ДОГОВIР
мiж Україною i Соцiалiстичною Республiкою В'єтнам про правову допомогу i правовi вiдносини в цивiльних i кримiнальних справах
Україна i Соцiалiстична Республiка В'єтнам, далi iменованi - Договiрнi Сторони,
керуючись бажанням подальшого розвитку дружнiх вiдносин i спiвробiтництва мiж обома державами,
надаючи важливого значення розвитку спiвробiтництва в галузi надання правової допомоги в цивiльних i кримiнальних справах,
домовилися про нижченаведене:
Частина перша
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
Правовий захист
1. Громадяни однiєї Договiрної Сторони користуються на територiї другої Договiрної Сторони щодо своїх особистих i майнових прав таким самим правовим захистом, як i громадяни другої Договiрної Сторони.
Це стосується також i юридичних осiб, що створенi вiдповiдно до законодавства однiєї з Договiрних Сторiн.
2. Громадяни однiєї Договiрної Сторони мають право вiльно безперешкодно звертатися до суду, прокуратури, нотарiату та iнших установ другої Договiрної Сторони, до компетенцiї яких належать цивiльнi i кримiнальнi справи (далi iменованi - установи юстицiї), порушувати клопотання, пред'являти позови i здiйснювати iншi процесуальнi дiї на тих самих умовах, що й громадяни другої Договiрної Сторони.
3. Цивiльними справами в розумiннi цього Договору вважаються справи що виникають з цивiльних, включаючи комерцiйнi, трудових, сiмейних правовiдносин.
Стаття 2
Правова допомога
1. Установи юстицiї Договiрних Сторiн взаємно надають правову допомогу в цивiльних i кримiнальних справах вiдповiдно до положень цього Договору.
2. Установи юстицiї надають правову допомогу й iншим установам у справах, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi.
3. Iншi установи при вирiшеннi питань у справах, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, направляють прохання про правову допомогу через установи юстицiї.
Стаття 3
Обсяг правової допомоги
Правова допомога охоплює виконання процесуальних дiй, передбачених законодавством запитуваної Договiрної Сторони, зокрема допит сторiн, третiх осiб, пiдозрюваних, обвинувачуваних i пiдсудних, потерпiлих, свiдкiв, експертiв; проведення експертиз, судового огляду; передачу речових доказiв, порушення кримiнального переслiдування i видачу осiб, якi вчинили злочини; визнання виконання судових рiшень у цивiльних справах, вирокiв у частинi вiдшкодування збиткiв; вручення i пересилку документiв; надання на прохання другої Договiрної Сторони вiдомостей про судимiсть обвинувачуваних, виконання iнших дiй, передбачених законодавством Договiрних Сторiн.
Стаття 4
Порядок зносин
При наданнi правової допомоги установи юстицiї Договiрних Сторiн зносяться один з одним через центральнi органи, якщо цим Договором не передбачене iнше. Центральними органами є:
- в Українi - Мiнiстерство юстицiї з питань надання правової допомоги i цивiльних справах i Генеральна прокуратура з питань надання правової допомоги в кримiнальних справах;
- у Соцiалiстичнiй Республiцi В'єтнам - Мiнiстерство юстицiї з питань надання правової допомоги в цивiльних справах i Верховна Народна Прокуратура з питань надання правової допомоги в кримiнальних справах.
Стаття 5
Мова
1. Прохання про надання правової допомоги i додатки до нього складаються мовою запитуючої Договiрної Сторони i до них додаються засвiдченi копiї перекладу на мову другої Договiрної Сторони або на росiйську, або англiйську мову.
2. Переклад завiряється офiцiйним перекладачем або нотарiусом, або посадовою особою запитуючої установи юстицiї, або дипломатичним представництвом, або консульською установою запитуючої Договiрної Сторони.
Стаття 6
Оформлення документiв
Документи, що надсилаються установами юстицiї й iншими установами в порядку надання правової допомоги, повиннi бути завiренi пiдписом компетентної особи i скрiпленi офiцiйною печаткою установи.
Стаття 7
Форма запиту про надання правової допомоги
У запитi про надання правової допомоги повинно бути зазначене:
1) найменування запитуючої установи;
2) найменування запитуваної установи;
3) найменування справи, у якiй запитується правова допомога;
4) iмена i прiзвища сторiн, третiх осiб, свiдкiв, пiдозрюваних обвинувачуваних, пiдсудних, засуджених або потерпiлих, їхнє громадянство, рiд занять i постiйне мiсце проживання або мiсцеперебування, а в кримiнальних справах також мiсце i дата народження i, якщо можливо, прiзвища й iмена батькiв; щодо юридичних осiб - їхнє найменування, юридична адреса i/або мiсцезнаходження;
5) за наявностi представникiв осiб, зазначених у пунктi 4, їхнi iмена прiзвища й адреси;
6) змiст доручення з описом сутi справи й обставин, що пiдлягають з'ясуванню, а в кримiнальних справах опис фактичних обставин вчиненого злочину i його юридична квалiфiкацiя за кримiнальним законодавством запитуючої Договiрної Сторони.
Стаття 8
Порядок виконання
1. При виконаннi запиту про надання правової допомоги запитувана установа юстицiї застосовує законодавство своєї держави. Проте на прохання запитуючої установи вона може застосовувати процесуальнi норми Договiрної Сторони, вiд якої виходить запит, якщо вони не суперечать законодавству її держави.
2. Якщо запитувана установа юстицiї не компетентна виконати запит, то вона пересилає його компетентнiй установi юстицiї i повiдомляє про це запитуючу установу юстицiї.
3. У разi одержання вiдповiдного запиту установа юстицiї повiдомляє запитуючу установу юстицiї про час i мiсце його виконання.
4. Запитувана установа юстицiї при визначеннi строкiв виконання запиту про надання правової допомоги керується законодавством своєї держави. У разi невиконання такого запиту в строк до 45 днiв запитувана установа юстицiї повiдомляє запитуючу установу юстицiї про причини такої затримки i можливi термiни його виконання.
5. Пiсля виконання запиту запитувана установа юстицiї направляє документи запитуючiй установi юстицiї; якщо правова допомога не може бути надана, то запитувана установа юстицiї повертає запит i повiдомляє про обставини, що перешкоджають його виконанню.
Стаття 9
Порядок вручення документiв
1. Запитувана установа юстицiї здiйснює вручення документiв вiдповiдно до правил, що дiють у її державi, якщо документи, що пiдлягають врученню, складенi на її мовi або супроводжуються завiреним перекладом. У тих випадках, коли документи складенi не на мовi запитуваної Договiрної Сторони або не супроводжуються перекладом, вони вручаються одержувачу, якщо вiн згодний їх прийняти.
2. У запитi про вручення повиннi бути вказанi точна адреса одержувача i найменування документа, що пiдлягає врученню. Якщо вказана в проханнi про вручення адреса виявилася неповною або неточною, запитувана установа юстицiї у вiдповiдностi до свого законодавства вживає заходiв до встановлення точної адреси.
Стаття 10
Пiдтвердження вручення документiв
Пiдтвердження вручення документiв оформляється вiдповiдно до правил, що дiють на територiї запитуваної Договiрної Сторони. У пiдтвердженнi повиннi бути вказанi дата i мiсце вручення, а також особа, якiй вручений документ.
Стаття 11
Виклик за кордон потерпiлого, свiдка, експерта
1. Якщо в ходi розслiдування або судового розгляду справи на територiї однiєї Договiрної Сторони виникне потреба в особистiй явцi потерпiлого, свiдка, експерта, що перебуває на територiї другої Договiрної Сторони, то слiд звернутися до вiдповiдної установи юстицiї Договiрної Сторони iз запитом про виклик.
2. Повiстка не може мiстити санкцiї на випадок неявки викликаного.
3. Потерпiлий, свiдок, експерт, що з'явився за викликом у вiдповiдну установу юстицiї другої Договiрної Сторони, незалежно вiд його громадянства, не може на територiї цiєї Договiрної Сторони бути притягнутий до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, узятий пiд варту або пiдданий покаранню в зв'язку з яким-небудь дiянням, учиненим до перетинання її державного кордону. Такi особи не можуть бути також притягнутi до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, узятi пiд варту або пiдданi покаранню в зв'язку з їхнiми показаннями або висновками як експертiв.
4. Цiєю гарантiєю не користується потерпiлий, свiдок, експерт, якщо вiн протягом 15 днiв з моменту повiдомлення його про те, що його присутнiсть не є обов'язковою, не залишить територiю запитуючої Договiрної Сторони. До цього строку не зараховується час, протягом якого потерпiлий, свiдок, експерт не мiг залишити територiю запитуючої Договiрної Сторони з не залежних вiд нього обставин.
5. Потерпiлi, свiдки, експерти, що з'явилися за викликом на територiю другої Договiрної Сторони, мають право на вiдшкодування їм установою юстицiї, що викликала, витрат, пов'язаних з проїздом i перебуванням за кордоном, а також на вiдшкодування неотриманої заробiтної плати або фiксованого прибутку за днi вiдвертання вiд роботи; експерти, крiм того, мають право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, на якi види виплат мають право викликанi особи. За їхнiм клопотанням установа юстицiї, вiд якої виходить виклик, може виплатити аванс на покриття вiдповiдних витрат.
Стаття 12
Дiйснiсть документiв
1. Документи, що були складенi або завiренi вiдповiдно до законодавства однiєї Договiрної Сторони, скрiпленi печаткою i завiренi пiдписом компетентної особи, мають силу документа на територiї другої Договiрної Сторони без будь-якого iншого посвiдчення. Це стосується також копiй i перекладiв, завiрених вiдповiдним чином.
2. Документи, що на територiї однiєї Договiрної Сторони визнаються офiцiйними, вважаються такими i на територiї другої Договiрної Сторони.
Стаття 13
Витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги
1. Кожна Договiрна Сторона несе витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги на своїй територiї.
2. Запитувана установа юстицiї повiдомляє запитуючу установу юстицiї про розмiр витрат. Якщо запитуюча установа юстицiї стягне цi витрати з особи, зобов'язаної їх вiдшкодувати, то отриманi кошти надходять на користь тiєї Договiрної Сторони, що їх стягнула.
3. Якщо в ходi виконання запиту буде встановлено, що його повне виконання призведе до надзвичайних витрат, то центральнi органи будуть проводити взаємнi консультацiї з метою визначення доцiльностi й умов подальшого виконання запиту.
Стаття 14
Надання iнформацiї
Центральнi органи Договiрних Сторiн надають один одному на прохання iнформацiю про чинне або те, що дiяло ранiше в їхнiх державах, законодавство про питання його застосування установами юстицiї.
Стаття 15
Безплатний правовий захист
У передбачених законодавством Договiрних Сторiн випадках громадянам однiєї Договiрної Сторони в судах i iнших установах другої Договiрної Сторони надається безплатна юридична допомога i забезпечується безплатне судочинство на тих самих пiдставах i в тому самому обсязi, що й громадянам цiєї Договiрної Сторони.
Стаття 16
Пересилання документiв про реєстрацiю актiв
громадянського стану та iнших документiв
1. Органи реєстрацiї актiв громадянського стану однiєї Договiрної Сторони безпосередньо пересилають на клопотання установ юстицiї другої Договiрної Сторони виписки iз записiв актiв громадянського стану.
2. Клопотання громадян однiєї Договiрної Сторони про пересилання свiдоцтв про реєстрацiю актiв громадянського стану можна пересилати безпосередньо вiдповiдному органу реєстрацiї актiв громадянського стану другої Договiрної Сторони. Цi документи заявник одержує за посередництвом дипломатичного представництва або консульської установи тiєї Договiрної Сторони, орган якої видав цi документи.
3. Документи про освiту, стаж роботи й iншi, що стосуються особистих майнових прав та iнтересiв громадян, видаються i пересилаються в порядку, передбаченому пунктом 2 цiєї статтi.
4. Документи, зазначенi в пунктах 1 - 3 цiєї статтi, пересилаються без перекладу i безплатно.
Стаття 17
Вiдмова в наданнi правової допомоги
Правова допомога не надається, якщо її надання може завдати шкоди суверенiтету або безпецi чи суперечить конституцiйним принципам запитуваної Договiрної Сторони.
Частина друга
СПЕЦIАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
РОЗДIЛ 1
ПРАВОВА ДОПОМОГА I ПРАВОВI ВIДНОСИНИ У ЦИВIЛЬНИХ
СПРАВАХ
Стаття 18
Звiльнення вiд судових витрат
Громадяни однiєї Договiрної Сторони на територiї другої Договiрної Сторони звiльняються вiд оплати судових витрат на тих самих пiдставах i в тому самому обсязi, що й громадяни другої Договiрної Сторони.
Стаття 19
Видача документiв про особистий, сiмейний i
майновий стан
1. Документ про особистий, сiмейний i майновий стан, необхiдний для вирiшення питання про звiльнення вiд сплати судових витрат, видається компетентним органом Договiрної Сторони, на територiї якої заявник має мiсце проживання або мiсцеперебування.
2. Якщо заявник не має мiсця проживання або мiсцеперебування на територiї Договiрних Сторiн, то достатньо документа, виданого або завiреного дипломатичним представництвом або консульською установою держави, громадянином якої вiн є.
3. Суд, що розглядає клопотання про звiльнення вiд сплати судових витрат, може запросити додаткову iнформацiю вiд органу, що видав документ.
Стаття 20
Компетенцiя судiв
1. Якщо цей Договiр не встановлює iншого, то суди кожної з Договiрних Сторiн компетентнi розглядати цивiльнi справи, якщо вiдповiдач - фiзична особа має на її територiї мiсце проживання, а вiдповiдач - юридична особа - мiсцезнаходження.
2. Суди Договiрних Сторiн розглядають справи i в iнших випадках, якщо про це є письмова угода сторiн. При наявностi такої угоди суд припиняє провадження в справi за заявою вiдповiдача, якщо така заява зроблена до початку розгляду позову по сутi. Виняткова компетенцiя судiв не може бути змiнена угодою сторiн.
3. У разi порушення провадження в справi мiж тими самими сторонами про той самий предмет i на тих самих пiдставах у судах обох Договiрних Сторiн, компетентних вiдповiдно до цього Договору, суд, що порушив справу пiзнiше, припиняє провадження.
Стаття 21
Правоздатнiсть i дiєздатнiсть
1. Дiєздатнiсть i правоздатнiсть фiзичної особи визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.
2. Правоздатнiсть юридичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої її засновано.
Стаття 22
Обмеження дiєздатностi або визнання особи
недiєздатною
1. При обмеженнi дiєздатностi особи або визнаннi її недiєздатною компетентними є суди i застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа, за винятком випадкiв, передбачених пунктами 2 - 3 цiєї статтi.
2. Якщо суд однiєї з Договiрних Сторiн установить, що є пiдстави для обмеження дiєздатностi або визнання недiєздатним громадянина другої Договiрної Сторони, мiсце проживання або мiсцеперебування якого знаходиться на територiї цiєї Договiрної Сторони, то вiн повiдомляє про це вiдповiдний суд другої Договiрної Сторони. Якщо суд, сповiщений таким чином, протягом трьох мiсяцiв не почне провадження в справi або не висловиться в цей строк, то установа юстицiї мiсця проживання або мiсцеперебування цiєї особи може розглядати справу про обмеження дiєздатностi або визнання її недiєздатною вiдповiдно до законодавства своєї держави, якщо пiдстави для цього передбачаються також законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є дана особа. Рiшення про обмеження дiєздатностi або визнання особи недiєздатною повинно бути направлене вiдповiдному суду другої Договiрної Сторони.
3. У невiдкладних випадках суд однiєї Договiрної Сторони, на територiї якої проживає або знаходиться особа, яка пiдлягає обмеженню дiєздатностi або визнанню недiєздатною i є громадянином другої Договiрної Сторони, може сам ужити заходiв, необхiдних для захисту цiєї особи або її майна. Рiшення про прийняття таких заходiв слiд направити вiдповiдному суду Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.
4. Положення пунктiв 1, 2, 3 цiєї статтi застосовуються також при скасуваннi обмеження дiєздатностi особи або вiдновленнi громадянина в дiєздатностi.
Стаття 23
Визнання безвiсно вiдсутнiм, оголошення померлим i
встановлення факту смертi
1. У справах про визнання безвiсно вiдсутнiм, оголошеннi померлим, встановленнi факту смертi компетентними є установи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої була особа в той час, коли вона за останнiми даними була в живих, за винятком випадкiв, передбачених пунктом 2 цiєї статтi.
2. Суд однiєї Договiрної Сторони може визнати громадянина другої Договiрної Сторони безвiсно вiдсутнiм, оголосити померлим або встановити факт його смертi:
1) за заявою особи, що має намiр реалiзувати свої права, якi виникають iз спадкових або майнових вiдносин мiж подружжям, щодо нерухомого майна особи, яка зникла, померла або загинула, якщо це майно знаходиться на територiї тiєї Договiрної Сторони, суд якої повинен винести рiшення;
2) за заявою чоловiка (дружини) особи, що зникла, загинула або померла, який (яка) мешкає на момент подачi на територiї тiєї Договiрної Сторони, суд якої повинен винести рiшення.
3. У справах про визнання безвiсно вiдсутнiм, оголошення померлим, встановлення факту смертi застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої розглядається справа.
4. Рiшення, винесене вiдповiдно до пункту 2 цiєї статтi, має правовi наслiдки виключно на територiї тiєї Договiрної Сторони, суд якої винiс рiшення.
Стаття 24
Укладення шлюбу
1. Умови укладення шлюбу визначаються для кожної особи, яка вступає в шлюб, законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої вона є. Крiм того, повиннi бути дотриманi вимоги законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб, стосовно перешкод до укладення шлюбу.
2. Форма укладення шлюбу визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб.
Стаття 25
Особистi й майновi права подружжя
1. Особистi й майновi правовiдносини подружжя визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.
2. Якщо один iз подружжя мешкає на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони й обидва подружжя мають те саме громадянство, то їх особистi й майновi правовiдносини визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої вони є.
3. Якщо один iз подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - другої Договiрної Сторони й один iз них мешкає на територiї однiєї, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, то їх особистi й майновi права визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мали своє останнє спiльне мiсце проживання.
4. Якщо особи, зазначенi в пунктi 3 цiєї статтi, не мали спiльного мiсця проживання на територiях Договiрних Сторiн, застосовується законодавство Договiрної Сторони, суд якої розглядає справу.
5. У справах про особистi й майновi правовiдносини подружжя компетентними є установи юстицiї Договiрної Сторони, законодавство якої пiдлягає застосуванню вiдповiдно до пунктiв 1 - 4 цiєї статтi.
Стаття 26
Розiрвання шлюбу i визнання шлюбу недiйсним
1. У справах про розiрвання шлюбу компетентними є установи юстицiї i застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої подружжя було в момент подачi заяви. Якщо обоє з подружжя мають мiсце проживання на територiї другої Договiрної Сторони, то в розглядi спору компетентними є також установи юстицiї цiєї Договiрної Сторони.
2. Якщо в момент подачi заяви про розiрвання шлюбу один iз подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - другої Договiрної Сторони, один iз них мешкає на територiї однiєї, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, то в розглядi справи компетентними є установи юстицiї обох Договiрних Сторiн. При цьому вони застосовують законодавство своєї держави.
3. У справах про визнання шлюбу недiйсним застосовується законодавство Договiрної Сторони, яке вiдповiдно до статтi 24 цього Договору застосовувалося при укладеннi шлюбу. При цьому компетенцiя суду визначається вiдповiдно до пунктiв 1 i 2 цiєї статтi.
Стаття 27
Правовiдносини мiж батьками i дiтьми
1. Правовiдносини мiж батьками i дiтьми визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.
2. Якщо мiсце проживання кого-небудь iз батькiв знаходиться на територiї однiєї Договiрної Сторони, а мiсцеперебування дитини - на територiї другої Договiрної Сторони, правовiдносини мiж ними визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.
3. Для винесення рiшень з питань, зазначених у пунктах 1 - 2 цiєї статтi, компетентними є установи юстицiї Договiрної Сторони, законодавство якої повинно застосовуватися в цих випадках.
4. Якщо позивач i вiдповiдач мешкають на територiї однiєї Договiрної Сторони, компетентними є також i суди цiєї Договiрної Сторони з дотриманням положень пунктiв 1 - 2 цiєї статтi.
Стаття 28
Встановлення i оспорювання батькiвства
1. Справи про встановлення i оспорювання батькiвства вирiшуються вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина за народженням.
2. Для винесення рiшень з питань, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, компетентними є установи юстицiї Договiрної Сторони, законодавство якої повинно застосовуватися в цих випадках.
Стаття 29
Усиновлення
1. Усиновлення дитини, яка є громадянином однiєї Договiрної Сторони i мешкає на територiї другої Договiрної Сторони, здiйснюється на пiдставi законодавства тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.
2. Для усиновлення необхiднi, якщо цього вимагає законодавство тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновлюваний, згода усиновлюваного, його законного представника, дозвiл компетентного державного органу, а також застосовуються обмеження щодо усиновлення, пов'язаного зi змiною мiсця проживання усиновлюваного на мiсце проживання на територiї другої Договiрної Сторони.
3. Якщо дитину всиновлюють подружжя, один iз яких є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - другої Договiрної Сторони, повиннi бути дотриманi вимоги, передбаченi законодавством обох Договiрних Сторiн. Проте, якщо подружжя мають мiсце проживання на територiї однiєї з Договiрних Сторiн, застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.
4. Положення пунктiв 1 - 3 цiєї статтi стосуються також скасування усиновлення i визнання його недiйсним.
5. У справах про усиновлення, скасування i визнання усиновлення недiйсним компетентними є установи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновлюваний. Якщо усиновлюваний є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а мешкає на територiї другої Договiрної Сторони, де має мiсце проживання також усиновитель, то компетентними є також установи юстицiї другої Договiрної Сторони.
Стаття 30
Опiка й пiклування
1. У справах про опiку й пiклування над громадянами Договiрних Сторiн, оскiльки цим Договором не передбачається iнше, компетентною є установа юстицiї Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, що потребує опiки або пiклування. При цьому застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.
2. Правовiдносини мiж опiкуном або пiклувальником i особою, що перебуває пiд опiкою або пiклуванням, визначаються законодавством Договiрної Сторони, орган з опiки i пiклування якої призначив опiкуна або пiклувальника.
3. Якщо виникла потреба вжити заходiв з опiки або пiклування в iнтересах особи, що перебуває пiд опiкою або пiклуванням, мiсце проживання або мiсцеперебування або майно якої знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то орган з опiки i пiклування цiєї Договiрної Сторони негайно повинен сповiстити орган з опiки i пiклування Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.
4. У невiдкладних випадках орган з опiки i пiклування другої Договiрної Сторони може самостiйно вжити необхiдних заходiв, проте вiн повинен негайно сповiстити про попередньо вжитi заходи орган з опiки i пiклування Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, що перебуває пiд опiкою та пiклуванням. Ужитi заходи залишаються в силi, поки цей орган не винесе iншого рiшення.
5. Компетентний орган з опiки i пiклування може передати опiку та пiклування вiдповiдним органам другої Договiрної Сторони, якщо мiсце проживання або мiсцеперебування або майно особи, що перебуває пiд опiкою або пiклуванням, знаходиться на територiї цiєї Договiрної Сторони. Передача є дiйсною лише в тому випадку, якщо запитуваний орган дасть згоду прийняти опiку або пiклування i сповiстить про це запитуючий орган.
6. Орган, що вiдповiдно до пункту 5 цiєї статтi, прийняв опiку або пiклування, здiйснює їх вiдповiдно до законодавства своєї держави. Вiн не вправi, проте, виносити рiшення з питань, що стосуються особистого статусу особи, яка перебуває пiд опiкою або пiклуванням.
Стаття 31
Право власностi
1. Право власностi на нерухоме майно визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться нерухоме майно.
2. Право власностi на транспортнi засоби, якi пiдлягають внесенню до державних реєстрiв, визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться орган, що здiйснив реєстрацiю транспортного засобу
3. Виникнення i припинення права власностi або iншого речового права визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої майно знаходилося в момент, коли мала мiсце дiя або iнша обставина, що стала пiдставою виникнення або припинення такого права. Виникнення i припинення права власностi або iншого речового права на майно, що є предметом угоди, визначається законодавством за мiсцем учинення угоди, якщо iнше не передбачено угодою сторiн.
Стаття 32
Форма угоди
1. Форма угоди визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої її здiйснено, за винятком випадкiв, передбачених пунктом 2 цiєї статтi.
2. Форма угоди з приводу нерухомого майна i права на нього визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться таке майно.
Стаття 33
Вiдшкодування шкоди
1. Зобов'язання про вiдшкодування шкоди, крiм тих, що випливають з договорiв та iнших правомiрних дiй, визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої мала мiсце дiя або iнша обставина, що стала пiдставою для вимоги про вiдшкодування шкоди.
2. Якщо заподiювач шкоди i потерпiлий є громадянами однiєї Договiрної Сторони, застосовується законодавство Договiрної Сторони, до суду якої подано позовну заяву.
3. У справах, зазначених у пунктах 1 i 2 цiєї статтi, компетентним є суд Договiрної Сторони, на територiї якої мала мiсце дiя або iнша обставина, що стала пiдставою для вимоги про вiдшкодування шкоди. Потерпiлий може пред'явити позовну заяву також до суду Договiрної Сторони, на територiї якої мешкає вiдповiдач.
Стаття 34
Право спадкування
1. До правовiдносин щодо спадкування рухомого майна застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на момент смертi.
2. До правовiдносин щодо спадкування нерухомого майна застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться таке майно.
Стаття 35
Перехiд спадщини державi
Якщо за законодавством Договiрної Сторони, визначеним вiдповiдно до статтi 34 цього Договору, спадкове майно, що успадковується державою за законом, переходить у власнiсть цiєї держави, то рухоме майно передається державi, громадянином якої до моменту смертi був спадкодавець, а нерухоме майно переходить у власнiсть тiєї держави, на територiї якої воно знаходиться.
Стаття 36
Заповiт
1. Здатнiсть особи до складання або скасування заповiту, а також правовi наслiдки хиб волевиявлення, визнання недiєздатною особи, яка склала або скасувала заповiт, регулюється законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець пiд час складання або скасування заповiту.
2. Форма заповiту визначається законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на момент складання заповiту. Проте достатньо, щоб було дотримане законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої був складений заповiт. Це положення застосовується також щодо скасування або змiни заповiту.
Стаття 37
Компетенцiя у справах про спадкування
1. Провадження у справах про спадкування рухомого майна, за винятком випадкiв, передбачених пунктом 2 цiєї статтi, ведуть установи юстицiї Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на момент смертi.
2. Якщо все рухоме спадкове майно, що залишилося пiсля смертi громадянина однiєї Договiрної Сторони, знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то за заявою спадкоємця або вiдказоотримувача, при наявностi згоди всiх спадкоємцiв, провадження в справi про спадкування ведуть установи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, де знаходиться зазначене майно.
3. Провадження у справах про спадкування нерухомого майна ведуть установи юстицiї Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться це майно.
4. Положення цiєї статтi застосовуються i до спорiв у справах про спадкування.
Стаття 38
Заходи для охорони спадщини
1. Компетентнi органи однiєї Договiрної Сторони вживають вiдповiдно до свого законодавства заходiв, необхiдних для охорони спадкового майна, яке залишене громадянином другої Договiрної Сторони i знаходиться на його територiї.
2. Органи, вiдповiдальнi за вживання заходiв щодо охорони спадщини пiсля смертi громадянина другої Договiрної Сторони, зобов'язанi негайно повiдомити дипломатичне представництво або консульську установу цiєї Договiрної Сторони про смерть спадкодавця i про осiб, якi заявили про свої права на спадщину, про вiдомi їм обставини, що стосуються осiб, якi мають право на спадщину, i про мiсце їхнього перебування, про наявнiсть заповiту, про розмiр i вартiсть спадщини, а також про те, яких заходiв вжито для охорони спадщини.
3. На вимогу дипломатичного представництва або консульської установи їм передається спадкове рухоме майно i документи померлого.
4. Дипломатичне представництво або консульська установа однiєї Договiрної Сторони мають право представляти iнтереси громадян цiєї Договiрної Сторони з питань спадкування перед органами другої Договiрної Сторони без спецiального доручення, якщо цi громадяни з поважних причин не в змозi своєчасно захищати свої права й iнтереси i не призначили уповноваженого.
5. Якщо громадянин однiєї Договiрної Сторони помер пiд час поїздки по територiї другої Договiрної Сторони, де вiн не мав постiйного мiсця проживання, то речi, що були при ньому, за описом передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi Договiрної Сторони, громадянином якої був померлий.
Стаття 39
Видача спадщини
1. Якщо рухоме спадкове майно або грошова сума, виручена вiд продажу рухомого або нерухомого спадкового майна, пiдлягає пiсля закiнчення спадкового провадження передачi спадкоємцям, мiсце проживання або мiсцеперебування яких знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то спадкове майно або виручена грошова сума передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi цiєї Договiрної Сторони.
2. Установа юстицiї, компетентна у справах про спадкування, дає розпорядження про видачу спадкового майна дипломатичному представництву або консульськiй установi.
3. Це майно може бути передано спадкоємцям, якщо:
1) усi вимоги кредиторiв спадкодавця, заявленi в строк, установлений законодавством Договiрної Сторони, де знаходиться спадкове майно, оплаченi або забезпеченi;
2) сплаченi або забезпеченi всi збори, пов'язанi iз спадкуванням;
3) компетентнi установи дали, якщо це необхiдно, дозвiл на вивiз спадкового майна.
4. Переказ грошових сум провадиться вiдповiдно до чинного на територiях Договiрних Сторiн законодавства.
Стаття 40
Законодавство i компетенцiя судiв в галузi
трудового права
1. Правовiдносини щодо виникнення, змiни або припинення трудових вiдносин, а також вимог, iз ними пов'язаних, регулюються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої фiзична особа виконує, виконувала або повинна була виконувати свої трудовi обов'язки.
2. При розглядi справ, що виникають iз правовiдносин, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, компетентним є суд тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої особа виконує, виконувала або повинна була виконувати роботу.
3. Сторони трудового договору можуть пiдпорядкувати свої правовiдносини обраному за письмовою згодою мiж собою законодавству будь-якої з Договiрних Сторiн, якщо це не заборонено законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої здiйснюються трудовi вiдносини. У цьому випадку при розглядi справ, що виникають iз таких правовiдносин, компетентним є суд тiєї Договiрної Сторони, законодавство якої було обрано для їхнього врегулювання.
РОЗДIЛ 2
ВИЗНАННЯ I ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ
Стаття 41
Визнання i виконання рiшень в цивiльних справах
1. Договiрнi Сторони взаємно визнають i виконують рiшення судiв, що набули законної сили, в цивiльних справах, а також вироки в частинi вiдшкодування збиткiв, завданих злочином.
2. На територiї Договiрних Сторiн визнаються без спецiального провадження рiшення установ юстицiї в цивiльних справах, якi не потребують за своїм характером виконання.
Стаття 42
Розгляд клопотань про визнання i виконання рiшень
1. Розгляд клопотань про визнання i виконання входить до компетенцiї судiв тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.
2. Клопотання про визнання i виконання подається до суду, що винiс рiшення в справi в першiй iнстанцiї, який перепроваджує його суду, компетентному винести рiшення за клопотанням.
3. Реквiзити клопотання визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.
4. До клопотання про визнання i виконання необхiдно додати:
1) завiрену судом копiю рiшення, офiцiйний документ про набуття рiшенням законної сили, якщо це не випливає з тексту самого рiшення, а також довiдку про його виконання, якщо рiшення ранiше виконувалося на територiї Договiрної Сторони;
2) документ, iз якого випливає, що вiдповiдачу (або його представнику), який не взяв участi у процесi, було своєчасно й у належнiй формi хоча б раз вручене повiдомлення про виклик до суду;
3) завiренi переклади документiв, зазначених у пiдпунктах 1 i 2 цього пункту.
5. Якщо в суду при визнаннi i виконаннi виникне сумнiв, вiн може запросити в особи, яка порушила клопотання, пояснення, а також опитати боржника по сутi клопотання й у разi потреби зажадати роз'яснення вiд суду, що винiс рiшення.
Стаття 43
Порядок виконання рiшень
1. Порядок виконання регулюється законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.
2. У вiдношеннi судових витрат, пов'язаних iз виконанням, застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення повинно бути виконане.
Стаття 44
Вiдмова у визнаннi i виконаннi судових рiшень
У визнаннi i виконаннi судового рiшення може бути вiдмовлено:
1) якщо вiдповiдач у справi не взяв участi в процесi внаслiдок того, що йому або його представнику не був своєчасно i належним чином вручений виклик до суду;
2) якщо в тому самому правовому спорi мiж тими ж сторонами на територiї Договiрної Сторони, де повинно бути визнане i виконане рiшення, ранiше вже було винесено рiшення, що набуло чинностi, або якщо установою цiєї Договiрної Сторони було ранiше порушене провадження в данiй справi ранiше нiж у справi, в якiй винесене рiшення;
3) якщо вiдповiдно до положень цього Договору, а у випадках, не передбачених цим Договором, вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторонi, на територiї якої рiшення повинно бути визнане i виконане, справа вiдноситься до виняткової компетенцiї її установ юстицiї.
Стаття 45
Визнання мирових угод
Положення статей 41 - 44 цього Договору про судовi рiшення застосовуються i до мирових угод, затверджених судом.
Стаття 46
Визнання i виконання арбiтражних рiшень
Кожна з Договiрних Сторiн буде визнавати i виконувати арбiтражне рiшення, винесенi на територiї другої Договiрної Сторони, вiдповiдно до Нью-Йоркської Конвенцiї про визнання i виконання арбiтражних рiшень вiд 10 червня 1958 року.
Стаття 47
Вивiз речей i переказ грошових сум
При вивозi речей i переказi грошових сум, отриманих у результатi виконання, застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої виконується рiшення.
РОЗДIЛ 3
ПРАВОВА ДОПОМОГА I ПРАВОВI ВIДНОСИНИ У
КРИМIНАЛЬНИХ СПРАВАХ
Стаття 48
Обов'язок порушення кримiнального переслiдування
1. Кожна Договiрна Сторона на прохання другої Договiрної Сторони порушує вiдповiдно до свого законодавства кримiнальне переслiдування проти своїх громадян, пiдозрюваних у вчиненнi злочинiв на територiї другої Договiрної Сторони.
2. Матерiали попереднього розслiдування, а також заяви про кримiнальнi переслiдування, поданi вiдповiдно до законодавства однiєї Договiрної Сторони в її компетентнi установи в належнi строки, є дiйсними й на територiї другої Договiрної Сторони.
3. Особи, яким завдано матерiальний збиток злочином, у зв'язку з чим направлене клопотання про порушення кримiнального переслiдування, можуть брати участь у справi, якщо ними пред'явленi вимоги про вiдшкодування збиткiв.
Стаття 49
Прохання про порушення кримiнального
переслiдування
1. Прохання про порушення кримiнального переслiдування має бути складене в письмовiй формi й мiстити:
1) найменування запитуючої установи;
2) опис дiяння, у зв'язку з яким направлене прохання про порушення кримiнального переслiдування;
3) якомога точнiшого зазначення часу i мiсця вчинення дiяння;
4) текст закону запитуючої Договiрної Сторони, на пiдставi якого дiяння визнається злочином;
5) прiзвище й iм'я пiдозрюваної особи, вiдомостi про її громадянство, мiсце проживання або мiсцеперебування й iншi вiдомостi про її особу, а також по можливостi опис зовнiшностi цiєї особи, її фотографiю i вiдбитки пальцiв;
6) заяви потерпiлого в кримiнальнiй справi, що порушується за заявою потерпiлого, i про вiдшкодування матерiальних збиткiв, якщо такi є;
7) вiдомостi про розмiр завданих матерiальних збиткiв.
До прохання додаються наявнi в розпорядженнi запитуючої Договiрної Сторони матерiали попереднього розслiдування i докази. При передачi предметiв, якi є знаряддями злочину або потрапили до злочинця в результатi такого злочину, слiд ураховувати положення пункту 3 статтi 61 цього Договору.
2. Якщо особа на момент направлення прохання про порушення кримiнального переслiдування вiдповiдно до пункту 1 статтi 48 цього Договору утримується пiд вартою на територiї Договiрної Сторони, що направляє прохання про порушення такого переслiдування, вона доставляється на територiю другої Договiрної Сторони. Передача такої особи здiйснюється з застосуванням пункту 1 статтi 59 цього Договору. Етапування особи, яка утримується пiд вартою на територiї другої Договiрної Сторони, санкцiонується вiдповiдною посадовою особою.
Стаття 50
Видача осiб у зв'язку з кримiнальним
переслiдуванням
1. Договiрнi Сторони зобов'язуються вiдповiдно до положень цього Договору на запит видавати одна однiй осiб, якi знаходяться на їх територiї, для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або для приведення вироку до виконання.
2. Видача для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi провадиться за дiяння, якi вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн є злочинами i за вчинення яких передбачається покарання у виглядi позбавлення волi на строк понад один рiк або iнше бiльш тяжке покарання.
3. Видача для приведення вироку до виконання здiйснюється у випадку засудження за вчинення таких злочинiв до позбавлення волi на строк понад шiсть мiсяцiв або iншого бiльш тяжкого покарання.
Стаття 51
Вiдмова у видачi
1. У запитi про видачу може бути вiдмовлено, якщо:
1) особа, стосовно якої направлений запит про видачу, є громадянином запитуваної Договiрної Сторони або особою, якiй у цiй державi надане право притулку;
2) кримiнальне переслiдування вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн порушується тiльки за скаргою потерпiлого;
3) на момент одержання запиту кримiнальне переслiдування вiдповiдно до законодавства запитуваної Договiрної Сторони не може бути порушене або вирок не може бути приведений до виконання внаслiдок закiнчення строку давностi або на iншiй законнiй пiдставi;
4) стосовно особи, про видачу якої направлений запит, на територiї запитуваної Договiрної Сторони за той же злочин був винесений вирок або постанова про припинення провадження в справi, що набули чинностi;
5) злочин, у зв'язку з яким направлено запит про видачу, вчинено на територiї запитуваної Договiрної Сторони;
6) злочин, у зв'язку з яким направлений запит про видачу, карається смертною карою за законодавством запитуючої Договiрної Сторони, а законодавство запитуваної Договiрної Сторони не передбачає смертної кари за такий самий злочин або вона, як правило, не виконується, i при цьому запитуюча Договiрна Сторона не надасть запитуванiй Договiрнiй Сторонi достатнiх гарантiй того, що смертний вирок не буде приведений до виконання.
2. При вiдмовi у видачi запитувана Договiрна Сторона повiдомляє запитуючiй Договiрнiй Сторонi про пiдстави вiдмови.
Стаття 52
Вiдстрочка видачi
Якщо вiдносно особи, про видачу якої направлено запит, здiйснюється кримiнальне переслiдування або вона вiдбуває покарання за iнший злочин на територiї запитуваної Договiрної Сторони, видача може бути вiдстрочена до закiнчення кримiнального переслiдування, вiдбуття покарання, звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi на будь-якiй законнiй пiдставi.
Стаття 53
Тимчасова видача
Якщо вiдстрочка видачi, передбачена статтею 52 цього Договору, може спричинити закiнчення строку давностi кримiнального переслiдування або ускладнити розслiдування злочину, на обгрунтоване клопотання може бути здiйснена тимчасова видача за умови, що видана особа буде негайно повернена пiсля проведення процесуальних дiй, для яких вона була видана, i не пiзнiш трьох мiсяцiв iз дня видачi.
Стаття 54
Видача на прохання декiлькох держав
Якщо клопотання про видачу тiєї самої особи отриманi вiд декiлькох держав, то питання про те, яке з них пiдлягає задоволенню, вирiшує запитувана Договiрна Сторона.
Стаття 55
Межi кримiнального переслiдування виданої особи
1. Без згоди запитуваної Договiрної Сторони видана особа не може бути притягнута до кримiнальної вiдповiдальностi або пiддана покаранню в зв'язку з злочином iншим, нiж той, що став пiдставою для видачi.
2. Особа не може бути також видана третiй державi без згоди запитуваної Договiрної Сторони.
3. Не потрiбно згоди запитуваної Договiрної Сторони, якщо видана особа не залишила протягом 15 днiв пiсля закiнчення кримiнального переслiдування, вiдбуття покарання або звiльнення на будь-якiй законнiй пiдставi територiю запитуючої Договiрної Сторони або якщо вона добровiльно повернулося туди вже пiсля того, як вона її залишила. У цей строк не зараховується час, протягом якого видана особа не могла залишити територiю запитуючої Договiрної Сторони з незалежних вiд неї обставин.
Стаття 56
Запит про видачу
1. Запит про видачу повинний бути складений у письмовiй формi i мiстити:
1) найменування запитуючої установи;
2) опис учиненого злочину i текст закону запитуючої Договiрної Сторони, на пiдставi якого дiяння визнається злочином;
3) прiзвище й iм'я особи, щодо якої направлений запит про видачу, вiдомостi про її громадянство, мiсце проживання або мiсце перебування та iншi вiдомостi про її особу, а також, по можливостi, опис зовнiшностi цiєї особи, її фотографiю i вiдбитки пальцiв;
4) зазначення розмiру завданих матерiальних збиткiв.
2. До запиту про видачу для здiйснення кримiнального переслiдування має бути додана засвiдчена копiя постанови про взяття пiд варту.
3. До запиту про видачу для приведення вироку до виконання має бутi додана засвiдчена копiя вироку з довiдкою про набуття ним чинностi i текст кримiнального закону, на пiдставi якого особу засуджено. Якщо засуджена особа вже вiдбула частину покарання або частково вiдшкодувала збитки повiдомляються також данi про це.
4. Запитувана Договiрна Сторона може додатково зажадати вiдомостей, якщо запит про видачу не мiстить усiх необхiдних даних, зазначених у цiй статтi. Iнша Договiрна Сторона повинна вiдповiсти на цей запит у строк, що не перевищує одного мiсяця. Цей термiн може бути продовжений на 15 днiв при наявностi поважних причин.
5. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не надасть у встановлений строк додаткових вiдомостей, запитувана Договiрна Сторона може звiльнити особу, взяту вiдповiдно до статтi 57 цього Договору пiд варту.
Стаття 57
Взяття пiд варту для видачi
Пiсля одержання запиту про видачу запитувана Договiрна Сторона негайно вживає заходiв до розшуку й взяття пiд варту особи, щодо якої направлений запит про видачу, за винятком тих випадкiв, коли видача не може бути здiйснена.
Стаття 58
Взяття пiд варту до одержання запиту про видачу
1. У невiдкладних випадках на клопотання запитуючої Договiрної Сторони особа може бути взята пiд варту й до одержання запиту про видачу. У клопотаннi повиннi мiститися посилання на постанову про взяття пiд варту або на вирок, що набув чинностi, i вказiвка на те, що запит про видачу буде наданий додатково. Клопотання про взяття пiд варту до одержання запиту про видачу може бути передане поштою, телеграфом, телексом або телефаксом.
2. Про причини, за яких клопотання про взяття пiд варту не було задоволене, запитувана Договiрна Сторона негайно повiдомляє запитуючу Договiрну Сторону.
3. Особа, взята пiд варту, має бути звiльнена, якщо протягом мiсяця з дня одержання повiдомлення про взяття пiд варту вiд другої Договiрної Сторони не надiйде запит про видачу. Цей строк за клопотанням запитуючої Договiрної Сторони може бути продовжений на 15 днiв.
Стаття 59
Здiйснення видачi
1. Запитувана Договiрна Сторона повiдомляє запитуючу Договiрну Сторону про своє рiшення щодо видачi, iнформуючи про мiсце i час видачi.
2. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не прийме особу, яка пiдлягає видачi, протягом 15 днiв пiсля встановленої дати видачi, то ця особа повинна бути звiльнена з-пiд варти.
Стаття 60
Повторна видача
Якщо видана особа ухилиться вiд кримiнального переслiдування або вiд вiдбування покарання i повернеться на територiю запитуваної Договiрної Сторони, вона може бути видана знову на запит запитуючої Договiрної Сторони. У цьому випадку не потрiбно додавати до запиту документи, зазначенi в статтi 56 цього Договору.
Стаття 61
Передача предметiв
1. Договiрна Сторона, запитувана про видачу, передає запитуючiй Договiрнiй Сторонi предмети, якi є знаряддями злочину, мають слiди злочину або здобутi злочинним шляхом; предмети, якi можуть бути визнанi в кримiнальнiй справi речовими доказами. Цi предмети передаються на запит також у тому випадку, коли видача особи внаслiдок її смертi або з iнших причин не може вiдбутися.
2. Запитувана Договiрна Сторона може затримати на деякий час передачу зазначених у пунктi 1 цiєї статтi предметiв, якщо вони потрiбнi для провадження в iншiй кримiнальнiй справi. Вони також можуть бути переданi запитуючiй Договiрнiй Сторонi тимчасово за взаємною домовленiстю.
3. Права третiх осiб на переданi запитуючiй Договiрнiй Сторонi предмети залишаються в силi. Пiсля закiнчення провадження в справi цi предмети повиннi бути повернутi Договiрнiй Сторонi, яка їх передала.
Стаття 62
Транзитне перевезення
1. Кожна з Договiрних Сторiн на прохання другої Договiрної Сторони дозволяє перевезення по своїй територiї осiб, виданих другiй Договiрнiй Сторонi третьою державою. Договiрнi Сторони не зобов'язанi дозволяти перевезення осiб, видача яких не дозволяється вiдповiдно до положень цього Договору.
2. Прохання про дозвiл перевезення оформляється i направляється в тому ж порядку, що й запит про видачу.
3. Компетентнi установи Договiрних Сторiн узгодять у кожному окремому випадку засiб, маршрут та iншi умови транзиту.
4. Витрати, пов'язанi з транзитним перевезенням, несе запитуюча Договiрна Сторона.
Стаття 63
Присутнiсть представникiв Договiрних Сторiн при
наданнi правової допомоги в кримiнальних справах
Представники установ юстицiї однiєї з Договiрних Сторiн можуть за згодою центрального органу другої Договiрної Сторони бути присутнiми при виконаннi клопотання про надання правової допомоги в кримiнальних справах другою Договiрною Стороною.
Стаття 64
Вiдомостi про судимiсть
Договiрнi Сторони надають одна однiй на прохання вiдомостi про судимiсть осiб, засуджених ранiше їхнiми судами, якщо цi особи притягуються до кримiнальної вiдповiдальностi на територiї запитуючої Договiрної Сторони.
Стаття 65
Вiдомостi про результати кримiнального
переслiдування
Договiрнi Сторони повiдомляють одна однiй вiдомостi про результати кримiнального переслiдування особи, стосовно якої було направлено прохання про порушення кримiнального переслiдування або запит про видачу. На окреме прохання надсилається копiя вироку, що набув чинностi, або iншого остаточного рiшення.
Стаття 66
Вiдомостi про вироки
Договiрнi Сторони будуть щорiчно повiдомляти одна однiй вiдомостi про вироки, що набули чинностi, винесенi судами однiєї Договiрної Сторони стосовно громадян другої Договiрної Сторони.
Частина третя
ЗАКЛЮЧНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 67
Набуття чинностi Договором
Цей Договiр пiдлягає ратифiкацiї i набуде чинностi пiсля закiнчення 30 днiв пiсля обмiну ратифiкацiйними грамотами.
Стаття 68
Термiн дiї Договору
1. Цей Договiр укладається на невизначений строк. Кожна з Договiрних Сторiн може денонсувати його шляхом письмового повiдомлення по дипломатичних каналах. Договiр утрачає силу через шiсть мiсяцiв вiд дати одержання другою Договiрною Стороною такого повiдомлення.
2. Цей Договiр за взаємною згодою Договiрних Сторiн може бути змiнений i доповнений в порядку його укладення.
Стаття 69
Урегулювання розбiжностей
Розбiжностi, що виникають при тлумаченнi й застосуваннi цього Договору, будуть вирiшуватися шляхом взаємних консультацiй i переговорiв мiж центральними органами Договiрних Сторiн.
Стаття 70
Питання виконання Договору
У разi потреби представники центральних органiв Договiрних Сторiн будуть зустрiчатися для вирiшення питань, що виникають у зв'язку з виконаннях цього Договору.
Вчинено в м. Київ 6 квiтня 2000 року в двох примiрниках, кожний українською, в'єтнамською i росiйською мовами, причому всi тексти мають однакову силу. У випадку виникнення розбiжностей у тлумаченнi цього Договору, за основу буде прийматися текст, викладений росiйською мовою.
За Україну | За Соцiалiстичну Республiку В'єтнам |