Кодекс Торговельного Мореплавства України

РОЗДIЛ V. МОРСЬКI ПЕРЕВЕЗЕННЯ

ГЛАВА 2. ДОГОВIР МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ

     Стаття 176. Пiдстави звiльнення перевiзника вiд вiдповiдальностi за втрату, нестачу i пошкодження вантажу

     Перевiзник вiдповiдає за втрату, нестачу i пошкодження прийнятого для перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини, зокрема внаслiдок:

     1) дiї непереборної сили;

     2) виникнення небезпеки i випадковостей на морi та iнших судноплавних водах;

     3) пожежi, що виникла не з вини перевiзника;

     4) рятування людей, суден, вантажiв;

     5) дiй або розпоряджень властей (затримання, арешт, карантин тощо);

     6) воєнних дiй, терористичних актiв, народних заворушень;

     7) дiй або упущень вiдправника або одержувача;

     8) прихованих недолiкiв вантажу, його властивостей або природних втрат, що не перевищують однак встановлених норм;

     9) непомiтних за зовнiшнiм виглядом недолiкiв тари та пакування вантажу чи збивання лiсу в плоту;

     10) недостатностi чи неясностi маркування вантажу;

     11) страйкiв або iнших обставин, що спричинили зупинку або обмеження роботи повнiстю чи частково;

     12) дiй щодо запобiгання забрудненню навколишнього природного середовища.

     Вiдповiдальнiсть перевiзника згiдно з цiєю статтею виникає з моменту приймання вантажу до перевезення i закiнчується в момент його видачi.

     Недiйсними є угоди, що не вiдповiдають положенням цiєї статтi, за винятком угод про вiдповiдальнiсть з моменту приймання вантажу до його навантаження на судно i пiсля вивантаження до здачi вантажу.