Следующая >>
Стаття 213. Тлумачення змiсту правочину
1. Змiст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
2. На вимогу однiєї або обох сторiн суд може постановити рiшення про тлумачення змiсту правочину.
3. При тлумаченнi змiсту правочину беруться до уваги однакове для всього змiсту правочину значення слiв i понять, а також загальноприйняте у вiдповiднiй сферi вiдносин значення термiнiв.
Якщо буквальне значення слiв i понять, а також загальноприйняте у вiдповiднiй сферi вiдносин значення термiнiв не дає змоги з'ясувати змiст окремих частин правочину, їхнiй змiст встановлюється порiвнянням вiдповiдної частини правочину зi змiстом iнших його частин, усiм його змiстом, намiрами сторiн.
4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цiєї статтi, немає можливостi визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, змiст попереднiх переговорiв, усталена практика вiдносин мiж сторонами, звичаї дiлового обороту, подальша поведiнка сторiн, текст типового договору та iншi обставини, що мають iстотне значення.
.png)
