого 2010
року N 1691-VI, визнано
такими, що не вiдповiдають Конституцiї України
(є неконституцiйними) згiдно з Рiшенням
Конституцiйного Суду України
вiд 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010),
вiд 13 травня 2010 року N 2181-VI,
вiд 1 червня 2010 року N 2289-VI,
вiд 7 липня 2010 року N 2453-VI,
вiд 10 липня 2010 року N 2487-VI,
вiд 4 листопада 2010 року N 2677-VI,
вiд 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
вiд 17 березня 2011 року N 3156-VI,
вiд 21 квiтня 2011 року N 3266-VI,
Повiтряним кодексом України
вiд 19 травня 2011 року N 3393-VI,
Законами України
вiд 19 травня 2011 року N 3422-VI,
вiд 5 липня 2011 року N 3568-VI,
(враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 22
березня 2012 року N 4601-VI,
(змiни, внесенi Законом України вiд 5 липня 2011 року N 3568-VI,
дiють до 1 серпня 2012 року),
вiд 8 липня 2011 року N 3674-VI,
вiд 8 вересня 2011 року N 3719-VI,
вiд 22 вересня 2011 року N 3773-VI,
вiд 22 вересня 2011 року N 3796-VI,
вiд 20 жовтня 2011 року N 3932-VI,
вiд 17 листопада 2011 року N 4054-VI,
вiд 17 листопада 2011 року N 4061-VI,
вiд 20 грудня 2011 року N 4176-VI,
вiд 22 грудня 2011 року N 4212-VI,
вiд 23 лютого 2012 року N 4452-VI,
вiд 13 березня 2012 року N 4496-VI,
вiд 13 квiтня 2012 року N 4652-VI,
вiд 24 травня 2012 року N 4847-VI,
вiд 3 липня 2012 року N 5029-VI,
вiд 4 липня 2012 року N 5041-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 6 вересня 2012 року N 5207-VI,
вiд 18 вересня 2012 року N 5288-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5404-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5411-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5453-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5459-VI,
вiд 6 листопада 2012 року N 5477-VI,
вiд 6 грудня 2012 року N 5518-VI,
вiд 16 травня 2013 року N 245-VII,
вiд 20 червня 2013 року N 353-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 21 листопада 2013 року N 709-VII,
вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року
N 721-VII, втратили чиннiсть
у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16
сiчня 2014 року N 721-VII
згiдно iз Законом України вiд 28 сiчня 2014 року N 732-VII),
вiд 23 лютого 2014 року N 767-VII,
вiд 14 березня 2014 року N 887-VII,
вiд 27 березня 2014 року N 1170-VII,
вiд 8 квiтня 2014 року N 1188-VII,
вiд 9 квiтня 2014 року N 1193-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1206-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1207-VII,
вiд 1 липня 2014 року N 1555-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII
(змiни, внесенi Законом України вiд 14 жовтня 2014
року N 1700-VII,
вводяться в дiю з 26 квiтня 2015 року),
вiд 14 жовтня 2014 року N 1702-VII,
вiд 25 грудня 2014 року N 63-VIII,
вiд 28 грудня 2014 року N 71-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 192-VIII,
вiд 22 травня 2015 року N 484-VIII,
вiд 18 червня 2015 року N 541-VIII,
вiд 26 листопада 2015 року N 835-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 4 лютого 2016 року N 991-VIII,
вiд 12 травня 2016 року N 1356-VIII,
вiд 19 травня 2016 року N 1379-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 3 листопада 2016 року N 1727-VIII,
вiд 21 грудня 2016 року N 1797-VIII,
вiд 21 грудня 2016 року N 1798-VIII,
вiд 23 березня 2017 року N 1982-VIII,
вiд 13 липня 2017 року N 2136-VIII,
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII,
(Законом України вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII
цей Кодекс викладено у новiй редакцiї),
вiд 7 грудня 2017 року N 2234-VIII,
вiд 13 березня 2018 року N 2325-VIII,
вiд 7 червня 2018 року N 2447-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
вiд 19 вересня 2019 року N 113-IX,
вiд 2 жовтня 2019 року N 142-IX,
вiд 3 жовтня 2019 року N 155-IX,
вiд 17 жовтня 2019 року N 198-IX,
вiд 6 грудня 2019 року N 361-IX,
вiд 18 грудня 2019 року N 390-IX,
вiд 19 грудня 2019 року N 394-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX,
вiд 15 сiчня 2020 року N 460-IX,
вiд 4 березня 2020 року N 524-IX,
вiд 30 березня 2020 року N 540-IX,
вiд 13 травня 2020 року N 590-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX,
вiд 18 червня 2020 року N 731-IX,
вiд 17 липня 2020 року N 808-IX
(У текстi Кодексу слова "Київський апеляцiйний адмiнiстративний суд" в усiх вiдмiнках замiнено словами "апеляцiйний адмiнiстративний суд в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 7 червня 2018 року N 2447-VIII) |
Стаття 1. Призначення Кодексу адмiнiстративного судочинства України
Стаття 2. Завдання та основнi засади адмiнiстративного судочинства
1) на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що визначенi Конституцiєю та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
4) безсторонньо (неупереджено);
7) з дотриманням принципу рiвностi перед законом, запобiгаючи всiм формам дискримiнацiї;
9) з урахуванням права особи на участь у процесi прийняття рiшення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
3. Основними засадами (принципами) адмiнiстративного судочинства є:
2) рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом;
3) гласнiсть i вiдкритiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами;
4) змагальнiсть сторiн, диспозитивнiсть та офiцiйне з'ясування всiх обставин у справi;
5) обов'язковiсть судового рiшення;
6) забезпечення права на апеляцiйний перегляд справи;
7) забезпечення права на касацiйне оскарження судового рiшення у випадках, визначених законом;
8) розумнiсть строкiв розгляду справи судом;
9) неприпустимiсть зловживання процесуальними правами;
Стаття 3. Законодавство про адмiнiстративне судочинство
1. Порядок здiйснення адмiнiстративного судочинства встановлюється Конституцiєю України, цим Кодексом та мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.
1. У цьому Кодексi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:
1) адмiнiстративна справа - переданий на вирiшення адмiнiстративного суду публiчно-правовий спiр;
2) публiчно-правовий спiр - спiр, у якому:
хоча б одна сторона здiйснює публiчно-владнi управлiнськi функцiї, в тому числi на виконання делегованих повноважень, i спiр виник у зв'язку iз виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцiй; або
хоча б одна сторона надає адмiнiстративнi послуги на пiдставi законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такi послуги виключно суб'єкта владних повноважень, i спiр виник у зв'язку iз наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму i спiр виник у зв'язку iз порушенням її прав у такому процесi з боку суб'єкта владних повноважень або iншої особи;
3) адмiнiстративний суд - суд, до компетенцiї якого цим Кодексом вiднесено розгляд i вирiшення адмiнiстративних справ;
4) суд - суддя адмiнiстративного суду, який розглядає i вирiшує адмiнiстративну справу одноособово, колегiя суддiв, iнший визначений цим Кодексом склад адмiнiстративного суду;
5) адмiнiстративне судочинство - дiяльнiсть адмiнiстративних судiв щодо розгляду i вирiшення адмiнiстративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;
6) судовий процес - правовiдносини, що складаються пiд час здiйснення адмiнiстративного судочинства;
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числi без статусу юридичної особи), орган мiсцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, iнший суб'єкт при здiйсненнi ними публiчно-владних управлiнських функцiй на пiдставi законодавства, в тому числi на виконання делегованих повноважень, або наданнi адмiнiстративних послуг;
8) позивач - особа, на захист прав, свобод та iнтересiв якої подано позов до адмiнiстративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адмiнiстративного суду;
9) вiдповiдач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й iншi особи, до яких звернена вимога позивача;
10) письмове провадження - розгляд i вирiшення адмiнiстративної справи або окремого процесуального питання в судi першої, апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї без повiдомлення та (або) виклику учасникiв справи та проведення судового засiдання на пiдставi матерiалiв справи у випадках, встановлених цим Кодексом;
11) розумний строк - найкоротший строк розгляду i вирiшення адмiнiстративної справи, достатнiй для надання своєчасного (без невиправданих зволiкань) судового захисту порушених прав, свобод та iнтересiв у публiчно-правових вiдносинах;
12) судове рiшення - рiшення, постанова, ухвала суду будь-якої iнстанцiї;
13) рiшення суду - рiшення суду першої iнстанцiї, в якому вирiшуються позовнi вимоги;
14) постанова - письмове рiшення суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї в адмiнiстративнiй справi, у якому вирiшуються вимоги апеляцiйної чи касацiйної скарги;
15) ухвала - письмове або усне рiшення суду будь-якої iнстанцiї в адмiнiстративнiй справi, яким вирiшуються питання, пов'язанi з процедурою розгляду адмiнiстративної справи, та iншi процесуальнi питання;
16) адмiнiстративний договiр - спiльний правовий акт суб'єктiв владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та iншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженнi, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємнi права та обов'язки його учасникiв у публiчно-правовiй сферi i укладається на пiдставi закону:
а) для розмежування компетенцiї чи визначення порядку взаємодiї мiж суб'єктами владних повноважень;
б) для делегування публiчно-владних управлiнських функцiй;
в) для перерозподiлу або об'єднання бюджетних коштiв у випадках, визначених законом;
г) замiсть видання iндивiдуального акта;
ґ) для врегулювання питань надання адмiнiстративних послуг;
17) публiчна служба - дiяльнiсть на державних полiтичних посадах, у державних колегiальних органах, професiйна дiяльнiсть суддiв, прокурорiв, вiйськова служба, альтернативна (невiйськова) служба, iнша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республiки Крим, органах мiсцевого самоврядування;
18) нормативно-правовий акт - акт управлiння (рiшення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змiнює, припиняє (скасовує) загальнi правила регулювання однотипних вiдносин, i який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
19) iндивiдуальний акт - акт (рiшення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлiнських функцiй або в порядку надання адмiнiстративних послуг, який стосується прав або iнтересiв визначеної в актi особи або осiб, та дiя якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;
20) адмiнiстративна справа незначної складностi (малозначна справа) - адмiнiстративна справа, у якiй характер спiрних правовiдносин, предмет доказування та склад учасникiв тощо не вимагають проведення пiдготовчого провадження та (або) судового засiдання для повного та всебiчного встановлення її обставин;
21) типовi адмiнiстративнi справи - адмiнiстративнi справи, вiдповiдачем у яких є один i той самий суб'єкт владних повноважень (його вiдокремленi структурнi пiдроздiли), спiр у яких виник з аналогiчних пiдстав, у вiдносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогiчнi вимоги;
22) зразкова адмiнiстративна справа - типова адмiнiстративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої iнстанцiї для постановлення зразкового рiшення;
23) похiдна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить вiд задоволення iншої позовної вимоги (основної вимоги);
24) розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб - розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, який вираховується станом на 1 сiчня календарного року, в якому подається вiдповiдна заява або скарга, вчиняється процесуальна дiя чи ухвалюється судове рiшення.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX) |
Стаття 5. Право на звернення до суду та способи судового захисту
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування iндивiдуального акта чи окремих його положень;
5) встановлення наявностi чи вiдсутностi компетенцiї (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
3. До суду можуть звертатися в iнтересах iнших осiб органи та особи, яким законом надано таке право.
4. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адмiнiстративного суду виключно у випадках, визначених Конституцiєю та законами України.
6. Вiдмова вiд права на звернення до суду є недiйсною.
3. Звернення до адмiнiстративного суду для захисту прав i свобод людини i громадянина безпосередньо на пiдставi Конституцiї України гарантується.
Стаття 7. Джерела права, якi застосовуються судом
1. Суд вирiшує справи вiдповiдно до Конституцiї та законiв України, а також мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.
2. Суд застосовує iншi правовi акти, прийнятi вiдповiдним органом на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, визначенi Конституцiєю та законами України.
3. У разi невiдповiдностi правового акта Конституцiї України, закону України, мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або iншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення вiдповiдного мiжнародного договору України.
4. Якщо суд доходить висновку, що закон чи iнший правовий акт суперечить Конституцiї України, суд не застосовує такий закон чи iнший правовий акт, а застосовує норми Конституцiї України як норми прямої дiї.
Стаття 8. Рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом
1. Усi учасники судового процесу є рiвними перед законом i судом.
Стаття 9. Змагальнiсть сторiн, диспозитивнiсть та офiцiйне з'ясування всiх обставин у справi
Стаття 10. Гласнiсть судового процесу
Стаття 11. Вiдкритiсть iнформацiї щодо справи
2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;
3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;
Такi вiдомостi замiнюються лiтерними або цифровими позначеннями.
Стаття 12. Форми адмiнiстративного судочинства
1. Адмiнiстративне судочинство здiйснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
2. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складностi та iнших справ, для яких прiоритетним є швидке вирiшення справи.
3. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, якi через складнiсть або iншi обставини недоцiльно розглядати у спрощеному позовному провадженнi.
4. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актiв, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про вiдшкодування шкоди, заподiяної такими рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю, у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;
3) про примусове вiдчуження земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, з мотивiв суспiльної необхiдностi;
4) щодо оскарження рiшення суб'єкта владних повноважень, на пiдставi якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштiв у сумi, що перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;
5) щодо оскарження рiшень Нацiональної комiсiї з реабiлiтацiї у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про реабiлiтацiю жертв репресiй комунiстичного тоталiтарного режиму 1917 - 1991 рокiв";
6) щодо оскарження iндивiдуальних актiв Нацiонального банку України, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Мiнiстерства фiнансiв України, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України, визначених частиною першою статтi 2661 цього Кодексу.
5. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженнi, визначаються цим Кодексом.
6. Для цiлей цього Кодексу справами незначної складностi є справи щодо:
1) прийняття громадян на публiчну службу, її проходження, звiльнення з публiчної служби, окрiм справ, в яких позивачами є службовi особи, якi у значеннi Закону України "Про запобiгання корупцiї" займають вiдповiдальне та особливо вiдповiдальне становище;
2) оскарження бездiяльностi суб'єкта владних повноважень або розпорядника iнформацiї щодо розгляду звернення або запиту на iнформацiю;
3) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здiйснення, надання, одержання пенсiйних виплат, соцiальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням, виплат та пiльг дiтям вiйни, iнших соцiальних виплат, доплат, соцiальних послуг, допомоги, захисту, пiльг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осiб чи пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв у випадках, визначених законом, чи вiдмiни державної реєстрацiї припинення юридичних осiб або пiдприємницької дiяльностi фiзичних осiб - пiдприємцiв;
5) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю;
6) оскарження рiшення суб'єкта владних повноважень, на пiдставi якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштiв у сумi, що не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рiшеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типовi справи;
9) оскарження нормативно-правових актiв, якi вiдтворюють змiст або прийнятi на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним i нечинним повнiстю або в окремiй його частинi;
10) iншi справи, у яких суд дiйде висновку про їх незначну складнiсть, за винятком справ, якi не можуть бути розглянутi за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування iноземцiв або осiб без громадянства на територiї України.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.03.2018р. N 2325-VIII, вiд 13.05.2020р. N 590-IX) |
Стаття 13. Право на перегляд справи та оскарження судового рiшення
Стаття 14. Обов'язковiсть судових рiшень
3. Невиконання судового рiшення тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.
Стаття 15. Мова судочинства та дiловодства в адмiнiстративних судах
1. Судочинство i дiловодство в адмiнiстративних судах провадиться державною мовою.
2. Суди забезпечують рiвнiсть прав учасникiв судового процесу за мовною ознакою.
Стаття 16. Правнича допомога при вирiшеннi справ в адмiнiстративному судi
1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Стаття 17. Основнi положення досудового врегулювання спорiв
Стаття 18. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система
1. У судах функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система.
Особи, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, подають процесуальнi та iншi документи, письмовi та електроннi докази, вчиняють iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi виключно за допомогою Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, з використанням власного електронного цифрового пiдпису, прирiвняного до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис", якщо iнше не визначено цим Кодексом.
Глава 2. Адмiнiстративна юрисдикцiя
Стаття 19. Справи, на якi поширюється юрисдикцiя адмiнiстративних судiв
1. Юрисдикцiя адмiнiстративних судiв поширюється на справи у публiчно-правових спорах, зокрема:
6) спорах щодо правовiдносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
11) спорах фiзичних чи юридичних осiб щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi державного замовника у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про обороннi закупiвлi", крiм спорiв, пов'язаних iз укладенням державного контракту (договору) про закупiвлю з переможцем спрощених торгiв iз застосуванням електронної системи закупiвель та спрощеного вiдбору без застосування електронної системи закупiвель, а також змiною, розiрванням i виконанням державних контрактiв (договорiв) про закупiвлю;
12) спорах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбаченi Законом України "Про вiдповiдальнiсть перевiзникiв пiд час здiйснення мiжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рiшень Нацiональної комiсiї з реабiлiтацiї у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про реабiлiтацiю жертв репресiй комунiстичного тоталiтарного режиму 1917 - 1991 рокiв";
14) спорах iз суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналiзу ефективностi здiйснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатiв конкурсу з визначення приватного партнера та концесiйного конкурсу.
2. Юрисдикцiя адмiнiстративних судiв не поширюється на справи:
1) що вiднесенi до юрисдикцiї Конституцiйного Суду України;
2) що мають вирiшуватися в порядку кримiнального судочинства;
3) про накладення адмiнiстративних стягнень, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом;
4) щодо вiдносин, якi вiдповiдно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулiвної органiзацiї вiднесенi до його (її) внутрiшньої дiяльностi або виключної компетенцiї, крiм справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цiєї статтi.
3. Адмiнiстративнi суди не розглядають позовнi вимоги, якi є похiдними вiд вимог у приватно-правовому спорi i заявленi разом з ними, якщо цей спiр пiдлягає розгляду в порядку iншого, нiж адмiнiстративне, судочинства i знаходиться на розглядi вiдповiдного суду.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.03.2018р. N 2325-VIII, вiд 03.10.2019р. N 155-IX, вiд 17.07.2020р. N 808-IX) |
Стаття 20. Розмежування предметної юрисдикцiї адмiнiстративних судiв
1. Мiсцевим загальним судам як адмiнiстративним судам пiдсуднi:
2) адмiнiстративнi справи, пов'язанi з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну iноземцiв та осiб без громадянства;
примусового видворення iноземцiв та осiб без громадянства за межi України;
5) адмiнiстративнi справи щодо оскарження рiшень Нацiональної комiсiї з реабiлiтацiї у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про реабiлiтацiю жертв репресiй комунiстичного тоталiтарного режиму 1917 - 1991 рокiв".
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2018р. N 2325-VIII) |
Стаття 21. Розгляд кiлькох пов'язаних мiж собою вимог
1. Позивач може заявити кiлька вимог в однiй позовнiй заявi, якщо вони пов'язанi мiж собою.
Стаття 22. Суд першої iнстанцiї
1. Мiсцевi адмiнiстративнi суди (мiсцевi загальнi суди як адмiнiстративнi суди та окружнi адмiнiстративнi суди) вирiшують адмiнiстративнi справи як суди першої iнстанцiї, крiм випадкiв, визначених частинами другою - четвертою цiєї статтi.
2. Апеляцiйному адмiнiстративному суду в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ, як суду першої iнстанцiї пiдсуднi справи щодо оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi Центральної виборчої комiсiї (окрiм визначених частиною четвертою цiєї статтi), дiй кандидатiв на пост Президента України, їх довiрених осiб.
3. Апеляцiйним адмiнiстративним судам як судам першої iнстанцiї пiдсуднi справи за позовами про примусове вiдчуження з мотивiв суспiльної необхiдностi земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi.
Апеляцiйним адмiнiстративним судам як судам першої iнстанцiї пiдсуднi справи за позовами про примусове вiдчуження з мотивiв суспiльної необхiдностi земельної дiлянки, iнших об'єктiв нерухомого майна, що на нiй розмiщенi, а також спори за участю суб'єктiв владних повноважень з приводу проведення аналiзу ефективностi здiйснення державно-приватного партнерства та спори, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатiв конкурсу з визначення приватного партнера та концесiйного конкурсу.
4. Верховному Суду як суду першої iнстанцiї пiдсуднi справи щодо встановлення Центральною виборчою комiсiєю результатiв виборiв або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актiв, дiй чи бездiяльностi Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2019р. N 155-IX, вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Стаття 23. Суд апеляцiйної iнстанцiї
Стаття 24. Суд касацiйної iнстанцiї
§ 3. Територiальна юрисдикцiя (пiдсуднiсть)
Стаття 25. Пiдсуднiсть справ за вибором позивача
Стаття 26. Пiдсуднiсть справ за мiсцем проживання або мiсцезнаходженням вiдповiдача
Стаття 27. Виключна пiдсуднiсть
1. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження нормативно-правових актiв Кабiнету Мiнiстрiв України, мiнiстерства чи iншого центрального органу виконавчої влади, Нацiонального банку України чи iншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територiю України, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом, адмiнiстративнi справи з приводу оскарження рiшень Антимонопольного комiтету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сферi публiчних закупiвель та рiшень у сферi державної допомоги суб'єктам господарювання, адмiнiстративнi справи за позовом Антимонопольного комiтету України у сферi державної допомоги суб'єктам господарювання, адмiнiстративнi справи, вiдповiдачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адмiнiстративнi справи про оскарження актiв, дiй чи бездiяльностi органу, що здiйснює дисциплiнарне провадження щодо прокурорiв, та про анулювання реєстрацiйного свiдоцтва полiтичної партiї, про заборону (примусовий розпуск, лiквiдацiю) полiтичної партiї вирiшуються окружним адмiнiстративним судом, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.
2. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження рiшень суб'єктiв владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю, їхнiх дiй або бездiяльностi вирiшуються адмiнiстративним судом за мiсцезнаходженням вiдповiдного контрольного пункту.
3. Пiдсуднiсть окремих категорiй адмiнiстративних справ визначається цим Кодексом.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
3. Пiдсуднiсть окремих категорiй адмiнiстративних справ визначається цим Кодексом.
Стаття 28. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю iз сторiн є суд або суддя
Стаття 29. Передача адмiнiстративної справи з одного адмiнiстративного суду до iншого
1. Суд передає адмiнiстративну справу на розгляд iншого адмiнiстративного суду, якщо:
6) однiєю iз сторiн у справi є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;
7) справа пiдлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу.
Стаття 30. Недопустимiсть спорiв про пiдсуднiсть
1. Спори мiж адмiнiстративними судами щодо пiдсудностi не допускаються.
Стаття 31. Визначення складу суду
3. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду.
16. Результати автоматизованого розподiлу (повторного розподiлу) справи оформлюються протоколом.
17. Протокол має мiстити такi вiдомостi:
1) дата, час початку та закiнчення автоматизованого розподiлу;
4) пiдстави здiйснення автоматизованого розподiлу (повторного автоматизованого розподiлу);
Стаття 32. Здiйснення адмiнiстративного судочинства суддею одноособово
Стаття 33. Здiйснення адмiнiстративного судочинства колегiєю суддiв
Стаття 34. Порядок вирiшення питань колегiєю суддiв
Стаття 35. Незмiннiсть складу суду
Стаття 36. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) суддi
1. Суддя не може брати участi в розглядi адмiнiстративної справи i пiдлягає вiдводу (самовiдводу):
2) якщо вiн прямо чи опосередковано заiнтересований в результатi розгляду справи;
4) за наявностi iнших обставин, якi викликають сумнiв у неупередженостi або об'єктивностi суддi;
Стаття 37. Недопустимiсть повторної участi суддi в розглядi адмiнiстративної справи
1) вiн перебував або перебуває в службовiй або в iншiй залежностi вiд учасникiв справи;
2) вiн проводив ревiзiю, перевiрку тощо, матерiали яких використовуються при розглядi даної справи;
Стаття 39. Заява про вiдвiд (самовiдвiд)
2. За цими самими пiдставами їм може бути заявлено вiдвiд учасниками справи.
Стаття 40. Порядок вирiшення заявленого вiдводу та самовiдводу
1. Питання про самовiдвiд суддi може бути вирiшено як до, так i пiсля вiдкриття провадження у справi.
2. Питання про самовiдвiд вирiшується в нарадчiй кiмнатi ухвалою суду, що розглядає справу.
3. Питання про вiдвiд суддi вирiшується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє вiдвiд, якщо доходить висновку про його обґрунтованiсть.
4. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованiсть заявленого вiдводу i заява про такий вiдвiд надiйшла до суду за три робочi днi (або ранiше) до наступного засiдання, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, i визначається у порядку, встановленому частиною першою статтi 31 цього Кодексу. Такому суддi не може бути заявлений вiдвiд.
Якщо заява про вiдвiд суддi надiйшла до суду пiзнiше нiж за три робочi днi до наступного засiдання, така заява не пiдлягає передачi на розгляд iншому суддi, а питання про вiдвiд суддi вирiшується судом, що розглядає справу.
5. Якщо питання про вiдвiд суддi в порядку, визначеному частиною четвертою цiєї статтi, неможливо розглянути в судi, в якому розглядається справа, то справа для вирiшення питання про вiдвiд суддi передається до суду вiдповiдної iнстанцiї, найбiльш територiально наближеного до цього суду.
6. Якщо на час подання заяви про вiдвiд суддi у судi здiйснюють правосуддя менше трьох суддiв, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється в нарадчiй кiмнатi суддею, який розглядає справу чи вчиняє iншу процесуальну дiю, про що виноситься ухвала. У такому разi положення частин четвертої та п'ятої цiєї статтi не застосовуються.
7. Питання про вiдвiд суддi Великої Палати не пiдлягає передачi на розгляд iншому суддi та розглядається Великою Палатою.
8. Суддя, якому передано на вирiшення заяву про вiдвiд, вирiшує питання про вiдвiд в порядку письмового провадження. За iнiцiативою суду питання про вiдвiд може вирiшуватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неявка учасникiв справи у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд.
9. Питання про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача вирiшується складом суду, що розглядає справу.
10. Суд, який розглядає заяву про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача, заслуховує особу, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасникiв справи.
11. Питання про вiдвiд вирiшується невiдкладно. Вирiшення питання про вiдвiд суддею, який не входить до складу суду, здiйснюється протягом двох робочих днiв, але не пiзнiше призначеного засiдання по справi. У разi розгляду заяви про вiдвiд суддею iншого суду - не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви про вiдвiд. Вiдвiд, який надiйшов поза межами судового засiдання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
12. За результатами вирiшення заяви про вiдвiд суд постановляє ухвалу.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Стаття 41. Наслiдки вiдводу (самовiдводу) суддi
Глава 4. Учасники судового процесу
Стаття 42. Склад учасникiв справи
1. Учасниками справи є сторони, третi особи.
Стаття 43. Адмiнiстративна процесуальна правосуб'єктнiсть
Стаття 44. Права та обов'язки учасникiв справи
1. Учасники справи мають рiвнi процесуальнi права та обов'язки.
3. Учасники справи мають право:
5) оскаржувати судовi рiшення у визначених законом випадках;
6) користуватися iншими визначеними законом процесуальними правами.
5. Учасники справи зобов'язанi:
1) виявляти повагу до суду та до iнших учасникiв судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебiчному, повному та об'єктивному встановленню всiх обставин справи;
3) з'являтися в судове засiдання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;
6) виконувати процесуальнi дiї у встановленi законом або судом строки;
7) виконувати iншi процесуальнi обов'язки, визначенi законом або судом.
Стаття 45. Неприпустимiсть зловживання процесуальними правами
1. Сторонами в адмiнiстративному процесi є позивач та вiдповiдач.
2. Позивачем в адмiнiстративнiй справi можуть бути громадяни України, iноземцi чи особи без громадянства, пiдприємства, установи, органiзацiї (юридичнi особи), суб'єкти владних повноважень.
3. Позивачем в адмiнiстративнiй справi щодо спорiв, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатiв конкурсу з визначення приватного партнера та концесiйного конкурсу можуть бути лише претенденти та/або учасники такого конкурсу.
4. Вiдповiдачем в адмiнiстративнiй справi є суб'єкт владних повноважень, якщо iнше не встановлено цим Кодексом.
5. Громадяни України, iноземцi чи особи без громадянства, громадськi об'єднання, юридичнi особи, якi не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути вiдповiдачами лише за адмiнiстративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видiв або всiєї дiяльностi громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (лiквiдацiю) громадського об'єднання;
3) про затримання iноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межi територiї України;
4) про встановлення обмежень щодо реалiзацiї права на свободу мирних зiбрань (збори, мiтинги, походи, демонстрацiї тощо);
5) в iнших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2019р. N 155-IX) |
Стаття 47. Процесуальнi права та обов'язки сторiн
Стаття 48. Замiна неналежної сторони
3. Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї може бути залучене як третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, на сторонi позивача у справах щодо застосування керiвником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, скорочення заробiтної плати тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або членом його сiм'ї про порушення вимог Закону України "Про запобiгання корупцiї" iншою особою.
Стаття 51. Права та обов'язки третiх осiб
Стаття 52. Процесуальне правонаступництво
1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування, фiзичнi та юридичнi особи можуть звертатися до адмiнiстративного суду iз позовними заявами в iнтересах iнших осiб i брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування повиннi надати адмiнiстративному суду документи та iншi докази, якi пiдтверджують наявнiсть визначених законом пiдстав для звернення до суду в iнтересах iнших осiб.
2. З метою захисту прав i свобод людини i громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до адмiнiстративного суду з позовом, брати участь у розглядi справ за його позовом (заявою), а також на будь-якiй стадiї розгляду вступати у справу, провадження в якiй вiдкрито за позовами (заявами) iнших осiб, подавати апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, у тому числi у справi, провадження в якiй вiдкрито за позовом (заявою) iншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати адмiнiстративному суду неможливiсть особи самостiйно здiйснювати захист своїх iнтересiв. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслiдком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розглядi справ за його позовами, вступає за своєю iнiцiативою у справу, провадження у якiй вiдкрито за позовом iншої особи, до початку розгляду справи по сутi, подає апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами.
4. Прокурор, який звертається до суду в iнтересах держави, в позовнiй чи iншiй заявi, скарзi обґрунтовує, в чому полягає порушення iнтересiв держави, необхiднiсть їх захисту, визначенi законом пiдстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах. Невиконання цих вимог має наслiдком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
5. У разi вiдкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в iнтересах держави в особi органу, уповноваженого здiйснювати функцiї держави у спiрних правовiдносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разi вiдсутностi такого органу або вiдсутностi у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовнiй заявi i в такому разi прокурор набуває статусу позивача.
6. З метою захисту прав викривача, встановлених Законом України "Про запобiгання корупцiї", Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї за зверненням викривача може звертатися до суду з позовом (заявою) в iнтересах викривача, брати участь у розглядi справ за такими позовами (заявами), а також на будь-якiй стадiї розгляду вступати у справу, провадження в якiй вiдкрито за позовами (заявами) викривачiв, подавати апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими чи виключними обставинами, у тому числi у справi, провадження в якiй вiдкрито за позовом (заявою) викривача.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.03.2020р. N 524-IX) |
Стаття 55. Участь у справi представника
1. Сторона, третя особа в адмiнiстративнiй справi, а також особа, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, може брати участь у судовому процесi особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
2. Особиста участь у справi особи не позбавляє її права мати в цiй справi представника.
3. Юридична особа незалежно вiд порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справi через свого керiвника, члена виконавчого органу, iншу особу, уповноважену дiяти вiд її (його) iменi вiдповiдно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
4. Держава, Автономна Республiка Крим, територiальна громада беруть участь у справi через вiдповiдний орган державної влади, орган влади Автономної Республiки Крим, орган мiсцевого самоврядування вiдповiдно до його компетенцiї, вiд iменi якого дiє його керiвник, iнша уповноважена особа вiдповiдно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим, органу мiсцевого самоврядування), або через представника.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.12.2019р. N 390-IX) |
Стаття 56. Законнi представники
Стаття 57. Особи, якi можуть бути представниками
1. Представником у судi може бути адвокат або законний представник.
2. У справах незначної складностi та в iнших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фiзична особа, яка вiдповiдно до частини другої статтi 43 цього Кодексу має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть.
3. Органи або iншi особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб або осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена, представляють у судi їх посадовi особи, крiм випадкiв, коли такi органи та особи є стороною чи третьою особою у справi.
4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником або декiлькох позивачiв, або декiлькох вiдповiдачiв, або декiлькох третiх осiб на однiй сторонi, за умови вiдсутностi конфлiкту iнтересiв мiж ними.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII) |
Стаття 58. Особи, якi не можуть бути представниками
Стаття 59. Документи, що пiдтверджують повноваження представникiв
1) довiренiстю фiзичної або юридичної особи;
4. Повноваження адвоката як представника пiдтверджуються довiренiстю або ордером, виданим вiдповiдно до Закону України "Про адвокатуру i адвокатську дiяльнiсть".
Стаття 60. Повноваження представника в судi
5. Пiдстави i порядок припинення представництва за довiренiстю, скасування довiреностi та вiдмови представника вiд наданих йому повноважень визначаються Цивiльним кодексом України.
§ 3. Iншi учасники судового процесу
Стаття 61. Особи, якi є iншими учасниками судового процесу
1. Помiчник суддi забезпечує пiдготовку та органiзацiйне забезпечення судового процесу.
3) виконує iншi доручення суддi, що стосуються органiзацiї розгляду судових справ.
Стаття 63. Секретар судового засiдання
1. Секретар судового засiдання:
1) здiйснює судовi виклики i повiдомлення;
4) забезпечує ведення протоколу судового засiдання;
5) забезпечує оформлення матерiалiв адмiнiстративної справи;
6) виконує iншi доручення головуючого у справi.
Стаття 64. Судовий розпорядник
1) забезпечує належний стан зали судового засiдання i запрошує до неї учасникiв судового процесу;
2) оголошує про вхiд суду до зали судового засiдання i вихiд суду iз неї;
3) слiдкує за дотриманням порядку особами, присутнiми у залi судового засiдання;
5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;
Стаття 66. Особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки
1. Не можуть бути допитанi як свiдки:
3) священнослужителi - про вiдомостi, одержанi ними на сповiдi вiруючих;
Стаття 67. Вiдмова свiдка вiд давання показань на вимогу суду
2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.
5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи iншiй особi.
1) ознайомлюватися з матерiалами справи;
4) бути присутнiм пiд час вчинення процесуальних дiй, що стосуються предмета i об'єктiв дослiдження;
5) для цiлей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасникiв справи та свiдкiв;
6) користуватися iншими правами, що наданi Законом України "Про судову експертизу".
Стаття 69. Експерт з питань права
2. Допомога та консультацiї спецiалiста не замiнюють висновок експерта.
Глава 5. Докази та доказування
§ 1. Основнi положення про докази
1. Доказами в адмiнiстративному судочинствi є будь-якi данi, на пiдставi яких суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин (фактiв), що обґрунтовують вимоги i заперечення учасникiв справи, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи.
2. Цi данi встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими i електронними доказами;
2) висновками експертiв;
3) показаннями свiдкiв.
Особливостi визначення шкоди, заподiяної протиправними (незаконними) iндивiдуальними актами та/або рiшеннями, зазначеними у частинi першiй статтi 2661 цього Кодексу, встановлюються Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2020р. N 590-IX) |
1. Належними є докази, якi мiстять iнформацiю щодо предмета доказування.
4. Суд не бере до розгляду докази, якi не стосуються предмета доказування.
Стаття 74. Допустимiсть доказiв
1. Суд не бере до уваги докази, якi одержанi з порушенням порядку, встановленого законом.
Стаття 75. Достовiрнiсть доказiв
1. Достовiрними є докази, на пiдставi яких можна встановити дiйснi обставини справи.
Стаття 76. Достатнiсть доказiв
Стаття 77. Обов'язок доказування
1. Кожна сторона повинна довести тi обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крiм випадкiв, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
2. В адмiнiстративних справах про протиправнiсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомiрностi свого рiшення, дiї чи бездiяльностi покладається на вiдповiдача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, якi не були покладенi в основу оскаржуваного рiшення, за винятком випадкiв, коли вiн доведе, що ним було вжито всiх можливих заходiв для їх отримання до прийняття оскаржуваного рiшення, але вони не були отриманi з незалежних вiд нього причин.
У справах щодо застосування суб'єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, зменшення розмiру заробiтної плати тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або його близькими особами про можливi факти корупцiйних або пов'язаних з корупцiєю правопорушень, iнших порушень Закону України "Про запобiгання корупцiї" iншою особою обов'язок доказування, що прийнятi рiшення, вчиненi дiї є правомiрними i не були мотивованi дiями позивача чи його близьких осiб щодо здiйснення цього повiдомлення, покладається на вiдповiдача.
3. В адмiнiстративних справах, визначених частиною першою статтi 2661 цього Кодексу, обов'язок доказування шкоди, заподiяної протиправними (незаконними) iндивiдуальними актами Нацiонального банку України, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Мiнiстерства фiнансiв України, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, рiшеннями Кабiнету Мiнiстрiв України, покладається на позивача.
4. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної iнiцiативи, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.
5. Суд не може витребовувати докази у позивача в адмiнiстративних справах про протиправнiсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єкта владних повноважень, окрiм доказiв на пiдтвердження обставин, за яких, на думку позивача, вiдбулося порушення його прав, свобод чи iнтересiв.
6. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицiю суду для пiдтвердження обставин, на якi вiн посилається, суд вирiшує справу на пiдставi наявних доказiв.
(Iз змiнами доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 13.05.2020р. N 590-IX) |
Стаття 78. Пiдстави звiльнення вiд доказування
3. Обставини, визнанi судом загальновiдомими, не потребують доказування.
7. Правова оцiнка, надана судом певному факту при розглядi iншої справи, не є обов'язковою для суду.
1. Учасники справи подають докази у справi безпосередньо до суду.
Стаття 80. Витребування доказiв
2. У клопотаннi про витребування доказiв повинно бути зазначено:
2) обставини, якi може пiдтвердити цей доказ, або аргументи, якi вiн може спростувати;
3) пiдстави, з яких випливає, що цей доказ має вiдповiдна особа;
5. Суд може уповноважити на одержання таких доказiв заiнтересовану особу.
6. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Стаття 81. Огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням
Стаття 82. Огляд речових доказiв, що швидко псуються
4. Пiсля огляду цi речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi.
Стаття 83. Судовi доручення щодо збирання доказiв
Стаття 84. Виконання судових доручень щодо збирання доказiв
Стаття 86. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги
2. У судовому дорученнi про надання правової допомоги зазначаються:
1) назва суду, що розглядає справу;
3) найменування справи, що розглядається;
5) процесуальне становище осiб, щодо яких необхiдно вчинити процесуальнi дiї;
6) чiткий перелiк процесуальних дiй, що належить вчинити;
Стаття 87. Виконання в Українi судових доручень iноземних судiв
2. Судове доручення не приймається до виконання у разi, якщо воно:
1) може призвести до порушення суверенiтету України або створити загрозу її нацiональнiй безпецi;
2) не належить до юрисдикцiї цього суду;
Стаття 89. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України
2. Жоднi докази не мають для суду наперед встановленої сили.
1. Показаннями свiдка є повiдомлення про вiдомi йому обставини, якi мають значення для справи.
1. Виклик свiдка здiйснюється за заявою учасника справи.
Стаття 93. Пояснення сторiн, третiх осiб та їхнiх представникiв
Стаття 95. Повернення оригiналiв письмових доказiв
Стаття 97. Зберiгання речових доказiв
3. Суд вживає заходiв для забезпечення зберiгання речових доказiв у незмiнному станi.
Стаття 98. Повернення речових доказiв
2. Електроннi докази подаються в оригiналi або в електроннiй копiї, засвiдченiй електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис". Законом може бути визначено iнший порядок засвiдчення електронної копiї електронного доказу.
Стаття 100. Зберiгання та повернення оригiналiв електронних доказiв
1. Оригiнали або копiї електронних доказiв зберiгаються у судi в матерiалах справи.
Стаття 101. Вимоги до висновку експерта
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
4. Висновок експерта викладається у письмовiй формi i приєднується до справи.
Стаття 102. Призначення експертизи судом
2. У разi необхiдностi суд може призначити декiлька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Стаття 103. Ухвала про призначення експертизи
Стаття 104. Проведення експертизи на замовлення учасникiв справи
1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Стаття 105. Збирання матерiалiв для експертного дослiдження
Стаття 106. Проведення експертизи
3. Експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи.
Стаття 107. Наслiдки ухилення учасника справи вiд участi в експертизi
Стаття 108. Оцiнка висновку експерта
Стаття 109. Комiсiйна експертиза
1. Комiсiйна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.
Стаття 110. Комплексна експертиза
Стаття 111. Додаткова i повторна експертизи
§ 7. Висновок експерта у галузi права
Стаття 112. Змiст висновку експерта у галузi права
1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузi права щодо:
1) застосування аналогiї закону чи аналогiї права;
Стаття 113. Оцiнка висновку експерта у галузi права судом
Стаття 114. Пiдстави та порядок забезпечення доказiв
Стаття 115. Способи забезпечення доказiв
1. Суд забезпечує докази допитом свiдкiв, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказiв, у тому числi за мiсцем їх знаходження, забороною вчиняти певнi дiї щодо доказiв та зобов'язанням вчинити певнi дiї щодо доказiв.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII) |
Стаття 116. Заява про забезпечення доказiв
1. У заявi про забезпечення доказiв зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
4) докази, забезпечення яких є необхiдним, а також обставини, для доказування яких вони необхiднi;
5) обґрунтування необхiдностi забезпечення доказiв;
7) перелiк документiв, що додаються до заяви.
Стаття 117. Розгляд заяви про забезпечення доказiв
2. Заява розглядається не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження до суду.
2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;
Стаття 118. Процесуальнi строки
Стаття 119. Розумнiсть процесуальних строкiв
1. Суд має встановлювати розумнi строки для вчинення процесуальних дiй.
Стаття 120. Обчислення процесуального строку
3. Строк, що визначається мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця цього строку.
5. Останнiм днем строку, який закiнчується вказiвкою на певний день, вважається цей день.
Стаття 121. Поновлення та продовження процесуальних строкiв
Стаття 122. Строк звернення до адмiнiстративного суду
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адмiнiстративного суду, встановленого цим Кодексом або iншими законами.
2. Для звернення до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та iнтересiв особи встановлюється шестимiсячний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюється з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.
Для звернення до адмiнiстративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримiсячний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюється з дня виникнення пiдстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та iншими законами можуть також встановлюватися iншi строки для звернення до адмiнiстративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до адмiнiстративного суду з позовами у спорах за участю суб'єктiв владних повноважень з приводу проведення аналiзу ефективностi здiйснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв'язку з проведенням та/або визначенням результатiв конкурсу з визначення приватного партнера та концесiйного конкурсу, встановлюється тримiсячний строк з дня, коли особа дiзналася або мала дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.
3. Для захисту прав, свобод та iнтересiв особи цим Кодексом та iншими законами можуть встановлюватися iншi строки для звернення до адмiнiстративного суду, якi, якщо не встановлено iнше, обчислюються з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.
4. Якщо законом передбачена можливiсть досудового порядку вирiшення спору i позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковiсть досудового порядку вирiшення спору, то для звернення до адмiнiстративного суду встановлюється тримiсячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рiшення за результатами розгляду його скарги на рiшення, дiї або бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень.
Якщо рiшення за результатами розгляду скарги позивача на рiшення, дiї або бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановленi законом, то для звернення до адмiнiстративного суду встановлюється шестимiсячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень iз вiдповiдною скаргою на рiшення, дiї або бездiяльнiсть суб'єкта владних повноважень.
5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публiчну службу, її проходження, звiльнення з публiчної служби встановлюється мiсячний строк.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2019р. N 155-IX) |
Стаття 123. Наслiдки пропущення строкiв звернення до адмiнiстративного суду
Глава 7. Судовi виклики i повiдомлення
1. Судовi виклики i повiдомлення здiйснюються повiстками про виклик i повiстками-повiдомленнями.
1. У повiстцi про виклик зазначаються:
1) найменування та адреса адмiнiстративного суду;
3) дата, час i мiсце судового засiдання (пiдготовчого судового засiдання);
4) назва i номер адмiнiстративної справи;
5) в якому процесуальному статусi викликається ця особа (як позивач, вiдповiдач, свiдок тощо);
6) у разi необхiдностi - пропозицiя учаснику справи подати всi ранiше не поданi докази;
7) обов'язок адресата повiдомити про наявнiсть поважних причин неможливостi прибути до суду;
8) роз'яснення наслiдкiв неприбуття до суду;
2. У повiстцi-повiдомленнi зазначаються:
1) найменування та адреса адмiнiстративного суду;
3) дата, час i мiсце судового засiдання або проведення окремої процесуальної дiї;
4) назва i номер адмiнiстративної справи;
10. Вручення повiстки представнику учасника справи вважається також врученням повiстки i цiй особi.
Стаття 127. Час вручення повiстки
1. Часом вручення повiстки вважається:
1) день вручення судової повiстки пiд розписку;
Стаття 128. Наслiдки вiдмови вiд одержання повiстки
Стаття 131. Обов'язок повiдомити про змiну адреси та причини неприбуття в судове засiдання
Стаття 132. Види судових витрат
1. Судовi витрати складаються iз судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професiйну правничу допомогу;
2) сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi iз прибуттям до суду;
3) пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертиз;
5) пов'язанi iз вчиненням iнших процесуальних дiй або пiдготовкою до розгляду справи.
Стаття 134. Витрати на професiйну правничу допомогу
3. Для цiлей розподiлу судових витрат:
5. Розмiр витрат на оплату послуг адвоката має бути спiвмiрним iз:
1) складнiстю справи та виконаних адвокатом робiт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання вiдповiдних робiт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робiт;
Стаття 135. Витрати сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi iз прибуттям до суду
Стаття 136. Попередня оплата судових витрат
Стаття 139. Розподiл судових витрат
1. При задоволеннi позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всi судовi витрати, якi пiдлягають вiдшкодуванню або оплатi вiдповiдно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав вiдповiдачем у справi, або якщо вiдповiдачем у справi виступала його посадова чи службова особа.
В адмiнiстративних справах щодо оскарження рiшень Нацiональної комiсiї з реабiлiтацiї у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про реабiлiтацiю жертв репресiй комунiстичного тоталiтарного режиму 1917 - 1991 рокiв", якщо судове рiшення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усi судовi витрати, що пiдлягають вiдшкодуванню або оплатi вiдповiдно до положень цього Кодексу, здiйснюються за рахунок коштiв державного бюджету.
2. При задоволеннi позову суб'єкта владних повноважень з вiдповiдача стягуються виключно судовi витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язанi iз залученням свiдкiв та проведенням експертиз.
3. При частковому задоволеннi позову судовi витрати покладаються на обидвi сторони пропорцiйно до розмiру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
4. При частковому задоволеннi позову, у випадку покладення судових витрат на обидвi сторони пропорцiйно до розмiру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено бiльшу суму судових витрат, сплатити рiзницю iншiй сторонi. У такому випадку сторони звiльняються вiд обов'язку сплачувати одна однiй iншу частину судових витрат.
5. У разi вiдмови у задоволеннi вимог позивача, звiльненого вiд сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справi, судовi витрати, понесенi вiдповiдачем, компенсуються за рахунок коштiв, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рiшення, звiльнено вiд сплати судових витрат, з iншої сторони стягуються судовi витрати на користь осiб, що їх понесли, пропорцiйно до задоволеної чи вiдхиленої частини вимог, а iнша частина компенсується за рахунок коштiв, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Якщо обидвi сторони звiльненi вiд сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
6. Якщо суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, не повертаючи адмiнiстративної справи на новий розгляд, змiнить судове рiшення або ухвалить нове, вiн вiдповiдно змiнює розподiл судових витрат.
7. Розмiр витрат, якi сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на пiдставi поданих сторонами доказiв (договорiв, рахункiв тощо).
Такi докази подаються до закiнчення судових дебатiв у справi або протягом п'яти днiв пiсля ухвалення рiшення суду за умови, що до закiнчення судових дебатiв у справi сторона зробила про це вiдповiдну заяву.
За вiдсутностi вiдповiдної заяви або неподання вiдповiдних доказiв протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
8. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спiр виник внаслiдок неправильних дiй сторони суд має право покласти на таку сторону судовi витрати повнiстю або частково незалежно вiд результатiв вирiшення спору.
9. При вирiшеннi питання про розподiл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язанi цi витрати з розглядом справи;
2) чи є розмiр таких витрат обґрунтованим та пропорцiйним до предмета спору, значення справи для сторiн, в тому числi чи мiг результат її вирiшення вплинути на репутацiю сторони або чи викликала справа публiчний iнтерес;
3) поведiнку сторони пiд час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв i клопотань, безпiдставне твердження або заперечення стороною певних обставин, якi мають значення для справи, тощо;
4) дiї сторони щодо досудового вирiшення спору (у випадках, коли вiдповiдно до закону досудове вирiшення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом пiд час розгляду справи, стадiю розгляду справи, на якiй такi дiї вчинялись.
10. У разi закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду внаслiдок необґрунтованих дiй позивача вiдповiдач має право заявити вимоги про компенсацiю здiйснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
11. Судовi витрати третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зi сторони, визначеної вiдповiдно до вимог цiєї статтi, залежно вiд того, заперечувала чи пiдтримувала така особа заявленi позовнi вимоги.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.03.2018р. N 2325-VIII) |
Стаття 140. Розподiл витрат у разi вiдмови позивача вiд позову
Стаття 141. Судовi витрати, пов'язанi з примиренням сторiн
Стаття 142. Повернення судового збору
Стаття 143. Рiшення щодо судових витрат
1. Суд вирiшує питання щодо судових витрат у рiшеннi, постановi або ухвалi.
Глава 9. Заходи процесуального примусу
Стаття 144. Пiдстави i порядок застосування заходiв процесуального примусу
2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно пiсля вчинення порушення.
3. Про застосування заходiв процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Стаття 145. Види заходiв процесуального примусу
1. Заходами процесуального примусу є:
2) видалення iз залу судового засiдання;
3) тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом;
Стаття 146. Попередження i видалення iз залу судового засiдання
Стаття 147. Тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом
2. В ухвалi про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом зазначаються:
2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;
3) пiдстави проведення його тимчасового вилучення;
4) кому доручається вилучення.
1. До належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свiдка, якi без поважних причин не прибули у судове засiдання або не повiдомили причини неприбуття, може бути застосовано привiд до суду через органи Нацiональної полiцiї України з вiдшкодуванням у дохiд держави витрат на його здiйснення.
2. Привiд до суду не застосовується до малолiтнiх та неповнолiтнiх осiб, вагiтних жiнок, осiб з iнвалiднiстю першої i другої груп, жiнок, якi доглядають дiтей вiком до шести рокiв або дiтей з iнвалiднiстю, а також осiб, якi згiдно iз цим Кодексом не можуть бути допитанi як свiдки.
3. Про привiд суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає iм'я фiзичної особи, яка пiдлягає приводу, мiсце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, пiдстави застосування приводу, коли i куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здiйснення приводу.
4. Ухвала про привiд до суду передається для виконання до органу Нацiональної полiцiї України за мiсцем провадження у справi або за мiсцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести.
5. Ухвала про привiд до суду оголошується учаснику судового процесу, до якого застосовується привiд, особою, яка її виконує.
6. У разi неможливостi здiйснення приводу особа, яка виконує ухвалу про привiд до суду, через керiвника органу Нацiональної полiцiї України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2581-VIII) |
1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язкiв;
2) неодноразового зловживання процесуальними правами;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв.
Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не пiдлягає.
Стаття 150. Пiдстави забезпечення позову
Стаття 151. Види забезпечення позову
1. Позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дiї iндивiдуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною вiдповiдачу вчиняти певнi дiї;
3) виключено;
4) забороною iншим особам вчиняти дiї, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на пiдставi виконавчого документа або iншого документа, за яким стягнення здiйснюється у безспiрному порядку.
2. Суд може застосувати кiлька заходiв забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути спiвмiрними iз заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати спiввiдношення прав (iнтересу), про захист яких просить заявник, iз наслiдками вжиття заходiв забезпечення позову для заiнтересованих осiб.
3. Не допускається забезпечення позову шляхом:
1) зупинення актiв Верховної Ради України, Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв, органу, що здiйснює дисциплiнарне провадження щодо прокурорiв, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї;
2) зупинення рiшень Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб та щодо здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї або лiквiдацiї банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй уповноваженiй особi Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб або Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, його посадовим особам при здiйсненнi тимчасової адмiнiстрацiї або лiквiдацiї банку, а також iншим особам пiд час реалiзацiї Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб майна банку, вiднесеного до категорiї неплатоспроможних, та банку, що лiквiдується вiдповiдно до Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб";
3) зупинення рiшень уповноваженого центрального органу з питань цивiльної авiацiї щодо призупинення дiї або анулювання сертифiкатiв, схвалень, допускiв;
4) зупинення рiшень Нацiонального банку України, актiв Нацiонального банку України, а також встановлення для Нацiонального банку України, його посадових та службових осiб заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй;
5) зупинення дiї рiшення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адмiнiстративнiй справi, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дiї, що випливають з такого рiшення;
6) зупинення рiшення Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цiн (тарифiв) на ринку електричної енергiї та природного газу, затвердження методик (порядкiв) їх встановлення (формування, розрахунку);
7) зупинення рiшення Конкурсної комiсiї з добору кандидатiв на посади членiв Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабiнету Мiнiстрiв України призначати на посаду члена (членiв) Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вiдповiдно до Закону України "Про Нацiональну комiсiю, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
8) зупинення дiї iндивiдуальних актiв Мiнiстерства фiнансiв України, прийнятих на виконання рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України про участь держави у виведеннi неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Мiнiстерства фiнансiв України, його посадових та службових осiб заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй, що випливають з такого iндивiдуального акта;
9) зупинення дiї iндивiдуальних актiв Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, прийнятих у процесi виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, її посадових та службових осiб заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй, що випливають з такого iндивiдуального акта.
4. Заходи забезпечення позову, якi застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в iнший спосiб порушувати безперервнiсть процесу призначення, пiдготовки i проведення виборiв.
5. Зупинення дiї нормативно-правового акта як захiд забезпечення позову допускається лише у разi очевидних ознак протиправностi такого акта та порушення прав, свобод або iнтересiв особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
6. Не допускається вжиття заходiв забезпечення позову, якi полягають в (або мають наслiдком) припиненнi, вiдкладеннi, зупиненнi чи iншому втручаннi у проведення конкурсу, аукцiону, торгiв, тендера чи iнших публiчних конкурсних процедур, що проводяться вiд iменi держави (державного органу), територiальної громади (органу мiсцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складi комiсiї, що проводить конкурс, аукцiон, торги, тендер чи iншу публiчну конкурсну процедуру.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 19.12.2019р. N 394-IX, вiд 15.01.2020р. N 460-IX, вiд 13.05.2020р. N 590-IX) |
Стаття 152. Змiст i форма заяви про забезпечення позову
1. Заява про забезпечення позову подається в письмовiй формi i повинна мiстити:
3) предмет позову та обґрунтування необхiдностi забезпечення позову;
4) захiд забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхiдностi;
5) iншi вiдомостi, потрiбнi для забезпечення позову.
Стаття 153. Порядок подання заяви про забезпечення позову
1. Заява про забезпечення позову подається:
3) пiсля вiдкриття провадження у справi - до суду, у провадженнi якого перебуває справа.
Стаття 154. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову
4. Залежно вiд обставин справи суд може забезпечити позов повнiстю або частково.
5. Про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову суд постановляє ухвалу.
Стаття 155. Замiна одного заходу забезпечення позову iншим
1. За клопотанням учасника справи суд може допустити замiну одного заходу забезпечення позову iншим.
2. Питання про замiну одного заходу забезпечення iншим вирiшується судом в судовому засiданнi наступного дня пiсля надходження до суду вiдповiдного клопотання.
3. За наслiдками розгляду клопотання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим постановляється ухвала.
4. Примiрник ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також, залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII) |
Стаття 156. Виконання ухвали про забезпечення позову
Стаття 157. Скасування заходiв забезпечення позову
8. Заходи забезпечення позову, вжитi судом до подання позову, скасовуються судом також у разi:
3) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi.
Стаття 158. Вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову
Глава 1. Письмовi заяви учасникiв справи
Стаття 159. Види та змiст заяв по сутi справи
1. У позовнiй заявi позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
3. Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.
5. В позовнiй заявi зазначаються:
1) найменування суду першої iнстанцiї, до якого подається заява;
9. У позовнiй заявi можуть бути вказанi й iншi вiдомостi, необхiднi для правильного вирiшення спору.
Стаття 161. Документи, що додаються до позовної заяви
Стаття 162. Вiдзив на позовну заяву (вiдзив)
1. У вiдзивi вiдповiдач викладає заперечення проти позову.
1) найменування (iм'я) позивача i номер справи;
3) у разi повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, якi визнаються вiдповiдачем;
4) обставини, якi визнаються вiдповiдачем;
Стаття 163. Вiдповiдь на вiдзив
Стаття 165. Пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву
§ 2. Заяви з процесуальних питань
Стаття 166. Заяви, клопотання i заперечення
Стаття 167. Загальнi вимоги до форми та змiсту письмової заяви, клопотання, заперечення
1. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повиннi мiстити:
1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), якщо заява (клопотання, заперечення) подається пiсля постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi;
4) змiст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) пiдстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелiк документiв та iнших доказiв (за наявностi), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) iншi вiдомостi, якi вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заявi по сутi справи, скарзi, заявi, клопотаннi або запереченнi iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стосується лише юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України. Iноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктностi за вiдповiдним законом iноземної держави (сертифiкат реєстрацiї, витяг з торгового реєстру тощо).
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, якi подаються на стадiї виконання судового рiшення, в тому числi в процесi здiйснення судового контролю за виконанням судових рiшень, додаються докази їх надiслання (надання) iншим учасникам справи (провадження).
2. Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цiєї статтi i цi недолiки не дають можливостi її розглянути, або якщо вона є очевидно безпiдставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Глава 2. Вiдкриття провадження у справi
Стаття 168. Пред'явлення позову
Стаття 169. Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви
1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днiв з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разi надходження до суду справи, що пiдлягає вирiшенню в порядку адмiнiстративного судочинства, пiсля закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляцiйної iнстанцiї в порядку господарського чи цивiльного судочинства, суд перевiряє наявнiсть пiдстав для залишення позовної заяви без руху вiдповiдно до вимог адмiнiстративного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
2. В ухвалi про залишення позовної заяви без руху зазначаються недолiки позовної заяви, спосiб i строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з пiдстави несплати судового збору у встановленому законом розмiрi, суд в такiй ухвалi повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхiдно сплатити (доплатити).
3. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адмiнiстративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
4. Позовна заява повертається позивачевi, якщо:
1) позивач не усунув недолiки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;
2) позивач до вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi подав заяву про її вiдкликання;
3) позов подано особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
4) позивач не надав доказiв звернення до вiдповiдача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковiсть досудового врегулювання, або на момент звернення позивача iз позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;
5) позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
6) порушено правила об'єднання позовних вимог (крiм випадкiв, в яких є пiдстави для застосування положень статтi 172 цього Кодексу);
7) вiдсутнi пiдстави для звернення прокурора до суду в iнтересах держави або для звернення до суду особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи;
8) якщо позовну заяву iз вимогою стягнення грошових коштiв, яка ґрунтується на пiдставi рiшення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закiнчення строку, визначеного частиною другою статтi 122 цього Кодексу;
9) у випадках, передбачених частиною другою статтi 123 цього Кодексу.
5. Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи без розгляду не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.
6. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копiя ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особi, яка подала позовну заяву, не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення. Копiя позовної заяви залишається в судi.
7. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разi скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
8. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адмiнiстративного суду в порядку, встановленому законом.
9. У разi повернення позовної заяви з пiдстави, визначеної пунктом 5 частини четвертої цiєї статтi, судовий збiр, сплачений за подання позову, не повертається.
10. Заяви, скарги, клопотання, визначенi цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент вiдкриття провадження за вiдповiдною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що вiдповiдна сума судового збору не зарахована до спецiального фонду Державного бюджету України. Правила цiєї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказiв або позову.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII, вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Стаття 170. Вiдмова у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi
1. Суддя вiдмовляє у вiдкриттi провадження в адмiнiстративнiй справi, якщо:
1) позов не належить розглядати за правилами адмiнiстративного судочинства;
Стаття 171. Вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi
1. Суддя пiсля одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адмiнiстративну процесуальну дiєздатнiсть;
2) має представник належнi повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) вiдповiдає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
3) предмет та пiдстави позову;
4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа;
8) строк для подання вiдповiдачем вiдзиву на позов;
10) строк подання пояснень третiми особами, яких було залучено при вiдкриттi провадження у справi;
Стаття 172. Об'єднання i роз'єднання позовiв
1) одного й того самого позивача до одного й того самого вiдповiдача;
2) одного й того самого позивача до рiзних вiдповiдачiв;
3) рiзних позивачiв до одного й того самого вiдповiдача.
10. Справи, об'єднанi в одне провадження, роз'єднанню не пiдлягають.
Глава 3. Пiдготовче провадження
Стаття 173. Завдання та строк пiдготовчого провадження
2. Завданням пiдготовчого провадження є:
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, якi пiдлягають встановленню, та зiбрання вiдповiдних доказiв;
5) визначення порядку розгляду справи;
2) позивачу, iншим вiдповiдачам, третiм особам - копiю вiдзиву та доданих до нього документiв.
Стаття 176. Подання пояснень третiх осiб щодо позову або вiдзиву
Стаття 177. Пред'явлення зустрiчного позову
3. Вимоги за зустрiчним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первiсним позовом.
Стаття 178. Форма i змiст зустрiчної позовної заяви
Стаття 179. Мета i строк проведення пiдготовчого засiдання
Стаття 180. Пiдготовче засiдання
1. Пiдготовче засiдання проводиться судом з повiдомленням учасникiв справи.
2. У пiдготовчому засiданнi суд:
6) з'ясовує, чи повiдомили сторони про всi обставини справи, якi їм вiдомi;
9) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про забезпечення позову;
10) вирiшує заяви та клопотання учасникiв справи;
11) направляє судовi доручення;
12) встановлює строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення;
13) встановлює строк для подання пояснень третiми особами;
17) вирiшує питання про колегiальний розгляд справи;
18) здiйснює iншi дiї, необхiднi для забезпечення правильного i своєчасного розгляду справи по сутi.
Стаття 181. Порядок проведення пiдготовчого засiдання
1) визначених пунктами 1 - 3, 5 частини другої статтi 205 цього Кодексу;
6. Суд може оголосити перерву у пiдготовчому засiданнi у разi необхiдностi, зокрема, у випадках:
1) необхiдностi замiни вiдведеного експерта, перекладача, спецiалiста;
3) неподання витребуваних доказiв особою, яка не є учасником судового процесу;
4) необхiдностi витребування нових (додаткових) доказiв.
Стаття 182. Подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення
Стаття 183. Судовi рiшення у пiдготовчому засiданнi
2. За результатами пiдготовчого засiдання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справi;
3) закриття пiдготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по сутi.
5. Суд з'ясовує думку сторiн щодо дати призначення судового засiдання для розгляду справи по сутi.
Глава 4. Врегулювання спору за участю суддi
Стаття 184. Пiдстави проведення врегулювання спору за участю суддi
2. Проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається:
2) у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору.
Стаття 185. Порядок призначення врегулювання спору за участю суддi
Стаття 186. Порядок проведення врегулювання спору за участю суддi
Спiльнi наради проводяться за участю всiх сторiн, їхнiх представникiв та суддi.
Закритi наради проводяться за iнiцiативою суддi з кожною iз сторiн окремо.
Стаття 187. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi
2. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi продовженню не пiдлягає.
Стаття 188. Припинення врегулювання спору за участю суддi
1. Врегулювання спору за участю суддi припиняється:
1) у разi подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю суддi;
2) у разi закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi;
3) за iнiцiативою суддi у разi затягування процедури врегулювання спору будь-якою зi сторiн;
Глава 5. Вiдмова позивача вiд позову. Примирення сторiн
Стаття 189. Вiдмова вiд позову та визнання позову
2. За клопотанням сторiн суд зупиняє провадження у справi на час, необхiдний їм для примирення.
Стаття 191. Виконання умов примирення
Глава 6. Розгляд справи по сутi
Стаття 192. Завдання розгляду справи по сутi
Стаття 193. Строки розгляду адмiнiстративної справи
2. Суд розглядає справу по сутi протягом тридцяти днiв з дня початку розгляду справи по сутi.
1. Розгляд справи вiдбувається в судовому засiданнi.
2. Про мiсце, дату i час судового засiдання суд повiдомляє учасникiв справи.
5. Пiд час розгляду справи по сутi суд сприяє примиренню сторiн.
Стаття 195. Участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї
1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду за умови наявностi у судi вiдповiдної технiчної можливостi, про яку суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, крiм випадкiв, коли явка цього учасника справи в судове засiдання визнана судом обов'язковою.
2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання. Копiя заяви в той самий строк надсилається iншим учасникам справи.
3. Учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв та електронного цифрового пiдпису згiдно з вимогами Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.
4. Пiд час карантину, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України з метою запобiгання поширенню коронавiрусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв. Пiдтвердження особи учасника справи здiйснюється iз застосуванням електронного пiдпису, а якщо особа не має такого пiдпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографiчний реєстр та документи, що пiдтверджують громадянство України, посвiдчують особу чи її спецiальний статус" або Державною судовою адмiнiстрацiєю України.
5. Ризики технiчної неможливостi участi у вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав вiдповiдну заяву.
6. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду, визначеному судом.
7. Свiдок, перекладач, спецiалiст, експерт можуть брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї виключно в примiщеннi суду.
8. У клопотаннi про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхiдно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пiзнiш як за п'ять днiв до вiдповiдного судового засiдання.
9. Копiя ухвали про участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний органiзувати її виконання, та особi, яка братиме участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.
10. Суд, який забезпечує проведення вiдеоконференцiї, перевiряє явку i встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевiряє повноваження представникiв.
11. Використовуванi судом i учасниками судового процесу технiчнi засоби i технологiї мають забезпечувати належну якiсть зображення та звуку, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливiсть чути та бачити хiд судового засiдання, ставити запитання i отримувати вiдповiдi, здiйснювати iншi процесуальнi права та обов'язки.
12. Вiдеоконференцiя, у якiй беруть участь учасники справи, фiксується судом, який розглядає справу, за допомогою технiчних засобiв вiдео- та звукозапису. Вiдео- та звукозапис вiдеоконференцiї зберiгається в матерiалах справи.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 30.03.2020р. N 540-IX) |
Стаття 196. Головуючий у судовому засiданнi
Стаття 197. Звертання до суду у судовому засiданнi
Стаття 198. Обов'язки осiб, присутнiх у залi судового засiдання
2. Вiдступ вiд вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, допускається з дозволу головуючого.
5. Учасники справи передають документи та iншi матерiали головуючому через судового розпорядника.
§ 2. Вiдкриття розгляду справи по сутi
Стаття 199. Вiдкриття судового засiдання
3. З оголошенням головуючим судового засiдання вiдкритим розпочинається розгляд справи по сутi.
Стаття 200. Роз'яснення перекладачевi його прав та обов'язкiв, присяга перекладача
2. Головуючий приводить перекладача до такої присяги:
Стаття 201. Видалення свiдкiв iз зали судового засiдання
Стаття 203. Роз'яснення учасникам справи їхнiх прав та обов'язкiв
Стаття 204. Розгляд заяв та клопотань
Стаття 205. Наслiдки неявки в судове засiдання учасника справи
1. Неявка у судове засiдання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повiдомлено про дату, час i мiсце цього засiдання, не перешкоджає розгляду справи по сутi, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.
2. Суд вiдкладає розгляд справи в судовому засiданнi в межах встановленого цим Кодексом строку з таких пiдстав:
1) неявка в судове засiдання учасника справи, щодо якого немає вiдомостей про вручення йому повiдомлення про дату, час i мiсце судового засiдання;
2) перша неявка в судове засiдання учасника справи, якого повiдомлено про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо вiн повiдомив про причини неявки, якi судом визнано поважними;
3) виникнення технiчних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, крiм випадкiв, коли вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання може вiдбутися без участi такої особи;
4) необхiднiсть витребування нових доказiв, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливiсть заявлення вiдповiдного клопотання в межах пiдготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрiбним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її вiдсутностi, дала особистi пояснення.
Викликати позивача або вiдповiдача для особистих пояснень можна i тодi, коли в справi беруть участь їхнi представники.
3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повiдомленi про судове засiдання, суд розглядає справу за вiдсутностi такого учасника справи у разi:
1) неявки в судове засiдання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повiдомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засiдання учасника справи (його представника), незалежно вiд причин неявки;
3) неявки представника в судове засiдання, якщо в судове засiдання з'явилася особа, яку вiн представляє, або iнший її представник;
4) неявки в судове засiдання учасника справи, якщо з'явився його представник, крiм випадкiв, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
У разi повторної неявки повiдомленого належним чином вiдповiдача в судове засiдання, суд вирiшує справу на пiдставi наявних у нiй доказiв.
4. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може вiдкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цiєї статтi.
5. У разi неявки позивача в судове засiдання без поважних причин або неповiдомлення ним про причини неявки, якщо вiд нього не надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо вiдповiдач наполягає на розглядi справи по сутi, справа розглядається на пiдставi наявних у нiй доказiв.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цiєї частини застосовуються лише у разi повторної неявки.
6. Наслiдки, визначенi частинами третьою та п'ятою цiєї статтi, настають i в разi, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засiдання.
7. У разi розгляду справи за вiдсутностi позивача або вiдповiдача суддя-доповiдач оголошує стислий змiст позовної заяви або вiдзиву вiдповiдно.
8. Про вiдкладення розгляду справи постановляється ухвала.
9. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засiданнi, визначених цiєю статтею, але всi учасники справи не з'явилися у судове засiдання, хоча i були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженнi у разi вiдсутностi потреби заслухати свiдка чи експерта.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII) |
Стаття 206. Наслiдки неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста
Стаття 207. Роз'яснення прав i обов'язкiв експерта, присяга експерта
2. Головуючий приводить експерта до такої присяги:
Стаття 208. Роз'яснення спецiалiсту його прав i обов'язкiв
§ 3. З'ясування обставин справи та дослiдження доказiв
Стаття 209. Вступне слово учасникiв справи
Стаття 210. Порядок з'ясування обставин справи та дослiдження доказiв
Стаття 211. Дослiдження доказiв
Стаття 212. Порядок допиту свiдкiв
1. Кожний свiдок допитується окремо.
"Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю говорити правду, нiчого не приховуючи i не спотворюючи".
Стаття 213. Використання свiдком письмових записiв
Стаття 214. Порядок допиту малолiтнiх i неповнолiтнiх свiдкiв
Стаття 215. Оголошення показань свiдкiв
Стаття 216. Допит сторiн, третiх осiб, їхнiх представникiв як свiдкiв
Стаття 217. Дослiдження письмових доказiв
1. Змiст особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї фiзичних осiб може бути дослiджений у вiдкритому судовому засiданнi або оголошений за клопотанням учасника справи лише за згодою осiб, визначених Цивiльним кодексом України.
Стаття 219. Дослiдження речових та електронних доказiв
Стаття 220. Вiдтворення звукозапису, демонстрацiя вiдеозапису i їх дослiдження
Стаття 221. Дослiдження висновку експерта
1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засiданнi.
3. Викладенi письмово i пiдписанi пояснення експерта приєднуються до справи.
Стаття 222. Консультацiї та роз'яснення спецiалiста
Стаття 223. Вiдкладення розгляду справи або перерва в судовому засiданнi
1. Суд вiдкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статтi 205 цього Кодексу.
2. Якщо спiр, розгляд якого по сутi розпочато, не може бути вирiшено в даному судовому засiданнi, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строкiв розгляду справи, тривалiсть якої визначається вiдповiдно до обставин, що її викликали, з наступною вказiвкою про це в рiшеннi або ухвалi.
3. Про вiдкладення розгляду справи або перерву в судовому засiданнi, мiсце, дату i час нового судового засiдання або продовження судового засiдання суд повiдомляє пiд розписку учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, якi були присутнiми в судовому засiданнi. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, якi не прибули або яких суд вперше залучає до участi в судовому процесi, повiдомляються про судове засiдання в порядку, визначеному цим Кодексом.
4. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi прибули. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.
5. Якщо розгляд справи було вiдкладено, суд продовжує провадження у справi зi стадiї, на якiй розгляд справи було вiдкладено. У випадку вiдкладення розгляду справи пiд час її розгляду по сутi, суд може почати розгляд справи по сутi спочатку.
6. Якщо в судовому засiданнi було оголошено перерву, провадження у справi пiсля її закiнчення продовжується зi стадiї, на якiй було оголошено перерву.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII) |
Стаття 224. Закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами
§ 4. Судовi дебати та ухвалення рiшення
2. Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу з промовою в судових дебатах.
6. За клопотанням сторiн чи третiх осiб у дебатах можуть виступати лише їхнi представники.
Стаття 226. Повернення до з'ясування обставин у справi
Стаття 227. Вихiд суду для ухвалення рiшення
Стаття 228. Таємниця нарадчої кiмнати
2. Пiд час перебування в нарадчiй кiмнатi суддя не має права розглядати iншi судовi справи.
3. Суддi не мають права розголошувати хiд обговорення та ухвалення рiшення в нарадчiй кiмнатi.
Глава 7. Фiксування судового процесу
Стаття 229. Фiксування судового засiдання технiчними засобами
2. Фiксування судового засiдання технiчним засобом здiйснює секретар судового засiдання.
Стаття 230. Ведення протоколу судового засiдання
1. У судовому засiданнi секретар забезпечує ведення протоколу судового засiдання.
2. У протоколi судового засiдання зазначаються такi вiдомостi:
1) рiк, мiсяць, число i мiсце судового засiдання;
3) справа, що розглядається, iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;
4) порядковий номер вчинення процесуальної дiї;
6) час вчинення процесуальної дiї;
7) ухвали суду, постановленi в судовому засiданнi, не виходячи до нарадчої кiмнати;
8) iншi вiдомостi, встановленi цим Кодексом.
Стаття 231. Зауваження щодо технiчного запису i протоколу судового засiдання
Стаття 232. Вiдтворення та копiювання технiчного запису судового засiдання
2. Учасник справи має право отримати копiю технiчного запису судового засiдання.
Стаття 233. Складення протоколу про вчинення окремої процесуальної дiї
4. Протокол приєднується до адмiнiстративної справи.
Стаття 234. Змiст протоколу про вчинення окремої процесуальної дiї
1) рiк, мiсяць, число i мiсце вчинення процесуальної дiї;
2) час початку вчинення процесуальної дiї;
4) справа, що розглядається, iмена (найменування) учасникiв справи;
5) вiдомостi про явку учасникiв судового процесу;
8) заяви i клопотання учасникiв справи;
11) час закiнчення вчинення процесуальної дiї;
12) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.
Стаття 235. Зауваження до протоколу вчинення окремої процесуальної дiї
4. Зауваження до протоколу приєднуються до справи.
Глава 8. Зупинення i закриття провадження у справi. Залишення позову без розгляду
Стаття 236. Зупинення провадження у справi
1. Суд зупиняє провадження у справi в разi:
1) смертi або оголошення в установленому законом порядку померлою фiзичної особи, лiквiдацiї суб'єкта владних повноважень, iншого органу, а також злиття, приєднання, подiлу, перетворення юридичної особи, якi були стороною у справi, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника;
2) необхiдностi призначення або замiни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника;
3) об'єктивної неможливостi розгляду цiєї справи до вирiшення iншої справи, що розглядається в порядку конституцiйного провадження, адмiнiстративного, цивiльного, господарського чи кримiнального судочинства, - до набрання законної сили судовим рiшенням в iншiй справi; суд не може посилатися на об'єктивну неможливiсть розгляду справи у випадку, коли зiбранi докази дозволяють встановити та оцiнити обставини (факти), якi є предметом судового розгляду;
4) звернення обох сторiн з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закiнчення строку, про який сторони заявили у клопотаннi;
5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;
6) прийняття рiшення про врегулювання спору за участю суддi - до припинення врегулювання спору за участю суддi.
2. Суд має право зупинити провадження у справi в разi:
1) захворювання учасника справи, пiдтвердженого медичною довiдкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до одужання;
2) знаходження учасника справи у довгостроковому вiдрядженнi, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до повернення з вiдрядження;
3) перебування учасника справи на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi - до припинення перебування на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi;
4) призначення судом експертизи - до одержання її результатiв;
5) перегляду судового рiшення у подiбних правовiдносинах (в iншiй справi) у касацiйному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рiшенням касацiйної iнстанцiї;
6) направлення судового доручення щодо збирання доказiв - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливiсть виконання доручення;
7) звернення iз судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави - до надходження вiдповiдi вiд iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв;
8) виключено;
9) розгляду типової справи i оприлюднення повiдомлення Верховного Суду про вiдкриття провадження у зразковiй справi - до набрання чинностi рiшенням Верховного Суду у зразковiй справi;
10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказiв державним виконавцем для дослiдження судом - до закiнчення виконавчого провадження з вилучення доказiв для дослiдження судом.
3. Суд не зупиняє провадження у справi:
1) у випадках, встановлених пунктами 1 - 3 частини другої цiєї статтi, якщо учасник справи веде справу через свого представника;
2) за клопотанням учасника справи, поданим пiсля закiнчення пiдготовчого провадження, якщо зазначенi у клопотаннi пiдстави для зупинення провадження виникли до закiнчення пiдготовчого провадження i такий учасник справи знав або повинен був про них знати.
4. Про зупинення провадження у справi суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справi може бути оскаржена.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Стаття 237. Поновлення провадження у справi
2. З дня поновлення провадження у справi перебiг процесуальних строкiв продовжується.
3. Провадження у справi продовжується зi стадiї, на якiй його було зупинено.
Стаття 238. Закриття провадження у справi
1. Суд закриває провадження у справi:
1) якщо справу не належить розглядати за правилами адмiнiстративного судочинства;
2) якщо позивач вiдмовився вiд позову i вiдмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
Стаття 239. Наслiдки закриття провадження у справi
1. Якщо провадження у справi закривається з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої статтi 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачевi, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд справи. Суд апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї повинен також роз'яснити позивачевi про наявнiсть у нього права протягом десяти днiв з дня отримання ним вiдповiдної постанови звернутися до суду iз заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцiєю, крiм випадкiв об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi пiдлягають розгляду в порядку рiзного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справi.
У разi надходження до суду справи, що пiдлягає вирiшенню в порядку адмiнiстративного судочинства, пiсля закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляцiйної iнстанцiї в порядку цивiльного чи господарського судочинства, провадження у справi не може бути закрите з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої статтi 238 цього Кодексу.
2. У разi закриття провадження у справi повторне звернення до суду зi спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав не допускається. Наявнiсть ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям вiдмови позивача вiд позову не позбавляє вiдповiдача в цiй справi права на звернення до суду за вирiшенням цього спору.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Стаття 240. Залишення позову без розгляду
1. Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має адмiнiстративної процесуальної дiєздатностi;
5) надiйшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
8) з пiдстав, визначених частинами третьою та четвертою статтi 123 цього Кодексу;
2. Заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по сутi.
Стаття 241. Види судових рiшень
3. Судовий розгляд в судi першої iнстанцiї закiнчується ухваленням рiшення суду.
4. Перегляд судових рiшень в апеляцiйному та касацiйному порядку закiнчується прийняттям постанови.
5. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закiнчується постановленням ухвали.
Стаття 242. Законнiсть i обґрунтованiсть судового рiшення
1. Рiшення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним i обґрунтованим.
4. Судове рiшення має вiдповiдати завданню адмiнiстративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Стаття 243. Порядок ухвалення судових рiшень
1. Суди ухвалюють рiшення iменем України негайно пiсля закiнчення судового розгляду.
5. Окремим документом викладаються ухвали з питань:
1) залишення позовної заяви без руху;
3) вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi;
4) об'єднання справ та роз'єднання позовних вимог;
6) визначення розмiру судових витрат;
7) продовження та поновлення процесуальних строкiв;
8) передачi адмiнiстративної справи до iншого адмiнiстративного суду;
11) виправлення описок i очевидних арифметичних помилок;
12) вiдмови в ухваленнi додаткового судового рiшення;
13) роз'яснення судового рiшення;
14) зупинення провадження у справi;
15) закриття провадження у справi;
16) залишення позовної заяви без розгляду.
8. Ухвали, постановленi в судовому засiданнi, проголошуються негайно пiсля їх постановлення.
10. Усi судовi рiшення викладаються письмово у паперовiй та електроннiй формах.
Стаття 244. Питання, якi вирiшує суд при ухваленнi рiшення
1. Пiд час ухвалення рiшення суд вирiшує:
2) чи є iншi фактичнi данi, якi мають значення для вирiшення справи, та докази на їх пiдтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовiдносин;
4) чи слiд позов задовольнити або в позовi вiдмовити;
5) як розподiлити мiж сторонами судовi витрати;
6) чи є пiдстави допустити негайне виконання рiшення;
7) чи є пiдстави для скасування заходiв забезпечення позову.
Стаття 245. Повноваження суду при вирiшеннi справи
2. У разi задоволення позову суд може прийняти рiшення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування iндивiдуального акта чи окремих його положень;
5) встановлення наявностi чи вiдсутностi компетенцiї (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видiв або всiєї дiяльностi об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (лiквiдацiю) об'єднання громадян;
9) примусове видворення iноземця чи особи без громадянства за межi України;
14) звiльнення iноземця або особи без громадянства на поруки пiдприємства, установи чи органiзацiї;
15) зобов'язання iноземця або особи без громадянства внести заставу.
1. Рiшення суду складається з вступної, описової, мотивувальної i резолютивної частин.
2. У вступнiй частинi рiшення зазначаються:
1) дата i мiсце його ухвалення;
3) прiзвище та iнiцiали суддi або склад колегiї суддiв;
4) прiзвище та iнiцiали секретаря судового засiдання;
6) iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;
8) прiзвища та iнiцiали представникiв учасникiв справи та прокурора.
3. В описовiй частинi рiшення зазначаються:
1) стислий виклад позицiї позивача та заперечень вiдповiдача;
2) заяви, клопотання учасникiв справи;
4. У мотивувальнiй частинi рiшення зазначаються:
2) докази, вiдхиленi судом, та мотиви їх вiдхилення;
5) норми права, якi застосував суд, та мотиви їх застосування;
6) норми права, на якi посилалися сторони, якi суд не застосував, та мотиви їх незастосування;
5. У резолютивнiй частинi рiшення зазначаються:
3) строк i порядок набрання рiшенням суду законної сили та його оскарження;
6. У разi необхiдностi у резолютивнiй частинi також вказується про:
1) порядок i строк виконання рiшення;
2) надання вiдстрочення чи розстрочення виконання рiшення;
5) дату складення повного рiшення суду.
Стаття 247. Рiшення щодо частини позовних вимог
2. Рiшення щодо частини позовних вимог може бути оскаржено у загальному порядку.
1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:
1) вступної частини iз зазначенням:
дати i мiсця її постановлення;
найменування адмiнiстративного суду, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);
iмен (найменувань) учасникiв справи;
4) резолютивної частини iз зазначенням:
строку i порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Стаття 249. Окремi ухвали суду
Стаття 250. Проголошення судового рiшення
2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;
3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;
Стаття 251. Вручення судового рiшення
6. Днем вручення судового рiшення є:
1) день вручення судового рiшення пiд розписку;
3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вручення судового рiшення;
Стаття 252. Додаткове судове рiшення
2) суд, вирiшивши питання про право, не визначив способу виконання судового рiшення;
3) судом не вирiшено питання про судовi витрати.
4. Про вiдмову в ухваленнi додаткового рiшення суд постановляє ухвалу.
5. Додаткове рiшення або ухвала про вiдмову у прийняттi додаткового рiшення можуть бути оскарженi.
Стаття 253. Виправлення описок i очевидних арифметичних помилок у судовому рiшеннi
3. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днiв з дня її надходження.
Стаття 254. Роз'яснення судового рiшення
5. Ухвалу про роз'яснення судового рiшення або вiдмову у його роз'ясненнi може бути оскаржено.
Стаття 255. Набрання рiшенням суду законної сили
Стаття 256. Набрання ухвалою законної сили
Глава 10. Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження
Стаття 257. Справи, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження
1. За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складностi.
1) значення справи для сторiн;
2) обраний позивачем спосiб захисту;
3) категорiю та складнiсть справи;
5) кiлькiсть сторiн та iнших учасникiв справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспiльний iнтерес;
7) думку сторiн щодо необхiдностi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
4. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянутi справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актiв, за винятком випадкiв, визначених цим Кодексом;
Стаття 258. Строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження
Стаття 259. Клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження
Стаття 260. Вирiшення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження
1) залишення заяви вiдповiдача без задоволення;
Стаття 261. Особливостi подання заяв по сутi справи у спрощеному позовному провадженнi
Стаття 262. Особливостi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження
1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здiйснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цiй главi.
2. Розгляд справи по сутi за правилами спрощеного позовного провадження починається з вiдкриття першого судового засiдання. Якщо судове засiдання не проводиться, розгляд справи по сутi розпочинається через тридцять днiв, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днiв з дня вiдкриття провадження у справi.
3. Пiдготовче засiдання при розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання не проводиться, процесуальнi дiї, строк вчинення яких вiдповiдно до цього Кодексу обмежений першим судовим засiданням у справi, можуть вчинятися протягом тридцяти днiв, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.
4. Перше судове засiдання у справi проводиться не пiзнiше тридцяти днiв iз дня вiдкриття провадження у справi. За клопотанням сторони суд може вiдкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання вiдповiдi на вiдзив та (або) заперечення, якщо вони не поданi до першого судового засiдання з поважних причин.
5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення сторiн за наявними у справi матерiалами, за вiдсутностi клопотання будь-якої зi сторiн про iнше. За клопотанням однiєї iз сторiн або з власної iнiцiативи суду розгляд справи проводиться в судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) сторiн.
6. Суд може вiдмовити в задоволеннi клопотання сторони про розгляд справи в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спiрних правовiдносин та предмет доказування у справi незначної складностi не вимагають проведення судового засiдання з повiдомленням сторiн для повного та всебiчного встановлення обставин справи.
7. Клопотання про розгляд справи у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн вiдповiдач має подати в строк для подання вiдзиву, а позивач - разом з позовом або не пiзнiше п'яти днiв з дня отримання вiдзиву.
8. При розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження суд дослiджує докази i письмовi пояснення, викладенi у заявах по сутi справи, а у випадку розгляду справи з повiдомленням (викликом) учасникiв справи - також заслуховує їхнi уснi пояснення. Судовi дебати не проводяться.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII) |
Стаття 263. Особливостi розгляду окремих категорiй справ незначної складностi
3. У справах, визначених частиною першою цiєї статтi, заявами по сутi справи є позов та вiдзив.
Глава 11. Особливостi позовного провадження в окремих категорiях адмiнiстративних справ
§ 1. Розгляд окремих категорiй складних справ
1. Правила цiєї статтi поширюються на розгляд адмiнiстративних справ щодо:
1) законностi (крiм конституцiйностi) постанов та розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв України (крiм рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України, визначених частиною першою статтi 2661 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республiки Крим;
2) законностi та вiдповiдностi правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актiв мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування, iнших суб'єктiв владних повноважень.
2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, якi є суб'єктом правовiдносин, у яких буде застосовано цей акт.
3. Нормативно-правовi акти можуть бути оскарженi до адмiнiстративного суду протягом всього строку їх чинностi.
4. У разi вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує вiдповiдача опублiкувати оголошення про це у виданнi, в якому цей акт був або мав бути офiцiйно оприлюднений.
5. Оголошення повинно мiстити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквiзити нормативно-правового акта, дату, час i мiсце судового розгляду адмiнiстративної справи.
6. Оголошення має бути опублiковано не пiзнiш як за сiм днiв до пiдготовчого засiдання, а у випадку, визначеному частиною десятою цiєї статтi, - у строк, визначений судом.
7. Якщо оголошення опублiковано своєчасно, вважається, що всi заiнтересованi особи належним чином повiдомленi про судовий розгляд справи. Скарги на судовi рiшення в цiй справi заiнтересованих осiб, якщо вони не брали участi у справi, залишаються без розгляду.
8. Адмiнiстративна справа щодо оскарження нормативно-правових актiв вирiшується за правилами загального позовного провадження.
9. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не вiдповiдає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повнiстю або в окремiй його частинi.
10. Якщо у процесi розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що iншi нормативно-правовi акти, прийнятi вiдповiдачем, чи їх окремi положення, крiм тих, щодо яких вiдкрито провадження в адмiнiстративнiй справi, безпосередньо впливають на прийняття рiшення у справi i без визнання таких нормативно-правових актiв протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такi акти чи їх окремi положення протиправними в порядку, визначеному цiєю статтею.
11. Рiшення суду у справах щодо оскарження нормативно-правових актiв оскаржується у загальному порядку.
12. Правила цiєї статтi застосовуються також у випадках, коли питання протиправностi нормативно-правового акта постало пiд час розгляду iншої адмiнiстративної справи.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2020р. N 590-IX) |
Стаття 265. Наслiдки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним
1. Правила цiєї статтi поширюються на розгляд адмiнiстративних справ щодо:
1) законностi (крiм конституцiйностi) постанов Верховної Ради України, указiв i розпоряджень Президента України;
2) законностi дiй чи бездiяльностi Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України;
3) законностi актiв Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України;
4) законностi рiшень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рiшення її Дисциплiнарних палат.
2. Адмiнiстративнi справи, зазначенi у пунктах 1 - 3 частини першої цiєї статтi, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складi колегiї Касацiйного адмiнiстративного суду не менше нiж з п'яти суддiв.
3. У разi вiдкриття провадження в адмiнiстративних справах, визначених частиною другою цiєї статтi, щодо оскарження нормативно-правових актiв Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, застосовуються правила, визначенi статтями 264 та 265 цього Кодексу, з особливостями, визначеними цiєю статтею.
4. Верховний Суд за наслiдками розгляду адмiнiстративних справ, визначених частиною другою цiєї статтi, може:
1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України протиправним та нечинним повнiстю або в окремiй його частинi;
2) визнати дiї чи бездiяльнiсть Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу квалiфiкацiйну комiсiю суддiв України вчинити певнi дiї;
3) застосувати iншi наслiдки протиправностi таких рiшень, дiй чи бездiяльностi, визначенi статтею 245 цього Кодексу.
5. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах, визначених частиною другою цiєї статтi, є Велика Палата Верховного Суду. Судове рiшення Верховного Суду у таких справах набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
6. У разi подання апеляцiйної скарги судове рiшення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля набрання законної сили рiшенням Великої Палати Верховного Суду за наслiдками апеляцiйного перегляду.
7. На рiшення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рiшення її Дисциплiнарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касацiйного провадження, встановленими цим Кодексом.
8. Велика Палата Верховного Суду за наслiдками розгляду справи щодо оскарження рiшення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рiшення її Дисциплiнарної палати, може скасувати оскаржуване рiшення Вищої ради правосуддя або залишити його без змiн. У випадку скасування судом рiшення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рiшення її Дисциплiнарної палати, Вища рада правосуддя розглядає вiдповiдну дисциплiнарну справу повторно.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
1. Правила цiєї статтi поширюються на розгляд адмiнiстративних справ щодо:
1) законностi iндивiдуальних актiв Нацiонального банку України про вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних, про вiдкликання у банку банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку, про затвердження пропозицiї Нацiонального банку України про участь держави у виведеннi неплатоспроможного банку з ринку;
2) законностi iндивiдуальних актiв Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб про запровадження тимчасової адмiнiстрацiї у банку, про початок процедури лiквiдацiї банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких iнших iндивiдуальних актiв, прийнятих на його виконання, а також iндивiдуальних актiв щодо призначення уповноважених осiб Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, делегування їм повноважень;
3) законностi рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України про участь держави у виведеннi неплатоспроможного банку з ринку;
4) законностi iндивiдуальних актiв Мiнiстерства фiнансiв України, прийнятих на виконання рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України про участь держави у виведеннi неплатоспроможного банку з ринку;
5) законностi iндивiдуальних актiв Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, прийнятих у процесi виведення неплатоспроможного банку з ринку.
2. Позовна заява про оскарження iндивiдуального акта/рiшення подається до суду протягом трьох мiсяцiв з дня оприлюднення такого акта/рiшення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним i поновленню не пiдлягає.
3. Подання позовної заяви, а також вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi не зупиняють дiю оскаржуваного iндивiдуального акта/рiшення.
4. Адмiнiстративнi справи, визначенi частиною першою цiєї статтi, розглядаються у порядку загального позовного провадження.
5. Пiд час розгляду адмiнiстративних справ, визначених частиною першою цiєї статтi, суд перевiряє, чи прийнятий iндивiдуальний акт або рiшення на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України, якi визначають повноваження Нацiонального банку України, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, Кабiнету Мiнiстрiв України та Мiнiстерства фiнансiв України.
6. Пiд час розгляду адмiнiстративних справ, визначених частиною першою цiєї статтi, суд використовує як пiдставу для власної оцiнки та покладається на кiлькiснi, якiснi оцiнки та висновки, зробленi Нацiональним банком України, Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб, Кабiнетом Мiнiстрiв України, Мiнiстерством фiнансiв України, Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку, на пiдставi яких були прийнятi вiдповiднi рiшення, крiм випадкiв, якщо:
1) оскаржуване рiшення/акт прийнято з iстотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке iстотно вплинуло на результат оцiнки);
2) кiлькiснi, якiснi оцiнки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових вiдомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактiв), за умови врахування яких оскаржуване рiшення/акт не могло бути прийнято;
3) наявнi очевиднi розбiжностi та/або логiчнi суперечностi мiж кiлькiсними, якiсними оцiнками та/або висновками;
4) оскаржуване рiшення/акт прийнято за вiдсутностi повноважень або з використанням повноважень всупереч метi, з якою вони наданi законом.
7. Суд за результатами розгляду адмiнiстративних справ, визначених частиною першою цiєї статтi, може прийняти рiшення про:
1) визнання протиправним (незаконним) та скасування iндивiдуального акта/рiшення, визначеного частиною першою цiєї статтi, або окремих його положень;
2) стягнення з вiдповiдача (вiдповiдачiв) коштiв на вiдшкодування шкоди, заподiяної його протиправним (незаконним) iндивiдуальним актом/рiшенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування iндивiдуального акта/рiшення;
3) вiдмову в задоволеннi позовних вимог (повнiстю або частково).
8. Особливостi визначення розмiру шкоди, заподiяної протиправними (незаконними) iндивiдуальними актами/рiшеннями, зазначеними у частинi першiй цiєї статтi, встановлюються Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
9. Визнання протиправним (незаконним) та скасування iндивiдуального акта/рiшення, визначеного частиною першою цiєї статтi, або окремих його положень:
1) не вiдновлює того становища банку, яке iснувало до прийняття такого акта/рiшення, включаючи правовий статус цього банку, та не вiдновлює становища/прав осiб, якi були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рiшення;
2) не може бути пiдставою для визнання недiйсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рiшень, правочинiв або iнших дiй / визнання протиправною бездiяльностi, прийнятих, вчинених або допущених у процедурi виведення неплатоспроможного банку з ринку / лiквiдацiї банку;
3) не породжує будь-яких прав осiб, якi були учасниками банку на момент прийняття такого iндивiдуального акта/рiшення, крiм права на вiдшкодування заподiяної шкоди.
10. Суд не може прийняти будь-яке iнше рiшення, що може мати наслiдком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або лiквiдацiї банку.
(Доповнено статтею 2661 згiдно iз Законом України вiд 13.05.2020р. N 590-IX) |
5. У рiшеннi адмiнiстративного суду про задоволення позову зазначається iнформацiя про:
джерело фiнансування витрат, пов'язаних iз примусовим вiдчуженням.
§ 2. Розгляд окремих категорiй термiнових адмiнiстративних справ
Стаття 269. Особливостi подання заяв по сутi справи в окремих категорiях адмiнiстративних справ
Стаття 270. Особливостi обчислення процесуальних строкiв в окремих категорiях адмiнiстративних справ
3. Рiшення, дiї або бездiяльнiсть Центральної виборчої комiсiї щодо встановлення нею результатiв виборiв чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усi iншi рiшення, дiї або бездiяльнiсть Центральної виборчої комiсiї, члена цiєї комiсiї, прийнятi у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляцiйного адмiнiстративного суду в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ.
Стаття 274. Особливостi провадження у справах щодо уточнення списку виборцiв
Стаття 277. Особливостi провадження у справах, пов'язаних iз виборами Президента України
7. Дiї кандидатiв на пост Президента України, їхнiх довiрених осiб оскаржуються до апеляцiйного адмiнiстративного суду в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ.
3. Судами апеляцiйної iнстанцiї є вiдповiднi апеляцiйнi адмiнiстративнi суди. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах, розглянутих вiдповiдно до частини третьої статтi 273 та частини сьомої статтi 277 цього Кодексу апеляцiйним адмiнiстративним судом в апеляцiйному окрузi, що включає мiсто Київ, є Верховний Суд. Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах, розглянутих вiдповiдно до частини третьої статтi 273 цього Кодексу Верховним Судом, є Велика Палата Верховного Суду.
6. Суд залишає позовну заяву без розгляду у таких випадках:
1) неявки позивача у судове засiдання (незалежно вiд поважностi причин неявки);
2) надходження клопотання позивача про розгляд справи за його вiдсутностi;
3) залишення позивачем зали судових засiдань до моменту виходу суду до нарадчої кiмнати.
8. У разi вiдмови вiдповiдача вiд проведення мирного зiбрання суд закриває провадження у справi.
12. Позивач не може вiдмовитися вiд позову пiд час розгляду справи в касацiйному порядку.
Стаття 282. Особливостi провадження у справах щодо гарантованого забезпечення потреб оборони
1. Позовна заява щодо оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi державного замовника у правовiдносинах, що виникли на пiдставi Закону України "Про обороннi закупiвлi", крiм спорiв, пов'язаних з укладенням державного контракту (договору) про закупiвлю з переможцем спрощених торгiв iз застосуванням електронної системи закупiвель та спрощеного вiдбору без застосування електронної системи закупiвель, а також змiною, розiрванням i виконанням державних контрактiв (договорiв) про закупiвлю, може бути подана протягом десяти робочих днiв з дня, коли особа мала дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.
2. Адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, розглядаються виключно окружними адмiнiстративними судами за мiсцезнаходженням вiдповiдача.
3. Суд вирiшує адмiнiстративнi справи, визначенi цiєю статтею, у дводенний строк з дня надходження позовної заяви.
4. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення за наслiдками розгляду справ, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi у дводенний строк з дня їх проголошення.
5. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження з повiдомленням учасникiв справи.
6. За подання до адмiнiстративного суду позовних заяв у справах, визначених цiєю статтею, сплачується судовий збiр, встановлений для подання адмiнiстративних позовiв немайнового характеру.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.07.2020р. N 808-IX) |
Стаття 283. Особливостi провадження у справах за зверненням податкових та митних органiв
1. Провадження у справах за зверненням податкових та митних органiв при здiйсненнi ними визначених законом повноважень здiйснюється на пiдставi заяви таких органiв щодо:
1) зупинення видаткових операцiй платника податкiв на рахунках платника податкiв;
2) пiдтвердження обґрунтованостi адмiнiстративного арешту майна платника податкiв;
3) надання дозволу на погашення усiєї суми податкового боргу за рахунок майна платника податкiв, що перебуває у податковiй заставi;
4) зобов'язання керiвника пiдприємства провести iнвентаризацiю основних фондiв, товарно-матерiальних цiнностей, якi перебували або перебувають пiд митним контролем чи використовувалися цим пiдприємством разом iз товарами, якi були помiщенi у вiдповiдний митний режим;
5) стягнення коштiв за податковим боргом;
6) зобов'язання платника податкiв, який має податковий борг, укласти договiр щодо переведення права вимоги дебiторської заборгованостi цього платника на податковий орган.
2. Заява подається до суду першої iнстанцiї протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом, у письмовiй формi та повинна мiстити:
1) найменування адмiнiстративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;
3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий вiдомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначенi частиною першою цiєї статтi;
4) пiдстави звернення iз заявою, обставини, що пiдтверджуються доказами, та вимоги заявника;
5) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються;
6) пiдпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скрiплюється печаткою.
3. У разi недотримання вимог частини другої цiєї статтi суд повiдомляє про це заявника та надає йому строк, але не бiльше нiж 24 години, для усунення недолiкiв.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документiв.
Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду пiсля усунення її недолiкiв, але не пiзнiше нiж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
4. Суд ухвалою вiдмовляє у вiдкриттi провадження за заявою, якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цiєї статтi;
2) iз поданих до суду матерiалiв вбачається спiр про право.
5. Вiдмова у вiдкриттi провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
6. Ухвалу про вiдмову в прийняттi заяви може бути оскаржено в апеляцiйному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.
7. У разi постановлення судом ухвали про вiдкриття провадження у справi суд приймає рiшення по сутi заявлених вимог не пiзнiше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.
Розгляд заяви вiдбувається за участю податкового органу, митного органу, що її внiс, та платника податкiв, стосовно якого її внесено.
8. Рiшення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цiєї статтi, пiдлягає негайному виконанню. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi сторонами протягом десяти днiв з дня їх проголошення. Подання апеляцiйної скарги на рiшення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цiєї статтi, не перешкоджає його виконанню.
9. У рiшеннi суду зазначаються:
1) дата ухвалення рiшення;
2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi;
3) найменування сторiн, їх мiсцезнаходження;
4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;
5) порядок вчинення дiй, визначених рiшенням;
6) вiдомостi про порядок апеляцiйного перегляду справи, строки апеляцiйного оскарження.
10. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у десятиденний строк пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX) |
1. Провадження у справах щодо включення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiй до перелiку осiб, пов'язаних з провадженням терористичної дiяльностi або стосовно яких застосовано мiжнароднi санкцiї, виключення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiй з такого перелiку та надання доступу до активiв, що пов'язанi з тероризмом та його фiнансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фiнансуванням, здiйснюється на пiдставi позову Голови Служби безпеки України або його заступника.
2. Позовна заява подається до суду першої iнстанцiї за пiдсуднiстю, встановленою цим Кодексом, у письмовiй формi та повинна мiстити:
1) найменування адмiнiстративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;
3) пiдстави звернення з позовом, обставини, що пiдтверджуються доказами, та вимоги заявника;
4) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються;
5) пiдпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скрiплюється печаткою.
3. У разi порушення вимог частини другої цiєї статтi суд повiдомляє про це заявника та визначає строк для усунення недолiкiв.
Невиконання вимог суду в установлений ним строк тягне за собою повернення заявнику позову та доданих до нього документiв.
Повернення позову не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду пiсля усунення недолiкiв, що зумовлюють звернення до суду.
4. Суд ухвалою вiдмовляє у вiдкриттi провадження у справi, якщо заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цiєї статтi.
5. Рiшення по сутi заявлених вимог ухвалюється судом не пiзнiше наступного робочого дня з дня надходження позову, розглянутого у закритому судовому засiданнi за участю тiльки заявника. Особа, стосовно якої приймається рiшення про включення до перелiку осiб, пов'язаних з провадженням терористичної дiяльностi або стосовно яких застосовано мiжнароднi санкцiї або виключення з такого перелiку та власник активiв, що пов'язанi з тероризмом та його фiнансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фiнансуванням, до яких надається доступ, не повiдомляється про розгляд справи судом.
6. У рiшеннi суду зазначаються:
1) дата ухвалення рiшення;
2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi;
3) мотиви та висновок суду по сутi заявлених вимог iз посиланням на закон;
4) порядок вчинення дiй, визначених рiшенням.
7. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження може бути оскаржено в апеляцiйному порядку. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає скаргу на ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi протягом трьох днiв з дня надходження апеляцiйної скарги.
8. Рiшення суду щодо включення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiй до перелiку осiб, пов'язаних з провадженням терористичної дiяльностi або стосовно яких застосовано мiжнароднi санкцiї, виключення фiзичних осiб, юридичних осiб та органiзацiї з такого перелiку та надання доступу до активiв, що пов'язанi з тероризмом та його фiнансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фiнансуванням, виконується негайно.
9. Апеляцiйнi скарги на судовi рiшення у справах, визначених цiєю статтею, можуть бути поданi сторонами протягом десяти днiв з дня їх постановлення. Подання апеляцiйної скарги на рiшення суду у справах, визначених цiєю статтею, не перешкоджає його виконанню.
(У редакцiї Закону України вiд 06.12.2019р. N 361-IX) |
1) залишити рiшення суб'єкта владних повноважень без змiн, а позовну заяву без задоволення;
2. Позовну заяву може бути подано до суду:
3) взяття iноземця або особи без громадянства на поруки пiдприємства, установи чи органiзацiї;
4) зобов'язання iноземця або особи без громадянства внести заставу.
1) прибувати до визначеної службової особи з установленою судом перiодичнiстю;
3) невiдкладно повiдомляти визначену службову особу про змiну свого мiсця проживання.
1. Особи, фiнансовi (фiнансова) операцiї (операцiя) (видатковi фiнансовi операцiї) яких зупинено, мають право звернутися до адмiнiстративного суду iз позовною заявою про оскарження рiшень центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далi - спецiально уповноважений орган), про продовження зупинення вiдповiдних (вiдповiдної) фiнансових (фiнансової) операцiй (операцiї) (видаткових фiнансових операцiй) у десятиденний строк з дня, коли вони дiзналися або повиннi були дiзнатися про порушення їхнiх прав, свобод чи iнтересiв.
2. Рiшення спецiально уповноваженого органу про продовження зупинення вiдповiдних (вiдповiдної) фiнансових (фiнансової) операцiй (операцiї) (видаткових фiнансових операцiй) оскаржуються до окружного адмiнiстративного суду, територiальна юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.
3. Адмiнiстративний позов повинен мiстити:
1) найменування адмiнiстративного суду, до якого подається позовна заява;
2) iм'я (найменування) позивача, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти (за наявностi);
3) найменування вiдповiдача, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такi вiдомi;
4) номер та дату оскаржуваного рiшення спецiально уповноваженого органу про продовження зупинення вiдповiдних (вiдповiдної) фiнансових (фiнансової) операцiй (операцiї) (видаткових фiнансових операцiй);
5) обставини, що можуть свiдчити про порушення прав, свобод чи iнтересiв позивача та змiст позовних вимог;
6) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються.
На пiдтвердження факту зупинення фiнансових операцiй позивач надає (за наявностi) письмове повiдомлення суб'єкта первинного фiнансового монiторингу про номер i дату рiшення спецiально уповноваженого органу про продовження зупинення вiдповiдних (вiдповiдної) фiнансових (фiнансової) операцiй (операцiї) (видаткових фiнансових операцiй).
4. У разi порушення вимог частини третьої цiєї статтi суд повiдомляє про це заявника та визначає строк для усунення недолiкiв.
Невиконання вимог суду в установлений ним строк тягне за собою повернення позивачу позову та доданих до нього документiв.
Повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду пiсля усунення недолiкiв.
5. Питання про вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi суд вирiшує не пiзнiше наступного дня з дня надходження позовної заяви.
Про подання позовної заяви та вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi суд повiдомляє вiдповiдача за допомогою кур'єра, телефону, факсу, електронної пошти чи iншого технiчного засобу зв'язку не пiзнiше наступного дня пiсля вiдкриття провадження у справi. Адмiнiстративний суд повiдомляє позивача про вiдкриття провадження у справi не пiзнiше наступного дня пiсля постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi.
Протягом одного дня з дня одержання такого повiдомлення вiдповiдач зобов'язаний отримати в судi копiю ухвали про вiдкриття провадження, копiї позовної заяви та доданих до неї документiв та у дводенний строк з дня одержання такої ухвали та копiй документiв подати безпосередньо до канцелярiї суду вiдзив на позовну заяву та копiї оскаржуваних рiшень та документiв, що стали пiдставою для їх прийняття.
6. Адмiнiстративнi справи, визначенi частиною першою цiєї статтi, вирiшуються колегiєю у складi трьох суддiв протягом десяти днiв пiсля вiдкриття провадження у справi у закритому судовому засiданнi.
Для ознайомлення позивачу (представнику позивача) надаються матерiали справи, крiм документiв (копiй документiв), що стали пiдставою для прийняття оскаржуваних рiшень та мiстять iнформацiю, передану, спецiально уповноваженим органом до правоохоронних та/або розвiдувальних органiв в узагальнених матерiалах (додаткових узагальнених матерiалах).
7. Рiшення суду складається i пiдписується у день його ухвалення згiдно з правилами, передбаченими статтями 243, 250 цього Кодексу, без права суду вiдкласти складання повного рiшення.
Копiї повного рiшення видаються особам, якi брали участь у справi, негайно пiсля проголошення такого рiшення.
8. Рiшення суду за наслiдками розгляду справ, визначених частиною першою цiєї статтi, можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку у десятиденний строк з дня їх проголошення.
Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає справу у дводенний строк пiсля закiнчення строку апеляцiйного оскарження з повiдомленням осiб, якi беруть участь у справi.
Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає апеляцiйному розгляду справи.
Суд апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного розгляду не може повертати справу на новий розгляд. Судове рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї є остаточним.
(Доповнено статтею 2891 згiдно iз Законом України вiд 06.12.2019р. N 361-IX) |
§ 3. Розгляд типових та зразкових справ
Стаття 290. Особливостi провадження у зразковiй справi
8. В ухвалi про вiдкриття провадження у зразковiй справi зазначаються:
1) найменування, склад суду, номер справи;
2) найменування та мiсцезнаходження вiдповiдача;
3) стисла iнформацiя щодо предмета та пiдстав зразкової справи;
5) дата, час та мiсце судового розгляду зразкової справи;
6) стисла iнформацiя щодо правових наслiдкiв судового рiшення, ухваленого у зразковiй справi;
7) порядок одержання заiнтересованими особами рiшення у зразковiй справi та порядок його оскарження.
Стаття 291. Особливостi провадження у типовiй справi
Роздiл III
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ
Глава 1. Апеляцiйне провадження
Стаття 292. Суд апеляцiйної iнстанцiї
Стаття 293. Право на апеляцiйне оскарження
1. Учасники справи, особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляцiйну скаргу на рiшення суду першої iнстанцiї.
2. Учасники справи, особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї окремо вiд рiшення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, якi не передбаченi статтею 294 цього Кодексу, окремо вiд рiшення суду не допускається.
3. Заперечення на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду, включаються до апеляцiйної скарги на рiшення суду. У разi подання апеляцiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду, суд апеляцiйної iнстанцiї повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не пiдлягає оскарженню.
4. Пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Стаття 294. Ухвали, на якi можуть бути поданi апеляцiйнi скарги окремо вiд рiшення суду
1. Окремо вiд рiшення суду можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї щодо:
1) забезпечення доказiв, вiдмови в забезпеченнi доказiв, скасування ухвали про забезпечення доказiв;
2) забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, вiдмови у забезпеченнi позову, вiдмови у замiнi заходу забезпечення позову або скасуваннi забезпечення позову;
3) повернення заяви позивачевi (заявниковi);
4) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi;
5) виключено;
6) передачi справи на розгляд iншого суду;
7) вiдмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
8) затвердження умов примирення сторiн;
9) призначення експертизи;
10) визначення розмiру судових витрат;
11) зупинення провадження у справi;
12) залишення позову (заяви) без розгляду;
13) закриття провадження у справi;
14) внесення або вiдмови у внесеннi виправлень у рiшення;
15) вiдмови ухвалити додаткове рiшення;
16) роз'яснення або вiдмови у роз'ясненнi судового рiшення;
17) вiдмови у вiдкриттi провадження про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, вiдмови в задоволеннi заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами;
18) вiдмови у поновленнi пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
19) вiдстрочення i розстрочення, змiни або встановлення способу i порядку виконання судового рiшення;
20) замiни сторони у справi (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;
21) повороту виконання рiшення суду або вiдмови у поворотi виконання рiшення;
22) внесення чи вiдмови у внесеннi виправлень до виконавчого документа, визнання чи вiдмови у визнаннi виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню;
23) окрема ухвала;
24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;
25) накладення штрафу та iнших питань судового контролю за виконанням судових рiшень в адмiнiстративних справах, постановлених судом вiдповiдно до статтi 382 цього Кодексу;
26) вiдмови у вiдкриттi провадження за заявою про вiдновлення втраченого судового провадження;
27) вiдновлення або вiдмови у вiдновленнi повнiстю або частково втраченого судового провадження.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Стаття 295. Строк на апеляцiйне оскарження
Стаття 296. Форма та змiст апеляцiйної скарги
1. Апеляцiйна скарга подається у письмовiй формi.
2. В апеляцiйнiй скарзi зазначаються:
1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї, до якого подається скарга;
2) найменування суду першої iнстанцiї, який ухвалив рiшення, номер справи та дата ухвалення рiшення;
5) вимоги особи, яка подає апеляцiйну скаргу, до суду апеляцiйної iнстанцiї;
8) дата отримання копiї судового рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується;
9) перелiк матерiалiв, що додаються.
5. До апеляцiйної скарги додаються:
1) документ про сплату судового збору;
2) копiї апеляцiйної скарги вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;
Стаття 297. Порядок подання апеляцiйної скарги
1. Апеляцiйна скарга подається безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї.
§ 2. Вiдкриття апеляцiйного провадження
3) скаргу подано в iнший спосiб, нiж до суду апеляцiйної iнстанцiї.
Стаття 299. Вiдмова у вiдкриттi апеляцiйного провадження
1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у справi, якщо:
1) апеляцiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає апеляцiйному оскарженню;
Стаття 300. Вiдкриття апеляцiйного провадження
Стаття 301. Надсилання копiй апеляцiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи
Стаття 302. Приєднання до апеляцiйної скарги
Стаття 303. Доповнення, змiна, вiдкликання апеляцiйної скарги чи вiдмова вiд неї
Стаття 304. Вiдзив на апеляцiйну скаргу
2. Вiдзив на апеляцiйну скаргу має мiстити:
1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї;
3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог апеляцiйної скарги;
4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу;
5) перелiк матерiалiв, що додаються.
4. Вiдсутнiсть вiдзиву на апеляцiйну скаргу не перешкоджає перегляду рiшення суду першої iнстанцiї.
Стаття 305. Закриття апеляцiйного провадження
1. Суд апеляцiйної iнстанцiї закриває апеляцiйне провадження, якщо:
Стаття 306. Пiдготовка справи до апеляцiйного розгляду
1. Суддя-доповiдач в порядку пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду:
1) з'ясовує склад учасникiв судового процесу. У разi встановлення, що рiшення суду першої iнстанцiї може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участi у справi, залучає таку особу до участi у справi як третю особу, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору;
2) з'ясовує обставини, на якi посилаються учасники справи як на пiдставу своїх вимог i заперечень;
3) з'ясовує, якi обставини визнаються та якi заперечуються учасниками справи;
4) пропонує учасникам справи подати новi докази, на якi вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляцiйну скаргу, або з власної iнiцiативи;
5) вирiшує питання щодо поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї;
6) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про виклик свiдкiв, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказiв, залучення до участi у справi спецiалiста, перекладача; вирiшує iншi письмово заявленi клопотання учасникiв справи;
7) вирiшує питання про можливiсть письмового провадження за наявними у справi матерiалами у судi апеляцiйної iнстанцiї;
8) вирiшує iншi питання, необхiднi для апеляцiйного розгляду справи.
2. Усi судовi рiшення, ухваленi суддею-доповiдачем пiд час пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду, викладаються у формi ухвали.
3. Пiдготовчi дiї, визначенi пунктами 4 - 6 частини першої цiєї статтi, вчиняються з дотриманням прав усiх учасникiв справи подати свої мiркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.
4. Якщо пiд час вивчення матерiалiв справи суддя-доповiдач виявить нерозглянутi зауваження щодо правильностi чи повноти фiксування судового процесу технiчними засобами або нерозглянутi письмовi зауваження щодо правильностi чи повноти протоколу судового засiдання, або невирiшене питання про ухвалення додаткового рiшення, суддя-доповiдач постановляє ухвалу iз зазначенням строку, протягом якого суд першої iнстанцiї має усунути недолiки.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Стаття 307. Призначення справи до розгляду в судi апеляцiйної iнстанцiї
Стаття 308. Межi перегляду судом апеляцiйної iнстанцiї
Стаття 309. Строк розгляду апеляцiйної скарги
Стаття 310. Апеляцiйний розгляд справи у судовому засiданнi
1) вiдсутностi клопотань вiд усiх учасникiв справи про розгляд справи за їх участю;
Стаття 312. Порядок розгляду апеляцiйної скарги на ухвалу суду першої iнстанцiї
1. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляцiйних скарг на рiшення суду першої iнстанцiї з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.
2. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї, зазначенi в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статтi 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи (в порядку письмового провадження).
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути такi апеляцiйнi скарги у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.
3. У випадках скасування судом апеляцiйної iнстанцiї ухвал про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справi, закриття провадження у справi, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої iнстанцiї.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |
Стаття 313. Наслiдки неявки в судове засiдання учасникiв справи
Стаття 314. Вiдмова позивача вiд позову, примирення сторiн пiд час апеляцiйного провадження
1) залишити апеляцiйну скаргу без задоволення, а судове рiшення - без змiн;
Стаття 316. Пiдстави для залишення апеляцiйної скарги без задоволення, а судового рiшення - без змiн
1. Пiдставами для скасування судового рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї визнав встановленими;
3) невiдповiднiсть висновкiв, викладених у рiшеннi суду першої iнстанцiї, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матерiального права або порушення норм процесуального права.
2. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення, якщо це порушення призвело до неправильного вирiшення справи.
3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою пiдставою для скасування судового рiшення та ухвалення нового рiшення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд, i пiдстави його вiдводу визнано судом апеляцiйної iнстанцiї обґрунтованими, якщо апеляцiйну скаргу обґрунтовано такою пiдставою;
3) справу розглянуто адмiнiстративним судом за вiдсутностi будь-якого учасника справи, не повiдомленого належним чином про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляцiйну скаргу такою пiдставою;
4) суд прийняв рiшення про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки осiб, якi не були залученi до участi у справi;
5) судове рiшення не пiдписано будь-ким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, якi зазначенi у судовому рiшеннi;
6) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX) |