ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про захист прав споживачiв

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законом України
вiд 16 грудня 2025 року N 4718-IX

(З дня припинення чи скасування воєнного стану в Українi до цього Закону будуть внесенi змiни, передбаченi пiдпунктом 22 пункту 5 статтi 28 Закону України вiд 8 квiтня 2026 року N 4840-IX)

     Цей Закон регулює вiдносини мiж споживачами товарiв, робiт i послуг та суб'єктами господарювання незалежно вiд форми власностi, якi виробляють, продають товари чи харчовi продукти, виконують роботи чи надають послуги, встановлює права споживачiв, а також визначає механiзми їх захисту та основи реалiзацiї державної полiтики у сферi захисту прав споживачiв.

Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     1. У цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

     1) автоматизована система перевiрених продавцiв - iнформацiйна система, яка є складовою частиною Єдиного державного веб-порталу для споживачiв у сферi електронної комерцiї та мiстить iнформацiю про суб'єктiв електронної комерцiї;

     2) аналогiчнi товари - товари, якi мають максимально подiбнi споживчi властивостi, зокрема функцiональнi, якiснi та технiчнi;

     3) безоплатно - звiльнення споживача вiд оплати будь-яких витрат, понесених суб'єктом господарювання для вiдновлення належної якостi товару, зокрема вартостi матерiалiв, працi, перевезення, послуг поштового зв'язку;

     4) виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи (надає послуги);

     5) виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє товар / харчовий продукт або заявляє про себе як про виробника товару/харчового продукту чи про виробництво такого товару/харчового продукту на замовлення, розмiщуючи на товарi/харчовому продуктi та/або на упаковцi чи в супровiдних документах, що передаються разом з товаром/харчовим продуктом споживачу, своє найменування (iм'я), торговельну марку або iнший елемент, який iдентифiкує такого суб'єкта господарювання, або який iмпортує товар / харчовий продукт;

     6) дистанцiйний договiр - договiр, укладений без одночасної фiзичної присутностi суб'єкта господарювання i споживача, з використанням виключно засобiв дистанцiйного зв'язку, у тому числi електронного, до та пiд час його укладення;

     7) дiагностика - перевiрка суб'єктом господарювання товару щодо його вiдповiдностi встановленим вимогам, якi пред'являються до нього, зокрема передбаченим умовами договору, iнформацiї про товар, наданiй суб'єктом господарювання;

     8) довговiчнiсть товару - здатнiсть товару пiдтримувати свої функцiональнi властивостi та експлуатацiйнi якостi за звичайних умов його використання споживачем;

     9) договiр - усний чи письмовий правочин мiж суб'єктом господарювання та споживачем щодо купiвлi-продажу продукцiї, в якому мiститься iнформацiя про якiсть, термiни, цiну та iншi умови, за яких придбавається або реалiзується продукцiя. Пiдтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцiєю, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторiв розрахункових операцiй у сферi торгiвлi, громадського харчування та послуг", або iншим документом (далi - розрахунковий документ);

     10) договiр таймшеру - договiр, строк дiї якого перевищує один рiк, згiдно з яким споживач за винагороду отримує право користування одним або декiлькома мiсцями для ночiвлi протягом бiльш як одного перiоду проживання;

     11) договiр, що укладається поза торговельним чи офiсним примiщенням, - договiр:

     укладений за одночасної фiзичної присутностi суб'єкта господарювання або його представника (уповноваженої особи) та споживача у мiсцi, яке не є торговельним чи офiсним примiщенням суб'єкта господарювання;

     укладення якого у такому мiсцi було запропоновано споживачем;

     укладений у торговельному чи офiсному примiщеннi суб'єкта господарювання або з використанням будь-яких засобiв дистанцiйного зв'язку, у тому числi електронного, вiдразу пiсля особистого та iндивiдуального звернення до споживача у мiсцi, яке не є торговельним чи офiсним примiщенням суб'єкта господарювання, за одночасної фiзичної присутностi суб'єкта господарювання або його представника (уповноваженої особи) та споживача;

     укладений пiд час заходiв, органiзованих суб'єктом господарювання з метою рекламування та/або реалiзацiї продукцiї споживачам;

     12) Єдиний державний веб-портал для споживачiв у сферi електронної комерцiї (далi - Портал е-покупець) - електронна iнформацiйно-комунiкацiйна система, в рамках якої здiйснюються збирання, накопичення, обробка, захист, облiк та надання споживачам iнформацiї про суб'єктiв електронної комерцiї, а також комунiкацiя суб'єктiв електронної комерцiї, споживачiв, центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про захист прав споживачiв, та iнших державних органiв, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiдних сферах у межах компетенцiї;

     13) засоби дистанцiйного зв'язку - послуги поштового зв'язку, телекомунiкацiйнi мережi, зокрема Iнтернет, телемережi;

     14) iнтероперабельнiсть цифрового вмiсту - здатнiсть товару з цифровим вмiстом функцiонувати з апаратними засобами чи програмним забезпеченням, вiдмiнними вiд тих, з якими зазвичай використовуються товари з цифровим вмiстом одного типу;

     15) кодекс поведiнки - угода або набiр правил, що визначають поведiнку суб'єктiв господарювання, якi беруть на себе зобов'язання дiяти вiдповiдно до цього кодексу в однiй або декiлькох сферах господарської чи професiйної дiяльностi, та встановлюються суб'єктом господарювання або об'єднанням суб'єктiв господарювання;

     16) комерцiйна гарантiя - будь-яка додаткова гарантiя до передбаченого законодавством гарантiйного зобов'язання, яка пропонується споживачу суб'єктом господарювання з власної iнiцiативи, безоплатно або за додаткову плату, та полягає, зокрема, у вiдшкодуваннi вартостi, замiнi, ремонтi чи будь-якому гарантiйному обслуговуваннi продукцiї вiдповiдно до передбачених у комерцiйнiй гарантiї умов;

     17) комерцiйна практика - будь-яка дiяльнiсть, бездiяльнiсть, спосiб поведiнки або надання iнформацiї про продукцiю, включаючи її рекламування та просування на ринку, що безпосередньо пов'язанi з постачанням та/або продажем продукцiї суб'єктом господарювання споживачу;

     18) компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про захист прав споживачiв;

     19) недолiк - будь-яка невiдповiднiсть продукцiї вимогам законодавства, умовам договору, iнформацiї про продукцiю, наданiй суб'єктом господарювання, або наявнiсть дефекту в продукцiї у значеннi, наведеному в Законi України "Про вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану внаслiдок дефекту в продукцiї", пiдтверджена результатами дiагностики, здiйсненої суб'єктом господарювання, або результатами iншої незалежної експертизи (дослiдження) продукцiї;

     20) незалежна експертиза (дослiдження) продукцiї - експертиза продукцiї, яка проводиться акредитованими лабораторiями, незалежними експертами, яким надано право на проведення експертизи згiдно iз законодавством, та оформлюється експертним висновком або iншим встановленим законодавством результатом дослiдження;

     21) перевiрений продавець - статус, якого набуває суб'єкт електронної комерцiї, що пройшов електронну iдентифiкацiю, автентифiкацiю, зареєструвався на Порталi е-покупець та iнформацiя про якого внесена до автоматизованої системи перевiрених продавцiв;

     22) позначення перевiреного продавця - графiчне зображення, що мiстить гiперпосилання на веб-сторiнку суб'єкта електронної комерцiї на Порталi е-покупець та пiдтверджує набуття таким суб'єктом статусу перевiреного продавця;

     23) послуга - договiр, укладений мiж суб'єктом господарювання i споживачем, про вчинення певних дiй або здiйснення певної дiяльностi за завданням споживача, який зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо iнше не встановлено договором;

     24) продавець - суб'єкт господарювання, який згiдно з договором реалiзує споживачу товари/харчовi продукти та/або пропонує їх для реалiзацiї;

     25) продукцiя - будь-який товар, робота (послуга), що виготовляється, виконується чи надається споживачу, а також харчовий продукт;

     26) професiйна сумлiннiсть - рiвень професiйностi та старанностi суб'єкта господарювання, який вiдповiдає очiкуванням споживача та доброчеснiй комерцiйнiй практицi та/або загальним принципам добросовiсностi у сферi дiяльностi суб'єкта господарювання;

     27) робота - дiяльнiсть виконавця, результатом якої є виготовлення товару або змiна його властивостей за iндивiдуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

     28) розстрочення платежу - здiйснення споживачем оплати придбаної продукцiї безпосередньо суб'єкту господарювання частинами у строк та спосiб, узгодженi мiж суб'єктом господарювання та споживачем, без збiльшення цiни на таку продукцiю;

     29) споживач - фiзична особа, яка замовляє, придбаває, отримує, використовує, вживає або має намiр придбати чи замовити продукцiю для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з пiдприємницькою дiяльнiстю, незалежною професiйною дiяльнiстю чи виконанням обов'язкiв найманого працiвника;

     30) споживча освiта та/або просвiта - комплекс освiтнiх та/або просвiтницьких заходiв, спрямованих на набуття споживачем, у тому числi у закладах освiти, знань, умiнь та навичок з питань реалiзацiї прав споживачiв та механiзмiв їх захисту, а також на доведення до вiдома суб'єктiв господарювання iнформацiї про права споживачiв та механiзми їх захисту;

     31) споживчий спiр - спiр, який виник мiж споживачем та суб'єктом господарювання у процесi та в результатi виконання суб'єктом господарювання договiрних зобов'язань;

     32) споживчi властивостi товару - властивостi щодо призначення, надiйностi, естетичностi, ергономiчностi та безпечностi товару, вiдповiдностi органолептичним показникам, якi виявляються у процесi його споживання або використання споживачем для задоволення своїх потреб та визначають, зокрема, функцiональнiсть i зручнiсть використання товару, його ремонтопридатнiсть i довговiчнiсть, визначають споживчу вартiсть товару (цiннiсть, кориснiсть для споживача тощо);

     33) строк (термiн) придатностi - строк (термiн), визначений нормативно-правовими актами, умовами договору, протягом якого (до якого) у разi додержання вiдповiдних умов зберiгання та/або експлуатацiї чи споживання якiснi показники i показники безпечностi продукцiї повиннi вiдповiдати вимогам нормативно-правових актiв та умовам договору;

     34) строк служби - календарний строк використання продукцiї за призначенням, починаючи вiд введення в обiг чи пiсля ремонту, протягом якого виробник (виконавець) гарантує її безпечнiсть та несе вiдповiдальнiсть за iстотнi недолiки, що виникли з його вини;

     35) суб'єкт господарювання - виробник, продавець, виконавець;

     36) сумiснiсть цифрового вмiсту - здатнiсть товару з цифровим вмiстом функцiонувати з апаратними засобами чи програмним забезпеченням, з якими зазвичай використовуються товари з цифровим вмiстом такого самого типу, без необхiдностi перетворення товарiв, апаратних засобiв чи програмного забезпечення;

     37) технiчно складнi побутовi товари - непродовольчi товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування тощо), у тому числi товари з цифровим вмiстом, якi складаються з вузлiв, блокiв, комплектуючих виробiв, вiдповiдають вимогам законодавства, мають технiчнi характеристики, супроводжуються експлуатацiйними документами i на якi встановлено гарантiйний строк;

     38) товар - нехарчова продукцiя, а саме:

     будь-яке рухоме майно, за винятком предметiв, продаж яких необхiдний для дотримання закону або iншим чином обумовлений законодавством;

     будь-яке рухоме майно, яке включає або взаємопов'язане з цифровим вмiстом або цифровою послугою таким чином, що вiдсутнiсть цифрового вмiсту або цифрової послуги унеможливлює використання товару за призначенням (товари з цифровими елементами);

     39) товари або харчовi продукти, що продаються на вагу, - товари або харчовi продукти, що не були попередньо розфасованi та зважуються (вимiрюються) споживачем або в його присутностi;

     40) торговельне примiщення - це:

     будь-яке стацiонарне примiщення, в якому суб'єкт господарювання здiйснює свою господарську дiяльнiсть на постiйнiй основi;

     будь-яке пересувне торговельне примiщення, в якому суб'єкт господарювання здiйснює свою господарську дiяльнiсть (зокрема автомагазини, автокафе, лавки-автопричепи, спецiальне технологiчне обладнання (низькотемпературнi лотки-прилавки), лотки);

     41) функцiональнiсть товару - здатнiсть товару виконувати свої функцiї з урахуванням призначення такого товару;

     42) цифрова послуга - це послуга, що дає змогу:

     споживачу створювати, обробляти, зберiгати або отримувати доступ до даних у цифровiй формi;

     поширювати або будь-яким iншим чином використовувати данi у цифровiй формi, що завантаженi чи створенi споживачем або iншими користувачами такої послуги;

     43) цифровий вмiст - данi, якi виробляються, вiдтворюються, зберiгаються i надаються в цифровiй формi;

     44) цiна за одиницю продукцiї - кiнцева цiна, включаючи податок на додану вартiсть та iншi податки, за 1 кiлограм, 1 лiтр, 1 метр, 1 квадратний метр, 1 кубiчний метр або iншу одиницю вимiрювання продукцiї, встановлену вiдповiдно до законодавства про метрологiю та метрологiчну дiяльнiсть;

     45) цiна продажу продукцiї - кiнцева цiна за одиницю продукцiї чи задану кiлькiсть товару, включаючи податок на додану вартiсть та iншi податки.

     2. Iншi термiни вживаються в цьому Законi у таких значеннях:

     термiни "безпечний харчовий продукт", "харчовий продукт", "непридатний харчовий продукт", "небезпечний харчовий продукт" - у значеннях, наведених у Законi України "Про основнi принципи та вимоги до безпечностi та якостi харчових продуктiв";

     термiни "комерцiйне електронне повiдомлення", "послуга електронного сервiсу порiвняння продукцiї", "послуга електронного сервiсу розмiщення оголошень", "послуга електронного торговельного майданчика", "постачальник послуг прайс-агрегатора", "постачальник послуг маркетплейса", "постачальник послуг класифайда", "електронний договiр", "iнтернет-магазин" - у значеннях, наведених у Законi України "Про електронну комерцiю";

     термiни "введення в обiг", "розповсюдження", "ризик", "технiчний регламент" - у значеннях, наведених у Законi України "Про технiчнi регламенти та оцiнку вiдповiдностi";

     термiни "контрафактнi товари", "пiратськi товари" - у значеннях, наведених у Митному кодексi України;

     термiн "лiкарський засiб" - у значеннi, наведеному в Законi України "Про лiкарськi засоби";

     термiн "ветеринарний лiкарський засiб" - у значеннi, наведеному в Законi України "Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин";

(частину другу статтi 1 доповнено новим абзацом сьомим згiдно iз Законом України вiд 16.12.2025 р. N 4718-IX, у зв'язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим)

     термiни "вилучення з обiгу", "вiдкликання" - у значеннях, наведених у Законi України "Про загальну безпечнiсть нехарчової продукцiї".

     3. Для цiлей цього Закону термiн "суб'єкт електронної комерцiї" вживається в такому значеннi: суб'єкт господарювання будь-якої органiзацiйно-правової форми, що реалiзує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням iнформацiйно-комунiкацiйних систем.

     У цьому Законi термiн "день" означає календарний день.

     Стаття 2. Сфера дiї Закону

     1. Цей Закон регулює вiдносини мiж споживачами та суб'єктами господарювання.

     2. Законодавство про захист прав споживачiв складається з цього Закону, Цивiльного кодексу України, Господарського кодексу України та iнших нормативно-правових актiв, що мiстять положення про захист прав споживачiв.

     3. Норми цього Закону щодо захисту прав споживачiв електронних комунiкацiйних послуг, житлово-комунальних послуг, фiнансових послуг, послуг поштового зв'язку, а також у сферах пасажирських перевезень та туризму застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють вiдносини у вiдповiднiй сферi.

     Норми цього Закону, що регулюють вiдносини у сферах енергетики та комунальних послуг мiж суб'єктами господарювання та споживачами, застосовуються з урахуванням особливостей, визначених законами України "Про житлово-комунальнi послуги", "Про ринок електричної енергiї", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сферi комунальних послуг" та iншими законами України, що регулюють вiдносини у сферах енергетики та комунальних послуг, та у частинi, що не суперечить нормам цих законiв.

     4. Дiя цього Закону не поширюється на вiдносини щодо:

     1) переходу права власностi на об'єкти, вилученi з цивiльного обороту або обмеженi в цивiльному оборотi вiдповiдно до законодавства;

     2) правочину, який пiдлягає нотарiальному посвiдченню та/або державнiй реєстрацiї вiдповiдно до законодавства;

     3) правочину, який стосується грального бiзнесу, у тому числi парi, тоталiзаторiв та iнших азартних iгор, або проведення лотерей;

     4) надання медичних та/або соцiальних послуг;

     5) надання адмiнiстративних послуг;

     6) будiвництва нових будiвель, значного переобладнання iснуючих будiвель та оренди житлових примiщень;

     7) реалiзацiї майна, на яке звернено стягнення.

     Стаття 3. Принципи здiйснення захисту прав споживачiв

     1. Захист прав споживачiв здiйснюється за принципами:

     1) прiоритетностi прав та iнтересiв споживачiв перед будь-якими iншими iнтересами i цiлями суб'єктiв господарювання;

     2) вiдкритостi, прозоростi i системностi формування та реалiзацiї державної полiтики у сферi захисту прав споживачiв;

     3) незалежностi та неупередженостi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, якi здiйснюють захист прав споживачiв;

     4) врахування iнтересiв споживачiв пiд час формування державної полiтики в iнших сферах;

     5) прийняття рiшення на користь споживача, якщо норма закону чи iншого нормативно-правового акта, виданого вiдповiдно до закону, або якщо норми рiзних законiв чи рiзних нормативно-правових актiв допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав та обов'язкiв споживача або суб'єкта господарювання, а також якщо договором мiж суб'єктом господарювання та споживачем передбачено нечiткi або двозначнi положення;

     6) доступностi для споживача простих та ефективних способiв вiдновлення порушених прав;

     7) захисту економiчних iнтересiв споживачiв вiд нечесної i такої, що вводить в оману, або агресивної комерцiйної практики та пiдвищення ролi громадських об'єднань споживачiв у запобiганнi такiй дiяльностi;

     8) сприяння заходам з розроблення, модернiзацiї та пiдтримки технологiчних iнструментiв (баз даних, iнформацiйних та телекомунiкацiйних систем) у сферi захисту прав споживачiв;

     9) доступностi для споживача корисної та зрозумiлої iнформацiї щодо пропонованих товарiв, робiт, послуг, включаючи iнформацiю, що забезпечує можливiсть iдентифiкувати продукцiю та простежити її походження;

     10) врахування потреб вразливих категорiй споживачiв;

     11) забезпечення захисту персональних даних споживачiв.

Роздiл II. ПРАВА СПОЖИВАЧIВ

     Стаття 4. Права та обов'язки споживачiв

     1. Споживачi мають право на:

     1) безпечну та належної якостi продукцiю;

     2) вiдшкодування шкоди, завданої внаслiдок недолiкiв продукцiї;

     3) вiльний вибiр продукцiї, запропонованої суб'єктом господарювання, та способу її оплати вiдповiдно до законодавства;

     4) споживчу освiту та/або просвiту;

     5) своєчасне отримання повної, точної та достовiрної iнформацiї про продукцiю;

     6) ввiчливе торговельне обслуговування;

     7) захист своїх прав та вiльний вибiр механiзму захисту прав;

     8) об'єднання в громадськi об'єднання споживачiв (об'єднання споживачiв).

     2. Споживачi мають право здiйснювати фото- та/або вiдеофiксацiю порушення своїх прав, якщо це не суперечить закону.

     3. Споживачi не можуть бути обмеженi у реалiзацiї iнших прав, встановлених цим Законом, iншими актами законодавства України.

     4. Споживачi зобов'язанi використовувати придбаний товар згiдно з його цiльовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатацiйнiй документацiї.

     Стаття 5. Право споживача на безпечнiсть товару та його належну якiсть

     1. Споживач має право отримати товар, що вiдповiдає встановленим законодавством вимогам щодо його безпечностi для життя та здоров'я людини, майна, а також навколишнього природного середовища за звичайних умов його використання, зберiгання i транспортування.

     2. Споживач має право отримати, а суб'єкт господарювання зобов'язаний передати споживачу товар належної якостi (якщо товар має характеристики, до яких застосовуються такi вимоги), який:

     1) вiдповiдає iнформацiї про споживчi властивостi, має кiлькiснi, якiснi та iншi характеристики i ознаки, у тому числi щодо довговiчностi, функцiональностi, iнтероперабельностi або сумiсностi цифрового вмiсту i безпечностi, визначенi договором;

     2) вiдповiдає цiлям, для яких вiн придбавається споживачем, про якi споживач повiдомив суб'єкта господарювання до укладення договору i щодо яких суб'єкт господарювання надав згоду;

     3) вiдповiдає цiлям, для яких призначений товар такого типу, з дотриманням вимог законодавства (якщо товар має характеристики, до яких застосовуються такi вимоги), а також технiчних регламентiв або нацiональних стандартiв, а в разi вiдсутностi технiчних регламентiв, нацiональних стандартiв - кодексу поведiнки, до якого приєднався суб'єкт господарювання;

     4) має всi аксесуари та iнструкцiї з використання, у тому числi з установки, визначенi договором;

     5) передається/надається споживачу з оновленнями, визначеними договором;

     6) вiдповiдає якостi (якщо товар має характеристики, до яких застосовуються такi вимоги) та iнформацiї про споживчi властивостi зразка або моделi, якi були продемонстрованi суб'єктом господарювання споживачу до укладення договору;

     7) передається/надається споживачу (якщо товар має характеристики, до яких застосовуються такi вимоги) разом з аксесуарами, включаючи пакування, iнструкцiї з використання, у тому числi з установки, якi вiдповiдають обґрунтованим очiкуванням споживача щодо їх отримання;

     8) має кiлькiснi, якiснi та iншi характеристики, у тому числi щодо довговiчностi, функцiональностi, iнтероперабельностi або сумiсностi цифрового вмiсту i безпечностi, якi мають товари такого типу i на якi обґрунтовано очiкує споживач виходячи з природи такого товару та враховуючи iнформацiю про товар, надану споживачу до укладення договору суб'єктом господарювання або вiд його iменi в рекламi, на етикетцi або в iнший спосiб;

     9) не порушує прав третьої сторони, зокрема прав iнтелектуальної власностi та/або сумiжних прав, пiд час його використання. У разi неможливостi використання товару внаслiдок порушення прав третьої сторони, зокрема прав iнтелектуальної власностi та/або сумiжних прав, споживач має право скористатися правами, визначеними статтею 7 цього Закону.

     3. Суб'єкт господарювання зобов'язаний видати споживачу розрахунковий документ, що засвiдчує факт продажу товару чи харчового продукту.

     4. Споживач має право обмiняти товар належної якостi на аналогiчний товар у продавця, у якого вiн був придбаний, або повернути продавцю товар належної якостi, якщо вiн не задовольняє споживача за формою, габаритами, фасоном, кольором, розмiром або з iнших причин не може бути використаний споживачем за призначенням.

     Споживач має право обмiняти (повернути) товар належної якостi протягом 14 днiв з дня його отримання, не враховуючи день купiвлi, у разi якщо день купiвлi не збiгається з днем отримання товару - з дня отримання, а якщо день отримання встановити неможливо - з дня укладення договору купiвлi-продажу, якщо бiльш тривалий строк для обмiну такого товару не встановлено продавцем.

     Обмiн (повернення) товару належної якостi здiйснюється за умови, що товар не використовувався, збережено його товарний вигляд, споживчi властивостi, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачу разом з проданим товаром, або вiдтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцiй (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцiй) QR-код, що дає змогу споживачу здiйснювати його зчитування та iдентифiкацiю з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому мiстяться, або електронний розрахунковий документ, надiсланий на наданi споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

     5. Не пiдлягають обмiну (поверненню):

     1) товари, виготовленi за iндивiдуальним замовленням споживача;

     2) товари, якi швидко псуються або втрачають свої споживчi властивостi;

     3) товари, придбанi в запакованому виглядi та розпакованi споживачем, внаслiдок чого порушено гiгiєнiчнi та iншi властивостi товару, пов'язанi з охороною здоров'я, або властивостi цифрового вмiсту;

     4) товари, якi пiсля придбання змiшуються чи нерозривно з'єднуються з iншими товарами чи складовими, внаслiдок чого товар втрачає свої вихiднi властивостi;

     5) товари, якi є друкованими медiа (газети, журнали, iншi перiодичнi видання), за винятком можливостi обмiну (повернення) друкованих медiа вiдповiдно до умов договору передплати та доставки перiодичних видань;

     6) товари, придбанi на аукцiонi, у тому числi шляхом проведення електронних торгiв;

     7) товари, якi є аудiо-, вiдеозаписами або програмним забезпеченням, придбанi у запакованому виглядi та розпакованi споживачем;

     8) товари з цифровим вмiстом, якщо договором передбачено постачання цифрового вмiсту не на матерiальному носiї, коли його постачання вже розпочалося та за умови, що договором передбачено втрату споживачем права на вiдмову у разi, коли постачання цифрового вмiсту вже розпочато, а також якщо споживач надав свою попередню чiтку згоду на початок постачання протягом перiоду на вiдмову та був повiдомлений суб'єктом господарювання, що у такому разi вiн втрачає своє право на вiдмову вiд договору;

     9) товари, пошкодженi або зiпсованi з вини споживача;

     10) товари, включенi до перелiку товарiв, що не пiдлягають обмiну (поверненню), який затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. Якщо на момент обмiну аналогiчного товару немає у продажу, споживач має право придбати будь-якi iншi товари з наявного асортименту з вiдповiдним перерахуванням вартостi або вiдмовитися вiд договору та одержати назад кошти у розмiрi вартостi повернутого товару. Суб'єкт господарювання зобов'язаний задовольнити вимогу споживача.

     7. У разi вiдмови вiд договору купiвлi-продажу товару, придбаного у торговельному примiщеннi, розрахунки iз споживачем проводяться виходячи з вартостi товару на день його купiвлi. Кошти, сплаченi за товар, повертаються споживачу у день вiдмови вiд договору, а в разi неможливостi - в iнший строк за згодою споживача, але не пiзнiше семи днiв з дня вiдмови вiд договору.

     Суб'єкт господарювання зобов'язаний повернути суму, сплачену споживачем за товар, у спосiб, що вiдповiдає способу оплати споживачем товару, крiм випадку, якщо споживач погодився на iнший спосiб повернення коштiв.

     8. Пошкодження упаковки пiд час її вiдкриття не позбавляє споживача права на обмiн (повернення) товару належної якостi або на вiдмову вiд договору, якщо таке пошкодження не вплинуло на товарний вигляд, цiну товару, його комплектнiсть, якiсть або можливiсть його подальшого продажу вiдповiдно до споживчих властивостей та призначення.

     9. У разi виявлення споживачем невiдповiдностi отриманого товару вимогам пункту 8 частини другої цiєї статтi суб'єкт господарювання не несе вiдповiдальностi, якщо:

     1) вiн не знав i обґрунтовано не мiг знати про розповсюджену вiд його iменi iнформацiю; або

     2) до моменту укладення договору розповсюджена суб'єктом господарювання або вiд його iменi iнформацiя була виправлена у той самий або подiбний спосiб, у який вона була розповсюджена; або

     3) розповсюджена суб'єктом господарювання або вiд його iменi iнформацiя не могла вплинути на рiшення споживача щодо придбання товару.

     10. У разi продажу товару з цифровим вмiстом суб'єкт господарювання надає споживачу iнформацiю про наявнiсть та доступнiсть оновлення та, якщо це необхiдно для забезпечення належної якостi та/або безпечностi товару, надає таке оновлення протягом строку:

     1) якого споживач може обґрунтовано очiкувати, з огляду на тип, призначення товару та його цифровий вмiст, а також з урахуванням обставин та характеру договору, якщо договором купiвлi-продажу передбачено одноразове постачання цифрового вмiсту або цифрової послуги;

     2) зазначеного у частинi шостiй статтi 6 цього Закону, якщо договiр купiвлi-продажу передбачає неодноразове постачання цифрового вмiсту або цифрової послуги протягом певного перiоду часу.

     11. Якщо споживач не встановив оновлення, передане/надане йому суб'єктом господарювання, що спричинило появу недолiку товару з цифровим вмiстом, суб'єкт господарювання не несе вiдповiдальностi за недолiк продукцiї за таких умов:

     1) суб'єкт господарювання надав споживачу iнформацiю про наявнiсть та доступнiсть оновлення та про наслiдки вiдмови вiд його встановлення;

     2) невстановлення або неправильне встановлення оновлення не було пов'язано з недолiками iнструкцiї, наданої споживачу.

     12. Товар не вважається товаром з недолiком, якщо при укладеннi договору суб'єкт господарювання поiнформував споживача про те, що конкретнi характеристики товару не вiдповiдають тим, якi передбаченi вимогами пунктiв 5 - 8 частини другої та частини десятої цiєї статтi, а споживач при укладеннi договору надав свою згоду у будь-якiй формi, яка дає змогу iдентифiкувати факт пiдтвердження ним згоди на отримання такого товару.

     13. Введення в обiг, розповсюдження та реалiзацiя контрафактних та/або пiратських товарiв забороняються.

     Стаття 6. Гарантiйнi зобов'язання суб'єкта господарювання у разi виявлення недолiку товару

     1. Суб'єкт господарювання протягом гарантiйного строку несе перед споживачем вiдповiдальнiсть за будь-який недолiк, що iснував на момент передачi товару, у тому числi товару з цифровим вмiстом. У разi виявлення споживачем недолiку товару протягом гарантiйного строку суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити здiйснення його гарантiйного ремонту, гарантiйної замiни, зниження цiни або розiрвання договору в порядку, встановленому статтею 7 цього Закону.

     2. Гарантiйний строк товару становить два роки з дня передачi товару споживачу, а вживаного товару (товару, що був у використаннi) - не менше одного року з дня передачi споживачу. У разi якщо строк служби товару становить менше двох рокiв, гарантiйний строк встановлюється на строк служби товару.

     Гарантiйний строк на нерухоме майно, нерухомiсть становить 10 рокiв з дня передачi споживачу.

     Гарантiйний строк на комплектуючi товари має становити не менше нiж гарантiйний строк на основний товар, якщо iнше не передбачено законодавством або договором.

     У разi виявлення споживачем недолiку товару протягом одного року з моменту передачi споживачу недолiк вважається таким, що iснував на момент передачi товару, якщо iнше не доведено суб'єктом господарювання або якщо це не вiдповiдає природi товару чи природi виявленого недолiку. У разi виявлення споживачем недолiку товару пiзнiше нiж через один рiк з моменту його передачi споживачу споживач має довести, що недолiк iснував на момент передачi товару.

     Споживач має повiдомити суб'єкту господарювання про виявлення ним недолiку товару не пiзнiше нiж через два мiсяцi з дня виявлення.

     3. Гарантiйний строк на технiчно складнi побутовi товари визначається з урахуванням вимог частини другої цiєї статтi та зазначається в експлуатацiйних документах на такi товари (технiчному паспортi або iншому документi, що додається до товару).

     Суб'єкт господарювання зобов'язаний надати споживачу експлуатацiйнi документи на технiчно складнi побутовi товари у паперовiй або електроннiй формi.

     4. Порядок здiйснення гарантiйного ремонту (обслуговування), гарантiйної замiни технiчно складних побутових товарiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. Якщо договором про придбання товарiв з цифровим вмiстом передбачено неодноразове постачання цифрового вмiсту або неодноразове надання цифрової послуги, суб'єкт господарювання несе вiдповiдальнiсть за будь-який недолiк цифрового вмiсту або цифрової послуги, виявлений споживачем протягом двох рокiв з моменту постачання такого товару.

     Якщо договором про придбання товарiв з цифровим вмiстом передбачено постачання цифрового вмiсту або надання цифрової послуги протягом строку, що перевищує два роки, суб'єкт господарювання несе вiдповiдальнiсть за будь-який недолiк цифрового вмiсту або цифрової послуги, виявлений споживачем протягом строку постачання цифрового вмiсту або надання цифрової послуги, встановленого договором.

     6. У разi здiйснення ремонту товару з недолiком гарантiйний строк продовжується на час перебування товару в ремонтi. Зазначений час обчислюється з дня, коли споживач звернувся з письмовою вимогою про усунення недолiку та передав товар для виконання гарантiйних зобов'язань.

     У разi усунення недолiку шляхом замiни комплектуючих або складових частин товару, на якi встановлено гарантiйний строк, гарантiйний строк на новi комплектуючi або складовi частини обчислюється починаючи з дня видачi споживачу товару пiсля ремонту.

     7. У разi гарантiйної замiни товару новий гарантiйний строк обчислюється з дня замiни.

     8. Суб'єкт господарювання не несе вiдповiдальностi за недолiк товару, якщо доведе, що недолiк, виявлений споживачем протягом гарантiйного строку, виник внаслiдок порушення споживачем правил користування товаром або умов його зберiгання.

     9. Суб'єкт господарювання, крiм обов'язкового гарантiйного зобов'язання, може надавати додатково комерцiйну гарантiю.

     10. Будь-яка комерцiйна гарантiя є обов'язковою для гаранта згiдно з умовами, викладеними у пропозицiї про надання комерцiйної гарантiї та пов'язанiй з нею рекламi, доступнiй на момент або до укладення договору.

     Якщо виробник надає споживачу комерцiйну гарантiю щодо строку служби товару протягом перiоду, на який надано таку гарантiю, виробник здiйснює гарантiйний ремонт або гарантiйну замiну товару вiдповiдно до частин першої - четвертої статтi 7 цього Закону.

     Якщо умови, викладенi у пропозицiї про надання комерцiйної гарантiї, є менш вигiдними для споживача, нiж було зазначено в рекламi, комерцiйна гарантiя вважається наданою на умовах, передбачених рекламою, крiм випадкiв, якщо рекламу було виправлено до укладення договору купiвлi-продажу у той самий або подiбний спосiб, у який вона була розповсюджена.

     11. Пропозицiя про надання комерцiйної гарантiї надається споживачу у паперовiй або електроннiй формi не пiзнiше моменту передачi товару споживачу та має мiстити:

     1) чiтке твердження про те, що комерцiйна гарантiя у разi виявлення недолiку товару не звужує обсяг прав споживача, передбачених частинами першою - восьмою цiєї статтi;

     2) найменування та мiсцезнаходження гаранта;

     3) процедуру реалiзацiї прав, наданих комерцiйною гарантiєю;

     4) найменування товару, на який поширюється комерцiйна гарантiя;

     5) умови комерцiйної гарантiї.

     12. Пропозицiя про надання комерцiйної гарантiї викладається простою, зрозумiлою мовою.

     13. Недотримання суб'єктом господарювання положень частини дванадцятої цiєї статтi не впливає на обов'язковий характер комерцiйної гарантiї для гаранта.

     14. Положення цiєї статтi не застосовуються щодо харчових продуктiв.

     15. Якщо суб'єкт господарювання несе перед споживачем вiдповiдальнiсть за передачу товару неналежної якостi, що спричинено дiєю чи бездiяльнiстю, включаючи ненадання оновлень до товарiв iз цифровим вмiстом, iншої особи в попереднiх ланках ланцюга постачання товару, така особа на вимогу суб'єкта господарювання зобов'язана вiдшкодувати всi витрати, понесенi суб'єктом господарювання для виконання своїх гарантiйних зобов'язань перед споживачем.

     Стаття 7. Права споживача у разi придбання товару з недолiком

     1. У разi виявлення протягом гарантiйного строку недолiку придбаного товару споживач має право вимагати вiд суб'єкта господарювання:

     1) проведення гарантiйного ремонту товару;

     2) здiйснення гарантiйної замiни товару на такий самий або аналогiчний товар.

     2. Гарантiйний ремонт або гарантiйна замiна товару здiйснюється:

     1) безоплатно для споживача;

     2) у строк, що не перевищує 14 днiв з дня звернення споживача, або в iнший строк за спiльною домовленiстю споживача та суб'єкта господарювання;

     3) без будь-яких суттєвих незручностей для споживача з урахуванням природи товару та цiлей, для яких споживач його придбав.

     3. У разi гарантiйного ремонту або гарантiйної замiни товару, який було змонтовано чи встановлено до виявлення недолiку, такий ремонт або замiна також включає демонтаж товару з недолiком та повторний монтаж чи встановлення вiдремонтованого або замiненого товару за рахунок суб'єкта господарювання.

     Споживач звiльняється вiд оплати будь-яких витрат, пов'язаних з гарантiйним ремонтом або гарантiйною замiною товару.

     4. У разi замiни товару з недолiком на такий самий товар (такої самої марки, моделi, артикула, модифiкацiї) належної якостi, цiна якого змiнилася, перерахунок вартостi не проводиться.

     У разi замiни товару з недолiком на аналогiчний товар (iншої марки, моделi, артикула, модифiкацiї) належної якостi перерахунок вартостi товару з недолiком у разi пiдвищення цiни проводиться виходячи з його вартостi на час обмiну, а в разi зниження цiни - виходячи з його вартостi на час купiвлi.

     5. Споживач має право вимагати вiд суб'єкта господарювання зниження цiни товару з недолiком або вiдмовитися вiд договору протягом гарантiйного строку у будь-якому з таких випадкiв:

     1) суб'єкт господарювання не здiйснив гарантiйний ремонт або гарантiйну замiну товару або не виконав свої зобов'язання, пов'язанi з ремонтом або замiною, передбаченi частиною четвертою цiєї статтi;

     2) той самий недолiк з'явився пiсля ремонту;

     3) недолiк товару є настiльки суттєвим, що дає право споживачевi вимагати вiд суб'єкта господарювання зниження цiни товару неналежної якостi або вiдмовитися вiд договору;

     4) суб'єкт господарювання заявив або це пiдтверджується фактичними обставинами, що ремонт або замiна не можуть бути виконанi у визначений законодавством або за домовленiстю сторiн строк або без створення будь-яких суттєвих незручностей для споживача;

     5) суб'єкт господарювання заявив, що ремонт або замiна товару є для нього економiчно невигiдними.

     6. Зниження цiни товару з недолiком повинно бути пропорцiйним зменшенню вартостi отриманого споживачем товару порiвняно з вартiстю, яку вiн мав би сплатити у разi вiдсутностi недолiку товару.

     Зниження цiни товару з недолiком визначається суб'єктом господарювання за домовленiстю iз споживачем.

     7. Споживач має право вiдмовитися вiд договору купiвлi-продажу шляхом подання продавцю в паперовiй або електроннiй формi заяви про вiдмову вiд такого договору.

     Якщо недолiк виявлено лише у деяких товарiв, переданих за договором купiвлi-продажу, споживач може вiдмовитися вiд такого договору в частинi товарiв, якi мають недолiк, та/або пов'язаних з ними товарiв, якi не можуть бути використанi окремо без товару з недолiком.

     8. У разi вiдмови вiд договору купiвлi-продажу споживач повертає суб'єкту господарювання товар з недолiком та/або пов'язанi з ним товари, якi не можуть бути використанi окремо без товару з недолiком, а суб'єкт господарювання повертає споживачу сплаченi за товар кошти пiсля отримання товару або копiї документа, що пiдтверджує надсилання товару суб'єкту господарювання.

     9. У разi вiдмови вiд договору купiвлi-продажу розрахунок iз споживачем проводиться за умови пiдвищення цiни товару - виходячи з його вартостi на час пред'явлення вiдповiдної вимоги, а за умови зниження цiни товару - виходячи з вартостi товару на час купiвлi. Кошти, сплаченi за товар, повертаються споживачу у день вiдмови вiд договору, а в разi неможливостi - в iнший строк за домовленiстю сторiн, але не пiзнiше семи днiв з дня вiдмови вiд договору.

     10. Споживач не має права вимагати розiрвання договору, якщо виявлений ним недолiк є незначним та таким, що може бути легко усунутим i дає змогу споживачу використовувати товар за призначенням.

     У такому разi суб'єкт господарювання повинен довести, що недолiк товару є таким, що дає змогу споживачу використовувати товар за призначенням.

     11. У разi укладення мiж суб'єктом господарювання та споживачем договору про придбання товару, оплата за який здiйснюється частинами, зокрема придбання товару з розстроченням платежу, споживач має право не здiйснювати черговий платiж до моменту виконання суб'єктом господарювання зобов'язань, передбачених цiєю статтею.

     12. Вимоги споживача розглядаються суб'єктом господарювання пiсля пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарiв, на якi встановлено гарантiйний строк, - технiчного паспорта чи iншого документа, що його замiнює, з позначкою про дату продажу.

     13. Доставка суб'єкту господарювання товару з недолiком та повернення вiдремонтованого або замiненого товару споживачу здiйснюються за рахунок суб'єкта господарювання.

     14. Суб'єкт господарювання несе вiдповiдальнiсть за недолiки товару, якi виникли внаслiдок його неправильної установки, у разi якщо:

     1) установка товару передбачена договором та здiйснена суб'єктом господарювання або вiд його iменi; або

     2) установку товару, яку має право виконати споживач, здiйснено споживачем неправильно через неповну iнформацiю в iнструкцiї з установки, наданiй суб'єктом господарювання, а щодо товару з цифровим вмiстом - наданiй суб'єктом господарювання або постачальником цифрового вмiсту чи надавачем послуги.

     Стаття 8. Права споживача у разi придбання непридатного чи небезпечного харчового продукту

     1. У разi придбання непридатного чи небезпечного харчового продукту споживач має право вимагати вiд суб'єкта господарювання замiни його на харчовий продукт, що є придатним для споживання, або вiдмовитися вiд договору та вимагати повернення сплачених коштiв.

     Порядок повернення (замiни) непридатних та небезпечних харчових продуктiв затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. Суб'єкт господарювання зобов'язаний задовольнити вимоги споживача, передбаченi частиною першою цiєї статтi.

     3. У разi вiдмови споживача вiд договору купiвлi-продажу суб'єкт господарювання зобов'язаний повернути споживачу у день вiдмови вiд договору сплаченi ним кошти, а в разi неможливостi повернути кошти у день вiдмови вiд договору - в iнший строк за домовленiстю сторiн, але не пiзнiше семи днiв з дня вiдмови вiд договору.

     4. Вимоги споживача задовольняються суб'єктом господарювання лише пiсля пред'явлення споживачем розрахункового документа.

     Стаття 9. Права споживача у разi порушення умов договору про виконання робiт (надання послуг)

     1. Споживач має право в односторонньому порядку вiдмовитися вiд договору про виконання робiт (надання послуг) i вимагати вiдшкодування збиткiв, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання своїх зобов'язань за договором або виконує їх настiльки повiльно, що виконання зобов'язань у визначений договором строк є неможливим.

     У разi якщо виконано бiльше 70 вiдсоткiв загального обсягу робiт (надання послуг), споживач має право вiдмовитися вiд договору лише в частинi робiт (послуг), що залишилися невиконаними (ненаданими).

     Споживач має право вiдмовитися вiд договору про виконання робiт (надання послуг) i вимагати вiдшкодування збиткiв, якщо виконавець не виконав зобов'язання у визначений договором строк.

     2. У разi виявлення недолiкiв у виконанiй роботi (наданiй послузi) споживач за власним вибором має право на:

     1) безоплатне усунення недолiкiв у строк, що не перевищує 30 днiв, або в iнший строк за домовленiстю сторiн;

     2) вiдповiдне зменшення цiни виконаної роботи (наданої послуги);

     3) вiдшкодування завданих йому збиткiв, пов'язаних з усуненням недолiкiв власними силами чи iз залученням третьої особи;

     4) вiдмову вiд договору в односторонньому порядку.

     3. Вимоги, передбаченi частиною другою цiєї статтi, пiдлягають задоволенню у разi виявлення недолiкiв пiд час виконання роботи (надання послуги), приймання виконаної роботи (наданої послуги), а у разi неможливостi виявлення недолiкiв пiд час приймання - протягом гарантiйного строку, встановленого законодавством або договором, а в разi вiдсутностi гарантiйного строку, встановленого законодавством або договором, - протягом двох рокiв з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги).

     4. Виконавець не несе вiдповiдальностi за невиконання, прострочення виконання або iнше неналежне виконання зобов'язання та за недолiки у виконанiй роботi (наданiй послузi), якщо доведе, що такi недолiки виникли з вини споживача чи внаслiдок випадку або дiї непереборної сили.

     5. Виконавець зобов'язаний протягом трьох днiв вiдшкодувати збитки, що виникли у зв'язку iз втратою, псуванням чи пошкодженням речi, прийнятої ним вiд споживача для виконання робiт (надання послуг).

     6. Якщо пiд час виконання робiт (надання послуг) виникає необхiднiсть у додаткових роботах (послугах), не передбачених умовами договору, виконавець зобов'язаний повiдомити про це споживача та одержати вiд нього письмовий дозвiл на виконання таких додаткових робiт (надання послуг).

     Будь-якi додатковi роботи (послуги), виконанi (наданi) виконавцем без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань щодо їх оплати.

     7. Дiя положень цiєї статтi не поширюється на виконання робiт з гарантiйного ремонту.

     8. У разi якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надати послугу) згiдно з договором, за кожний день (за кожну годину - якщо тривалiсть виконання визначено у годинах) прострочення споживачу сплачується пеня в розмiрi 3 вiдсотки вартостi роботи (послуги), якщо iнше не передбачено законодавством. Якщо вартiсть роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачу неустойку в розмiрi 3 вiдсотки загальної вартостi замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пенi), встановленої в разi невиконання, прострочення виконання або iншого неналежного виконання зобов'язання, не звiльняє його вiд виконання зобов'язання в натурi.

     9. Суб'єкт господарювання, який виконав роботу (надав послугу) згiдно з договором у повному обсязi або частково, зобов'язаний пiсля отримання оплати вiд споживача видати йому розрахунковий документ, що засвiдчує факт виконання роботи (надання послуги).

     10. Правила побутового обслуговування населення затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 10. Права споживача у разi здiйснення попередньої оплати за продукцiю

     1. Суб'єкт господарювання у разi здiйснення споживачем попередньої оплати за продукцiю укладає iз споживачем договiр у письмовiй або електроннiй формi вiдповiдно до цивiльного законодавства.

     2. Якщо суб'єкт господарювання, який отримав суму попередньої оплати за продукцiю, не виконав зобов'язання з постачання такої продукцiї споживачу у передбачений договором строк, споживач за власним вибором має право:

     1) змiнити умови договору щодо строку постачання та отримання продукцiї вiд суб'єкта господарювання, установивши новий строк; або

     2) вiдмовитися в односторонньому порядку вiд договору i вимагати повернення суми попередньої оплати за продукцiю.

     3. У разi вiдмови споживача вiд договору суб'єкт господарювання зобов'язаний повернути йому кошти в сумi попередньої оплати за продукцiю у строк, що не перевищує 14 днiв з моменту звернення споживача у паперовiй або електроннiй формi.

     4. Суб'єкт господарювання не несе вiдповiдальностi за невиконання, прострочення виконання або iнше неналежне виконання зобов'язання за договором з попередньою оплатою продукцiї, якщо доведе, що це сталося з вини споживача (споживач зазначив неправильну адресу, вiдмовився отримати поштове вiдправлення тощо) чи внаслiдок випадку або дiї непереборної сили.

     Стаття 11. Вимоги до зазначення цiни продукцiї

     1. Суб'єкт господарювання, який реалiзує продукцiю споживачу, зазначає цiну продажу продукцiї та цiну за одиницю продукцiї.

     Цiна за одиницю продукцiї не зазначається, якщо вона iдентична цiнi продажу продукцiї. Якщо товар або харчовий продукт продаються на вагу, суб'єкт господарювання зазначає лише цiну за одиницю маси товару або харчового продукту.

     2. На аукцiонних торгах споживачам повинна повiдомлятися стартова цiна продажу вiдповiдної продукцiї.

     3. Реклама, в якiй повiдомляється цiна продажу продукцiї, повинна мiстити також цiну за одиницю продукцiї.

     4. Написи щодо цiни продажу продукцiї i цiни за одиницю продукцiї мають бути чiткими i простими для розумiння.

     Цiна продажу продукцiї не може бути виконана шрифтом меншого розмiру, нiж цiна за одиницю продукцiї.

     5. У разi якщо до продажу пропонується набiр товарiв, харчових продуктiв, робiт (послуг) чи їх поєднання, зазначаються вмiст та цiна такого набору.

     6. Якщо суб'єкт господарювання надає споживачу при реалiзацiї однiєї продукцiї право одержати iншу продукцiю за зниженою цiною, до споживача доводиться iнформацiя щодо:

     1) змiсту та цiни пропозицiї iз зазначенням цiни таких товарiв, харчових продуктiв, робiт (послуг), взятих окремо;

     2) умови прийняття пропозицiї, зокрема строк її дiї та будь-якi iншi обмеження, включаючи обмеження щодо кiлькостi.

     7. Застосовувати поняття "знижка", "зменшена цiна", "вигода", "низька цiна", "акцiя" або будь-якi iншi аналогiчнi за значеннями поняття дозволяється лише з додержанням таких умов:

     1) вони застосовуються до продукцiї, яку безпосередньо реалiзує суб'єкт господарювання;

     2) вони застосовуються протягом визначеного та обмеженого перiоду часу;

     3) цiна продукцiї є нижчою за її звичайну цiну продажу.

     8. Застосовувати поняття "розпродаж" або будь-якi iншi аналогiчнi поняття дозволяється лише з додержанням таких умов:

     1) здiйснюється розпродаж усiєї продукцiї в межах певного мiсця або чiтко визначеної групи продукцiї;

     2) тривалiсть розпродажу обмежена в часi;

     3) цiна продукцiї, що пiдлягає розпродажу, є меншою за її звичайну цiну продажу.

     9. У разi проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення цiни продажу продукцiї суб'єкт господарювання не пiзнiше дня початку та протягом дiї вiдповiдної акцiї повiдомляє споживачам у будь-який спосiб iнформацiю про звичайну цiну продажу продукцiї, що була встановлена до початку проведення вiдповiдного розпродажу, застосування знижок або зменшення цiни продажу, а також цiну продажу такої продукцiї, встановлену пiсля їх початку.

     10. Звичайна цiна продажу продукцiї - це найменша цiна, за якою суб'єкт господарювання пропонував придбати продукцiю протягом останнiх 30 днiв до повiдомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок, зменшення цiни продажу або з дня початку продажу продукцiї, якщо перiод її продажу становить менше 30 днiв.

     11. Якщо суб'єкт господарювання знижує цiну продажу продукцiї поступово, звичайною цiною продажу продукцiї є найменша цiна, за якою суб'єкт господарювання пропонував придбати продукцiю до повiдомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок, зменшення цiни продажу.

     Стаття 12. Право споживача на споживчу освiту та/або просвiту

     1. Держава створює умови для здобуття споживачами знань, умiнь та навичок, у тому числi в закладах освiти, з питань реалiзацiї прав споживачiв та механiзмiв їх захисту, а також вживає заходiв, спрямованих на доведення до вiдома суб'єктiв господарювання iнформацiї про права споживачiв та механiзми їх захисту.

     2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферах освiти i науки, створює умови для здобуття споживачами в закладах освiти всiх рiвнiв (дошкiльної, загальної середньої, професiйної (професiйно-технiчної), фахової передвищої та вищої освiти), а також у закладах позашкiльної та пiслядипломної освiти потрiбних знань з питань реалiзацiї прав споживачiв та механiзмiв їх захисту.

     3. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, якi здiйснюють захист прав споживачiв, iнформують споживачiв з питань реалiзацiї прав споживачiв та механiзмiв їх захисту.

     Стаття 13. Право споживача на iнформацiю про продукцiю

     1. Споживач має право на одержання необхiдної, доступної, повної, достовiрної i своєчасної iнформацiї про продукцiю, що забезпечує можливiсть здiйснення ним свiдомого вибору. Суб'єкт господарювання зобов'язаний своєчасно, до придбання продукцiї, надати споживачу iнформацiю про таку продукцiю. Iнформацiя про продукцiю не вважається рекламою.

     2. Iнформацiя про продукцiю вважається повною i достовiрною, якщо вона мiстить:

     1) назву, найменування продукцiї або вiдтворення знака для товарiв, робiт, послуг, пiд яким вони реалiзуються;

     2) данi про основнi споживчi властивостi товару чи основнi характеристики робiт, послуг;

     3) кiлькiсть продукцiї в одиницях вимiрювання, установлених вiдповiдно до законодавства про метрологiю та метрологiчну дiяльнiсть, залежно вiд виду продукцiї;

     4) вiдомостi про вмiст шкiдливих для здоров'я речовин (у разi наявностi), перелiк яких визначено нормативно-правовими актами, а також застереження щодо застосування окремої продукцiї, якщо такi застереження передбаченi законодавством;

     5) цiну продукцiї або спосiб її розрахунку. Спосiб розрахунку цiни надається лише у випадку, якщо з рiзних об'єктивних причин до моменту постачання товару неможливо визначити кiнцеву цiну продукцiї;

     6) будь-якi особливi умови зберiгання та/або використання, а також можливi негативнi наслiдки споживання (використання), якщо вони визначенi виробником або встановленi нормативно-правовими актами;

     7) вiдомостi про гарантiйнi зобов'язання суб'єкта господарювання та комерцiйну гарантiю (у разi її надання);

     8) найменування, номер контактного телефону та мiсцезнаходження виробника (виконавця), а також найменування, номер контактного телефону та мiсцезнаходження суб'єкта господарювання, вiдповiдального за прийняття та розгляд вимог про виконання гарантiйних зобов'язань та/або комерцiйної гарантiї або iнших скарг споживачiв, якщо вiн не є виробником (виконавцем);

     9) строк придатностi (служби) товару (наслiдкiв роботи), вiдомостi про необхiднi дiї споживача пiсля його закiнчення, а також про можливi наслiдки у разi невиконання таких дiй. Строк придатностi (служби) може не зазначатися, якщо вiн є необмеженим.

     3. Iнформацiя про послуги з показу (проведення) гастрольних заходiв, що пов'язанi з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною дiяльнiстю, повинна мiстити данi про використання чи невикористання виконавцями музичних творiв фонограм власного вокального, iнструментального, вокально-iнструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, iнструментального, вокально-iнструментального виконання музичного твору.

     4. Нормативно-правовими актами, у тому числi технiчними регламентами, можуть встановлюватися спецiальнi вимоги до змiсту iнформацiї про продукцiю та способiв її надання.

     У разi якщо нормативно-правовими актами, у тому числi технiчними регламентами, встановлено спецiальнi вимоги до змiсту або способiв надання iнформацiї про певнi види продукцiї, положення частини другої цiєї статтi застосовуються у частинi, що не охоплюється такими спецiальними вимогами.

     5. Iнформацiя, передбачена частинами першою - третьою цiєї статтi, доводиться суб'єктом господарювання до вiдома споживачiв у чiткiй, легкодоступнiй та зрозумiлiй формi, у кольорi, шрифтi та розмiрi, за допомогою слiв, цифр, пiктограм, символiв, графiчних зображень, якi не ускладнюють її сприйняття.

     6. Вимоги до iнформацiї про харчовi продукти встановлюються Законом України "Про iнформацiю для споживачiв щодо харчових продуктiв". Вимоги до iнформацiї про корми встановлюються Законом України "Про безпечнiсть та гiгiєну кормiв". Вимоги, встановленi частиною другою цiєї статтi, не поширюються на продукцiю, що є харчовим продуктом або кормом.

     7. Суб'єкт господарювання зобов'язаний надати споживачу iнформацiю вiдповiдно до вимог Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної". Iнформацiя про назву товару чи харчового продукту, данi про основнi споживчi властивостi товару чи харчового продукту, що розмiщуються на поверхнi, яка має найбiльшу площу, товару чи харчового продукту та/або упаковки, етикетки, приєднаної до товару чи харчового продукту, не може надаватися державною мовою держави-агресора або держави-окупанта, не повинна приховуватися або спотворюватися iншою текстовою чи графiчною iнформацiєю.

     8. Iнформацiя про продукцiю, передбачена частиною другою цiєї статтi, розмiщується безпосередньо на продукцiї та/або упаковцi, етикетцi, приєднанiй до продукцiї, або у супровiднiй документацiї, що додається до продукцiї, або надається в iнший спосiб (у доступнiй наочнiй формi).

     Iнформацiя про продукцiю, передбачена частиною другою цiєї статтi, а також будь-яке iнше маркування продукцiї надаються державною мовою та за потреби можуть дублюватися iншими мовами.

     У разi розмiщення iнформацiї, зазначеної в абзацi другому цiєї частини, безпосередньо на продукцiї та/або упаковцi, етикетцi, приєднанiй до неї, iнформацiя, що надається державною мовою, розмiщується на поверхнi, яка має найбiльшу площу, продукцiї та/або упаковки, етикетки, приєднаної до продукцiї, яка має найбiльшу площу, не повинна приховуватися або спотворюватися iншою текстовою чи графiчною iнформацiєю i при цьому розмiр шрифту, яким наноситься iнформацiя державною мовою, не може бути меншим за розмiр шрифту, яким наноситься iнформацiя iншою мовою.

     Iнформацiя про продукцiю може розмiщуватися в мiсцi реалiзацiї та/або може доводитися до споживача за допомогою засобiв дистанцiйного зв'язку, зокрема шляхом розмiщення на офiцiйних веб-сайтах виробника (виконавця), продавця.

     Iнформацiя про продукцiю може надаватися споживачу на його електронну адресу або за номером його телефону лише за умови, що споживач надав суб'єкту господарювання згоду на отримання такої iнформацiї.

     9. Суб'єкт господарювання може розмiщувати iнформацiю про продукцiю на своєму веб-сайтi у формi, легкодоступнiй для розумiння вразливими категорiями споживачiв, зокрема особами з вадами розумового чи фiзичного розвитку.

     10. Суб'єкт господарювання одночасно з наданням iнформацiї про продукцiю iнформує у будь-якiй доступнiй та зручнiй для споживача формi про:

     продавця товару, зокрема його мiсцезнаходження та контактнi данi;

     iнтероперабельнiсть або сумiснiсть цифрового вмiсту щодо функцiонування з апаратними засобами чи програмним забезпеченням - у разi придбання товару з цифровим вмiстом;

     заходи технiчного захисту - у разi придбання товарiв з цифровим вмiстом або отримання цифрових послуг;

     умови придбання продукцiї, зокрема умови доставки чи пересилання;

     строк дiї договору та умови вiдмови вiд договору;

     можливiсть та порядок позасудового врегулювання споживчих спорiв у разi їх виникнення.

     Суб'єкт господарювання, який прийняв кодекс поведiнки або приєднався до нього, iнформує споживачiв про наявнiсть такого кодексу поведiнки, способи ознайомлення з його змiстом та забезпечує доступ до нього, у тому числi в електроннiй формi.

     Суб'єкт господарювання, який заявив про дотримання ним кодексу поведiнки, зобов'язаний реалiзовувати продукцiю з дотриманням вимог такого кодексу та враховувати положення такого кодексу при надсиланнi комерцiйних електронних повiдомлень.

     11. Суб'єкт господарювання, що реалiзує продукцiю з використанням iнформацiйно-комунiкацiйних систем, при надсиланнi комерцiйних електронних повiдомлень зобов'язаний забезпечити прямий простий стабiльний доступ споживача до iнформацiї про себе, перелiк якої визначено частиною першою статтi 7 Закону України "Про електронну комерцiю".

     Стаття 14. Права споживача пiд час торговельного та iнших видiв обслуговування

     1. Споживач має право на вiльний вибiр продукцiї та вiльне використання електронних платiжних засобiв з урахуванням режиму роботи та iснуючих форм (видiв) розрахункiв, установлених законодавством.

     Суб'єкт господарювання зобов'язаний всiляко сприяти споживачу у вiльному виборi продукцiї та способiв її оплати.

     Суб'єкт господарювання не може обмежувати у будь-який спосiб використання споживачем електронних платiжних засобiв, якщо вiдповiдно до законодавства вiн зобов'язаний приймати їх до сплати.

     Суб'єкт господарювання не може встановлювати вiдмiннi цiни на одну i ту саму продукцiю залежно вiд способу оплати споживачем вартостi продукцiї в готiвковiй або безготiвковiй формi.

     2. Примушувати споживача придбавати продукцiю з недолiками або непотрiбного йому асортименту забороняється.

     3. Обслуговування споживачiв здiйснюється державною мовою вiдповiдно до вимог Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної".

     4. Споживач має право на безперешкодне та безоплатне вiдвiдування санiтарного вузла у стацiонарних торговельних примiщеннях суб'єкта господарювання та в мiсцях загального користування (за наявностi).

     5. Торговельнi примiщення суб'єктiв господарювання, в яких вони здiйснюють свою дiяльнiсть, повиннi бути пристосованi до потреб осiб з iнвалiднiстю та iнших маломобiльних груп населення вiдповiдно до державних будiвельних норм i правил.

     За результатами обстеження будiвлi та прилеглої територiї комiсiєю, до складу якої входять представник органу мiсцевого самоврядування, фахiвець, який має вiдповiднi знання з проектування споруд класу, який вiдповiдає класу будiвлi, щодо якої здiйснюється обстеження, представник громадськостi вiд органу самоврядування населення, що включає в себе територiю, на якiй розташована така будiвля, може бути прийнято обґрунтоване рiшення про неможливiсть пристосування такої будiвлi для потреб осiб з iнвалiднiстю та iнших маломобiльних груп населення вiдповiдно до державних будiвельних норм i правил.

     Власники торговельних примiщень, у яких суб'єкти господарювання здiйснюють свою дiяльнiсть, зобов'язанi виконати вимоги, передбаченi абзацом першим цiєї частини, не пiзнiше нiж у шестимiсячний строк з дня прийняття органом мiсцевого самоврядування, на територiї вiдання якого здiйснює свою дiяльнiсть суб'єкт господарювання, рiшення про видiлення розташованої бiля входу до торговельного примiщення вiдповiдної земельної дiлянки.

     6. Споживач має право на перевiрку вiдповiдностi товару споживчим властивостям, заявленим суб'єктом господарювання, та вимогам нормативно-правових актiв, а також на демонстрацiю безпечного та правильного його використання.

     На вимогу споживача суб'єкт господарювання зобов'язаний розпакувати товар для огляду та демонстрацiї його споживчих властивостей, справностi, за умови що це не вплине на його товарний вигляд, споживчi властивостi, пломби, ярлики, комплектнiсть та на цiльове призначення товару, надати контрольнi засоби вимiрювальної технiки для перевiрки габаритiв, маси або об'єму тощо.

     7. Правила торговельного та iнших видiв обслуговування затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Суб'єкту господарювання забороняється встановлювати будь-яку додаткову (супровiдну) плату пiд час здiйснення оплати за продукцiю з використанням електронних платiжних засобiв, платiжних застосункiв або платiжних пристроїв, у тому числi плату за використання певного електронного платiжного засобу, платiжного застосунку або платiжного пристрою.

     9. У разi якщо суб'єкт господарювання в рамках договору iз споживачем пропонує використовувати телефонний зв'язок як засiб комунiкацiї з ним, споживач не зобов'язаний сплачувати бiльшу вартiсть телефонного зв'язку, нiж розмiр плати, встановлений оператором телекомунiкацiй.

     10. Суб'єкт господарювання повинен до укладення договору отримати вiд споживача пряму письмову згоду на будь-яку додаткову плату, крiм плати за договором.

     У разi недотримання суб'єктом господарювання вимог абзацу першого цiєї частини та застосування додаткової плати без згоди споживача споживачу вiдшкодовується сума вiдповiдного платежу.

     Стаття 15. Нiкчемнiсть умов договорiв, що обмежують права споживача

     1. Умови договору, якi не обговорювалися iндивiдуально iз споживачем та наслiдком застосування яких є iстотний дисбаланс прав та обов'язкiв сторiн на користь суб'єкта господарювання, є нiкчемними.

     2. Умова договору є такою, що не обговорювалася iндивiдуально iз споживачем, якщо вона була складена заздалегiдь, а споживач не мiг вплинути на її змiст.

     Обговорення iз споживачем окремих умов договору, складеного суб'єктом господарювання заздалегiдь, не виключає застосування положень цiєї статтi до iнших умов такого договору.

     Тягар доведення того, що умова договору обговорювалася iз споживачем iндивiдуально, покладається на суб'єкта господарювання.

     3. Умови договору, якi вважаються нiкчемними:

     1) звiльнення суб'єкта господарювання вiд вiдповiдальностi або обмеження такої вiдповiдальностi у разi смертi споживача або заподiяння шкоди його здоров'ю, спричинених дiями чи бездiяльнiстю суб'єкта господарювання;

     2) позбавлення або обмеження прав споживача, пов'язаних iз невиконанням чи неналежним виконанням суб'єктом господарювання зобов'язань за договором;

     3) право суб'єкта господарювання не повертати завдаток споживачу, якщо споживач прийняв рiшення не укладати або не виконувати договiр, за вiдсутностi умови у договорi про право споживача отримати суму завдатку у подвiйному розмiрi, якщо суб'єкт господарювання прийняв рiшення не укладати або не виконувати договiр;

     4) обов'язок споживача сплатити штраф, пеню, iншi нарахування або компенсацiю у непропорцiйно великому розмiрi (бiльше 30 вiдсоткiв вартостi продукцiї) за невиконання зобов'язань за договором;

     5) право суб'єкта господарювання розiрвати договiр iз споживачем на власний розсуд за вiдсутностi аналогiчного права у споживача;

     6) право суб'єкта господарювання не повертати кошти, сплаченi за ненадану продукцiю, у разi вiдмови вiд договору з iнiцiативи суб'єкта господарювання;

     7) право суб'єкта господарювання розiрвати договiр, укладений на невизначений строк, без повiдомлення споживача не менше нiж за 14 днiв до моменту його розiрвання, крiм випадкiв, передбачених законом;

     8) встановлення необґрунтовано завчасного та/або короткого строку для вiдмови споживача вiд автоматичного продовження дiї договору, укладеного на визначений строк;

     9) обов'язки споживача, з якими вiн не мав можливостi ознайомитися до укладення договору;

     10) право суб'єкта господарювання в односторонньому порядку змiнювати умови договору з пiдстав, не визначених договором;

     11) надання можливостi суб'єкту господарювання в односторонньому порядку без поважних причин змiнювати характеристики продукцiї, що є предметом договору;

     12) право суб'єкта господарювання визначати цiну товару або харчового продукту в момент доставки або право суб'єкта господарювання пiдвищувати зазначену у договорi цiну продукцiї без надання споживачу у таких випадках права вiдмовитися вiд договору;

     13) право суб'єкта господарювання визначати вiдповiднiсть продукцiї умовам договору;

     14) виключне право суб'єкта господарювання тлумачити умови договору;

     15) обмеження вiдповiдальностi суб'єкта господарювання за зобов'язаннями, прийнятими його представником, або обумовлення прийняття таких зобов'язань виконанням конкретних умов;

     16) зобов'язання споживача виконувати обов'язки за договором у повному обсязi, якщо суб'єкт господарювання не виконує свої зобов'язання;

     17) обов'язковiсть умов договору виключно для споживача, у той час як суб'єкт господарювання може виконувати умови такого договору на власний розсуд;

     18) право суб'єкта господарювання без згоди споживача передавати свої права та обов'язки за договором третiй особi, якщо це може обмежити права споживача за договором;

     19) позбавлення споживача прав, передбачених цим Законом.

     4. Положення пункту 7 частини третьої цiєї статтi не застосовується до умов договорiв, укладених на невизначений строк, про надання фiнансових послуг, вiдповiдно до яких надавач фiнансових послуг (фiнансова установа) встановлює право розiрвати договiр в односторонньому порядку за наявностi пiдстав, визначених законодавством, та за умови негайного повiдомлення кожної iз сторiн про розiрвання договору.

     Положення пункту 10 частини третьої цiєї статтi не застосовується до договорiв, укладених на невизначений строк, якими передбачено право суб'єкта господарювання в односторонньому порядку змiнювати умови договору у разi обов'язкового повiдомлення споживача про змiну умов договору у розумний строк та надання йому права на вiдмову вiд договору, а також до договорiв про надання фiнансових послуг, вiдповiдно до яких за надавачем фiнансових послуг закрiплено право змiнювати без попередження вiдсоткову ставку або суму iнших платежiв за фiнансовi послуги, що сплачуються споживачем, за наявностi у надавача фiнансових послуг (фiнансової установи) пiдстав, визначених законодавством, та за умови негайного повiдомлення кожної iз сторiн про таку змiну та про право споживача вiдмовитися вiд договору.

     Положення пункту 12 частини третьої цiєї статтi не застосовується до положень договорiв про iндексацiю цiни, що вiдповiдають законодавству, якщо умови та метод розрахунку цiни чiтко i недвозначно визначено у договорi.

     Положення пунктiв 7, 10 i 12 частини третьої цiєї статтi не застосовуються до:

     1) фiнансових послуг, операцiй з фiнансовими iнструментами та iнших операцiй з товарами або послугами, цiна яких залежить вiд змiни котирувань чи iндексiв на органiзованих ринках або вiд ставок на фiнансових ринках, якi не контролюються продавцем;

     2) договорiв про купiвлю-продаж iноземної валюти або про транскордонний переказ коштiв в iноземнiй валютi.

     5. Нечiткi або двозначнi положення договору iз споживачем тлумачаться на користь споживача.

     6. Збитки, завданi споживачу застосуванням нiкчемних умов договору, вiдшкодовуються суб'єктом господарювання.

     7. Предмет та/або цiна договору не можуть бути визнанi нiкчемними, якщо такi умови договору сформульованi простою та зрозумiлою мовою.

     8. Наслiдки визнання умови договору нiкчемною поширюються на всi договори, у тому числi договори таймшеру, що мiстять таку умову.

Роздiл III. ОСОБЛИВОСТI ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧIВ У РАЗI УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОЗА ТОРГОВЕЛЬНИМ ЧИ ОФIСНИМ ПРИМIЩЕННЯМ АБО ДИСТАНЦIЙНОГО ДОГОВОРУ

     Стаття 16. Портал е-покупець

     1. Портал е-покупець створюється з метою забезпечення взаємодiї суб'єктiв електронної комерцiї, споживачiв, компетентного органу та iнших державних органiв, що здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiдних сферах у межах компетенцiї.

     2. До автоматизованої системи перевiрених продавцiв, яка є складовою частиною Порталу е-покупець, вноситься iнформацiя про суб'єктiв електронної комерцiї.

     3. Iнформацiя, розмiщена на Порталi е-покупець, захищається вiдповiдно до вимог законодавства у сферi захисту iнформацiї.

     4. Доступ до Порталу е-покупець здiйснюється через мережу Iнтернет та є вiдкритим i безоплатним.

     5. Портал е-покупець є об'єктом права державної власностi.

     6. Створення та функцiонування Порталу е-покупець забезпечує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi цифрової економiки.

     7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi цифрової економiки, призначає технiчного адмiнiстратора Порталу е-покупець, який здiйснює заходи з його адмiнiстрування i програмного супроводження, вiдповiдає за збереження розмiщеної iнформацiї, захищає її вiд несанкцiонованого доступу та знищення.

     8. Порядок функцiонування, експлуатацiї, технiчного супроводу, структура та взаємодiя з електронними iнформацiйними ресурсами, змiст iнформацiї, що розмiщується на Порталi е-покупець, та порядок її внесення, перелiк користувачiв та обсяг прав доступу для рiзних користувачiв Порталу е-покупець, порядок набуття статусу перевiреного продавця, форма та зразок позначення "перевiрений продавець", порядок iнформацiйної взаємодiї Порталу е-покупець iз суб'єктами електронної комерцiї, споживачами, компетентним органом та iншими державними органами, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiдних сферах у межах компетенцiї, реєстрами, а також з автоматизованими iнформацiйними системами, держателями (розпорядниками, адмiнiстраторами) яких є державнi органи (пiдприємства, установи, органiзацiї), порядок виключення суб'єктiв електронної комерцiї з Порталу е-покупець затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     9. Завданнями Порталу е-покупець є:

     1) вiдображення iнформацiї про суб'єктiв електронної комерцiї, яка мiститься в автоматизованiй системi перевiрених продавцiв;

     2) створення та функцiонування електронного кабiнету користувача для здiйснення комунiкацiї суб'єктiв електронної комерцiї, споживачiв, компетентного органу та iнших державних органiв, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiдних сферах у межах компетенцiї;

     3) забезпечення споживачам можливостi подання звернень про порушення їхнiх прав при придбаннi продукцiї у суб'єктiв електронної комерцiї, а також надсилання комерцiйних повiдомлень та iнформування про перебiг та результати розгляду звернень;

     4) збирання, накопичення, обробка, захист, облiк та надання споживачам iнформацiї про данi суб'єктiв електронної комерцiї;

     5) забезпечення отримання суб'єктом електронної комерцiї позначення "перевiрений продавець", що пiдтверджує набуття ним статусу перевiреного продавця;

     6) здiйснення монiторингу та оцiнки якостi послуг, що надаються з використанням Порталу е-покупець;

     7) виконання iнших завдань, визначених законодавством.

     10. Суб'єкт електронної комерцiї, що реалiзує продукцiю з використанням iнформацiйно-комунiкацiйних систем, зобов'язаний протягом 10 днiв з дня початку провадження такої дiяльностi зареєструватися на Порталi е-покупець та надати iнформацiю, передбачену частиною одинадцятою цiєї статтi.

     День початку провадження суб'єктом електронної комерцiї дiяльностi з реалiзацiї продукцiї з використанням iнформацiйно-комунiкацiйних систем визначається за сукупнiстю таких критерiїв:

     державна реєстрацiя фiзичної особи - пiдприємця або юридичної особи;

     реалiзацiя продукцiї з використанням iнформацiйно-комунiкацiйних систем шляхом розмiщення пропозицiї (оферти) про укладення електронного дистанцiйного договору.

     У разi змiни iнформацiї, передбаченої частиною одинадцятою цiєї статтi, суб'єкт електронної комерцiї зобов'язаний повiдомити про це на Порталi е-покупець протягом п'яти робочих днiв з дня виникнення змiни.

     Такий суб'єкт зобов'язаний пiдтверджувати iнформацiю, зазначену у частинi одинадцятiй цiєї статтi, щороку, протягом мiсяця починаючи з наступного року з дати реєстрацiї на Порталi е-покупець.

     11. Для реєстрацiї на Порталi е-покупець суб'єкт електронної комерцiї повинен надати iнформацiю, передбачену частиною першою (крiм абзацу сьомого) статтi 7 Закону України "Про електронну комерцiю", а також: назву iнтернет-магазину (за наявностi), веб-адресу iнтернет-магазину та/або посилання на веб-сторiнку суб'єкта електронної комерцiї в iнформацiйно-комунiкацiйнiй системi постачальника послуг електронного торговельного майданчика (далi - маркетплейс), постачальника послуг електронного сервiсу розмiщення оголошень (далi - класифайд) та/або постачальника послуг електронного сервiсу порiвняння продукцiї (далi - прайс-агрегатор), на яких такий суб'єкт реалiзує продукцiю, контактний номер телефону.

     12. Суб'єкт електронної комерцiї, який пройшов iдентифiкацiю, автентифiкацiю на Порталi е-покупець та набув статусу перевiреного продавця, зобов'язаний:

     розмiстити позначення "перевiрений продавець" в iнтернет-магазинi, з використанням якого вiн реалiзує продукцiю;

     повiдомити маркетплейс, класифайд, прайс-агрегатор, в iнформацiйно-комунiкацiйних системах яких вiн реалiзує продукцiю, про набуття статусу перевiреного продавця.

     Розмiщення позначення "перевiрений продавець" без реєстрацiї на Порталi е-покупець є пiдставою для притягнення суб'єкта електронної комерцiї до вiдповiдальностi, передбаченої цим Законом.

     Маркетплейс, класифайд, прайс-агрегатор пiсля отримання вiд суб'єкта електронної комерцiї повiдомлення про набуття ним статусу перевiреного продавця та/або у разi самостiйного встановлення факту набуття ним такого статусу зобов'язанi розмiстити на веб-сторiнцi такого суб'єкта електронної комерцiї, який реалiзує продукцiю в їхнiх iнформацiйно-комунiкацiйних системах, позначення "перевiрений продавець". Розмiщення такого позначення вважається виконанням вимог частини сьомої статтi 18 цього Закону.

     Розмiщення позначення "перевiрений продавець" на веб-сторiнцi суб'єкта електронної комерцiї без його реєстрацiї на Порталi е-покупець є пiдставою для притягнення маркетплейса, класифайда, прайс-агрегатора до вiдповiдальностi, передбаченої цим Законом.

     13. Маркетплейс, класифайд, прайс-агрегатор зобов'язанi обмежити доступ суб'єктiв електронної комерцiї, не зареєстрованих на Порталi е-покупець, до своїх iнформацiйно-комунiкацiйних систем.

     14. Рiшення про виключення суб'єкта електронної комерцiї з Порталу е-покупець та втрату ним статусу перевiреного продавця може бути прийняте компетентним органом за наявностi таких пiдстав:

     1) державна реєстрацiя припинення юридичної особи (крiм перетворення);

     2) державна реєстрацiя припинення пiдприємницької дiяльностi фiзичною особою - пiдприємцем;

     3) за рiшенням компетентного органу за результатами проведених заходiв державного нагляду (контролю), у разi порушення суб'єктом електронної комерцiї вимог частини одинадцятої цiєї статтi та/або непiдтвердження суб'єктом електронної комерцiї iнформацiї, передбаченої частиною одинадцятою цiєї статтi, у строки, передбаченi абзацом п'ятим частини десятої цiєї статтi.

     Стаття 17. Право споживача на iнформацiю у разi укладення договору поза торговельним чи офiсним примiщенням або дистанцiйного договору

     1. До укладення договору поза торговельним чи офiсним примiщенням або дистанцiйного договору продавець повинен надати споживачу в чiткiй та зрозумiлiй для сприйняття формi таку iнформацiю, яка є невiд'ємною частиною договору:

     1) найменування та споживчi властивостi товару або основнi характеристики роботи (послуги);

     2) загальнi вiдомостi про суб'єкта господарювання, достатнi для його iдентифiкацiї:

     а) для юридичних осiб: повне найменування юридичної особи (вiдокремленого пiдроздiлу), адреса реєстрацiї юридичної особи та її фактичне мiсцезнаходження, iдентифiкацiйний код згiдно з ЄДРПОУ та iндивiдуальний податковий номер згiдно з даними реєстру платникiв податку на додану вартiсть (за наявностi), вiдомостi про документ дозвiльного характеру чи лiцензiю (якщо це передбачено законодавством);

     б) для фiзичних осiб - пiдприємцiв: прiзвище, власне iм'я та по батьковi (за наявностi), адреса реєстрацiї, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв або серiя та номер паспорта (для фiзичних осiб, якi через свої релiгiйнi переконання вiдмовляються вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв та офiцiйно повiдомили про це вiдповiдний контролюючий орган i мають вiдмiтку в паспортi), вiдомостi про документ дозвiльного характеру чи лiцензiю (якщо це передбачено законодавством);

     в) номер телефону, адреса електронної пошти або iншi засоби зв'язку;

     г) найменування та мiсцезнаходження суб'єктiв господарювання, вiдповiдальних за прийняття та розгляд вимог про виконання гарантiйних зобов'язань та/або комерцiйної гарантiї, якщо така iнформацiя вiдрiзняється вiд зазначеної у пiдпунктах "а" i "б" цього пункту;

     3) цiна продукцiї або спосiб її розрахунку, а також iнформацiя щодо включення податкiв до розрахунку вартостi продукцiї. Спосiб розрахунку цiни надається лише в тому випадку, якщо з рiзних об'єктивних причин до моменту постачання товару, виконання робiт, надання послуг неможливо визначити кiнцеву цiну продукцiї. У разi укладення договору на невизначений строк або договору, що мiстить пiдписку на постачання певної продукцiї, цiна включає загальнi витрати за розрахунковий перiод. Якщо такий договiр передбачає оплату за фiксованою цiною, загальна цiна включає загальнi мiсячнi витрати за один мiсяць;

     4) автоматично сформована на iндивiдуальнiй основi цiна для конкретного споживача;

     5) додатковi витрати на перевезення, доставку товару, харчового продукту, послуги поштового зв'язку чи будь-якi iншi витрати;

     6) порядок оплати продукцiї, а також строк та порядок доставки товару, харчового продукту чи виконання робiт, надання послуг;

     7) вартiсть електронних комунiкацiйних послуг, якщо вона вiдмiнна вiд вартостi за тарифами (тарифними планами) вiдповiдно до договору, на пiдставi якого споживач отримує електроннi комунiкацiйнi послуги;

     8) порядок розгляду суб'єктом господарювання скарг споживача;

     9) порядок та умови реалiзацiї права споживача на вiдмову вiд договору та повернення товару, харчового продукту, якщо таке право передбачено договором, порядок та спосiб повернення коштiв за повернутий товар, можливi витрати споживача, пов'язанi з поверненням товару в разi вiдмови вiд договору, а також умови, за яких споживач не може вiдмовитися вiд договору;

     10) вiдомостi про гарантiйнi зобов'язання суб'єкта господарювання та комерцiйну гарантiю, у разi її надання;

     11) порядок та умови обслуговування продукцiї пiсля її продажу, якщо це передбачено договором;

     12) спосiб ознайомлення з кодексом поведiнки, у разi його наявностi;

     13) строк дiї договору, порядок та умови вiдмови вiд договору;

     14) мiнiмальний строк зобов'язань споживача за договором, у разi їх наявностi;

     15) наявнiсть та умови попередньої оплати чи iнших фiнансових гарантiй, якi надаються споживачем на вимогу суб'єкта господарювання;

     16) функцiональнiсть цифрового вмiсту продукцiї, включаючи заходи його технiчного захисту;

     17) данi про iнтероперабельнiсть або сумiснiсть цифрового вмiсту щодо функцiонування з апаратними засобами або програмним забезпеченням, у разi придбання товару з цифровим вмiстом;

     18) можливiсть застосування механiзму позасудового врегулювання спорiв, до якого приєднався суб'єкт господарювання, а також способи звернення споживача до органу позасудового врегулювання спорiв.

     2. У разi придбання споживачем радiообладнання вiн має право на отримання iнформацiї щодо документа про вiдповiднiсть та про порядок користування радiочастотним ресурсом при застосуваннi цього радiообладнання.

     3. Дiя положень частини першої цiєї статтi також застосовується до договорiв, що стосуються постачання цифрового вмiсту, який не постачається на матерiальному носiї.

     4. Умови договору можуть вiдрiзнятися вiд iнформацiї, наданої споживачу до його укладення, якщо такi умови погодженi сторонами.

     5. У разi ненадання суб'єктом господарювання iнформацiї про додатковi витрати на перевезення, доставку товару, харчового продукту, послуги поштового зв'язку чи будь-якi iншi витрати споживач має право не оплачувати такi витрати.

     6. Тягар доведення факту надання iнформацiї, передбаченої частиною першою цiєї статтi, покладається на суб'єкта господарювання.

     7. Дiя положень цiєї статтi поширюється на вiдносини, якi виникають мiж споживачем та суб'єктом господарювання щодо харчових продуктiв, у частинi, що не суперечить Закону України "Про iнформацiю для споживачiв щодо харчових продуктiв".

     Стаття 18. Права споживача пiд час придбання продукцiї у суб'єкта електронної комерцiї

     1. Споживач перед прийняттям рiшення про придбання продукцiї та укладення вiдповiдного договору має право ознайомитися з iнформацiєю про продукцiю, що мiститься в iнтернет-магазинi суб'єкта електронної комерцiї, який пропонує таку продукцiю для реалiзацiї, або в iнформацiйно-комунiкацiйнiй системi маркетплейса, класифайда, прайс-агрегатора.

     2. Суб'єкт електронної комерцiї зобов'язаний забезпечити доступ споживача до умов договору, якi повиннi бути розмiщенi в iнформацiйно-комунiкацiйнiй системi у легкодоступному для споживача мiсцi так, щоб це дало змогу споживачу ознайомитися з договором до оформлення свого замовлення на придбання продукцiї.

     3. З метою отримання вiд суб'єкта електронної комерцiї iнформацiї про продукцiю споживач може надати згоду на поширення таким суб'єктом на його електронну адресу вiдповiдних комерцiйних електронних повiдомлень щодо продукцiї, рiшення про придбання якої споживачем не приймалося.

     Комерцiйнi електроннi повiдомлення не можуть надсилатися без згоди на їх отримання, наданої особою, якiй такi повiдомлення адресованi, та без можливостi вiдмовитися вiд подальшого надсилання таких повiдомлень, у тому числi з використанням автоматизованих засобiв. Така можливiсть повинна надаватися з кожним надсиланням комерцiйного електронного повiдомлення.

     Iнформацiя про можливiсть особи вiдмовитися вiд подальшого отримання комерцiйних електронних повiдомлень повинна мiститися в такому комерцiйному електронному повiдомленнi та бути викладена у спосiб, який забезпечить переважну помiтнiсть такої iнформацiї порiвняно з текстом комерцiйного електронного повiдомлення. Комерцiйне електронне повiдомлення має мiстити технiчну можливiсть для особи, якiй воно адресоване, вiдмовитися вiд подальшого отримання таких повiдомлень.

     4. У разi отримання споживачем комерцiйного електронного повiдомлення пiсля його вiдмови вiд подальшого отримання таких повiдомлень споживач має право подати суб'єкту електронної комерцiї, який здiйснює розсилання таких комерцiйних електронних повiдомлень, заяву про вiдмову вiд подальшого отримання комерцiйних електронних повiдомлень на Порталi е-покупець.

     Суб'єкт електронної комерцiї, який здiйснює розсилання комерцiйних електронних повiдомлень, пiсля отримання ним iнформацiї в електронному кабiнетi на Порталi е-покупець про подання споживачем заяви про вiдмову вiд подальшого отримання комерцiйних електронних повiдомлень протягом 10 днiв має вчинити всi дiї для припинення надсилання таких комерцiйних електронних повiдомлень споживачу.

     У разi невчинення суб'єктом електронної комерцiї дiй, передбачених абзацом другим цiєї частини, споживач має право через Портал е-покупець подати скаргу на такого суб'єкта електронної комерцiї до компетентного органу, що є пiдставою для притягнення такого суб'єкта до вiдповiдальностi, передбаченої цим Законом.

     5. Суб'єкт електронної комерцiї, який пропонує продукцiю для реалiзацiї через iнформацiйно-комунiкацiйну систему, зокрема через iнформацiйно-комунiкацiйну систему маркетплейса, класифайда, або розмiщує iнформацiю про продукцiю в iнформацiйно-комунiкацiйнiй системi прайс-агрегатора, зобов'язаний розмiстити в такiй системi iнформацiю, передбачену частиною першою статтi 7 Закону України "Про електронну комерцiю".

     6. Суб'єкт електронної комерцiї, який пропонує продукцiю для реалiзацiї через iнтернет-магазин, несе вiдповiдальнiсть за наявнiсть та достовiрнiсть iнформацiї, яка стосується даних про такого суб'єкта електронної комерцiї та запропоновану ним для реалiзацiї продукцiю.

     7. Маркетплейс, класифайд, прайс-агрегатор зобов'язанi розмiстити у своїх iнформацiйно-комунiкацiйних системах iнформацiю про суб'єктiв електронної комерцiї, що реалiзують продукцiю з використанням таких систем, передбачену частиною першою статтi 7 Закону України "Про електронну комерцiю", та перевiрити достовiрнiсть iнформацiї про таких суб'єктiв електронної комерцiї, визначеної абзацами другим i п'ятим частини першої статтi 7 Закону України "Про електронну комерцiю".

     8. У разi пропонування для реалiзацiї продукцiї в iнформацiйно-комунiкацiйнiй системi класифайда фiзичною особою класифайд зобов'язаний поiнформувати споживача про те, що особа, яка пропонує продукцiю для реалiзацiї в такiй iнформацiйно-комунiкацiйнiй системi, є фiзичною особою.

     9. У разi укладення споживачем договору щодо придбання продукцiї споживач має право на iнформацiю про розподiл обов'язкiв та вiдповiдальностi мiж маркетплейсом, класифайдом чи прайс-агрегатором та суб'єктом електронної комерцiї, який пропонує для реалiзацiї таку продукцiю через iнформацiйно-комунiкацiйну систему такого маркетплейса, класифайда чи прайс-агрегатора.

     Стаття 19. Вимоги до договору, який укладається поза торговельним чи офiсним примiщенням, або дистанцiйного договору

     1. У разi укладення договору поза торговельним чи офiсним примiщенням суб'єкт господарювання надає споживачу iнформацiю, передбачену частиною першою статтi 17 цього Закону, разом з примiрником пiдписаного договору у паперовiй або, за згодою споживача, в електроннiй формi.

     У разi укладення дистанцiйного договору суб'єкт господарювання надає споживачу iнформацiю, передбачену частиною першою статтi 17 цього Закону, вiдповiдними засобами дистанцiйного, у тому числi електронного, зв'язку.

     2. Якщо дистанцiйний договiр укладається виключно засобами електронного зв'язку, суб'єкт господарювання зобов'язаний:

     1) повiдомити споживачу iнформацiю, передбачену пунктами 1, 3 i 12 частини першої статтi 17 цього Закону;

     2) передбачити на своєму офiцiйному веб-сайтi розмiщення кнопки або iншої програмної функцiї, яку споживач активує з метою замовлення продукцiї. Така кнопка або iнша програмна функцiя повинна мiстити напис "замовлення з оплатою" або iнше подiбне формулювання, яке однозначно вказує, що замовлення продукцiї передбачає її оплату. У разi недотримання продавцем вимоги, передбаченої цим пунктом, споживач не має зобов'язань з оплати за вiдповiдним замовленням чи договором;

     3) до початку здiйснення замовлення зазначити способи доставки та оплати продукцiї, а також, у разi наявностi, обмеження щодо способiв доставки, якi споживач може обрати до оформлення вiдповiдного замовлення;

     4) надати споживачу пiдтвердження, що договiр укладено, а саме: надати копiю пiдписаного договору в паперовiй або електроннiй формi та пiдтвердження попередньої прямої згоди споживача (якщо така згода передбачена законодавством чи умовами договору).

     Таке пiдтвердження повинно бути надано не пiзнiше нiж пiд час доставки товару чи до початку виконання послуг та мiстити iнформацiю, зазначену в частинi першiй статтi 17 цього Закону, крiм випадкiв надання продавцем такої iнформацiї споживачу до укладення дистанцiйного договору.

     У разi постачання цифрового вмiсту не на матерiальному носiї суб'єкт господарювання зобов'язаний надати споживачу в паперовiй або електроннiй формi пiдтвердження попередньої згоди споживача на постачання цифрового вмiсту (контенту), наданої вiдповiдно до вимог цього Закону та iнших законодавчих актiв.

     3. Суб'єкт господарювання, який телефонує споживачу з метою укладення договору, повинен на початку розмови повiдомити своє iм'я або найменування суб'єкта господарювання, якого вiн представляє, а також пояснити комерцiйну мету, з якою вiн здiйснює такий телефонний дзвiнок.

     Якщо суб'єкт господарювання та споживач пiд час телефонної розмови домовилися про укладення договору, такий договiр стане дiйсним лише пiсля письмового пiдтвердження його укладення споживачем у паперовiй або електроннiй формi.

     4. Укладення дистанцiйних договорiв в електронному виглядi повинно також вiдповiдати вимогам Закону України "Про електронну комерцiю".

     Стаття 20. Право споживача на доставку товару, придбаного шляхом укладення договору поза торговельним чи офiсним примiщенням або дистанцiйного договору

     1. Пiд час укладення договору про купiвлю-продаж товару визначаються дата, час, спосiб та цiна доставки товару.

     Якщо дату доставки товару в договорi купiвлi-продажу не визначено, суб'єкт господарювання повинен доставити товар споживачу не пiзнiше нiж через 30 днiв з дня укладення договору.

     Продовження строку доставки понад 30 днiв може бути лише за згодою споживача.

     2. Товар доставляється в узгоджений мiж суб'єктом господарювання i споживачем спосiб, зокрема оператором поштового зв'язку до зазначеного споживачем вiддiлення або кур'єром на зазначену пiд час замовлення адресу доставки. Спосiб доставки може бути змiнено за згодою сторiн.

     3. У разi неможливостi доставки товару суб'єкт господарювання зобов'язаний повiдомити про це споживача до укладення договору купiвлi-продажу.

     4. Суб'єкт господарювання, який уклав договiр купiвлi-продажу, але не може доставити товар у дату та строк, передбаченi частиною першою цiєї статтi, повiдомляє про це споживача та узгоджує з ним iнший строк доставки. У разi незгоди з доставкою в iнший строк споживач має право вiдмовитися вiд договору купiвлi-продажу.

     5. У разi якщо доставка товару є важливою для споживача у визначений час, вiн зобов'язаний повiдомити про це суб'єкту господарювання до укладення договору.

     Якщо суб'єкт господарювання пiдтвердив готовнiсть доставити товар у визначений споживачем час, але не доставив товар, споживач має право вiдмовитися вiд договору.

     6. Суб'єкт господарювання зобов'язаний повернути споживачу протягом 14 днiв усю суму, сплачену ним за договором купiвлi-продажу, вiд якого споживач вiдмовився вiдповiдно до частин четвертої i п'ятої цiєї статтi.

     Суб'єкт господарювання зобов'язаний повернути суму, сплачену споживачем за товар, у спосiб, що вiдповiдає способу оплати споживачем за товар, крiм випадку, якщо споживач погодився на iнший спосiб повернення коштiв.

     7. Споживач може дозволити третiй особi (уповноважити третю особу) отримати вiд свого iменi придбаний ним товар.

     Право власностi на товар переходить вiд суб'єкта господарювання до споживача у момент передачi товару споживачу чи визначенiй ним третiй особi пiд час доставки.

     8. Витрати, пов'язанi з втратою чи пошкодженням товару пiд час його доставки, несе суб'єкт господарювання, крiм випадку, якщо споживач самостiйно органiзовує доставку придбаного товару.

     Стаття 21. Право споживача на вiдмову вiд договору, укладеного поза торговельним чи офiсним примiщенням, або дистанцiйного договору

     1. Споживач має право в односторонньому порядку вiдмовитися вiд договору, укладеного поза торговельним чи офiсним примiщенням, або дистанцiйного договору, а також вiдмовитися вiд отримання товару (крiм товарiв, визначених частиною п'ятою статтi 5 цього Закону) протягом 14 днiв:

     1) з дня укладення договору (у тому числi договору з постачання цифрового вмiсту, який не постачається на матерiальному носiї);

     2) з дня отримання товару споживачем або визначеною ним третьою особою (для товару чи замовлення, що доставляється частинами, - з дня отримання останньої частини товару чи замовлення);

     3) з першого дня доставки товару, який за договором повинен доставлятися регулярно протягом певного перiоду часу.

     Здiйснення споживачем права на вiдмову припиняє зобов'язання сторiн з укладення або виконання дистанцiйного договору або договору, укладеного поза торговельним чи офiсним примiщенням.

     2. Суб'єкт господарювання з метою забезпечення вимог цього Закону розмiщує на своєму веб-сайтi форму заявки для оформлення вiдмови вiд договору, а також iнструкцiю про порядок вiдмови, типовi форми яких затверджуються компетентним органом.

     Якщо споживач оформив заявку про вiдмову вiд договору через веб-сайт суб'єкта господарювання, суб'єкт господарювання повинен невiдкладно повiдомити споживачу про отримання його заявки.

     3. Споживач повинен повiдомити суб'єкта господарювання про вiдмову вiд договору у строк, визначений частиною першою цiєї статтi.

     4. Суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом 14 днiв з дня отримання товару вiд споживача повернути суму, сплачену споживачем за товар, а також, якщо це передбачено договором, iншi платежi, у тому числi кошти за доставку товару споживачу.

     Якщо споживач обрав спосiб доставки товару вартiстю бiльшою, нiж найдешевший спосiб доставки, запропонований суб'єктом господарювання, додатковi кошти, сплаченi ним за доставку, вiдшкодуванню не пiдлягають.

     5. У разi недотримання суб'єктом господарювання вимог пункту 9 частини першої статтi 17 цього Закону строк, встановлений частиною першою цiєї статтi, становитиме 12 мiсяцiв.

     Якщо суб'єкт господарювання, який на момент продажу товару не виконав вимогу пункту 9 частини першої статтi 17 цього Закону, виконає її протягом 12 мiсяцiв пiсля продажу товару, строк, встановлений частиною першою цiєї статтi, становитиме 14 днiв з дня отримання споживачем вiдповiдної iнформацiї.

     6. Споживач може реалiзувати своє право на вiдмову вiд договору у строк, встановлений частинами першою i п'ятою цiєї статтi, якщо повiдомлення про вiдмову вiд договору буде надiслане ним суб'єкту господарювання до закiнчення такого строку.

     7. Тягар доведення, що споживач скористався своїм правом на вiдмову вiд договору, покладається на споживача.

     8. Повернення товару суб'єкту господарювання у разi вiдмови вiд договору здiйснюється споживачем за власний рахунок, за винятком таких випадкiв:

     1) суб'єкт господарювання запропонував самостiйно та за власний рахунок забрати у споживача товар;

     2) пiд час укладення договору суб'єкт господарювання не повiдомив про спосiб та витрати споживача у разi повернення ним товару вiдповiдно до вимог пункту 9 частини першої статтi 17 цього Закону;

     3) постачання, повнiстю або частково, цифрового вмiсту, який не надається на матерiальному носiї, якщо:

     споживач не надав попередньої прямої згоди на початок постачання до закiнчення 14-денного строку для вiдмови;

     споживач не повiдомив про вiдмову вiд свого права на вiдмову при наданнi попередньої згоди;

     продавець не надав пiдтвердження вiдповiдно до частин першої i другої статтi 19 цього Закону.

     Споживач повинен повернути товар суб'єкту господарювання протягом 14 днiв з дня повiдомлення йому про прийняття рiшення про вiдмову вiд договору.

     У разi доставки споживачу товару до визначеного ним мiсця пiд час укладення договору поза торговельним чи офiсним примiщенням (на пiдставi такого договору) продавець за власний рахунок забирає товар, якщо за своєю природою такий товар не може бути повернутий шляхом пересилання поштового вiдправлення.

     Споживач несе вiдповiдальнiсть лише за зменшення вартостi товару у результатi поводження з ним, вiдмiнного вiд призначення товару чи вимог iнструкцiї (за наявностi). Споживач не несе вiдповiдальностi за зменшення вартостi товару, якщо продавець не надав повiдомлення про право на вiдмову вiдповiдно до пункту 9 частини першої статтi 17 цього Закону.

     9. У разi вiдмови вiд договору щодо товару з цифровим вмiстом або цифрової послуги суб'єкт господарювання на вимогу споживача повертає цифровий вмiст, наданий або створений споживачем пiд час використання товару з цифровим вмiстом (крiм персональних даних). Повернення суб'єктом господарювання цифрового вмiсту здiйснюється безоплатно, у форматi, що дає змогу його оброблення електронними засобами, не пiзнiше семи днiв з дня вiдмови або в iнший строк за домовленiстю iз споживачем. У разi вимоги продавця про повернення матерiального носiя така вимога повинна бути подана протягом 14 днiв з дня, коли продавець був поiнформований про рiшення споживача розiрвати договiр.

     10. Суб'єкт господарювання, який виконує роботи (надає послуги) за договором, укладеним поза торговельним чи офiсним примiщенням, або за дистанцiйним договором, може передбачити в такому договорi право споживача на вiдмову вiд договору.

     11. Якщо споживач має намiр, щоб виконання робiт (надання послуг) розпочалося у перiод вiдмови, суб'єкт господарювання вимагає вiд споживача письмове пiдтвердження про ознайомлення споживача з тим фактом, що в такому разi вiн втрачає право на вiдмову, за умови повного виконання договору суб'єктом господарювання.

     12. У разi вiдмови вiд договору про виконання робiт (надання послуг) споживач повинен сплатити виконавцю кошти у сумi, пропорцiйнiй вартостi виконаної роботи або наданої послуги виконавцем до моменту вiдмови споживача вiд договору.

     13. Споживач не може вiдмовитися вiд договору про виконання робiт (надання послуг), укладеного поза торговельним чи офiсним примiщенням, або вiдповiдного дистанцiйного договору, якщо:

     1) умовами договору передбачено, що споживач втрачає таке право пiсля виконання суб'єктом господарювання договору в повному обсязi;

     2) споживач уклав договiр щодо замовлення послуг з термiнового ремонту товару або з технiчного чи iншого обслуговування, що здiйснюється у примiщеннi споживача, крiм випадку, якщо пiд час термiнового ремонту чи обслуговування мiж споживачем i суб'єктом господарювання укладено iнший договiр про виконання робiт (надання послуг) чи придбання товарiв, якi не стосуються такого термiнового ремонту чи обслуговування;

     3) договором передбачено надання послуг з розмiщення у житловому примiщеннi (крiм послуг з проживання), транспортування товарiв, прокату автомобiлiв, громадського харчування, показу (проведення) гастрольних заходiв та/або послуг, пов'язаних iз дозвiллям, у разi якщо зазначено конкретну дату або перiод його виконання.

     14. Якщо споживач вiдмовляється вiд договору, припиняється виконання договорiв, пов'язаних з виконанням цього договору та укладених з метою його реалiзацiї, щодо отримання товарiв або робiт (послуг), що постачаються, виконуються (надаються) суб'єктом господарювання або третьою стороною на пiдставi домовленостi мiж ними. Таке припинення здiйснюється без витрат для споживача, крiм випадку, якщо споживач обрав спосiб доставки, вiдмiнний та дорожчий вiд способу доставки, запропонованого продавцем.

     Стаття 22. Обов'язки споживача пiд час придбання продукцiї у суб'єктiв електронної комерцiї

     1. Споживач зобов'язаний надати згоду на придбання продукцiї у суб'єкта електронної комерцiї, повiдомивши його у визначений таким суб'єктом спосiб. Спосiб повiдомлення визначається суб'єктом електронної комерцiї у зрозумiлiй для споживача формi.

     2. У разi реалiзацiї споживачу продукцiї, яку вiн не замовляв, у тому числi постачання цифрового вмiсту, споживач не несе зобов'язань за витратами суб'єкта електронної комерцiї.

     3. Вiдсутнiсть вiдповiдi споживача суб'єкту електронної комерцiї стосовно прийняття пропозицiї про придбання продукцiї не може вважатися згодою споживача.

     4. У разi якщо споживач реалiзує своє право на вiдмову вiд договору, вiн зобов'язаний повернути (вiдправити) товар суб'єкту електронної комерцiї або уповноваженiй ним особi протягом 14 днiв з дня повiдомлення такому суб'єкту про вiдмову вiд договору.

     5. У разi вiдмови вiд договору купiвлi-продажу товару з цифровим вмiстом споживач зобов'язаний утримуватися вiд використання цифрового вмiсту або цифрової послуги та не надавати доступ до них третiм особам.

     Стаття 23. Захист персональних даних пiд час здiйснення електронної комерцiї

     1. Захист персональних даних в електроннiй комерцiї здiйснюється вiдповiдно до вимог Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про електронну комерцiю".

     2. Пiд час здiйснення електронної комерцiї споживач повинен повiдомити суб'єкту електронної комерцiї про себе такi персональнi данi:

     1) прiзвище, власне iм'я та по батьковi (за наявностi);

     2) контактний номер телефону та/або адреса електронної пошти;

     3) поштова адреса, за якою очiкується доставка, у разi оформлення доставки оператором поштового зв'язку або кур'єром;

     4) iншi данi, передбаченi законодавством.

     3. Суб'єкт електронної комерцiї, який здiйснює електронну торгiвлю, має право вимагати лише тi персональнi данi споживача, без яких вiн не зможе укласти договiр та/або виконати свої зобов'язання.

     Вiдмова споживача вiд надання персональних даних, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, означає вiдмову споживача вiд укладення договору.

     4. Суб'єкту електронної комерцiї забороняється використовувати персональнi данi сторiн у будь-яких iнших цiлях, що виходять за рамки його зобов'язань, без згоди на таке вiд споживача.

     5. З метою недопущення несанкцiонованого доступу третiх осiб до iнформацiйно-комунiкацiйної системи автентифiкацiї споживачiв, яка ведеться суб'єктом електронної комерцiї, сторони можуть додатково передбачити iншi засоби автентифiкацiї споживача шляхом надсилання (надання) споживачем унiкального набору електронних даних, якi використовуються суб'єктом електронної комерцiї додатково до реєстрацiйних даних споживача.

Роздiл IV. НЕЧЕСНА КОМЕРЦIЙНА ПРАКТИКА

     Стаття 24. Заборона нечесної комерцiйної практики

     1. Комерцiйна практика суб'єкта господарювання по вiдношенню до споживача вважається нечесною, якщо її здiйснення завдає (може завдавати) шкоди економiчним iнтересам або спотворює економiчну поведiнку споживача щодо певної продукцiї та, зокрема, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здiйснення правочину, на який в iншому випадку вiн не погодився б, вводить споживача в оману або є стосовно нього агресивною.

     2. Нечесна комерцiйна практика забороняється.

     Правочини, здiйсненi з використанням нечесної комерцiйної практики, є недiйсними.

     3. Нечесною є комерцiйна практика, яка:

     1) негативно впливає на здатнiсть споживача приймати будь-яке свiдоме рiшення щодо намiру та умов придбання продукцiї, яке вiн не прийняв би за iнших умов;

     2) не вiдповiдає або суперечить усталеним стандартам, нормам та/або правилам професiйної сумлiнностi.

     4. Порядок оцiнки застосування суб'єктами господарювання нечесних комерцiйних практик розробляється центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про захист прав споживачiв, та затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 25. Вимоги щодо вразливих категорiй споживачiв

     1. Комерцiйна практика суб'єкта господарювання щодо окремих груп споживачiв, якi є вразливими через вiк, вади розумового або фiзичного розвитку, повинна враховувати:

     1) особливi характеристики такої групи споживачiв;

     2) високу ймовiрнiсть здiйснення споживачами такої групи несвiдомого вибору або допущення помилки пiд час вчинення правочину щодо обставин, якi мають iстотне значення.

     2. Якщо суб'єкт господарювання пiд час здiйснення господарської дiяльностi не враховує вимоги частини першої цiєї статтi, вважається, що вiн свiдомо провадить нечесну комерцiйну практику стосовно вразливих груп споживачiв.

     3. Зазначенi вимоги не стосуються правомiрної рекламної дiяльностi, зокрема з використанням висловiв, якi не повиннi сприйматися буквально.

     Стаття 26. Комерцiйна практика, що вводить в оману

     1. Комерцiйна практика суб'єкта господарювання вважається такою, що вводить споживача в оману, якщо вона вiдповiдає хоча б однiй iз таких ознак:

     1) здiйснюється у спосiб, який впливає (може вплинути) на намiри або змушує споживача прийняти невиправдане рiшення про придбання продукцiї, яке в iншому (протилежному) випадку вiн не прийняв би;

     2) передбачає:

     а) будь-яке пропонування продукцiї, яке створює можливiсть сплутати продукцiю з iншою продукцiєю або продукцiєю, що продається пiд iншою торговельною маркою, торговою назвою або iншими ознаками конкурента;

     б) дiї суб'єкта господарювання, якi не вiдповiдають кодексу поведiнки, про приєднання до якого заявляє суб'єкт господарювання.

     2. Комерцiйна практика є такою, що вводить в оману, якщо пiд час її провадження:

     1) суб'єкт господарювання не надає суттєвої iнформацiї про продукцiю або приховує, надає несвоєчасно чи надає у нечiткий, незрозумiлий чи двозначний спосiб iнформацiю про продукцiю, необхiдну споживачу для ознайомлення до моменту прийняття ним зваженого рiшення про купiвлю продукцiї;

     2) поширюється неправдива iнформацiя.

     3. Неправдива iнформацiя - це iнформацiя, що не вiдповiдає дiйсностi або викладена у спосiб, що має або може мати наслiдком її неправильне сприйняття споживачем, яка стосується (може стосуватися), зокрема:

     1) iснування продукцiї або її природи;

     2) основних вiдомостей про продукцiю, а саме про її наявнiсть, переваги, ризики, порядок користування радiочастотним ресурсом України, склад, обслуговування пiсля продажу, наявнiсть аксесуарiв, спосiб та дату виготовлення або надання, доставку, кiлькiсть, специфiкацiю, географiчне або iнше походження, очiкуванi результати споживання чи результати та основнi характеристики тестiв або перевiрок продукцiї;

     3) обсягу зобов'язань суб'єкта господарювання та мотивiв здiйснення господарської дiяльностi;

     4) будь-якого твердження (використання позначення) щодо спонсорства суб'єкта господарювання;

     5) цiни продукцiї, способу її формування або наявностi цiнових переваг;

     6) необхiдностi обслуговування, ремонту, замiни складових частин;

     7) характеру, атрибутiв та прав суб'єкта господарювання або його представника, зокрема iнформацiя про особу та активи, квалiфiкацiю, статус, наявнiсть документа дозвiльного характеру чи лiцензiї, афiлiйованiсть чи зв'язки, володiння правами iнтелектуальної або промислової власностi, вiдзнаки та нагороди;

     8) прав споживача, у тому числi передбачених статтею 7 цього Закону;

     9) порядку розгляду скарг суб'єктом господарювання;

     10) будь-якого твердження (використання позначення) про отримання погодження (схвалення) авторитетної для споживача органiзацiї або особи щодо продукцiї чи суб'єкта господарювання.

     4. Комерцiйна практика є такою, що вводить в оману, якщо пiд час пропонування продукцiї суб'єкт господарювання приховує або не надає споживачу, або надає у нечiткий, незрозумiлий чи двозначний спосiб iнформацiю, передбачену законодавством, зокрема частинами першою - десятою статтi 13 та частиною першою статтi 17 цього Закону.

     Стаття 27. Види комерцiйної практики, що вводить в оману

     1. Видами комерцiйної практики, що вводить в оману, зокрема, є:

     1) недостовiрне твердження про те, що суб'єкт господарювання пiдписав та дотримується кодексу поведiнки;

     2) недостовiрне твердження про те, що кодекс поведiнки затверджено чи погоджено органом державної влади або iншою юридичною особою;

     3) позначення продукцiї знаком довiри, знаком якостi або знаком вiдповiдностi без отримання на це вiдповiдного дозволу уповноваженої особи чи власника такого знака;

     4) недостовiрне твердження про те, що суб'єкт господарювання, його продукцiя або його господарська дiяльнiсть схваленi, рекомендованi чи погодженi органом державної влади або iншою юридичною особою, а також якщо таке твердження не вiдповiдає умовам схвалення, рекомендацiї чи погодження;

     5) пропонування продукцiї за визначеною цiною без повiдомлення споживача до моменту укладення договору купiвлi-продажу про вiдомi суб'єкту господарювання обставини, якi можуть обмежити або перешкодити виконанню наданої пропозицiї за запропонованою цiною;

     6) пропонування продукцiї для реалiзацiї за спецiальною цiною, якщо:

     а) така продукцiя вiдсутня у продажу;

     б) продавець вiдмовляється прийняти замовлення на таку продукцiю або доставити її у розумний строк;

     в) продавець демонструє та/або пропонує неякiснi екземпляри такої продукцiї з намiром продати iншу продукцiю;

     7) недостовiрне повiдомлення про наявнiсть обмеженої кiлькостi продукцiї або про продаж продукцiї протягом обмеженого строку, що спонукає споживачiв до прийняття швидкого рiшення i позбавляє їх достатнього перiоду часу для прийняття свiдомого рiшення;

     8) пропонування для вiльної реалiзацiї продукцiї, яка вилучена з обiгу або щодо обiгу якої iснують обмеження;

     9) представлення встановленого законодавством права споживача як наданого продавцем продукцiї привiлею;

     10) надання недостовiрного твердження щодо природи або ступеня ризику для особистої безпеки споживача або його сiм'ї, якщо вiн не придбає чи не замовить продукцiю;

     11) просування продукцiї, подiбної до продукцiї, виготовленої iншим виробником, таким чином, щоб навмисно ввести споживача в оману щодо виробника продукцiї;

     12) утворення, експлуатацiя або сприяння розвитку пiрамiдальних схем продажу, коли споживач сплачує за можливiсть одержання компенсацiї, яка надається переважно за рахунок залучення до такої схеми активiв iнших споживачiв, а не за рахунок активiв, отриманих вiд продажу або споживання продукцiї;

     13) неправдива заява про припинення суб'єктом господарювання торговельної дiяльностi або його переїзд;

     14) заява про те, що придбання продукцiї може сприяти виграшу в лотереї;

     15) хибне твердження, що продукцiя може вилiкувати захворювання або має iншi лiкувальнi якостi (крiм лiкарських засобiв, ветеринарних лiкарських засобiв та медичних виробiв);

(пункт 15 частини першої статтi 27 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.12.2025 р. N 4718-IX)

     16) поширення недостовiрної iнформацiї про стан ринку або можливiсть придбання продукцiї з метою спонукання споживача до придбання продукцiї на менш вигiдних для нього умовах порiвняно iз звичайними ринковими умовами;

     17) твердження про проведення конкурсу або розiграшу подарункiв без подальшого вручення таких подарункiв або їх еквiвалента;

     18) опис продукцiї словами "безкоштовно", "безоплатно" або iншими аналогiчними за змiстом, якщо споживач несе бiльшi витрати, нiж неминучi витрати на доставку такої продукцiї;

     19) включення до маркетингових матерiалiв рахунка-фактури або аналогiчного документа, який передбачає оплату продукцiї, що створює у споживача хибне враження, нiби вiн уже замовив продукцiю;

     20) недостовiрне твердження про те, що суб'єкт господарювання дiє не в торговельних, дiлових чи професiйних iнтересах, або якщо представляє себе як споживача;

     21) недостовiрне твердження про те, що обслуговування пiсля продажу продукцiї можливе в iнших країнах;

     22) нав'язування споживачу умови щодо придбання додаткової продукцiї разом з придбанням продукцiї, необхiдної споживачу;

     23) зазначення в назвi продукцiї характеристик, якi не вiдповiдають дiйсностi;

     24) виведення за результатами пошукового запиту споживача в Iнтернетi iнформацiї про запитувану продукцiю у вищий рейтинг без зазначення, що це є рекламою або що досягнення високого рейтингу продукцiї за результатами пошуку в Iнтернетi оплачено суб'єктом господарювання;

     25) перепродаж споживачам квиткiв на спортивнi, культурнi та iншi заходи, якi суб'єкт господарювання отримав з використанням автоматизованих засобiв з метою подолання обмежень, накладених на кiлькiсть квиткiв, якi особа може придбати, або уникнення виконання iнших правил щодо придбання квиткiв;

     26) твердження про те, що вiдгуки про продукцiю надаються споживачами, якi придбали чи використовують таку продукцiю, без перевiрки достовiрностi походження таких вiдгукiв;

     27) просування продукцiї шляхом залучення iнших юридичних чи фiзичних осiб з метою поширення ними неправдивих вiдгукiв про продукцiю або спотворення вiдгукiв iнших споживачiв чи соцiальних груп.

     Стаття 28. Агресивна комерцiйна практика

     1. Агресивною вважається комерцiйна практика, яка мiстить елементи переслiдування, примусу, зокрема iз застосуванням фiзичної сили, або надмiрного впливу, а також яка впливає або може вплинути на намiри споживача вчинити правочин, на який вiн не погодився б в iншому випадку.

     2. Для встановлення того, чи мiстить комерцiйна практика елементи переслiдування, примусу або надмiрного впливу, враховується:

     1) час, мiсце, характер та повторюванiсть пропозицiй про придбання продукцiї;

     2) образливi або погрозливi вислови чи поведiнка;

     3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку було вiдомо суб'єкту господарювання, для впливу на рiшення споживача;

     4) встановлення обтяжливих або непропорцiйних позадоговiрних перешкод для реалiзацiї споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача на вiдмову вiд договору або про замiну продукцiї чи укладення договору з iншим суб'єктом господарювання;

     5) погроза вчинення незаконних або неправомiрних дiй.

     Стаття 29. Види агресивної комерцiйної практики

     1. Видами агресивної комерцiйної практики, зокрема, є:

     1) створення враження, що споживач не може залишити примiщення суб'єкта господарювання без укладення договору або здiйснення оплати;

     2) вiдвiдування житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дiй або залишення житла, крiм випадкiв, якщо це здiйснюється з метою виконання зобов'язань споживача за договором;

     3) постiйнi телефоннi, електроннi або iншi повiдомлення без згоди на це споживача, крiм випадкiв, якщо це здiйснюється з метою виконання зобов'язань споживача за договором;

     4) вимога до споживача, який звертається за вiдшкодуванням на пiдставi договору страхування, надати будь-якi iншi документи, крiм тих, що передбаченi договором страхування та/або законом;

     5) систематичне iгнорування звернень споживача для створення перешкод у реалiзацiї ним прав, передбачених законодавством та договором;

     6) вимога до споживача про здiйснення оплати продукцiї або оплати повернення чи зберiгання товару, якщо це не було погоджено споживачем;

     7) повiдомлення споживачу, що вiдмова вiд придбання продукцiї у суб'єкта господарювання негативно позначиться на його роботi або благополуччi;

     8) створення хибного враження, що споживач вже виграв, виграє або може виграти приз чи отримати iншу еквiвалентну вигоду, виконавши певну дiю, якщо:

     а) приз або iнша еквiвалентна вигода не iснує; або

     б) отримання призу зумовлено здiйсненням оплати або iншими витратами для споживача.

Роздiл V. СИСТЕМА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧIВ

     Стаття 30. Суб'єкти системи захисту прав споживачiв

     1. До суб'єктiв системи захисту прав споживачiв належать:

     1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi захисту прав споживачiв;

     2) компетентний орган;

     3) iншi державнi органи, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiдних сферах;

     4) органи мiсцевого самоврядування;

     5) органи позасудового врегулювання спорiв;

     6) суди;

     7) громадськi об'єднання споживачiв;

     8) саморегулiвнi органiзацiї.

     Стаття 31. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi захисту прав споживачiв

     1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi захисту прав споживачiв:

     1) координує роботу центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, iнших державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування з питань захисту прав споживачiв;

     2) визначає прiоритетнi напрями розвитку державної полiтики у сферi захисту прав споживачiв;

     3) забезпечує нормативно-правове регулювання у сферi захисту прав споживачiв;

     4) здiйснює експертизу проектiв законiв, iнших нормативно-правових актiв на їх вiдповiднiсть законодавству про захист прав споживачiв;

     5) узагальнює практику застосування законодавства у сферi захисту прав споживачiв, розробляє пропозицiї щодо вдосконалення вiдповiдного законодавства;

     6) надає рекомендацiї та роз'яснення з питань захисту прав споживачiв;

     7) здiйснює iншi повноваження вiдповiдно до цього Закону та iнших законiв України.

     Стаття 32. Повноваження компетентного органу

     1. Компетентний орган здiйснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачiв вiдповiдно до Закону України "Про основнi засади державного нагляду (контролю) у сферi господарської дiяльностi".

     2. З метою реалiзацiї повноважень у сферi захисту прав споживачiв компетентний орган:

     1) проводить позаплановi заходи державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктами господарювання незалежно вiд форми власностi вимог законодавства про захист прав споживачiв шляхом безперешкодного вiдвiдування та обстеження будь-яких виробничих, торговельних, офiсних та складських примiщень суб'єктiв господарювання, а також контрольнi перевiрки правильностi розрахункiв iз споживачами за реалiзовану продукцiю, у тому числi харчовi продукти, вiдповiдно до закону;

     2) надає суб'єктам господарювання обов'язковi для виконання приписи, розпорядження або iншi розпорядчi документи про усунення порушень прав споживачiв та перевiряє стан їх виконання;

     3) вiдбирає у суб'єктiв господарювання зразки товарiв, сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, комплектуючих товарiв для їх перевiрки на вiдповiднiсть вимогам законодавства та умовам договору iз споживачем на мiсцi або для проведення незалежної експертизи (дослiдження) продукцiї у вiдповiдних лабораторiях та iнших установах, акредитованих на право проведення таких робiт згiдно iз законодавством. Оплата вартостi зразкiв, їх транспортування, а також проведення незалежної експертизи (дослiдження) здiйснюються за рахунок видаткiв, передбачених у Державному бюджетi України на вiдповiдний рiк для утримання компетентного органу.

     У разi встановлення за результатами проведеної незалежної експертизи (дослiдження) факту реалiзацiї продукцiї, яка не вiдповiдає вимогам законодавства та умовам договору iз споживачем, суб'єкт господарювання, що перевiрявся, вiдшкодовує здiйсненi на це витрати. Кошти, отриманi внаслiдок вiдшкодування витрат, зараховуються до державного бюджету.

     Зразки продукцiї (крiм зразкiв продукцiї, що є небезпечними, становлять ризик та/або не вiдповiдають установленим вимогам щодо їх безпечностi) реалiзуються компетентним органом шляхом продажу на прилюдних торгах (аукцiонах) вiдповiдно до Порядку облiку, зберiгання, оцiнки конфiскованого та iншого майна, що переходить у власнiсть держави, i розпорядження ним, затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України. Зразки продукцiї, стосовно яких за результатами експертизи (випробування) встановлено, що вони є небезпечними, становлять ризик та/або не вiдповiдають установленим вимогам щодо їх безпечностi, вилучаються з обiгу вiдповiдно до Закону України "Про вилучення з обiгу, переробку, утилiзацiю, знищення або подальше використання неякiсної та небезпечної продукцiї";

     4) подає до суду позови про захист прав споживачiв, у тому числi щодо невизначеного кола споживачiв;

     5) у разi ненадання суб'єктом господарювання достовiрної iнформацiї на веб-сайтi про його найменування, мiсцезнаходження, що унеможливлює здiйснення заходу державного нагляду (контролю) вiдповiдно до вимог Закону України "Про основнi засади державного нагляду (контролю) у сферi господарської дiяльностi" з метою поновлення порушених прав споживачiв, має право звертатися до провайдера iнтернет-послуг щодо обмеження доступу до веб-сайту (частини веб-сайту, програмного забезпечення) такого суб'єкта господарювання.

     У разi отримання компетентним органом вiд суб'єкта господарювання заяви про вiдновлення доступу до веб-сайту у зв'язку з розмiщенням iнформацiї про його найменування, мiсцезнаходження компетентний орган протягом двох робочих днiв звертається до провайдера iнтернет-послуг з метою вiдновлення доступу до веб-сайту.

     Порядок обмеження та вiдновлення доступу до веб-сайту суб'єкта господарювання затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     6) накладає на суб'єктiв господарювання санкцiї у виглядi штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачiв;

     7) iнформує споживачiв про суб'єктiв господарювання, якi порушують права споживачiв;

     8) вживає заходiв для запобiгання порушенням суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачiв;

     9) узагальнює практику застосування законодавства про захист прав споживачiв, розробляє пропозицiї щодо його вдосконалення та подає їх на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi захисту прав споживачiв;

     10) узагальнює результати своєї дiяльностi, аналiзує причини порушень, виявлених пiд час здiйснення контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачiв;

     11) забезпечує пiдготовку, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї посадових осiб, вiдповiдальних за захист прав споживачiв;

     12) iнформує державнi органи, органи мiсцевого самоврядування та громадськiсть про результати своєї дiяльностi та виявленi порушення законодавства про захист прав споживачiв;

     13) звертається до адмiнiстраторiв доменiв, реєстраторiв доменних iмен, iнших суб'єктiв господарювання, у тому числi iноземних, для встановлення особи суб'єкта електронної комерцiї, який порушив вимоги цього Закону щодо надання iнформацiї, передбаченої частиною першою статтi 7 Закону України "Про електронну комерцiю";

     14) веде реєстр рiшень органiв позасудового врегулювання споживчих спорiв;

     15) може залучати громадськi об'єднання споживачiв та/або третiх осiб (юридичних та фiзичних осiб) до участi в заходах державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачiв;

     16) розглядає пропозицiї щодо обмеження чи заборони введення в обiг або реалiзацiї, вилучення з обiгу чи вiдкликання небезпечних та/або контрафактних чи пiратських товарiв з доданими пiдтвердними документами або їх копiями та вживає передбачених законодавством заходiв реагування;

     17) розглядає звернення споживачiв та громадських об'єднань споживачiв щодо порушень прав споживачiв;

     18) має право одержувати безоплатно вiд суб'єктiв господарювання, що перевiряються, копiї необхiдних документiв, що стосуються перевiрки, у тому числi прибуткових документiв, iз зазначенням у них кiлькостi та вартостi одержаної для реалiзацiї партiї товару, який на час здiйснення заходу державного нагляду (контролю) або за результатами лабораторних випробувань не вiдповiдав вимогам нормативно-правових актiв;

     19) у випадках, передбачених законодавством, накладає на винних осiб адмiнiстративнi стягнення;

     20) здiйснює iншi повноваження вiдповiдно до цього Закону та iнших законiв України.

     Стаття 33. Повноваження iнших державних органiв, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiдних сферах

     1. Повноваження iнших державних органiв, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiдних сферах, не зазначених у статтях 30 i 31 цього Закону, визначаються вiдповiдними законами.

     2. Антимонопольний комiтет України вiдповiдно до законодавства про захист вiд недобросовiсної конкуренцiї здiйснює контроль за дiяльнiстю суб'єктiв господарювання щодо застосування комерцiйної практики, що вводить споживача в оману, в частинi захисту споживача вiд недобросовiсної конкуренцiї.

     Стаття 34. Повноваження органiв мiсцевого самоврядування щодо захисту прав споживачiв

     1. Органи мiсцевого самоврядування з метою захисту прав споживачiв:

     1) розглядають звернення споживачiв;

     2) надають консультацiї з питань захисту прав споживачiв;

     3) здiйснюють освiтнi та/або просвiтницькi заходи, спрямованi на набуття споживачем знань, умiнь та навичок з питань реалiзацiї прав споживачiв та механiзмiв їх захисту, а також на доведення до вiдома суб'єктiв господарювання iнформацiї про права споживачiв та механiзми їх захисту;

     4) аналiзують договори, що укладаються суб'єктами господарювання iз споживачами, з метою виявлення умов, якi обмежують права споживачiв;

     5) у разi виявлення продукцiї неналежної якостi, небезпечної для життя, здоров'я, майна споживачiв чи навколишнього природного середовища, а також фактiв реалiзацiї продукцiї, яка не супроводжується необхiдною, доступною, достовiрною i своєчасною iнформацiєю та/або вiдповiдними документами, контрафактних товарiв, пiратських товарiв чи продукцiї з простроченим строком придатностi термiново повiдомляють про це компетентний орган та/або iншi органи, надiленi повноваженнями контролю у вiдповiднiй сферi.

     2. Органи мiсцевого самоврядування для реалiзацiї повноважень з метою захисту прав споживачiв, визначених у частинi першiй цiєї статтi, можуть утворювати при своїх виконавчих органах вiдповiднi структурнi пiдроздiли.

     Стаття 35. Розгляд скарг на дiї або бездiяльнiсть державних органiв, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiдних сферах, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб

     1. Скарги на дiї або бездiяльнiсть державних органiв, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiдних сферах, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб розглядаються в порядку, визначеному законодавством.

     Стаття 36. Громадськi об'єднання споживачiв

     1. З метою захисту своїх законних прав та iнтересiв споживачi мають право утворювати громадськi об'єднання споживачiв вiдповiдно до законодавства.

     2. Громадськi об'єднання споживачiв мають право:

     1) брати участь у процесi формування та реалiзацiї державної полiтики у сферi захисту прав споживачiв;

     2) iнформувати громадськiсть про права споживачiв, про результати своєї дiяльностi, а також надавати консультацiї та органiзовувати тренiнги з питань захисту прав споживачiв;

     3) представляти споживачiв у вiдносинах з органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими особами, пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форми власностi, саморегулiвними органiзацiями вiдповiдно до законодавства;

     4) вивчати споживчi властивостi продукцiї, попит на неї, проводити опитування населення для виявлення громадської думки про якiсть та безпечнiсть продукцiї, що виробляється i реалiзується;

     5) проводити самостiйно або звертатися до уповноважених державних органiв щодо проведення незалежної експертизи (дослiдження) та випробування продукцiї;

     6) одержувати вiд органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування iнформацiю, необхiдну для реалiзацiї своїх цiлей i завдань;

     7) вносити компетентному органу i суб'єктам господарювання пропозицiї щодо обмеження чи заборони введення в обiг або реалiзацiї, вилучення з обiгу або вiдкликання небезпечної продукцiї та/або контрафактних чи пiратських товарiв з додаванням пiдтвердних документiв або їх копiй;

     8) подавати до суду позови з питань захисту прав споживачiв, у тому числi щодо невизначеного кола споживачiв.

     При задоволеннi такого позову суд зобов'язує суб'єкта господарювання, дiї якого визнанi протиправними, довести до вiдома споживачiв рiшення суду у встановлений ним строк через медiа або в iнший спосiб.

     Рiшення суду, що набрало законної сили, про визнання дiй суб'єктiв господарювання протиправними щодо невизначеного кола споживачiв є обов'язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивiльно-правових наслiдкiв їхнiх дiй з питань, чи мали мiсце такi дiї i чи були вони здiйсненi такими особами;

     9) сприяти розвитку мiжнародного спiвробiтництва у сферi захисту прав споживачiв.

     3. Держава пiдтримує у порядку, визначеному законодавством, дiяльнiсть громадських об'єднань споживачiв, якi здiйснюють свою дiяльнiсть у сферi захисту прав споживачiв.

     Стаття 37. Саморегулiвнi органiзацiї

     1. Захист прав споживачiв, передбачених законодавством, у певнiй сферi (галузi) господарської дiяльностi або певного виду (видiв), або на певному ринку може здiйснюватися органiзацiями господарського саморегулювання або органiзацiями професiйного самоврядування, якi створенi та дiють вiдповiдно до законодавства.

     2. Суб'єкти господарювання, якi є членами саморегулiвної органiзацiї, повиннi надавати iнформацiю про своє членство в такiй органiзацiї споживачам.

     3. Саморегулiвнi органiзацiї розглядають скарги з питань захисту прав споживачiв, якщо це передбачено законом або статутом саморегулiвної органiзацiї.

Роздiл VI. ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОЖИВЧИХ СПОРIВ

     Стаття 38. Суб'єкти розгляду скарг у сферi захисту прав споживачiв

     1. Розгляд скарг споживачiв щодо захисту їхнiх прав, визначених законодавством, здiйснюється:

     суб'єктом господарювання;

     компетентним органом;

     iншими державними органами, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiднiй сферi;

     органом мiсцевого самоврядування;

     органом позасудового врегулювання спорiв;

     судом.

     Стаття 39. Порядок подання скарги споживачем суб'єкту господарювання

     1. Якщо споживач вважає, що його права порушенi, вiн звертається в уснiй або письмовiй формi для вiдновлення своїх прав до суб'єкта господарювання, з яким було укладено письмовий чи усний договiр, у тому числi якщо такий договiр укладено поза торговельним чи офiсним примiщенням або якщо укладено дистанцiйний договiр.

     Якщо права споживача не можуть бути вiдновленi невiдкладно або споживач не згоден з вiдмовою суб'єкта господарювання у вiдновленнi його прав, споживач звертається до такого суб'єкта господарювання письмово.

     Споживач має право звертатися до суб'єкта господарювання особисто або через уповноважену на це iншу особу на пiдставi документiв, оформлених вiдповiдно до законодавства.

     2. Споживач має право звертатися до суб'єкта господарювання iз скаргою через Портал е-покупець для врегулювання споживчого спору.

     3. Суб'єкт господарювання повинен розглянути скаргу споживача у строки, визначенi Законом України "Про звернення громадян".

     Скарга споживача повинна мiстити такi вiдомостi:

     прiзвище, власне iм'я та по батьковi (за наявностi) споживача, мiсце проживання, номер телефону та/або поштову адресу, та/або адресу електронної пошти, та/або iнформацiю про iншi засоби зв'язку;

     дату подання скарги та пiдпис споживача;

     обставини споживчого спору, свої вимоги та їх обґрунтування.

     4. Застосування споживачем квалiфiкованого або удосконаленого електронного пiдпису при надсиланнi електронної скарги не вимагається, крiм подання такої скарги через Портал е-покупець.

     5. До скарги додаються копiї документiв, що пiдтверджують вчинення правочину, а також iншi документи, що пiдтверджують обставини споживчого спору (за наявностi).

     6. Вiдповiдь на скаргу може мiстити:

     1) повiдомлення про задоволення скарги споживача;

     2) пропозицiї щодо врегулювання споживчого спору;

     3) вiдмову у задоволеннi скарги споживача з наданням iнформацiї про iншi шляхи врегулювання споживчого спору.

     7. Якщо споживач приймає пропозицiї суб'єкта господарювання, споживчий спiр вважається врегульованим.

     8. Якщо суб'єкт господарювання вiдмовив у задоволеннi вимог споживача або споживач не згоден з пропозицiями суб'єкта господарювання щодо розв'язання споживчого спору, споживач має право звернутися в порядку, визначеному законодавством, до:

     компетентного органу;

     iнших державних органiв, якi здiйснюють захист прав споживачiв у вiдповiднiй сферi;

     органу мiсцевого самоврядування;

     органу позасудового врегулювання споживчих спорiв;

     суду.

     Стаття 40. Порядок позасудового врегулювання спорiв

     1. Захист прав споживачiв може здiйснюватися органами позасудового врегулювання спорiв мiж споживачем та суб'єктом господарювання, порядок створення, статус та умови функцiонування яких визначаються окремим законодавством.

     2. Органи позасудового врегулювання спорiв розглядають справи, якi стосуються:

     1) продукцiї, придбаної на суму не бiльше нiж 50 тисяч гривень;

     2) порушень порядку гарантiйного ремонту або замiни продукцiї;

     3) порушень умов доставки товарiв, придбаних за договорами, укладеними поза офiсним чи торговельним примiщенням.

     3. Рiшення, винесенi органами позасудового врегулювання спорiв вiдповiдно до їх компетенцiї, є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання.

     У разi незгоди однiєї iз сторiн з рiшенням органу позасудового врегулювання спорiв така сторона звертається з вiдповiдним позовом до суду, до якого додається винесене по справi рiшення органу позасудового врегулювання спорiв. При цьому споживач має право звернутися до компетентного органу.

     Стаття 41. Розгляд скарг компетентним органом

     1. Компетентний орган розглядає скарги споживачiв у порядку, встановленому законодавством.

     Стаття 42. Судовий захист прав споживачiв

     1. Захист прав споживачiв здiйснюється судом у порядку, встановленому законодавством.

     2. При задоволеннi вимог споживача суд одночасно вирiшує питання щодо вiдшкодування моральної (немайнової) та/або майнової шкоди.

     3. Вiд сплати судового збору в усiх судових iнстанцiях звiльняються споживачi у справах, пов'язаних з порушенням їхнiх прав, а також компетентний орган та громадськi об'єднання споживачiв у справах щодо захисту прав споживачiв, у тому числi щодо невизначеного кола споживачiв.

Роздiл VII. ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧIВ

     Стаття 43. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про захист прав споживачiв

     1. За порушення законодавства про захист прав споживачiв до суб'єктiв господарювання застосовуються санкцiї у виглядi штрафу в разi:

     1) вiдмови споживачу в реалiзацiї його прав, установлених частиною третьою статтi 5, частинами першою, п'ятою, тринадцятою i чотирнадцятою статтi 7, частинами першою i третьою статтi 8, частинами першою, другою i шостою статтi 9, частиною другою статтi 10, частиною першою статтi 21 цього Закону, - у десятикратному розмiрi вартостi продукцiї виходячи з цiн, що дiяли на час придбання цiєї продукцiї, але не менше п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     2) виготовлення та/або реалiзацiї товару, що не вiдповiдає вимогам нормативно-правових актiв, - у розмiрi 300 вiдсоткiв вартостi виготовленої та/або одержаної для реалiзацiї партiї товару, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а в разi якщо вiдповiдно до закону суб'єкт господарювання не веде обов'язковий облiк доходiв i витрат - у розмiрi п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     3) виконання робiт (надання послуг), що не вiдповiдають вимогам нормативно-правових актiв стосовно безпечностi для життя, здоров'я та майна споживачiв i навколишнього природного середовища, - у розмiрi 300 вiдсоткiв вартостi виконаної роботи (наданої послуги), але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а в разi якщо вiдповiдно до закону суб'єкт господарювання не веде обов'язковий облiк доходiв i витрат - у розмiрi п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     4) виготовлення та/або реалiзацiї продукцiї (крiм харчового продукту), забороненої вiдповiдно до закону для виготовлення та реалiзацiї (виконання, надання), - у розмiрi 500 вiдсоткiв вартостi одержаної для реалiзацiї партiї товару, виконаної роботи (наданої послуги), але не менше ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а в разi якщо вiдповiдно до закону суб'єкт господарювання не веде обов'язковий облiк доходiв i витрат - у розмiрi ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     5) вiдмови посадовим особам компетентного органу у допуску до проведення заходiв державного нагляду (контролю) за наявностi законних пiдстав для їх проведення або створення перешкод посадовим особам компетентного органу пiд час здiйснення ними заходiв державного нагляду (контролю), або невиконання суб'єктом господарювання пiд час проведення заходу державного нагляду (контролю) встановлених законом вимог посадових осiб, якi здiйснюють державний нагляд (контроль) у сферi захисту прав споживачiв, - у розмiрi двохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого абзацом першим цього пункту, за яке суб'єкта господарювання вже було притягнуто до вiдповiдальностi, - тягне за собою накладення штрафу у розмiрi однiєї тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     6) невиконання або несвоєчасного виконання припису посадових осiб компетентного органу про усунення порушень прав споживачiв - у розмiрi п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     7) порушення умов договору мiж споживачем i виконавцем про виконання роботи (надання послуги) - у розмiрi 100 вiдсоткiв суми, зазначеної в договорi на виконання робiт (надання послуг), а за тi самi дiї, вчиненi щодо групи споживачiв, - у розмiрi 3 вiдсотки суми, зазначеної в договорi на виконання робiт (надання послуг) за попереднiй календарний мiсяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     8) обмеження або вiдмови в реалiзацiї прав споживачiв, установлених частинами першою i другою статтi 14 цього Закону, - у розмiрi п'ятисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     9) ненадання необхiдної iнформацiї або надання неповної, недоступної, недостовiрної i несвоєчасної iнформацiї про продукцiю (крiм харчових продуктiв), передбаченої цим Законом, - у розмiрi 30 вiдсоткiв вартостi одержаної для реалiзацiї партiї товару, виконаної роботи (наданої послуги), але не менше п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а в разi якщо вiдповiдно до закону суб'єкт господарювання не веде обов'язковий облiк доходiв i витрат - у розмiрi п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     10) порушення вимог, передбачених частиною одинадцятою статтi 13, абзацом першим частини десятої статтi 16, частинами п'ятою i сьомою статтi 18 цього Закону, - у розмiрi п'ятисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Те саме порушення вимог, вчинене повторно протягом року пiсля застосування санкцiй у виглядi штрафу у разi неусунення протягом 10 днiв обставин, якi стали пiдставою для накладення такого штрафу, - у розмiрi однiєї тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     11) порушення вимог, передбачених абзацом п'ятим частини десятої статтi 16, - у розмiрi п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Те саме порушення вимог, вчинене повторно протягом року пiсля застосування санкцiй у виглядi штрафу в разi неусунення протягом 10 днiв обставин, якi стали пiдставою для накладення такого штрафу, - у розмiрi ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     12) порушення вимог, передбачених абзацами другим i четвертим частини дванадцятої статтi 16, - у розмiрi п'ятисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     13) порушення вимог, передбачених абзацами другим i п'ятим частини дванадцятої та частиною тринадцятою статтi 16 цього Закону, - у розмiрi однiєї тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     14) порушення вимог, передбачених абзацом третiм частини четвертої статтi 18 цього Закону, - у розмiрi десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     15) порушення вимог, передбачених частиною восьмою статтi 18 цього Закону, - у розмiрi двохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     16) реалiзацiї товару, строк (термiн) придатностi (служби) якого минув, - у розмiрi 200 вiдсоткiв вартостi залишку одержаної для реалiзацiї партiї товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     17) включення до договору iз споживачами умов, визначених частиною третьою статтi 15 цього Закону, - у розмiрi 200 вiдсоткiв вартостi предмета договору (товару, роботи, послуги), але не менше ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а в разi якщо вiдповiдно до закону суб'єкт господарювання не веде обов'язковий облiк доходiв i витрат - у розмiрi п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     18) здiйснення нечесної комерцiйної практики, визначеної статтями 24 - 29 цього Закону, - у розмiрi однiєї тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     2. Вiдповiдальнiсть за порушення прав споживачiв фiнансових послуг, не врегульована цим Законом, встановлюється iншими законодавчими актами.

     3. Якщо Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчовi продукти, корми, побiчнi продукти тваринного походження, здоров'я тварин та благополуччя тварин" щодо захисту прав споживачiв харчового продукту та кормiв встановлена iнша вiдповiдальнiсть за порушення, визначенi частиною першою цiєї статтi, застосовуються норми зазначеного Закону.

(частина третя статтi 43 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.12.2025 р. N 4718-IX)

     4. Суми штрафiв зараховуються до державного бюджету.

     5. Суб'єкт господарювання несе вiдповiдальнiсть за своєчасне та повне погашення нарахованих штрафних санкцiй i має право оскаржити їх в адмiнiстративному та/або судовому порядку.

     6. Суми штрафних санкцiй пiдлягають погашенню протягом 15 днiв пiсля отримання суб'єктом господарювання вiдповiдного рiшення (постанови) про їх застосування, крiм випадкiв, якщо протягом цього строку суб'єкт господарювання розпочинає процедуру адмiнiстративного або судового оскарження вiдповiдного рiшення (постанови).

     У разi залишення без змiн рiшення (постанови) про застосування штрафних санкцiй за результатами його оскарження суб'єкт господарювання зобов'язаний самостiйно погасити нарахованi штрафнi санкцiї протягом 15 днiв, наступних за днем отримання рiшення компетентного органу про результати розгляду скарги суб'єкта господарювання або набрання законної сили вiдповiдним рiшенням суду.

     7. У разi несплати штрафу у встановлений строк рiшення (постанова) про застосування штрафних санкцiй набуває статусу виконавчого документа та пред'являється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

     Рiшення (постанова) про застосування штрафних санкцiй має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, визначеним Законом України "Про виконавче провадження".

     8. Сплата штрафу не звiльняє суб'єкта господарювання вiд вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну споживачам продукцiї.

Роздiл VIII. МIЖНАРОДНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО У СФЕРI ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧIВ

     Стаття 44. Мiжнародне спiвробiтництво у сферi захисту прав споживачiв

     1. Суб'єкти системи захисту прав споживачiв спiвпрацюють з вiдповiдними органами iнших держав i мiжнародними органiзацiями з питань, пов'язаних iз захистом прав споживачiв.

     2. Мiжнародне спiвробiтництво у сферi захисту прав споживачiв здiйснюється шляхом:

     1) укладення мiжнародних договорiв та участi в роботi вiдповiдних мiжнародних i регiональних органiзацiй;

     2) обмiну iнформацiєю про випадки порушення прав споживачiв, а також iншими даними у сферi захисту прав споживачiв;

     3) обмiну професiйним досвiдом та кращими практиками;

     4) надання експертних послуг;

     5) навчання, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв;

     6) участi у виконаннi спiльних проектiв у сферi захисту прав споживачiв, у тому числi спiльних iнформацiйних кампанiях;

     7) удосконалення спiвпрацi та обмiну iнформацiєю з iноземними органами захисту прав споживачiв з питань захисту прав споживачiв.

Роздiл IX. ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi через один рiк з дня його опублiкування, але не ранiше дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України вiд 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Українi", затвердженого Законом України вiд 24 лютого 2022 року N 2102-IX, крiм:

     частин сьомої - одинадцятої статтi 11 цього Закону, якi набирають чинностi через рiк з дня набрання чинностi цим Законом;

     положень про Портал е-покупець, якi набирають чинностi з дня введення в експлуатацiю Порталу е-покупець вiдповiдним рiшенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi цифрової економiки, але не пiзнiше нiж через три роки з дня набрання чинностi цим Законом. Пiсля введення в експлуатацiю Порталу е-покупець суб'єкти електронної комерцiї, що реалiзують товари, виконують роботи, надають послуги з використанням iнформацiйно-комунiкацiйних систем, зобов'язанi зареєструватися на Порталi е-покупець протягом шести мiсяцiв з дня введення його в експлуатацiю.

     2. Тимчасово, у перiод шести мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом, передбачається, що положення частини другої статтi 6 цього Закону застосовується з особливiстю, що недолiк товару вважається таким, що iснував на момент передачi товару споживачу, у разi якщо такий недолiк було виявлено протягом шести мiсяцiв пiсля його передачi споживачу.

     3. Визнати такими, що втратили чиннiсть з дня набрання чинностi цим Законом:

     Закон України "Про захист прав споживачiв" (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 30, ст. 379 iз наступними змiнами);

     Постанову Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дiю Закону Української РСР "Про захист прав споживачiв" (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 30, ст. 380).

     4. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1) у Цивiльному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., NN 40 - 44, ст. 356):

     частину другу статтi 627 викласти в такiй редакцiї:

     "2. Особливостi укладення, змiни i розiрвання договорiв за участю фiзичної особи - споживача встановлюються вiдповiдно до Закону України "Про захист прав споживачiв";

     частину третю статтi 698 виключити;

     2) статтю 2 Закону України "Про основнi засади державного нагляду (контролю) у сферi господарської дiяльностi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2007 р., N 29, ст. 389 iз наступними змiнами) доповнити частиною такого змiсту:

     "Контроль за додержанням законодавства у сферi захисту прав споживачiв здiйснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про захист прав споживачiв";

     3) частину першу статтi 5 Закону України "Про судовий збiр" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2012 р., N 14, ст. 87 iз наступними змiнами) доповнити пунктами 29 i 30 такого змiсту:

     "29) фiзичнi особи - споживачi - у справах, пов'язаних з порушенням їхнiх прав як споживачiв;

     30) центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про захист прав споживачiв, громадськi об'єднання споживачiв - у справах щодо захисту прав споживачiв, у тому числi щодо невизначеного кола споживачiв";

     4) у Законi України "Про електронну комерцiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2015 р., N 45, ст. 410 iз наступними змiнами):

     у частинi першiй статтi 3:

     пункт 8 викласти в такiй редакцiї:

     "8) iнтернет-магазин - засiб для реалiзацiї продавцем (виконавцем, постачальником) товарiв, робiт чи послуг шляхом вчинення електронного правочину, який є iнформацiйно-комунiкацiйною системою, що належить такому продавцю (виконавцю, постачальнику) на правi власностi чи володiння та/або адмiнiстрування якої вiн забезпечує";

     доповнити пунктами 16 - 21 такого змiсту:

     "16) послуга електронного сервiсу розмiщення оголошень (послуга класифайда) - послуга щодо надання фiзичним та юридичним особам, а також фiзичним особам - пiдприємцям можливостi розмiщувати через iнформацiйно-комунiкацiйну систему постачальника послуги класифайда оголошення щодо реалiзацiї продукцiї, яку покупець (замовник, споживач) може придбати як через таку систему, так i поза її межами;

     17) послуга електронного сервiсу порiвняння продукцiї (послуга прайс-агрегатора) - послуга щодо надання покупцям (замовникам, споживачам) можливостi порiвнювати iнформацiю про продукцiю, зокрема стосовно цiни, споживчих властивостей та iнших характеристик продукцiї, представленої до реалiзацiї суб'єктами електронної комерцiї через iнтернет-магазини, але не забезпечує здiйснення її продажу, яка надається з використанням iнформацiйно-комунiкацiйної системи постачальника послуги прайс-агрегатора;

     18) послуга електронного торговельного майданчика (послуга маркетплейса) - послуга щодо надання покупцям (замовникам, споживачам) iнформацiї про продукцiю суб'єктiв електронної комерцiї та/або надання можливостi дистанцiйним способом вчиняти електроннi правочини щодо придбання продукцiї таких суб'єктiв з використанням iнформацiйно-комунiкацiйної системи постачальника послуги маркетплейса;

     19) постачальник послуг класифайда (далi - класифайд) - суб'єкт господарювання будь-якої органiзацiйно-правової форми, якому належить на правi власностi чи володiння iнформацiйно-комунiкацiйна система (веб-сайт, частина веб-сайту, мобiльний застосунок тощо), яка використовується таким суб'єктом для надання послуг класифайда та адмiнiстрування якої вiн забезпечує;

     20) постачальник послуг маркетплейса (далi - маркетплейс) - суб'єкт господарювання будь-якої органiзацiйно-правової форми, якому належить на правi власностi чи володiння iнформацiйно-комунiкацiйна система (веб-сайт, частина веб-сайту, мобiльний застосунок тощо), яка використовується таким суб'єктом для надання послуг маркетплейса та адмiнiстрування якої вiн забезпечує;

     21) постачальник послуг прайс-агрегатора (далi - прайс-агрегатор) - суб'єкт господарювання будь-якої органiзацiйно-правової форми, якому належить на правi власностi чи володiння iнформацiйно-комунiкацiйна система (веб-сайт, частина веб-сайту, мобiльний застосунок тощо), яка використовується таким суб'єктом для надання послуг прайс-агрегатора та адмiнiстрування якої вiн забезпечує";

     частину третю статтi 6 доповнити абзацом другим такого змiсту:

     "У разi застосування правил професiйної етики учасник вiдносин у сферi електронної комерцiї зобов'язаний враховувати такi правила та дотримуватися їх пiд час реалiзацiї продукцiї та при надсиланнi комерцiйних електронних повiдомлень, а також забезпечувати доступ покупця (замовника, споживача) до змiсту таких правил, у тому числi в електроннiй формi";

     у частинi першiй статтi 7:

     в абзацi першому слово "iнформацiї" замiнити словами "достовiрної iнформацiї";

     абзац другий пiсля слiв "повне найменування юридичної особи" доповнити словами "чи її вiдокремленого пiдроздiлу";

     абзац третiй викласти в такiй редакцiї:

     "адреса реєстрацiї юридичної особи та її фактичне мiсцезнаходження, адреса реєстрацiї фiзичної особи - пiдприємця";

     абзац п'ятий пiсля слiв "iдентифiкацiйний код для юридичної особи" доповнити словами "та iндивiдуальний податковий номер згiдно з даними реєстру платникiв податку на додану вартiсть (за наявностi)";

     у частинi п'ятiй статтi 9:

     абзац другий пiсля слiв "повне найменування юридичної особи" доповнити словами "чи її вiдокремленого пiдроздiлу";

     абзац третiй викласти в такiй редакцiї:

     "адреса реєстрацiї юридичної особи та її фактичне мiсцезнаходження, адреса реєстрацiї фiзичної особи - пiдприємця";

     абзац п'ятий пiсля слiв "iдентифiкацiйний код юридичної особи" доповнити словами "та iндивiдуальний податковий номер згiдно з даними реєстру платникiв податку на додану вартiсть (за наявностi)";

     частину четверту статтi 10 пiсля абзацу третього доповнити новим абзацом такого змiсту:

     "стосовно професiй, для яких запроваджено додаткове регулювання, вiдповiдно до перелiку, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сферi освiти i науки, суб'єкт електронної комерцiї у разi поширення комерцiйного електронного повiдомлення забезпечує прямий простий доступ осiб, яким воно адресоване, до вiдомостей про будь-який професiйний орган чи установу, в якiй зареєстрований суб'єкт електронної комерцiї, професiйну назву роботи та посилання на професiйнi правила, що застосовуються до суб'єкта електронної комерцiї".

     У зв'язку з цим абзаци четвертий i п'ятий вважати вiдповiдно абзацами п'ятим i шостим.

     5. Кабiнету Мiнiстрiв України у шестимiсячний строк з дня набрання чинностi цим Законом:

     1) подати на розгляд Верховної Ради України:

     проект закону про позасудове врегулювання спорiв мiж споживачем та суб'єктом господарювання;

     проект закону щодо надання забудовником гарантiйних зобов'язань на об'єкти будiвництва на строк не менше 10 рокiв з дня передачi їх споживачу;

     проект закону щодо внесення змiн до Закону України "Про державне регулювання дiяльностi щодо органiзацiї та проведення азартних iгор" у частинi захисту прав гравцiв;

     2) прийняти нормативно-правовi акти, необхiднi для реалiзацiї цього Закону;

     3) привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     4) забезпечити приведення мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом.

     6. Кабiнету Мiнiстрiв України у 2024 роцi поiнформувати Верховну Раду України про стан виконання цього Закону.

Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ
10 червня 2023 року
N 3153-IX