МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 7 червня 2012 року N 4915-VI,
вiд 21 червня 2012 року N 4999-VI,
вiд 21 червня 2012 року N 5018-VI,
вiд 4 липня 2012 року N 5043-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 6 вересня 2012 року N 5210-VI,
вiд 18 вересня 2012 року N 5288-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5406-VI,
вiд 4 квiтня 2013 року N 183-VII,
вiд 16 травня 2013 року N 245-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 405-VII,
вiд 19 вересня 2013 року N 588-VII,
вiд 10 квiтня 2014 року N 1201-VII,
вiд 1 липня 2014 року N 1560-VII,
вiд 12 серпня 2014 року N 1636-VII,
вiд 2 вересня 2014 року N 1657-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
вiд 25 грудня 2014 року N 53-VIII,
вiд 28 грудня 2014 року N 74-VIII,
вiд 2 березня 2015 року N 214-VIII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 2 березня 2015 року N 214-VIII,
дiють до 31 грудня 2015 року включно),
вiд 2 березня 2015 року N 222-VIII,
вiд 23 квiтня 2015 року N 365-VIII,
вiд 4 червня 2015 року N 512-VIII,
вiд 30 червня 2015 року N 556-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 902-VIII,
вiд 4 лютого 2016 року N 994-VIII,
вiд 6 грудня 2016 року N 1771-VIII,
вiд 20 грудня 2016 року N 1796-VIII,
вiд 18 травня 2017 року N 2042-VIII,
вiд 22 червня 2017 року N 2114-VIII,
вiд 7 листопада 2017 року N 2177-VIII,
вiд 13 березня 2018 року N 2321-VIII,
вiд 22 березня 2018 року N 2375-VIII,
вiд 19 червня 2018 року N 2464-VIII,
вiд 6 вересня 2018 року N 2530-VIII,
вiд 8 листопада 2018 року N 2612-VIII,
вiд 16 травня 2019 року N 2725-VIII,
вiд 12 вересня 2019 року N 73-IX,
вiд 2 жовтня 2019 року N 141-IX,
вiд 17 жовтня 2019 року N 202-IX,
вiд 19 грудня 2019 року N 395-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX,
вiд 17 березня 2020 року N 530-IX,
вiд 30 березня 2020 року N 540-IX,
вiд 2 червня 2020 року N 641-IX,
вiд 29 вересня 2020 року N 924-IX,
вiд 2 березня 2021 року N 1294-IX,
вiд 15 квiтня 2021 року N 1403-IX,
вiд 1 червня 2021 року N 1492-IX,
вiд 1 липня 2021 року N 1619-IX,
вiд 15 липня 2021 року N 1661-IX,
вiд 25 сiчня 2022 року N 1999-IX,
вiд 16 лютого 2022 року N 2058-IX,
вiд 17 лютого 2022 року N 2083-IX,
вiд 3 березня 2022 року N 2118-IX,
вiд 15 березня 2022 року N 2120-IX,
вiд 24 березня 2022 року N 2142-IX,
вiд 1 квiтня 2022 року N 2173-IX,
вiд 21 червня 2022 року N 2325-IX,
вiд 21 червня 2022 року N 2331-IX,
вiд 27 липня 2022 року N 2445-IX,
вiд 27 липня 2022 року N 2458-IX,
вiд 15 серпня 2022 року N 2510-IX,
вiд 16 листопада 2022 року N 2760-IX,
вiд 13 грудня 2022 року N 2837-IX,
вiд 6 лютого 2023 року N 2907-IX,
вiд 7 лютого 2023 року N 2919-IX,
вiд 24 лютого 2023 року N 2957-IX,
вiд 10 квiтня 2023 року N 3020-IX,
вiд 2 травня 2023 року N 3069-IX,
вiд 29 травня 2023 року N 3124-IX,
вiд 13 липня 2023 року N 3229-IX,
вiд 14 липня 2023 року N 3261-IX,
вiд 28 липня 2023 року N 3288-IX,
вiд 9 серпня 2023 року N 3295-IX,
вiд 10 серпня 2023 року N 3324-IX,
вiд 10 серпня 2023 року N 3326-IX,
вiд 23 серпня 2023 року N 3345-IX,
вiд 21 листопада 2023 року N 3475-IX,
вiд 20 грудня 2023 року N 3523-IX,
вiд 20 березня 2024 року N 3613-IX

(Дiю пунктiв 92, 93 роздiлу XXI вiдновлено до 31 грудня 2019 року включно вiдповiдно до пункту 94 роздiлу XXI цього Кодексу, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 12 вересня 2019 року N 73-IX)

(У текстi Кодексу слова "Державна митна справа", "державна митна справа" в усiх вiдмiнках замiнено словами вiдповiдно "Митна справа", "митна справа" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 2 жовтня 2019 року N 141-IX)

(У текстi Кодексу слова "орган доходiв i зборiв" у всiх вiдмiнках та числах замiнено словами "митний орган" у вiдповiдному вiдмiнку та числi згiдно iз Законом України вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX)

(У текстi Кодексу слова "засвiдчений електронним пiдписом" в усiх вiдмiнках i числах замiнено словами "на який накладено електронний пiдпис" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 7 лютого 2023 року N 2919-IX)

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основи митної справи

     Стаття 1. Законодавство України з питань митної справи

     1. Законодавство України з питань митної справи складається з Конституцiї України, цього Кодексу, iнших законiв України, що регулюють питання, зазначенi у статтi 7 цього Кодексу, з мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актiв, виданих на основi та на виконання цього Кодексу та iнших законодавчих актiв.

     2. Вiдносини, пов'язанi iз справлянням митних платежiв, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та iншими законами України з питань оподаткування.

     3. Якщо мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi цим Кодексом та iншими законами України, застосовуються правила мiжнародного договору України.

     Стаття 2. Особливостi набрання чинностi законами України та iншими нормативно-правовими актами з питань митної справи

     1. Закони України з питань митної справи, нормативно-правовi акти з питань митної справи, виданi Кабiнетом Мiнiстрiв України та центральним органом виконавчої влади, набирають чинностi через 45 днiв з дня їх офiцiйного опублiкування, якщо iнше не передбачено самим законом або нормативно-правовим актом, але не ранiше дня їх офiцiйного опублiкування.

     2. Офiцiйним опублiкуванням закону України з питань митної справи, нормативно-правового акта з питань митної справи, виданого Кабiнетом Мiнiстрiв України, центральним органом виконавчої влади, вважається опублiкування його повного тексту в одному з перiодичних друкованих видань, визначених законодавством України як офiцiйнi. Днем офiцiйного опублiкування закону України з питань митної справи, нормативно-правового акта з питань митної справи, виданого Кабiнетом Мiнiстрiв України, центральним органом виконавчої влади, вважається день виходу в свiт номера того офiцiйного друкованого видання, в якому повний текст зазначеного закону України або нормативно-правового акта опублiковано ранiше, нiж в iнших офiцiйних друкованих виданнях. Якщо опублiкування закону України з питань митної справи, нормативно-правового акта з питань митної справи, виданого Кабiнетом Мiнiстрiв України, центральним органом виконавчої влади, здiйснювалося частинами, днем його офiцiйного опублiкування вважається день виходу в свiт того номера офiцiйного друкованого видання, в якому ранiше, нiж в iнших офiцiйних друкованих виданнях, опублiковано останню частину зазначеного закону або нормативно-правового акта.

     3. Закон України або iнший нормативно-правовий акт з питань митної справи, який набирає чинностi з дня офiцiйного опублiкування, вважається чинним з 0 годин дня, наступного за днем офiцiйного опублiкування зазначеного закону України або нормативно-правового акта.

     4. Якщо для набрання чинностi законом України або iншим нормативно-правовим актом з питань митної справи встановлено певний строк з дня його офiцiйного опублiкування, визначений днями, цей строк починається з 0 годин дня, наступного за днем офiцiйного опублiкування зазначеного закону або акта, i закiнчується о 24 годинi останнього дня вiдповiдного строку.

     5. Якщо день набрання чинностi законом України або iншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено конкретною датою, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.

     6. Частину шосту виключено.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

     Стаття 3. Особливостi застосування законiв України та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи

     1. При здiйсненнi митного контролю та митного оформлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перемiщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законiв України та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, чиннi на день прийняття митної декларацiї митним органом України.

     2. У разi якщо законодавством України передбачена можливiсть виконання митних формальностей без подання митної декларацiї, застосовуються норми законiв України та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, чиннi на день виконання таких формальностей.

     3. Норми законiв України, якi пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть особи за порушення митних правил, передбаченi цим Кодексом, мають зворотну дiю в часi, тобто їх норми поширюються i на правопорушення, вчиненi до прийняття цих законiв. Норми законiв України, якi встановлюють або посилюють вiдповiдальнiсть за такi правопорушення, зворотної дiї в часi не мають.

     4. У разi якщо норми законiв України чи iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язкiв пiдприємств i громадян, якi перемiщують товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення через митний кордон України або здiйснюють операцiї з товарами, що перебувають пiд митним контролем, чи прав та обов'язкiв посадових осiб митних органiв, внаслiдок чого є можливiсть прийняття рiшення як на користь таких пiдприємств та громадян, так i на користь митного органу, рiшення повинно прийматися на користь зазначених пiдприємств i громадян.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 31. Особливостi застосування валютних курсiв

     1. Для цiлей здiйснення митних формальностей щодо товарiв i транспортних засобiв комерцiйного призначення застосовується офiцiйний курс валюти України до iноземної валюти, встановлений Нацiональним банком України, що дiє на 0 годин дня подання митної декларацiї, або дня здiйснення митних формальностей, якщо вони здiйснюються без подання митної декларацiї.

(Доповнено статтею 31 згiдно iз Законом України вiд 10.04.2014р. N 1201-VII)

     Стаття 4. Визначення основних термiнiв i понять

     1. У цьому Кодексi наведенi нижче термiни i поняття вживаються в такому значеннi:

     1) авторизований економiчний оператор (далi - АЕО) - пiдприємство, якому митними органами надано авторизацiю АЕО згiдно з цим Кодексом;

     11) валютнi цiнностi:

     а) валюта України - грошовi знаки у виглядi банкнотiв, казначейських бiлетiв, монет та в iнших формах, що перебувають в обiгу та є законним платiжним засобом на територiї України, а також вилученi з обiгу або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiновi на грошовi знаки, якi перебувають в обiгу;

     б) iноземна валюта - iноземнi грошовi знаки у виглядi банкнотiв, казначейських бiлетiв, монет, що перебувають в обiгу та є законним платiжним засобом на територiї вiдповiдної iноземної держави, а також вилученi з обiгу або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiновi на грошовi знаки, якi перебувають в обiгу;

     в) платiжнi документи та цiннi папери (акцiї, облiгацiї, купони до них, векселi (тратти), борговi розписки, акредитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi у валютi України, в iноземнiй валютi або банкiвських металах;

     г) банкiвськi метали - золото, срiбло, платина, метали платинової групи, доведенi (афiнованi) до найвищих проб, у зливках i порошках, що мають сертифiкат якостi, а також монети, виробленi з дорогоцiнних металiв;

     2) вантаж експрес-перевiзника - консолiдованi за транспортним (перевiзним) документом (авiацiйна вантажна накладна (Air Waybill), автомобiльна вантажна накладна (CMR), коносамент (Bill of Lading) тощо) мiжнароднi експрес-вiдправлення чи мiжнароднi експрес-вiдправлення, що не увiйшли до складу цих консолiдованих мiжнародних експрес-вiдправлень за своїм характером, розмiрами або з iнших причин, що перемiщуються (пересилаються) експрес-перевiзником через митний кордон України;

     3) вантажне вiдправлення - товари, що надходять в Україну на адресу осiб або вiдправляються ними за межi України, або перемiщуються транзитом через митну територiю України, крiм товарiв, що належать громадянам та перемiщуються ними у ручнiй поклажi, супроводжуваному та несупроводжуваному багажi;

     4) ввезення товарiв, транспортних засобiв на митну територiю України, вивезення товарiв, транспортних засобiв за межi митної територiї України - сукупнiсть дiй, пов'язаних iз перемiщенням товарiв, транспортних засобiв через митний кордон України у будь-який спосiб у вiдповiдному напрямку;

     5) випуск товарiв - надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здiйснюється митне оформлення, вiдповiдно до заявленої мети;

     51) вiзуальне iнспектування - дiї посадової особи митних органiв, що передбачають зняття засобiв забезпечення iдентифiкацiї, накладених на транспортний засiб комерцiйного призначення, без вивантаження товарiв та без їх розпакування, з метою виявлення ознак псування цих товарiв;

     6) вiльний обiг - обiг товарiв, який здiйснюється без обмежень з боку митних органiв України;

     7) громадяни - фiзичнi особи: громадяни України, iноземцi, особи без громадянства;

     8) декларант - особа, яка самостiйно здiйснює декларування або вiд iменi якої здiйснюється декларування;

     9) декларацiя митної вартостi - документ встановленої форми, що подається декларантом i мiстить вiдомостi щодо митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України чи стосовно яких змiнюється митний режим;

     91) виключено;

     92) депеша - згрупованi мiжнароднi поштовi вiдправлення, що вiдправляються одночасно з мiсця мiжнародного поштового обмiну однiєї країни до iншої згiдно з планом направлення мiжнародної пошти та/або планом направлення пошти EMS за однiєю письмовою картою CN 31, CN 32 або посилковою картою CP 87 та перемiщуються через митний кордон України оператором поштового зв'язку;

     10) дозвiл митного органу - надання особi митним органом усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння вiдбитка особистої номерної печатки на супровiдних документах (декларацiях, вiдомостях) права на вчинення певних дiй;

     11) дорогоцiннi метали, дорогоцiнне камiння, дорогоцiнне камiння органогенного утворення, напiвдорогоцiнне камiння - термiни вживаються у значеннi, наведеному в Законi України "Про державне регулювання видобутку, виробництва i використання дорогоцiнних металiв i дорогоцiнного камiння та контроль за операцiями з ними";

     12) експрес-перевiзник - перевiзник, який на виконання угоди (угод) з iноземним оператором про обмiн мiжнародними експрес-вiдправленнями здiйснює прискорене перевезення мiжнародних експрес-вiдправлень з використанням будь-якого виду транспорту, забезпечує приймання, обробку, пред'явлення таких вiдправлень митним органам для митного контролю та митного оформлення, видачу одержувачам (повернення вiдправникам), а також використовує iнформацiйнi, телекомунiкацiйнi, iнформацiйно-телекомунiкацiйнi системи для вiдстеження проходження мiжнародних експрес-вiдправлень протягом усього часу перемiщення вiд вiдправника до одержувача, електронну систему облiку та зберiгання вiдправлень;

     121) загальна декларацiя прибуття - повiдомлення про товари, призначенi для ввезення на митну територiю України, у тому числi з метою транзиту, що мiстить вiдомостi, необхiднi для проведення аналiзу ризикiв з метою оцiнки безпеки та надiйностi, надане митному органу у встановленi порядок i строки;

     122) електроннi iнформацiйнi ресурси митних органiв - систематизована iнформацiя, що включає данi в електронному виглядi, право на володiння, використання або розпорядження якими належить митним органам вiдповiдно до закону та якi створенi, отриманi (у тому числi з вiдомостей, що мiстяться у документах, якi надаються пiд час здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв, транспортних засобiв, а також iнших документах, у тому числi отриманих вiдповiдно до мiжнародних договорiв України), облiкованi, обробленi та зберiгаються на матерiальних носiях та/або вiдображенi за допомогою iнформацiйних технологiй;

     13) заходи нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi - не пов'язанi iз застосуванням мита до товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, встановленi вiдповiдно до закону заборони та/або обмеження, спрямованi на захист внутрiшнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспiльної моралi, на охорону здоров'я та життя людей i тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачiв товарiв, що ввозяться в Україну, а також на охорону нацiональної культурної та iсторичної спадщини;

     131) заходи офiцiйного контролю - фiтосанiтарний контроль, ветеринарно-санiтарний контроль, державний контроль за дотриманням законодавства про харчовi продукти, корми, побiчнi продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, що проводяться згiдно iз законодавством України;

     14) зона митного контролю - мiсце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в iнших мiсцях митної територiї України, в межах якого митнi органи здiйснюють митнi формальностi;

     15) iноземнi товари - товари, що не є українськими вiдповiдно до пункту 61 цiєї статтi, а також товари, що втратили митний статус українських товарiв вiдповiдно до цього Кодексу;

     16) контейнер - транспортне обладнання (клiтка, знiмна цистерна або подiбний засiб), що:

     а) являє собою повнiстю або частково закриту ємнiсть, призначену для помiщення в неї вантажiв;

     б) має постiйний характер i завдяки цьому є достатньо мiцним, щоб слугувати для багаторазового використання;

     в) спецiально сконструйоване для полегшення перевезення вантажiв одним або кiлькома видами транспорту без промiжного перевантаження;

     г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на iнший;

     ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати;

     д) що має внутрiшнiй об'єм не менше одного метра кубiчного.

     Термiн "контейнер" включає приладдя та обладнання, необхiднi для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом iз контейнером. Знiмнi кузови прирiвнюються до контейнерiв;

     17) контрафактнi товари:

     а) товари, що є предметами порушення прав iнтелектуальної власностi на торговельну марку в Українi, на яких без дозволу мiститься позначення, тотожне iз охоронюваною в Українi торговельною маркою стосовно одного й того самого виду товарiв, або яке є схожим настiльки, що його можна сплутати з такою торговельною маркою;

     б) товари, що є предметами порушення прав iнтелектуальної власностi на географiчне зазначення в Українi й мiстять назву чи термiн або описуються за допомогою назви чи термiна, якi захищенi таким географiчним зазначенням;

     в) будь-яка упаковка, етикетка, налiпка, брошура, iнструкцiя з експлуатацiї, гарантiя чи iнший документ такого типу, навiть якщо вони представленi окремо, якi є предметами порушення прав iнтелектуальної власностi на торговельну марку або географiчне зазначення, якi мiстять позначення, назву або термiн, тотожнi iз охоронюваною в Українi торговельною маркою чи географiчним зазначенням, або якi є схожими настiльки, що їх можна сплутати з такою торговельною маркою чи географiчним зазначенням, та якi можуть використовуватися стосовно одного й того самого виду товарiв, щодо якого охороняється торговельна марка в Українi чи географiчне зазначення;

     18) культурнi цiнностi - об'єкти матерiальної та духовної культури, що мають художнє, iсторичне, етнографiчне та наукове значення i пiдлягають збереженню, вiдтворенню та охоронi вiдповiдно до законодавства України;

     19) моторнi транспортнi засоби - транспортнi засоби, що рухаються за допомогою встановленого на них двигуна;

     191) механiзм "єдиного вiкна" - механiзм взаємодiї декларантiв, їх представникiв та iнших заiнтересованих осiб з митними органами, iншими державними органами, установами та органiзацiями, уповноваженими на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, який забезпечує можливiсть одноразового подання в електронному виглядi через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" документiв та/або вiдомостей з метою дотримання вимог щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, передбачених цим Кодексом, iншими законами України, мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правовими актами, виданими на основi та на виконання цього Кодексу та iнших законiв України;

     20) митна декларацiя - заява встановленої форми, в якiй особою зазначено митну процедуру, що пiдлягає застосуванню до товарiв, та передбаченi законодавством вiдомостi про товари, умови i способи їх перемiщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежiв, необхiдних для застосування цiєї процедури;

     21) митна процедура - зумовленi метою перемiщення товарiв через митний кордон України сукупнiсть митних формальностей та порядок їх виконання;

     22) митне забезпечення - одноразовi номернi запiрно-пломбовi пристрої, пломби, печатки, штампи, голографiчнi мiтки, засоби електронного пiдпису чи печатки та iншi засоби iдентифiкацiї, що використовуються митними органами для вiдображення та закрiплення результатiв митного контролю та митного оформлення;

     23) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхiдних для випуску товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення;

     24) митний контроль - сукупнiсть заходiв, що здiйснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, мiжнародних договорiв України, укладених у встановленому законом порядку;

     25) митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що вiдповiдно до заявленої мети перемiщення товарiв через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарiв, їх правовий статус, умови оподаткування i обумовлюють їх використання пiсля митного оформлення;

     26) митний статус товарiв - належнiсть товарiв до українських або iноземних;

     27) митнi платежi:

     а) мито;

     б) акцизний податок iз ввезених на митну територiю України пiдакцизних товарiв (продукцiї);

     в) податок на додану вартiсть iз ввезених на митну територiю України товарiв (продукцiї);

     28) митнi правила - встановлений цим Кодексом та iншими актами законодавства України порядок перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здiйснення операцiй з товарами, що перебувають пiд митним контролем, або контроль за якими покладено на митнi органи цим Кодексом та iншими законами України;

     29) митнi формальностi - сукупнiсть дiй, що пiдлягають виконанню вiдповiдними особами i митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи;

     30) мiжнародний транспортний документ - номерний товаросупровiдний документ, який є договором на перевезення кожного окремого мiжнародного експрес-вiдправлення;

     31) мiжнароднi поштовi вiдправлення - упакованi та оформленi вiдповiдно до вимог актiв Всесвiтнього поштового союзу та Правил надання послуг поштового зв'язку листи, поштовi картки, бандеролi, спецiальнi мiшки з позначкою "М", дрiбнi пакети, вiдправлення з оголошеною цiннiстю, поштовi посилки, згрупованi поштовi вiдправлення з позначкою "Консигнацiя", вiдправлення мiжнародної прискореної пошти "EMS", якi приймаються для пересилання за межi України, доставляються в Україну або перемiщуються через територiю України транзитом операторами поштового зв'язку;

     32) мiжнароднi експрес-вiдправлення - належним чином упакованi мiжнароднi вiдправлення з документами чи товарним вкладенням, якi приймаються, обробляються, перевозяться будь-яким видом транспорту за мiжнародним транспортним документом з метою доставки одержувачу прискореним способом у визначений строк;

     33) нерезиденти:

     а) юридичнi особи, утворенi вiдповiдно до законодавства iнших держав, якi здiйснюють свою дiяльнiсть за межами України, а також їх вiдокремленi пiдроздiли з мiсцезнаходженням на територiї України, якi не здiйснюють господарську дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України;

     б) розташованi на територiї України дипломатичнi представництва, консульськi установи, iншi офiцiйнi представництва iноземних держав та мiжнародних органiзацiй, якi мають дипломатичнi привiлеї та iмунiтет;

     в) фiзичнi особи: iноземцi та особи без громадянства, громадяни України, якi мають постiйне мiсце проживання за межами України, у тому числi тi, якi тимчасово перебувають на територiї України;

     34) несупроводжуваний багаж - товари, що вiдправляються їх власниками - громадянами з оформленням багажних або iнших перевiзних документiв та перемiщуються через митний кордон України окремо вiд цих громадян;

     341) митнi органи - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну податкову i митну полiтику, митницi та митнi пости;

     35) особи - юридичнi та фiзичнi особи;

     36) особистi речi - товари, новi i такi, що були у вжитку, призначенi для забезпечення звичайних повсякденних потреб фiзичної особи, якi вiдповiдають метi перебування зазначеної особи вiдповiдно в Українi або за кордоном, перемiщуються через митний кордон України у ручнiй поклажi, супроводжуваному та несупроводжуваному багажi i не призначенi для пiдприємницької дiяльностi, вiдчуження або передачi iншим особам;

     37) перевiзник - особа, яка перемiщує товари або бере на себе зобов'язання та вiдповiдальнiсть за перемiщення товарiв через митний кордон України та/або митною територiєю України, зокрема:

     для змiшаного (комбiнованого) перевезення - особа, яка використовує (експлуатує) транспортний засiб, що безпосередньо приводить у рух або перевозить розмiщенi на ньому iншi транспортнi засоби як активний транспортний засiб;

     для морського чи повiтряного перевезення за договором чартеру (фрахтування) судна - особа, яка укладає договiр i видає авiацiйну вантажну накладну (Air Waybill) або коносамент (Bill of Lading) з метою безпосереднього перевезення товарiв;

     38) пiдприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин-пiдприємець;

     381) пiратськi товари - товари, що є предметами порушення авторського права та/або сумiжних прав або права iнтелектуальної власностi на зареєстрований промисловий зразок в Українi та якi являють собою або мiстять копiї, зробленi без згоди правовласника авторського права i сумiжних прав або права iнтелектуальної власностi на промисловий зразок чи особи, уповноваженої таким правовласником у країнi виробництва;

     39) платник податкiв - особа, на яку вiдповiдно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та iнших законiв України покладено обов'язок зi сплати митних платежiв;

     40) повiрений - особа, яка дiє на пiдставi договору доручення з експрес-перевiзником i здiйснює пред'явлення мiжнародних експрес-вiдправлень митного органу за мiсцезнаходженням одержувача (вiдправника);

     41) попереднє повiдомлення - завчасне повiдомлення митного органу про намiр ввезти товари на митну територiю України або вивезти їх за її межi;

     42) попереднiй документальний контроль - форма здiйснення заходiв офiцiйного контролю, яка полягає у проведеннi в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України посадовими особами митних органiв перевiрки вiдповiдних документiв i вiдомостей, а в разi потреби, за результатами застосування автоматизованої системи управлiння ризиками - вiзуального iнспектування товарiв, транспортних засобiв, якi ввозяться на митну територiю України або помiщуються в митний режим транзиту;

     43) посадовi особи пiдприємств - керiвники та iншi працiвники пiдприємств (резиденти та нерезиденти), якi в силу постiйно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язкiв вiдповiдають за додержання такими пiдприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та iншими нормативно-правовими актами України, а також мiжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку;

     44) посадовi особи представництв iноземних держав та мiжнародних органiзацiй - акредитованi в Українi глави дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу, посадовi особи консульських установ, представники iноземних держав при мiжнародних органiзацiях, посадовi особи мiжнародних органiзацiй;

     45) постiйне мiсце проживання - мiсце проживання на територiї будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постiйного мiсця проживання на територiї iнших держав i має намiр проживати на територiї цiєї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, i за умови, що таке проживання не є наслiдком виконання цим громадянином службових обов'язкiв або зобов'язань за договором (контрактом);

     46) об'єкти права iнтелектуальної власностi - об'єкти авторського права i сумiжних прав, винаходи, промисловi зразки, торговельнi марки, географiчнi зазначення, сорти рослин, компонування напiвпровiдникових виробiв;

     47) правовласник - особа, якiй вiдповiдно до закону належать майновi права на об'єкт права iнтелектуальної власностi, або особа, яка дiє вiд її iменi в межах наданих повноважень;

     48) припаси:

     а) товари, призначенi для споживання пасажирами та членами екiпажiв (бригад) на борту транспортних засобiв, незалежно вiд того, продаються цi товари чи нi;

     б) товари, необхiднi для експлуатацiї i технiчного обслуговування транспортних засобiв на шляху прямування та у пунктах промiжних стоянок чи зупинок (у тому числi пально-мастильнi матерiали), крiм запасних частин та устаткування, якi знаходяться у транспортних засобах на момент прибуття на митну територiю України або доставляються на них пiд час перебування на цiй територiї;

     в) товари, якi призначаються для продажу на винос пасажирам та членам екiпажiв (бригад) транспортних засобiв i знаходяться у цих транспортних засобах на момент прибуття на митну територiю України або доставляються на них пiд час перебування на цiй територiї;

     49) пропуск товарiв через митний кордон України - надання митним органом вiдповiднiй особi дозволу на перемiщення товарiв через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого перемiщення;

     50) резиденти:

     а) юридичнi особи, якi утворенi та провадять свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України, з мiсцезнаходженням на її територiї, а також їх вiдокремленi пiдроздiли за кордоном, що не здiйснюють господарської дiяльностi;

     б) дипломатичнi представництва, консульськi установи та iншi офiцiйнi представництва України за кордоном, якi мають дипломатичнi привiлеї та iмунiтет;

     в) фiзичнi особи: громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi мають постiйне мiсце проживання в Українi, у тому числi тi, якi тимчасово перебувають за кордоном;

     г) вiдокремленi пiдроздiли iноземних юридичних осiб з мiсцезнаходженням на територiї України, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України;

     ґ) iнвестор (оператор) за угодою про розподiл продукцiї, у тому числi постiйне представництво iнвестора-нерезидента;

     51) ремонт - операцiї, що здiйснюються для усунення недолiкiв товарiв, приведення їх у робочий стан, вiдновлення ресурсу або характеристик та не призводять до змiни коду цих товарiв згiдно з Українською класифiкацiєю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

     511) рiшення митного органу - акт митного органу (посадової особи або осiб митного органу), що стосується застосування законодавства України з питань митної справи у конкретному випадку та що має юридичнi наслiдки для заiнтересованої особи чи заiнтересованих осiб;

     52) ручна поклажа - товари, що належать громадянам i перемiщуються через митний кордон України разом з цими громадянами або уповноваженими ними особами без оформлення багажних чи iнших перевiзних документiв;

     521) системи, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв - сукупнiсть iнформацiйних (автоматизованих), електронних комунiкацiйних та iнформацiйно-комунiкацiйних, iнформацiйно-телекомунiкацiйних, та/або телекомунiкацiйних систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв;

     53) спецiально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного перемiщення товарiв через митний кордон України, а також обладнанi та пристосованi з цiєю метою конструктивнi ємностi чи предмети, якi попередньо пiддавалися розбиранню, монтажу тощо;

     54) судно закордонного плавання - українське або iноземне судно, яке здiйснює мiжнароднi перевезення товарiв та/або пасажирiв та прибуває на митну територiю України або вибуває за її межi;

     55) супроводжуваний багаж - товари, що належать громадянам i перемiщуються через митний кордон України у багажних вiддiленнях транспортних засобiв, якими прямують цi громадяни, з оформленням багажних або iнших перевiзних документiв;

     56) тарифна квота - визначений обсяг товару, в межах якого ввезення або вивезення такого товару здiйснюється за пiльговою ставкою мита або без застосування мита;

     57) товари - будь-якi рухомi речi, у тому числi тi, на якi законом поширено режим нерухомої речi (крiм транспортних засобiв комерцiйного призначення), валютнi цiнностi, культурнi цiнностi, а також електроенергiя, що перемiщується лiнiями електропередачi;

     571) товари, що пiдозрюються у порушеннi прав iнтелектуальної власностi:

     а) товари з ознаками порушення авторського права i сумiжних прав, прав iнтелектуальної власностi на винаходи, промисловi зразки, торговельнi марки, географiчнi зазначення, сорти рослин, компонування напiвпровiдникових виробiв, прав, що надаються за сертифiкатами додаткової охорони на лiкарськi засоби та засоби захисту рослин;

     б) пристрої, продукти або компоненти, призначенi, виготовленi або адаптованi головним чином для забезпечення або полегшення обходу технологiї, пристрою або компонента, що у звичайному режимi функцiонування попереджують або обмежують дiї, не дозволенi правовласником авторського права i сумiжних прав;

     в) будь-яка форма або матриця, яка спецiально призначена або адаптована для виробництва товарiв, що є предметом порушення прав iнтелектуальної власностi;

     58) транспортнi засоби - транспортнi засоби комерцiйного призначення, транспортнi засоби особистого користування, трубопроводи та лiнiї електропередачi;

     59) транспортнi засоби комерцiйного призначення - будь-яке судно (у тому числi самохiднi та несамохiднi лiхтери та баржi, а також судна на пiдводних крилах), судно на повiтрянiй подушцi, повiтряне судно, автотранспортний засiб (моторнi транспортнi засоби, причепи, напiвпричепи) чи рухомий склад залiзницi, що використовуються в мiжнародних перевезеннях для платного транспортування осiб або для платного чи безоплатного промислового чи комерцiйного транспортування товарiв разом з їхнiми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що мiстяться в їхнiх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом iз транспортними засобами комерцiйного призначення;

     60) транспортнi засоби особистого користування - наземнi транспортнi засоби товарних позицiй 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згiдно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позицiї 8716 згiдно з УКТ ЗЕД, плавучi засоби та повiтрянi судна, що зареєстрованi на територiї вiдповiдної країни, перебувають у власностi або тимчасовому користуваннi вiдповiдного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кiлькостi не бiльше однiєї одиницi на кожну товарну позицiю виключно для особистого користування, а не для промислового або комерцiйного транспортування товарiв чи пасажирiв за плату або безоплатно;

     61) українськi товари - товари:

     а) якi повнiстю отриманi (виробленi) на митнiй територiї України та якi не мiстять товарiв, ввезених iз-за меж митної територiї України. Товари, повнiстю отриманi (виробленi) на митнiй територiї України, не мають митного статусу українських товарiв, якщо вони отриманi (виробленi) з товарiв, якi не перебувають у вiльному обiгу на митнiй територiї України;

     б) ввезенi на митну територiю України та випущенi для вiльного обiгу на цiй територiї;

     в) отриманi (виробленi) на митнiй територiї України виключно з товарiв, зазначених у пiдпунктi "б", або з товарiв, зазначених у пiдпунктах "а" i "б" цього пункту;

     62) умовне звiльнення вiд оподаткування митними платежами - звiльнення вiд сплати нарахованого податкового зобов'язання у разi помiщення товарiв у митнi режими, що передбачають звiльнення вiд оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму;

     621) унiфiкована митна квитанцiя - документ встановленої форми, що у випадках, передбачених цим Кодексом, засвiдчує факт справляння митним органом грошових коштiв, прийняття грошової застави, передачi йому товарiв, транспортних засобiв на зберiгання;

     63) уповноважена особа (представник) - особа, яка на пiдставi договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, надiлена правом вчиняти дiї, пов'язанi з проведенням митних формальностей, щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення вiд iменi декларанта;

     64) виключено;

     65) Форма 302 - документ, що використовується для декларування вiйськової технiки та iнших товарiв:

     а) пiдроздiлiв збройних сил держав - членiв Європейського Союзу, держав - членiв Органiзацiї Пiвнiчноатлантичного договору та iнших держав, якi у встановленому законом порядку допущенi на територiю України;

     б) пiдроздiлiв Збройних Сил України, направлених згiдно iз законом до iнших держав.

     2. Термiни "iстотна участь" та "кiнцевий бенефiцiарний власник (контролер)" у цьому Кодексi вживаються у значеннях, наведених в Законi України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 02.10.2012р. N 5406-VI, вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 10.04.2014р. N 1201-VII, вiд 18.05.2017р. N 2042-VIII, вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 17.10.2019р. N 202-IX, вiд 25.01.2022р. N 1999-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 07.02.2023р. N 2919-IX, вiд 23.08.2023р. N 3345-IX)

     Стаття 5. Державна митна полiтика

     1. Державна митна полiтика - це система принципiв та напрямiв дiяльностi держави у сферi захисту митних iнтересiв та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнiшньої торгiвлi, захисту внутрiшнього ринку, розвитку економiки України та її iнтеграцiї до свiтової економiки. Державна митна полiтика є складовою частиною державної економiчної полiтики.

(У редакцiї Закону України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 6. Митнi iнтереси та митна безпека

     1. Митнi iнтереси України - це нацiональнi iнтереси України, забезпечення та реалiзацiя яких досягається шляхом здiйснення митної справи.

     2. Митна безпека - це стан захищеностi митних iнтересiв України.

     Стаття 7. Митна справа

     1. Встановленi порядок i умови перемiщення товарiв через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механiзмiв тарифного i нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, справляння митних платежiв, ведення митної статистики, обмiн митною iнформацiєю, ведення Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, здiйснення вiдповiдно до закону державного контролю нехарчової продукцiї при її ввезеннi на митну територiю України, запобiгання та протидiя контрабандi, боротьба з порушеннями митних правил, органiзацiя i забезпечення дiяльностi митних органiв та iншi заходи, спрямованi на реалiзацiю державної митної полiтики, становлять митну справу.

     2. Митна справа здiйснюється з додержанням прийнятих у мiжнароднiй практицi форм декларування товарiв, методiв визначення митної вартостi товарiв, систем класифiкацiї та кодування товарiв та системи митної статистики, iнших загальновизнаних у свiтi норм i стандартiв.

     3. Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органiв, митна територiя та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, митнi режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та перемiщення через територiю України транзитом окремих видiв товарiв, умови та порядок справляння митних платежiв, митнi пiльги, визначаються цим Кодексом та iншими законами України.

     4. Безпосереднє керiвництво здiйсненням митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 8. Принципи здiйснення митної справи

     1. Митна справа здiйснюється на основi принципiв:

     1) виключної юрисдикцiї України на її митнiй територiї;

     2) виключних повноважень митних органiв України щодо здiйснення митної справи;

     3) законностi та презумпцiї невинуватостi;

     4) єдиного порядку перемiщення товарiв, транспортних засобiв через митний кордон України;

     5) спрощення законної торгiвлi;

     6) визнання рiвностi та правомiрностi iнтересiв усiх суб'єктiв господарювання незалежно вiд форми власностi;

     7) додержання прав та охоронюваних законом iнтересiв осiб;

     8) заохочення доброчесностi;

     9) гласностi та прозоростi;

     10) вiдповiдальностi всiх учасникiв вiдносин, що регулюються цим Кодексом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 9. Митна територiя України

     1. Територiя України, зайнята сушею, територiальне море, внутрiшнi води i повiтряний простiр, а також територiї вiльних митних зон, штучнi острови, установки i споруди, створенi у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, на якi поширюється виключна юрисдикцiя України, становлять митну територiю України.

     2. Для цiлей застосування положень роздiлiв V i IX цього Кодексу територiї вiльних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної територiї України.

     Стаття 10. Митний кордон України

     1. Межi митної територiї України є митним кордоном України. Митний кордон України збiгається з державним кордоном України, крiм меж штучних островiв, установок i споруд, створених у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, на якi поширюється виключна юрисдикцiя України. Межi територiї зазначених островiв, установок i споруд становлять митний кордон України.

     Стаття 11. Додержання вимог щодо конфiденцiйностi iнформацiї

     1. Iнформацiя, що стосується митної справи, отримана митними органами, може використовуватися ними виключно для митних цiлей i не може розголошуватися без дозволу суб'єкта, осiб чи органу, що надав таку iнформацiю, зокрема, передаватися третiм особам, у тому числi iншим органам державної влади, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом та iншими законами України.

     2. Iнформацiя щодо пiдприємств, громадян, а також товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перемiщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується митними органами, вноситься до iнформацiйних баз даних i використовується з урахуванням обмежень, передбачених для iнформацiї з обмеженим доступом. Обробка персональних даних осiб, вiдомостi про яких отриманi митними органами, здiйснюється без згоди таких осiб.

     3. За розголошення iнформацiї, зазначеної у цiй статтi, посадовi особи митних органiв несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

     4. Не належать до iнформацiї з обмеженим доступом i не можуть становити комерцiйної таємницi вiдомостi щодо конкретних експортно-iмпортних операцiй, згоду на оприлюднення яких надано декларантом (крiм випадкiв вiднесення таких вiдомостей до державної таємницi) за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, а також вiдомостi, внесенi декларантами до митної декларацiї вiдповiдно до частини восьмої статтi 257 цього Кодексу, за виключенням пунктiв 2, 4, пiдпунктiв "б", "в", "д", "є", "з" пункту 5, пунктiв 6, 7 i 9 частини восьмої зазначеної статтi.

     5. Не вважається розголошенням iнформацiї з обмеженим доступом надання або оприлюднення знеособленої зведеної iнформацiї для статистичних цiлей, знеособленої аналiтичної iнформацiї, знеособленої iнформацiї щодо конкретних експортно-iмпортних операцiй, внесених декларантами до митної декларацiї вiдповiдно до частини восьмої статтi 257 цього Кодексу, за виключенням пунктiв 2, 4, пiдпунктiв "б", "в", "д", "є", "з" пункту 5, пунктiв 6, 7 i 9 частини восьмої зазначеної статтi, включаючи iнформацiю, що стосується митної вартостi товарiв, знеособленої iнформацiї щодо загальних питань роботи митного органу, знеособленої iнформацiї, яка стосується правопорушень, а також публiчне обговорення в засобах масової iнформацiї та суспiльствi питань, що стосуються митної справи.

     Надання та оприлюднення такої iнформацiї здiйснюються центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, на безоплатнiй основi та у формi вiдкритих даних в обсягах, що не суперечать мiжнародним договорам України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, та в порядку, що визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

Глава 2. Авторизований економiчний оператор. Спрощення та переваги

(Глава iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 16.05.2013р. N 245-VII, вiд 04.07.2013р. N 405-VII, у редакцiї законiв України вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 12. Статус авторизованого економiчного оператора

     1. Пiдприємство-резидент, що виконує будь-яку роль в мiжнародному ланцюзi постачання товарiв (виробник, експортер, iмпортер, митний представник, перевiзник, експедитор, утримувач складу) та отримало авторизацiю вiдповiдно до вимог цiєї глави, набуває статус авторизованого економiчного оператора (АЕО).

     Для цiлей визначення ролi пiдприємства в мiжнародному ланцюзi постачання товарiв термiни вживаються у такому значеннi:

     1) виробник - пiдприємство, яке безпосередньо виготовляє товари, призначенi для експорту;

     2) експортер (iмпортер) - пiдприємство, яке на пiдставi укладених ним безпосередньо або через посередника (комiсiонера, агента, консигнатора тощо) зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) здiйснює експорт (iмпорт) товарiв з перемiщенням їх через митний кордон України, незалежно вiд митного режиму, в який помiщуються такi товари;

     3) митний представник - пiдприємство, яке виступає посередником (митним брокером, комiсiонером, агентом, консигнатором тощо) пiд час виконання зовнiшньоекономiчного договору (контракту);

     4) перевiзник - у значеннi, наведеному в цьому Кодексi;

     5) експедитор - у значеннi, наведеному в Законi України "Про транспортно-експедиторську дiяльнiсть";

     6) утримувач складу - пiдприємство, у власностi чи користуваннi якого перебуває митний склад, об'єкти складу тимчасового зберiгання, об'єкти вiльної митної зони.

     2. Авторизацiя АЕО може бути таких типiв:

     1) про надання права на застосування спрощень (далi - АЕО-С);

     2) про пiдтвердження безпеки та надiйностi (далi - АЕО-Б).

     Пiдприємство самостiйно обирає тип авторизацiї, передбачений цiєю частиною, та може одночасно мати авторизацiї обох типiв.

     Авторизацiя АЕО визнається на всiй територiї України.

     Визнання митними адмiнiстрацiями iноземних держав авторизацiї АЕО, отриманої пiдприємствами-резидентами, здiйснюється вiдповiдно до мiжнародних договорiв України.

     3. Для надання авторизацiй застосовуються такi критерiї:

     1) дотримання вимог митного та податкового законодавства України, а також вiдсутнiсть фактiв притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi;

     2) належна система ведення бухгалтерського облiку, комерцiйної та транспортної документацiї;

     3) стiйкий фiнансовий стан;

     4) забезпечення практичних стандартiв компетенцiї або професiйної квалiфiкацiї вiдповiдальної посадової особи пiдприємства;

     5) дотримання стандартiв безпеки та надiйностi.

     Авторизацiя АЕО-С надається за умови пiдтвердження вiдповiдностi пiдприємства критерiям, визначеним пунктами 1 - 4 цiєї частини.

     Авторизацiя АЕО-Б надається за умови пiдтвердження вiдповiдностi пiдприємства критерiям, визначеним пунктами 1 - 3 та 5 цiєї частини.

     Авторизацiя АЕО-С або АЕО-Б, за умови, що її дiя не зупинена або така авторизацiя не анульована, є пiдтвердженням вiдповiдностi пiдприємства критерiям, визначеним абзацом сьомим або восьмим цiєї частини вiдповiдно.

     4. Для надання авторизацiї АЕО пiдприємство подає до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, заяву про надання авторизацiї АЕО та анкету самооцiнки в порядку, визначеному статтею 194 цього Кодексу.

     5. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, веде Єдиний державний реєстр авторизованих економiчних операторiв та забезпечує його оприлюднення на своєму офiцiйному веб-сайтi.

     6. Рiшення про надання, вiдмову в наданнi, зупинення (поновлення), внесення змiн, скасування або анулювання авторизацiї АЕО оформлюється наказом центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, невiдкладно, але не пiзнiше нiж на наступний робочий день з дня прийняття рiшення вносить вiдомостi про надання, скасування або анулювання авторизацiї АЕО до Єдиного державного реєстру авторизованих економiчних операторiв.

     1) виключено;

     2) виключено;

     3) виключено.

     7. Частину сьому виключено.

     8. Пiсля отримання авторизацiї АЕО-С або АЕО-Б пiдприємство повинно не допускати випадкiв невiдповiдностi критерiям, визначеним абзацом сьомим або восьмим частини третьої цiєї статтi вiдповiдно. Митнi органи здiйснюють монiторинг вiдповiдностi пiдприємства зазначеним критерiям.

     9. Кабiнет Мiнiстрiв України затверджує:

     1) форму, опис та правила використання нацiонального логотипа АЕО;

     2) форму сертифiката АЕО;

     3) порядок ведення Єдиного державного реєстру авторизованих економiчних операторiв.

     За зверненням пiдприємства, якому надано авторизацiю АЕО, центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, видає сертифiкат АЕО.

     Сертифiкат АЕО видається керiвнику пiдприємства або уповноваженiй ним особi чи надсилається пiдприємству рекомендованим листом з повiдомленням про вручення.

     10. Частину десяту виключено.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 13. Спрощення та переваги

     1. Пiдприємство має право в порядку та на умовах, визначених цим Кодексом, застосовувати такi спрощення:

     1) загальна гарантiя;

     2) загальна гарантiя iз зменшенням розмiру забезпечення базової суми на 50 вiдсоткiв;

     3) загальна гарантiя iз зменшенням розмiру забезпечення базової суми на 70 вiдсоткiв;

     4) звiльнення вiд гарантiї;

     5) самостiйне накладання пломб спецiального типу;

     6) процедура спрощеного декларування;

     7) процедура випуску за мiсцезнаходженням.

     2. Пiдприємство має право застосовувати транзитнi спрощення, передбаченi статтею 911 цього Кодексу, та iншi спрощення, передбаченi мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, у порядку та на умовах, визначених такими мiжнародними договорами та законодавством України з питань митної справи.

     3. Пiдприємство, яке отримало авторизацiю АЕО-С, користується такими перевагами:

     1) виконання митних формальностей щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення в першочерговому порядку;

     2) зменшення автоматизованою системою управлiння ризиками форм та обсягiв митного контролю пiд час здiйснення митного оформлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення;

     3) використання спецiально визначеної (за наявностi) смуги руху в пунктi пропуску через державний кордон України для перемiщення автомобiльних транспортних засобiв комерцiйного призначення;

     4) використання нацiонального логотипа АЕО.

     4. Пiдприємство, яке отримало авторизацiю АЕО-Б, користується такими перевагами:

     1) отримання вiд митного органу повiдомлення про те, що вiдповiднi товари i транспортнi засоби комерцiйного призначення на основi результатiв аналiзу ризикiв за загальною декларацiєю прибуття обрано для проведення митного огляду в пунктi пропуску (пунктi контролю) через державний кордон України до моменту їх перемiщення через митний кордон України;

     2) виконання митних формальностей щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення в першочерговому порядку;

     3) зменшення автоматизованою системою управлiння ризиками форм та обсягiв митного контролю пiд час здiйснення митного оформлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення;

     4) використання спецiально визначеної (за наявностi) смуги руху в пунктi пропуску через державний кордон України для перемiщення автомобiльних транспортних засобiв комерцiйного призначення;

     5) використання нацiонального логотипа АЕО.

     Якщо за результатами застосування системи управлiння ризиками виявлено, що надсилання повiдомлення, передбаченого пунктом 1 цiєї частини, може вплинути на результати митного огляду, посадовi особи митного органу мають право проводити митний огляд без надсилання такого повiдомлення.

     5. Для надання авторизацiї на застосування спрощення пiдприємство подає до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, заяву про надання авторизацiї на застосування спрощення та анкету самооцiнки в порядку, передбаченому статтею 194 цього Кодексу.

     6. На застосування кожного окремого спрощення, визначеного пунктами 1 - 6 частини першої цiєї статтi, надається окрема авторизацiя. На застосування спрощення, визначеного пунктом 7 частини першої цiєї статтi, для кожного об'єкта пiдприємства (будiвлi, споруди, вiдкритого або закритого майданчика тощо) надається окрема авторизацiя. Вiдомостi про такий об'єкт пiдприємства зазначаються в авторизацiї.

     7. Рiшення про надання, вiдмову в наданнi, зупинення (поновлення), внесення змiн, скасування або анулювання авторизацiї на застосування спрощення оформлюється наказом центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     8. Пiсля отримання авторизацiї на застосування спрощення пiдприємство має дотримуватися умов, визначених вiдповiдною авторизацiєю, а також не допускати випадкiв невiдповiдностi критерiям та/або умовам надання авторизацiї на застосування спрощення.

     9. Пiдприємства-нерезиденти мають право користуватися перевагами, визначеними цiєю статтею, вiдповiдно до мiжнародних договорiв України, що передбачають взаємне визнання пiдприємств, яким надано авторизацiю АЕО, та пiдприємств, що виконують вимоги законодавства країни їх реєстрацiї, еквiвалентнi вимогам для надання авторизацiї АЕО згiдно з цим Кодексом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 13.07.2023 р. N 3229-IX)

     Стаття 131. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 14. Умови вiдповiдностi пiдприємства критерiям надання авторизацiї

     1. Пiдприємство вiдповiдає критерiю, визначеному пунктом 1 частини третьої статтi 12 цього Кодексу, у разi дотримання таких умов:

     1) кiнцевi бенефiцiарнi власники (контролери), власники iстотної участi, члени правлiння або iншого виконавчого органу пiдприємства, члени наглядової ради, керiвник, головний бухгалтер, керiвник пiдроздiлу по роботi з митницею, працiвник, вiдповiдальний за митнi питання, зазначений у частинi четвертiй цiєї статтi, уповноваженi особи пiдприємства, вiдомостi про яких внесенi до облiкової картки осiб, якi пiд час провадження своєї дiяльностi є учасниками вiдносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи, не мають не погашеної або не знятої в установленому законом порядку судимостi за вчинення:

     а) контрабанди наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв чи прекурсорiв або фальсифiкованих лiкарських засобiв;

     б) кримiнальних правопорушень у сферi господарської дiяльностi;

     в) кримiнальних правопорушень у сферi службової дiяльностi та професiйної дiяльностi, пов'язаної iз наданням публiчних послуг;

     2) на осiб пiдприємства, зазначених у пунктi 1 цiєї частини, агентiв з митного оформлення iнших пiдприємств (митних брокерiв), перевiзникiв у зв'язку з виконанням ними дiй, пов'язаних iз здiйсненням митних формальностей щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення в iнтересах такого пiдприємства, протягом календарного року, в якому здiйснюється оцiнка вiдповiдностi пiдприємства цьому критерiю, та будь-якого з попереднiх трьох календарних рокiв не були накладенi адмiнiстративнi стягнення за порушення митних правил, що належать до систематичних або серйозних порушень митних правил вiдповiдно до цiєї статтi.

     Для цiлей оцiнки вiдповiдностi пiдприємства цьому критерiю:

     систематичними порушеннями митних правил вважаються п'ять i бiльше порушень митних правил, вчинених однiєю або кiлькома особами протягом календарного року. При цьому вчинення однiєю або кiлькома особами двох i бiльше порушень митних правил, пов'язаних iз здiйсненням митних формальностей щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення при їх одночасному перемiщеннi через митний кордон України в межах однiєї зовнiшньоекономiчної операцiї, вважається вчиненням одного порушення митних правил;

     серйозними порушеннями митних правил вважаються порушення митних правил, за вчинення яких накладено адмiнiстративне стягнення у виглядi штрафу або у виглядi конфiскацiї товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення - безпосереднiх предметiв порушення митних правил, якщо загальний розмiр таких накладених штрафiв та/або вартiсть конфiскованих предметiв правопорушень протягом календарного року перевищує:

     а) 0,5 вiдсотка загальної фактурної вартостi товарiв, перемiщених пiдприємством через митний кордон України за вiдповiдний рiк; або

     б) суму в розмiрi, визначеному законом для квалiфiкацiї ухилення вiд сплати податкiв i зборiв як кримiнального правопорушення для вiдповiдного року.

     2. Пiдприємство вiдповiдає критерiю, визначеному пунктом 2 частини третьої статтi 12 цього Кодексу, у разi дотримання таких умов:

     1) система облiку пiдприємства:

     а) вiдповiдає основним принципам бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi в Українi;

     б) забезпечує фiксування у хронологiчному порядку всiх господарських операцiй, що дає змогу митним органам прослiдкувати факт реєстрацiї господарської операцiї вiд її виникнення в первинному облiковому документi та до внесення такої операцiї до вiдповiдних облiкових та/або звiтних документiв, а також перевiрити правильнiсть та достовiрнiсть облiкових записiв шляхом вивчення послiдовностi зафiксованих фактiв здiйснення господарських операцiй;

     в) забезпечує можливiсть виокремлення вiдомостей про товари з рiзним митним статусом (для авторизацiй АЕО-С, авторизацiй на застосування спрощень, визначених пунктами 4 - 7 частини першої статтi 13 цього Кодексу, та авторизацiй на застосування процедури кiнцевого використання товарiв);

     г) забезпечує фiзичний та/або iз застосуванням iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй доступ посадових осiб митних органiв до первинних облiкових документiв i регiстрiв бухгалтерського та складського облiку;

     2) органiзацiйно-штатна структура пiдприємства, впровадженi на ньому процедури щодо прийняття i виконання управлiнських рiшень вiдповiдають змiсту i масштабам його дiяльностi, забезпечують управлiння i контроль за операцiями з товарами, а також попередження та виявлення несанкцiонованих дiй i правопорушень;

     3) пiдприємством запроваджено процедури для забезпечення контролю за здiйсненням передбачених законом заходiв тарифного та нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

     4) пiдприємством вжито всiх необхiдних заходiв для запобiгання несанкцiонованому та непомiтному виправленню записiв у первинних облiкових документах i регiстрах бухгалтерського та складського облiку;

     5) пiдприємством запроваджено процедури для забезпечення належного зберiгання, попередження втрати та захисту облiкових записiв, документiв та iнформацiї щодо його господарської дiяльностi;

     6) працiвникiв пiдприємства зобов'язано (посадовими iнструкцiями, настановами тощо) iнформувати митнi органи про випадки порушення вимог податкового законодавства та законодавства України з питань митної справи;

     7) пiдприємством вжито всiх необхiдних заходiв для захисту первинних облiкових та iнших документiв, регiстрiв бухгалтерського та складського облiку, iнформацiйно-комунiкацiйних та iнформацiйних (автоматизованих) систем вiд несанкцiонованого доступу до них.

     3. Пiдприємство вiдповiдає критерiю, визначеному пунктом 3 частини третьої статтi 12 цього Кодексу, у разi дотримання таких умов:

     1) пiдприємство не перебуває у процедурi санацiї боржника до вiдкриття провадження у справi про банкрутство, а також щодо такого пiдприємства не вiдкрито провадження у справi про банкрутство;

     2) протягом календарного року, в якому проводиться оцiнка вiдповiдностi пiдприємства цьому критерiю, та попереднiх трьох календарних рокiв пiдприємство не мало податкового боргу iз сплати митних платежiв, а також не має податкового боргу iз сплати iнших податкiв, що не належать до митних платежiв, на момент прийняття рiшення щодо вiдповiдностi пiдприємства цьому критерiю;

     3) протягом календарного року, в якому проводиться оцiнка вiдповiдностi пiдприємства зазначеному критерiю, та попереднiх трьох календарних рокiв данi бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi пiдприємства пiдтверджують, що таке пiдприємство перебуває у стiйкому фiнансовому станi, який дає змогу забезпечити зобов'язання пiдприємства, в тому числi пов'язанi iз сплатою митних платежiв. Стiйкий фiнансовий стан пiдприємства означає вiдповiднiсть розрахункових показникiв пiдприємства коефiцiєнтам платоспроможностi (фiнансової стiйкостi) та лiквiдностi, а також вiдсутнiсть вiд'ємних чистих активiв, крiм випадкiв, коли такi вiд'ємнi чистi активи можуть бути забезпеченi.

     Кабiнетом Мiнiстрiв України визначаються способи забезпечення вiд'ємних чистих активiв, коефiцiєнти платоспроможностi (фiнансової стiйкостi) та лiквiдностi пiдприємства, а також порядок перевiрки вiдповiдностi пiдприємства критерiю, визначеному пунктом 3 частини третьої статтi 12 цього Кодексу, у тому числi залежно вiд авторизацiї, щодо надання якої подано заяву;

     4) виключено.

     У разi якщо пiдприємство зареєстроване менше трьох рокiв, оцiнка виконання умов, передбачених цiєю частиною, проводиться за перiод з дати його реєстрацiї.

     4. Пiдприємство вiдповiдає критерiю, визначеному пунктом 4 частини третьої статтi 12 цього Кодексу, у разi дотримання будь-якої з таких умов:

     1) пiдприємство має досвiд здiйснення дiяльностi в межах мiжнародного ланцюга постачання товарiв протягом календарного року, в якому проводиться оцiнка вiдповiдностi пiдприємства цьому критерiю, та попереднiх трьох календарних рокiв, а також має працiвника, вiдповiдального за митнi питання;

     2) пiдприємство має працiвника, вiдповiдального за митнi питання, який має досвiд практичної роботи за напрямом здiйснення митних формальностей не менше трьох рокiв.

     Крiм вищезазначеного, для забезпечення вiдповiдностi пiдприємства цьому критерiю:

     1) виключено;

     2) на працiвника, вiдповiдального за митнi питання, повиннi бути покладенi, зокрема, але не виключно, такi обов'язки:

     а) взаємодiя з митними органами з питань вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання авторизацiї;

     б) проведення самостiйного контролю за дотриманням пiдприємством вiдповiдностi критерiям та/або умовам надання авторизацiї та умовам, визначеним такою авторизацiєю;

     в) невiдкладне iнформування митних органiв про змiни в дiяльностi пiдприємства, що мають значення для проведення оцiнки вiдповiдностi, у тому числi щодо втрати або передання iншiй особi права користування вiдповiдним об'єктом (будiвлею, спорудою, вiдкритим або закритим майданчиком тощо), виникнення подiй та/або обставин, що можуть мати вплив на дотримання пiдприємством вiдповiдностi критерiям та/або умовам надання авторизацiї, та умов, визначених такою авторизацiєю.

     5. Пiдприємство вiдповiдає критерiю, визначеному пунктом 5 частини третьої статтi 12 цього Кодексу, у разi дотримання таких умов:

     1) конструкцiя та облаштування об'єктiв (будiвель, споруд, вiдкритих або закритих майданчикiв тощо), що використовуються пiдприємством та мають значення для оцiнки вiдповiдностi, забезпечують захист вiд протиправного проникнення до таких об'єктiв;

     2) пiдприємством запровадженi та виконуються задокументованi (у виглядi iнструкцiй, порядкiв, полiтик тощо) процедури для:

     а) унеможливлення несанкцiонованого доступу до об'єктiв (будiвель, споруд, вiдкритих або закритих майданчикiв тощо), що використовуються пiдприємством та мають значення для оцiнки вiдповiдностi;

     б) виявлення i попередження несанкцiонованих дiй з товарами, транспортними засобами комерцiйного призначення, що пiдлягають або пiдлягатимуть митному контролю;

     в) iдентифiкацiї контрагентiв, а також включення у договори (контракти) положень щодо забезпечення такими контрагентами безпеки у мiжнародному ланцюзi постачання товарiв;

     г) забезпечення контролю безпечного доступу на об'єкти (будiвлi, споруди, вiдкритi або закритi майданчики тощо), що використовуються пiдприємством, осiб, якi надають такому пiдприємству послуги на договiрнiй основi;

     ґ) перевiрки дiлових якостей та доброчесностi кандидатiв на посади, пов'язанi iз безпекою та надiйнiстю пiдприємства, а також перiодичної перевiрки дiлових та особистих якостей працiвникiв, якi обiймають такi посади;

     д) регулярного пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, вiдповiдальних за безпеку на пiдприємствi;

     3) пiдприємство має працiвника, на якого покладений обов'язок iз взаємодiї з митними органами з питань безпеки та надiйностi.

     Пiдприємство вiдповiдає критерiю, визначеному пунктом 5 частини третьої статтi 12 цього Кодексу, за наявностi у нього сертифiката про дотримання стандартiв безпеки та надiйностi, отриманого вiдповiдно до мiжнародних договорiв України або мiжнародних стандартiв, у разi якщо умови отримання такого сертифiката еквiвалентнi умовам, встановленим цiєю частиною.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 29.09.2020р. N 924-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 15. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 16. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 17. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 18. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Глава 3. Рiшення митних органiв. Iнформування та консультування з питань митної справи

(Назва глави у редакцiї Закону України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 19. Загальнi положення щодо рiшень митних органiв

     1. Митнi органи приймають рiшення:

     1) за заявою пiдприємства;

     2) пiд час виконання митних формальностей;

     3) у справах про порушення митних правил;

     4) пiд час розгляду скарг на рiшення, дiї або бездiяльнiсть митних органiв;

     5) в iнших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.

     2. Рiшення митних органiв можуть бути оскарженi вiдповiдно до глави 4 цього Кодексу".

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, у редакцiї Закону Українивiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 191. Форми рiшень митних органiв

     1. Митнi органи приймають рiшення у встановленiй цим Кодексом формi (письмово, усно або шляхом вчинення дiй).

     2. Письмовi рiшення оформлюються в паперовiй або електроннiй формi.

     Рiшення в електроннiй формi оформлюються як окремий електронний документ або шляхом внесення вiдмiток, вiдомостей про прийняте рiшення до вiдповiдних систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв.

(Доповнено статтею 191 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 192. Види рiшень митних органiв

     1. За заявою пiдприємства митнi органи приймають рiшення щодо:

     1) авторизацiї АЕО;

     2) авторизацiї на застосування спрощення;

     3) реєстрацiї гаранта;

     4) дозволу на провадження виду дiяльностi, визначеного статтею 404 цього Кодексу;

     5) авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання товарiв;

     6) зобов'язуючої iнформацiї;

     7) iншi рiшення вiдповiдно до законiв України.

     Положення статей 193 - 1918 цього Кодексу застосовуються виключно для рiшень, визначених пунктами 1 - 6 цiєї частини.

     2. Рiшення митних органiв, визначенi пунктами 1 - 6 частини першої цiєї статтi, надаються безоплатно та дiють безстроково, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     3. Рiшення митних органiв, визначенi пунктами 1 - 6 частини першої цiєї статтi, можуть бути таких видiв:

     1) про розгляд заяви;

     2) про вiдмову в розглядi заяви;

     3) про продовження строку прийняття рiшення;

     4) про запит документiв та/або iнформацiї;

     5) про надання рiшення;

     6) про вiдмову в наданнi рiшення;

     7) про внесення змiн до рiшення;

     8) про перегляд рiшення;

     9) про зупинення рiшення;

     10) про оцiнку вжитих заходiв;

     11) про поновлення рiшення;

     12) про скасування рiшення;

     13) про анулювання рiшення;

     14) про залишення рiшення без змiн.

     4. Митнi органи приймають рiшення, визначенi пунктами 1 - 4 частини третьої цiєї статтi, пiд час розгляду будь-яких заяв, поданих вiдповiдно до цiєї глави.

     Митнi органи приймають рiшення, визначенi пунктами 5 - 6 частини третьої цiєї статтi, за результатами розгляду заяви про надання рiшення.

     Митнi органи приймають рiшення, визначенi пунктами 7 - 14 частини третьої цiєї статтi, пiсля прийняття та щодо рiшень, визначених пунктом 5 частини третьої цiєї статтi.

     Митнi органи не приймають рiшення, визначенi пунктами 7 - 11, 14 частини третьої цiєї статтi, стосовно рiшень щодо зобов'язуючої iнформацiї.

     Митнi органи, крiм рiшень, визначених пунктами 1 - 14 частини третьої цiєї статтi, приймають iншi рiшення у випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.

     5. Митний орган невiдкладно, але не пiзнiше нiж на наступний робочий день з дня прийняття рiшення, визначеного частиною третьою цiєї статтi:

     1) надсилає пiдприємству в паперовiй або електроннiй формi iнформацiю про прийняте рiшення (за наявностi - таке рiшення та копiю наказу щодо такого рiшення, у разi якщо оформлення наказу передбачено законодавством України з питань митної справи);

     2) вносить вiдомостi про прийняте рiшення до систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв;

     3) здiйснює iншi заходи, визначенi законодавством України з питань митної справи для виконання митними органами пiсля прийняття вiдповiдного рiшення.

     6. У рiшеннях, визначених пунктами 2 i 3, 6 - 9, 12 i 13 частини третьої цiєї статтi, зазначаються пiдстави та причини прийняття такого рiшення з посиланням на норми законодавства, а також строк i порядок оскарження рiшення.

     7. У разi прийняття рiшень, визначених пунктами 6, 9, 12 i 13 частини третьої цiєї статтi, митний орган разом з рiшенням надсилає копiї документiв (за наявностi), на пiдставi яких було прийнято вiдповiдне рiшення.

     8. Порядок прийняття рiшень митним органом визначається цим Кодексом та iншим законодавством України з питань митної справи.

(Доповнено статтею 192 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.07.2023р. N 3229-IX)

     Стаття 193. Митний орган, уповноважений приймати рiшення

     1. Митними органами, уповноваженими приймати рiшення, є:

     1) щодо авторизацiї АЕО - центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику;

     2) щодо авторизацiї на застосування спрощення - центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику;

     3) щодо реєстрацiї гаранта - центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику;

     4) щодо дозволу на провадження видiв дiяльностi, визначених статтею 404 цього Кодексу:

     а) на здiйснення митної брокерської дiяльностi - центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику;

     б) на вiдкриття та експлуатацiю магазину безмитної торгiвлi - центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, разом iз центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi захисту державного кордону;

     в) на провадження видiв дiяльностi, визначених пунктами 3 - 6 статтi 404 цього Кодексу, - митниця, у зонi дiяльностi якої розташованi вiдповiднi територiї, примiщення, резервуари, холодильнi чи морозильнi камери, критi чи вiдкритi майданчики, що можуть використовуватися пiд час провадження таких видiв дiяльностi;

     5) щодо авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання товарiв - митниця, в зонi дiяльностi якої буде розпочато зазначенi у заявi про надання авторизацiї операцiї з товарами, до яких буде застосовано процедуру кiнцевого використання товарiв;

     6) щодо зобов'язуючої iнформацiї - митний орган, визначений центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

(Доповнено статтею 193 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 194. Подання заяви для прийняття рiшення

     1. Для прийняття митним органом рiшень, визначених пунктами 3, 5, 7 - 9, 12 частини третьої статтi 192 цього Кодексу, пiдприємство подає до вiдповiдного митного органу заяву та у випадках, встановлених законодавством України з питань митної справи, анкету самооцiнки, а також iншi документи, їх копiї та/або iнформацiю, необхiднi для прийняття рiшення митного органу.

     У разi якщо пiдприємство має дiючу авторизацiю, для надання якої пiдтверджено вiдповiднiсть пiдприємства критерiю та/або умовi, дотримання яких необхiдно для надання авторизацiї, щодо якої подано заяву, анкета самооцiнки не заповнюється в тiй частинi, в якiй вiдповiднiсть пiдприємства критерiю та/або умовi вже пiдтверджено.

     У разi якщо пiдприємство має дiючу авторизацiю, для надання якої пiдтверджено вiдповiднiсть пiдприємства всiм критерiям та/або умовам, дотримання яких необхiдно для надання авторизацiї, щодо якої подано заяву, анкета самооцiнки не подається.

     2. Заява для прийняття рiшення митним органом та анкета самооцiнки, iншi документи або їх копiї, що додаються до заяви, подаються одним iз таких способiв:

     1) у паперовiй формi - особисто або поштовим вiдправленням з описом вкладення;

     2) в електроннiй формi - з використанням систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв iз дотриманням вимог законодавства у сферах електронного документообiгу, електронних довiрчих послуг та захисту iнформацiї.

     3. Заява для прийняття рiшення митним органом складається державною мовою та пiдписується керiвником пiдприємства або уповноваженою ним особою.

     4. Кабiнет Мiнiстрiв України затверджує:

     1) форми заяв про надання авторизацiї;

     2) форму анкети самооцiнки пiдприємства;

     3) форму звiту про результати оцiнки (повторної оцiнки) вiдповiдностi пiдприємства критерiю та/або умовi надання авторизацiї;

     4) форму звiту про результати застосування процедури кiнцевого використання товарiв;

     5) форму висновку про вiдповiднiсть (невiдповiднiсть) пiдприємства критерiям та/або умовам надання авторизацiї;

     6) форми авторизацiй;

     7) порядок проведення митними органами оцiнки (повторної оцiнки) вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання авторизацiї;

     8) форму плану, порядок планування та проведення митними органами монiторингу вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання авторизацiї.

(Доповнено статтею 194 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 195. Попереднiй розгляд заяви

     1. Митний орган здiйснює попереднiй розгляд заяви та документiв, поданих для прийняття ним рiшення, з метою перевiрки дотримання пiдприємством умов, необхiдних для прийняття такої заяви до розгляду.

     2. Митний орган здiйснює попереднiй розгляд заяви та документiв, поданих для прийняття ним рiшення, визначеного пунктом 5 частини третьої статтi 192 цього Кодексу, у такi строки:

     1) щодо авторизацiї АЕО - протягом 30 днiв;

     2) щодо авторизацiї на застосування спрощення - протягом 15 днiв;

     3) щодо реєстрацiї гаранта - протягом 15 днiв;

     4) щодо дозволу на провадження видiв дiяльностi, визначених статтею 404 цього Кодексу:

     а) на здiйснення митної брокерської дiяльностi - протягом одного робочого дня;

     б) на провадження видiв дiяльностi, визначених пунктами 2 - 6 статтi 404 цього Кодексу, - протягом 10 днiв;

     5) щодо авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання товарiв - протягом 15 днiв;

     6) щодо зобов'язуючої iнформацiї - протягом 15 днiв.

     У разi якщо пiдприємство має дiючу авторизацiю, для надання якої пiдтверджено вiдповiднiсть пiдприємства всiм критерiям та/або умовам, дотримання яких необхiдно для надання авторизацiї, щодо якої подано заяву, митний орган здiйснює попереднiй розгляд заяви та документiв протягом п'яти робочих днiв.

     3. Митний орган здiйснює попереднiй розгляд заяви та документiв, поданих для прийняття ним рiшень, визначених пунктами 3, 7 - 9, 12 частини третьої статтi 192 цього Кодексу, протягом п'яти робочих днiв.

     4. Перебiг строкiв, визначених частинами другою i третьою цiєї статтi, починається з дня, наступного за днем реєстрацiї заяви митним органом.

     5. За результатами попереднього розгляду митний орган приймає одне з таких рiшень:

     1) про розгляд заяви - якщо митним органом встановлено дотримання умов, необхiдних для прийняття заяви до розгляду;

     2) про вiдмову в розглядi заяви - якщо митним органом встановлено недотримання хоча б однiєї з умов, необхiдних для прийняття заяви до розгляду.

     6. У разi якщо протягом строку, встановленого частиною другою або третьою цiєї статтi, митний орган не повiдомив про прийняття рiшення, визначеного частиною п'ятою цiєї статтi, заява, подана для прийняття ним рiшення, вважається прийнятою митним органом до розгляду.

     7. Умови, необхiднi для прийняття заяви пiдприємства до розгляду, вважаються недотриманими, у разi якщо:

     1) пiдприємство не перебуває на облiку в митних органах згiдно iз статтею 455 цього Кодексу;

     2) пiдприємство є нерезидентом;

     3) документи, визначенi частиною першою статтi 194 цього Кодексу, подано до митного органу, який не має повноважень щодо їх розгляду та прийняття вiдповiдного рiшення;

     4) подано не всi документи, необхiднi для прийняття митним органом рiшення, або до таких документiв внесено вiдомостi не в повному обсязi з урахуванням виду рiшення митного органу, щодо якого подано заяву;

     5) заяву складено не за встановленою формою (за наявностi вiдповiдної форми) або пiдписано особою, яка не має на це повноважень;

     6) заяву подано для надання авторизацiї АЕО того самого типу, що була ранiше надана пiдприємству та протягом трьох рокiв до дня подання заяви скасована на пiдставi невiдповiдностi пiдприємства критерiю, дотримання якого необхiдно для надання авторизацiї АЕО;

     7) заяву подано для надання того самого рiшення (крiм авторизацiї АЕО), що було надано ранiше пiдприємству та протягом року до дня подання заяви скасовано на пiдставi недотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, або невiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам для надання рiшення;

     8) заяву подано для надання того самого рiшення, що було надано ранiше пiдприємству та протягом трьох рокiв до дня подання заяви анульовано з пiдстав, передбачених статтею 1918 цього Кодексу.

     8. Митний орган приймає рiшення про вiдмову у розглядi заяви, поданої для прийняття ним рiшення, визначеного пунктом 5 частини третьої статтi 192 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною сьомою, а також у разi, якщо:

     1) стосовно пiдприємства введено процедуру санацiї до вiдкриття провадження у справi про банкрутство або щодо такого пiдприємства вiдкрито провадження у справi про банкрутство;

     2) пiдприємство перебуває у процесi припинення;

     3) до пiдприємства застосовано санкцiї вiдповiдно до Закону України "Про санкцiї".

(Доповнено статтею 195 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 196. Строки розгляду заяви та прийняття рiшень

     1. Митний орган здiйснює розгляд заяви та документiв, поданих для прийняття ним рiшення, визначеного пунктом 5 частини третьої статтi 192 цього Кодексу, у такi строки:

     1) щодо авторизацiї АЕО - протягом 120 днiв;

     2) щодо авторизацiї на застосування спрощення - протягом 120 днiв;

     3) щодо реєстрацiї гаранта - протягом 30 днiв;

     4) щодо дозволу на провадження видiв дiяльностi, визначених статтею 404 цього Кодексу:

     а) на здiйснення митної брокерської дiяльностi - протягом трьох робочих днiв;

     б) на провадження видiв дiяльностi, визначених пунктами 2 - 6 статтi 404 цього Кодексу, - протягом 20 днiв;

     5) щодо авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання товарiв - протягом 30 днiв;

     6) щодо зобов'язуючої iнформацiї - протягом 30 днiв.

     У разi якщо пiдприємство має дiючу авторизацiю, необхiдною умовою надання якої є вiдповiднiсть усiм критерiям та/або умовам, дотримання яких необхiдно для надання авторизацiї, щодо якої подано заяву, митний орган здiйснює розгляд заяви та документiв протягом 15 днiв.

     2. Митний орган здiйснює розгляд заяви та документiв, поданих для прийняття ним рiшень, визначених пунктами 3, 7 - 9, 12 частини третьої статтi 192 цього Кодексу протягом 15 днiв.

     3. Прийняття митним органом рiшень за його iнiцiативою здiйснюється невiдкладно, але не пiзнiше 30 днiв з дня виявлення пiдстав для прийняття таких рiшень, крiм випадкiв, передбачених статтями 199 - 1910 цього Кодексу.

     4. Перебiг строкiв, визначених частинами першою i другою цiєї статтi, починається з дня прийняття митним органом рiшення про розгляд заяви.

     5. Строк прийняття рiшення, визначений частиною першою або другою цiєї статтi, може бути продовжений:

     1) за заявою пiдприємства, але не бiльше нiж на 30 днiв;

     2) за рiшенням митного органу, але не бiльше нiж на 30 днiв, якщо iнше не передбачено законодавством України з питань митної справи, для кожного з таких випадкiв:

     а) направлення запиту про надання додаткових документiв та/або iнформацiї;

     б) направлення повiдомлення, передбаченого статтею 199 цього Кодексу;

     в) отримання вiд пiдприємства письмових заперечень вiдповiдно до статтi 199 цього Кодексу;

     г) отримання вiд пiдприємства повiдомлення про усунення виявленої невiдповiдностi критерiям та/або умовам надання рiшення;

     ґ) отримання вiд пiдприємства повiдомлення про заходи, вжитi для забезпечення дотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, та вiдповiдностi критерiям та/або умовам надання рiшення.

     6. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини п'ятої цiєї статтi, митний орган продовжує строк прийняття рiшення на строк, зазначений у заявi пiдприємства.

     У випадку, передбаченому пунктом 2 частини п'ятої цiєї статтi, митний орган продовжує строк прийняття рiшення та повiдомляє пiдприємство про таке продовження до закiнчення строку, визначеного частиною першою або другою цiєї статтi.

     Рiшення про продовження строку прийняття рiшення має мiстити iнформацiю про причини та строк, на який продовжено прийняття рiшення.

     7. Пiдприємство, яке протягом строку, визначеного частиною першою або другою цiєї статтi, не отримало рiшення митного органу за своєю заявою, або не отримало вiдповiдно до частини шостої цiєї статтi iнформацiї про продовження строку прийняття рiшення, має право на оскарження бездiяльностi митних органiв у порядку, передбаченому главою 4 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 196 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 197. Розгляд заяви

     1. Пiд час розгляду заяви та документiв, поданих для прийняття рiшення, визначеного пунктом 5 частини третьої статтi 192 цього Кодексу, митний орган здiйснює перевiрку вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення. У випадках, передбачених цим Кодексом, така перевiрка може здiйснюватися шляхом проведення оцiнки вiдповiдностi.

     2. У разi якщо пiдприємство має дiючу авторизацiю, окремi критерiї та/або умови надання якої вiдповiдають критерiям та/або умовам авторизацiї, щодо надання якої подано заяву, такi окремi критерiї та/або умови вважаються дотриманими та для цiлей оцiнки вiдповiдностi критерiям та/або умовам надання рiшення, щодо якого подано заяву, оцiнцi не пiдлягають.

     3. До розгляду заяви пiдприємства можуть бути залученi посадовi особи митниць з урахуванням мiсця реєстрацiї пiдприємства, мiсця здiйснення ним операцiй з товарами, мiсцезнаходження об'єктiв пiдприємства, мiсцезнаходження документiв бухгалтерського облiку, комерцiйної та транспортної документацiї, що мають значення для розгляду заяви.

     4. Пiд час розгляду заяви пiдприємства посадовi особи митних органiв та пiдприємства користуються правами та повиннi виконувати обов'язки, передбаченi статтею 198 цього Кодексу.

     5. У разi якщо пiд час розгляду заяви пiдприємства митним органом встановлено, що для прийняття рiшення необхiдно отримати вiд заявника додатковi документи та/або iнформацiю, митний орган зобов'язаний прийняти рiшення про запит документiв та/або iнформацiї.

     Пiдприємство зобов'язане надавати посадовим особам митних органiв, якi здiйснюють розгляд заяви, на їх запити документи та iнформацiю, необхiднi для розгляду заяви, протягом 30 днiв з дня отримання такого запиту.

     Надання на запит митного органу документiв та/або iнформацiї, що мiстять розбiжностi або не мiстять всiх вiдомостей, необхiдних для прийняття рiшення, є пiдставою для повторного запиту про надання необхiдних документiв та/або iнформацiї.

     6. За результатами розгляду заяви, поданої для прийняття рiшення, визначеного пунктом 5 частини третьої статтi 192 цього Кодексу, митний орган приймає одне з таких рiшень:

     1) про надання рiшення - якщо митним органом пiдтверджено вiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення;

     2) про вiдмову в наданнi рiшення - якщо митним органом пiдтверджено невiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення або якщо протягом строку, визначеного абзацом другим частини п'ятої цiєї статтi, пiдприємством не надано документiв та/або iнформацiї, зазначених у запитi митного органу.

     7. За результатами розгляду заяв, поданих для прийняття рiшень, визначених пунктами 3, 7 - 9, 12 частини третьої статтi 192 цього Кодексу, митний орган протягом строку, визначеного частиною другою статтi 196 цього Кодексу, приймає вiдповiдне рiшення.

(Доповнено статтею 197 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 198. Права та обов'язки посадових осiб митних органiв та посадових осiб пiдприємства пiд час розгляду заяви пiдприємства, оцiнки вiдповiдностi та монiторингу вiдповiдностi

     1. Посадовi особи митних органiв пiд час розгляду заяви пiдприємства мають право:

     здiйснювати перевiрку вiдомостей, зазначених пiдприємством у заявi та iнших документах, та/або iнформацiї, поданих для прийняття рiшення митного органу;

     отримувати безоплатно вiд пiдприємства iнформацiю, пояснення, письмовi довiдки з питань, що виникають пiд час розгляду заяви, копiї документiв, засвiдченi пiдписом керiвника пiдприємства або уповноваженої ним особи, електроннi (сканованi) копiї паперових документiв;

     подавати запити до державних органiв, пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд форми власностi, уповноважених органiв iноземних держав, у розпорядженнi яких перебуває або може перебувати iнформацiя, що потребує пiдтвердження;

     використовувати iнформацiю, отриману вiд iнших державних органiв, пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд форми власностi, уповноважених органiв iноземних держав вiдповiдно до законодавства;

     використовувати висновки або iншi документи, наданi фахiвцями, експертами;

     користуватися iншими правами, передбаченими цим Кодексом та iншими законами України.

     Пiд час проведення оцiнки вiдповiдностi та монiторингу вiдповiдностi посадовi особи митних органiв, крiм прав, визначених абзацами другим - сьомим цiєї частини, також мають право:

     отримувати доступ до фiнансових i бухгалтерських документiв, звiтiв, контрактiв, декларацiй, калькуляцiй, iнших документiв та вiдомостей, у тому числi наявних у розпорядженнi пiдприємства в електронному виглядi;

     отримувати доступ до iнформацiйних, електронних комунiкацiйних, iнформацiйно-комунiкацiйних систем та програмного забезпечення для ведення бухгалтерського облiку, комерцiйної та транспортної документацiї, що використовує пiдприємство;

     отримувати доступ та проводити огляд об'єктiв (будiвель, споруд, вiдкритих або закритих майданчикiв тощо), що використовуються пiдприємством та мають значення для оцiнки вiдповiдностi або монiторингу вiдповiдностi, з вiдображенням результатiв такого огляду у вiдповiдному актi;

     здiйснювати опитування працiвникiв та посадових осiб пiдприємства.

     2. Посадовi особи митних органiв пiд час розгляду заяви пiдприємства зобов'язанi:

     використовувати iнформацiю, отриману вiд пiдприємства, виключно з метою розгляду заяви;

     дотримуватися вимог щодо конфiденцiйностi iнформацiї вiдповiдно до статтi 11 цього Кодексу, забезпечувати зберiгання документiв, отриманих вiд пiдприємства, не розголошувати їх змiст без згоди пiдприємства (крiм випадкiв, передбачених законодавством);

     поважати права та законнi iнтереси працiвникiв пiдприємства, iнформувати посадових осiб пiдприємства про їхнi права та обов'язки;

     невiдкладно повiдомляти пiдприємству про виявлення невiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення;

     надавати на вимогу посадових осiб пiдприємства iнформацiю про положення законодавства, що стосуються питань розгляду заяви;

     продовжувати строки розгляду заяви пiдприємства у випадках, передбачених статтею 196 цього Кодексу;

     виконувати iншi обов'язки, передбаченi цим Кодексом та законами України.

     Пiд час проведення оцiнки вiдповiдностi та монiторингу вiдповiдностi посадовi особи митних органiв, крiм обов'язкiв, визначених абзацами другим - восьмим цiєї частини, також зобов'язанi:

     здiйснювати виїзд на об'єкти пiдприємства вiдповiдно до графiка, узгодженого з керiвником пiдприємства або уповноваженою ним особою;

     не порушувати нормального режиму роботи пiдприємства, не допускати заподiяння пiдприємству шкоди неправомiрними рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю.

     3. Посадовi особи пiдприємства пiд час розгляду заяви пiдприємства мають право:

     вимагати вiд посадових осiб митних органiв, якi здiйснюють розгляд заяви, пред'явлення їх службових посвiдчень;

     надавати посадовим особам митних органiв, якi здiйснюють розгляд заяви, зауваження, письмовi заяви, пояснення та iншi документи, вимагати їх розгляду посадовими особами митних органiв по сутi;

     запитувати в посадових осiб митних органiв та отримувати вiд них iнформацiю про положення законодавства, що стосуються питань розгляду заяви;

     вимагати вiд посадових осiб митних органiв, якi здiйснюють розгляд заяви, перевiрки вiдомостей i фактiв, що можуть свiдчити на користь пiдприємства;

     користуватися iншими правами, передбаченими цим Кодексом та законами України.

     4. Посадовi особи пiдприємства пiд час розгляду заяви пiдприємства зобов'язанi:

     не перешкоджати законнiй дiяльностi посадових осiб митних органiв, якi здiйснюють розгляд заяви, та виконувати законнi вимоги таких осiб;

     визначити осiб, вiдповiдальних за надання iнформацiї посадовим особам митних органiв, якi здiйснюють розгляд заяви, не пiзнiше трьох робочих днiв з дня початку такого розгляду;

     виконувати iншi обов'язки, передбаченi цим Кодексом та законами України.

     Пiд час проведення оцiнки вiдповiдностi та монiторингу вiдповiдностi посадовi особи пiдприємства, крiм обов'язкiв, визначених абзацами другим - четвертим цiєї частини, також зобов'язанi забезпечувати:

     вiдповiдно до графiка, узгодженого з посадовою особою митного органу, безперешкодний доступ посадових осiб митних органiв на об'єкти пiдприємства та умови для виконання ними своїх обов'язкiв;

     посадових осiб митних органiв у разi потреби робочим мiсцем, комп'ютерною та iншою оргтехнiкою (за наявностi).

(Доповнено статтею 198 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 199. Право бути почутим

     1. У разi якщо митний орган має намiр прийняти рiшення, що може мати несприятливий вплив на права заiнтересованої особи (несприятливе рiшення), така особа має право подати письмовi заперечення та додатковi документи чи вiдомостi.

     2. Для цiлей цього Кодексу несприятливими рiшеннями є рiшення, визначенi пунктами 7, 9, 12 i 13 частини третьої статтi 192 цього Кодексу, прийнятi за iнiцiативою митного органу, а також рiшення, визначенi пунктом 6 частини третьої статтi 192, пунктом 2 частини другої статтi 764 цього Кодексу.

     3. Перед прийняттям несприятливого рiшення митнi органи надсилають заiнтересованiй особi повiдомлення про намiр прийняти несприятливе рiшення.

     4. Повiдомлення про намiр прийняти несприятливе рiшення має мiстити:

     1) iнформацiю про змiст такого несприятливого рiшення та пiдстави, на яких митнi органи мають намiр прийняти рiшення, iз посиланням на вiдповiднi документи та iнформацiю, що пiдтверджують виникнення таких пiдстав;

     2) строк, протягом якого заiнтересована особа має право скористатися правом бути почутою;

     3) iнформацiю про право заiнтересованої особи ознайомитися з документами та iнформацiєю, зазначеними в пунктi 1 цiєї частини.

     5. Повiдомлення про намiр прийняти несприятливе рiшення оформлюється в електроннiй формi та надсилається заiнтересованiй особi з використанням систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв.

     6. Заiнтересована особа має право протягом 30 днiв з дня отримання повiдомлення митного органу про намiр прийняти несприятливе рiшення подати письмовi заперечення та додатковi документи чи вiдомостi.

     7. Посадовi особи митних органiв зобов'язанi розглянути поданi заiнтересованою особою письмовi заперечення протягом 30 днiв з дня отримання таких заперечень.

     8. У разi якщо за результатами розгляду поданих письмових заперечень встановлено, що такi заперечення є обґрунтованими, посадова особа митного органу не приймає несприятливе рiшення.

     9. У разi якщо митним органом протягом строку, передбаченого частиною шостою цiєї статтi, не отримано письмових заперечень або за результатами їх розгляду встановлено, що такi заперечення є необґрунтованими, посадова особа митного органу приймає несприятливе рiшення.

     10. У разi надсилання заiнтересованiй особi повiдомлення про намiр прийняти несприятливе рiшення строк прийняття митним органом вiдповiдного рiшення продовжується на 30 днiв.

     Пiсля отримання вiд заiнтересованої особи письмових заперечень строк прийняття рiшення може бути продовжений митним органом на строк, необхiдний для розгляду поданих заiнтересованою особою документiв, але не бiльше нiж на 30 днiв.

     11. Митнi органи повiдомляють заiнтересовану особу про прийняте рiшення в межах строку, визначеного статтею 196 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 199 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 1910. Особливостi застосування права бути почутим

     1. Право бути почутим не застосовується у разi, якщо:

     1) несприятливе рiшення, яке мають намiр прийняти митнi органи, спрямоване на забезпечення виконання iншого рiшення, щодо якого передбачено застосування права бути почутим, i повiдомлення, передбачене статтею 199 цього Кодексу, було направлено пiдприємству ранiше;

     2) якщо несприятливе рiшення, яке мають намiр прийняти митнi органи, приймається вiдповiдно до частини шостої або сьомої статтi 1915 цього Кодексу;

     3) реалiзацiя права бути почутим створює загрозу заподiяння значної шкоди нацiональнiй безпецi, життю та здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу, правам споживачiв товарiв;

     4) несприятливе рiшення, яке мають намiр прийняти митнi органи, стосується рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї;

     5) пiдприємству вiдмовлено у прийняттi заяви до розгляду;

     6) у разi зняття пiдприємства з облiку в митних органах;

     7) несприятливе рiшення приймається на виконання рiшення суду;

     8) несприятливе рiшення приймається у зв'язку iз застосуванням до пiдприємства санкцiй вiдповiдно до Закону України "Про санкцiї";

     9) в iнших випадках, передбачених законами України.

(Доповнено статтею 1910 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 1911. Набрання чинностi рiшенням митного органу

     1. Рiшення митного органу набирає чинностi з дня його отримання пiдприємством, крiм випадкiв, передбачених частиною четвертою цiєї статтi.

     2. Днем отримання рiшення митного органу є:

     1) у разi надсилання рiшення в електроннiй формi - дата надсилання електронного повiдомлення, яким надiслано рiшення митного органу;

     2) у разi надсилання рiшення в паперовiй формi - дата отримання рекомендованого листа, зазначена поштовою службою в повiдомленнi про вручення, а у разi неотримання листа - дата повернення вiдправнику рекомендованого листа, зазначена поштовою службою.

     3. Рiшення митного органу набирає чинностi з дня, вiдмiнного вiд дня його отримання пiдприємством, у разi якщо:

     1) iнше зазначено в рiшеннi або iнше передбачено законодавством України з питань митної справи;

     2) пiдприємство визначило в заявi або окремому клопотаннi бажаний день набрання чинностi рiшенням, що настає пiсля закiнчення строку прийняття рiшення вiдповiдно до статтi 196 цього Кодексу, - рiшення набирає чинностi з дня, зазначеного в заявi;

     3) метою прийняття митним органом рiшення є продовження строку дiї рiшення, прийнятого таким митним органом на обмежений строк - рiшення набирає чинностi з наступного дня пiсля закiнчення строку чинностi попередньо прийнятого рiшення.

     4. Рiшення митного органу пiдлягає виконанню митними органами та пiдприємствами з дня набрання ним чинностi, крiм випадкiв зупинення виконання рiшення митного органу вiдповiдно до статтi 264 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 1911 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 1912. Монiторинг вiдповiдностi

     1. Пiсля надання авторизацiї, дозволу на провадження виду дiяльностi, визначеного статтею 404 цього Кодексу, реєстрацiї гаранта, пiдприємство має дотримуватися умов, визначених вiдповiдним рiшенням, а також не допускати випадкiв невiдповiдностi критерiям та/або умовам надання рiшення.

     2. Пiдприємство зобов'язане невiдкладно з використанням iнформацiйних технологiй повiдомляти митний орган, уповноважений приймати рiшення, про:

     1) змiну вiдомостей, зазначених у заявi про надання рiшення та/або документах, наданих для прийняття рiшення, що може вплинути на строк дiї та/або змiст рiшення;

     2) подiї та/або обставини, що перешкоджають дотриманню умов, визначених рiшенням, або вiдповiдностi критерiям та/або умовам надання рiшення, а також час, необхiдний для їх усунення та забезпечення вiдповiдностi критерiям та/або умовам надання рiшення.

     3. Митнi органи здiйснюють комплекс заходiв, що забезпечують систематичний контроль за дотриманням пiдприємством умов, визначених рiшенням, та вiдповiднiстю критерiям та/або умовам надання рiшення (монiторинг вiдповiдностi).

     4. Органiзацiю та здiйснення заходiв з монiторингу вiдповiдностi забезпечує митний орган, уповноважений приймати рiшення, вiдповiдно до статтi 193 цього Кодексу, якщо iнше не передбачено законами України.

     До здiйснення заходiв з монiторингу вiдповiдностi можуть залучатися:

     1) митниця за мiсцезнаходженням пiдприємства;

     2) митниця, у зонi дiяльностi якої розташованi об'єкти пiдприємства;

     3) митниця, у зонi дiяльностi якої пiдприємство здiйснює операцiї з товарами;

     4) митниця, у зонi дiяльностi якої пiдприємство зберiгає документи бухгалтерського облiку, комерцiйну та транспортну документацiю, що мають значення для монiторингу вiдповiдностi.

     Монiторинг вiдповiдностi щодо реєстрацiї гаранта проводиться з урахуванням особливостей, встановлених статтею 316 цього Кодексу.

     Монiторинг вiдповiдностi щодо дозволiв на вiдкриття та експлуатацiю магазину безмитної торгiвлi проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     5. Пiд час проведення монiторингу вiдповiдностi посадовi особи митних органiв:

     1) здiйснюють заходи в межах прав та обов'язкiв, визначених частинами першою та другою статтi 198 цього Кодексу;

     2) узагальнюють та аналiзують вiдомостi щодо дiяльностi пiдприємства, отриманi:

     а) пiд час розгляду заяви про надання рiшення, перегляду рiшення та монiторингу вiдповiдностi;

     б) за результатами документальних перевiрок;

     в) пiд час здiйснення митних формальностей щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення пiдприємства;

     г) з баз даних, що використовують митнi органи;

     ґ) вiд державних органiв, пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд форми власностi, уповноважених органiв iноземних держав;

     д) вiд пiдприємства за результатами оцiнки вжитих заходiв вiдповiдно до статтi 1915 цього Кодексу;

     е) у вiдповiдь на письмовий запит до пiдприємства щодо обставин, якi можуть свiдчити про недотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, або про невiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення.

     6. Заходи з монiторингу вiдповiдностi здiйснюються митними органами на пiдставi результатiв застосування системи управлiння ризиками з урахуванням результатiв розгляду заяви про надання рiшення та iнформацiї, отриманої вiдповiдно до частини другої та пункту 2 частини п'ятої цiєї статтi.

     У разi якщо пiдприємство зареєстроване менше трьох рокiв, протягом першого року пiсля надання рiшення митного органу пiд час здiйснення заходiв з монiторингу вiдповiдностi застосовується пiдвищений рiвень ризику.

     Вiдомостi про результати монiторингу вiдповiдностi вносяться уповноваженою посадовою особою вiдповiдного митного органу до систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв.

     7. За результатами монiторингу вiдповiдностi митнi органи можуть приймати рiшення, визначенi пунктами 7 - 9, 12 - 14 частини третьої статтi 192 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 1912 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 1913. Внесення змiн до рiшення митного органу

     1. Митний орган приймає рiшення про внесення змiн до рiшення в таких випадках:

     1) за заявою пiдприємства - у разi змiни вiдомостей, зазначених у заявi про надання рiшення та/або документах, наданих для прийняття рiшення, або якщо такi змiни стосуються умов, визначених рiшенням, та якщо такi змiни не впливають на вiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення;

     2) у разi якщо за результатами монiторингу вiдповiдностi, перегляду рiшення або оцiнки вжитих заходiв виявлено недотримання умов, визначених рiшенням, i дотримання таких умов може бути забезпечено шляхом внесення змiн до рiшення;

     3) у разi якщо митним органом встановлено невiдповiднiсть рiшення вимогам законодавства України з питань митної справи i вiдповiднiсть таким вимогам може бути забезпечено шляхом внесення змiн до рiшення.

     2. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цiєї статтi, митний орган за результатами розгляду заяви про внесення змiн до рiшення приймає одне з таких рiшень:

     1) про внесення змiн до рiшення;

     2) про залишення рiшення без змiн.

     3. У випадках, передбачених пунктами 2 i 3 частини першої цiєї статтi, до прийняття рiшення про внесення змiн до рiшення митний орган застосовує правила, передбаченi статтями 199 i 1910 цього Кодексу.

     4. Внесення змiн до рiшення здiйснюється у строк, передбачений частиною другою статтi 196 цього Кодексу.

     Строк внесення змiн до рiшення може бути продовжений у випадках, визначених частиною п'ятою статтi 196 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 1913 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 1914. Перегляд рiшення митного органу

     1. Митний орган приймає рiшення про перегляд рiшення у таких випадках:

     1) за заявою пiдприємства - у разi змiни вiдомостей, зазначених у заявi про надання рiшення та/або документах, наданих для прийняття рiшення, якщо такi змiни дають пiдстави вважати, що пiдприємство може не дотримуватися умов, визначених рiшенням, або пiдприємство може не вiдповiдати критерiям та/або умовам надання рiшення;

     2) у разi якщо за результатами монiторингу вiдповiдностi виявлено обставини, що дають пiдстави вважати, що пiдприємство може не дотримуватися умов, визначених рiшенням, або пiдприємство може не вiдповiдати критерiям та/або умовам надання рiшення;

     3) у разi якщо змiни до законодавства України впливають на строк дiї та/або змiст рiшення або на вiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення.

     2. Перегляд рiшення здiйснюється шляхом проведення повторної оцiнки вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення.

     3. Перегляд рiшення здiйснюється митним органом згiдно з вимогами частин третьої - п'ятої статтi 197 цього Кодексу.

     4. У випадках, передбачених пунктами 1 i 2 частини першої цiєї статтi, перегляду пiдлягають виключно умови, визначенi рiшенням, критерiї та/або умови надання рiшення, можливе недотримання яких або невiдповiднiсть яким були виявленi пiдприємством або митним органом за результатами монiторингу вiдповiдностi.

     У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цiєї статтi, перегляду пiдлягають виключно критерiї та/або умови надання рiшення, на якi мали вплив вiдповiднi обставини або вiдповiднi змiни до законодавства України.

     5. Пiд час перегляду рiшення дiя рiшення не зупиняється.

     6. Перегляд рiшення здiйснюється протягом 30 днiв з дня прийняття митним органом рiшення про перегляд рiшення.

     7. За результатами перегляду рiшення митний орган приймає одне з таких рiшень:

     1) про залишення рiшення без змiн - у разi якщо митним органом пiдтверджено дотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, та/або вiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення;

     2) про внесення змiн до рiшення - у разi якщо митним органом пiдтверджено недотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, i дотримання таких умов може бути забезпечено шляхом внесення змiн до рiшення;

     3) про зупинення рiшення - у разi якщо за результатами перегляду рiшення пiдтверджено недотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, або невiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення, крiм випадкiв наявностi пiдстав для прийняття митним органом рiшення про скасування або анулювання рiшення;

     4) про скасування рiшення - у разi якщо митним органом встановлено пiдстави для прийняття такого рiшення вiдповiдно до статтi 1917 цього Кодексу;

     5) про анулювання рiшення - у разi якщо митним органом встановлено пiдстави для прийняття такого рiшення вiдповiдно до статтi 1918 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 1914 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 1915. Зупинення рiшення митного органу

     1. Митний орган приймає рiшення про зупинення рiшення у таких випадках:

     1) за заявою пiдприємства - у разi настання подiй та/або обставин, що перешкоджають дотриманню умов, визначених рiшенням, або вiдповiдностi критерiям та/або умовам надання рiшення;

     2) у разi якщо за результатами монiторингу вiдповiдностi виявлено невiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення, крiм випадкiв наявностi пiдстав для прийняття митним органом рiшення про скасування або анулювання рiшення;

     3) у разi, якщо за результатами перегляду рiшення пiдтверджено недотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, або невiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення, крiм випадкiв наявностi пiдстав для прийняття митним органом рiшення про скасування або анулювання рiшення.

     2. У випадках, передбачених пунктами 2 i 3 частини першої цiєї статтi, до прийняття рiшення про зупинення рiшення митний орган застосовує правила, передбаченi статтями 199 i 1910 цього Кодексу.

     3. Протягом строку зупинення рiшення пiдприємство має право вжити заходiв для забезпечення дотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, забезпечення вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення та письмово повiдомити про вжитi заходи митний орган, який прийняв рiшення про зупинення рiшення.

     Митний орган протягом семи робочих днiв з дня отримання повiдомлення, передбаченого абзацом першим цiєї частини, приймає рiшення про оцiнку вжитих заходiв для забезпечення дотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення.

     4. Оцiнка вжитих заходiв проводиться митним органом згiдно з вимогами частин третьої - п'ятої статтi 197 цього Кодексу виключно в межах оцiнки дотримання пiдприємством конкретних умов, визначених рiшенням, вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення, недотримання яких або невiдповiднiсть яким призвело до зупинення рiшення.

     5. Оцiнка вжитих заходiв проводиться протягом 30 днiв з дня прийняття митним органом рiшення про оцiнку вжитих заходiв.

     6. За результатами оцiнки вжитих заходiв митний орган приймає одне з таких рiшень:

     1) про поновлення рiшення - у разi якщо митним органом пiдтверджено дотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, та вiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення;

     2) про скасування рiшення - у разi якщо митним органом пiдтверджено недотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, та/або невiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення, крiм випадкiв наявностi пiдстав для прийняття митним органом рiшення про анулювання рiшення;

     3) про внесення змiн до рiшення - у разi якщо митним органом пiдтверджено недотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, i дотримання таких умов може бути забезпечено шляхом внесення змiн до рiшення;

     4) про анулювання рiшення - у разi якщо митним органом встановлено пiдстави для прийняття такого рiшення вiдповiдно до статтi 1918 цього Кодексу.

     7. У разi якщо до завершення строку зупинення рiшення митним органом не отримано вiд пiдприємства повiдомлення про заходи, вжитi для забезпечення дотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, забезпечення вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення, митний орган приймає рiшення про скасування рiшення вiдповiдно до статтi 1917 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 1915 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 1916. Строк зупинення рiшення митного органу

     1. Рiшення митного органу зупиняється:

     1) у випадку, визначеному пунктом 1 частини першої статтi 1915 цього Кодексу, - на строк, визначений пiдприємством у заявi, але не бiльше 90 днiв;

     2) у випадках, визначених пунктами 2 i 3 частини першої статтi 1915 цього Кодексу, - на 30 днiв.

     2. Строк зупинення рiшення може бути продовжений:

     1) за заявою пiдприємства, але не бiльше нiж на 30 днiв;

     2) за рiшенням митного органу, але не бiльше нiж на 30 днiв у разi отримання вiд пiдприємства повiдомлення про вжиття заходiв для забезпечення дотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, забезпечення вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення.

     У разi повiдомлення пiдприємством про вжиття заходiв для забезпечення дотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, забезпечення вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення, вiдповiдно до частини третьої статтi 1915 цього Кодексу строк зупинення рiшення продовжується до дня набрання чинностi рiшенням, визначеним частиною шостою статтi 1915 цього Кодексу.

     3. Протягом строку зупинення рiшення митного органу пiдприємство:

     1) не має права провадити дiяльнiсть, визначену таким рiшенням, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом;

     2) не має права застосовувати спрощення та/або користуватися перевагами, що застосовуються на пiдставi рiшення, яке було зупинено.

     Митнi формальностi щодо транспортних засобiв комерцiйного призначення та товарiв, що ними перемiщуються, розпочатi iз застосуванням рiшення митного органу та не завершенi до початку строку зупинення такого рiшення, завершуються на умовах, визначених рiшенням, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

(Доповнено статтею 1916 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.07.2023р. N 3229-IX)

     Стаття 1917. Скасування рiшення митного органу

     1. Митний орган приймає рiшення про скасування рiшення у таких випадках:

     1) за заявою пiдприємства;

     2) якщо за результатами монiторингу вiдповiдностi, перегляду рiшення або оцiнки вжитих заходiв встановлено, що:

     а) пiдприємство не перебуває на облiку в митних органах згiдно iз статтею 455 цього Кодексу;

     б) набрало чинностi рiшення про скасування iншої авторизацiї та/або дозволу, наявнiсть якого є необхiдною умовою для надання рiшення;

     3) якщо до завершення строку зупинення рiшення митним органом вiд пiдприємства не отримано повiдомлення про заходи, вжитi для забезпечення дотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, забезпечення вiдповiдностi пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення;

     4) якщо за результатами оцiнки вжитих заходiв пiдтверджено недотримання пiдприємством умов, визначених рiшенням, або невiдповiднiсть пiдприємства критерiям та/або умовам надання рiшення, крiм випадкiв наявностi пiдстав для прийняття митним органом рiшення про анулювання рiшення;

     5) якщо митним органом встановлено невiдповiднiсть рiшення вимогам законодавства України з питань митної справи i вiдповiднiсть таким вимогам не може бути забезпечено шляхом внесення змiн до рiшення.

     2. У випадках, передбачених пунктами 2 i 5 частини першої цiєї статтi, до прийняття рiшення про скасування рiшення митний орган застосовує правила, передбаченi статтями 199 i 1910 цього Кодексу.

     3. Рiшення митного органу про скасування рiшення набирає чинностi вiдповiдно до статтi 1911 цього Кодексу.

     4. Рiшення, що скасовується, втрачає чиннiсть з дня набрання чинностi рiшенням митного органу про скасування рiшення або у випадках, визначених законодавством України з питань митної справи, з iншої дати, визначеної митним органом.

     5. Пiсля скасування рiшення митного органу пiдприємство:

     1) не має права провадити дiяльнiсть, визначену таким рiшенням, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом;

     2) не має права застосовувати спрощення та/або користуватися перевагами, що застосовуються на пiдставi рiшення, яке було скасовано.

     Митнi формальностi щодо транспортних засобiв комерцiйного призначення та товарiв, що ними перемiщуються, розпочатi iз застосуванням рiшення митного органу та не завершенi до скасування такого рiшення, завершуються на умовах, визначених таким рiшенням, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

     6. У разi прийняття митним органом рiшення про скасування рiшення вiдповiдно до пунктiв 2 - 4 частини першої цiєї статтi пiдприємство не має права отримати таке саме рiшення протягом одного року з дня прийняття рiшення про скасування.

     У разi прийняття митним органом рiшення про скасування авторизацiї АЕО вiдповiдно до пунктiв 2 - 4 частини першої цiєї статтi пiдприємство не має права отримати авторизацiю АЕО того самого типу протягом трьох рокiв з дня прийняття рiшення про скасування авторизацiї АЕО.

     7. Скасування рiшення митного органу щодо зобов'язуючої iнформацiї здiйснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 23 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 1917 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.07.2023р. N 3229-IX)

     Стаття 1918. Анулювання рiшення

     1. Митний орган приймає рiшення про анулювання рiшення за наявностi сукупностi таких умов:

     1) рiшення прийнято на пiдставi недостовiрної та/або неповної iнформацiї;

     2) пiдприємству було вiдомо або мало бути вiдомо про те, що iнформацiя, на пiдставi якої прийнято рiшення, є недостовiрною та/або неповною;

     3) митний орган прийняв би iнше рiшення у разi, якщо б iнформацiя була достовiрною та/або повною.

     2. До прийняття рiшення про анулювання рiшення митний орган застосовує правила, передбаченi статтями 199 i 1910 цього Кодексу.

     3. Рiшення митного органу про анулювання рiшення набирає чинностi вiдповiдно до статтi 1911 цього Кодексу.

     4. Рiшення, що анулюється, вважається недiйсним з дня набрання ним чинностi.

     5. У разi анулювання рiшення митного органу пiдприємство несе передбачену цим Кодексом та iншими законами України вiдповiдальнiсть за негативнi наслiдки застосування такого рiшення з дня його прийняття.

     6. У разi анулювання рiшення митного органу пiдприємство не має права отримати таке саме рiшення протягом трьох рокiв з дня прийняття рiшення про анулювання.

(Доповнено статтею 1918 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 20. Iнформацiя щодо законодавства України з питань митної справи

     1. Iнформацiя щодо законодавства України з питань митної справи надається у встановленому законом порядку.

     Митнi органи iнформують заiнтересованих осiб про митнi правила. Для спрощення доступу заiнтересованих осiб до такої iнформацiї митнi органи застосовують iнформацiйнi технологiї.

     2. Митнi органи надають не тiльки iнформацiю, яку запитувала заiнтересована особа, а й будь-яку iншу iнформацiю, яка стосується запиту, якщо її доведення до вiдома заiнтересованої особи вважається митним органом доцiльним.

     3. Стислi довiдки щодо основних положень законодавства України з питань митної справи, у тому числi щодо пiльг, якi надаються при перемiщеннi товарiв через митний кордон України, розмiщуються для загального ознайомлення в мiсцях розташування митних органiв. Довiдки друкуються українською мовою, офiцiйними мовами вiдповiдних сумiжних країн, а також iншими iноземними мовами, якi є мовами мiжнародного спiлкування.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 21. Консультування з питань митної справи

     1. За зверненнями пiдприємств та громадян, що перемiщують товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення через митний кордон України або провадять дiяльнiсть, контроль за якою вiдповiдно до цього Кодексу покладено на митнi органи (заiнтересованих осiб), митнi органи безоплатно надають консультацiї з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи.

     2. Консультацiї з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи надаються митницями за мiсцем розташування пiдприємств (за мiсцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, в уснiй, письмовiй або, за бажанням заiнтересованої особи, електроннiй формi у строк, що не перевищує 30 календарних днiв, наступних за днем отримання вiдповiдного звернення. Консультацiї в письмовiй формi надаються у виглядi рiшень митних органiв.

     3. Консультацiя з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно особою, якiй надано таку консультацiю.

     4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, перiодично проводить узагальнення консультацiй з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, якi стосуються значної кiлькостi осiб або значних сум митних платежiв, та затверджує своїми наказами узагальненi консультацiї, якi пiдлягають оприлюдненню на офiцiйному веб-сайтi центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     5. Не може бути притягнуто до вiдповiдальностi особу, яка дiяла вiдповiдно до консультацiї з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовiй або електроннiй формi, а також до узагальненої консультацiї, зокрема, на пiдставi того, що у подальшому такi консультацiї були змiненi або скасованi.

     6. Консультацiя з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи може бути оскаржена до органу вищого рiвня в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, або до суду як правовий акт iндивiдуальної дiї, якщо вона, на думку заiнтересованої особи, суперечить нормам вiдповiдного акта законодавства. Визнання судом такої консультацiї недiйсною є пiдставою для надання нової консультацiї з урахуванням висновкiв суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Стаття 22. Вiдповiдальнiсть за порушення порядку надання iнформацiї

     1. За надання недостовiрної iнформацiї, а також за неправомiрну вiдмову у наданнi вiдповiдної iнформацiї, несвоєчасне надання iнформацiї та iншi правопорушення у сферi iнформацiйних вiдносин посадовi особи митного органу несуть вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 23. Рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї

     1. За заявою пiдприємства митнi органи приймають рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї з питань:

     1) класифiкацiї товарiв (у тому числi комплектних об'єктiв, що постачаються в розiбраному станi декiлькома партiями протягом тривалого перiоду);

     2) визначення країни походження товарiв.

     2. Рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї є обов'язковим для виконання пiдприємством, за заявою якого таке рiшення прийнято, та будь-яким митним органом.

     3. Рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї застосовується до товарiв, яких стосується таке рiшення та щодо яких митнi формальностi виконуються пiсля набрання чинностi таким рiшенням.

     4. Строк дiї рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї становить три роки з дати його прийняття.

     5. Рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї не може бути змiнено.

     6. Рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї не може бути скасовано митним органом за заявою пiдприємства.

     7. Митний орган приймає рiшення про скасування рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї у разi, якщо митним органом встановлено, що:

     1) рiшення не вiдповiдає законодавству України з питань митної справи внаслiдок внесення змiн до законодавства;

     2) факти та умови, на основi яких було прийнято таке рiшення, змiнилися;

     3) рiшення прийнято з порушенням законодавства України з питань митної справи;

     4) отримано рекомендацiї, пояснення та iншi рiшення, що приймаються Всесвiтньою митною органiзацiєю щодо класифiкацiї товарiв, вiдповiдно до яких змiнюється класифiкацiя товарiв, щодо яких прийнято таке рiшення.

     8. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої цiєї статтi, рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї втрачають чиннiсть з дня набрання чинностi вiдповiдними змiнами до законодавства України з питань митної справи.

     9. Митний орган зазначає дату втрати чинностi рiшенням щодо зобов'язуючої iнформацiї в рiшеннi про його скасування.

     10. Рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, з додержанням вимог щодо конфiденцiйностi iнформацiї.

     11. Порядок прийняття та оприлюднення рiшень щодо зобов'язуючої iнформацiї визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, у редакцiї Закону України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 231. Дослiдження проб та зразкiв товарiв пiд час прийняття рiшень щодо зобов'язуючої iнформацiї

     1. У випадках класифiкацiї, визначення країни походження товарiв, якщо для прийняття рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї необхiдне проведення дослiдження (аналiзу, експертизи) проб (зразкiв) таких товарiв, митний орган має право призначити таке дослiдження (аналiз, експертизу), за умови отримання попередньої згоди пiдприємства.

     2. У разi вiдсутностi згоди пiдприємства на проведення дослiдження (аналiзу, експертизи) проб (зразкiв) товарiв митний орган приймає рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї з урахуванням наявних у нього документiв та/або iнформацiї або приймає рiшення про вiдмову в наданнi рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї.

     3. Дослiдження (аналiз, експертиза) проб (зразкiв) товарiв для прийняття рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї проводиться за рахунок пiдприємства спецiалiзованим органом з питань експертизи та дослiджень центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, або iншою експертною установою (органiзацiєю).

     4. Строк прийняття рiшення, передбачений пунктом 6 частини першої статтi 196 цього Кодексу, продовжується на строк проведення дослiдження (аналiзу, експертизи) проб (зразкiв) товарiв.

(Доповнено статтею 231 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 232. Продовження строку використання рiшень щодо зобов'язуючої iнформацiї

     1. У разi якщо рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї з питань класифiкацiї товарiв або визначення країни походження товарiв було скасовано, за зверненням пiдприємства митний орган може продовжити строк його використання на умовах, визначених цим рiшенням, але не бiльше шести мiсяцiв з дня скасування такого рiшення.

     2. Продовження строку використання рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї, передбачене частиною першої цiєї статтi, застосовується до товарiв, яких стосується скасоване рiшення та якi перемiщувалися (чи будуть перемiщенi) через митний кордон України за зовнiшньоекономiчними договорами (контрактами), укладеними до дати скасування такого рiшення.

     3. Звернення пiдприємства про продовження строку використання рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї подається до митного органу, який скасував таке рiшення, у строк не пiзнiше 15 днiв з дня скасування такого рiшення.

     4. Рiшення про продовження строку використання рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї приймається митним органом протягом 15 днiв з дня отримання звернення пiдприємства, передбаченого частиною третьою цiєї статтi.

     5. Продовження строку використання рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї не застосовується до рiшень щодо зобов'язуючої iнформацiї з питань визначення країни походження товарiв, якi вивозяться за межi митної територiї України.

     6. Порядок розгляду звернення пiдприємства про продовження строку використання рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

(Доповнено статтею 232 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Глава 4. Оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi митних органiв

(Назва глави iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, у редакцiї законiв України вiд 14.01.2020р. N 440-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 24. Право на оскарження

     1. Будь-яка особа має право оскаржити рiшення, дiї або бездiяльнiсть митних органiв до митного органу вищого рiвня або до суду, якщо вважає, що такими рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю порушено її права, свободи чи iнтереси, створено перешкоди для їх реалiзацiї або на неї незаконно покладено будь-якi обов'язки.

     2. Для цiлей застосування цiєї глави:

     1) предмет оскарження - рiшення, дiї або бездiяльнiсть митних органiв, якi оскаржуються;

     2) дiї митних органiв - вчинки посадових осiб та iнших працiвникiв митних органiв, пов'язанi з виконанням обов'язкiв, покладених на них вiдповiдно до цього Кодексу та iнших актiв законодавства України;

     3) бездiяльнiсть митних органiв - невиконання посадовими особами та iншими працiвниками митних органiв обов'язкiв, покладених на них вiдповiдно до цього Кодексу та iнших актiв законодавства України, або неприйняття ними рiшень з питань, вiднесених до їхнiх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством;

     4) митний орган вищого рiвня - центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику;

     5) митний орган, якого стосується предмет оскарження, - митний орган, який прийняв оскаржуване рiшення, вчинив оскаржуванi дiї або допустив бездiяльнiсть.

     3. Положення цiєї глави застосовуються у всiх випадках оскарження пiдприємствами або громадянами рiшень, дiй або бездiяльностi митних органiв, крiм випадкiв, якщо законом встановлено iнший порядок оскарження таких рiшень, дiй або бездiяльностi.

     4. Положення цiєї глави не застосовуються у випадках оскарження постанов у справах про порушення митних правил, податкових повiдомлень - рiшень митних органiв.

     5. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил здiйснюється в порядку, встановленому главою 72 цього Кодексу. Оскарження податкових повiдомлень-рiшень митних органiв здiйснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

     6. Пiд час оскарження громадянами рiшень, дiй або бездiяльностi митних органiв положення Закону України "Про звернення громадян" застосовуються в частинi, що не суперечить цiй главi.

     7. Процедура оскарження, передбачена цiєю главою, вважається досудовим порядком вирiшення спору.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, у редакцiї Закону України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 25. Виключена.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, виключена згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 26. Подання скарги

     1. Скарга до митного органу вищого рiвня подається в один iз таких способiв:

     1) у паперовiй формi - нарочно або поштовим вiдправленням з описом вкладення;

     2) в електроннiй формi - за допомогою систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, з накладенням електронного пiдпису.

     2. Скарга складається державною мовою та пiдписується особою, яка її подає, або уповноваженою нею особою.

     У разi якщо скарга пiдписується уповноваженою особою, до неї долучається оригiнал або належним чином завiрена копiя документа, що засвiдчує повноваження такої уповноваженої особи.

     3. Скарга має мiстити:

     1) найменування митного органу, до якого подається скарга;

     2) контактнi данi особи, яка подає скаргу (прiзвище, власне iм'я, по батьковi (за наявностi) або найменування особи, адреса мiсця проживання/перебування, мiсцезнаходження, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти тощо), а в разi подання скарги уповноваженою особою - також контактнi данi такої уповноваженої особи;

     3) iнформацiю про предмет оскарження та обставини, якими обґрунтовується порушення прав особи, яка подає скаргу;

     4) вимоги особи, яка подає скаргу;

     5) дату складення скарги;

     6) поштову адресу або адресу електронної пошти, на яку слiд надiслати рiшення, прийняте за результатами розгляду скарги;

     7) перелiк документiв, що додаються до скарги.

     4. Особа, яка подає скаргу, може додати до скарги документи та/або iнформацiю, якi вона вважає за необхiдне подати.

     У разi якщо особа пiд час подання скарги не може подати вiдповiднi документи та/або iнформацiю, такi документи та/або iнформацiя можуть бути поданi пiзнiше, але в межах строку розгляду скарги, передбаченого статтею 263 цього Кодексу.

     5. Скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у частинах першiй - третiй цiєї статтi, повертається особi, яка її подала, на пiдставi мотивованого рiшення митного органу вищого рiвня не пiзнiш як через 10 днiв з дня її надходження.

     Повернення скарги не позбавляє особу права на повторне її подання у встановленому цим Кодексом порядку.

     Перебiг строку подання скарги зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення особi, яка її подала.

(У редакцiї законiв України вiд 14.01.2020р. N 440-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 261. Строки подання скарг

     1. Скарга може бути подана протягом 30 днiв з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав унаслiдок рiшення, дiї чи бездiяльностi митного органу, але не пiзнiше шести мiсяцiв з дня прийняття вiдповiдного рiшення, вчинення дiї або бездiяльностi.

     У разi якщо останнiй день строку, зазначеного в абзацi першому цiєї частини, припадає на вихiдний або святковий день, останнiм днем такого строку вважається перший робочий день, що настає за вихiдним або святковим днем.

     Строк подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закiнчення скаргу подано до установи зв'язку чи направлено засобами електронних комунiкацiй.

     2. У разi пропуску строку подання скарги такий строк за заявою особи може бути поновлений, якщо митний орган вищого рiвня визнає причини такого пропуску поважними.

     3. Заява про поновлення пропущеного строку подання скарги та документи, що пiдтверджують поважнiсть причин пропуску такого строку (за наявностi), подаються разом iз скаргою.

     4. Митний орган вищого рiвня приймає скаргу до розгляду у разi, якщо причини пропуску строку подання скарги будуть визнанi поважними.

     5. У разi пропуску особою строку подання скарги, встановленого частиною першою цiєї статтi, або якщо причини для поновлення строку подання скарги визнанi неповажними, митний орган вищого рiвня залишає скаргу без розгляду та повiдомляє про це особу, яка подала скаргу, а також про пiдстави визнання причин такого пропуску неповажними.

(Доповнено статтею 261 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 262. Права особи, яка подала скаргу

     1. Особа, яка подала скаргу, має право:

     1) брати участь у розглядi скарги особисто або через уповноважену особу, у тому числi в режимi вiдеоконференцiї;

     2) подавати заяви, надавати пояснення, наводити свої доводи з питань, що виникають пiд час розгляду скарги, i заперечення проти заяв та доводiв iнших осiб;

     3) надавати додатковi документи та/або iнформацiю або наполягати на їх запитi митним органом, який розглядає скаргу;

     4) до прийняття рiшення за результатами розгляду скарги вiдкликати її шляхом направлення письмової заяви до митного органу, який розглядає скаргу;

     5) отримувати iнформацiю про розгляд скарги та одержувати рiшення за результатами розгляду скарги;

     6) висловлювати усно або письмово вимогу щодо забезпечення конфiденцiйностi та нерозголошення певних вiдомостей пiд час розгляду скарги;

     7) вимагати вiдшкодування збиткiв, якщо вони завданi внаслiдок порушення встановленого порядку розгляду скарг;

     8) користуватися iншими правами, визначеними законодавством.

(Доповнено статтею 262 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 263. Розгляд скарг

     1. Пiд час розгляду скарги митний орган вищого рiвня перевiряє правомiрнiсть та обґрунтованiсть оскаржуваного рiшення митного органу, правомiрнiсть вчинених дiй або вiдсутнiсть факту бездiяльностi митного органу.

     2. Митний орган вищого рiвня за заявою особи, яка подала скаргу, залучає до розгляду скарги митний орган, якого стосується предмет оскарження.

     3. Скарга розглядається митним органом вищого рiвня протягом 30 днiв з дня її отримання.

     4. За необхiдностi отримання позицiї щодо предмета оскарження вiд митного органу, якого стосується предмет оскарження, митний орган вищого рiвня може направити до митного органу, якого стосується предмет оскарження, копiї скарги та доданих до неї документiв (у разi їх подання).

     У разi отримання копiї скарги вiдповiдно до абзацу першого цiєї частини митний орган, якого стосується предмет оскарження, зобов'язаний надiслати до митного органу вищого рiвня свою позицiю та наявнi в нього документи щодо предмета оскарження протягом п'яти робочих днiв з дня отримання копiї скарги.

     5. У разi якщо пiд час розгляду скарги встановлено, що в митному органi вищого рiвня вiдсутнi документи та/або iнформацiя, що мають значення для розгляду скарги, митний орган вищого рiвня має право направити особi, яка подала скаргу, запит iз зазначенням документiв та/або iнформацiї, якi необхiдно надати.

     Особа, яка подала скаргу, зобов'язана надати митному органу вищого рiвня на його запит документи та iнформацiю, необхiднi для розгляду скарги, протягом 15 днiв з дня отримання такого запиту.

     6. У разi направлення запиту, передбаченого частиною п'ятою цiєї статтi, строк розгляду скарги зупиняється до надання митному органу вищого рiвня документiв та/або iнформацiї, зазначених у запитi, але не бiльше нiж на 20 днiв з дня направлення такого запиту.

     7. У разi якщо особа, яка подала скаргу, не надала документiв та/або iнформацiї на запит митного органу вищого рiвня, рiшення за результатами розгляду скарги приймається з урахуванням наявних у такого органу документiв та/або iнформацiї.

     8. Строк розгляду скарги, зазначений у частинi третiй цiєї статтi, може бути продовжений за рiшенням митного органу вищого рiвня, але не бiльше нiж на 20 днiв.

     9. Повiдомлення про продовження строку розгляду скарги надсилається особi, яка подала скаргу, у паперовiй або електроннiй формi.

     10. У разi якщо рiшення, дiї або бездiяльнiсть митного органу одночасно оскаржуються до митного органу вищого рiвня та до суду i суд вiдкриває провадження у справi, розгляд скарги митним органом вищого рiвня припиняється.

(Доповнено статтею 263 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 264. Зупинення виконання рiшень митних органiв

     1. Подання скарги не призводить до зупинення виконання оскаржуваного рiшення.

     2. За заявою особи, яка подала скаргу, митний орган вищого рiвня на час розгляду скарги має право зупинити повнiстю або частково виконання оскаржуваного рiшення у разi, якщо є обґрунтованi пiдстави вважати, що оскаржуване рiшення не вiдповiдає законодавству України з питань митної справи або що iснує ризик заподiяння значної шкоди особi, яка подала скаргу.

     3. У випадку, визначеному частиною другою цiєї статтi, якщо внаслiдок виконання оскаржуваного рiшення в особи, яка подала скаргу, виникає зобов'язання iз сплати митних платежiв, виконання такого рiшення може бути зупинено, за умови надання забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу. Забезпечення сплати митних платежiв надається на суму митних платежiв, зобов'язання iз сплати яких виникає внаслiдок виконання оскаржуваного рiшення.

     4. За результатами розгляду скарги забезпечення сплати митних платежiв, надане вiдповiдно до частини третьої цiєї статтi, повертається (вивiльняється) або використовується для сплати вiдповiдних митних платежiв у порядку та строки, визначенi цим Кодексом.

(Доповнено статтею 264 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 265. Рiшення за результатами розгляду скарги

     1. За результатами розгляду скарги митний орган вищого рiвня приймає одне з таких рiшень, яким:

     1) повнiстю задовольняє скаргу;

     2) частково задовольняє скаргу;

     3) залишає скаргу без задоволення.

     2. У разi прийняття рiшення, передбаченого пунктом 1 або 2 частини першої цiєї статтi, митний орган вищого рiвня:

     1) скасовує оскаржуване рiшення повнiстю або частково; або

     2) скасовує оскаржуване рiшення та самостiйно приймає нове рiшення; або

     3) скасовує оскаржуване рiшення та зобов'язує вiдповiдний митний орган прийняти нове рiшення вiдповiдно до законодавства; або

     4) вносить змiни до оскаржуваного рiшення; або

     5) визнає дiї або факт бездiяльностi вiдповiдного митного органу неправомiрними та зобов'язує цей митний орган вжити заходiв, спрямованих на усунення виявлених порушень.

     3. Рiшення за результатами розгляду скарги складається iз вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

     У рiшеннi за результатами розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разi її незгоди з прийнятим рiшенням оскаржити його в судовому порядку.

     4. Рiшення за результатами розгляду скарги приймається вiд iменi митного органу вищого рiвня та пiдписується керiвником цього митного органу або уповноваженою ним посадовою особою цього органу.

     5. Рiшення за результатами розгляду скарги протягом трьох робочих днiв з дати його прийняття надсилається особi, яка подала скаргу, у паперовiй або електроннiй формi на адресу, зазначену у скарзi.

     6. У разi прийняття рiшень, передбачених пунктами 3 i 5 частини другої цiєї статтi, митний орган, якого стосується предмет оскарження, зобов'язаний прийняти нове рiшення або вжити заходiв, спрямованих на усунення виявлених порушень, у найкоротший можливий строк, але не бiльше п'яти робочих днiв з дати прийняття рiшення за результатами розгляду скарги.

     7. Митний орган вищого рiвня, який прийняв рiшення за результатами розгляду скарги, залишає без розгляду повторнi скарги, поданi тiєю самою особою щодо того самого предмета оскарження, та повiдомляє особу про таке прийняте рiшення.

(Доповнено статтею 265 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 27. Особливостi задоволення скарг на рiшення, дiї або бездiяльнiсть митних органiв

     1. У разi якщо задоволення скарги на рiшення, дiї або бездiяльнiсть митних органiв пов'язано з виплатою грошових сум, їх виплата здiйснюється за рахунок державного бюджету органами, що здiйснюють казначейське обслуговування бюджетних коштiв, на пiдставi рiшення суду або рiшення митного органу вищого рiвня про задоволення скарги повнiстю або частково в порядку, визначеному законом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 04.07.2013р. N 405-VII, у редакцiї Закону України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 28. Перевiрка законностi та обґрунтованостi рiшень, дiй або бездiяльностi митних органiв у порядку контролю

     1. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, має право в порядку контролю за дiяльнiстю пiдпорядкованих митних органiв або їх посадових осiб скасовувати або змiнювати їхнi неправомiрнi рiшення, а також вживати передбачених законом заходiв за фактами неправомiрних рiшень, дiй або бездiяльностi зазначених органiв або осiб.

     2. Керiвник митницi має право в порядку контролю за дiяльнiстю пiдпорядкованих структурних пiдроздiлiв та митних постiв, якi входять до складу митницi, скасовувати або змiнювати їхнi неправомiрнi рiшення, а також вживати передбачених законом заходiв за фактами неправомiрних рiшень, дiй або бездiяльностi зазначених органiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, у редакцiї Закону України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 29. Виключена.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 30. Вiдповiдальнiсть митних органiв, їх посадових осiб та iнших працiвникiв

     1. Посадовi особи та iншi працiвники митних органiв, якi прийняли неправомiрнi рiшення, вчинили неправомiрнi дiї або допустили бездiяльнiсть при виконаннi ними своїх службових (трудових) обов'язкiв, у тому числi в особистих корисливих цiлях або на користь третiх осiб, несуть кримiнальну, адмiнiстративну, дисциплiнарну та iншу вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.

     2. Шкода, заподiяна особам та їхньому майну неправомiрними рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю митних органiв, вiдшкодовується у порядку, визначеному законом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Глава 5. Iнформацiйнi технологiї та електроннi iнформацiйнi ресурси у ми

(Назва глави iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 31. Застосування систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, i засобiв їх забезпечення

     1. Митна справа здiйснюється з використанням iнформацiйних технологiй, у тому числi заснованих на системах, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, i засобiв їх забезпечення, що функцiонують на нацiональному та/або мiжнародному рiвнi.

     2. Впровадження систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, здiйснюється вiдповiдно до законодавства. Пiд час їх впровадження митнi органи проводять консультацiї з усiма безпосередньо заiнтересованими сторонами.

     3. У митнiй справi можуть застосовуватися системи, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, i засоби їх забезпечення, розробленi, виготовленi або придбанi митними органами.

     4. Системи, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, i засоби їх забезпечення, розробленi, виготовленi або придбанi митними органами, є державною власнiстю i закрiплюються за вiдповiдними митними органами.

     5. Можливiсть використання для здiйснення митної справи систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, i засобiв їх забезпечення, а також порядок i умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

     6. Створення та функцiонування єдиної автоматизованої iнформацiйної системи митних органiв, автоматизованої системи митного оформлення та єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, також забезпечує функцiонування на нацiональному рiвнi електронної транзитної системи та їх складових, що використовуються для цiлей процедури спiльного транзиту, передбаченої Конвенцiєю про процедуру спiльного транзиту.

     7. Власне розроблення програмного забезпечення для митних органiв здiйснюється спецiалiзованим пiдроздiлом центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     8. Для виконання передбачених цим Кодексом митних формальностей використовується автоматизована система митного оформлення, що входить до складу єдиної автоматизованої iнформацiйної системи митних органiв України. У разi виходу з ладу автоматизованої системи митного оформлення або єдиної автоматизованої iнформацiйної системи митних органiв митнi формальностi виконуються в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

     Для виконання митних формальностей, передбачених Конвенцiєю про процедуру спiльного транзиту, обмiну iнформацiєю та взаємодiї мiж митними органами, у тому числi iноземних держав, використовується електронна транзитна система, що входить до складу iнформацiйних систем митних органiв.

     Електронна транзитна система, що функцiонує на нацiональному рiвнi, може використовуватися для виконання митних формальностей та забезпечення контролю за перемiщенням товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення внутрiшнiм транзитом.

     9. З метою забезпечення взаємодiї мiж єдиною автоматизованою iнформацiйною системою митних органiв та iнформацiйними системами декларантiв, митних брокерiв та iнших осiб у процесi здiйснення митних формальностей центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, надає можливiсть використання вiдповiдних веб-сервiсiв та iнших електронних сервiсiв, доступних через мережу Iнтернет.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 14.01.2020р. N 440-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 13.07.2023р. N 3229-IX)

     Стаття 311. Застосування електронних документiв та електронного документообiгу в митнiй справi

     1. Заяви, звернення, запити, скарги, iншi документи, подання яких до митних органiв передбачено цим Кодексом, можуть подаватися в електронному виглядi.

     2. У випадках, якщо цим Кодексом встановлено вимогу щодо накладення електронного пiдпису на необхiднi для здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом в електроннiй формi, таке накладення здiйснюється шляхом використання квалiфiкованого або удосконаленого електронного пiдпису, що базується на квалiфiкованому сертифiкатi електронного пiдпису, вiдповiдно до вимог Закону України "Про електронну iдентифiкацiю та електроннi довiрчi послуги".

     При цьому електронна iдентифiкацiя користувачiв систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, для отримання ними електронних послуг, доступу до сервiсiв може бути виконана з використанням електронного пiдпису або iншого засобу електронної iдентифiкацiї вiдповiдно до вимог Закону України "Про електронну iдентифiкацiю та електроннi довiрчi послуги" та мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Рiшення та iншi документи, передбаченi цим Кодексом, якi створюються митними органами пiд час реалiзацiї повноважень, можуть видаватися у виглядi електронних документiв вiдповiдно до Закону України "Про електроннi документи та електронний документообiг".

     У випадках, встановлених законодавством з питань митної справи, електроннi документи перетворюються у вiзуальну форму, придатну для сприйняття її змiсту людиною, у форматi, що унеможливлює у подальшому внесення змiн до них. Рiшення та iншi документи, що надаються митними органами в електроннiй формi у випадках, передбачених цим Кодексом, пiдлягають засвiдченню уповноваженою посадовою особою митного органу шляхом накладення квалiфiкованого або удосконаленого електронного пiдпису, що базується на квалiфiкованому сертифiкатi електронного пiдпису уповноваженої особи, вiдповiдно до вимог Закону України "Про електронну iдентифiкацiю та електроннi довiрчi послуги".

     4. Формати, структура документiв, зазначених у частинах першiй i другiй цiєї статтi, протоколи обмiну даними та iншi технiчнi специфiкацiї визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, з оприлюдненням вiдповiдної iнформацiї на своєму офiцiйному веб-сайтi.

     5. Митнi органи та їх посадовi особи для виконання завдань, визначених цим Кодексом, мають право на безоплатне отримання квалiфiкованих електронних довiрчих послуг, якi надаються центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну податкову полiтику, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

(Доповнено статтею 311 згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 07.02.2023р. N 2919-IX)

     Стаття 32. Пiдтвердження вiдповiдностi систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, i засобiв їх забезпечення

     1. Пiдтвердження вiдповiдностi систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, i засобiв їх забезпечення здiйснюється вiдповiдно до законодавства.

     2. За експлуатацiю в митних органах систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, без застосування комплексної системи захисту iнформацiї або системи управлiння iнформацiйною безпекою з пiдтвердженою вiдповiднiстю вiдповiдно до вимог законодавства про захист iнформацiї в iнформацiйно-комунiкацiйних системах та про забезпечення кiбербезпеки, керiвник центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 13.07.2023р. N 3229-IX)

     Стаття 33. Електроннi iнформацiйнi ресурси митних органiв

     1. Частину першу виключено.

     2. Частину другу виключено.

     3. Необхiднi для здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення документи (крiм документiв, що мiстять таємну iнформацiю), подання яких митним органам передбачено цим Кодексом та iншими законами України, надаються митним органам iншими державними органами, установами та органiзацiями, уповноваженими на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, з використанням механiзму "єдиного вiкна" вiдповiдно до цього Кодексу у формi електронних документiв, на якi накладено електронний пiдпис.

     Замiсть документа, що мiстить таємну iнформацiю, з використанням механiзму "єдиного вiкна" у формi електронного документа, на який накладено електронний пiдпис, передаються вiдкритi вiдомостi про такий документ: назва (тип) документа, ким виданий (орган, установа, органiзацiя), ступiнь секретностi, дата видачi, реєстрацiйний номер.

     4. Порядок використання електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв визначається цим Кодексом та iншими законодавчими актами України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 331. Реалiзацiя механiзму "єдиного вiкна"

     1. Взаємодiя мiж декларантами, їх представниками, iншими заiнтересованими особами та митними органами, iншими державними органами, установами та органiзацiями, уповноваженими на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, здiйснюється з використанням механiзму "єдиного вiкна" згiдно з цим Кодексом.

     2. Для здiйснення взаємодiї, передбаченої частиною першою цiєї статтi, використовується єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi", що входить до складу систем, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв. Адмiнiстратором та держателем єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" є центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     Для функцiонування єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" iнформацiйно-комунiкацiйна система митних органiв забезпечує можливiсть обмiну iнформацiєю з вiдповiдними iнформацiйними, електронними комунiкацiйними, iнформацiйно-комунiкацiйними та iнформацiйно-телекомунiкацiйними системами iнших державних органiв, установ та органiзацiй, уповноважених на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України.

     3. Для забезпечення та контролю за дотриманням вимог щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, передбачених цим Кодексом та iншими законами України, митними органами, iншими державними органами, установами та органiзацiями, уповноваженими на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, використовується набiр гармонiзованих вiдомостей.

     4. Документи та вiдомостi, надання яких митним органам передбачено цим Кодексом та iншими законами України вiд iнших державних органiв, установ та органiзацiй, уповноважених на здiйснення вiдповiдних дозвiльних або контрольних функцiй стосовно перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, для здiйснення митних формальностей надаються одноразово у формi електронного документа, на який накладено електронний пiдпис, через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" та не потребують дублювання в паперовiй формi, крiм випадкiв надання вiдкритих вiдомостей про документи, що мiстять таємну iнформацiю. Надання митним органам для здiйснення митних формальностей паперового примiрника документа, що мiстить таємну iнформацiю, здiйснюється у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом та iншими законами України.

     5. Пiд час взаємодiї мiж декларантами, їх представниками, iншими заiнтересованими особами та митними органами, iншими державними органами, установами та органiзацiями, уповноваженими на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, з використанням механiзму "єдиного вiкна" забезпечується додержання вимог щодо конфiденцiйностi iнформацiї.

     Iнформацiя, надана декларантами, їх представниками, iншими заiнтересованими особами через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi", може використовуватися державними органами, установами та органiзацiями, уповноваженими на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, виключно вiдповiдно до компетенцiї та не може розголошуватися без дозволу особи, якою надано таку iнформацiю, зокрема, передаватися третiм особам, у тому числi iншим державним органам, установам та органiзацiям, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     6. Гармонiзацiя вiдомостей, що надаються через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi", здiйснюється з метою уникнення необхiдностi неодноразового надання декларантом, його представником та iншою заiнтересованою особою одних i тих самих вiдомостей рiзним державним органам, установам та органiзацiям, уповноваженим на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України.

     Гармонiзацiю вiдомостей, що надаються через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi", здiйснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, вiдповiдно до рекомендацiй та на основi моделi даних Всесвiтньої митної органiзацiї.

     Для гармонiзацiї вiдомостей, що надаються через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, затверджує нормативно-технiчний документ - набiр гармонiзованих вiдомостей для надання через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" та забезпечує його систематичний перегляд.

     Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, для забезпечення гармонiзацiї вiдомостей, що надаються через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi", здiйснює:

     1) збiр та узагальнення даних та супровiдних документiв, якi згiдно з цим Кодексом, iншими законами України, мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правовими актами, виданими на основi та на виконання цього Кодексу та iнших законiв України, пiдлягають поданню вiдповiдними особами до державних органiв, установ та органiзацiй, уповноважених на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України;

     2) обробку узагальнених даних вiдповiдно до рекомендацiй Всесвiтньої митної органiзацiї;

     3) зберiгання даних, що надаються через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi";

     31) передавання Мiнiстерством оборони України iнформацiї про вiйськову технiку та iншi товари пiдроздiлiв збройних сил, перемiщення яких через митний кордон здiйснюється з використанням Форми 302;

     4) визначення змiсту та формату даних для подання через єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" вiдповiдно до моделi даних Всесвiтньої митної органiзацiї;

     5) вiдстеження змiн i доповнень до моделi даних Всесвiтньої митної органiзацiї та рекомендацiй Всесвiтньої митної органiзацiї для подальшого їх використання;

     6) розмiщення на своєму офiцiйному сайтi iнформацiї про функцiонування єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi";

     7) iншi функцiї, передбаченi законодавством, необхiднi для забезпечення функцiонування єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi".

     7. Єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" забезпечує:

     1) обмiн документами та вiдомостями стосовно перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України мiж особами, зазначеними у частинi першiй цiєї статтi;

     2) передавання державними органами, установами i органiзацiями, уповноваженими на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, вiдповiдних дозвiльних документiв та/або вiдомостей про включення (виключення) товару до (з) вiдповiдного реєстру митним органам, декларантам, їх представникам та iншим заiнтересованим особам у формi електронних документiв, на якi накладено електронний пiдпис;

     3) передавання уповноваженими державними органами митним органам, декларантам, їх представникам та iншим заiнтересованим особам iнформацiї про встановленi ними вiдповiдно до законiв чи мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, заборон на перемiщення у вiдповiдному напрямку товарiв через митний кордон України;

     4) використання митними органами вiдомостей з вiдповiдних реєстрiв та/або документiв для контролю за дотриманням встановлених заборон та/або обмежень на перемiщення товарiв через митний кордон України;

     5) надання уповноваженими органами, якi проводять заходи офiцiйного контролю щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що ввозяться на митну територiю України (у тому числi з метою транзиту), вiдомостей про результати проведення таких заходiв митним органам, декларантам, їх представникам та iншим заiнтересованим особам;

     6) використання митними органами iнформацiї, наданої декларантами, їх представниками, iншими заiнтересованими особами та державними органами, установами та органiзацiями, уповноваженими на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, для прийняття вiдповiдних рiшень щодо пропуску товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, їх випуску у вiдповiдний митний режим;

     7) регулярне iнформування вiдповiдних державних органiв, установ та органiзацiй, уповноважених на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, про здiйснення митних формальностей на пiдставi вiдповiдних дозвiльних документiв або вiдомостей про наявнiсть (вiдсутнiсть) товару у вiдповiдному реєстрi, внесеному до єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi", шляхом надання iнформацiї про товари, перемiщенi через митний кордон України за вiдповiдний перiод (вiдомостi про дозвiльний документ або реєстр, митний режим, декларанта, вiдправника, одержувача, назву країни походження товарiв (за наявностi), вiдправлення та призначення, найменування товару, код товару згiдно з УКТ ЗЕД, вiдомостi про кiлькiсть товару в кiлограмах (вага брутто та вага нетто) та в iнших одиницях вимiру);

     8) багаторазове використання одноразово внесеної iнформацiї;

     9) можливiсть координацiї митними органами проведення заходiв офiцiйного контролю уповноваженими органами;

     10) можливiсть здiйснення декларантами, їх представниками, iншими заiнтересованими особами сплати вiдповiдних митних платежiв, єдиного збору, плати за здiйснення митних формальностей митними органами, плати за проведення заходiв офiцiйного контролю уповноваженими органами;

     11) передавання декларантами, їх представниками та iншими заiнтересованими особами до митних органiв передбачених законодавством України з питань митної справи документiв, вiдомостей, заяв, запитiв тощо та отримання зворотної iнформацiї та вiдповiдей вiд митних органiв;

     12) розмежування доступу до iнформацiї згiдно з компетенцiєю державних органiв, iнших установ та органiзацiй, уповноважених на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України;

     13) безстрокове збереження iнформацiї, її архiвацiю та вiдновлення.

     8. Єдиний державний iнформацiйний веб-портал "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" працює постiйно (24 години щоденно), крiм часу, необхiдного для його технiчного обслуговування.

     Технiчне обслуговування єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" проводиться у часовi промiжки з незначною кiлькiстю звернень до порталу декларантiв, їх представникiв, iнших заiнтересованих осiб.

     Iнформацiя про запланований час технiчного обслуговування єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" розмiщується на офiцiйному веб-сайтi центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, не пiзнiше, нiж за 24 години до початку його проведення.

     У разi виходу з ладу єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" строки, визначенi цим Кодексом, що пов'язанi з його роботою, призупиняються на перiод до вiдновлення його роботи.

     Iнформацiя про вихiд з ладу єдиного державного iнформацiйного веб-порталу "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi" та вiдновлення його роботи невiдкладно розмiщується на офiцiйному веб-сайтi центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     9. Порядок взаємодiї мiж декларантами, їх представниками, iншими заiнтересованими особами та митними органами, iншими державними органами, установами та органiзацiями, уповноваженими на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, з використанням механiзму "єдиного вiкна" затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Доповнено статтею 331 згiдно iз Законом України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.01.2020р. N 440-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 14.07.2023р. N 3261-IX, вiд 23.08.2023р. N 3345-IX)

     Стаття 34. Iнформацiйнi, електроннi комунiкацiйнi та iнформацiйно-комунiкацiйнi системи i засоби їх забезпечення, що використовуються суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi

     1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, встановлює вимоги до iнформацiйних, електронних комунiкацiйних та iнформацiйно-комунiкацiйних систем i засобiв їх забезпечення, що використовуються:

     1) суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi при застосуваннi спрощень вiдповiдно до цього Кодексу;

     2) утримувачами складiв тимчасового зберiгання, митних складiв, митними брокерами, iншими суб'єктами господарювання за їх бажанням для подання документiв i вiдомостей, передбачених цим Кодексом.

     2. Використання для митних цiлей зазначених систем допускається тiльки пiсля проведення перевiрки вiдповiдностi таких систем вимогам, визначеним частиною першою цiєї статтi, а також пiсля проведення консультацiй за участю всiх безпосередньо заiнтересованих сторiн. Перевiрка органiзується центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     3. Митнi органи та суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiдповiдно до закону можуть обмiнюватися будь-якою iнформацiєю, обмiн якою прямо не передбачений законодавством України з питань митної справи, зокрема, з метою налагодження спiвробiтництва з питань iдентифiкацiї та протидiї ризикам. Такий обмiн може вiдбуватися на основi письмової угоди та передбачати доступ митних органiв до електронних iнформацiйних систем суб'єкта господарювання. Будь-яка iнформацiя, що надається сторонами у ходi спiвробiтництва, є конфiденцiйною, якщо сторони не домовилися про iнше.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 35. Захист електронної iнформацiї в системах, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, та в iнформацiйних системах суб'єктiв, що беруть участь в iнформацiйних вiдносинах

     1. Захист електронної iнформацiї в системах, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, та в iнформацiйних системах суб'єктiв, що беруть участь в iнформацiйних вiдносинах, здiйснюється в порядку, визначеному законодавством.

     2. Обробка iнформацiї в системах, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, здiйснюється iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     Обробка iнформацiї в системах, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, може здiйснюватися без застосування комплексної системи захисту iнформацiї лише у разi виконання умов, визначених Законом України "Про захист iнформацiї в iнформацiйно-комунiкацiйних системах", та дотримання iнших вимог законодавства про захист iнформацiї в iнформацiйно-комунiкацiйних системах та про забезпечення кiбербезпеки.

     3. Контроль за здiйсненням захисту електронної iнформацiї в системах, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, а також за дотриманням правил користування засобами захисту iнформацiї здiйснюють центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, та iншi уповноваженi державнi органи.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, у редакцiї Закону України вiд 13.07.2023р. N 3229-IX)

Роздiл II
КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ

(Iз змiнами, i доповненнями внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 16.05.2013р. N 245-VII, вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 28.12.2014р. N 74-VIII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, у редакцiї Закону України вiд 14.07.2023р. N 3261-IX)

Глава 6. Країна походження товару та критерiї достатньої переробки товару. Документи про походження товару

     Стаття 36. Визначення країни походження товару

     1. Положення цього Кодексу встановлюють непреференцiйнi правила щодо визначення країни походження товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, з метою застосування:

     1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарiв, яким надається режим найбiльшого сприяння, крiм тарифних пiльг (преференцiй), встановлених мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України;

     2) заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

     3) iнших заходiв вiдповiдно до вимог Свiтової органiзацiї торгiвлi, пов'язаних iз визначенням країни походження товару.

     2. Країною походження товару вважається країна, в якiй:

     1) товар був повнiстю отриманий;

     2) товар був пiдданий останнiм економiчно обґрунтованим виробничим та технологiчним операцiям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадiєю виробництва, за умови виконання в цiй країнi критерiїв достатньої переробки, перелiк яких встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Якщо стосовно конкретного товару критерiї достатньої переробки не встановлено, застосовується правило, згiдно з яким країна походження товару визначається за країною походження використаних при переробцi матерiалiв з найбiльшою вартiстю.

     4. Пiд країною походження товару можуть розумiтися група країн, митнi союзи країн, регiон, територiя чи частина країни, якщо є необхiднiсть їх видiлення з метою визначення походження товару.

     5. Повнiстю отриманi або пiдданi достатнiй переробцi товари преференцiйного походження визначаються вiдповiдно до законiв України, а також мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     6. Особливостi визначення країни походження товару, що ввозиться з територiй спецiальних (вiльних) економiчних зон, розташованих на територiї України, встановлюються законом.

     Стаття 37. Товари, повнiстю отриманi в країнi походження

     1. Товарами, повнiстю отриманими в країнi походження, вважаються:

     1) мiнеральна продукцiя (кориснi копалини), добута з надр цiєї країни, в її територiальних водах або на її морському днi;

     2) продукцiя рослинного походження, вирощена або зiбрана в цiй країнi;

     3) живi тварини, що народилися та вирощенi в цiй країнi;

     4) продукцiя, отримана вiд живих тварин, вирощених у цiй країнi;

     5) продукцiя, отримана в результатi мисливства або рибальства в цiй країнi;

     6) продукцiя морського рибальського промислу та iнша продукцiя, отримана судном, що зареєстроване в цiй країнi та ходить пiд прапором цiєї країни за межами територiальних вод будь-якої країни;

     7) продукцiя, отримана або вироблена на борту переробного судна цiєї країни виключно з продукцiї, зазначеної у пунктi 6 цiєї частини, за умови, що таке переробне судно зареєстровано у цiй країнi та ходить пiд її прапором;

     8) продукцiя, отримана з морського дна або з морських надр за межами територiальних вод цiєї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр;

     9) брухт та вiдходи, отриманi в результатi виробничих операцiй з переробки в цiй країнi, а також вироби, що були в ужитку, зiбранi в цiй країнi та придатнi виключно для вiдновлення сировинних матерiалiв;

     10) товари, отриманi в цiй країнi виключно з продукцiї, зазначеної в пунктах 1 - 9 цiєї частини.

     Стаття 38. Виробничi та технологiчнi операцiї, що є економiчно необґрунтованими

     1. Виробничi та технологiчнi операцiї вважаються економiчно необґрунтованими в певнiй країнi, якщо такi операцiї здiйснено з метою ухилення вiд застосування заходiв, зазначених у частинi першiй статтi 36 цього Кодексу.

     2. Незалежно вiд положень пункту 2 частини другої статтi 36 цього Кодексу не вiдповiдають критерiям достатньої переробки та вважаються економiчно необґрунтованими для цiлей отримання товаром статусу походження:

     1) операцiї, пов'язанi iз забезпеченням збереження товарiв у належному станi пiд час транспортування або зберiгання (вентиляцiя, роздiлення, сушiння, видалення пошкоджених частин та подiбнi операцiї), або операцiї, що спрощують процедуру постачання або транспортування;

     2) простi операцiї з видалення пилу, просiювання, вiдбору або очищення, сортування, класифiкацiї, упорядкування, пiдбору, прасування, рiзання;

     3) змiна упаковки, роздрiбнення та формування партiй, простi операцiї з помiщення у пляшки, консервнi банки, фляги, мiшки (пакети), коробки, ящики, фiксацiя на листах картону або на дошках i всi iншi простi пакувальнi операцiї;

     4) формування товарiв у набори або комплекти чи операцiї щодо пiдготовки товарiв до продажу;

     5) нанесення знакiв, написiв або iнших подiбних розпiзнавальних знакiв на товари або їх упаковку;

     6) просте складання компонентiв (складових частин) продукту для отримання цiлого продукту;

     7) розбирання або змiна цiльового використання продукту;

     8) поєднання двох або бiльше операцiй, зазначених у цiй частинi.

     Стаття 39. Визначення країни походження приладдя, запасних частин або iнструментiв

     1. Приладдя, запаснi частини або iнструменти, що поставляються разом i є складовими частинами товарiв, якi класифiкуються в роздiлах XVI, XVII i XVIII УКТ ЗЕД, вважаються такими, що походять з тiєї самої країни, що i зазначенi товари.

     2. Основнi запаснi частини для використання з будь-якими товарами, якi класифiкуються в роздiлах XVI, XVII i XVIII УКТ ЗЕД та ранiше випущенi у вiльний обiг, вважаються такими, що походять з тiєї самої країни, що i зазначенi товари, якщо включення основних запасних частин на стадiї виробництва не змiнює їх походження.

     3. Для цiлей частин першої i другої цiєї статтi основними запасними частинами вважаються частини, якi є компонентами (складовими частинами), що забезпечують роботу частин машин, пристроїв, агрегатiв або транспортних засобiв, якi випущенi у вiльний обiг чи ранiше експортувалися, властивi для цих товарiв, а також призначенi для забезпечення їх роботи та замiни iдентичних запасних частин цих товарiв, пошкоджених або непридатних для роботи.

     Стаття 40. Нейтральнi елементи та пакувальнi матерiали i контейнери, якi не враховуються пiд час визначення країни походження товару

     1. Для цiлей визначення країни походження товару не враховується походження таких нейтральних елементiв:

     1) енергiя та пальне;

     2) устаткування та обладнання;

     3) машини та iнструменти;

     4) матерiали, що не входять та не призначенi для кiнцевого складу товару.

     2. У разi якщо вiдповiдно до п'ятого основного правила iнтерпретацiї УКТ ЗЕД, встановленого Митним тарифом України, пакувальнi матерiали та контейнери пiд час класифiкацiї розглядаються як частина товару, вони не враховуються пiд час визначення країни походження товару, крiм випадкiв, якщо критерiй, встановлений для таких товарiв у перелiку критерiїв достатньої переробки, визначеному вiдповiдно до пункту 2 частини другої статтi 36 цього Кодексу, ґрунтується на вiдсотку доданої вартостi.

Глава 7. Пiдтвердження країни походження товару

     Стаття 41. Документи, що пiдтверджують країну походження товару

     1. Документами, що пiдтверджують країну походження товару, є сертифiкат про походження товару або засвiдчена декларацiя про походження товару, або декларацiя про походження товару, або сертифiкат про регiональне найменування товару.

     Електроннi документи про непреференцiйне походження товару, створенi, переданi, збереженi або перетворенi електронними засобами у вiзуальну форму, можуть використовуватися як документи про походження товару на паперовому носiї з дотриманням законодавства у сферi електронних документiв та електронного документообiгу, а також у сферi електронних довiрчих послуг.

     У разi якщо декларант створює iдентичнi за документарною iнформацiєю та реквiзитами електронний документ про походження товару та документ на паперовому носiї, кожен iз цих документiв є оригiналом i має однакову юридичну силу.

     2. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та вiдомостей про документи, що пiдтверджують походження товару, у митнiй декларацiї, крiм випадкiв, якщо обов'язкове подання оригiналу такого документа для цiлей визначення країни походження товару передбачено законами України або мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Сертифiкат про походження товару - це документ, який однозначно свiдчить про країну походження товару i виданий компетентним органом цiєї країни або країни вивезення, якщо у країнi вивезення сертифiкат видається на пiдставi сертифiката, виданого компетентним органом у країнi походження товару.

     4. У разi втрати сертифiката приймається його офiцiйно завiрений дублiкат.

     5. Засвiдчена декларацiя про походження товару - це декларацiя про походження товару, засвiдчена державною органiзацiєю або компетентним органом, надiленим вiдповiдними повноваженнями.

     6. Декларацiя про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або iншою компетентною особою на комерцiйному рахунку чи будь-якому iншому документi, що стосується товару.

     7. Сертифiкат про регiональне найменування товару - це документ, який пiдтверджує, що товари вiдповiдають визначенню, характерному для вiдповiдного регiону країни, виданий компетентним органом вiдповiдно до законодавства країни вивезення товару.

     8. У разi якщо в документах про походження товару є розбiжностi у вiдомостях про країну походження товару або митним органом встановлено iншi вiдомостi про країну походження товару, нiж тi, що зазначенi в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для пiдтвердження вiдомостей про заявлену країну походження товару додатковi вiдомостi.

     9. Додатковими вiдомостями про країну походження товару є вiдомостi, що мiстяться в товарних накладних, пакувальних листах, вивантажувальних специфiкацiях, сертифiкатах (вiдповiдностi, якостi, фiтосанiтарних, ветеринарних тощо), митнiй декларацiї країни експорту, паспортах, технiчнiй документацiї, висновках-експертизах вiдповiдних органiв, iнших матерiалах, що можуть бути використанi для пiдтвердження країни походження товару.

     10. Документи, що пiдтверджують походження товару, зберiгаються в порядку та протягом строкiв, визначених статтею 355 цього Кодексу.

     Стаття 42. Порядок пiдтвердження країни походження товару

     1. У разi перемiщення товару через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митнiй декларацiї назви країни походження товару та вiдомостей про сертифiкат про походження товару:

     1) на товари, до яких залежно вiд їх країни походження застосовуються кiлькiснi обмеження (квоти) або заходи, вжитi органами державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi в межах повноважень, визначених законами України "Про захист нацiонального товаровиробника вiд демпiнгового iмпорту", "Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту", "Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну", "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть";

     2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої забороненi до перемiщення через митний кордон України згiдно iз законодавством України;

     3) якщо для цiлей визначення країни походження товару це передбачено законами України та мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Документи, якi пiдтверджують країну походження товару, не вимагаються в разi, якщо:

     1) товари, що перемiщуються через митний кордон України, не пiдлягають письмовому декларуванню вiдповiдно до цього Кодексу;

     2) товари ввозяться громадянами;

     3) товари ввозяться на митну територiю України в режимi тимчасового ввезення з умовним повним звiльненням вiд оподаткування;

     4) товари перемiщуються митною територiєю України в режимi транзиту;

     5) це передбачено мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України;

     6) через митний кордон України перемiщуються зразки флори, фауни, ґрунтiв, камiння тощо для наукових дослiджень, вiдiбранi на об'єктах України, розташованих у полярних регiонах або на островах у нейтральних водах Свiтового океану, що становлять науковий iнтерес для України.

     Стаття 43. Перевiрка документiв, що пiдтверджують країну походження товару, пiсля завершення митного оформлення

     1. Перевiрка документiв, що пiдтверджують країну походження товару, зазначених у статтi 41 цього Кодексу, здiйснюється вiдповiдно до цiєї статтi пiсля завершення митного оформлення.

     2. У разi виникнення сумнiвiв щодо дiйсностi документiв про походження товару та/або правильностi вiдомостей, що в них мiстяться, зокрема щодо вiдомостей про країну походження товару, митний орган може перевiрити факт видачi сертифiката та/або його змiст на веб-сайтi компетентного органу (органiзацiї), що видав сертифiкат, або звернутися у паперовiй або електроннiй формi до такого компетентного органу (органiзацiї) iз запитом про проведення перевiрки автентичностi документа про походження товару та вiдповiдностi походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

     3. Запит про проведення перевiрки повинен мiстити виклад обставин, що дали пiдстави для сумнiвiв щодо достовiрностi задекларованої країни походження товару, посилання на правила щодо визначення походження товарiв, що застосовуються в Українi, а також iншу необхiдну iнформацiю.

     4. До запиту додається оригiнал документа, що пiдлягає перевiрцi, або його копiя, а також у разi необхiдностi iншi документи та вiдомостi, що можуть сприяти проведенню перевiрки.

     5. Запит про проведення перевiрки надсилається протягом 1095 днiв з дня подання документа про походження товару, крiм випадкiв, якщо така перевiрка iнiцiюється у зв'язку з кримiнальним провадженням.

     Стаття 44. Видача сертифiкатiв про походження товару з України

     1. У разi вивезення товарiв з митної територiї України сертифiкат про походження товару з України у випадку, якщо це необхiдно i вiдображено в нацiональних правилах країни ввезення чи передбачено мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, видається компетентним органом (органiзацiєю), уповноваженим на це вiдповiдно до закону, правил походження, встановлених цим Кодексом, або правил походження країни призначення товарiв.

     2. Компетентний орган (органiзацiя), що видав сертифiкат про походження товару з України, зобов'язаний зберiгати його копiю на паперовому носiї або електронний примiрник та iншi документи, на пiдставi яких засвiдчено походження такого товару з України, не менше 1095 днiв вiд дня його видачi.

     Стаття 45. Верифiкацiя (перевiрка достовiрностi) сертифiкатiв i декларацiй про походження товару з України

     1. Верифiкацiя (перевiрка достовiрностi) сертифiкатiв i декларацiй про походження товару з України здiйснюється митними органами в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. Компетентний орган (органiзацiя), уповноважений видавати сертифiкати про походження товару з України, пiдприємства-виробники та/або експортери товару, якi оформили декларацiї про походження товару з України, зобов'язанi за запитом митних органiв безоплатно надавати їм iнформацiю, пов'язану з видачею сертифiкатiв або оформленням декларацiй, необхiдну для здiйснення їх верифiкацiї.

     3. З метою встановлення достовiрностi даних, зазначених у сертифiкатi i декларацiї про походження товару з України, митнi органи можуть затребувати та отримувати вiд пiдприємств-виробникiв та/або експортерiв товару, якi одержали вiд уповноваженого органу сертифiкат про походження товару з України або оформили декларацiю про походження товару з України, документацiю, необхiдну для перевiрки даних, зазначених у такому сертифiкатi або декларацiї, а також здiйснювати безпосередньо на пiдприємствах перевiрку виробництва товару та первинної документацiї, пов'язаної з таким виробництвом, у порядку, встановленому законом.

     4. З метою встановлення достовiрностi даних, зазначених у сертифiкатi i декларацiї про походження товару з України, митнi органи можуть проводити дослiдження (аналiз, експертизу) проб (зразкiв) такого товару у порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 46. Пiдстави для вiдмови у випуску товару

     1. Митний орган вiдмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої забороненi до перемiщення через митний кордон України згiдно iз законодавством України.

     2. Товари, походження яких достовiрно не встановлено, випускаються митним органом у вiльний обiг на митнiй територiї України, за умови сплати ввiзного мита за повними ставками Митного тарифу України.

     3. У разi неможливостi достовiрно встановити країну походження товарiв, щодо яких застосовуються особливi види мита (антидемпiнгове, компенсацiйне, спецiальне або додатковий iмпортний збiр), такi товари випускаються у вiльний обiг на митнiй територiї України, за умови сплати особливих видiв мита.

     4. До товарiв застосовується (вiдновлюється) режим найбiльшого сприяння, за умови одержання митним органом не пiзнiше нiж через 1095 днiв з дня здiйснення митного оформлення цих товарiв належним чином оформленого вiдповiдного документа про їх походження.

Роздiл III
МИТНА ВАРТIСТЬ ТОВАРIВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

Глава 8. Загальнi положення щодо митної вартостi

     Стаття 49. Митна вартiсть товарiв

     1. Митною вартiстю товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, є вартiсть товарiв, що використовується для митних цiлей, яка базується на цiнi, що фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари.

     Стаття 50. Цiлi використання вiдомостей про митну вартiсть товарiв

     1. Вiдомостi про митну вартiсть товарiв використовуються для:

     1) нарахування митних платежiв;

     2) застосування iнших заходiв державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi України;

     3) ведення митної статистики;

     4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевiрки.

     Стаття 51. Визначення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України

     1. Митна вартiсть товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, визначається декларантом вiдповiдно до норм цього Кодексу.

     2. Митна вартiсть товарiв, що ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, визначається вiдповiдно до глави 9 цього Кодексу.

     3. Визначення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України у митних режимах, вiдмiнних вiд митного режиму iмпорту, здiйснюється згiдно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу.

     4. Пiд час визначення митної вартостi носiїв iнформацiї, якi iмпортуються, що мiстять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, ураховується лише вартiсть носiя iнформацiї за умови видiлення з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, вартостi програмного забезпечення та/або вартостi носiя. Вiдомостi щодо вартостi програмного забезпечення та/або вартостi носiя повиннi базуватися на документально пiдтверджених даних.

     При цьому слiд ураховувати, що:

     1) термiн "носiй iнформацiї" не стосується iнтегральних мiкросхем, напiвпровiдникiв та iнших подiбних пристроїв чи виробiв, в якi iнкорпорованi такi iнтегральнi мiкросхеми чи пристрої;

     2) термiн "програмне забезпечення" не стосується звукових, кiно- та вiдеозаписiв.

     5. Проценти, що нараховуються за фiнансовими угодами (наприклад, угодою фiнансового лiзингу), якi укладенi покупцем i стосуються купiвлi iмпортованих товарiв, не будуть розглядатися як частина митної вартостi за умови, що:

     1) проценти видiленi з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за товари;

     2) положення щодо фiнансування укладенi у письмовiй формi;

     3) покупець може продемонструвати, що:

     а) такi товари фактично проданi за цiною, задекларованою як цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi;

     б) процентна ставка не перевищує рiвня ставок, якi звичайно застосовуються в країнi, де i коли таке фiнансування було надане.

     Цi положення застосовуються незалежно вiд того, чи було фiнансування надане саме продавцем, банком або iншою фiзичною чи юридичною особою. Вони також застосовуватимуться, якщо товари оцiнюватимуться за методом iншим, нiж метод за цiною договору (контракту).

     6. У випадках, встановлених цим Кодексом, митна вартiсть товарiв може бути визначена до перетину товаром митного кордону України.

     Стаття 52. Заявлення митної вартостi товарiв

     1. Заявлення митної вартостi товарiв здiйснюється декларантом або уповноваженою ним особою пiд час декларування товарiв у порядку, встановленому роздiлом VIII цього Кодексу та цiєю главою.

     2. Декларант або уповноважена ним особа, якi заявляють митну вартiсть товару, зобов'язанi:

     1) заявляти митну вартiсть, визначену ними самостiйно, у тому числi за результатами консультацiй з митним органом;

     2) подавати митному органу достовiрнi вiдомостi про визначення митної вартостi, якi повиннi базуватися на об'єктивних, документально пiдтверджених даних, що пiддаються обчисленню;

     3) нести всi додатковi витрати, пов'язанi з коригуванням митної вартостi або наданням митного органу додаткової iнформацiї.

     3. Декларант або уповноважена ним особа, якi заявляють митну вартiсть товару, мають право:

     1) надавати митному органу (за наявностi) додатковi вiдомостi у разi потреби уточнення iнформацiї;

     2) на випуск у вiльний обiг товарiв, що декларуються:

     у разi визнання митним органом заявленої митної вартостi товарiв - за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю;

     у разi згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування митної вартостi товарiв - за умови сплати митних платежiв згiдно з митною вартiстю, визначеною митним органом;

     у разi незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування заявленої митної вартостi товарiв - за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю товарiв та надання гарантiй вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу в розмiрi, визначеному митним органом вiдповiдно до частини сьомої статтi 55 цього Кодексу;

     3) проводити цiнову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертiв за власнi кошти;

     4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рiшення митного органу щодо коригування митної вартостi оцiнюваних товарiв та бездiяльнiсть митного органу щодо неприйняття протягом строкiв, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рiшення про визнання митної вартостi оцiнюваних товарiв;

     5) приймати самостiйне рiшення про необхiднiсть коригування митної вартостi пiсля випуску товарiв;

     6) отримувати вiд митного органу iнформацiю щодо пiдстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця i покупця вплинув на цiну, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари;

     7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати вiд митного органу надання письмової iнформацiї про причини, за яких заявлена ними митна вартiсть не може бути визнана;

     8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати вiд митного органу надання письмової iнформацiї щодо порядку i методу визначення митної вартостi, застосованих при коригуваннi заявленої митної вартостi, а також щодо пiдстав для здiйснення такого коригування.

     4. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, митного органу, який проводить митне оформлення цих товарiв, разом з митною декларацiєю та iншими необхiдними для митного оформлення зазначених товарiв документами в установленому порядку подається декларацiя митної вартостi.

     5. Декларацiя митної вартостi подається у разi:

     1) якщо до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, додаються витрати, зазначенi у частинi десятiй статтi 58 цього Кодексу, i якщо вони не включалися до цiни;

     2) якщо з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, видiлено витрати, зазначенi у частинi одинадцятiй статтi 58 цього Кодексу;

     3) якщо покупець та продавець пов'язанi мiж собою.

     6. В iнших випадках декларацiя митної вартостi подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

     7. Декларацiя митної вартостi не подається, у тому числi у випадках, передбачених частиною п'ятою цiєї статтi, у разi декларування партiй товарiв, митна вартiсть яких не перевищує 5000 євро.

     8. У декларацiї митної вартостi наводяться вiдомостi про метод визначення митної вартостi товарiв, числове значення митної вартостi товарiв та її складових, умови зовнiшньоекономiчного договору, що мають вiдношення до визначення митної вартостi товарiв, та наданi документи, що пiдтверджують зазначене.

     9. Вiдомостi, зазначенi у частинi восьмiй цiєї статтi, є вiдомостями, необхiдними для митних цiлей.

     10. Форма декларацiї митної вартостi та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

     11. Заявлення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України в режимах, вiдмiнних вiд режиму iмпорту, здiйснюється при декларуваннi цих товарiв шляхом заявлення в митнiй декларацiї вiдомостей про числове значення їх митної вартостi та про документи, що його пiдтверджують.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 04.04.2013р. N 183-VII, вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 53. Документи, що подаються декларантом для пiдтвердження заявленої митної вартостi

     1. У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митного органу документи, що пiдтверджують заявлену митну вартiсть товарiв i обраний метод її визначення.

     2. Документами, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв, є:

     1) декларацiя митної вартостi, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятiй i шостiй статтi 52 цього Кодексу, та документи, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi, на пiдставi яких проводився розрахунок митної вартостi;

     2) зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) або документ, який його замiнює, та додатки до нього у разi їх наявностi;

     3) рахунок-фактура (iнвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купiвлi-продажу);

     4) якщо рахунок сплачено, - банкiвськi платiжнi документи, що стосуються оцiнюваного товару;

     5) за наявностi - iншi платiжнi та/або бухгалтерськi документи, що пiдтверджують вартiсть товару та мiстять реквiзити, необхiднi для iдентифiкацiї ввезеного товару;

     6) транспортнi (перевiзнi) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включенi у вартiсть товару, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть перевезення оцiнюваних товарiв;

     7) лiцензiя на iмпорт товару, якщо iмпорт товару пiдлягає лiцензуванню;

     8) якщо здiйснювалося страхування, - страховi документи, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть страхування.

     3. У разi якщо документи, зазначенi у частинi другiй цiєї статтi, мiстять розбiжностi, якi мають вплив на правильнiсть визначення митної вартостi, наявнi ознаки пiдробки або не мiстять всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язанi протягом 10 календарних днiв надати (за наявностi) такi додатковi документи:

     1) договiр (угоду, контракт) iз третiми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарiв, митна вартiсть яких визначається;

     2) рахунки про здiйснення платежiв третiм особам на користь продавця, якщо такi платежi здiйснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

     3) рахунки про сплату комiсiйних, посередницьких послуг, пов'язаних iз виконанням умов договору (угоди, контракту);

     4) виписку з бухгалтерської документацiї;

     5) лiцензiйний чи авторський договiр покупця, що стосується оцiнюваних товарiв та є умовою продажу оцiнюваних товарiв;

     6) каталоги, специфiкацiї, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

     7) копiю митної декларацiї країни вiдправлення;

     8) висновки про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, пiдготовленi спецiалiзованими експертними органiзацiями, та/або iнформацiя бiржових органiзацiй про вартiсть товару або сировини.

     4. У разi якщо митний орган має обґрунтованi пiдстави вважати, що iснуючий взаємозв'язок мiж продавцем i покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартiсть, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крiм документiв, зазначених у частинах другiй та третiй цiєї статтi, подає (за наявностi) такi документи:

     1) виписку з бухгалтерських та банкiвських документiв покупця, що стосуються вiдчуження оцiнюваних товарiв, iдентичних та/або подiбних (аналогiчних) товарiв на територiї України;

     2) довiдкову iнформацiю щодо вартостi у країнi-експортерi товарiв, що є iдентичними та/або подiбними (аналогiчними) оцiнюваним товарам;

     3) розрахунок цiни (калькуляцiю).

     5. Забороняється вимагати вiд декларанта або уповноваженої ним особи будь-якi iншi документи, вiдмiннi вiд тих, що зазначенi в цiй статтi.

     6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додатковi наявнi у них документи для пiдтвердження заявленої ними митної вартостi товару.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 54. Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв

     1. Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв здiйснюється митним органом пiд час проведення митного контролю i митного оформлення шляхом перевiрки числового значення заявленої митної вартостi.

     2. Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв за основним методом - за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту (вартiсть операцiї), здiйснюється митним органом шляхом перевiрки розрахунку, здiйсненого декларантом, за вiдсутностi застережень щодо застосування цього методу, визначених у частинi першiй статтi 58 цього Кодексу.

     3. За результатами здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi товарiв митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартiсть чи приймає письмове рiшення про її коригування вiдповiдно до положень статтi 55 цього Кодексу.

     4. Митний орган пiд час здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi товарiв зобов'язаний:

     1) здiйснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартостi товарiв шляхом перевiрки числового значення заявленої митної вартостi, наявностi в поданих зазначеними особами документах усiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари;

     2) надавати декларанту або уповноваженiй ним особi письмову iнформацiю про причини, за яких заявлена ними митна вартiсть не може бути визнана;

     3) надавати декларанту або уповноваженiй ним особi письмову iнформацiю щодо порядку i методу визначення митної вартостi, застосованих у разi коригування митної вартостi, а також щодо пiдстав здiйснення такого коригування;

     4) випускати у вiльний обiг товари, що декларуються:

     у разi визнання митним органом заявленої митної вартостi товарiв - за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю;

     у разi згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування митної вартостi товарiв - за умови сплати митних платежiв згiдно з митною вартiстю, визначеною митним органом;

     у разi незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування заявленої митної вартостi товарiв - за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю товарiв та надання гарантiй вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу в розмiрi, визначеному митним органом вiдповiдно до частини сьомої статтi 55 цього Кодексу.

     5. Митний орган з метою здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi товарiв має право:

     1) упевнюватися в достовiрностi або точностi будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цiлей визначення митної вартостi;

     2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати вiд декларанта або уповноваженої ним особи встановленi статтею 53 цього Кодексу додатковi документи та вiдомостi, якщо це необхiдно для прийняття рiшення про визнання заявленої митної вартостi;

     3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здiйснювати коригування заявленої митної вартостi товарiв;

     4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевiрки правильностi визначення митної вартостi товарiв пiсля їх випуску;

     5) звертатися до митних органiв iнших країн iз запитами щодо надання вiдомостей, необхiдних для пiдтвердження достовiрностi заявленої митної вартостi;

     6) застосовувати iншi передбаченi цим Кодексом форми митного контролю.

     6. митний орган може вiдмовити у митному оформленнi товарiв за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартiстю виключно за наявностi обґрунтованих пiдстав вважати, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв, у разi:

     1) невiрно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартостi;

     2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документiв згiдно з перелiком та вiдповiдно до умов, зазначених у частинах другiй - четвертiй статтi 53 цього Кодексу, або вiдсутностi у цих документах всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари;

     3) невiдповiдностi обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартостi товару умовам, наведеним у главi 9 цього Кодексу;

     4) надходження до митного органу документально пiдтвердженої офiцiйної iнформацiї митних органiв iнших країн щодо недостовiрностi заявленої митної вартостi.

     7. У разi якщо пiд час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартiсть вважається визнаною автоматично.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 55. Коригування митної вартостi товарiв

     1. Рiшення про коригування заявленої митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України з помiщенням у митний режим iмпорту, приймається митним органом у письмовiй формi пiд час здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi цих товарiв як до, так i пiсля їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статтi 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв.

     2. Прийняте митним органом письмове рiшення про коригування заявленої митної вартостi товарiв має мiстити:

     1) обґрунтування причин, через якi заявлену декларантом митну вартiсть не може бути визнано;

     2) наявну в митного органу iнформацiю (у тому числi щодо числових значень складових митної вартостi, митної вартостi iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв, iнших умов, що могли вплинути на цiну товарiв), яка призвела до виникнення сумнiвiв у правильностi визначення митної вартостi та до прийняття рiшення про коригування митної вартостi, заявленої декларантом;

     3) вичерпний перелiк вимог щодо надання додаткових документiв, передбачених частиною третьою статтi 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартiсть може бути визнана митним органом;

     4) обґрунтування числового значення митної вартостi товарiв, скоригованої митним органом, та фактiв, якi вплинули на таке коригування;

     5) iнформацiю про:

     а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вiльний обiг товарiв, що декларуються:

     у разi згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування митної вартостi товарiв - за умови сплати митних платежiв згiдно з митною вартiстю, визначеною митним органом;

     у разi незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування заявленої митної вартостi товарiв - за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю товарiв та надання забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу в розмiрi, визначеному митним органом вiдповiдно до частини сьомої цiєї статтi;

     б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рiшення про коригування заявленої митної вартостi до органу вищого рiвня вiдповiдно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

     3. Форма рiшення про коригування митної вартостi товарiв встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

     4. Пiд час митного оформлення при прийняттi митним органом письмового рiшення про коригування митної вартостi товарiв декларант або уповноважена ним особа може здiйснити коригування заявленої митної вартостi у строк, встановлений частиною другою статтi 263 цього Кодексу.

     5. Декларант може провести консультацiї з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартостi на пiдставi iнформацiї, яка наявна в митному органi.

     6. На вимогу декларанта консультацiї проводяться у письмовому виглядi.

     7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування заявленої митної вартостi товарiв митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вiльний обiг за умови сплати митних платежiв згiдно з митною вартiстю цих товарiв, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати рiзницi мiж сумою митних платежiв, обчисленою згiдно з митною вартiстю товарiв, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежiв, обчисленою згiдно з митною вартiстю товарiв, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу на строк 90 днiв з дня випуску товарiв.

     8. Протягом 80 днiв з дня випуску товарiв декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додатковi документи для пiдтвердження заявленої ним митної вартостi товарiв, що декларуються.

     9. У разi надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документiв митний орган розглядає поданi додатковi документи i протягом 5 робочих днiв з дати їх подання виносить письмове рiшення щодо визнання заявленої митної вартостi та скасовує рiшення про коригування заявленої митної вартостi або надає обґрунтовану вiдмову у визнаннi заявленої митної вартостi з урахуванням додаткових документiв. У такому разi надане забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно повертається (вивiльняється) або використовується для сплати вiдповiдних митних платежiв.

     10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частинi дев'ятiй цiєї статтi, не надає обґрунтованої вiдмови у визнаннi заявленої митної вартостi з урахуванням додаткових документiв, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартiсть товарiв визначено правильно. У такому разi митний орган скасовує рiшення про коригування заявленої митної вартостi, а надане забезпечення сплати митних платежiв повертається (вивiльняється) у порядку та строки, визначенi цим Кодексом.

     11. У разi якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частинi дев'ятiй цiєї статтi, надано обґрунтовану вiдмову у визнаннi заявленої митної вартостi з урахуванням додаткових документiв або якщо протягом строку, зазначеного у частинi восьмiй цiєї статтi, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додатковi документи для пiдтвердження заявленої ним митної вартостi товарiв, що декларуються, кошти, внесенi/переказанi як грошова застава у розмiрi суми митних платежiв, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати вiдповiдних митних платежiв наступного робочого дня пiсля закiнчення строку, визначеного у частинi сьомiй цiєї статтi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 56. Додержання вимог щодо конфiденцiйностi iнформацiї, що стосується митної вартостi товарiв

     1. Iнформацiя, що стосується митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, не може без спецiального дозволу особи чи органу, якi подають таку iнформацiю, розголошуватися або передаватися третiм особам, включаючи iншi органи державної влади, крiм подання її в порядку, визначеному цим Кодексом та iншими законами України.

     2. Не вважається розголошенням iнформацiї з обмеженим доступом, конфiденцiйної iнформацiї та комерцiйної таємницi та не потребує спецiального дозволу особи чи органу, якi подають таку iнформацiю, оприлюднення митним органом знеособленої iнформацiї щодо конкретних експортно-iмпортних операцiй, внесених декларантами до митної декларацiї вiдповiдно до частини восьмої статтi 257 цього Кодексу, за виключенням пунктiв 2, 4, пiдпунктiв "б", "в", "д", "є", "з" пункту 5, пунктiв 6, 7 i 9 частини восьмої зазначеної статтi, у тому числi iнформацiї, що стосується митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України в обсягах, що не суперечать мiжнародним договорам України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

Глава 9. Методи визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, та порядок їх застосування

     Стаття 57. Методи визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту

     1. Визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться в Україну вiдповiдно до митного режиму iмпорту, здiйснюється за такими методами:

     1) основний - за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операцiї);

     2) другоряднi:

     а) за цiною договору щодо iдентичних товарiв;

     б) за цiною договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв;

     в) на основi вiднiмання вартостi;

     г) на основi додавання вартостi (обчислена вартiсть);

     ґ) резервний.

     2. Основним методом визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, є перший метод - за цiною договору (вартiсть операцiї).

     3. Кожний наступний метод застосовується лише у разi, якщо митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу вiдповiдно до норм цього Кодексу.

     4. Застосуванню другорядних методiв передує процедура консультацiй мiж митним органом та декларантом з метою визначення основи вартостi згiдно з положеннями статей 59 i 60 цього Кодексу. Пiд час таких консультацiй митний орган та декларант можуть здiйснити обмiн наявною у кожного з них iнформацiєю за умови додержання вимог щодо її конфiденцiйностi.

     5. У разi неможливостi визначення митної вартостi товарiв згiдно з положеннями статей 59 i 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або цiна, за якою iдентичнi або подiбнi (аналогiчнi) товари були проданi в Українi не пов'язаному iз продавцем покупцю вiдповiдно до статтi 62 цього Кодексу, або вартiсть товарiв, обчислена вiдповiдно до статтi 63 цього Кодексу.

     6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

     7. Методи на основi вiднiмання та додавання вартостi (обчислена вартiсть) можуть застосовуватися у будь-якiй послiдовностi на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

     8. У разi якщо неможливо застосувати жоден iз зазначених методiв, митна вартiсть визначається за резервним методом вiдповiдно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 58. Метод визначення митної вартостi за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операцiї)

     1. Метод визначення митної вартостi за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, застосовується у разi, якщо:

     1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (iмпортера) на використання оцiнюваних товарiв, за винятком тих, що:

     а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Українi;

     б) обмежують географiчний регiон, у якому товари можуть бути перепроданi (вiдчуженi повторно);

     в) не впливають значною мiрою на вартiсть товару;

     2) щодо продажу оцiнюваних товарiв або їх цiни вiдсутнi будь-якi умови або застереження, якi унеможливлюють визначення вартостi цих товарiв;

     3) жодна частина виручки вiд будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарiв покупцем не надiйде прямо чи опосередковано продавцевi, якщо тiльки не буде зроблено вiдповiдне коригування з урахуванням положень частини десятої цiєї статтi;

     4) покупець i продавець не пов'язанi мiж собою особи або хоч i пов'язанi мiж собою особи, однак цi вiдносини не вплинули на цiну товарiв.

     2. Метод визначення митної вартостi товарiв за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються, не застосовується, якщо використанi декларантом або уповноваженою ним особою вiдомостi не пiдтвердженi документально або не визначенi кiлькiсно i достовiрнi та/або вiдсутня хоча б одна iз складових митної вартостi, яка є обов'язковою при її обчисленнi.

     3. У разi якщо митна вартiсть не може бути визначена за основним методом, застосовуються другоряднi методи, зазначенi у пунктi 2 частини першої статтi 57 цього Кодексу.

     4. Митною вартiстю товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, є цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разi потреби з урахуванням положень частини десятої цiєї статтi.

     5. Цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi, - це загальна сума всiх платежiв, якi були здiйсненi або повиннi бути здiйсненi покупцем оцiнюваних товарiв продавцю або на користь продавця через третiх осiб та/або на пов'язаних iз продавцем осiб для виконання зобов'язань продавця.

     6. Платежi можуть бути здiйсненi прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повнiстю чи частково боргу продавця.

     7. Платежi необов'язково повиннi бути здiйсненi у виглядi переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такi платежi можуть бути здiйсненi шляхом акредитива, iнкасування або за допомогою iнших розрахункiв (вексель, передача цiнних документiв тощо).

     8. Термiн "цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi" стосується лише цiни оцiнюваних товарiв. Дивiденди або iншi платежi покупця на користь продавця, не пов'язанi з оцiнюваними товарами, не є частиною митної вартостi. Додавання, якщо вони не включалися до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi, згiдно з цiєю статтею робляться лише на основi об'єктивних даних, що пiдтверджуються документально та пiддаються обчисленню.

     9. Розрахунки згiдно iз цiєю статтею робляться лише на основi об'єктивних даних, що пiдтверджуються документально та пiддаються обчисленню.

     10. При визначеннi митної вартостi до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, додаються такi витрати (складовi митної вартостi), якщо вони не включалися до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi:

     1) витрати, понесенi покупцем:

     а) комiсiйнi та брокерська винагорода, за винятком комiсiйних за закупiвлю, що є платою покупця своєму агентовi за надання послуг, пов'язаних iз представництвом його iнтересiв за кордоном для закупiвлi оцiнюваних товарiв;

     б) вартiсть ящикiв тари (контейнерiв), в яку упаковано товар, або iншої упаковки, що для митних цiлей вважаються єдиним цiлим з вiдповiдними товарами;

     в) вартiсть упаковки або вартiсть пакувальних матерiалiв та робiт, пов'язаних iз пакуванням;

     2) належним чином розподiлена вартiсть нижчезазначених товарiв та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цiнами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцiнюваних товарiв, якщо така вартiсть не включена до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi:

     а) сировини, матерiалiв, деталей, напiвфабрикатiв, комплектувальних виробiв тощо, якi увiйшли до складу оцiнюваних товарiв;

     б) iнструментiв, штампiв, шаблонiв та аналогiчних предметiв, використаних у процесi виробництва оцiнюваних товарiв;

     в) матерiалiв, витрачених у процесi виробництва оцiнюваних товарiв (мастильнi матерiали, паливо тощо);

     г) iнженерних та дослiдно-конструкторських робiт, дизайну, художнього оформлення, ескiзiв та креслень, виконаних за межами України i безпосередньо необхiдних для виробництва оцiнюваних товарiв;

     3) роялтi та iншi лiцензiйнi платежi, що стосуються оцiнюваних товарiв та якi покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцiнюваних товарiв, якщо такi платежi не включаються до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi.

     Зазначенi платежi можуть включати платежi, якi стосуються прав на лiтературнi та художнi твори, винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, торговельнi марки та iншi об'єкти права iнтелектуальної власностi.

     Витрати на право вiдтворення (тиражування) оцiнюваних товарiв в Українi не повиннi додаватися до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари.

     Порядок включення до цiни розрахунку роялтi та лiцензiйних платежiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     4) вiдповiдна частина виручки вiд будь-якого подальшого перепродажу товарiв, що оцiнюються, їх використання або розпорядження ними на митнiй територiї України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

     5) витрати на транспортування оцiнюваних товарiв до аеропорту, порту або iншого мiсця ввезення на митну територiю України;

     6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцiнюваних товарiв, пов'язанi з їх транспортуванням до аеропорту, порту або iншого мiсця ввезення на митну територiю України;

     7) витрати на страхування цих товарiв.

     11. При визначеннi митної вартостi до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi, не допускається включення нiяких iнших витрат, крiм тих, що передбаченi у цiй статтi. До митної вартостi не включаються нижчезазначенi витрати або кошти за умови видiлення їх з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, що документально пiдтвердженi та якi пiддаються обчисленню:

     1) плата за будiвництво, спорудження, складення, технiчне обслуговування або технiчну допомогу, здiйсненi пiсля ввезення iмпортних товарiв, таких як промислова установка, машини або обладнання;

     2) витрати на транспортування пiсля ввезення;

     3) податки, якi справляються в Українi.

     12. Той факт, що продавець i покупець пов'язанi мiж собою особи, сам по собi не може бути пiдставою для розгляду вартостi операцiї як неприйнятної. У таких випадках необхiдно розглянути обставини продажу та прийняти вартiсть операцiї за умови, що взаємовiдносини покупця i продавця не вплинули на цiну оцiнюваних товарiв.

     13. За наявностi достатнiх пiдстав вважати, що вiдносини, зазначенi у частинi дванадцятiй цiєї статтi, вплинули на цiну оцiнюваних товарiв, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженiй ним особi свої письмовi обґрунтування, що такий вплив мав мiсце.

     14. У разi вiдсутностi обґрунтувань з боку митного органу необхiдно вважати, що взаємовiдносини, зазначенi у частинi дванадцятiй цiєї статтi, не вплинули на цiну оцiнюваних товарiв.

     15. Декларант має право вiдповiдi та доказу вiдсутностi впливу взаємозв'язку продавця i покупця на цiну, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари.

     16. Для цiлей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними мiж собою у випадках, зазначених у статтi 15 Угоди про застосування статтi VII Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi 1994 року.

     17. Особи, одна з яких є одноосiбним агентом, одноосiбним дистриб'ютором чи одноосiбним концесiонером iншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цiлей цього Кодексу, якщо вони пiдпадають хоча б пiд один iз критерiїв, визначених у статтi 15 Угоди про застосування статтi VII Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi 1994 року.

     18. При продажу товарiв мiж пов'язаними особами вартiсть операцiї береться за основу для визначення митної вартостi оцiнюваних товарiв за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартiсть є близькою до вартостi однiєї з нижчезазначених операцiй, яка здiйснювалася одночасно або майже одночасно з операцiєю з оцiнюваними товарами:

     1) вартостi операцiї при продажу непов'язаним покупцям iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв для експорту в Україну;

     2) митної вартостi iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв, визначеної згiдно з положеннями статтi 62 цього Кодексу;

     3) митної вартостi iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв, визначеної згiдно з положеннями статтi 63 цього Кодексу.

     19. У разi здiйснення вищезазначених порiвнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою iнформацiя щодо рiзницi в комерцiйних рiвнях продажу, кiлькiсних показниках, елементах i витратах, зазначених у частинi десятiй цiєї статтi, та витратах, якi понесенi продавцем при продажу, коли продавець i покупець не пов'язанi мiж собою, i не понесенi продавцем при продажу, коли продавець i покупець пов'язанi мiж собою.

     20. Порiвняння з вартiстю операцiй, зазначених у пунктах 1 - 3 частини вiсiмнадцятої цiєї статтi, здiйснюється за iнiцiативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартiсть цих операцiй не може використовуватися замiсть вартостi операцiй з оцiнюваними товарами.

     21. Використанi декларантом або уповноваженою ним особою вiдомостi повиннi бути об'єктивними, пiддаватися обчисленню та пiдтверджуватися документально.

     22. Частину двадцять другу виключено.

     23. У випадках, передбачених частиною двадцять другою цiєї статтi, контроль правильностi визначення митної вартостi здiйснюється виключно пiсля завершення митного оформлення та пропуску товарiв через митний кордон України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 59. Метод визначення митної вартостi за цiною договору щодо iдентичних товарiв

     1. У разi якщо митна вартiсть оцiнюваних товарiв не може бути визначена згiдно з положеннями статтi 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартiсть операцiї з iдентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тiєї ж країни i час експорту яких збiгається з часом експорту оцiнюваних товарiв або є максимально наближеним до нього.

     2. При застосуваннi цього методу визначення митної вартостi за основу береться прийнята митним органом вартiсть операцiї з iдентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цiй статтi. При цьому пiд iдентичними розумiються товари, однаковi за всiма ознаками з оцiнюваними товарами, у тому числi за такими, як:

     1) фiзичнi характеристики;

     2) якiсть та репутацiя на ринку;

     3) країна виробництва;

     4) виробник.

     3. Незначнi зовнiшнi вiдмiнностi не можуть бути пiдставою для вiдмови у розглядi товарiв як iдентичних, якщо в цiлому такi товари вiдповiдають вимогам частини другої цiєї статтi.

     4. Цiна договору щодо iдентичних товарiв береться за основу для визначення митної вартостi товарiв, якщо цi товари ввезено приблизно в тiй же кiлькостi та на тих же комерцiйних рiвнях, що й оцiнюванi товари.

     5. У разi вiдсутностi такого продажу використовується вартiсть операцiї з iдентичними товарами, що продавалися в Україну в iншiй кiлькостi та/або на iнших комерцiйних рiвнях. При цьому їх цiна коригується з урахуванням зазначених розбiжностей незалежно вiд того, чи веде це до збiльшення або зменшення вартостi. Iнформацiя, що використовується при здiйсненнi коригування, повинна бути документально пiдтверджена.

     6. У разi якщо кошти та витрати, зазначенi в пунктах 5 - 7 частини десятої статтi 58 цього Кодексу, включаються у вартiсть операцiї, здiйснюється коригування для врахування значної рiзницi в таких коштах i витратах мiж оцiнюваними товарами та вiдповiдними iдентичними товарами, що зумовлено рiзницею у вiдстанях i способах транспортування.

     7. У разi якщо для цiлей застосування цього методу виявляється бiльш як одна вартiсть договору щодо iдентичних товарiв, для визначення митної вартостi оцiнюваних товарiв використовується найменша така вартiсть.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 60. Метод визначення митної вартостi за цiною договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв

     1. У разi якщо митна вартiсть оцiнюваних товарiв не може бути визначена згiдно з положеннями статей 58 i 59 цього Кодексу, за митну вартiсть береться прийнята митним органом вартiсть операцiї з подiбними (аналогiчними) товарами, якi продано на експорт в Україну i час експорту яких збiгається з часом експорту оцiнюваних товарiв або є максимально наближеним до нього.

     2. Пiд подiбними (аналогiчними) розумiються товари, якi хоч i не однаковi за всiма ознаками, але мають схожi характеристики i складаються зi схожих компонентiв, завдяки чому виконують однаковi функцiї порiвняно з товарами, що оцiнюються, та вважаються комерцiйно взаємозамiнними.

     3. Для визначення, чи є товари подiбними (аналогiчними), враховуються якiсть товарiв, наявнiсть торгової марки та репутацiя цих товарiв на ринку.

     4. Цiна договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв береться за основу для визначення митної вартостi товарiв, якщо цi товари ввезено приблизно в тiй же кiлькостi i на тих же комерцiйних рiвнях, що й оцiнюванi товари.

     5. У разi якщо такого продажу не виявлено, використовується вартiсть операцiї з подiбними (аналогiчними) товарами, якi продавалися в Україну в iншiй кiлькостi та/або на iнших комерцiйних рiвнях. При цьому їх цiна коригується з урахуванням зазначених розбiжностей незалежно вiд того, чи веде це до збiльшення або зменшення вартостi. Iнформацiя, що використовується при здiйсненнi коригування, повинна бути документально пiдтверджена.

     6. У разi якщо кошти та витрати, зазначенi в пунктах 5 - 7 частини десятої статтi 58 цього Кодексу, включаються у вартiсть операцiї, здiйснюється коригування для врахування значної рiзницi у таких коштах i витратах мiж оцiнюваними товарами та вiдповiдними подiбними (аналогiчними) товарами, що зумовлено рiзницею у вiдстанях i способах транспортування.

     7. У разi якщо для цiлей застосування цього методу виявляється бiльш як одна вартiсть договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв, для визначення митної вартостi оцiнюваних товарiв використовується найменша така вартiсть.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 61. Застереження щодо умов застосування методiв визначення митної вартостi товарiв за цiною договору щодо iдентичних товарiв та за цiною договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв

     1. Товари не вважаються iдентичними або подiбними (аналогiчними) оцiнюваним, якщо вони не виробленi в тiй же країнi, що i товари, якi оцiнюються.

     2. Товари, виготовленi не виробником оцiнюваних товарiв, а iншою особою, беруться до уваги лише у разi, якщо немає нi iдентичних, нi подiбних (аналогiчних) товарiв, виготовлених особою - виробником товарiв, що оцiнюються.

     3. Товари не вважаються iдентичними чи подiбними (аналогiчними) оцiнюваним, якщо їх проектування, дослiдно-конструкторськi роботи, художнє оформлення, дизайн, ескiзи, креслення, а також iншi аналогiчнi роботи виконанi в Українi.

     Стаття 62. Метод визначення митної вартостi на основi вiднiмання вартостi

     1. У разi якщо митна вартiсть оцiнюваних товарiв не може бути визначена вiдповiдно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартiсть визначається згiдно з положеннями цiєї статтi на основi вiднiмання вартостi, крiм випадкiв, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послiдовнiсть застосування цiєї статтi та статтi 63 цього Кодексу може бути зворотною.

     2. У разi якщо оцiнюванi або iдентичнi чи подiбнi (аналогiчнi) iмпортнi товари продаються (вiдчужуються) на митнiй територiї України у незмiнному станi, для визначення митної вартостi товарiв за цим методом за основу береться цiна одиницi товару, за якою оцiнюванi або iдентичнi чи подiбнi (аналогiчнi) iмпортованi товари продаються на територiї України у найбiльших загальних кiлькостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцiнюваних товарiв, за умови вирахування, якщо вони можуть бути видiленi, таких компонентiв:

     1) витрат на виплату комiсiйних, що звичайно сплачуються або пiдлягають сплатi, чи звичайних торговельних надбавок, якi робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митнiй територiї України товарiв того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, якi пiдпадають пiд групу або спектр товарiв, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловостi та включають iдентичнi або подiбнi (аналогiчнi) товари. Термiн "товари того ж класу або виду" включає товари, iмпортованi з тiєї ж країни, що й оцiнюванi товари, а також товари, iмпортованi з iнших країн.

     Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямi та непрямi витрати, пов'язанi iз збутом зазначених товарiв, повинна братися в цiлому. Числове значення витрат для цiлей вирахування цiєї суми визначається на основi iнформацiї, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тiльки ця iнформацiя не є несумiсною з даними, одержаними при продажу в Українi ввезених (iмпортованих) товарiв того ж класу або виду. У разi якщо iнформацiя, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумiсною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на iншiй вiдповiднiй iнформацiї, а не тiй, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.

     При визначеннi комiсiйних або звичайних прибуткiв та загальних витрат вiднесення товарiв до "товарiв того ж класу або виду" повинно здiйснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на вiдповiднi обставини;

     2) звичайних витрат, понесених в Українi на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та iнших пов'язаних з такими операцiями витрат;

     3) сум податкiв, що пiдлягають сплатi в Українi у зв'язку з ввезенням (iмпортом) чи продажем (вiдчуженням) товарiв.

     3. У разi якщо нi оцiнюванi, нi iдентичнi чи подiбнi (аналогiчнi) товари не продаються в Українi одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцiнюваних товарiв в Україну, митна вартiсть таких товарiв визначається на основi цiни одиницi товару, за якою вiдповiдно оцiнюванi або iдентичнi чи подiбнi (аналогiчнi) з оцiнюваними товари продаються в Українi в кiлькостi, достатнiй для встановлення цiни за одиницю такого товару, у такому ж станi, в якому вони були ввезенi, на найбiльш ранню дату пiсля ввезення товарiв, якi оцiнюються, але до сплину 90-денного строку.

     4. У разi вiдсутностi випадкiв продажу оцiнюваних, iдентичних чи подiбних (аналогiчних) товарiв у такому ж станi, в якому вони перебували на день ввезення в Україну, на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи митна вартiсть таких товарiв визначається на основi цiни одиницi товару, за якою зазначенi товари продаються в Українi пiсля подальшої обробки (переробки) найбiльшою партiєю особам, не пов'язаним з особами, у яких вони купують такi товари. При цьому робляться вiдповiднi поправки на вартiсть, додану такою обробкою (переробкою), та вирахування, передбаченi пунктами 1 - 3 частини другої цiєї статтi.

     5. Вирахування вартостi, доданої подальшою обробкою (переробкою), повиннi ґрунтуватися на даних, якi є об'єктивними, пiдтверджуються документально, пiддаються обчисленню та належать до вартостi такої роботи. За основу для обчислень беруться прийнятi промисловi формули, рецепти, методи будiвництва та iнша галузева практика.

     6. Положення частини четвертої цiєї статтi не застосовуються у разi, якщо:

     1) у результатi подальшої обробки ввезенi товари втрачають свою iдентичнiсть, крiм випадкiв, коли, незважаючи на втрату iдентичностi ввезених товарiв, величина вартостi, доданої обробкою, може бути точно визначена;

     2) ввезенi товари зберiгають свою iдентичнiсть, але становлять настiльки незначний вiдсоток продажу їх в Українi, що використання цього методу оцiнювання буде невиправданим.

     7. Можливiсть застосування положень частини четвертої цiєї статтi визначається в кожному конкретному випадку залежно вiд конкретних обставин.

     Стаття 63. Метод визначення митної вартостi товарiв на основi додавання вартостi (обчислена вартiсть)

     1. Для визначення митної вартостi товарiв на основi додавання вартостi (обчислена вартiсть) за основу береться надана виробником товарiв, що оцiнюються, або вiд його iменi iнформацiя про їх вартiсть, яка повинна складатися iз сум:

     1) вартостi матерiалiв та витрат, понесених виробником при виробництвi оцiнюваних товарiв. Така iнформацiя повинна базуватися на комерцiйних рахунках виробника за умови, що такi рахунки сумiснi iз загальновизнаними принципами бухгалтерського облiку, якi застосовуються в країнi, де цi товари виробляються;

     2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорiвнює сумi, яка звичайно вiдображається при продажу товарiв того ж класу або виду, що й оцiнюванi товари, якi виготовляються виробниками у країнi експорту для експорту в Україну;

     3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарiв того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцiнюваних товарiв, їх транспортування до аеропорту, порту або iншого мiсця ввезення на митну територiю України, витрат на страхування цих товарiв.

     2. Посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи iнших записiв для цiлей визначення обчисленої вартостi. Iнформацiя, подана виробником товарiв для цiлей визначення митної вартостi згiдно з положеннями цiєї статтi, може бути перевiрена в країнi - виробниковi товарiв уповноваженими органами України за згодою виробника i за умови повiдомлення заздалегiдь уряду країни - виробника товарiв та за вiдсутностi заперечень проти такої перевiрки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 64. Резервний метод

     1. У разi якщо митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом послiдовного використання методiв, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартiсть оцiнюваних товарiв визначається з використанням способiв, якi не суперечать законам України i є сумiсними з вiдповiдними принципами i положеннями Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi (GATT).

     2. Митна вартiсть, визначена згiдно з положеннями цiєї статтi, повинна ґрунтуватися на ранiше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

     3. Митна вартiсть iмпортних товарiв не визначається згiдно iз положеннями цiєї статтi на пiдставi:

     1) цiни товарiв українського походження на внутрiшньому ринку України;

     2) системи, яка передбачає прийняття для митних цiлей вищої з двох альтернативних вартостей;

     3) цiни товарiв на внутрiшньому ринку країни-експортера;

     4) вартостi виробництва, iншої, нiж обчислена вартiсть, визначена для iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв вiдповiдно до положень статтi 63 цього Кодексу;

     5) цiни товарiв, що поставляються з країни-експортера до третiх країн;

     6) мiнiмальної митної вартостi;

     7) довiльної чи фiктивної вартостi.

     4. У разi якщо ця стаття застосовується митним органом, вiн на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поiнформувати їх про митну вартiсть, визначену вiдповiдно до положень цiєї статтi, та про використаний при цьому метод.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

Глава 10. Визначення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України в митних режимах, вiдмiнних вiд митного режиму iмпорту

     Стаття 65. Порядок визначення митної вартостi товарiв, що ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митних режимiв, вiдмiнних вiд митного режиму iмпорту

     1. Митною вартiстю товарiв, що ввозяться в Україну вiдповiдно до митних режимiв, вiдмiнних вiд режиму iмпорту, є цiна товару, зазначена у рахунку-фактурi чи рахунку-проформi. Визначення митної вартостi товарiв, що ввозяться на митну територiю України та помiщуються в митнi режими, вiдмiннi вiд режиму iмпорту (крiм митного режиму транзиту) зi справлянням митних платежiв, здiйснюється вiдповiдно до глави 9 цього Кодексу.

     2. При змiнi митного режиму митна вартiсть, визначена при першому помiщеннi товару в митний режим, пiдлягає замiнi митною вартiстю, визначеною вiдповiдно до наступного митного режиму.

     Стаття 66. Порядок визначення митної вартостi товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України

     1. Митною вартiстю товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України, є цiна товару, зазначена у рахунку-фактурi чи рахунку-проформi.

     2. Митна вартiсть товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України, визначається при помiщеннi цих товарiв уперше в митний режим з наступним фактичним перемiщенням їх через митний кордон України. При змiнi митного режиму пiд час знаходження товарiв за межами митної територiї України митною вартiстю товарiв є митна вартiсть, визначена на день прийняття митним органом митної декларацiї при їх першому помiщеннi в митний режим.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

Роздiл IV
УКРАЇНСЬКА КЛАСИФIКАЦIЯ ТОВАРIВ ЗОВНIШНЬОЕКОНОМIЧНОЇ ДIЯЛЬНОСТI

Глава 11. Ведення Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, її структура та класифiкацiя товарiв

     Стаття 67. Структура та застосування Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi

     1. Українська класифiкацiя товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (УКТ ЗЕД) складається на основi Гармонiзованої системи опису та кодування товарiв та затверджується законом про Митний тариф України.

     2. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за роздiлами, групами, товарними позицiями, товарними пiдпозицiями, найменування i цифровi коди яких унiфiковано з Гармонiзованою системою опису та кодування товарiв.

     3. Для докладнiшої товарної класифiкацiї використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

     4. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарiв в УКТ ЗЕД включає код групи (першi два знаки), товарної позицiї (першi чотири знаки), товарної пiдпозицiї (першi шiсть знакiв), товарної категорiї (першi вiсiм знакiв), товарної пiдкатегорiї (десять знакiв).

     Стаття 68. Ведення Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi

     1. Ведення УКТ ЗЕД здiйснює центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. Ведення УКТ ЗЕД передбачає:

     1) вiдстеження та облiк змiн i доповнень до Гармонiзованої системи опису та кодування товарiв, пояснень та iнших рiшень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвiтньою митною органiзацiєю;

     2) пiдготовку пропозицiй щодо внесення змiн до УКТ ЗЕД;

     3) деталiзацiю УКТ ЗЕД на нацiональному рiвнi та введення додаткових одиниць вимiру;

     4) забезпечення однакового застосування всiма митними органами правил класифiкацiї товарiв;

     5) прийняття рiшень щодо класифiкацiї та кодування товарiв в УКТ ЗЕД у складних випадках;

     6) розроблення пояснень i рекомендацiй до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублiкування;

     7) своєчасне ознайомлення суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi з рiшеннями та iнформацiєю (крiм тих, що є конфiденцiйними) щодо питань класифiкацiї товарiв та про застосування УКТ ЗЕД;

     8) здiйснення iнших функцiй, необхiдних для ведення УКТ ЗЕД.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 69. Класифiкацiя товарiв

     1. Товари при їх декларуваннi пiдлягають класифiкацiї, тобто у вiдношеннi товарiв визначаються коди вiдповiдно до класифiкацiйних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

     2. Митнi органи здiйснюють контроль правильностi класифiкацiї товарiв, поданих до митного оформлення, згiдно з УКТ ЗЕД.

     3. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язанi надати усi наявнi вiдомостi, необхiднi для пiдтвердження заявлених ними кодiв товарiв, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарiв та/або технiко-технологiчну документацiю на них.

     4. У разi виявлення пiд час митного оформлення товарiв або пiсля нього порушення правил класифiкацiї товарiв митний орган має право самостiйно класифiкувати такi товари.

     5. Для цiлей класифiкацiї товарiв пiд складним випадком класифiкацiї товару розумiється випадок, коли у процесi контролю правильностi заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечностi щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирiшення яких потребує додаткової iнформацiї, спецiальних знань, проведення дослiджень тощо.

     Для цiлей класифiкацiї товарiв пiд товарами з iдентичними характеристиками розумiються товари, якi мають однаковi характернi для них ознаки (фiзичнi характеристики, хiмiчний склад, призначення та порядок застосування тощо) i вiдмiнностi мiж цими товарами не впливають на характеристики, визначальнi для класифiкацiї таких товарiв за одним класифiкацiйним кодом згiдно з УКТ ЗЕД.

     6. Штрафи та iншi санкцiї за несплату митних платежiв та за iншi порушення, виявленi у зв'язку з неправильною класифiкацiєю товарiв, застосовуються митними органами виключно у разi, якщо прийняте митним органом рiшення про класифiкацiю цих товарiв у складному випадку було прийнято на пiдставi поданих заявником недостовiрних документiв, наданої ним недостовiрної iнформацiї та/або внаслiдок ненадання заявником всiєї наявної у нього iнформацiї, необхiдної для прийняття зазначеного рiшення, що суттєво вплинуло на характер цього рiшення.

     7. Рiшення митних органiв щодо класифiкацiї товарiв для митних цiлей є обов'язковими. Такi рiшення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разi незгоди з рiшенням митного органу щодо класифiкацiї товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рiшення вiдповiдно до глави 4 цього Кодексу.

     Наявнiсть рiшення митних органiв щодо класифiкацiї товарiв не є пiдставою для вiдмови у прийняттi рiшення щодо зобов'язуючої iнформацiї з питань класифiкацiї товарiв.

     У разi якщо рiшення щодо класифiкацiї товарiв суперечить рiшенню щодо зобов'язуючої iнформацiї з питань класифiкацiї товарiв щодо товарiв з iдентичними характеристиками, рiшення щодо класифiкацiї товарiв пiдлягає скасуванню. У такому разi рiшення щодо класифiкацiї товарiв втрачає чиннiсть з моменту набрання чинностi рiшенням щодо зобов'язуючої iнформацiї з питань класифiкацiї товарiв, а пiдприємство не несе вiдповiдальностi за негативнi наслiдки застосування рiшення щодо класифiкацiї товарiв з моменту його прийняття до моменту його скасування.

     8. Висновки iнших органiв, установ та органiзацiй щодо визначення кодiв товарiв згiдно з УКТ ЗЕД при митному оформленнi мають iнформацiйний або довiдковий характер.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Роздiл V
МИТНI РЕЖИМИ

Глава 12. Загальнi положення щодо митних режимiв

     Стаття 70. Види митних режимiв

     1. З метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджуються такi митнi режими:

     1) iмпорт (випуск для вiльного обiгу);

     2) реiмпорт;

     3) експорт (остаточне вивезення);

     4) реекспорт;

     5) транзит;

     6) тимчасове ввезення;

     7) тимчасове вивезення;

     8) митний склад;

     9) вiльна митна зона;

     10) безмитна торгiвля;

     11) переробка на митнiй територiї;

     12) переробка за межами митної територiї;

     13) знищення або руйнування;

     14) вiдмова на користь держави.

     2. Митнi режими встановлюються виключно цим Кодексом.

     Стаття 71. Вибiр та змiна митного режиму

     1. Декларант має право обрати митний режим, у який вiн бажає помiстити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначенi цим Кодексом.

     2. Помiщення товарiв у митний режим здiйснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

     3. Митний режим, у який помiщено товари, може бути змiнено на iнший, обраний декларантом вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, за умови дотримання заходiв тарифного та нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, встановлених вiдповiдно до закону для товарiв, що помiщуються у такий iнший митний режим.

     Стаття 72. Митний статус товарiв, що помiщуються у митний режим

     1. За митним статусом товари подiляються на українськi та iноземнi.

     2. Усi товари на митнiй територiї України (за винятком територiй вiльних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарiв, якщо вiдповiдно до цього Кодексу не встановлено, що такi товари не є українськими.

     3. Товари, помiщенi у митний режим транзиту на умовах Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту, зберiгають митний статус товарiв, визначений вiдповiдно до положень зазначеної Конвенцiї.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 73. Регулювання питань, пов'язаних iз митним режимом

     1. Умови перебування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у вiдповiдному митному режимi, обмеження щодо їх використання, застосування заходiв тарифного та нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi визначаються цим Кодексом, iншими законодавчими актами України з питань митної справи та у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     2. Питання, пов'язанi з виконанням необхiдних митних формальностей та здiйсненням митного контролю товарiв, помiщених у вiдповiдний митний режим, регулюються цим Кодексом.

Глава 13. Iмпорт (випуск для вiльного обiгу)

     Стаття 74. Митний режим iмпорту (випуску для вiльного обiгу)

     1. Iмпорт (випуск для вiльного обiгу) - це митний режим, вiдповiдно до якого iноземнi товари пiсля сплати всiх митних платежiв, встановлених законами України на iмпорт цих товарiв, та виконання усiх необхiдних митних формальностей випускаються для вiльного обiгу на митнiй територiї України.

     Стаття 75. Умови помiщення товарiв у митний режим iмпорту

     1. Митний режим iмпорту може бути застосований до товарiв, що надходять на митну територiю України, та до товарiв, що зберiгаються пiд митним контролем або помiщенi в iнший митний режим, а також до продуктiв переробки товарiв, помiщених у митний режим переробки на митнiй територiї.

     2. Законодавством України з питань митної справи можуть бути визначенi документи, якi використовуються для декларування товарiв у митний режим iмпорту замiсть митної декларацiї.

     3. Для помiщення товарiв у митний режим iмпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

     1) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв, документи на такi товари;

     2) сплатити митнi платежi, якими вiдповiдно до законiв України обкладаються товари пiд час ввезення на митну територiю України в режимi iмпорту;

     3) виконати встановленi вiдповiдно до закону вимоги щодо заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     4. Якщо iноземнi товари пiсля ввезення їх на митну територiю України були пошкодженi або втраченi внаслiдок аварiї чи дiї обставин непереборної сили або внаслiдок протиправних дiй третiх осiб, що пiдтверджується документально, за рiшенням декларанта вони можуть бути заявленi митного органу у митний режим iмпорту в пошкодженому станi чи у фактичнiй кiлькостi з додержанням щодо них встановлених вiдповiдно до закону заходiв тарифного та нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. У разi втрати товарiв пiсля ввезення їх на митну територiю України внаслiдок протиправних дiй третiх осiб митнi платежi, встановленi на iмпорт таких товарiв, пiдлягають сплатi в повному обсязi у порядку, встановленому цим Кодексом. За рiшенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається помiщення пошкоджених товарiв в iншi митнi режими.

     5. У разi встановлення вiдповiдно до закону заборон чи обмежень щодо ввезення на митну територiю України вiдповiдних товарiв такi товари, випущенi у вiльний обiг на митнiй територiї України за попереднiми, тимчасовими або перiодичними митними декларацiями, пiдлягають помiщенню у митний режим iмпорту вiдповiдно до умов, якi дiяли на момент їх випуску у вiльний обiг.

     6. У разi наявностi авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання товарiв та дотримання умов процедури кiнцевого використання товарiв окремi iноземнi товари можуть бути випущенi у вiльний обiг на митнiй територiї України за зниженими ставками ввiзного мита, встановленими Митним тарифом України (далi - процедура кiнцевого використання).

     Пiд час застосування процедури кiнцевого використання сплата рiзницi мiж сумою ввiзного мита, визначеного за повними ставками Митного тарифу України, та сумою ввiзного мита, визначеного за зниженими ставками Митного тарифу України, забезпечується вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 76. Митний статус товарiв, помiщених у митний режим iмпорту

     1. Товари, помiщенi у митний режим iмпорту, набувають статусу українських товарiв.

     2. Пiдтвердженням українського статусу товарiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, є митна декларацiя, за якою цi товари випущено у вiльний обiг.

     Стаття 761. Авторизацiя на застосування процедури кiнцевого використання

     1. Процедура кiнцевого використання застосовується за умови наявностi у пiдприємства авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання, яка видається митним органом.

     2. Для надання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання пiдприємство подає до митного органу заяву про надання авторизацiї та анкету самооцiнки у порядку, передбаченому статтею 194 цього Кодексу.

     3. Рiшення про надання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання приймаються в порядку, передбаченому главою 3 цього Кодексу.

     Рiшення про надання, вiдмову в наданнi, зупинення (поновлення), внесення змiн, скасування або анулювання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання оформлюється наказом митницi.

     4. Необхiдною умовою для отримання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання є вiдповiднiсть пiдприємства критерiю, визначеному пунктом 2 частини третьої статтi 12 цього Кодексу.

     5. В авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання визначаються умови процедури кiнцевого використання, зокрема:

     1) перелiк товарiв, щодо яких пiдприємство має право застосовувати процедуру кiнцевого використання, та їх кiлькiсть (якщо законом така кiлькiсть обмежена);

     2) умови, за яких товари вважаються використаними за кiнцевим (цiльовим) призначенням;

     3) строк, протягом якого товари, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, повиннi бути використаннi за кiнцевим (цiльовим) призначенням;

     4) операцiї, якi передбачається здiйснювати з товарами, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, для забезпечення їх використання за кiнцевим (цiльовим) призначенням, у тому числi операцiї з виробництва або переробки товарiв;

     5) найменування та обов'язковий обсяг виходу продуктiв виробництва або переробки (якщо процедура кiнцевого використання передбачає операцiї з виробництва або переробки товарiв);

     6) строк, протягом якого пiдприємство пiдлягає монiторингу вiдповiдностi у випадку, визначеному частиною п'ятою статтi 764 цього Кодексу;

     7) перелiк пiдприємств, яким можуть передаватися права та обов'язки в межах авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання, iз зазначенням прав та обов'язкiв, якi передаються;

     8) перелiк еквiвалентних товарiв, використання яких допускається пiд час здiйснення операцiй з товарами, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, (за наявностi);

     9) перелiк iнформацiї, яка має мiститися у звiтi про результати застосування процедури кiнцевого використання, та документiв, що додаються до звiту.

     6. Пiсля випуску товарiв у вiльний обiг на митнiй територiї України вiдповiдно до частини шостої статтi 75 цього Кодексу пiдприємство має право вiдмовитися вiд використання таких товарiв за кiнцевим (цiльовим) призначенням, за умови:

     1) сплати митних платежiв у порядку i розмiрах, визначених цим Кодексом; або

     2) вивезення товарiв за межi митної територiї України.

(Доповнено статтею 761 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 762. Передача прав та обов'язкiв на застосування процедури кiнцевого використання

     1. Права та обов'язки пiдприємства, якому надано авторизацiю на застосування процедури кiнцевого використання, можуть бути повнiстю або частково переданi iншому пiдприємству, крiм обов'язкiв, визначених частиною четвертою цiєї статтi.

     2. Перелiк пiдприємств, яким планується передати права та обов'язки в межах авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання, iз зазначенням прав та обов'язкiв, якi передаються, зазначається в заявi про надання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання або пiсля отримання такої авторизацiї шляхом внесення змiн до цiєї авторизацiї.

     3. Передача прав та обов'язкiв пiдприємством, якому надано авторизацiю на застосування процедури кiнцевого використання, iншому пiдприємству здiйснюється у разi наявностi такого iншого пiдприємства у перелiку, зазначеному в авторизацiї, та в межах, визначених у такiй авторизацiї прав та обов'язкiв.

     4. Обов'язки щодо надання забезпечення сплати митних платежiв та подання звiту про результати застосування процедури кiнцевого використання не можуть бути переданi iншому пiдприємству та виконуються виключно пiдприємством, якому надано авторизацiю на застосування процедури кiнцевого використання.

     5. Пiдприємство, якому надано авторизацiю на застосування процедури кiнцевого використання, несе вiдповiдальнiсть за недотримання умов процедури кiнцевого використання, визначених в авторизацiї, пiдприємством, якому передано права та обов'язки за такою авторизацiєю.

(Доповнено статтею 762 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 763. Строки використання товарiв за кiнцевим (цiльовим) призначенням

     1. Строк, протягом якого товари, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, повиннi бути використанi за кiнцевим (цiльовим) призначенням, встановлюється митним органом в авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання, виходячи з конкретних особливостей використання товарiв за кiнцевим (цiльовим) призначенням, у тому числi тривалостi процесу виробництва або переробки товарiв. Зазначений строк не може перевищувати 180 днiв з дня завершення митного оформлення товарiв, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання.

     2. За обґрунтованим зверненням пiдприємства, якому надано авторизацiю на застосування процедури кiнцевого використання, строк, встановлений вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, продовжується митним органом, але не бiльше 180 днiв.

(Доповнено статтею 763 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 764. Завершення процедури кiнцевого використання

     1. Використання товарiв за кiнцевим (цiльовим) призначенням пiдтверджується пiдприємством, якому надано авторизацiю на застосування процедури кiнцевого використання, шляхом подання до митного органу звiту про результати застосування процедури кiнцевого використання. Такий звiт подається в межах строку, визначеного вiдповiдно до частини першої статтi 763 цього Кодексу, та має мiстити iнформацiю про фактичне використання товарiв, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, за кiнцевим (цiльовим) призначенням.

     2. Митний орган розглядає звiт про результати застосування процедури кiнцевого використання та приймає рiшення:

     1) про завершення процедури кiнцевого використання - якщо пiдприємством забезпечено дотримання умов процедури кiнцевого використання, визначених у авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання, та товари використано за кiнцевим (цiльовим) призначенням; або

     2) про вiдмову у завершеннi процедури кiнцевого використання - якщо пiдприємством не забезпечено дотримання умов процедури кiнцевого використання, визначених в авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання, та/або товари не використано за кiнцевим (цiльовим) призначенням.

     3. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цiєї статтi, до прийняття рiшення про вiдмову у завершеннi процедури кiнцевого використання митний орган застосовує правила, передбаченi статтями 199 та 1910 цього Кодексу.

     4. Рiшення, передбаченi частиною другою цiєї статтi, митний орган приймає протягом 15 днiв пiсля отримання звiту про результати застосування процедури кiнцевого використання.

     5. У разi якщо товари, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, є товарами, якi за своїми характеристиками придатнi для багаторазового (повторного) використання, пiдприємство пiдлягає монiторингу вiдповiдностi щодо дотримання умови щодо використання таких товарiв за кiнцевим (цiльовим) призначенням протягом двох рокiв пiсля прийняття митним органом рiшення про завершення процедури кiнцевого використання.

     6. У разi якщо митний орган прийняв рiшення, визначене пунктом 1 частини другої цiєї статтi, забезпечення сплати митних платежiв, надане вiдповiдно до частини шостої статтi 75 цього Кодексу, повертається (вивiльняється).

     У разi якщо митний орган прийняв рiшення, визначене пунктом 2 частини другої цiєї статтi, забезпечення сплати митних платежiв, надане вiдповiдно до частини шостої статтi 75 цього Кодексу, використовується для сплати вiдповiдних митних платежiв у порядку та строки, визначенi цим Кодексом.

     7. У разi неподання пiдприємством звiту про результати застосування процедури кiнцевого використання в межах строку, визначеного вiдповiдно до частини першої статтi 763 цього Кодексу, митний орган приймає рiшення про вiдмову у завершеннi процедури кiнцевого використання та рiшення про зупинення авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання вiдповiдно до статтi 1915 цього Кодексу.

     8. У разi встановлення митним органом пiд час монiторингу вiдповiдностi порушення використання товарiв за кiнцевим (цiльовим) призначенням пiдприємство, якому надано авторизацiю на застосування процедури кiнцевого використання, зобов'язано сплатити митнi платежi у порядку та строки, визначенi цим Кодексом.

     9. Залишки та вiдходи, що утворилися в результатi здiйснення операцiй з виробництва або переробки товарiв, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, а також природнi втрати таких товарiв за нормальних умов зберiгання вважаються продуктами виробництва або переробки товарiв, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, та митному контролю, митному оформленню не пiдлягають.

(Доповнено статтею 764 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 765. Еквiвалентна компенсацiя

     1. На пiдставi авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання допускається використання еквiвалентних товарiв пiд час здiйснення операцiй з товарами, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання.

     2. Пiд еквiвалентними товарами розумiються українськi товари, якi є iдентичними за описовими, кiлькiсними i технiчними характеристиками iноземним товарам, якi вони замiнюють, ввезеним для застосування процедури кiнцевого використання на митнiй територiї України.

     3. Про намiр використання еквiвалентних товарiв пiдприємством зазначається у заявi про надання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання або пiсля отримання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання шляхом внесення змiн до авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання вiдповiдно до статтi 1913 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 765 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 766. Особливостi монiторингу вiдповiдностi дотримання умов процедури кiнцевого використання

     1. У разi передачi прав та обов'язкiв вiдповiдно до статтi 762 цього Кодексу митнi органи здiйснюють монiторинг вiдповiдностi дотримання пiдприємством, якому передано такi права та обов'язки, умов процедури кiнцевого використання, визначених в авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання, в обсязi переданих прав та обов'язкiв.

     2. Митнi органи мають право здiйснювати виїзд на об'єкти пiдприємств, яким надано авторизацiю на застосування процедури кiнцевого використання та/або передано права та обов'язки, визначенi у такiй авторизацiї, з метою перевiрки дотримання умов процедури кiнцевого використання, у тому числi проводити перевiрку товарiв, випущених у вiльний обiг на митнiй територiї України вiдповiдно до частини шостої статтi 75 цього Кодексу, їх облiку, внесення записiв про здiйснення операцiй з такими товарами, найменування та обов'язкового обсягу виходу продуктiв виробництва або переробки (якщо процедура кiнцевого використання передбачає операцiї з виробництва або переробки товарiв), фактичного використання товарiв за кiнцевим (цiльовим) призначенням, у тому числi продовження використання товарiв за кiнцевим (цiльовим) призначенням (якщо процедура кiнцевого використання застосовується до товарiв, якi за своїми характеристиками придатнi для багаторазового (повторного) використання).

     3. Монiторинг вiдповiдностi дотримання пiдприємством умов процедури кiнцевого використання, визначених в авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання, завершується у разi:

     1) якщо товари, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, були використанi за кiнцевим (цiльовим) призначенням та митним органом прийнято рiшення про завершення процедури кiнцевого використання (крiм випадку, передбаченого частиною п'ятою статтi 764 цього Кодексу);

     2) закiнчення строку, визначеного частиною п'ятою статтi 764 цього Кодексу;

     3) виконання умов, передбачених частиною шостою статтi 761 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 766 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 767. Розпорядження товарами, до яких застосовано процедуру кiнцевого використання, у разi зупинення, скасування або анулювання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання

     1. У разi зупинення, скасування або анулювання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання застосування процедури кiнцевого використання до нових партiй товарiв забороняється.

     2. У разi якщо товари були випущенi у вiльний обiг на митнiй територiї України вiдповiдно до частини шостої статтi 75 цього Кодексу, але не використанi за кiнцевим (цiльовим) призначенням, протягом 30 днiв з дня набрання чинностi рiшенням про скасування або анулювання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання пiдприємство, якому надано таку авторизацiю, повинно:

     1) сплатити митнi платежi у порядку i розмiрах, визначених цим Кодексом; або

     2) вивезти товари за межi митної територiї України.

     3. У разi якщо товари були випущенi у вiльний обiг на митнiй територiї України вiдповiдно до частини шостої статтi 75 цього Кодексу та використанi за кiнцевим (цiльовим) призначенням, протягом п'яти днiв з дня набрання чинностi рiшенням про скасування або анулювання авторизацiї на застосування процедури кiнцевого використання пiдприємство повинно подати до митного органу звiт про результати застосування процедури кiнцевого використання, пiсля отримання якого митний орган розглядає такий звiт та приймає рiшення вiдповiдно до частини другої статтi 764 цього Кодексу.

     4. У разi невиконання пiдприємством вимог, передбачених частиною другою або третьою цiєї статтi, забезпечення сплати митних платежiв, надане вiдповiдно до частини шостої статтi 75 цього Кодексу, використовується для сплати вiдповiдних митних платежiв у порядку та строки, визначенi цим Кодексом.

(Доповнено статтею 767 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Глава 14. Реiмпорт

     Стаття 77. Митний режим реiмпорту

     1. Реiмпорт - це митний режим, вiдповiдно до якого товари, що були вивезенi або оформленi для вивезення за межi митної територiї України, випускаються у вiльний обiг на митнiй територiї України зi звiльненням вiд сплати митних платежiв, встановлених законами України на iмпорт цих товарiв, та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     Стаття 78. Умови помiщення товарiв у митний режим реiмпорту

     1. Митний режим реiмпорту може бути застосований до товарiв, що надходять на митну територiю України, та до товарiв, що зберiгаються пiд митним контролем або помiщенi в iнший митний режим.

     2. У митний режим реiмпорту можуть бути помiщенi товари, якi:

     1) були вивезенi за межi митної територiї України у митному режимi тимчасового вивезення та ввозяться на цю територiю до завершення строку дiї цього митного режиму у тому самому станi, в якому вони були вивезенi, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання, а також змiн, що допускаються у разi використання таких товарiв у митному режимi тимчасового вивезення;

     2) були вивезенi за межi митної територiї України у митному режимi переробки за межами митної територiї та ввозяться на цю територiю до завершення строку дiї цього митного режиму у тому самому станi, в якому вони були вивезенi, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання;

     3) були помiщенi у митний режим експорту (остаточного вивезення) i повертаються особi, яка їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнiшньоекономiчного договору, згiдно з яким цi товари помiщувалися у митний режим експорту, або з iнших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо цi товари:

     а) повертаються на митну територiю України у строк, що не перевищує шести мiсяцiв з дати вивезення їх за межi цiєї територiї у митному режимi експорту;

     б) перебувають у такому самому станi, в якому вони оформленi у митний режим експорту, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування, зберiгання та використання (експлуатацiї), внаслiдок якого були виявленi недолiки, що спричинили реiмпорт товарiв.

     3. Товари, зазначенi в частинi другiй цiєї статтi, можуть бути також помiщенi у митний режим реiмпорту у разi, якщо:

     1) пiд час перебування таких товарiв за межами митної територiї України вони пiддавалися операцiям, необхiдним для їх збереження, а також технiчному обслуговуванню чи ремонту, необхiднiсть у яких виникла пiд час перебування за межами митної територiї України;

     2) стан таких товарiв змiнився внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику;

     3) у митний режим реiмпорту помiщується лише частина товарiв, ранiше випущених для вивезення за межi митної територiї України.

     4. Для помiщення товарiв у митний режим реiмпорту особа, на яку покладається обов'язок щодо дотримання вимог митного режиму, повинна:

     1) ввезти товари на митну територiю України не пiзнiше, нiж у встановлений законодавством строк пiсля їх вивезення за межi митної територiї України;

     2) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв у митному режимi реiмпорту, документи на такi товари;

     3) надати митному органу документи та вiдомостi, необхiднi для iдентифiкацiї товарiв, що реiмпортуються.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 79. Окремi положення щодо застосування митного режиму реiмпорту

     1. Застосування митного режиму реiмпорту можливе за умови можливостi iдентифiкацiї митним органом товарiв, заявлених у цей митний режим, як таких, що були ранiше випущенi за межi митної територiї України.

     2. До товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України з намiром подальшого реiмпорту, засоби забезпечення iдентифiкацiї можуть бути застосованi в момент їх випуску.

     3. Для забезпечення iдентифiкацiї товарiв, що реiмпортуються, можуть застосовуватися засоби, передбаченi частинами другою i третьою статтi 326 цього Кодексу.

     4. Не вимагається застосування засобiв забезпечення iдентифiкацiї до тари, пiддонiв та iнших подiбних товарiв, що не мають iндивiдуальних iдентифiкацiйних ознак.

     5. Реiмпорт товарiв, помiщених у митний режим експорту, згiдно з пунктом 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу може бути здiйснений експортером цих товарiв або його правонаступником.

     6. В iнших випадках дозволяється застосування митного режиму реiмпорту при ввезеннi на митну територiю України товарiв iншою особою, нiж та, що їх вивезла, якщо це виправдано обставинами.

     7. Декларування товарiв у митний режим реiмпорту може здiйснюватися у будь-якому митному органi.

     8. Замiсть митної декларацiї для декларування у митний режим реiмпорту упаковок, контейнерiв, пiддонiв та транспортних засобiв комерцiйного призначення використовуються документи, що пiдтверджують попереднє вивезення зазначених товарiв за межi митної територiї України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 80. Митний статус товарiв, помiщених у митний режим реiмпорту

     1. Українськi товари, помiщенi у митний режим реiмпорту, зберiгають статус українських товарiв.

     2. Iноземнi товари, що реiмпортуються згiдно з пунктом 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу, пiсля помiщення у митний режим реiмпорту набувають статусу українських товарiв.

     3. Пiдтвердженням українського статусу товарiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, є митна декларацiя, за якою цi товари випущено у вiльний обiг.

     Стаття 81. Повернення сум вивiзного мита при реiмпортi товарiв

     1. Пiсля помiщення у митний режим реiмпорту товарiв згiдно з пунктом 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу суми вивiзного мита, сплаченi при експортi цих товарiв, повертаються особам, якi їх сплачували, або їх правонаступникам, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Акцизний податок i податок на додану вартiсть при помiщеннi товарiв згiдно з пунктом 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу у митний режим реiмпорту справляються вiдповiдно до Податкового кодексу України.

Глава 15. Експорт

     Стаття 82. Митний режим експорту

     1. Експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, вiдповiдно до якого українськi товари випускаються для вiльного обiгу за межами митної територiї України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

     Стаття 83. Умови помiщення товарiв у митний режим експорту

     1. Митний режим експорту може бути застосований до товарiв, що призначенi для вивезення за межi митної територiї України, та до товарiв, що вже вивезенi за межi цiєї територiї та перебувають пiд митним контролем, за винятком товарiв, заборонених до помiщення у цей митний режим вiдповiдно до законодавства.

     2. Для помiщення товарiв у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

     1) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв у митному режимi експорту, документи на такi товари;

     2) сплатити митнi платежi, якими вiдповiдно до закону обкладаються товари пiд час вивезення за межi митної територiї України у митному режимi експорту;

     3) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

     4) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвiл на проведення зовнiшньоекономiчної операцiї з вивезення товарiв у третю країну (реекспорт).

     3. Митнi органи не вимагають обов'язкового пiдтвердження прибуття товарiв, що експортуються, у пункт призначення за межами митної територiї України.

     4. У разi встановлення актами законодавства заборон чи обмежень щодо вивезення вiдповiдних товарiв за межi митної територiї України товари, що:

     1) помiщенi в митний режим експорту, випускаються за межi митної територiї України вiдповiдно до умов, що дiяли на момент помiщення цих товарiв у зазначений митний режим;

     2) фактично випущенi за межi митної територiї України за перiодичними митними декларацiями, пiдлягають помiщенню у митний режим експорту вiдповiдно до умов, що дiяли на момент фактичного вивезення цих товарiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 84. Митний статус товарiв, помiщених у режим експорту

     1. Товари, помiщенi у митний режим експорту, втрачають статус українських товарiв з моменту їх фактичного вивезення за межi митної територiї України.

     2. Товари, що знаходяться за межами митної територiї України, втрачають статус українських товарiв з моменту помiщення їх у митний режим експорту.

Глава 16. Реекспорт

     Стаття 85. Митний режим реекспорту

     1. Реекспорт - це митний режим, вiдповiдно до якого товари, що були ранiше ввезенi на митну територiю України або на територiю вiльної митної зони, вивозяться за межi митної територiї України без сплати вивiзного мита та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     Стаття 86. Умови помiщення товарiв у митний режим реекспорту

     1. Митний режим реекспорту може бути застосований до товарiв, якi при ввезеннi на митну територiю України мали статус iноземних та:

     1) пiсля ввезення на митну територiю України перебували пiд митним контролем та не були помiщенi у митний режим (у тому числi у зв'язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарiв на митну територiю України);

     2) були помiщенi у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межi митної територiї України у тому самому станi, в якому вони були ввезенi на митну територiю України, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання, а також змiн, що допускаються у разi використання таких товарiв у митному режимi тимчасового ввезення;

     3) були помiщенi у митний режим переробки на митнiй територiї та вивозяться за межi митної територiї України у тому самому станi, в якому вони були ввезенi на митну територiю України, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання, або у виглядi продуктiв їх переробки;

     4) були помiщенi у митний режим митного складу та вивозяться за межi митної територiї України у тому самому станi, в якому вони були ввезенi на митну територiю України, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання;

     5) були помiщенi у митний режим iмпорту i повертаються нерезиденту - сторонi зовнiшньоекономiчного договору, згiдно з яким цi товари помiщувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з iнших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо цi товари:

     а) вивозяться протягом шести мiсяцiв з дати помiщення їх у митний режим iмпорту;

     б) перебувають у тому самому станi, в якому вони були ввезенi на митну територiю України, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування, зберiгання та використання (експлуатацiї), внаслiдок якої були виявленi недолiки, що спричинили реекспорт товарiв;

     6) визнанi помилково ввезеними на митну територiю України.

     2. Товари, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, можуть бути також помiщенi у митний режим реекспорту, якщо:

     1) пiд час перебування таких товарiв на митнiй територiї України вони пiддавалися операцiям, необхiдним для їх збереження, а також технiчному обслуговуванню чи ремонту, необхiднiсть у яких виникла пiд час перебування на митнiй територiї України;

     2) стан таких товарiв змiнився внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику;

     3) у митний режим реекспорту помiщується лише частина товарiв, ранiше ввезених на митну територiю України.

     3. У митний режим реекспорту також помiщуються товари, що перебували у митному режимi вiльної митної зони, безмитної торгiвлi та вивозяться за межi митної територiї України.

     4. Для помiщення товарiв у митний режим реекспорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

     1) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв, документи на такi товари;

     2) надати митному органу документи та вiдомостi, необхiднi для iдентифiкацiї товарiв, що реекспортуються;

     3) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвiл на проведення зовнiшньоекономiчної операцiї з реекспорту цих товарiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 87. Окремi положення щодо застосування митного режиму реекспорту

     1. Застосування митного режиму реекспорту можливе за умови iдентифiкацiї митним органом товарiв, заявлених у цей режим, як таких, що були ранiше ввезенi на митну територiю України.

     2. Для товарiв, що ввозяться з намiром подальшого реекспорту, засоби забезпечення iдентифiкацiї можуть бути застосованi на момент їх ввезення на митну територiю України.

     3. Для забезпечення iдентифiкацiї товарiв, що реекспортуються, можуть застосовуватися засоби, передбаченi частинами другою i третьою статтi 326 цього Кодексу.

     4. Не вимагається застосування засобiв забезпечення iдентифiкацiї до тари, пiддонiв та iнших подiбних товарiв, що не мають iндивiдуальних iдентифiкацiйних ознак.

     5. Реекспорт товарiв, помiщених у митний режим iмпорту, згiдно з пунктом 5 частини першої статтi 86 цього Кодексу може бути здiйснений iмпортером цих товарiв або його правонаступником.

     6. В iнших випадках дозволяється застосування митного режиму реекспорту при вивезеннi за межi митної територiї України товарiв iншою особою, нiж та, яка їх ввозила, якщо це виправдано обставинами.

     7. Декларування товарiв у митний режим реекспорту може здiйснюватися у будь-якому митному органi, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     8. Товари, що реекспортуються, можуть вивозитися за межi митної територiї України однiєю чи кiлькома партiями. Допускається вивезення товарiв, що реекспортуються, за межi митної територiї України не через той митний орган, через який товари ввозилися на цю територiю.

     9. Замiсть митної декларацiї для декларування у митний режим реекспорту упаковок, контейнерiв, пiддонiв та транспортних засобiв комерцiйного призначення використовуються документи, що пiдтверджують попереднє ввезення зазначених товарiв на митну територiю України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 88. Митний статус товарiв, що помiщуються у митний режим реекспорту

     1. Iноземнi товари, помiщенi у митний режим реекспорту, зберiгають статус iноземних товарiв.

     2. Товари, що набули статусу українських внаслiдок iмпорту та реекспортуються згiдно з пунктом 5 частини першої статтi 86 цього Кодексу, втрачають статус українських товарiв з моменту їх фактичного вивезення за межi митної територiї України.

     Стаття 89. Повернення сум ввiзного мита при реекспортi товарiв

     1. Пiсля помiщення товарiв у митний режим реекспорту згiдно iз пунктом 5 частини першої статтi 86 цього Кодексу суми ввiзного мита, сплаченi при iмпортi цих товарiв, повертаються особам, якi їх сплачували, або їх правонаступникам вiдповiдно до цього Кодексу. Акцизний податок i податок на додану вартiсть при помiщеннi товарiв згiдно з пунктом 5 частини першої статтi 86 цього Кодексу в митний режим реекспорту справляються вiдповiдно до Податкового кодексу України.

Глава 17. Транзит

     Стаття 90. Митний режим транзиту

     1. Транзит - це митний режим, вiдповiдно до якого товари та/або транспортнi засоби комерцiйного призначення перемiщуються пiд митним контролем мiж митними органами однiєї чи кiлькох країн або в межах зони дiяльностi одного митного органу без будь-якого використання цих товарiв, без сплати митних платежiв та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 91. Перемiщення товарiв i транспортних засобiв комерцiйного призначення в режимi транзиту

     1. Перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митному режимi транзиту митною територiєю України здiйснюється як прохiдний або внутрiшнiй транзит, або каботаж.

     2. Митний режим транзиту застосовується до товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, якi перемiщуються:

     1) прохiдним транзитом вiд пункту ввезення (пропуску) на митну територiю України до пункту вивезення (пропуску) за межi митної територiї України (у тому числi в межах одного пункту пропуску через державний кордон України);

     2) внутрiшнiм транзитом або каботажем:

     а) вiд пункту ввезення (пропуску) на митну територiю України до митного органу, розташованого на митнiй територiї України;

     б) вiд митного органу, розташованого на митнiй територiї України, до пункту вивезення (пропуску) за межi митної територiї України;

     в) вiд одного пункту, розташованого на митнiй територiї України, до iншого пункту, розташованого на митнiй територiї України, у тому числi якщо частина цього перемiщення проходить за межами митної територiї України;

     г) вiд штучного острова, установки або споруди, створених у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, на якi поширюється виключна юрисдикцiя України, до митного органу, розташованого на територiї України, зайнятiй сушею, та у зворотному напрямку.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 911. Транзитнi спрощення

     1. Пiдприємство має право в порядку та на умовах, визначених цим Кодексом, застосовувати такi транзитнi спрощення:

     1) статус авторизованого вантажовiдправника МДП, що дозволяє пiдприємству помiщувати товари в митний режим транзиту на умовах Митної конвенцiї про мiжнародне перевезення вантажiв iз застосуванням книжки МДП (Конвенцiї МДП) 1975 року на об'єктi пiдприємства, визначеному в авторизацiї на застосування цього транзитного спрощення, з метою початку операцiї МДП без пред'явлення таких товарiв та книжки МДП митному органу вiдправлення;

     2) статус авторизованого вантажоодержувача МДП, що дозволяє пiдприємству отримувати товари, якi перемiщувалися транзитом на умовах Митної конвенцiї про мiжнародне перевезення вантажiв iз застосуванням книжки МДП (Конвенцiї МДП) 1975 року на об'єктi пiдприємства, визначеному в авторизацiї на застосування цього транзитного спрощення, з метою припинення операцiї МДП без пред'явлення таких товарiв та книжки МДП митному органу призначення.

     Пiдприємство також може застосовувати iншi транзитнi спрощення, передбаченi мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, у порядку та на умовах, визначених такими мiжнародними договорами та законодавством України з питань митної справи.

     2. Пiдприємство, якому надано авторизацiю на застосування транзитного спрощення, передбаченого Конвенцiєю про процедуру спiльного транзиту, може застосовувати таке спрощення для цiлей внутрiшнього транзиту.

     3. Авторизацiя на застосування транзитного спрощення, визначеного пунктом 1 або 2 частини першої цiєї статтi, надається пiдприємству, яке:

     1) є резидентом;

     2) заявляє про намiр регулярно здiйснювати операцiї, пов'язанi з транзитним перемiщенням товарiв за операцiями МДП;

     3) вiдповiдає критерiям, зазначеним у пунктах 1, 2 та 4 частини третьої статтi 12 цього Кодексу.

     4. Обов'язковою умовою надання авторизацiї на застосування транзитного спрощення "статус авторизованого вантажовiдправника МДП", додатково до умов, визначених частиною третьою цiєї статтi, є наявнiсть у пiдприємства авторизацiї на застосування спрощення, визначеного пунктом 5 частини першої статтi 13 цього Кодексу, або аналогiчного спрощення, передбаченого Конвенцiєю про процедуру спiльного транзиту.

     5. Порядок виконання митних формальностей пiд час застосування транзитних спрощень визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

(Доповнено статтею 911 згiдно iз Законом України вiд 13.07.2023р. N 3229-IX)

     Стаття 92. Умови помiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим транзиту

     1. Митний режим транзиту може бути застосований як до товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територiю України, так i до таких, що перебувають на митнiй територiї України.

     2. У митний режим транзиту можуть бути помiщенi товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення незалежно вiд їх митного статусу.

     3. У митний режим транзиту можуть бути помiщенi будь-якi товари, крiм заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територiю України.

     4. Для помiщення товарiв та/або транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

     1) подати митному органу митну декларацiю (документ, який вiдповiдно до статтi 94 цього Кодексу використовується замiсть митної декларацiї), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (iнвойс) або iнший документ, який визначає вартiсть товару;

     2) у випадках, визначених законодавством, надати митному органу дозвiльний документ на транзит через митну територiю України, який видається вiдповiдними уповноваженими органами;

     3) у випадках, встановлених цим Кодексом, надати забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу;

     4) забезпечити виконання вимог та зобов'язань, визначених мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     5. Пiд час помiщення товарiв у митний режим транзиту забезпечується iдентифiкацiя товарiв шляхом накладання пломб, у тому числi пломб спецiального типу, вiдповiдно до частини другої статтi 326 цього Кодексу.

     Опломбуванню пiдлягає:

     1) простiр, що мiстить товари, якщо транспортний засiб або контейнер був визнаний митним органом вiдправлення придатним для пломбування; або

     2) кожне окреме паковання.

     Якщо накладання пломб, передбачене пунктами 1 i 2 цiєї частини, неможливе через непридатнiсть для пломбування транспортного засобу, контейнера або кожного окремого паковання, митний орган вiдправлення приймає рiшення про неопломбування товарiв, покладаючись на опис товарiв у митнiй декларацiї чи у товаросупровiдних документах (якщо такий опис є достатнiм для забезпечення надiйної iдентифiкацiї товарiв, зокрема, мiстить iнформацiю про їх кiлькiсть i будь-якi специфiчнi ознаки), або застосовує iншi засоби забезпечення iдентифiкацiї товарiв вiдповiдно до частини другої статтi 326 цього Кодексу.

     6. Митний орган вiдправлення визнає транспортнi засоби комерцiйного призначення та контейнери придатними до пломбування за таких умов:

     1) пломби можуть накладатися на транспортний засiб або контейнер у простий та надiйний спосiб;

     2) транспортний засiб або контейнер сконструйований так, що у разi вилучення або пiдкладання товарiв таке вилучення або пiдкладання залишає видимi слiди, пломби ламаються чи залишаються ознаки втручання, або електронна система монiторингу реєструє вилучення або пiдкладання;

     3) транспортний засiб або контейнер не мiстить прихованих просторiв, у яких можуть бути схованi товари;

     4) призначений для товарiв простiр є легкодоступним для здiйснення огляду митними органами.

     Автотранспортнi засоби (моторнi транспортнi засоби, причепи, напiвпричепи) та контейнери, допущенi до перевезення товарiв пiд митними пломбами вiдповiдно до мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, або вiдповiдно до порядку, визначеного центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, вважаються придатними для пломбування.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 13.07.2023р. N 3229-IX)

     Стаття 921. Митна декларацiя та транспортнi засоби комерцiйного призначення

     1. Для помiщення товарiв у митний режим транзиту подається митна декларацiя виключно щодо товарiв, якi перемiщуються або будуть перемiщуватися в одному транспортному засобi (контейнерi чи пакованнi) вiд одного митного органу вiдправлення до одного митного органу призначення.

     Одна митна декларацiя для помiщення товарiв у митний режим транзиту може включати товари, якi перемiщуються або будуть перемiщуватися вiд одного митного органу вiдправлення до одного митного органу призначення бiльше нiж в одному контейнерi або бiльше нiж в одному пакованнi, за умови що такi контейнери або паковання завантаженi та перемiщуються одним транспортним засобом.

     2. Пiд одним транспортним засобом, за умови що товари, якi перевозяться, вiдправляються разом, розумiється таке:

     1) автотранспортний засiб разом iз причепом (причепами) або напiвпричепом (напiвпричепами);

     2) склад зчеплених разом залiзничних транспортних засобiв або вагонiв;

     3) судна, що становлять зчалену групу.

     3. Якщо використання транспортного засобу для цiлей транзиту передбачає завантаження товарiв у бiльше нiж одному митному органi вiдправлення та/або розвантаження товарiв у бiльше нiж одному митному органi призначення (у тому числi консолiдованих вiдправлень/вантажiв), для кожного такого вiдправлення подаються окремi митнi декларацiї.

(Доповнено статтею 921 згiдно iз Законом України вiд 13.07.2023р. N 3229-IX)

     Стаття 93. Вимоги до перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митному режимi транзиту

     1. Товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення, що перемiщуються у митному режимi транзиту, повиннi:

     1) перебувати у незмiнному станi, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування i зберiгання;

     2) не використовуватися з жодною iншою метою, крiм транзиту;

     3) бути доставленими у митний орган призначення до закiнчення строку, встановленого статтею 95 цього Кодексу, або строку, встановленого митним органом країни вiдправлення вiдповiдно до положень Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту;

     4) мати неушкодженi засоби забезпечення iдентифiкацiї у разi їх застосування.

     2. Транспортнi засоби комерцiйного призначення, помiщенi у митний режим транзиту, можуть пiддаватися операцiям з технiчного обслуговування та ремонту, потреба в яких виникла пiд час перебування їх на митнiй територiї України.

     3. За умови забезпечення iдентифiкацiї товарiв, що перемiщуються у режимi транзиту, та дотримання iнших вимог, встановлених цим Кодексом, допускається перевезення зазначених товарiв транспортним засобом, який здiйснює перевезення в межах митної територiї України товарiв, якi не перебувають пiд митним контролем.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 94. Документи, що використовуються для декларування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим транзиту

     1. Для декларування у митний режим транзиту товарiв, що перемiщуються будь-яким видом транспорту, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею, використовується митна декларацiя (у тому числi попередня митна декларацiя).

     2. У разi транзиту в межах одного пункту пропуску або для декларування товарiв, що не є пiдакцизними, залежно вiд виду транспорту замiсть митної декларацiї може використовуватися авiацiйна вантажна накладна (Air Waybill) або коносамент (Bill of Lading).

     3. Для декларування товарiв, що не є пiдакцизними, замiсть митної декларацiї залежно вiд виду транспорту може використовуватися накладна УМВС (СМГС), накладна ЦIМ (СIМ), накладна ЦIМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжка МДП (Carnet TIR).

     4. Незалежно вiд виду транспорту для декларування у митний режим транзиту товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення може використовуватися книжка А.Т.А. або книжка CPD.

     5. У випадках, передбачених мiжнародними договорами України, укладеними вiдповiдно до закону, для декларування у митний режим транзиту товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення використовуються документи, передбаченi такими договорами.

     6. Для декларування у митний режим транзиту товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перемiщуються мiж Європейським Союзом, країнами - членами Європейської асоцiацiї вiльної торгiвлi, окремими країнами - членами Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту та Україною, можуть використовуватися митнi декларацiї окремих типiв, що вiдповiдають типам митних декларацiй, запроваджених зазначеною Конвенцiєю.

     7. Для декларування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перемiщуються внутрiшнiм транзитом, може використовуватися електронна транзитна декларацiя, що вiдповiдає формату та набору даних, встановленим Конвенцiєю про процедуру спiльного транзиту. У такому разi забезпечення сплати митних платежiв надається вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу iз застосуванням гарантiй, передбачених Конвенцiєю про процедуру спiльного транзиту.

     8. Незалежно вiд виду транспорту для декларування у митний режим транзиту вiйськової технiки та iнших товарiв пiдроздiлiв збройних сил держав - членiв Європейського Союзу, держав - членiв Органiзацiї Пiвнiчноатлантичного договору та iнших держав, якi у встановленому законом порядку допущенi на територiю України, замiсть митної декларацiї може використовуватися Форма 302 за формою держави, з якої направляються такi пiдроздiли.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 13.07.2023р. N 3229-IX, вiд 23.08.2023р. N 3345-IX)

     Стаття 95. Строки транзитних перевезень

     1. Встановлюються такi строки транзитних перевезень до митного органу призначення в Українi залежно вiд виду транспорту, якщо iнше не передбачено цiєю статтею:

     1) для автомобiльного транспорту - 10 дiб (у разi перемiщення в зонi дiяльностi однiєї митницi - 5 дiб);

     2) для залiзничного транспорту - 28 дiб;

     3) для авiацiйного транспорту - 5 дiб;

     4) для морського та рiчкового транспорту - 20 дiб;

     5) для трубопровiдного транспорту - 31 доба;

     6) для трубопровiдного транспорту (з перевантаженням на iншi види транспорту) - 90 дiб.

     2. До строкiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, не включається:

     1) час дiї обставин, зазначених у статтi 192 цього Кодексу;

     2) час зберiгання товарiв пiд митним контролем (за умови iнформування митного органу, який контролює їх перемiщення);

     3) час, необхiдний для здiйснення iнших операцiй з товарами, у випадках, передбачених цим роздiлом (за умови iнформування митного органу, який контролює перемiщення цих товарiв);

     4) час, протягом якого товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення, помiщенi у митний режим транзиту, не можуть бути своєчасно доставленi до митного органу призначення внаслiдок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслiдок позовiв приватних осiб) або вилучення у справi про порушення митних правил.

     3. Пiд час помiщення товарiв у митний режим транзиту на умовах Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту строки транзитних перевезень встановлюються митним органом країни вiдправлення вiдповiдно до положень зазначеної Конвенцiї.

     Строки транзитних перевезень, встановленi митними органами країни вiдправлення вiдповiдно до положень Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту, є незмiнними.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 13.07.2023р. N 3229-IX, вiд 21.11.2023р. N 3475-IX)

     Стаття 96. Застосування митного режиму транзиту при перевантаженнi товарiв

     1. Перевантаження товарiв, що перемiщуються у митному режимi транзиту, з одного транспортного засобу на iнший допускається з дозволу митного органу, в зонi дiяльностi якого проводиться перевантаження.

     2. Якщо перевантаження може бути здiйснене без порушення митних пломб та iнших засобiв забезпечення iдентифiкацiї, таке перевантаження допускається без дозволу, але з попереднiм iнформуванням митного органу.

     3. Проведення угрупування пакувальних мiсць, змiна упаковки, маркування, сортування, а також ремонт та замiна пошкодженої упаковки здiйснюються з дозволу митного органу.

     4. Для отримання дозволу митного органу особою, вiдповiдальною за дотримання вимог митного режиму, митного органу подається тiльки товарно-транспортний документ на перевезення товару. У разi вiдмови у наданнi дозволу митний орган зобов'язаний невiдкладно письмово або в електроннiй формi повiдомити особi, яка звернулася з проханням надати дозвiл, про причини i пiдстави такої вiдмови.

     5. Пiд час перемiщення товарiв у митному режимi транзиту дозволяється здiйснення замiни моторного транспортного засобу з попереднiм iнформуванням митного органу призначення про причини такої замiни, якщо така замiна не потребує перевантаження товарiв.

     6. При вивезеннi за межi митної територiї України товарiв, помiщених у митнi режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної територiї, положення цiєї глави застосовуються з моменту початку перемiщення зазначених товарiв з митного органу вiдправлення i до моменту пред'явлення їх митного органу призначення.

     7. Перевантаження та iншi операцiї з товарами, що перемiщуються у митному режимi транзиту на умовах Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту, здiйснюються вiдповiдно до положень зазначеної Конвенцiї.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 97. Каботажнi перевезення

     1. Пiд каботажем розумiється перевезення українських та iноземних товарiв шляхом завантаження їх на морське (рiчкове) судно в одному пунктi на митнiй територiї України i транспортування в iнший пункт територiї України, де здiйснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, ввезенi на митну територiю України морським (рiчковим) судном, допускаються до каботажного перевезення мiж митними органами або в межах зони дiяльностi одного митного органу пiсля їх перевантаження на iнше морське (рiчкове) судно, що ходить пiд прапором України, або, за умови отримання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, на iноземне судно.

     2. Iноземнi товари перебувають пiд митним контролем протягом усього часу каботажу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 98. Розмiщення товарiв на борту морських (рiчкових) суден для каботажного перевезення

     1. Каботажнi перевезення iноземних товарiв на борту морського (рiчкового) судна разом з українськими товарами здiйснюються за умови їх надiйної iдентифiкацiї.

     2. Якщо забезпечення надiйної iдентифiкацiї товарiв неможливе, українськi товари розмiщуються на борту судна окремо вiд iноземних товарiв.

     Стаття 99. Навантаження та вивантаження товарiв, що перевозяться каботажем

     1. Навантаження на судна товарiв, що перевозяться каботажем, та їх вивантаження з цих суден здiйснюються в морських (рiчкових) портах за мiсцем розташування митних органiв.

     2. Дозволи на навантаження та/або вивантаження товарiв надаються митними органами невiдкладно пiсля отримання вiдповiдного звернення. У разi вiдмови у наданнi дозволу митнi органи зобов'язанi невiдкладно письмово або в електроннiй формi повiдомити особi, яка звернулася за отриманням дозволу, про причини та пiдстави такої вiдмови.

     3. У разi одночасного каботажного перевезення iноземних та українських товарiв митний орган дозволяє навантаження або вивантаження українських товарiв у найкоротший строк пiсля прибуття судна в мiсце завантаження або розвантаження.

     4. За письмовим зверненням власника товарiв, що перемiщуються каботажем, чи уповноваженої ним особи митний орган дозволяє здiйснити пiд контролем посадових осiб цього органу та на умовах, визначених цим Кодексом, навантаження та/або вивантаження зазначених товарiв в iншому пунктi, нiж це було спочатку заплановано, у тому числi поза мiсцем розташування митних органiв, а також поза робочим часом, встановленим для митних органiв, зi справлянням вiдповiдної плати, передбаченої цим Кодексом.

     5. Якщо судно, що здiйснює каботажне перевезення товарiв, внаслiдок аварiї, стихiйного лиха або iнших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозi досягти одного з мiсць здiйснення митного контролю на митнiй територiї України, вивантаження з нього товарiв допускається в мiсцях, де немає митних органiв. У таких випадках капiтан судна повинен вжити всiх необхiдних заходiв для забезпечення зберiгання цих товарiв та iнформування митних органiв. При цьому товари продовжують перебувати в каботажi.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 100. Документи, необхiднi для допуску товарiв до каботажного перевезення

     1. Для каботажного перевезення товарiв митного органу подається документ, що мiстить перелiк товарiв, призначених для такого перевезення, вiдомостi про судно, що здiйснюватиме таке перевезення, а також назву українського порту або портiв, де повинно здiйснюватися вивантаження зазначених товарiв. Цей документ пiсля виконання митних формальностей є пiдставою для здiйснення одного каботажного перевезення зазначених у ньому товарiв. Митний орган, що виконав митнi формальностi, повiдомляє про це митнi органи призначення. При вивантаженнi товарiв у пунктi призначення митного органу подається перелiк товарiв, що пiдлягають вивантаженню в цьому пунктi.

     2. Якщо судно регулярно здiйснює каботажнi перевезення iдентичних товарiв мiж одними й тими самими пунктами, документ, зазначений у частинi першiй цiєї статтi, є пiдставою для здiйснення перевезень протягом визначеного перевiзником та погодженого митним органом строку. Митний орган, що виконав митнi формальностi, повiдомляє про це митнi органи призначення. У такому випадку перед навантаженням товарiв на судно митного органу подається тiльки перелiк цих товарiв, а при вивантаженнi - тiльки перелiк товарiв, що вивантажуються.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 101. Митний статус товарiв, що помiщуються у митний режим транзиту

     1. Iноземнi товари, помiщенi у митний режим транзиту, зберiгають статус iноземних товарiв.

     2. Українськi товари, помiщенi у митний режим транзиту, зберiгають статус українських товарiв.

     Стаття 102. Завершення митного режиму транзиту

     1. Митний режим транзиту завершується вивезенням товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, помiщених у цей митний режим, за межi митної територiї України. Таке вивезення здiйснюється пiд контролем митного органу призначення.

     2. При вивезеннi за межi митної територiї України товарiв, помiщених у митний режим транзиту, окремими партiями митний режим транзиту вважається завершеним пiсля фактичного вивезення за межi митної територiї України останньої з таких окремих партiй.

     3. При ввезеннi товарiв на митну територiю України з метою подальшого їх помiщення у вiдповiдний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарiв до визначеного митним органом або узгодженого з ним мiсця доставки.

     4. Митний режим транзиту також завершується помiщенням товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення в iнший митний режим при дотриманнi вимог, встановлених цим Кодексом.

     5. Для завершення митного режиму транзиту особою, вiдповiдальною за дотримання вимог митного режиму, до закiнчення строку, встановленого статтею 95 цього Кодексу, митному органу призначення повиннi бути представленi товари, помiщенi у митний режим транзиту, та митна декларацiя або iнший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

     6. Митний орган призначення пiсля представлення товарiв, помiщених у митний режим транзиту, та митної декларацiї або iншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевiряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань митної справи до перемiщення товарiв у митному режимi транзиту, та виконує митнi формальностi, необхiднi для завершення митного режиму транзиту.

     7. Українськi товари, що перемiщувалися у митному режимi транзиту згiдно з положеннями пiдпунктiв "в" та "г" пункту 2 частини другої статтi 91 цього Кодексу, випускаються з-пiд митного контролю пiсля фактичного доставлення цих товарiв до вiдповiдного розташованого на митнiй територiї України пункту, визначеного митним органом або узгодженого з ним.

     8. Митний режим транзиту припиняється митним органом у разi:

     1) конфiскацiї товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення;

     2) повної втрати товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику;

     3) примусового вiдчуження або вилучення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення вiдповiдно до законiв України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про передачу, примусове вiдчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

     4) реалiзацiї товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, на якi накладено арешт у кримiнальному провадженнi, у тому числi тих, якi вiдповiдно до кримiнального процесуального законодавства України переданi Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, для реалiзацiї у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Нацiональне агентство України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв", та пiсля надходження на рахунки, вiдкритi для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, коштiв у сумi митних платежiв, що пiдлягали б сплатi при випуску таких товарiв у вiльний обiг на митнiй територiї України.

     9. Митний режим транзиту також припиняється за рiшенням митного органу у разi надання декларантом або уповноваженою ним особою:

     митної декларацiї або документа, що її замiнює, оформлених у країнi, в якiй товари помiщенi пiд митну процедуру; або

     будь-якого iншого документального доказу того, що товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення перебувають за межами митної територiї України, засвiдченого митним органом iноземної держави.

     10. У разi припинення митного режиму транзиту згiдно з частиною восьмою цiєї статтi вивезення товарiв за межi митної територiї України не вимагається.

     У разi припинення митного режиму транзиту згiдно з частинами восьмою i дев'ятою цiєї статтi забезпечення сплати митних платежiв, надане вiдповiдно до пункту 3 частини четвертої статтi 92 цього Кодексу, пiдлягає поверненню (вивiльненню).

     11. Завершення митного режиму транзиту товарiв, помiщених у митний режим транзиту на умовах Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту, здiйснюється вiдповiдно до положень зазначеної Конвенцiї.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 21.11.2023р. N 3475-IX)

     Стаття 1021. Особливостi застосування процедури спiльного транзиту

     1. Встановлення факту та мiсця виникнення обов'язку iз сплати митних платежiв щодо товарiв, помiщених у митний режим транзиту на умовах Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту, визначення осiб, на яких покладається обов'язок iз сплати митних платежiв, розрахунок суми митних платежiв, пред'явлення вимог та контроль за сплатою суми митних платежiв (у тому числi на користь iнших країн), здiйснюються вiдповiдно до положень зазначеної Конвенцiї.

     2. Митнi органи приймають та визнають вiдомостi, документи та iншу iнформацiю, незалежно вiд формату, отриману вiд компетентних органiв iнших країн вiдповiдно до Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту.

(Доповнено статтею 1021 згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Глава 18. Тимчасове ввезення

     Стаття 103. Митний режим тимчасового ввезення

     1. Тимчасове ввезення - це митний режим, вiдповiдно до якого iноземнi товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення ввозяться для конкретних цiлей на митну територiю України з умовним повним або частковим звiльненням вiд оподаткування митними платежами та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi i пiдлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змiн, за винятком звичайного зносу в результатi їх використання.

     Стаття 104. Умови помiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим тимчасового ввезення

     1. Митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарiв, що надходять на митну територiю України, та до товарiв, що зберiгаються пiд митним контролем або помiщенi в iнший митний режим, який передбачає їх перебування пiд митним контролем.

     2. Законодавством України з питань митної справи можуть бути визначенi документи, якi використовуються для декларування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення в митний режим тимчасового ввезення замiсть митної декларацiї.

     3. Митний орган, що здiйснює випуск товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митному режимi тимчасового ввезення, повинен пересвiдчитися у можливостi iдентифiкацiї цих товарiв, транспортних засобiв при їх реекспортi.

     4. Для iдентифiкацiї товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що помiщуються у митний режим тимчасового ввезення, можуть застосовуватися засоби, передбаченi частинами другою i третьою статтi 326 цього Кодексу. Зазначенi засоби застосовуються митними органами тiльки у тих випадках, коли комерцiйнi способи забезпечення iдентифiкацiї є недостатнiми.

     5. Не вимагається застосування засобiв забезпечення iдентифiкацiї до тари, пiддонiв та iнших подiбних товарiв, що не мають iндивiдуальних iдентифiкацiйних ознак.

     6. Для помiщення товарiв у митний режим тимчасового ввезення особа, вiдповiдальна за дотримання митного режиму, повинна:

     1) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у режимi тимчасового ввезення, документи на такi товари, транспортнi засоби, що пiдтверджують мету їх тимчасового ввезення;

     2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реекспорт товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, якi тимчасово ввозяться, у строки, встановленi митним органом;

     3) подати митному органу дозвiл вiдповiдного компетентного органу на тимчасове ввезення товарiв, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

     4) сплатити митнi платежi вiдповiдно до статтi 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання iз сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 105. Товари, транспортнi засоби, якi можуть бути помiщенi у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звiльненням вiд оподаткування митними платежами

     1. У митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звiльненням вiд оподаткування митними платежами помiщуються виключно:

     товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення, зазначенi у статтi 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенцiї про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рiк), на умовах, визначених цими Додатками;

     повiтрянi судна, якi ввозяться на митну територiю України українськими авiакомпанiями за договорами оперативного лiзингу, крiм лiтакiв масою порожнього обладнаного апарата понад 10000 кг, але не бiльше 30000 кг та максимальною пасажиромiсткiстю вiд 44 до 110 мiсць;

     вiйськова технiка та iншi товари пiдроздiлiв збройних сил держав - членiв Європейського Союзу, держав - членiв Органiзацiї Пiвнiчноатлантичного договору та iнших держав, якi у встановленому законом порядку допущенi на територiю України.

     2. У разi порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, вiдповiдальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню вiдповiдно до Податкового кодексу України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 20.12.2016р. N 1796-VIII, вiд 23.08.2023р. N 3345-IX)

     Стаття 106. Товари, що можуть помiщуватися у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звiльненням вiд оподаткування митними платежами

     1. У митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звiльненням вiд оподаткування митними платежами вiдповiдно до положень Додатка E до Конвенцiї про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рiк) можуть помiщуватися товари (за винятком пiдакцизних), не зазначенi у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенцiї про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рiк), або такi, що не вiдповiдають вимогам зазначених Додаткiв.

     2. У разi тимчасового ввезення товарiв з умовним частковим звiльненням вiд оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний мiсяць заявленого строку перебування на митнiй територiї України сплачується 3 вiдсотки суми митних платежiв, яка пiдлягала б сплатi у разi випуску цих товарiв у вiльний обiг на митнiй територiї України, розрахованої на дату помiщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

     3. Сума митних платежiв сплачується при помiщеннi товарiв у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дiї цього митного режиму.

     4. У такому ж порядку сплачуються митнi платежi у разi продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарiв вiдповiдно до статтi 108 цього Кодексу.

     5. Загальна сума митних платежiв, яка пiдлягає сплатi за час перебування товарiв у митному режимi тимчасового ввезення з умовним частковим звiльненням вiд оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка пiдлягала б сплатi у разi випуску цих товарiв у вiльний обiг на митнiй територiї України, розрахованої на дату помiщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

     6. Сума митних платежiв, сплачена на пiдставi умовного часткового звiльнення вiд оподаткування митними платежами, поверненню не пiдлягає.

     7. У разi випуску товарiв, помiщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звiльненням вiд оподаткування митними платежами, у вiльний обiг на митнiй територiї України або передачi таких товарiв у користування iншiй особi митнi платежi сплачуються в обсязi, передбаченому законом для ввезення цих товарiв на митну територiю України у митному режимi iмпорту, за вiдрахуванням суми, вже сплаченої на пiдставi умовного часткового звiльнення цих товарiв вiд оподаткування митними платежами. При цьому за перiод, коли застосовувалося таке звiльнення, пiдлягають сплатi проценти з сум податкових зобов'язань, що пiдлягали б сплатi у разi, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань вiдповiдно до роздiлу II Податкового кодексу України.

     8. Кабiнет Мiнiстрiв України може встановлювати перелiк товарiв, якi не можуть бути помiщенi у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звiльненням вiд оподаткування митними платежами. Змiст такого перелiку повiдомляється Депозитарiю Конвенцiї про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рiк).

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 107. Операцiї з транспортними засобами, помiщеними в митний режим тимчасового ввезення

     1. Транспортнi засоби комерцiйного призначення, помiщенi в митний режим тимчасового ввезення, можуть пiддаватися операцiям технiчного обслуговування та ремонту, необхiднiсть в яких виникла протягом строку перебування в митному режимi тимчасового ввезення.

     Стаття 108. Строки тимчасового ввезення

     1. Строк тимчасового ввезення товарiв встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох рокiв з дати помiщення товарiв у митний режим тимчасового ввезення.

     2. Строк тимчасового ввезення транспортних засобiв комерцiйного призначення встановлюється митним органом з урахуванням того, що цi транспортнi засоби повиннi бути вивезенi за межi митної територiї України пiсля закiнчення транспортних операцiй, для яких вони були ввезенi.

     3. З урахуванням мети ввезення товарiв та/або транспортних засобiв комерцiйного призначення, особливостей транспортних операцiй та iнших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарiв вiдповiдно до частини першої цiєї статтi та/або транспортних засобiв комерцiйного призначення вiдповiдно до частини другої цiєї статтi за письмовою заявою власника цих товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений вiдповiдним митним органом. У разi вiдмови у продовженнi строку тимчасового ввезення митний орган зобов'язаний невiдкладно письмово або в електроннiй формi повiдомити особi, яка звернулася iз заявою про продовження строку тимчасового ввезення, про причини та пiдстави такої вiдмови.

     4. Якщо товари, помiщенi у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезенi за межi митної територiї України внаслiдок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслiдок позовiв приватних осiб) або вилучення у справi про порушення митних правил, перебiг строку тимчасового ввезення зупиняється на час такого арешту (вилучення).

     Якщо транспортнi засоби комерцiйного призначення, помiщенi у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезенi за межi митної територiї України: внаслiдок дiї обставин, зазначених у статтi 192 цього Кодексу; у разi зберiгання таких транспортних засобiв пiд митним контролем (за умови iнформування митного органу, який контролює їх перемiщення); у разi здiйснення iнших операцiй з такими транспортними засобами у випадках, передбачених цим Кодексом (за умови iнформування митного органу, який контролює їх перемiщення); у разi накладення на них арешту (за винятком арешту внаслiдок позовiв приватних осiб) або вилучення у справi про порушення митних правил, перебiг строку тимчасового ввезення зупиняється на час дiї таких обставин, зберiгання, арешту (вилучення) або здiйснення таких операцiй.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 08.11.2018р. N 2612-VIII)

     Стаття 109. Передача права на тимчасове ввезення

     1. За заявою особи, вiдповiдальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, митний орган надає дозвiл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарiв будь-якiй iншiй особi за умови, що така iнша особа:

     1) вiдповiдає вимогам, встановленим цим Кодексом; та

     2) приймає на себе зобов'язання особи, вiдповiдальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 110. Забезпечення дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення

     1. Забезпечення дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення здiйснюється шляхом надання забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу.

     2. Забезпечення сплати митних платежiв повертається (вивiльняється) у порядку та строки, визначенi роздiлом X цього Кодексу, пiсля завершення режиму тимчасового ввезення.

     3. Надання забезпечення сплати митних платежiв для митного режиму тимчасового ввезення не вимагається щодо:

     1) устаткування для пiдготовки радiо- чи телепередач i репортажiв, а також транспортних засобiв, спецiально пристосованих для використання для цiлей радiо- чи телепередач;

     2) контейнерiв, пiддонiв та упаковок;

     3) наукового i педагогiчного устаткування та матерiалiв для забезпечення добробуту мореплавцiв, що використовуються на борту суден;

     4) особистих речей;

     5) товарiв, ввезених для спортивних цiлей;

     6) товарiв, що ввозяться в рамках прикордонного обiгу;

     7) медичного, хiрургiчного i лабораторного устаткування, а також будь-яких товарiв, таких як автомобiлi чи iншi транспортнi засоби, ковдри, намети, збiрнi будинки, iнших товарiв першої необхiдностi, вiдправлених як допомога потерпiлим вiд стихiйного лиха чи подiбних катастроф;

     8) транспортних засобiв комерцiйного призначення;

     9) тяглових тварин, тварин, ввезених для перегону на нове пасовисько чи випасання на землях, розташованих у прикордоннiй смузi (контрольованому прикордонному районi);

     10) товарiв, якi тимчасово ввозяться на митну територiю України з умовним частковим звiльненням вiд оподаткування митними платежами;

     11) повiтряних суден, якi ввозяться на митну територiю України українськими авiакомпанiями за договорами оперативного лiзингу;

     12) товарiв, якi тимчасово ввозяться на митну територiю України суб'єктами лiтакобудування, що пiдпадають пiд дiю статтi 2 Закону України "Про розвиток лiтакобудiвної промисловостi", з метою проведення дослiджень або випробувань;

     13) товарiв, якi тимчасово ввозяться на митну територiю України суб'єктами космiчної дiяльностi, що пiдпадають пiд дiю законiв України "Про державну пiдтримку космiчної дiяльностi" та "Про космiчну дiяльнiсть", з метою проведення дослiджень або випробувань;

     14) вiйськової технiки та iнших товарiв, зазначених у частинi першiй статтi 2521 цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 20.12.2016р. N 1796-VIII, вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 23.08.2023р. N 3345-IX)

     Стаття 111. Митний статус товарiв, помiщених у митний режим тимчасового ввезення

     1. Iноземнi товари, помiщенi у митний режим тимчасового ввезення, зберiгають статус iноземних товарiв.

     Стаття 112. Завершення митного режиму тимчасового ввезення

     1. Митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, помiщених у цей митний режим, або шляхом помiщення їх в iнший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частинами третьою та п'ятою цiєї статтi.

     2. Якщо заборони або обмеження щодо iмпорту, що дiяли на момент тимчасового ввезення товарiв, скасовано протягом їх перебування у митному режимi тимчасового ввезення, дозволяється завершення митного режиму тимчасового ввезення шляхом випуску товарiв для вiльного обiгу на митнiй територiї України.

     3. Митний режим тимчасового ввезення припиняється митним органом у разi:

     1) конфiскацiї товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення;

     2) повної втрати товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику;

     3) примусового вiдчуження або вилучення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення вiдповiдно до законiв України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про передачу, примусове вiдчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

     4) реалiзацiї товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, на якi накладено арешт у кримiнальному провадженнi, у тому числi тих, якi вiдповiдно до кримiнального процесуального законодавства України переданi Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, для реалiзацiї у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Нацiональне агентство України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв", та пiсля надходження на рахунки, вiдкритi для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, коштiв у сумi митних платежiв, що пiдлягали б сплатi при випуску таких товарiв у вiльний обiг на митнiй територiї України.

     4. У разi припинення митного режиму тимчасового ввезення згiдно з частинами третьою та п'ятою цiєї статтi реекспорт товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення не вимагається, а забезпечення сплати митних платежiв, надане вiдповiдно до статтi 110 цього Кодексу, пiдлягає поверненню (вивiльненню).

     5. Митний режим тимчасового ввезення товарiв вiйськового призначення та подвiйного використання, ввезених на митну територiю України з використанням дозвiльного документа центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi державного експортного контролю, якi використанi (спожитi) або знищенi, припиняється на пiдставi погодження зазначеного органу, отриманого митним органом з використанням механiзму "єдиного вiкна" вiдповiдно до цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 23.08.2023р. N 3345-IX, вiд 21.11.2023р. N 3475-IX)

Глава 19. Тимчасове вивезення

     Стаття 113. Митний режим тимчасового вивезення

     1. Тимчасове вивезення - це митний режим, вiдповiдно до якого українськi товари або транспортнi засоби комерцiйного призначення вивозяться за межi митної територiї України з умовним повним звiльненням вiд оподаткування митними платежами та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi i пiдлягають реiмпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змiн, за винятком звичайного зносу в результатi їх використання.

     Стаття 114. Умови помiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим тимчасового вивезення

     1. Митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що безпосередньо вивозяться за межi митної територiї України.

     2. Законодавством України з питань митної справи можуть бути визначенi документи, якi використовуються для декларування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим тимчасового вивезення замiсть митної декларацiї.

     3. Митний орган, що здiйснює випуск товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митному режимi тимчасового вивезення, повинен пересвiдчитися у можливостi iдентифiкацiї цих товарiв, транспортних засобiв при їх реiмпортi.

     4. Для забезпечення iдентифiкацiї товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що помiщуються у митний режим тимчасового вивезення, можуть застосовуватися засоби, передбаченi частинами другою i третьою статтi 326 цього Кодексу. Митнi органи застосовують зазначенi засоби тiльки у тих випадках, коли комерцiйнi способи iдентифiкацiї є недостатнiми.

     5. Не вимагається застосування засобiв забезпечення iдентифiкацiї до тари, пiддонiв та iнших подiбних товарiв, що не мають iндивiдуальних iдентифiкацiйних ознак.

     6. Для помiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, вiдповiдальна за дотримання митного режиму, повинна:

     1) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у режимi тимчасового вивезення, документи на такi товари, транспортнi засоби, що пiдтверджують мету їх тимчасового вивезення;

     2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реiмпорт товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, якi тимчасово вивозяться, у строки, встановленi митним органом;

     3) подати митному органу дозвiл вiдповiдного компетентного органу на тимчасове вивезення товарiв, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 115. Операцiї з транспортними засобами комерцiйного призначення, помiщеними у митний режим тимчасового вивезення

     1. Транспортнi засоби комерцiйного призначення, помiщенi у митний режим тимчасового вивезення, можуть пiддаватися операцiям технiчного обслуговування та ремонту, необхiднiсть в яких виникла протягом строку перебування у митному режимi тимчасового вивезення.

     Стаття 116. Строки тимчасового вивезення

     1. Строк тимчасового вивезення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох рокiв з дати помiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у зазначений митний режим.

     2. З урахуванням мети тимчасового вивезення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення та iнших обставин строк, зазначений у частинi першiй цiєї статтi, може бути продовжений вiдповiдним митним органом.

     3. У разi якщо товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення помiщенi у митний режим тимчасового вивезення, не можуть бути своєчасно реiмпортованi внаслiдок накладення на них арешту, перебiг строку тимчасового вивезення зупиняється на час такого арешту.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 117. Передача права на тимчасове вивезення

     1. За заявою особи, вiдповiдальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення, митний орган надає дозвiл на передачу права використання режиму тимчасового вивезення щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення будь-якiй iншiй особi за умови, що така iнша особа:

     1) вiдповiдає вимогам, встановленим цим Кодексом; та

     2) бере на себе зобов'язання особи, вiдповiдальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 118. Звiльнення вiд оподаткування митними платежами в митному режимi тимчасового вивезення

     1. При помiщеннi товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим тимчасового вивезення та їх реiмпортi до закiнчення строку, встановленого митним органом, до цих товарiв, транспортних засобiв застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування митними платежами.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 119. Митний статус товарiв, помiщених у митний режим тимчасового вивезення

     1. Українськi товари, помiщенi в митний режим тимчасового вивезення, зберiгають статус українських товарiв.

     Стаття 120. Завершення митного режиму тимчасового вивезення

     1. Митний режим тимчасового вивезення завершується шляхом реiмпорту товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, помiщених у цей митний режим, або помiщення їх в iнший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частинами третьою та п'ятою цiєї статтi.

     2. Якщо заборони або обмеження щодо експорту, що дiяли на момент тимчасового вивезення товарiв, скасовано протягом їх перебування у митному режимi тимчасового вивезення, дозволяється завершення митного режиму тимчасового вивезення шляхом випуску товарiв у митному режимi експорту.

     3. Митний режим тимчасового вивезення припиняється митним органом у разi конфiскацiї товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, їх повної втрати внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

     4. У разi припинення митного режиму тимчасового вивезення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення згiдно з частинами третьою та п'ятою цiєї статтi їх реiмпорт не вимагається.

     5. Митний режим тимчасового вивезення товарiв вiйськового призначення та подвiйного використання, вивезених за межi митної територiї України з використанням дозвiльного документа центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi державного експортного контролю, якi використанi (спожитi) або знищенi, припиняється на пiдставi погодження зазначеного органу, отриманого митним органом з використанням механiзму "єдиного вiкна" вiдповiдно до цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 23.08.2023р. N 3345-IX)

Глава 20. Митний склад

     Стаття 121. Митний режим митного складу

     1. Митний склад - це митний режим, вiдповiдно до якого iноземнi або українськi товари зберiгаються пiд митним контролем iз умовним повним звiльненням вiд оподаткування митними платежами та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     Стаття 122. Умови помiщення товарiв у митний режим митного складу

     1. У митний режим митного складу можуть помiщатися будь-якi товари, за винятком:

     1) товарiв, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територiю України;

     2) товарiв, строк придатностi для споживання або використання яких закiнчився;

     3) товарiв, що надходять в Україну як гуманiтарна допомога;

     4) живих тварин;

     5) електроенергiї, що перемiщується лiнiями електропередачi.

     2. Для помiщення товарiв у митний режим митного складу митного органу подаються митна декларацiя, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (iнвойс) або iнший документ, який визначає вартiсть товару. Товари, що помiщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

     3. Розмiщення на митному складi товарiв, помiщених в iншi, нiж митний склад, митнi режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митнiй територiї, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної територiї) для їх зберiгання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здiйснюється на пiдставi митної декларацiї, ранiше оформленої вiдповiдно до таких iнших митних режимiв, або документа, що її замiнював, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦIМ (СIМ), накладної ЦIМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо. У цьому разi помiщення таких товарiв у митний режим митного складу не вiдбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад i призначенi для зберiгання бiльше нiж на 90 днiв, пiдлягають помiщенню у митний режим митного складу.

     4. У разi надходження товарiв у складi консолiдованих вантажiв з метою подальшої доставки в митний орган призначення при перевантаженнi таких товарiв з одного транспортного засобу на iнший їх розмiщення на митному складi або помiщення у митний режим митного складу не є обов'язковим.

     5. Митним органам для помiщення товарiв у митний режим митного складу забороняється вимагати:

     1) подання iнших, нiж передбаченi у частинах другiй i третiй цiєї статтi, документiв (у тому числi документiв, якi видаються державними органами для здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв);

     2) проведення заходiв офiцiйного контролю.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII)

     Стаття 123. Умови помiщення у митний режим митного складу товарiв, розмiщених на митних складах, розташованих на територiях морських i рiчкових портiв, аеропортiв, залiзничних станцiй, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, та їх реекспорту

     1. Товари, що ввозяться на митну територiю України i розмiщуються на митних складах, розташованих на територiях морських i рiчкових портiв, аеропортiв, залiзничних станцiй, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, помiщуються у митний режим митного складу на пiдставi електронного повiдомлення утримувача митного складу, що мiстить кiлькiсть та опис товарiв, на яке накладено електронний пiдпис.

     2. Електронне повiдомлення надсилається митному органу протягом чотирьох годин з моменту фактичного розмiщення товарiв на митному складi. Митний орган надсилає утримувачу митного складу пiдтвердження дати та часу отримання електронного повiдомлення. Розмiщення товарiв на митному складi дозволу митного органу не потребує.

     3. Помiщення у митний режим реекспорту товарiв, розмiщених на митних складах, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, здiйснюється на пiдставi електронного повiдомлення утримувача митного складу, що мiстить кiлькiсть та опис товарiв, на яке накладено електронний пiдпис.

     4. Електронне повiдомлення надсилається митному органу не пiзнiше, нiж за чотири години до моменту фактичного випуску товарiв з митного складу. Митний орган надсилає утримувачу митного складу пiдтвердження дати та часу отримання електронного повiдомлення.

     5. Якщо протягом двох годин з моменту отримання електронного повiдомлення про реекспорт товарiв митний орган не повiдомив утримувача митного складу про намiр здiйснити митний огляд таких товарiв, дозволяється випускати цi товари з митного складу з метою їх реекспорту.

     6. Форми електронних повiдомлень, передбачених цiєю статтею, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, i ґрунтуються на звичайних правилах складського облiку.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 07.02.2023р. N 2919-IX)

     Стаття 124. Умови розмiщення товарiв, що перемiщуються у складi консолiдованих вантажiв, на митному складi та подальшого розпорядження ними

     1. Пiд консолiдованим вантажем розумiється вантаж, що перевозиться одним транспортним засобом i складається з двох i бiльше партiй товарiв для рiзних одержувачiв або для одного одержувача вiд рiзних вiдправникiв.

     2. Перемiщення консолiдованих вантажiв, що ввозяться на митну територiю України, вiд митного органу вiдправлення на кордонi до митного органу призначення з промiжним розмiщенням цих вантажiв на митному складi здiйснюється на пiдставi договорiв на перевезення.

     3. Для здiйснення контролю за перемiщенням консолiдованих вантажiв, що ввозяться на митну територiю України, з митного органу вiдправлення на кордонi до митного органу, в зонi дiяльностi якого розташований митний склад, а також для помiщення товарiв, що перемiщуються у складi цих вантажiв, у митний режим митного складу використовується попередня митна декларацiя, що складається на весь обсяг консолiдованого вантажу.

     4. Контроль за перемiщенням товарiв з митного органу, в зонi дiяльностi якого розташований митний склад, до митного органу призначення для кiнцевого одержувача здiйснюється на пiдставi поданих утримувачем складу нових митних декларацiй або документiв, що їх замiнюють, для внутрiшнього транзиту товарiв.

     5. Кiнцевий одержувач товару має право на повторне помiщення цього товару у митний режим митного складу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 125. Строк зберiгання товарiв у митному режимi митного складу

     1. Строк зберiгання товарiв у митному режимi митного складу не може перевищувати 1095 днiв вiд дня помiщення цих товарiв у зазначений митний режим.

     2. Строк зберiгання в митному режимi митного складу пiдакцизних товарiв, iноземних товарiв, якi були попередньо помiщенi у митнi режими транзиту, тимчасового ввезення або переробки на митнiй територiї України, а також продуктiв переробки не може перевищувати 365 днiв вiд дня помiщення їх у митний режим митного складу.

     3. Iноземнi товари, що зберiгаються в митному режимi митного складу, до закiнчення строку їх придатностi або строкiв зберiгання, установлених частинами першою i другою цiєї статтi, повиннi бути задекларованi для ввезення на митну територiю України в iншому митному режимi або реекспортованi. Якщо iноземнi товари пiд час зберiгання в митному режимi митного складу були зiпсованi або ушкодженi внаслiдок аварiї чи дiї обставин непереборної сили, такi товари за умови належного пiдтвердження зазначених фактiв дозволяється декларувати для вiльного обiгу на митнiй територiї України так, нiби вони були ввезенi в зiпсованому (ушкодженому) станi.

     4. Строк зберiгання у митному режимi митного складу товарiв, призначених для експорту, не може перевищувати одного року з дати помiщення їх у цей режим. До закiнчення зазначеного строку такi товари повиннi бути вивезенi за межi митної територiї України.

     5. У разi невиконання вимог частин першої - четвертої цiєї статтi щодо розпорядження товарами, що зберiгаються в митному режимi митного складу, утримувач митного складу повинен протягом 30 днiв пiсля закiнчення строку зберiгання цих товарiв у митному режимi митного складу передати їх на склад митного органу, а в разi закiнчення строку придатностi зазначених товарiв - задекларувати їх у митний режим знищення або руйнування.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 126. Митний статус товарiв, помiщених у митний режим митного складу

     1. Iноземнi товари, помiщенi в митний режим митного складу, зберiгають статус iноземних товарiв.

     2. Українськi товари, помiщенi в митний режим митного складу, втрачають статус українських товарiв з моменту вiдшкодування сум податку на додану вартiсть вiдповiдно до положень Податкового кодексу України.

     Стаття 127. Операцiї з товарами, що зберiгаються на митному складi

     1. З товарами, що зберiгаються на митному складi, без дозволу митного органу можуть проводитися простi складськi операцiї, необхiднi для забезпечення збереження цих товарiв:

     1) перемiщення товарiв у межах складу з метою рацiонального розмiщення;

     2) чищення;

     3) провiтрювання;

     4) створення оптимального температурного режиму зберiгання;

     5) сушiння (у тому числi iз створенням потоку тепла);

     6) захист вiд корозiї;

     7) боротьба iз шкiдниками;

     8) iнвентаризацiя.

     2. Власник товарiв, що зберiгаються в митному режимi митного складу на митному складi, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу може проводити пiдготовку таких товарiв до продажу (вiдчуження) та транспортування: консолiдацiя та подрiбнення партiй, формування вiдправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження, взяття проб i зразкiв товарiв та iншi подiбнi операцiї.

     3. Операцiї, що проводяться з товарами, що зберiгаються в митному режимi митного складу на митному складi, не повиннi змiнювати характеристик, за якими цi товари були класифiкованi згiдно з Українською класифiкацiєю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     4. З дозволу митного органу та за умови надання забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу товари, помiщенi у митний режим митного складу, можуть тимчасово з наступним поверненням вивозитися з митного складу на строк, обумовлений метою такого вивезення, але не бiльший нiж 45 днiв. Не пiдлягають тимчасовому випуску з наступним поверненням товари, що використовуватимуться для виробництва, упаковки, експлуатацiї природних ресурсiв, будiвництва, ремонту чи обслуговування, виконання земляних або iнших подiбних робiт.

     5. У разi вiдмови у наданнi дозволу на здiйснення з товарами, що зберiгаються в митному режимi митного складу на митному складi, операцiй, передбачених частинами другою та четвертою цiєї статтi, митний орган зобов'язаний невiдкладно письмово або в електроннiй формi повiдомити особi, яка звернулася за отриманням дозволу, про причини i пiдстави такої вiдмови.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 128. Передача права власностi на товари, помiщенi у митний режим митного складу

     1. Допускається передача права власностi на iноземнi товари, помiщенi у митний режим митного складу. Iнформацiя про власника таких товарiв надається митному органу пiд час випуску зазначених товарiв з митного складу. Якщо змiна власника товару передбачає вивезення товару з територiї України, таке вивезення здiйснюється на пiдставi нових товаросупровiдних документiв i митної декларацiї (документа, що її замiнює).

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 129. Завершення митного режиму митного складу

     1. Митний режим митного складу завершується шляхом помiщення товарiв, помiщених у цей митний режим, в iнший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цiєї статтi.

     2. Якщо встановленi законом заборони або обмеження щодо iмпорту чи експорту вiдповiдних товарiв, що дiяли пiд час перебування цих товарiв у митному режимi митного складу, скасовано, дозволяється завершення митного режиму митного складу шляхом експорту зазначених товарiв або випуску їх для вiльного обiгу на митнiй територiї України.

     3. Митний режим митного складу припиняється митним органом у разi:

     1) передачi товарiв на склад митного органу у зв'язку iз закiнченням строкiв зберiгання в режимi митного складу;

     2) конфiскацiї товарiв;

     3) повної втрати товарiв унаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику;

     4) примусового вiдчуження або вилучення товарiв вiдповiдно до законiв України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про передачу, примусове вiдчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

     5) реалiзацiї товарiв, на якi накладено арешт у кримiнальному провадженнi, у тому числi тих, якi вiдповiдно до кримiнального процесуального законодавства України переданi Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, для реалiзацiї у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Нацiональне агентство України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв", та пiсля надходження на рахунки, вiдкритi для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, коштiв у сумi митних платежiв, що пiдлягали б сплатi при випуску таких товарiв у вiльний обiг на митнiй територiї України.

     4. У разi припинення митного режиму митного складу згiдно з частиною третьою цiєї статтi помiщення цих товарiв у iнший митний режим не вимагається, а забезпечення сплати митних платежiв, надане вiдповiдно до частини четвертої статтi 127 цього Кодексу, пiдлягає поверненню (вивiльненню).

     5. Пiсля перебування на митному складi товари, оформленi у митнi режими експорту, реекспорту, транзиту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної територiї України, повиннi бути в установлений вiдповiдно до цього Кодексу строк вивезенi за межi митної територiї України або помiщенi в iнший митний режим, який дозволяється щодо таких товарiв.

     6. У разi помiщення товарiв, що зберiгаються на митному складi в митному режимi митного складу, в iнший митний режим та у випадках, визначених частиною п'ятою цiєї статтi, митний орган встановлює строк для вивезення зазначених товарiв з митного складу, виходячи з наявних транспортних засобiв та навантажувально-розвантажувальної технiки, але не менший, нiж п'ять робочих днiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 21.11.2023р. N 3475-IX)

Глава 21. Вiльна митна зона

     Стаття 130. Митний режим вiльної митної зони

     1. Вiльна митна зона - це митний режим, вiдповiдно до якого iноземнi товари ввозяться на територiю вiльної митної зони та вивозяться з цiєї територiї за межi митної територiї України iз звiльненням вiд оподаткування митними платежами та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а українськi товари ввозяться на територiю вiльної митної зони iз оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходiв нетарифного регулювання.

     2. Товари, помiщенi в митний режим вiльної митної зони, протягом усього строку перебування у цьому режимi перебувають пiд митним контролем.

     Стаття 131. Операцiї з товарами, помiщеними у митний режим вiльної митної зони

     1. Операцiї з помiщеними у митний режим вiльної митної зони товарами, що знаходяться на територiях вiльних митних зон комерцiйного типу, обмежуються лише простими складськими операцiями, необхiдними для забезпечення збереження цих товарiв: перемiщення товарiв у межах вiльної митної зони з метою рацiонального розмiщення, чищення, провiтрювання, створення оптимального температурного режиму зберiгання, сушiння (у тому числi iз створенням потоку тепла), захист вiд корозiї, боротьба iз шкiдниками, iнвентаризацiя. Також допускаються подрiбнення партiй, формування вiдправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та iншi подiбнi операцiї.

     2. З помiщеними у митний режим вiльної митної зони товарами, що знаходяться на територiях вiльних митних зон сервiсного типу, дозволяється здiйснення операцiй, пов'язаних iз ремонтом, модернiзацiєю, будiвництвом повiтряних, морських i рiчкових суден, iнших плавучих засобiв, їх складових частин, а також операцiй, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, необхiднiсть у яких виникла у зв'язку з експлуатацiєю вiльної митної зони цього типу.

     3. Перелiки видiв товарiв, якi можуть бути помiщенi у митний режим вiльної митної зони з метою розмiщення на територiях вiльних митних зон промислового типу, та виробничих операцiй, якi можуть здiйснюватися з такими товарами, визначаються окремими законами України для кожної такої зони.

     Стаття 132. Умови помiщення товарiв у митний режим вiльної митної зони

     1. Помiщення українських товарiв у митний режим вiльної митної зони для цiлей оподаткування вважається експортом цих товарiв.

     2. Iноземнi товари, що ввозяться на територiю вiльної митної зони, допускаються на зазначену територiю з умовним повним звiльненням вiд оподаткування митними платежами.

     3. Помiщення товарiв у митний режим вiльної митної зони, а також змiна цього митного режиму здiйснюються митним органом, у зонi дiяльностi якого знаходиться така зона.

     4. Для помiщення iноземних товарiв у митний режим вiльної митної зони та розмiщення їх на територiях вiльних митних зон комерцiйного типу, що розташованi в морських, рiчкових портах чи аеропортах, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, використовуються транспортнi або комерцiйнi документи, якi мiстять опис таких товарiв та супроводжують їх при ввезеннi.

     5. Для допуску товарiв на територiю вiльної митної зони забезпечення сплати митних платежiв, передбачене роздiлом X цього Кодексу, не застосовується. Забезпечення сплати митних платежiв щодо перемiщення iноземних товарiв мiж митними органами або в межах зони дiяльностi одного митного органу у зв'язку з необхiднiстю їх ввезення на територiю вiльної митної зони (випуску з такої територiї) застосовується вiдповiдно до норм цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 133. Строки перебування товарiв у митному режимi вiльної митної зони на територiї вiльної митної зони

     1. Товари можуть перебувати в митному режимi вiльної митної зони на територiї вiльної митної зони протягом усього часу функцiонування вiдповiдної вiльної митної зони.

     Стаття 134. Передача права власностi на товари, помiщенi у митний режим вiльної митної зони

     1. Дозволяється передача права власностi на товари, помiщенi у митний режим вiльної митної зони. Iнформацiя про власника таких товарiв надається митному органу пiд час помiщення зазначених товарiв в iнший митний режим вiдповiдно до частини першої статтi 137 цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 135. Перемiщення товарiв мiж територiями вiльних митних зон

     1. Товари, що перебувають на територiї вiльної митної зони у митному режимi вiльної митної зони, або товари, виробленi на територiї цiєї зони, можуть бути вивезенi повнiстю або частково на територiю iншої вiльної митної зони, за умови виконання митних формальностей, передбачених цим роздiлом для митних режимiв транзиту та вiльної митної зони.

     Стаття 136. Митний статус товарiв, що помiщуються в митний режим вiльної митної зони

     1. Iноземнi товари, помiщенi у митний режим вiльної митної зони, зберiгають статус iноземних товарiв.

     2. Товари, виготовленi (виробленi, одержанi) у вiльнiй митнiй зонi, мають статус iноземних товарiв та вважаються такими, що помiщенi у митний режим вiльної митної зони.

     3. Українськi товари, помiщенi у митний режим вiльної митної зони, отримують статус iноземних товарiв.

     4. Українськi товари, що не використовуються у виробничих та iнших господарських операцiях i необхiднi для забезпечення функцiонування пiдприємств, розташованих на територiї вiльної митної зони, а також українськi товари, що використовуються у виробничих та iнших господарських операцiях i не витрачаються при цьому, допускаються на такi територiї (випускаються з них) з письмовим iнформуванням митного органу без змiни їх митного статусу та помiщення у митнi режими.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 137. Завершення митного режиму вiльної митної зони

     1. Митний режим вiльної митної зони завершується шляхом реекспорту товарiв, помiщених у цей митний режим, або помiщення їх у iнший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною четвертою цiєї статтi.

     2. Для реекспорту iноземних товарiв, помiщених у митний режим вiльної митної зони вiдповiдно до частини четвертої статтi 132 цього Кодексу, використовуються транспортнi або комерцiйнi документи, якi мiстять опис таких товарiв та супроводжують їх при вивезеннi.

     3. Якщо встановленi законом заборони або обмеження щодо iмпорту вiдповiдних товарiв, якi дiяли пiд час перебування цих товарiв у митному режимi вiльної митної зони, скасовано, дозволяється завершення митного режиму вiльної митної зони шляхом випуску зазначених товарiв для вiльного обiгу на митнiй територiї України.

     4. Митний режим вiльної митної зони припиняється митним органом у разi:

     1) конфiскацiї товарiв;

     2) повної втрати товарiв унаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику;

     3) примусового вiдчуження або вилучення товарiв вiдповiдно до законiв України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про передачу, примусове вiдчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

     4) реалiзацiї товарiв, на якi накладено арешт у кримiнальному провадженнi, у тому числi тих, якi вiдповiдно до кримiнального процесуального законодавства України переданi Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, для реалiзацiї у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Нацiональне агентство України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв", та пiсля надходження на рахунки, вiдкритi для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, коштiв у сумi митних платежiв, що пiдлягали б сплатi при випуску таких товарiв у вiльний обiг на митнiй територiї України.

     5. Випуск у вiльний обiг продуктiв переробки товарiв, помiщених у митний режим вiльної митної зони, здiйснюється зi сплатою митних платежiв та процентiв, що пiдлягали б сплатi у разi перенесення строкiв сплати митних платежiв у зв'язку з наданням розстрочення або вiдстрочення їх сплати вiдповiдно до статтi 100 Податкового кодексу України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 21.11.2023р. N 3475-IX)

     Стаття 138. Вiдходи (залишки), що утворилися в результатi здiйснення операцiй з товарами у вiльнiй митнiй зонi

     1. Вiдходи (залишки), що утворилися в результатi здiйснення операцiй з iноземними товарами у вiльнiй митнiй зонi i мають господарську цiннiсть та/або можуть бути утилiзованi, у разi вивезення за межi вiльної митної зони пiдлягають помiщенню в цьому станi у вiдповiдний митний режим.

     2. За бажанням декларанта вiдходи (залишки), зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, можуть декларуватися за одним класифiкацiйним кодом згiдно з УКТ ЗЕД за умови, що цьому коду вiдповiдає найбiльша ставка мита. Якщо до окремих товарiв, якi входять до зазначеної партiї, застосовуються передбаченi законом заходи нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, такий спосiб декларування не звiльняє декларанта вiд додержання зазначених заходiв щодо цих товарiв.

     3. Iншi вiдходи, нiж зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, з дозволу митного органу пiдлягають видаленню вiдповiдно до законодавства України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 139. Розпорядження товарами, що знаходяться на територiї вiльної митної зони промислового типу, в разi скасування на її територiї митного режиму вiльної митної зони

     1. Протягом 90 днiв вiд дати скасування митного режиму вiльної митної зони на територiї вiльної митної зони промислового типу помiщенi в митний режим вiльної митної зони товари, що знаходяться на територiї цiєї зони, повиннi бути перемiщенi власником або уповноваженою ним особою на територiю iншої вiльної митної зони, реекспортованi чи задекларованi до iншого митного режиму.

     2. Законами України можуть визначатися бiльш тривалi строки розпорядження товарами, зазначеними у частинi першiй цiєї статтi.

Глава 22. Безмитна торгiвля

     Стаття 140. Митний режим безмитної торгiвлi

     1. Безмитна торгiвля - це митний режим, вiдповiдно до якого товари, не призначенi для вiльного обiгу на митнiй територiї України, знаходяться та реалiзуються для вивезення за межi митної територiї України пiд митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, вiдкритих для мiжнародного сполучення, та на повiтряних, водних або залiзничних транспортних засобах комерцiйного призначення, що виконують мiжнароднi рейси, з умовним звiльненням вiд оподаткування митними платежами, установленими на iмпорт та експорт таких товарiв, та без застосування до них заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а також без проведення заходiв офiцiйного контролю.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 19.09.2013р. N 588-VII, вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII)

     Стаття 141. Помiщення товарiв у митний режим безмитної торгiвлi

     1. У митний режим безмитної торгiвлi помiщуються iноземнi та українськi товари, якi ввозяться з-за меж митної територiї України або вивозяться з митної територiї України.

     2. У митний режим безмитної торгiвлi помiщуються будь-якi товари, крiм товарiв, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України i транзиту через територiю України, товарiв, що надходять в Україну як гуманiтарна допомога, живих тварин.

     3. Iноземнi товари помiщуються у митний режим безмитної торгiвлi з умовним звiльненням вiд оподаткування митними платежами.

     4. Помiщення українських товарiв у митний режим безмитної торгiвлi для цiлей оподаткування вважається експортом цих товарiв.

     5. Для помiщення товарiв у митний режим безмитної торгiвлi забезпечення виконання обов'язку iз сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу не вимагається. Забезпечення виконання обов'язку iз сплати митних платежiв при перемiщеннi iноземних товарiв мiж митними органами або мiж рiзними пунктами пропуску в межах зони дiяльностi одного митного органу у зв'язку з необхiднiстю їх ввезення у примiщення магазину безмитної торгiвлi або випуску з такого примiщення здiйснюється вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу.

     6. Помiщення товарiв у митний режим безмитної торгiвлi, а також змiна цього митного режиму здiйснюється митним органом, у зонi дiяльностi якого розташований вiдповiдний магазин безмитної торгiвлi.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 142. Умови перебування товарiв у митному режимi безмитної торгiвлi

     1. Товари можуть перебувати в митному режимi безмитної торгiвлi протягом всього строку їх придатностi для споживання та/або використання.

     2. Товари, помiщенi в митний режим безмитної торгiвлi, протягом всього строку перебування у цьому режимi знаходяться пiд митним контролем.

     Стаття 143. Особливостi здiйснення митного контролю товарiв, що постачаються магазинами безмитної торгiвлi на повiтрянi та воднi транспортнi засоби комерцiйного призначення, якi виконують мiжнароднi рейси, для реалiзацiї пасажирам цих рейсiв

     1. Постачання товарiв магазинами безмитної торгiвлi на повiтрянi, воднi або залiзничнi транспортнi засоби комерцiйного призначення, що виконують мiжнароднi рейси, для реалiзацiї пасажирам цих рейсiв здiйснюється за письмовою заявою утримувача магазину безмитної торгiвлi на iм'я керiвника митного органу, у зонi дiяльностi якого розташований магазин, або особи, яка виконує його обов'язки, та на пiдставi вiдповiдного договору мiж утримувачем магазину безмитної торгiвлi та пiдприємством - експлуатантом зазначених транспортних засобiв або iншим пiдприємством, уповноваженим експлуатантом на укладання таких договорiв. Умови зазначеного договору не повиннi передбачати перехiд права власностi на товари, що постачаються на транспортний засiб. Засвiдчена утримувачем магазину безмитної торгiвлi копiя такого договору додається до заяви.

     2. Постачання товарiв магазином безмитної торгiвлi на борт повiтряного (водного або залiзничного) транспортного засобу комерцiйного призначення, що виконує мiжнародний рейс, здiйснюється пiд контролем посадових осiб митного органу в контейнерах пiд митним забезпеченням та/або забезпеченням утримувача магазину безмитної торгiвлi. Посадовiй особi митного органу, яка здiйснює митний контроль та митне оформлення зазначених товарiв, подаються товаросупровiднi документи на цi товари та звiт про товари, поставленi, реалiзованi та не реалiзованi на повiтряному (водному або залiзничному) транспортному засобi, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

     3. Посадова особа митного органу перевiряє вiдповiднiсть накладеного на контейнер забезпечення утримувача магазину безмитної торгiвлi та товарiв у контейнерi вiдомостям, наведеним у звiтi про товари, та за вiдсутностi зауважень погоджує постачання товарiв на повiтряний (водний або залiзничний) транспортний засiб комерцiйного призначення шляхом проставляння на звiтi вiдбитка особистої номерної печатки. Посадова особа митного органу має право перевiрити вмiст контейнера на будь-якому етапi постачання товарiв магазином безмитної торгiвлi на повiтряний (водний або залiзничний) транспортний засiб комерцiйного призначення та повернення цих товарiв з транспортного засобу до зазначеного магазину.

     4. Пiсля завершення повiтряним (водним або залiзничним) транспортним засобом комерцiйного призначення мiжнародного рейсу в прямому та зворотному напрямках товари, що не були реалiзованi, повертаються з цього транспортного засобу в контейнерах пiд контролем посадових осiб митного органу до магазину безмитної торгiвлi, який постачав їх на зазначений транспортний засiб. Якщо мiжнароднi рейси виконуються повiтряним транспортним засобом через нетривалi промiжки часу, товари пiсля закiнчення чергового мiжнародного рейсу можуть залишатися на такому транспортному засобi пiд забезпеченням утримувача магазину безмитної торгiвлi до наступного мiжнародного рейсу.

     5. Облiк товарiв, що постачаються магазинами безмитної торгiвлi на повiтрянi (воднi або залiзничнi) транспортнi засоби комерцiйного призначення, що виконують мiжнароднi рейси, та повертаються з цих транспортних засобiв до магазинiв, якi постачали цi товари, ведеться утримувачами магазинiв безмитної торгiвлi окремо вiд облiку iнших товарiв, що реалiзуються зазначеними магазинами.

     6. Митний орган, у зонi дiяльностi якого розташований магазин безмитної торгiвлi, затверджує технологiчну схему постачання товарiв зазначеним магазином на повiтрянi (воднi або залiзничнi) транспортнi засоби комерцiйного призначення, що виконують мiжнароднi рейси.

     7. Постачання товарiв магазинами безмитної торгiвлi на борт повiтряного транспортного засобу комерцiйного призначення, що виконуватиме мiжнародний рейс з iншого пункту пропуску через державний кордон України, нiж той, де розташований магазин безмитної торгiвлi, здiйснюється пiд контролем посадових осiб митного органу за мiсцем розташування магазину безмитної торгiвлi у контейнерах пiд митним забезпеченням та/або забезпеченням утримувача магазину безмитної торгiвлi.

     8. Посадовiй особi митного органу, яка здiйснює митний контроль та митне оформлення товарiв, зазначених у частинi сьомiй цiєї статтi, подаються товаросупровiднi документи на такi товари iз зазначенням пункту пропуску, з якого планується виконання мiжнародного рейсу, та звiт про товари, поставленi, реалiзованi та не реалiзованi на повiтряному транспортному засобi, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

     9. Посадова особа митного органу перевiряє вiдповiднiсть накладеного на контейнер забезпечення утримувача магазину безмитної торгiвлi i товарiв у контейнерi вiдомостям, наведеним у звiтi про товари, та за вiдсутностi зауважень погоджує постачання товарiв на повiтряний транспортний засiб комерцiйного призначення шляхом проставляння на звiтi штампу "Пiд митним контролем" i робить запис "направлено до...", де зазначається митний орган, в зонi дiяльностi якого розташований пункт пропуску через державний кордон України для авiацiйного сполучення, з якого виконуватиметься мiжнародний рейс.

     10. Пiсля прибуття повiтряного транспортного засобу до пункту пропуску через державний кордон України для авiацiйного сполучення, з якого виконуватиметься мiжнародний рейс, командир повiтряного транспортного засобу повiдомляє митний орган, в зонi дiяльностi якого розташований зазначений пункт пропуску, про розмiщення на борту повiтряного транспортного засобу комерцiйного призначення товарiв магазину безмитної торгiвлi, призначених для реалiзацiї пасажирам на борту судна пiд час виконання мiжнародного рейсу.

     11. Посадова особа митного органу, яка здiйснює митний контроль та митне оформлення повiтряного транспортного засобу комерцiйного призначення, що виконує мiжнародний рейс, перевiряє товаросупровiднi документи на зазначенi товари, звiт, митне забезпечення та/або забезпечення утримувача магазину безмитної торгiвлi, накладене на контейнер з товарами, та за вiдсутностi зауважень погоджує постачання товарiв на повiтряний транспортний засiб комерцiйного призначення шляхом проставляння на звiтi вiдбитка особистої номерної печатки.

     12. Посадова особа митного органу має право перевiрити вмiст контейнера на будь-якому етапi постачання товарiв магазином безмитної торгiвлi на повiтряний транспортний засiб комерцiйного призначення та повернути такi товари з транспортного засобу до зазначеного магазину.

     13. Пiсля завершення виконання повiтряним транспортним засобом комерцiйного призначення мiжнародного рейсу у прямому та зворотному напрямках нереалiзованi товари повертаються iз зазначеного транспортного засобу в контейнерах пiд контролем посадових осiб митного органу до магазину безмитної торгiвлi, який здiйснив їх поставку на зазначений транспортний засiб.

     14. У разi прибуття повiтряного транспортного засобу пiсля завершення виконання мiжнародного рейсу до iншого пункту пропуску через державний кордон України для авiацiйного сполучення, нiж той, де розташований магазин безмитної торгiвлi, посадова особа митного органу, яка здiйснює митний контроль та митне оформлення повiтряного транспортного засобу комерцiйного призначення, що виконав мiжнародний рейс, перевiряє звiт, в якому зазначаються кiлькiсть реалiзованих товарiв, виручка та фактична кiлькiсть нереалiзованих товарiв, i надає дозвiл на направлення з метою повернення таких товарiв до пункту пропуску через державний кордон України для авiацiйного сполучення, де розташований магазин безмитної торгiвлi, шляхом проставляння на звiтi штампу "Пiд митним контролем", робить запис "направлено до...", де зазначається митний орган, в зонi дiяльностi якого розташований зазначений пункт пропуску, та накладає на контейнер з товарами митне забезпечення та/або забезпечення утримувача магазину безмитної торгiвлi.

     15. Пiсля прибуття повiтряного транспортного засобу комерцiйного призначення до пункту пропуску через державний кордон України для авiацiйного сполучення, де розташований магазин безмитної торгiвлi, командир повiтряного транспортного засобу повiдомляє митний орган, в зонi дiяльностi якого розташований зазначений магазин, про розмiщення на борту повiтряного транспортного засобу товарiв магазину безмитної торгiвлi, що повертаються до зазначеного магазину.

     16. Посадова особа митного органу, яка здiйснює митний контроль та митне оформлення зазначених товарiв, перевiряє вiдповiднiсть накладеного на контейнер митного забезпечення та/або забезпечення утримувача магазину безмитної торгiвлi i товарiв у контейнерi вiдомостям, наведеним у звiтi про товари, та за вiдсутностi зауважень погоджує повернення товарiв до магазину безмитної торгiвлi шляхом проставляння на звiтi вiдбитка особистої номерної печатки.

     17. У разi постачання товарiв магазином безмитної торгiвлi на борт повiтряного транспортного засобу комерцiйного призначення, що виконуватиме мiжнародний рейс з iншого пункту пропуску через державний кордон України для авiацiйного сполучення, нiж той, де розташований магазин безмитної торгiвлi, та у разi повернення таких товарiв у зворотному напрямку забезпечення виконання обов'язку iз сплати митних платежiв для перемiщення таких товарiв на борту повiтряного транспортного засобу комерцiйного призначення мiж зазначеними пунктами пропуску вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу не вимагається.

     18. Для декларування таких товарiв у митний режим транзиту використовується звiт про товари, поставленi, реалiзованi та не реалiзованi на повiтряному транспортному засобi.

     19. Постачання товарiв магазинами безмитної торгiвлi на залiзничнi транспортнi засоби комерцiйного призначення, що виконують мiжнароднi рейси, для реалiзацiї пасажирам зазначених рейсiв здiйснюється за умови, що такi транспортнi засоби не робитимуть пiд час здiйснення рейсу зупинок на залiзничних станцiях, розташованих на митнiй територiї України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 19.09.2013р. N 588-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 144. Перемiщення товарiв мiж магазинами безмитної торгiвлi

     1. Товари, помiщенi у митний режим безмитної торгiвлi, можуть бути вивезенi повнiстю або частково в iнший магазин безмитної торгiвлi за умови виконання митних формальностей, передбачених цим роздiлом для митних режимiв транзиту та безмитної торгiвлi.

     Стаття 145. Митний статус товарiв, що помiщуються у митний режим безмитної торгiвлi

     1. Iноземнi товари, помiщенi у митний режим безмитної торгiвлi, зберiгають статус iноземних товарiв.

     2. Українськi товари, помiщенi у митний режим безмитної торгiвлi, отримують статус iноземних товарiв.

     3. Українськi товари, що не призначенi для реалiзацiї в магазинi безмитної торгiвлi та необхiднi для забезпечення його функцiонування, допускаються у примiщення такого магазину (випускаються з нього) з письмовим iнформуванням митного органу без змiни їх митного статусу та помiщення у митнi режими.

     4. Українськi та iноземнi товари, якi використовуються магазином безмитної торгiвлi в рекламних та/або презентацiйних цiлях i не призначенi для реалiзацiї зазначеним магазином, розмiщуються у магазинi безмитної торгiвлi у тому ж порядку та на тих же умовах, що й товари, призначенi для реалiзацiї.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 146. Завершення митного режиму безмитної торгiвлi

     1. Митний режим безмитної торгiвлi завершується шляхом реекспорту товарiв, помiщених у цей митний режим, або помiщення їх у iнший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною четвертою цiєї статтi.

     2. У разi псування товарiв, помiщених у митний режим безмитної торгiвлi, цi товари пiдлягають помiщенню у митний режим знищення або руйнування утримувачем магазину безмитної торгiвлi.

     3. Якщо встановленi законом заборони або обмеження щодо iмпорту вiдповiдних товарiв, якi дiяли пiд час перебування цих товарiв у режимi безмитної торгiвлi, скасовано, дозволяється завершення режиму безмитної торгiвлi шляхом випуску зазначених товарiв для вiльного обiгу на митнiй територiї України.

     4. Митний режим безмитної торгiвлi припиняється митним органом у разi:

     1) конфiскацiї товарiв;

     2) повної втрати товарiв унаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику;

     3) списання товарiв (крiм пiдакцизних), що використовуються магазином безмитної торгiвлi виключно в рекламних та/або презентацiйних цiлях i не призначенi для реалiзацiї, на пiдставi документiв бухгалтерського облiку. Граничнi обсяги товарiв, щодо яких митний режим безмитної торгiвлi може бути припинений митним органом, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику;

     4) примусового вiдчуження або вилучення товарiв вiдповiдно до законiв України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про передачу, примусове вiдчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

     5) реалiзацiї товарiв, на якi накладено арешт у кримiнальному провадженнi, у тому числi тих, якi вiдповiдно до кримiнального процесуального законодавства України переданi Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, для реалiзацiї у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Нацiональне агентство України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв", та пiсля надходження на рахунки, вiдкритi для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, коштiв у сумi митних платежiв, що пiдлягали б сплатi при випуску таких товарiв у вiльний обiг на митнiй територiї України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 21.11.2023р. N 3475-IX)

Глава 23. Переробка на митнiй територiї

     Стаття 147. Митний режим переробки на митнiй територiї

     1. Переробка на митнiй територiї - це митний режим, вiдповiдно до якого iноземнi товари пiддаються у встановленому законодавством порядку переробцi без застосування до них заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, за умови подальшого реекспорту продуктiв переробки.

     Стаття 148. Забезпечення дотримання умов перебування товарiв у митному режимi переробки на митнiй територiї та обмеження щодо помiщення окремих товарiв у цей митний режим

     1. Помiщення товарiв у митний режим переробки на митнiй територiї здiйснюється з умовним повним звiльненням вiд оподаткування митними платежами. Забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу надається щодо товарiв, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до пункту 1 частини третьої цiєї статтi.

     2. У процесi переробки iноземних товарiв не допускається використання українських товарiв (крiм палива та енергiї), на якi законом встановлено вивiзне мито.

     3. Обмеження або заборони щодо ввезення окремих видiв товарiв на митну територiю України з метою переробки встановлюються законом. За обґрунтованої необхiдностi Кабiнет Мiнiстрiв України має право визначати:

     1) товари, при помiщеннi яких у митний режим переробки на митнiй територiї надається забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу;

     2) продукти переробки та/або товари, продукти переробки яких пiдлягають обов'язковому реекспорту за межi митної територiї України;

     3) мiнiмальне спiввiдношення вартостi iноземних та українських товарiв для окремих категорiй товарiв, що пiддаються операцiям з переробки;

     4) перелiк товарiв, якi не можуть бути допущенi до переробки для вiльного обiгу на митнiй територiї України;

     5) товари, помiщення яких у митний режим переробки на митнiй територiї забороняється.

     4. У разi встановлення вiдповiдно до частини третьої цiєї статтi заборон чи обмежень щодо переробки вiдповiдних товарiв на митнiй територiї України переробка таких товарiв, помiщених у митний режим переробки на митнiй територiї, завершується на умовах, що дiяли на момент помiщення цих товарiв у зазначений митний режим.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 149. Дозвiл на переробку товарiв на митнiй територiї України

     1. Помiщення товарiв у митний режим переробки на митнiй територiї допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника цих товарiв або уповноваженої ним особи.

     2. Разом iз заявою власник товарiв або уповноважена ним особа подає митному органу такi документи:

     1) зовнiшньоекономiчнi договори або документи, що їх замiнюють, на пiдставi яких зазначенi в заявi товари були чи будуть ввезенi на митну територiю України, i якi повиннi мiстити, зокрема, вiдомостi про обов'язковий обсяг виходу продуктiв переробки, конкретний обсяг робiт i строк їх виконання. Якщо зовнiшньоекономiчний договiр або документ, що його замiнює, не мiстить зазначених вiдомостей, такi вiдомостi подаються окремим документом;

     2) технологiчнi схеми переробки (крiм випадкiв ввезення товарiв з метою ремонту, у тому числi модернiзацiї, вiдновлення та регулювання), в яких повиннi бути зазначенi вiдомостi про всi етапи переробки та процесу перетворення товарiв, помiщених у митний режим переробки на митнiй територiї, на продукти переробки, кiлькiснi показники товарiв, помiщених у митний режим переробки на митнiй територiї, та iнших товарiв, що витрачаються пiдприємством на здiйснення операцiй з переробки, з обґрунтуванням виробничих втрат товарiв на кожному етапi, а також вiдомостi про найменування та кiлькiсть вiдходiв переробки;

     3) договори на переробку товарiв з iншими пiдприємствами, якщо окремi операцiї (або повний цикл) з переробки товарiв здiйснюватимуться такими iншими пiдприємствами;

     4) iншi документи за бажанням власника товарiв або уповноваженої ним особи (висновки державних органiв, експертних установ, органiзацiй, стандарти, кодекси усталеної практики, технiчнi умови, описи чи креслення зразкiв, вiдповiдно до яких здiйснюватиметься переробка, тощо);

     3. Дозвiл на переробку товарiв на митнiй територiї України видається митним органом пiдприємству безоплатно протягом п'яти робочих днiв вiд дати реєстрацiї вiдповiдної заяви.

     4. Якщо зовнiшньоекономiчний договiр або документ, що його замiнює, на пiдставi якого зазначенi в заявi товари будуть ввезенi на митну територiю України, передбачає ввезення товарiв з метою переробки окремими партiями протягом певного перiоду часу на однакових умовах, дозвiл видається на обсяг товарiв i строк, визначенi зовнiшньоекономiчним договором, але не бiльше нiж на строк, передбачений статтею 151 цього Кодексу.

     5. Виникнення або виявлення митним органом обставин, якi не вiдображенi у документах пiдприємства i якi впливають на найменування та обсяги виходу продуктiв переробки, а також встановлення законодавством України заборон чи обмежень щодо переробки вiдповiдних товарiв на митнiй територiї України є пiдставою для надання вiдмови в митному оформленнi наступних партiй товарiв, що ввозяться на митну територiю України з метою переробки. Якщо такi обставини не мають впливу на найменування та обсяги виходу продуктiв переробки, то вiдомостi про такi обставини вносяться до ранiше виданого дозволу.

     6. У дозволi на переробку товарiв на митнiй територiї України зазначається перелiк операцiй з переробки та спосiб їх здiйснення.

     7. У видачi дозволу на переробку товарiв на митнiй територiї України не може бути вiдмовлено з огляду на:

     1) країну походження, країну вiдправлення або країну призначення цих товарiв;

     2) наявнiсть на митнiй територiї України товарiв, iдентичних за описом, якiстю та технiчними характеристиками товарам, що ввозяться для переробки;

     3) вид зовнiшньоекономiчного договору, на пiдставi якого цi товари були чи будуть ввезенi на митну територiю України, за винятком договорiв, якi забороненi законами України;

     4) форму розрахунку за зовнiшньоекономiчним договором, на пiдставi якого цi товари були чи будуть ввезенi на митну територiю України, крiм форм розрахунку, заборонених законодавством України.

     8. Рiшення про вiдмову у видачi дозволу на переробку товарiв на митнiй територiї України приймається, якщо:

     1) вiдомостей, зазначених у поданих заявником документах, недостатньо для визначення обов'язкового обсягу виходу продуктiв переробки, що утворюються в результатi переробки товарiв;

     2) митний орган виявив невiдповiдностi у вiдомостях, що мiстяться у поданих заявником документах, або недостовiрнiсть цих вiдомостей;

     3) митним органом встановлено вiдсутнiсть належного технологiчного обладнання, примiщень, умов для облiку i зберiгання товарiв, що ввозяться з метою переробки;

     4) пiдприємством не дотримано встановлених законодавством України заборон чи обмежень щодо переробки товарiв на митнiй територiї України.

     9. Дозвiл на переробку товарiв на митнiй територiї України може бути змiнено або вiдкликано митним органом, якщо його видано на пiдставi недостовiрних даних, що мали iстотне значення для прийняття рiшення про його видачу, або якщо пiдприємство, якому видано такий дозвiл, не дотримується положень цього Кодексу та iнших актiв законодавства України з питань митної справи.

     10. Частину десяту виключено.

     11. Вимоги до iдентифiкацiї окремих товарiв, що ввозяться на митну територiю України з метою переробки, можуть встановлюватися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, з урахуванням характеру операцiй з переробки та особливостей технологiчного процесу.

     12. Якщо митнi органи не можуть забезпечити iдентифiкацiю товарiв, що ввозяться на митну територiю України з метою переробки, вiдповiдно до статтi 326 цього Кодексу можуть бути застосованi iншi способи забезпечення iдентифiкацiї з урахуванням характеру операцiй з переробки та особливостей технологiчного процесу, наприклад, такi як:

     1) посилання на опис спецiального виробничого маркування або номерiв;

     2) пломби, печатки, штампи або iнше iндивiдуальне маркування;

     3) зразки, iлюстрацiї чи технiчний опис;

     4) проби;

     5) документальне пiдтвердження, яке стосується передбачених операцiй (такi як контракти, рахунки-проформи, комерцiйна переписка), якi свiдчать про те, що продукти переробки виробленi з товарiв, якi ввозяться для переробки.

     13. Можливiсть встановлення наявностi ввезених товарiв у продуктах переробки не є обов'язковою для допуску товарiв для переробки на митнiй територiї України у випадках, якщо:

     1) такi товари можуть бути iдентифiкованi шляхом представлення докладних даних про витраченi ресурси та технологiї виробництва продуктiв переробки чи шляхом здiйснення митного контролю пiд час проведення операцiй з переробки; або

     2) митний режим переробки на митнiй територiї завершується реекспортом продуктiв переробки товарiв, iдентичних за описом, якiстю та технiчними характеристиками товарам, допущеним для переробки на митнiй територiї України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 13.03.2018р. N 2321-VIII, вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 07.02.2023р. N 2919-IX)

     Стаття 150. Операцiї з переробки товарiв

     1. Кiлькiсть операцiй з переробки товарiв у митному режимi переробки на митнiй територiї не обмежується.

     2. Операцiї з переробки товарiв можуть включати:

     1) власне переробку товарiв, у тому числi: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарiв, якi сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктiв переробки;

     2) ремонт товарiв, у тому числi модернiзацiю, вiдновлення та регулювання, калiбрування.

     3. Окремi операцiї з переробки товарiв або повний цикл переробки за дорученням пiдприємства, якому видано дозвiл на переробку товарiв на митнiй територiї України, та з дозволу митного органу можуть здiйснюватися iншими пiдприємствами. При цьому вiдповiдальнiсть перед митними органами за порушення визначеного порядку переробки товарiв несе пiдприємство, якому видано дозвiл на проведення операцiй з переробки товарiв на митнiй територiї України. Дозволи на виконання окремих операцiй з переробки або повного циклу переробки надаються одночасно з дозволом на переробку товарiв на митнiй територiї України або, за необхiдностi, - на пiдставi заяви вiдповiдної особи пiсля надання цього дозволу та вiдображаються у ньому.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 151. Строки переробки товарiв на митнiй територiї України

     1. Строк переробки товарiв на митнiй територiї України встановлюється митним органом у кожному випадку пiд час видачi дозволу пiдприємству, виходячи з тривалостi процесу переробки товарiв та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом iноземних товарiв для переробки. За заявою пiдприємства, якому видано дозвiл на переробку товарiв, з причин, пiдтверджених документально, строк переробки товарiв на митнiй територiї України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днiв, крiм випадкiв, передбачених частинами другою i третьою цiєї статтi.

     2. Законами України може визначатися бiльший строк переробки товарiв, а для пiдприємств суднобудiвної промисловостi (в межах класу 30.11 групи 30.1 роздiлу 30, класу 33.15 групи 33.1 роздiлу 33 КВЕД ДК 009:2010) загальний строк переробки не може перевищувати 730 днiв.

     3. Виходячи з технологiчних особливостей переробки окремих товарiв, попередньо встановлений строк їх переробки за письмовою заявою пiдприємства, якому видано дозвiл на переробку, може бути продовжений митним органом, яким видано вiдповiдний дозвiл на переробку, у тому числi понад строк, передбачений частиною першою цiєї статтi. У разi вiдмови у продовженнi такого строку митний орган зобов'язаний невiдкладно письмово або в електроннiй формi повiдомити особi, яка звернулася iз заявою про його продовження, про причини та пiдстави такої вiдмови.

     4. Якщо товари, помiщенi у митний режим переробки на митнiй територiї, не можуть бути своєчасно реекспортованi внаслiдок накладення на них арешту (крiм арешту внаслiдок позовiв приватних осiб), вилучення у справi про порушення митних правил, аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту такої аварiї або дiї обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, строк переробки на митнiй територiї зупиняється на час такого арешту (вилучення, аварiї, дiї обставин непереборної сили).

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 13.03.2018р. N 2321-VIII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 152. Перевiрка митними органами дотримання митного режиму переробки на митнiй територiї

     1. Товари, помiщенi в митний режим переробки на митнiй територiї, а також продукти їх переробки протягом всього строку перебування в цьому режимi знаходяться пiд митним контролем.

     2. Митнi органи можуть проводити перевiрку товарiв, ввезених для переробки на митнiй територiї України, а також продуктiв їх переробки у будь-якої особи, яка здiйснює операцiї з переробки таких товарiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 153. Обсяг виходу продуктiв переробки

     1. Митнi органи здiйснюють контроль за обов'язковим обсягом виходу продуктiв переробки, що утворюються в результатi переробки товарiв на митнiй територiї України. Данi про обов'язковий обсяг виходу продуктiв переробки зазначаються в зовнiшньоекономiчному договорi (контрактi) на переробку товарiв або в окремому документi, що подається митного органу пiдприємством для отримання дозволу на переробку товарiв на митнiй територiї України.

     2. Для пiдтвердження даних про обсяг виходу продуктiв переробки центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, може звертатися до iнших центральних органiв виконавчої влади або експертних установ. Такi звернення не є пiдставою для вiдмови у видачi дозволу на переробку товарiв на митнiй територiї України або для зупинення дiї ранiше виданих дозволiв протягом всього перiоду їх розгляду.

     3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, може встановлювати обов'язковi норми виходу продуктiв переробки у випадках, коли операцiї з переробки на митнiй територiї України здiйснюються за типовими (однаковими) технiчними умовами, а товари та продукти їх переробки мають постiйнi характеристики.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 154. Порядок митного оформлення продуктiв переробки

     1. Пiд час реекспорту продуктiв переробки вони пiдлягають декларуванню митним органам з поданням перелiку українських товарiв, витрачених пiд час здiйснення операцiй з переробки iноземних товарiв, iз зазначенням їх кiлькостi та вартостi.

     2. Декларант має право заявити українськi товари (крiм палива та енергiї), що повнiстю використанi пiд час переробки iноземних товарiв, у митний режим експорту. Митне оформлення в такому випадку здiйснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та iншими законами України для митного оформлення експорту українських товарiв.

     3. Продукти переробки можуть реекспортуватися однiєю чи кiлькома партiями. Допускається вивезення продуктiв переробки за межi митної територiї України не через той митний орган, через який товари ввозилися на цю територiю для переробки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 155. Умови реалiзацiї продуктiв переробки на митнiй територiї України

     1. Якщо умовами переробки iноземних товарiв на митнiй територiї України передбачено проведення розрахункiв частиною продуктiв їх переробки, такi продукти пiдлягають митному оформленню вiдповiдно до митного режиму iмпорту з оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, передбачених законом.

     2. Реалiзацiя на митнiй територiї України продуктiв переробки, власником яких є нерезидент, здiйснюється через зареєстроване в Українi його представництво, на яке покладається обов'язок з декларування цих продуктiв переробки для вiльного обiгу.

     3. Продукти переробки також можуть бути реалiзованi пiдприємству, яке їх виготовило.

     4. Реалiзацiя на митнiй територiї України продуктiв переробки, виготовлених з товарiв, власником яких є пiдприємство-резидент, якому митним органом надано дозвiл на їх переробку, здiйснюється пiсля помiщення зазначеним пiдприємством таких продуктiв переробки в митний режим iмпорту зi сплатою митних платежiв, якими вiдповiдно до законiв України оподатковуються товари пiд час ввезення на митну територiю України в режимi iмпорту, та iз застосуванням до таких продуктiв переробки встановлених вiдповiдно до закону заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII)

     Стаття 156. Переробка товарiв для вiльного обiгу на митнiй територiї України

     1. Дозволяється ввезення товарiв для переробки на митнiй територiї України з метою подальшого митного оформлення продуктiв переробки для вiльного обiгу на цiй територiї.

     2. Товари можуть бути допущенi до переробки для вiльного обiгу на митнiй територiї України за умови, що:

     1) митний орган може впевнитися в тому, що продукти переробки були отриманi саме з цих товарiв; та

     2) товари пiсля переробки не можуть бути економiчно вигiдно вiдновленi у первинному станi.

     3. Переробка товарiв для вiльного обiгу на митнiй територiї України завершується шляхом помiщення продуктiв їх переробки у митний режим iмпорту. За рiшенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається помiщення зазначених продуктiв в iншi митнi режими.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 157. Залишки i вiдходи, що утворилися в результатi переробки товарiв

     1. Залишки або вiдходи, що утворилися в результатi здiйснення операцiй з переробки iноземних товарiв i мають господарську цiннiсть та/або можуть бути утилiзованi, пiдлягають помiщенню в цьому станi у вiдповiдний митний режим до закiнчення строку переробки товарiв.

     2. За бажанням декларанта або уповноваженої ним особи залишки або вiдходи, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, можуть декларуватися за одним класифiкацiйним кодом згiдно з УКТ ЗЕД, за умови, що цьому коду вiдповiдає найбiльша ставка мита. Якщо до окремих товарiв, якi входять до зазначеної партiї, застосовуються передбаченi законом заходи нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, такий спосiб декларування не звiльняє декларанта вiд додержання зазначених заходiв щодо цих товарiв.

     3. Iншi вiдходи, нiж зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, з дозволу митного органу пiдлягають видаленню вiдповiдно до законодавства України до закiнчення строку переробки товарiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 158. Еквiвалентна компенсацiя

     1. Продукти, отриманi в результатi переробки еквiвалентних товарiв, для цiлей застосування цiєї глави вважаються продуктами переробки iноземних товарiв.

     2. Пiд еквiвалентними товарами розумiються українськi та iноземнi товари, якi є iдентичними за описовими, кiлькiсними i технiчними характеристиками iноземним товарам, якi вони замiнюють, ввезеним для операцiй з переробки на митнiй територiї України.

     3. Дозволяється здiйснення реекспорту продуктiв переробки, одержаних з використанням еквiвалентних товарiв, до ввезення товарiв для переробки на митнiй територiї України або до завершення операцiй з їх переробки.

     Стаття 159. Митний статус товарiв, що помiщуються у митний режим переробки на митнiй територiї

     1. Iноземнi товари, помiщенi у митний режим переробки на митнiй територiї, зберiгають статус iноземних товарiв.

     2. Продукти переробки, залишки (вiдходи), виготовленi (одержанi) в процесi здiйснення операцiй з переробки iноземних товарiв, мають статус iноземних товарiв та вважаються такими, що помiщенi у митний режим переробки на митнiй територiї.

     3. Українськi товари, що використовувалися в процесi переробки iноземних товарiв на митнiй територiї України, отримують статус iноземних товарiв у момент вивезення продуктiв переробки за межi митної територiї України.

     Стаття 160. Завершення митного режиму переробки на митнiй територiї

     1. Митний режим переробки на митнiй територiї завершується шляхом реекспорту продуктiв переробки чи помiщення їх в iнший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цiєї статтi.

     2. Митний режим переробки на митнiй територiї припиняється митним органом у разi:

     1) конфiскацiї товарiв;

     2) повної втрати товарiв унаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту такої аварiї або дiї обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику;

     3) примусового вiдчуження або вилучення товарiв вiдповiдно до законiв України "Про правовий режим воєнного стану" та "Про передачу, примусове вiдчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

     4) реалiзацiї товарiв, на якi накладено арешт у кримiнальному провадженнi, у тому числi тих, якi вiдповiдно до кримiнального процесуального законодавства України переданi Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, для реалiзацiї у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Нацiональне агентство України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв", та пiсля надходження на рахунки, вiдкритi для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, коштiв у сумi митних платежiв, що пiдлягали б сплатi при випуску таких товарiв у вiльний обiг на митнiй територiї України.

     3. У разi припинення митного режиму переробки на митнiй територiї згiдно з частиною другою цiєї статтi реекспорт товарiв та продуктiв їх переробки не вимагається, а забезпечення сплати митних платежiв, надане вiдповiдно до статтi 148 цього Кодексу, пiдлягає поверненню (вивiльненню).

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 21.11.2023р. N 3475-IX)

     Стаття 161. Розпорядження товарами, що помiщенi у митний режим переробки на митнiй територiї, у разi вiдкликання дозволу на переробку

     1. Протягом 20 днiв вiд дати вiдкликання дозволу на переробку товарiв на митнiй територiї України пiдприємство повинно завершити розпочатi операцiї з переробки, а товари, помiщенi в митний режим переробки на митнiй територiї, у строк до 30 днiв з дати вiдкликання дозволу на переробку товарiв повиннi бути вивезенi за межi митної територiї України або заявленi в iнший митний режим в порядку, визначеному цим Кодексом. Якщо завершення розпочатих операцiй з переробки протягом 20 днiв є неможливим без спричинення безповоротної шкоди товарам або технологiчному обладнанню, переробка зазначених товарiв завершується вiдповiдно до технологiчної схеми переробки. У такому разi товари протягом 10 днiв з дати фактичного завершення їх переробки пiдлягають вивезенню за межi митної територiї України або помiщенню в iнший митний режим.

     2. У разi невиконання пiдприємством вимог частини першої цiєї статтi забезпечення сплати митних платежiв, надане вiдповiдно до частини третьої статтi 148 цього Кодексу, використовується для сплати вiдповiдних митних платежiв у порядку та строки, визначенi цим Кодексом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Глава 24. Переробка за межами митної територiї

     Стаття 162. Митний режим переробки за межами митної територiї

     1. Переробка за межами митної територiї - це митний режим, вiдповiдно до якого українськi товари пiддаються у встановленому законодавством порядку переробцi за межами митної територiї України без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, за умови повернення цих товарiв або продуктiв їх переробки на митну територiю України у митному режимi iмпорту.

     Стаття 163. Операцiї щодо переробки товарiв за межами митної територiї

     1. Пiд час переробки товарiв за межами митної територiї України можуть здiйснюватися операцiї, зазначенi у частинi другiй статтi 150 цього Кодексу.

     Стаття 164. Забезпечення дотримання умов перебування товарiв у митному режимi переробки за межами митної територiї та обмеження щодо помiщення окремих товарiв у цей митний режим

     1. Товари, помiщенi в митний режим переробки за межами митної територiї, протягом всього строку перебування у цьому режимi перебувають пiд митним контролем.

     2. Помiщення товарiв у митний режим переробки за межами митної територiї в установлених законом випадках здiйснюється зi сплатою вивiзного мита.

     3. Не пiдлягають помiщенню у митний режим переробки за межами митної територiї товари (крiм тих, що вивозяться з метою ремонту), якi при iмпортi були звiльненi вiд оподаткування митними платежами вiдповiдно до цього Кодексу та Податкового кодексу України.

     4. За обґрунтованої необхiдностi Кабiнет Мiнiстрiв України має право визначати:

     1) продукти переробки, залишки переробки, а також товари, продукти переробки чи залишки переробки яких пiдлягають обов'язковому поверненню на митну територiю України i випуску у вiльний обiг;

     2) мiнiмальне спiввiдношення вартостi українських та iноземних товарiв для окремих категорiй товарiв, що пiддаються операцiям з переробки за межами митної територiї України.

     5. Товари, продукти переробки яких визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України як обов'язковi до повернення на митну територiю України, вивозяться у митному режимi переробки за межами митної територiї iз наданням забезпечення на суму їх вартостi в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. У разi встановлення законами України заборон чи обмежень щодо переробки вiдповiдних товарiв за межами митної територiї України переробка таких товарiв, помiщених у режим переробки за межами митної територiї, завершується на умовах, якi дiяли на момент помiщення цих товарiв у зазначений митний режим.

     7. Якщо умовами переробки товарiв за межами митної територiї України передбачено проведення розрахункiв частиною товарiв, призначених для переробки, така частина товарiв при вивезеннi за межi митної територiї України декларується у митному режимi експорту.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 165. Дозвiл на вивезення товарiв для переробки за межами митної територiї України

     1. Помiщення товарiв у митний режим переробки за межами митної територiї допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника цих товарiв або уповноваженої ним особи.

     2. Разом iз заявою власник товарiв або уповноважена ним особа подає митному органу такi документи:

     1) зовнiшньоекономiчнi договори або документи, що їх замiнюють, на пiдставi яких здiйснюватиметься переробка товарiв i якi повиннi мiстити, зокрема, вiдомостi про обов'язковий обсяг виходу продуктiв переробки, конкретний обсяг робiт i строк їх виконання. Якщо зовнiшньоекономiчний договiр або документ, що його замiнює, не мiстить зазначених вiдомостей, такi вiдомостi подаються окремим документом;

     2) технологiчнi схеми переробки (крiм випадкiв вивезення товарiв з метою ремонту, у тому числi модернiзацiї, вiдновлення та регулювання), в яких повиннi бути зазначенi вiдомостi про всi етапи переробки i процесу перетворення товарiв, помiщених у митний режим переробки за межами митної територiї, на продукти переробки, кiлькiснi показники товарiв, помiщених у митний режим переробки за межами митної територiї, та iнших товарiв, що витрачаються на здiйснення операцiй з переробки, з обґрунтуванням виробничих втрат товарiв на кожному етапi, а також вiдомостi про найменування та кiлькiсть вiдходiв переробки;

     3) iншi документи за бажанням власника товарiв або уповноваженої ним особи (висновки державних органiв, експертних установ, органiзацiй, стандарти, кодекси усталеної практики, технiчнi умови, описи чи креслення зразкiв, вiдповiдно до яких здiйснюватиметься переробка, тощо).

     3. Дозвiл на переробку товарiв за межами митної територiї України видається пiдприємству митним органом безоплатно протягом п'яти робочих днiв з дати реєстрацiї вiдповiдної заяви.

     4. Якщо зовнiшньоекономiчний договiр, на пiдставi якого здiйснюватиметься переробка, передбачає вивезення товарiв з метою переробки окремими партiями протягом певного перiоду часу на однакових умовах, дозвiл видається на обсяг товарiв i строк, визначенi зовнiшньоекономiчним договором, але не бiльш як на один рiк.

     5. Виникнення або виявлення митним органом обставин, якi не вiдображенi у документах пiдприємства, але якi впливають на найменування та обсяг виходу продуктiв переробки, а також встановлення законодавством України заборон чи обмежень щодо переробки вiдповiдних товарiв за межами митної територiї України є пiдставою для надання вiдмови у митному оформленнi наступних партiй товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України з метою переробки. Якщо такi обставини не мають впливу на найменування та обсяг виходу продуктiв переробки, вiдомостi про них вносяться до ранiше виданого дозволу.

     6. У дозволi на переробку товарiв за межами митної територiї України зазначається перелiк операцiй з переробки та спосiб їх здiйснення.

     7. У видачi дозволу на переробку товарiв за межами митної територiї України не може бути вiдмовлено тiльки на тiй пiдставi, що переробка цих товарiв здiйснюватиметься у певнiй країнi.

     8. Рiшення про вiдмову у видачi дозволу на переробку товарiв за межами митної територiї України приймається, якщо:

     1) вiдомостей, зазначених у поданих заявником документах, недостатньо для визначення обов'язкового обсягу виходу продуктiв переробки, що утворюються в результатi переробки товарiв;

     2) митний орган виявив невiдповiдностi у вiдомостях, що мiстяться у поданих заявником документах, або недостовiрнiсть цих вiдомостей;

     3) пiдприємством не дотримано встановлених законодавством України заборон чи обмежень щодо переробки товарiв за межами митної територiї України.

     9. Дозвiл на переробку товарiв за межами митної територiї України може бути змiнено або вiдкликано митним органом, якщо його видано на пiдставi недостовiрних даних, що мали iстотне значення для прийняття рiшення про його видачу, або якщо пiдприємство, якому видано такий дозвiл, не дотримується положень цього Кодексу та iнших законодавчих актiв України.

     10. Частину десяту виключено.

     11. Вимоги до iдентифiкацiї окремих товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України з метою переробки, можуть встановлюватися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, з урахуванням характеру операцiй з переробки та особливостей технологiчного процесу.

     12. Якщо митнi органи не можуть забезпечити iдентифiкацiю товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України з метою переробки, вiдповiдно до статтi 326 цього Кодексу, можуть бути застосованi iншi способи забезпечення iдентифiкацiї з урахуванням характеру операцiй з переробки та особливостей технологiчного процесу, зокрема:

     1) посилання на опис спецiального виробничого маркування або номерiв;

     2) пломби, печатки, штампи або iнше iндивiдуальне маркування;

     3) зразки, iлюстрацiї чи технiчний опис;

     4) проби;

     5) документальне пiдтвердження, яке стосується передбачених операцiй (такi, як контракти, рахунки-проформи, комерцiйна переписка), якi свiдчать про те, що продукти переробки виробленi з товарiв, що вивозяться для переробки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 07.02.2023р. N 2919-IX)

     Стаття 166. Строки переробки товарiв за межами митної територiї України

     1. Строк переробки товарiв за межами митної територiї України встановлюється митним органом у кожному випадку пiд час надання дозволу пiдприємству-резиденту, виходячи з тривалостi процесу переробки товарiв та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом українських товарiв для переробки. За заявою пiдприємства, якому видано дозвiл на переробку товарiв, з причин, пiдтверджених документально, строк переробки товарiв за межами митної територiї України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днiв, крiм випадкiв, передбачених частинами другою i третьою цiєї статтi.

     2. Законами України може визначатися iнший строк переробки товарiв.

     3. Виходячи з технологiчних особливостей переробки окремих товарiв, попередньо встановлений строк їх переробки за письмовою заявою пiдприємства, якому видано дозвiл на переробку, може бути продовжений митним органом, яким видано вiдповiдний дозвiл на переробку, у тому числi понад строк, передбачений частиною першою цiєї статтi. У разi вiдмови у продовженнi такого строку митний орган зобов'язаний невiдкладно письмово або в електроннiй формi повiдомити особi, яка звернулася iз заявою про його продовження, про причини та пiдстави такої вiдмови.

     4. Якщо товари, помiщенi у митний режим переробки за межами митної територiї, не можуть бути своєчасно реiмпортованi внаслiдок накладення на них арешту, аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту такої аварiї або дiї обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, строк переробки за межами митної територiї зупиняється на час такого арешту (аварiї, дiї обставин непереборної сили).

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 167. Обсяг виходу продуктiв переробки

     1. Митнi органи здiйснюють контроль за обов'язковим обсягом виходу продуктiв переробки, що утворюються в результатi переробки товарiв за межами митної територiї України. Данi про обов'язковий обсяг виходу продуктiв переробки зазначаються в договорi (контрактi) на переробку товарiв або в окремому документi, що подаються митного органу пiдприємством для отримання дозволу на переробку товарiв за межами митної територiї України.

     2. Для пiдтвердження даних про обсяг виходу продуктiв переробки центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, може звертатися до iнших центральних органiв виконавчої влади або експертних установ чи в порядку, встановленому мiжнародними договорами, укладеними вiдповiдно до закону, до митних органiв iноземних країн. Такi звернення не є пiдставою для вiдмови у видачi дозволу на переробку товарiв за межами митної територiї України або для зупинення дiї ранiше виданих дозволiв протягом всього перiоду їх розгляду.

     3. Митнi органи можуть встановлювати обов'язковi норми виходу продуктiв переробки, якщо операцiї з переробки за межами митної територiї України здiйснюються за типовими (однаковими) технiчними умовами, а товари i продукти їх переробки мають постiйнi характеристики.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 168. Порядок митного оформлення та оподаткування продуктiв переробки

     1. Пiд час ввезення продуктiв переробки iноземнi товари, якi були витраченi у процесi переробки товарiв, що вивозилися, декларуванню не пiдлягають.

     2. Повне звiльнення вiд оподаткування митними платежами застосовується до товарiв, якi були помiщенi у митний режим переробки за межами митної територiї та в межах визначеного строку повертаються на митну територiю України:

     1) у тому самому станi, в якому вони були вивезенi за межi митної територiї України, з дотриманням умов, зазначених у статтi 78 цього Кодексу;

     2) у вiдремонтованому виглядi, якщо ремонт проведено в рамках гарантiйних зобов'язань.

     3. До продуктiв переробки (крiм зазначених у частинi другiй цiєї статтi) застосовується часткове звiльнення вiд оподаткування митними платежами, вiдповiдно до якого сплатi пiдлягає позитивна рiзниця мiж сумою митних платежiв, нарахованою на продукти переробки, та сумою митних платежiв, яка пiдлягала б сплатi у разi iмпорту вiдповiдних товарiв, якi були вивезенi за межi митної територiї України для переробки.

     4. Продукти переробки можуть ввозитися на митну територiю України однiєю чи кiлькома партiями. Допускається ввезення продуктiв переробки на митну територiю України через iнший митний орган, нiж той, через який товари вивозилися для переробки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 169. Умови реалiзацiї продуктiв переробки за межами митної територiї України

     1. Товари, помiщенi у митний режим переробки за межами митної територiї, та/або продукти їх переробки можуть бути реалiзованi за межами митної територiї України за умови митного оформлення товарiв, помiщених у митний режим переробки за межами митної територiї, у митний режим експорту з дотриманням вимог цього Кодексу та iнших законодавчих актiв України.

     Стаття 170. Залишки i вiдходи, що утворилися в результатi переробки товарiв

     1. Залишки i вiдходи, що утворилися в результатi здiйснення операцiй з переробки українських товарiв за межами митної територiї України i залишаються за межами цiєї територiї, митному контролю та митному оформленню не пiдлягають.

     Стаття 171. Еквiвалентна компенсацiя

     1. Продукти, отриманi в результатi переробки еквiвалентних товарiв, для цiлей застосування цiєї глави вважаються продуктами переробки українських товарiв.

     2. Пiд еквiвалентними товарами розумiються iноземнi товари, якi є iдентичними за описовими, кiлькiсними i технiчними характеристиками українським товарам, вивезеним для переробки за межами митної територiї України.

     3. Дозволяється ввезення продуктiв переробки еквiвалентних товарiв на митну територiю України до вивезення українських товарiв для переробки за межами митної територiї України або до завершення операцiй з їх переробки.

     Стаття 172. Митний статус товарiв, що помiщуються у митний режим переробки за межами митної територiї

     1. Українськi товари, помiщенi у митний режим переробки за межами митної територiї, отримують статус iноземних товарiв з моменту їх фактичного вивезення за межi митної територiї України.

     2. Продукти переробки, виготовленi (одержанi) у процесi здiйснення операцiй з переробки товарiв, мають статус iноземних товарiв та вважаються такими, що помiщенi у митний режим переробки за межами митної територiї.

     Стаття 173. Завершення режиму переробки за межами митної територiї

     1. Митний режим переробки за межами митної територiї завершується:

     1) шляхом iмпорту продуктiв переробки; або

     2) шляхом реiмпорту вiдповiдно до статтi 78 цього Кодексу товарiв, що вивозилися в режимi переробки за межами митної територiї; або

     3) шляхом експорту продуктiв переробки чи товарiв, що вивозилися в режимi переробки за межами митної територiї; або

     4) у випадках, передбачених частиною другою цiєї статтi.

     2. Митний режим переробки за межами митної територiї припиняється митним органом у разi:

     1) конфiскацiї товарiв;

     2) повної втрати товарiв унаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту такої аварiї або дiї обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

     3. У разi припинення митного режиму переробки за межами митної територiї згiдно з частиною другою цiєї статтi повернення товарiв та продуктiв їх переробки на митну територiю України не вимагається, а забезпечення, надане вiдповiдно до статтi 164 цього Кодексу, повертається (вивiльняється) тiльки у разi повної втрати товарiв унаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 174. Розпорядження товарами, помiщеними у митний режим переробки за межами митної територiї, в разi вiдкликання дозволу на переробку

     1. Протягом 20 днiв вiд дати вiдкликання дозволу на переробку товарiв за межами митної територiї України товари, помiщенi в митний режим переробки за межами митної територiї, повиннi бути заявленi до iншого митного режиму в порядку, визначеному цим Кодексом.

     2. У разi невиконання пiдприємством вимог частини першої цiєї статтi забезпечення, надане вiдповiдно до частини п'ятої статтi 164 цього Кодексу, пiдлягає використанню для сплати забезпеченої суми.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Глава 25. Знищення або руйнування

     Стаття 175. Митний режим знищення або руйнування

     1. Знищення або руйнування - це митний режим, вiдповiдно до якого iноземнi товари пiд митним контролем знищуються або приводяться у стан, який виключає можливiсть їх використання, з умовним повним звiльненням вiд оподаткування митними платежами, установленими на iмпорт цих товарiв, та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     Стаття 176. Умови помiщення товарiв у митний режим знищення або руйнування

     1. Знищення або руйнування товарiв допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарiв чи уповноваженої ним особи.

     2. Дозвiл на помiщення товарiв у митний режим знищення або руйнування видається митним органом, якщо власником чи уповноваженою ним особою:

     1) укладено договiр на знищення (руйнування) товарiв з пiдприємством, уповноваженим вiдповiдно до законодавства України на знищення (руйнування) вiдповiдних категорiй товарiв;

     2) отримано дозволи на знищення (руйнування) товарiв вiд державних органiв, до повноважень яких належить контроль за перемiщенням таких товарiв.

     3. Дозвiл на помiщення товарiв у митний режим знищення або руйнування видається митним органом безоплатно протягом трьох робочих днiв з дати реєстрацiї вiдповiдної заяви. У разi вiдмови у видачi дозволу митний орган зобов'язаний у зазначений строк письмово або в електроннiй формi повiдомити особу, яка звернулася за отриманням дозволу, про пiдстави вiдмови.

     4. Не вважаються операцiями зi знищення або руйнування товарiв:

     1) використання для споживання тваринами товарiв, попередньо призначених для споживання людиною;

     2) проведення з товарами операцiй з переробки;

     3) отримання продуктiв переробки, включаючи монтаж, демонтаж, переробку або обробку товарiв;

     4) ремонт товарiв, включаючи їх вiдновлення;

     5) використання товарiв як таких, що полегшують процес виготовлення продуктiв переробки, якщо самi вони при цьому повнiстю витрачаються.

     5. Якщо товари, якi передбачається знищити або зруйнувати, можуть бути помiщенi у митний режим вiдмови на користь держави, митний орган письмово пропонує декларантовi обрати цей митний режим. За згоди власника товарiв з пропозицiєю митного органу цi товари помiщуються в митний режим вiдмови на користь держави.

     6. Помiщення товарiв у митний режим знищення або руйнування здiйснюється митним органом, у зонi дiяльностi якого проводяться операцiї зi знищення або руйнування.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 177. Умови знищення або руйнування окремих категорiй товарiв

     1. Вiдповiдно до положень цього Кодексу та вимог, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України чи центральними органами виконавчої влади вiдповiдно до їх повноважень, здiйснюється знищення або руйнування окремих категорiй товарiв, зокрема:

     1) лiкарських i наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв та прекурсорiв;

     2) неякiсної та небезпечної продукцiї;

     3) вiйськової, мисливської, спортивної вогнепальної зброї та боєприпасiв до неї;

     4) холодної i пневматичної зброї;

     5) вибухових речовин;

     6) спецiальних засобiв, заряджених речовинами сльозогiнної та дратiвної дiї, засобiв iндивiдуального захисту, засобiв активної оборони та засобiв для виконання спецiальних операцiй i оперативно-розшукових заходiв.

     Стаття 178. Витрати на знищення або руйнування товарiв

     1. Знищення або руйнування товарiв здiйснюється за рахунок їх власника, уповноваженої ним особи чи iнших заiнтересованих осiб.

     2. Якщо товари опинилися у станi, що виключає можливiсть їх декларування у будь-який iнший митний режим, нiж знищення або руйнування, у разi незгоди власника або уповноваженої ним особи самостiйно органiзувати та оплатити процедуру знищення або руйнування таких товарiв та за вiдсутностi iнших осiб, якi письмово заявили митного органу про таке бажання, вартiсть навантажувально-розвантажувальних робiт, зберiгання, перевезення, знищення (руйнування), оформлення документiв та iншi витрати, пов'язанi з дотриманням митного режиму знищення або руйнування, а також пеня списуються (стягуються) з такого власника або уповноваженої ним особи у безакцептному порядку, а в разi неможливостi такого списання (стягнення) - вiдшкодовуються за рахунок коштiв державного бюджету.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 179. Вiдходи (залишки), що утворилися в результатi знищення або руйнування товарiв, та їх митний статус

     1. Залишки, що утворилися в результатi знищення або руйнування товарiв, у тому числi складовi товару, якi не були знищенi або зруйнованi, та отриманi в результатi знищення або руйнування товарiв вiдходи, якi мають господарську цiннiсть, пiдлягають помiщенню протягом 10 днiв вiд дати знищення товарiв у вiдповiдний митний режим як iноземнi товари, якi перебувають пiд митним контролем.

     2. Вiдходи, що утворилися в результатi знищення або руйнування товарiв i не мають господарської цiнностi та не можуть бути утилiзованi, пiдлягають видаленню вiдповiдно до законодавства України як українськi товари пiдприємством, яке здiйснило операцiї зi знищення (руйнування) товарiв.

     Стаття 180. Митний контроль товарiв, що помiщуються у митний режим знищення або руйнування

     1. Товари, помiщенi у митний режим знищення або руйнування, а також залишки та вiдходи, що утворилися в результатi здiйснення операцiй iз знищення (руйнування), перебувають пiд митним контролем.

     2. Митний орган має право здiйснювати у будь-який час перевiрку товарiв, помiщених у митний режим знищення або руйнування (до моменту їх фактичного знищення), а також залишкiв i вiдходiв, одержаних у результатi здiйснення операцiй iз знищення або руйнування (до моменту їх декларування у вiдповiдний митний режим чи видалення вiдповiдно до законодавства України).

     3. Вiдповiднi посадовi особи митних органiв та iнших державних органiв, до повноважень яких належить контроль за перемiщенням товарiв, що знищуються, мають право бути присутнiми пiд час здiйснення операцiй iз знищення (руйнування) таких товарiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 181. Завершення митного режиму знищення або руйнування

     1. Митний режим знищення або руйнування завершується пiсля виконання операцiй iз знищення або руйнування товарiв та декларування у вiдповiдний митний режим їх залишкiв.

     Стаття 182. Вiдповiдальнiсть осiб за недотримання митного режиму знищення або руйнування

     1. Вiдповiдальнiсть, передбачену цим Кодексом та iншими законодавчими актами України за недотримання умов митного режиму знищення або руйнування, несуть:

     1) власник товарiв (уповноважена особа) з моменту заявлення товарiв у цей митний режим до моменту їх передання пiдприємству, уповноваженому вiдповiдно до законодавства України на знищення (руйнування) вiдповiдних категорiй товарiв i яке фактично здiйснює таке знищення (руйнування), а також з моменту отримання вiд зазначеного пiдприємства залишкiв (вiдходiв) знищення (руйнування), якщо такi залишки утворюються, до моменту завершення митного оформлення цих залишкiв та видалення вiдходiв вiдповiдно до законодавства України;

     2) пiдприємство, уповноважене вiдповiдно до законодавства України на знищення (руйнування) вiдповiдних категорiй товарiв, з моменту прийняття для знищення (руйнування) товарiв, помiщених у митний режим знищення або руйнування, до моменту передання власнику товарiв (уповноваженiй особi) залишкiв, якщо вони утворилися в результатi здiйснення таких операцiй, а в разi якщо залишки за договором передаються у власнiсть цьому пiдприємству, - до моменту завершення митного оформлення цих залишкiв у вiдповiдний митний режим.

Глава 26. Вiдмова на користь держави

     Стаття 183. Митний режим вiдмови на користь держави

     1. Вiдмова на користь держави - це митний режим, вiдповiдно до якого власник вiдмовляється вiд iноземних товарiв на користь держави без будь-яких умов на свою користь.

     Стаття 184. Помiщення товарiв у митний режим вiдмови на користь держави

     1. У митний режим вiдмови на користь держави помiщуються iноземнi товари.

     2. Вiдмова вiд товарiв на користь держави здiйснюється за вiдповiдною письмовою заявою власника цих товарiв та з дозволу митного органу.

     3. Кабiнет Мiнiстрiв України визначає перелiк товарiв, якi не можуть бути помiщенi у митний режим вiдмови на користь держави.

     4. Iноземнi товари помiщуються у митний режим вiдмови на користь держави iз звiльненням вiд оподаткування митними платежами та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 185. Завершення митного режиму вiдмови на користь держави

     1. Митний режим вiдмови на користь держави завершується пiсля розмiщення товарiв на складi митного органу.

     2. Вiдповiдальнiсть за неправомiрне розпорядження товарами шляхом їх помiщення в митний режим вiдмови на користь держави несе декларант. Митнi органи не вiдшкодовують будь-якi майновi претензiї осiб, якi мають повноваження щодо товарiв, вiд яких декларант вiдмовився на користь держави.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

Роздiл VI
ПЕРЕМIЩЕННЯ I ПРОПУСК ТОВАРIВ, ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБIВ КОМЕРЦIЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ. МИТНI ФОРМАЛЬНОСТI ПРИ ПЕРЕМIЩЕННI ТОВАРIВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ РIЗНИМИ ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ

Глава 27. Загальнi положення щодо умов та порядку перемiщення i пропуску товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України

     Стаття 186. Засоби та способи перемiщення товарiв

     1. Перемiщення товарiв через митний кордон України здiйснюється засобами авiацiйного, водного, автомобiльного, залiзничного, трубопровiдного транспорту та лiнiями електропередачi, а також змiшаними перевезеннями. Пiд змiшаним (комбiнованим) перевезенням розумiється мiжнародне перевезення вантажiв щонайменш двома рiзними видами транспорту вiдповiдно до договору змiшаного (комбiнованого) перевезення з мiсця в однiй країнi, де вантажi переходять у вiдання оператора такого перевезення, до визначеного мiсця доставки в iншiй країнi.

     2. Залежно вiд наявностi перевiзника, вiдправника, одержувача, а також договору на перевезення товари перемiщуються у:

     1) вантажних вiдправленнях;

     2) супроводжуваному багажi;

     3) несупроводжуваному багажi;

     4) ручнiй поклажi;

     5) мiжнародних поштових вiдправленнях;

     6) мiжнародних експрес-вiдправленнях.

     Стаття 187. Митнi формальностi на транспортi

     1. Транспортнi засоби комерцiйного призначення, якими перемiщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, пiдлягають митному контролю та митному оформленню.

     2. Митнi формальностi, що здiйснюються пiд час митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв комерцiйного призначення, якими перемiщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, мають унiфiкований характер i не залежать вiд країни реєстрацiї або країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засiб, або країни, куди вiн прямує, крiм випадкiв, передбачених мiжнародними договорами України, укладеними вiдповiдно до закону, та вiдповiдними мiжнародними актами, в частинi застосування санкцiй та обмежень у торгiвлi з окремими країнами.

     3. Митнi органи виконують митнi формальностi в зонах митного контролю, створених вiдповiдно до положень глави 48 цього Кодексу, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 188. Сприяння посадовим особам митних органiв у виконаннi митних формальностей

     1. З метою прискорення виконання митних формальностей пiд час перемiщення транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України працiвники водного, повiтряного, автомобiльного та залiзничного транспорту сприяють посадовим особам митних органiв у виконаннi ними своїх службових обов'язкiв.

     2. Адмiнiстрацiя автомобiльних, морських i рiчкових портiв, мiжнародних аеропортiв, прикордонних залiзничних станцiй або iнших обладнаних мiсць, у межах яких дiють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатнiй основi забезпечує митнi органи необхiдними службовими примiщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належнi умови для роботи.

     3. Перелiк примiщень, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, та вимоги до них визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, вiдповiдно до обсягу та характеру мiжнародних перевезень.

     4. Мiсця розвантаження та завантаження транспортних засобiв комерцiйного призначення, посадки та висадки пасажирiв, а також мiсця стоянки для здiйснення митного контролю визначаються адмiнiстрацiєю автомобiльних, морських i рiчкових портiв, мiжнародних аеропортiв, прикордонних залiзничних станцiй або iнших обладнаних мiсць, у межах яких дiють пункти пропуску через державний кордон України, з урахуванням особливостей їх функцiональної i технологiчної дiяльностi та за поданням вiдповiдного митного органу, погодженим з вiдповiдним органом охорони державного кордону.

     5. Змiна мiсця стоянки суден визначається адмiнiстрацiєю порту з обов'язковим iнформуванням вiдповiдного митного органу та органу охорони державного кордону України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

     Стаття 189. Тимчасовий пропуск транспортних засобiв комерцiйного призначення на митну територiю України

     1. Транспортнi засоби комерцiйного призначення, що використовуються для перемiщення товарiв та/або пасажирiв через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територiю України без справляння митних платежiв та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     2. Тимчасово ввезенi на митну територiю України транспортнi засоби комерцiйного призначення пiдлягають вивезенню без внесення в їх конструкцiю будь-яких змiн (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матерiалiв та необхiдного ремонту).

     3. Тимчасове ввезення транспортних засобiв комерцiйного призначення на митну територiю України допускається за умови, що такi транспортнi засоби не використовуватимуться для внутрiшнiх перевезень на митнiй територiї України.

     4. Спецiальне обладнання, призначене для навантаження, вивантаження, захисту i зберiгання вантажу, яке перемiщується разом з транспортним засобом комерцiйного призначення через митний кордон України, пiдлягає пропуску в тому самому порядку, що i транспортний засiб, за умови використання такого обладнання за призначенням та зворотного вивезення (ввезення) разом з цим транспортним засобом. Ввезення спецiального обладнання на митну територiю України та вивезення його за межi цiєї територiї окремо вiд транспортного засобу комерцiйного призначення можливе на тих самих умовах, за умови пiдтвердження, що дане обладнання призначено для конкретного транспортного засобу комерцiйного призначення, ввезеного на митну територiю України (вивезеного за межi цiєї територiї) ранiше.

     5. Запаснi частини та обладнання, призначенi для використання у процесi ремонту чи технiчного обслуговування транспортних засобiв комерцiйного призначення, тимчасово ввезених на митну територiю України або тимчасово вивезених з неї, можуть ввозитися (вивозитися) пiд зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) без справляння митних платежiв та без застосування до них заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Митний орган, що здiйснює пропуск таких запасних частин та обладнання, може вимагати надання забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу.

     6. Замiненi запаснi частини та обладнання можуть не вивозитися за межi митної територiї України (не ввозитися на неї), а з дозволу митного органу:

     1) бути пред'явленi митного органу та оформленi для вiльного обiгу на митнiй територiї України (за її межами); або

     2) бути знищенi пiд контролем митного органу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 190. Товари, помилково ввезенi на митну територiю України

     1. Товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну територiю України, якщо митний орган переконається в тому, що ввезення цих товарiв не є результатом умисних дiй. Помилкове ввезення товарiв не може вважатися порушенням митних правил.

     2. Помилково ввезеними на митну територiю України не можуть вважатися товари, умови та пiдстави ввезення яких були змiненi пiсля перетинання ними митного кордону України.

     3. Помилково ввезенi на митну територiю України товари вивозяться за межi цiєї територiї на пiдставi товаросупровiдних документiв, якщо такi товари не пропущенi на митну територiю України.

     4. Помилково ввезенi на митну територiю України товари, якi були пропущенi на митну територiю України i якi зберiгають статус iноземних товарiв, вивозяться за межi цiєї територiї у митному режимi реекспорту на пiдставi товаросупровiдних документiв, згiдно з якими цi товари були ввезенi.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 191. Права та обов'язки перевiзника

     1. Перевiзники мають право:

     1) не приймати для перевезення мiж митними органами товари у разi оформлення митних та/або транспортних документiв з порушенням порядку, встановленого законодавством України;

     2) замiнювати моторний транспортний засiб, попередньо повiдомивши митний орган призначення про причини такої замiни (технiчний стан, екологiчнi вимоги, економiчна доцiльнiсть);

     3) замiнювати уповноважену перевiзником особу (водiя), вiдповiдальну за доставку товарiв до митного органу призначення, попередньо повiдомивши цей орган про причини такої замiни (стан здоров'я, вiзовi питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екiпажiв транспортних засобiв, якi виконують мiжнароднi автомобiльнi перевезення);

     4) з дозволу митного органу призначення вивантажувати товар на склад цього органу, якщо доставленi перевiзником товари, що перебувають пiд митним контролем, протягом трьох дiб не будуть заявленi вiдповiдальною за це особою до жодного митного режиму. У такому разi витрати на вивантаження та зберiгання товару вiдшкодовуються його власником;

     5) отримувати роз'яснення причин вiдмови у митному оформленнi чи пропуску товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України та перелiк заходiв, яких необхiдно вжити для їх усунення.

     2. Перевiзники зобов'язанi:

     1) пiд час прийняття товарiв до перевезення перевiряти точнiсть вiдомостей щодо кiлькостi вантажних мiсць, їх маркування, номери, зовнiшнiй стан товарiв та їх пакування. У разi неможливостi такої перевiрки вносити вiдповiдний запис до мiжнародної автомобiльної накладної (CMR);

     2) у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу або встановлений митним органом країни вiдправлення вiдповiдно до положень Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту, доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбаченi законодавством документи на них;

     3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарiв без дозволу митного органу;

     4) у разi прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечувати схороннiсть товарiв i вживати визначених митним органом заходiв для недопущення їх несанкцiонованого вилучення з-пiд митного контролю;

     5) у строки, встановленi статтею 1942 цього Кодексу, подавати в установленому цим Кодексом порядку до митного органу загальну декларацiю прибуття.

     3. У разi помiщення товарiв у митний режим транзиту на умовах Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту перевiзники зобов'язанi виконувати обов'язки, визначенi зазначеною Конвенцiєю.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 192. Заходи, що вживаються у разi аварiї чи дiї обставин непереборної сили пiд час перевезення товарiв

     1. Якщо пiд час перевезення товарiв транспортний засiб внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили не змiг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарiв в iншому мiсцi. При цьому перевiзник зобов'язаний:

     1) вжити всiх необхiдних заходiв для забезпечення збереження товарiв та недопущення будь-якого їх використання;

     2) термiново повiдомити найближчий митний орган про обставини подiї, мiсцезнаходження товарiв i транспортного засобу.

     2. Митнi органи не вiдшкодовують перевiзнику витрати, понесенi у зв'язку iз вжиттям заходiв, передбачених цiєю статтею.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 193. Вiдповiдальнiсть за порушення встановленого порядку перемiщення товарiв транзитом

     1. За порушення встановленого порядку перемiщення товарiв транзитом перевiзник притягується до адмiнiстративної вiдповiдальностi, передбаченої цим Кодексом.

     2. У разi втрати або видачi без дозволу митного органу товарiв, що перебувають пiд митним контролем i перемiщуються транзитом, перевiзник зобов'язаний сплатити митнi платежi, встановленi законом на iмпорт зазначених товарiв. Порушення перевiзником строку транзитних перевезень (доставки) товарiв, встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни вiдправлення вiдповiдно до положень Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту, якщо виконано всi iншi вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежiв.

     3. Перевiзник звiльняється вiд зобов'язання щодо сплати митних платежiв лише у разi, якщо товари, що перебувають пiд митним контролем i перемiщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслiдок аварiї, дiї обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Глава 28. Перемiщення товарiв через митний кордон України

     Стаття 194. Попереднє повiдомлення митних органiв про намiр ввезти товари на митну територiю України

     1. У разi ввезення товарiв на митну територiю України декларант або уповноважена ним особа попередньо повiдомляють митний орган, у зонi дiяльностi якого товари будуть пред'явленi для митного оформлення, про намiр ввезти цi товари.

     2. Попереднє повiдомлення про намiр ввезти товари на митну територiю України здiйснюється шляхом надання митного органу, в зонi дiяльностi якого товари будуть пред'явленi для митного оформлення, попередньої митної декларацiї або iншого документа, що може використовуватися замiсть митної декларацiї вiдповiдно до статтi 94 цього Кодексу.

     3. Попереднє повiдомлення може здiйснюватися у формi електронних документiв. Формат таких документiв, кодування символiв, засоби пересилання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику.

     4. Пiд час надання митного органу попереднього повiдомлення про намiр здiйснити перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України цьому митному органу надаються документи та/або вiдомостi, у тому числi засобами iнформацiйних технологiй, передбаченi частиною четвертою статтi 335 цього Кодексу.

     5. Положення цiєї статтi не застосовуються:

     1) до морських, рiчкових та повiтряних суден, якi пiд час перебування на митнiй територiї України не роблять зупинок у портах чи аеропортах, розташованих на цiй територiї;

     2) до товарiв, що перемiщуються транзитом на умовах Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 1941. Загальна декларацiя прибуття

     1. Загальна декларацiя прибуття подається до органу доходiв i зборiв, у зонi дiяльностi якого розташовано пункт пропуску через державний кордон України, де товари вперше перетнуть митний кордон України, до прибуття таких товарiв на митну територiю України, у тому числi в митному режимi транзиту, з дотриманням строкiв, встановлених статтею 1942 цього Кодексу.

     Якщо загальна декларацiя прибуття була подана до iншого митного органу, системи, що забезпечують функцiонування електронних iнформацiйних ресурсiв митних органiв, невiдкладно надають доступ до вiдомостей загальної декларацiї прибуття митному органу, у зонi дiяльностi якого розташовано пункт пропуску через державний кордон України, в якому товари вперше перетнуть митний кордон України.

     Загальна декларацiя прибуття не подається до митного органу, зазначеного в абзацi першому цiєї частини, на товари, якщо на такi товари до завершення строкiв, встановлених статтею 1942 цього Кодексу, вже було подано митну декларацiю (у тому числi митну декларацiю вiдповiдно до положень Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту), за умови що така митна декларацiя мiстить вiдомостi, визначенi для загальної декларацiї прибуття. Така митна декларацiя використовується як загальна декларацiя прибуття.

     2. Загальна декларацiя прибуття не подається у разi ввезення:

     1) товарiв, що перемiщуються морськими, рiчковими та повiтряними суднами, якi пiд час перебування на митнiй територiї України не роблять зупинок у портах чи аеропортах, розташованих на цiй територiї;

     2) товарiв, що перемiщуються трубопровiдним транспортом та лiнiями електропередачi;

     3) листiв, поштових карток та секограм;

     4) товарiв, що перемiщуються вiдповiдно до вимог актiв Всесвiтнього поштового союзу;

     5) вiйськової технiки та iнших товарiв, передбачених статтею 252 цього Кодексу;

     6) товарiв, що ввозяться на митну територiю України особами, яким надано митнi пiльги, передбаченi статтями 382 - 386, 388, 389, 391 i 392 цього Кодексу, та якi ввозяться на митну територiю України у зв'язку з наданням таких пiльг;

     7) товарiв, що перемiщуються iз застосуванням книжки (карнета) А.Т.А.;

     8) товарiв, що перемiщуються громадянами для особистих, сiмейних та iнших потреб, не пов'язаних iз провадженням пiдприємницької дiяльностi, у ручнiй поклажi або в супроводжуваному багажi;

     9) товарiв, що ввозяться для спортивних цiлей учасниками офiцiйних спортивних змагань;

     10) припасiв, якi знаходяться на борту транспортного засобу, що прибуває на митну територiю України;

     11) транспортних засобiв особистого користування;

     12) товарiв, необхiдних для подолання наслiдкiв стихiйного лиха, аварiй, катастроф, епiдемiй;

     13) органiв та iнших анатомiчних матерiалiв людини для потреб трансплантацiї;

     14) вiйськової технiки та iнших товарiв, зазначених у частинах першiй та другiй статтi 2521 цього Кодексу.

     3. Загальна декларацiя прибуття подається до митного органу перевiзником або вiд його iменi iншою особою - iмпортером, одержувачем товарiв або iншою особою, уповноваженою доставити товари до митного органу, зазначеного в абзацi першому частини першої цiєї статтi.

     У випадку змiшаного (комбiнованого) перевезення загальна декларацiя прибуття подається до митного органу особою, уповноваженою доставити товари до митного органу на транспортному засобi, розмiщеному на активному транспортному засобi, або вiд її iменi iншою особою.

     4. Загальна декларацiя прибуття подається до митного органу у виглядi електронного повiдомлення, на який накладено електронний пiдпис, або через iнтерфейс для подання такої декларацiї з використанням засобiв iнтегрованої системи електронної iдентифiкацiї, розмiщений на офiцiйному веб-сайтi центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику.

     У випадках, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України, для подання загальної декларацiї прибуття можуть використовуватися комерцiйнi, портовi або транспортнi iнформацiйнi системи, за умови що такi системи забезпечують передачу вiдомостей загальних декларацiй прибуття до митних органiв у строки, встановленi статтею 1942 цього Кодексу.

     5. Загальна декларацiя прибуття реєструється автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимi пiсля її отримання. Присвоєний загальнiй декларацiї прибуття реєстрацiйний номер надсилається особi, яка подавала таку декларацiю, автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимi.

     6. Перелiк вiдомостей та їх формат, необхiдних для проведення аналiзу ризикiв з метою оцiнки безпеки та надiйностi, що вносяться до загальної декларацiї прибуття залежно вiд засобу та способу перемiщення товарiв через митний кордон України, наявностi авторизацiї АЕО, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, з урахуванням вимог митного законодавства Європейського Союзу.

     7. З моменту пред'явлення митному органу товарiв, що ввозяться на митну територiю України на пiдставi загальної декларацiї прибуття, така декларацiя є документом, що засвiдчує факти, якi мають юридичне значення, а перевiзник несе адмiнiстративну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до цього Кодексу. Вiдомостi, зазначенi у загальнiй декларацiї прибуття, можуть бути змiненi особою, яка подала таку декларацiю, крiм випадкiв, якщо:

     1) митним органом повiдомлено про намiри проведення митних формальностей, пов'язаних iз фiзичною перевiркою товарiв;

     2) митним органом виявлено помилки у вiдомостях, зазначених у загальнiй декларацiї прибуття;

     3) товари вже були пред'явленi митному органу.

     8. Митний орган, зазначений у частинi першiй цiєї статтi, здiйснює аналiз ризикiв за загальною декларацiєю прибуття протягом однiєї години з моменту її отримання та виконує митнi формальностi, визначенi за результатами такого аналiзу, пiсля прибуття товарiв у перший пункт пропуску (пункт контролю) через державний кордон України.

     9. У разi визначення за результатами аналiзу ризикiв необхiдностi виконання митних формальностей митний орган невiдкладно, але не ранiше нiж пiсля прибуття товарiв у перший пункт пропуску (пункт контролю) через державний кордон України, повiдомляє про такi митнi формальностi перевiзника.

     10. Якщо товари, зазначенi у загальнiй декларацiї прибуття, не були ввезенi на митну територiю України, загальну декларацiю прибуття може бути анульовано за письмовим зверненням особи, зазначеної в частинi третiй цiєї статтi.

     Якщо протягом 200 днiв з дня реєстрацiї загальної декларацiї прибуття товари не були ввезенi, а письмове звернення про анулювання загальної декларацiї прибуття не було подано, така декларацiя анулюється автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимi.

     11. Вiдсутнiсть на момент здiйснення митних формальностей у пунктi пропуску через державний кордон України загальної декларацiї прибуття на товари або митної декларацiї, яка мiстить необхiднi вiдомостi для проведення аналiзу ризикiв з метою оцiнки безпеки та надiйностi, є пiдставою для вiдмови у пропуску через митний кордон України товарiв i транспортних засобiв комерцiйного призначення, що їх перевозять.

     Пропуск через митний кордон України товарiв та транспортних засобiв комерцiйного призначення, що їх перевозять, здiйснюється пiсля подання загальної декларацiї прибуття або митної декларацiї, яка мiстить необхiднi вiдомостi для проведення аналiзу ризикiв з метою оцiнки безпеки та надiйностi, та виконання необхiдних митних формальностей. Виконання митних формальностей, визначених за результатами аналiзу ризикiв за загальною декларацiєю прибуття або митною декларацiєю, яка мiстить необхiднi вiдомостi для проведення аналiзу ризикiв з метою оцiнки безпеки та надiйностi, є однiєю з пiдстав надання дозволу на пропуск через митний кордон України товарiв та транспортних засобiв комерцiйного призначення, що їх перевозять.

     Вимоги абзацiв першого i другого цiєї частини не застосовуються до випадкiв, визначених частиною другою цiєї статтi.

(Доповнено статтею 1941 згiдно iз Законом України вiд 02.10.2019р. N 141-IX, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 25.01.2022р. N 1999-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX, вiд 23.08.2023р. N 3345-IX)

     Стаття 1942. Строки подання загальної декларацiї прибуття

     1. Залежно вiд засобiв та способiв перемiщення товарiв через митний кордон України загальна декларацiя прибуття подається з дотриманням таких строкiв:

     1) для перевезення товарiв морським та/або рiчковим транспортним засобом:

     а) у контейнерi - не менш як за 24 години до розмiщення контейнера на суднi, яке буде здiйснювати перевезення товарiв до першого порту прибуття на митну територiю України;

     б) розмiщених в iнший спосiб на суднi - не менш як за 4 години до прибуття товарiв у перший порт на митнiй територiї України;

     в) тривалiстю менше 24 годин - не менш як за 2 години до прибуття товарiв у перший порт на митнiй територiї України;

     2) для перевезення товарiв повiтряним транспортним засобом:

     а) тривалiстю 4 години i бiльше - не менш як за 4 години до прибуття товарiв у перший аеропорт на митнiй територiї України;

     б) тривалiстю менше 4 годин - не пiзнiше моменту фактичного вильоту повiтряного судна;

     3) для перевезення товарiв залiзничним транспортним засобом:

     а) тривалiстю 2 години i бiльше мiж прикордонними станцiями - не менш як за 2 години до прибуття товарiв у перший пункт пропуску на митнiй територiї України;

     б) тривалiстю менше 2 годин мiж прикордонними станцiями - не менш як за 1 годину до прибуття товарiв у перший пункт пропуску на митнiй територiї України;

     4) для перевезення товарiв автомобiльним транспортним засобом - не менш як за 1 годину до прибуття товарiв у перший пункт пропуску на митнiй територiї України;

     5) у випадку змiшаного (комбiнованого) перевезення - у строк, встановлений для вiдповiдного активного транспортного засобу.

(Доповнено статтею 1942 згiдно iз Законом України вiд 02.10.2019р. N 141-IX, у редакцiї Закону України вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 195. Пункти пропуску через державний кордон України, в яких товари перемiщуються через митний кордон

     1. Перемiщення товарiв через митний кордон України здiйснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до мiжнародних договорiв України, укладених в установленому законом порядку.

     2. Перемiщення окремих видiв товарiв через митний кордон України може здiйснюватися у спецiально визначених пунктах пропуску через державний кордон України. Перелiки таких товарiв та пунктiв пропуску затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 196. Заборона щодо перемiщення окремих товарiв через митний кордон України

     1. Не можуть бути пропущенi через митний кордон України:

     1) товари, перемiщення яких через митний кордон України заборонено законом або мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або вiдповiдно до закону чи мiжнародного договору України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України;

     2) товари (крiм товарiв для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязi та порядку, встановлених статтями 376 i 378 цього Кодексу), на пропуск яких вiдповiдно до закону потрiбнi документи державних органiв, установ та органiзацiй, уповноважених на їх видачу, - в разi вiдсутностi таких документiв;

     3) товари, що перемiщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та iнших законiв України.

     2. Перевiзник зобов'язаний здiйснити зворотне вивезення товарiв, ввезення i транзит яких на митну територiю України заборонений.

     3. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, визначає коди товарiв згiдно з УКТ ЗЕД, на перемiщення яких через митний кордон України у вiдповiдному напрямку встановлено заборону законом або мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або вiдповiдно до закону чи мiжнародного договору України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, i розмiщує вiдповiдну iнформацiю на своєму офiцiйному веб-сайтi та в єдиному державному iнформацiйному веб-порталi "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Стаття 197. Обмеження щодо перемiщення окремих товарiв через митний кордон України

     1. У випадках, передбачених законом, на окремi товари встановлюються обмеження щодо їх перемiщення через митний кордон України. Пропуск таких товарiв через митний кордон України та/або їх випуск залежно вiд вимог вiдповiдного закону здiйснюються митними органами на пiдставi отриманих вiд державних органiв, iнших установ та органiзацiй, уповноважених на здiйснення дозвiльних або контрольних функцiй щодо перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, з використанням механiзму "єдиного вiкна" вiдповiдних дозвiльних документiв та/або вiдомостей про включення (виключення) товару до (з) вiдповiдного реєстру у формi електронних документiв, на якi накладено електронний пiдпис, якi пiдтверджують дотримання встановлених обмежень щодо перемiщення таких товарiв через митний кордон України, якщо використання таких дозвiльних документiв та/або вiдомостей для здiйснення митних формальностей передбачено законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом, для здiйснення митних формальностей можуть використовуватися паперовi примiрники таких документiв, наданi декларантом або уповноваженою ним особою.

     2. Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну податкову та митну полiтику, визначає коди товарiв згiдно з УКТ ЗЕД, на перемiщення яких через митний кордон України у вiдповiдному напрямку встановлено обмеження, та розмiщує вiдповiдну iнформацiю на своєму офiцiйному веб-сайтi та на єдиному державному iнформацiйному веб-порталi "Єдине вiкно для мiжнародної торгiвлi".

     3. Перемiщення валюти України, iноземної валюти, банкiвських металiв через митний кордон України здiйснюється з урахуванням вимог Закону України "Про валюту i валютнi операцiї".

     4. Пропуск на митну територiю України та/або випуск вiдповiдно до заявленої мети на митнiй територiї України товарiв, якi за кодом згiдно з УКТЗЕД та описом можуть належати, але за своїми характеристиками та фiзико-хiмiчними властивостями не належать до: культурних цiнностей; наркотичних засобiв, психотропних речовин i прекурсорiв; радiоелектронних засобiв та випромiнювальних пристроїв, заборонених до ввезення та застосування на територiї України; товарiв вiйськового призначення чи товарiв подвiйного використання; небезпечних вiдходiв; агрохiмiкатiв та пестицидiв, що пiдлягають державнiй реєстрацiї; об'єктiв, торгiвля якими пiдпадає пiд регулювання Конвенцiї про мiжнародну торгiвлю видами дикої фауни i флори, що перебувають пiд загрозою зникнення; генетично модифiкованих органiзмiв або продукцiї, виробленої iз застосуванням генетично модифiкованих органiзмiв; таких, що мiстять озоноруйнiвнi речовини, здiйснюються митними органами на пiдставi заяви декларанта або уповноваженої ним особи про незастосування до таких товарiв встановлених вiдповiдними законами заборон та/або обмежень.

     Зазначена в абзацi першому цiєї частини заява вноситься декларантом або уповноваженою ним особою до митної декларацiї у виглядi коду, визначеного центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, та засвiдчує факти, якi мають юридичне значення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX, вiд 24.03.2022р. N 2142-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 198. Подання документiв та вiдомостей митним органам у пунктах пропуску через державний кордон України

     1. Митному органу в пунктi пропуску через державний кордон України згiдно iз статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що мiстять вiдомостi про товари, достатнi для їх iдентифiкацiї та необхiднi для прийняття рiшення про пропуск їх через митний кордон України.

     2. Товари, що перемiщуються через митний кордон України в режимi транзиту, у разi необхiдностi довантаження транспортного засобу або перевантаження з метою транзиту через митний склад можуть направлятися для митного оформлення в митний орган, у зонi дiяльностi якого буде здiйснено таке перевантаження (довантаження). Митному органу в такому разi подаються лише заява перевiзника i копiя договору, який є пiдставою для перевантаження (довантаження).

     3. Якщо за умовами перевезення митне оформлення товарiв у повному обсязi здiйснюється не в мiсцi перетину митного кордону, а перевезення здiйснюється iз змiною транспортного засобу у пунктi пропуску через державний кордон України, митного органу у пунктi пропуску через державний кордон України подаються транспортнi, комерцiйнi та iншi супровiднi документи, що мiстять вiдомостi про товари, достатнi для їх iдентифiкацiї та необхiднi для прийняття рiшення про можливiсть їх пропуску через митний кордон України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 199. Граничний строк перебування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України

     1. Граничний строк перебування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днiв, а для автомобiльного транспорту - п'ять днiв з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здiйснення митних процедур.

     2. Граничний строк перебування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України, встановлений частиною першою цiєї статтi, не застосовується до операцiй з накопичення в пунктах пропуску через державний кордон України суднових партiй товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України, у тому числi в митному режимi транзиту.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.04.2013р. N 183-VII)

     Стаття 200. Доставка товарiв та документiв у мiсце, визначене митним органом

     1. Пiсля надання митним органом дозволу на пропуск товарiв через митний кордон України власник товарiв або уповноважена ним особа зобов'язанi доставити товари та документи на них без будь-якої змiни їх стану у визначене митним органом мiсце i забезпечити перебування їх у цьому мiсцi до прибуття посадових осiб митного органу, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Доставка товарiв та документiв на них повинна бути здiйснена у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу або встановлений митним органом країни вiдправлення вiдповiдно до положень Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту.

     3. Товари i транспортнi засоби, якими вони перевозяться, пiсля прибуття у мiсце доставки розмiщуються у зонах митного контролю.

     4. У мiсцi доставки товари i транспортнi засоби пред'являються, а документи на них передаються митному органу у мiнiмально можливий строк пiсля їх прибуття, а в разi прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мiнiмально можливий строк пiсля початку роботи цього органу. У разi якщо доставка товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення в межах спрощень, наданих пiдприємству, здiйснюється до об'єктiв пiдприємства (будiвель, споруд, вiдкритих або закритих майданчикiв пiдприємств тощо), визначених для застосування спрощень, подальшi митнi формальностi здiйснюються у порядку, визначеному для вiдповiдних спрощень.

     5. Змiна мiсця стоянки (прибуття) транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарiв, розпакування, пакування чи перепакування товарiв, змiна, вилучення чи пошкодження засобiв забезпечення iдентифiкацiї допускаються лише з дозволу митного органу, крiм випадкiв, передбачених главою 2 цього Кодексу. У разi вiдмови у наданнi дозволу митнi органи зобов'язанi невiдкладно, письмово або в електроннiй формi, повiдомити власника товару або уповноважену ним особу про причини i пiдстави такої вiдмови.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

Глава 29. Тимчасове зберiгання

     Стаття 201. Тимчасове зберiгання товарiв пiд митним контролем

     1. Товари з моменту пред'явлення їх митному органу до помiщення їх у вiдповiдний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберiганнi пiд митним контролем.

     Товари, ввезенi на митну територiю України в митному режимi транзиту на умовах Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту, пiсля їх пред'явлення на територiї об'єкта пiдприємства, зазначеного в авторизацiї на застосування спрощення, перебувають на тимчасовому зберiганнi на територiї цього об'єкта.

     Тимчасове зберiгання товарiв пiд митним контролем здiйснюється на складах тимчасового зберiгання або на територiї об'єктiв пiдприємств (будiвель, споруд, вiдкритих або закритих майданчикiв тощо), визначених для застосування спрощень, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Товари гуманiтарної допомоги для їх тимчасового зберiгання з дозволу вiдповiдного митного органу можуть розмiщуватися на складах органiзацiй - отримувачiв гуманiтарної допомоги. При цьому керiвник органiзацiї - отримувача гуманiтарної допомоги забезпечує ведення облiку товарiв, що розмiщуються на складi цiєї органiзацiї та випускаються з нього, в порядку, передбаченому для складiв тимчасового зберiгання, та щоквартальне подання митному органу звiту про рух товарiв на складi за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику. Митний орган має право вимагати подання позачергового звiту.

     3. На складах тимчасового зберiгання утворюються постiйнi, а на складах органiзацiй - отримувачiв гуманiтарної допомоги - тимчасовi (на час тимчасового зберiгання на них пiд митним контролем товарiв гуманiтарної допомоги) зони митного контролю.

     Тимчасове зберiгання товарiв на територiї об'єктiв пiдприємств, зазначених в авторизацiях на застосування спрощень, якi не є складами тимчасового зберiгання, здiйснюється без створення зони митного контролю, за умови що утримувач об'єкта є пiдприємством, яке має дiючу авторизацiю на застосування вiдповiдного спрощення.

     4. На тимчасове зберiгання пiд митним контролем iз застосуванням положень цiєї глави товари також можуть розмiщуватися на митних складах або на складах митних органiв.

     5. У разi втрати товарiв, що перебувають на тимчасовому зберiганнi пiд митним контролем, або видачi їх без дозволу митних органiв утримувач складу тимчасового зберiгання, утримувач митного складу, керiвник органiзацiї - отримувача гуманiтарної допомоги, утримувач об'єкта, зазначеного в авторизацiї на застосування спрощення, несуть адмiнiстративну вiдповiдальнiсть, передбачену цим Кодексом. Крiм того, у таких випадках на цих осiб покладається обов'язок щодо сплати митних платежiв, установлених законом на iмпорт зазначених товарiв.

     6. Утримувач складу тимчасового зберiгання, утримувач митного складу, керiвник органiзацiї - отримувача гуманiтарної допомоги, утримувач об'єкта, зазначеного в авторизацiї на застосування спрощення, звiльняються вiд вiдповiдальностi за втрату товарiв, що перебувають на тимчасовому зберiганнi пiд митним контролем, та зобов'язання щодо сплати митних платежiв, установлених законом на iмпорт цих товарiв, лише у разi, якщо цi товари були знищенi або безповоротно пошкодженi внаслiдок аварiї, дiї обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов зберiгання.

     7. Утримувач об'єкта, зазначеного в авторизацiї на застосування спрощення, надає митним органам забезпечення сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу щодо товарiв, якi перебувають на тимчасовому зберiганнi, на час такого зберiгання на цьому об'єктi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 202. Документи, необхiднi для розмiщення товарiв на тимчасове зберiгання

     1. Єдиним документом, необхiдним для розмiщення товарiв на тимчасове зберiгання пiд митним контролем, є унiфiкований документ за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, що мiстить опис цих товарiв на пiдставi товаросупровiдних документiв.

     2. У разi ввезення товарiв на митну територiю України у митному режимi транзиту на умовах Конвенцiї про процедуру спiльного транзиту та розмiщення таких товарiв на тимчасове зберiгання на територiї об'єктiв пiдприємств, зазначених в авторизацiях на застосування спрощень, замiсть унiфiкованого документа використовується митна декларацiя, за якою цi товари були ввезенi на митну територiю України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 203. Операцiї з товарами, що перебувають на тимчасовому зберiганнi пiд митним контролем

     1. Власник товарiв, що перебувають на тимчасовому зберiганнi пiд митним контролем, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу можуть проводити з цими товарами такi операцiї:

     1) простi складськi операцiї, необхiднi для забезпечення збереження цих товарiв: перемiщення товарiв у межах складу з метою рацiонального розмiщення, чищення, провiтрювання, створення оптимального температурного режиму зберiгання, сушiння (у тому числi iз створенням потоку тепла), захист вiд корозiї, боротьба iз шкiдниками, iнвентаризацiя;

     2) огляд та вимiрювання;

     3) усунення пошкодження упаковки;

     4) взяття проб та зразкiв;

     5) пiдготовка товарiв до продажу (вiдчуження) i транспортування: сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та iншi подiбнi операцiї.

     2. У разi вiдмови у наданнi дозволу на проведення операцiй, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, митнi органи зобов'язанi невiдкладно, письмово або в електроннiй формi, повiдомити власника товару або уповноважену ним особу про причини та пiдстави такої вiдмови.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 204. Строк тимчасового зберiгання товарiв

     1. Загальний строк тимчасового зберiгання товарiв пiд митним контролем становить 90 календарних днiв.

     2. Товари, якi швидко псуються або мають обмежений строк зберiгання, можуть перебувати на тимчасовому зберiганнi пiд митним контролем у межах строку збереження їх якостей, якi дають можливiсть використовувати такi товари за призначенням, але не бiльше строку, встановленого частиною першою цiєї статтi.

     3. Строк тимчасового зберiгання товарiв, зазначений у частинi першiй цiєї статтi, за заявою власника або уповноваженої ним особи, або утримувача об'єкта, зазначеного в авторизацiї на застосування спрощення, може бути продовжений, але не бiльш як на 30 днiв. Якщо особа, яка зберiгає товари на складi тимчасового зберiгання вiдкритого типу або митному складi вiдкритого типу, не є утримувачем цього складу, її заява про продовження строку тимчасового зберiгання зазначених товарiв попередньо погоджується з утримувачем складу. У разi вiдмови у продовженнi строку тимчасового зберiгання митний орган зобов'язаний невiдкладно, письмово або в електроннiй формi, повiдомити власника товару або уповноважену ним особу про причини i пiдстави такої вiдмови.

     4. До закiнчення строкiв зберiгання, зазначених у частинах першiй - третiй цiєї статтi, товари, що перебувають на тимчасовому зберiганнi пiд митним контролем, повиннi бути:

     1) задекларованi до вiдповiдного митного режиму; або

     2) переданi вiдповiдному митному органу для зберiгання та/або розпорядження вiдповiдно до цього Кодексу; або

     3) вiдправленi пiд митним контролем до iнших митних органiв для їх подальшого митного оформлення; або

     4) вивезенi за межi митної територiї України.

     5. Якщо товари, що перебувають на тимчасовому зберiганнi пiд митним контролем, декларувалися митному органу, але щодо них пiсля закiнчення строкiв зберiгання, зазначених у частинах першiй - третiй цiєї статтi, двiчi надавалася вiдмова у митному оформленнi в порядку, встановленому цим Кодексом, такi товари пiдлягають обов'язковiй передачi власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберiгання, митного складу, органiзацiєю - отримувачем гуманiтарної допомоги на склад митного органу.

     6. Митний орган встановлює строк для вивезення товарiв iз складу, виходячи з можливостей наявних засобiв для транспортування цих товарiв та навантажувально-розвантажувальної технiки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 15.08.2022р. N 2510-IX)

     Стаття 205. Митне оформлення товарiв, якi протягом строку тимчасового зберiгання пiд митним контролем стали непридатними, були зiпсованi чи пошкодженi внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили

     1. Товари, якi протягом строку тимчасового зберiгання пiд митним контролем стали непридатними, були зiпсованi чи пошкодженi внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, що пiдтверджується вiдповiдними документами, пiдлягають митному оформленню як такi, що надiйшли на митну територiю України у непридатному, зiпсованому або пошкодженому станi.

     Стаття 206. Тимчасове зберiгання товарiв на складах, розташованих поза межами пунктiв пропуску через державний кордон України на територiях аеропортiв, морських та/або рiчкових портiв

     1. У випадках, коли доставка товарiв кiнцевому одержувачу через умови перевезення (або з будь-яких iнших причин) переривається, товари можуть розмiщуватися на складах тимчасового зберiгання, якi розташованi поза межами пунктiв пропуску через державний кордон України на територiях аеропортiв, морських та/або рiчкових портiв та у яких здiйснюються прийняття, навантаження, перевантаження, вивантаження та видача товарiв, що перемiщуються через митний кордон України. Дозволом для розмiщення товарiв на такому складi тимчасового зберiгання є дозвiл митного органу на вивантаження товару з транспортного засобу.

     2. Товари, розмiщенi на складах тимчасового зберiгання, розташованих поза межами пунктiв пропуску через державний кордон України на територiях аеропортiв, морських та/або рiчкових портiв, до їх випуску iз складу вважаються такими, що не пропущенi на митну територiю України.

     3. Вивезення товарiв iз складiв тимчасового зберiгання, розташованих на територiях аеропортiв, морських та/або рiчкових портiв, у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, здiйснюється на пiдставi рiшення митного органу про пропуск цих товарiв на митну територiю України або про вiдмову в такому пропуску, крiм випадкiв, зазначених у частинi п'ятiй цiєї статтi.

     4. У разi прийняття митним органом рiшення про пропуск товарiв, розмiщених на складi тимчасового зберiгання, розташованому поза межами пунктiв пропуску через державний кордон України на територiях аеропортiв, морських та/або рiчкових портiв, на митну територiю України цьому органу з метою забезпечення контролю за доставкою зазначених товарiв до митного органу призначення подаються транспортнi документи, що мiстять вiдомостi про цi товари, та комерцiйнi документи (за їх наявностi).

     5. Вивезення за межi митної територiї України товарiв, розмiщених на складi тимчасового зберiгання, розташованому поза межами пунктiв пропуску через державний кордон України на територiях аеропортiв, морських та/або рiчкових портiв, у разi якщо митним органом прийнято рiшення про вiдмову в пропуску таких товарiв на митну територiю України, здiйснюється перевiзником, який здiйснював ввезення зазначених товарiв. Випуск товарiв зi складу тимчасового зберiгання за межi митної територiї України здiйснюється на пiдставi товаросупровiдних документiв та дозволу, який надавав митний орган на вивантаження товару з транспортного засобу.

     6. З дозволу митного органу з товарами, розмiщеними на складах тимчасового зберiгання, розташованих поза межами пунктiв пропуску через державний кордон України на територiях аеропортiв, морських та/або рiчкових портiв, дозволяється здiйснювати тiльки простi складськi операцiї, необхiднi для забезпечення збереження цих товарiв: перемiщення товарiв у межах складу з метою рацiонального розмiщення, чищення, провiтрювання, створення оптимального температурного режиму зберiгання, сушiння (у тому числi iз створенням потоку тепла), захист вiд корозiї, боротьба iз шкiдниками, iнвентаризацiя.

     7. Перемiщення товарiв, розмiщених на складах тимчасового зберiгання, розташованих поза межами пунктiв пропуску через державний кордон України на територiях аеропортiв, морських та/або рiчкових портiв, мiж складами тимчасового зберiгання в межах однiєї зони митного контролю здiйснюється з повiдомленням та пiд контролем митного органу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

Глава 30. Митнi формальностi на морському i рiчковому транспортi

     Стаття 207. Тривалiсть перебування суден закордонного плавання пiд митним контролем

     1. Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в порту перебуває пiд митним контролем. Митний орган має право в цей перiод здiйснювати огляд i переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмiв i примiщень, де розмiщенi товари, пiдстави для ввезення на митну територiю України, вивезення за межi митної територiї України чи транзит через територiю України яких вiдсутнi.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 208. Строк та черговiсть митного оформлення суден закордонного плавання

     1. Залежно вiд водотоннажностi i призначення суден закордонного плавання їх митне оформлення проводиться у строк, який визначається керiвником митного органу за погодженням з керiвником вiдповiдного органу охорони державного кордону України та iншими контрольними службами.

     2. Митне оформлення суден закордонного плавання здiйснюється цiлодобово у такiй черговостi:

     1) аварiйнi судна;

     2) пасажирськi судна;

     3) вантажно-пасажирськi судна;

     4) лiнiйнi судна;

     5) танкернi судна;

     6) iншi судна у порядку їх прибуття.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 209. Мiсця здiйснення митного контролю на морському та рiчковому транспортi

     1. Митнi органи здiйснюють митний контроль на морському та рiчковому транспортi в зонах митного контролю на територiях морських та рiчкових портiв, а також в акваторiях портiв, вiдкритих для мiжнародних перевезень.

     2. Якщо судно закордонного плавання внаслiдок аварiї, стихiйного лиха або iнших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозi досягти одного з мiсць здiйснення митного контролю на митнiй територiї України, вивантаження з нього товарiв допускається у мiсцях, де немає митних органiв. У таких випадках капiтан судна повинен вжити всiх необхiдних заходiв для забезпечення зберiгання цих товарiв та пред'явлення їх найближчому митному органу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 210. Митний контроль за вантажними операцiями у водному сполученнi

     1. Вивантаження товарiв iз суден закордонного плавання та навантаження товарiв на зазначенi судна здiйснюються з дозволу митного органу та пiд його контролем згiдно з документами, передбаченими статтею 335 цього Кодексу. Дозвiл надається невiдкладно пiсля перевiрки поданих документiв та встановлення їх вiдповiдностi вимогам цього Кодексу. У разi вiдмови у наданнi дозволу митний орган зобов'язаний невiдкладно, письмово або в електроннiй формi, повiдомити власника товарiв або уповноважену ним особу про причини i пiдстави такої вiдмови.

     2. Товари, вивантаженi з судна в зону митного контролю на територiї морського, рiчкового порту, для митних цiлей вважаються такими, що перебувають на складi тимчасового зберiгання. При цьому договiр на зберiгання товарiв не вимагається.

     3. У разi втрати товарiв, що перебувають у зонi митного контролю на територiї морського, рiчкового порту (крiм природних втрат за нормальних умов зберiгання), або видачi їх без дозволу митного органу обов'язок iз сплати митних платежiв, установлених законом на iмпорт цих товарiв, покладається на адмiнiстрацiю порту.

     4. Вивезення за межi митної територiї України товарiв, вивантажених iз судна закордонного плавання на тимчасове зберiгання у разi транзиту в межах одного пункту пропуску, а також у разi вiдмови у пропуску товарiв через митний кордон України чи у разi визнання товарiв такими, що ввезенi помилково, здiйснюється перевiзником i окремого дозволу митного органу не потребує. Здiйснювати будь-якi iншi операцiї з такими товарами без дозволу митного органу забороняється.

     5. З метою надання митним органам можливостi оцiнити ризики при ввезеннi товарiв на митну територiю України морськими (рiчковими) суднами перевiзник може надавати митного органу вiдомостi щодо цих товарiв в електронному виглядi у форматi мiжнародних стандартiв обмiну електронною iнформацiєю.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 211. Митний контроль суден закордонного плавання, що прибувають на митну територiю України на нетривалий час

     1. Судно закордонного плавання, яке заходить у вiдкритий для мiжнародних водних перевезень порт для поповнення запасiв води, палива, продовольства, проведення термiнових ремонтних робiт на строк до п'яти дiб, митному оформленню не пiдлягає, але перебуває пiд митним контролем до його вiдправлення.

     2. Товари (крiм припасiв), якi навантажуються на це судно, пiдлягають митному оформленню на загальних пiдставах.

     Стаття 212. Митне оформлення рибної продукцiї, отриманої або виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну

     1. Митне оформлення рибної продукцiї, отриманої або виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, здiйснюється без оформлення митної декларацiї. Оподаткування зазначеної продукцiї здiйснюється вiдповiдно до Податкового кодексу України та цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.07.2023р. N 3261-IX)

     Стаття 213. Митне оформлення суден, побудованих чи придбаних за кордоном або проданих за кордон

     1. Митне оформлення придбаного або побудованого резидентом за межами митної територiї України судна здiйснюється в режимi iмпорту пiд час його першого заходу в один з українських портiв пiсля набуття резидентом права власностi на таке судно.

     2. Митне оформлення придбаного нерезидентом на митнiй територiї України судна здiйснюється в режимi експорту, якщо таке судно вивозиться за межi митної територiї України.

     Стаття 214. Дозвiл митного органу на вiдправлення судна закордонного плавання

     1. Органи управлiння портом не дозволяють капiтановi судна закордонного плавання виходити з акваторiї порту без вiдмiтки митного органу на вiдповiдному судновому документi.

     2. Для тимчасового вiдходу судна з порту у зв'язку з дiєю обставин непереборної сили, стихiйним лихом, а також з метою рятування людей дозвiл митного органу не обов'язковий.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

Глава 31. Митнi формальностi на авiатранспортi

     Стаття 215. Документи для контролю за повiтряним судном

     1. Командир повiтряного судна зобов'язаний подати митного органу для здiйснення митного контролю документи, передбаченi статтею 335 цього Кодексу.

     2. Дозвiл митного органу на вивантаження товарiв з повiтряного судна або завантаження товарiв на нього надається пiсля перевiрки поданих документiв та встановлення їх вiдповiдностi вимогам цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 216. Вимушена посадка

     1. Командир повiтряного судна, який здiйснив вимушену посадку за межами мiжнародного аеропорту, зобов'язаний вжити необхiдних заходiв для забезпечення збереження товарiв, якi пiдлягають митному контролю, та протягом доби повiдомити найближчий мiжнародний аеропорт про мiсце посадки судна.

     2. Адмiнiстрацiя мiжнародного аеропорту пiсля одержання такого повiдомлення зобов'язана забезпечити перевезення посадових осiб митного органу до мiсця посадки судна або доставити пасажирiв, екiпаж i товари, що пiдлягають митному контролю, до митного органу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 217. Товари, що перевозяться транзитними авiапасажирами

     1. Товари, що перевозяться транзитними авiапасажирами (крiм товарiв, заборонених до транзиту), не пiдлягають оподаткуванню митними платежами та безперешкодно перемiщуються в межах зони митного контролю мiжнародного аеропорту.

Глава 32. Митнi формальностi на залiзничному транспортi

     Стаття 218. Здiйснення митного контролю на залiзничному транспортi

     1. Строки здiйснення митних формальностей щодо залiзничного рухомого складу визначаються керiвником митного органу за погодженням з iншими контролюючими органами та адмiнiстрацiєю залiзницi, а в пунктi пропуску (пунктi контролю) через державний кордон України - крiм того, з керiвником вiдповiдного органу охорони державного кордону України.

     2. Розвантажувальнi, навантажувальнi, перевантажувальнi та iншi операцiї, необхiднi для здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв, проводяться пiдприємствами залiзницi за рахунок власникiв товарiв або уповноважених ними осiб.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 219. Вiдповiдальнiсть за втрату чи неналежну доставку товарiв до митного органу призначення

     1. Залiзниця несе передбачену цим Кодексом та iншими законодавчими актами України вiдповiдальнiсть за втрату чи неналежну доставку товарiв, що перебувають пiд митним контролем, до митного органу призначення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 220. Мiсце здiйснення митних формальностей у мiжнародному залiзничному сполученнi

     1. Митний контроль товарiв у мiжнародному залiзничному сполученнi здiйснюється в зонах митного контролю. Пасажири поїздiв мiжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в iнших мiсцях, визначених уздовж маршруту руху поїзда за погодженням мiж центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi захисту державного кордону, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     2. З метою запобiгання порушенню розкладу руху поїздiв митний контроль може здiйснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в мiсцях, визначених керiвником митного органу за погодженням з керiвниками залiзничної станцiї та органу охорони державного кордону України.

     3. У виняткових випадках, перелiк яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, на вимогу митного органу окремi вагони, локомотиви, iншi елементи рухомого складу для здiйснення митного контролю можуть бути виключенi зi складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складi поїзда неможливе.

     4. Вiдправлення залiзничних транспортних засобiв з мiсць стоянки здiйснюється з дозволу митного органу та органу охорони державного кордону України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 405-VII, вiд 02.10.2019р. N 141-IX)

Глава 33. Митнi формальностi на автомобiльному транспортi

     Стаття 221. Порядок декларування автотранспортних засобiв комерцiйного призначення, якi перевозять товари через митний кордон України

     1. Автотранспортний засiб комерцiйного призначення, що використовується для перемiщення товарiв через митний кордон України, не потребує окремої митної декларацiї, якщо пiд час такого перемiщення декларуються товари, якi перевозяться цим автотранспортним засобом.

     2. Вiдомостi про автотранспортний засiб комерцiйного призначення, що перевозить товари, вносяться до митної декларацiї, за якою оформлено цi вантажi, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцiєю про мiжнародне перевезення вантажiв iз застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провiзних та iнших супровiдних документiв, передбачених законодавством.

     Стаття 222. Порядок декларування порожнiх автотранспортних засобiв комерцiйного призначення та автотранспортних засобiв комерцiйного призначення, якi перевозять пасажирiв через митний кордон України

     1. Порожнi автотранспортнi засоби комерцiйного призначення та автотранспортнi засоби, якi перевозять пасажирiв через митний кордон України, декларуються шляхом подання нацiональних реєстрацiйних документiв.

     Стаття 2221. Документальний контроль у сферi мiжнародних автомобiльних перевезень

     1. У пунктах пропуску через державний кордон України та в мультимодальних термiналах митнi органи здiйснюють контроль за дотриманням автомобiльними перевiзниками законодавства України щодо мiжнародних автомобiльних перевезень згiдно iз Законом України "Про автомобiльний транспорт". Порядок проведення такого контролю затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Доповнено статтею 2221 згiдно iз Законом України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII, iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 01.04.2022р. N 2173-IX)

Глава 34. Митнi формальностi щодо припасiв

     Стаття 223. Загальнi положення щодо порядку перемiщення припасiв через митний кордон України

     1. Припаси при дотриманнi умов, установлених цим Кодексом, перемiщуються через митний кордон України iз звiльненням вiд оподаткування митними платежами та без застосування до них заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     2. Передбаченi цiєю главою дозволи на видачу припасiв або на здiйснення iнших операцiй з припасами надаються митними органами протягом однiєї години з моменту отримання вiдповiдного звернення. У разi вiдмови у наданнi дозволу митнi органи зобов'язанi невiдкладно, письмово або в електроннiй формi, повiдомити особу, яка звернулася за отриманням дозволу, про причини i пiдстави такої вiдмови.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 405-VII)

     Стаття 224. Умови звiльнення вiд оподаткування митними платежами припасiв, якi ввозяться на митну територiю України

     1. Припаси, якi ввозяться на митну територiю України морськими, рiчковими та повiтряними суднами, звiльняються вiд оподаткування митними платежами за умови, що вони залишаються на борту цих суден.

     2. Припаси, якi ввозяться на митну територiю України засобами залiзничного та автомобiльного транспорту, що здiйснюють мiжнароднi перевезення товарiв та/або пасажирiв, i призначенi для споживання особами, якi перебувають на борту цих транспортних засобiв, звiльняються вiд оподаткування митними платежами за умови, що:

     1) вони придбанi тiльки в країнах, територiю яких перетинав вiдповiдний транспортний засiб;

     2) всi належнi митнi платежi щодо них сплачено в країнах, де вони були придбанi.

     3. Припаси, необхiднi для експлуатацiї i технiчного обслуговування транспортних засобiв, якi прибувають на митну територiю України, звiльняються вiд оподаткування митними платежами за умови, що вони залишаються на борту цих транспортних засобiв пiд час їх перебування на цiй територiї.

     Стаття 225. Декларування припасiв, якi ввозяться на митну територiю України

     1. Iнформацiя, що зазначається у митнiй декларацiї на припаси, якi ввозяться на митну територiю України, обмежується мiнiмумом вiдомостей, необхiдних для здiйснення їх митного контролю. Допускається використання замiсть митної декларацiї на припаси облiкових документiв про рух товарiв у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо.

     2. У митнiй декларацiї на припаси або в документi, що її замiнює, якi подаються пiд час прибуття транспортного засобу на митну територiю України, повинна враховуватися кiлькiсть припасiв, якi видаються з дозволу митного органу з числа припасiв, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому на зазначену кiлькiсть припасiв окрема митна декларацiя або документ, що її замiнює, не подаються.

     3. У митнiй декларацiї на припаси або в документi, що її замiнює, зазначається кiлькiсть припасiв, доставлених на транспортний засiб пiд час його перебування на митнiй територiї України.

     4. Окрема митна декларацiя або документ, щ